.

Вы здесь

О налогообложении выплат страховым компаниям по договорам страхования жизни работников

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЛИСТ

від 17.01.2013 р. № 358/10/15-107

Щодо оподаткування виплат страховим компаніям за договорами страхування життя працівників

  Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), не передбачено віднесення до складу витрат платника податку на прибуток виплат страховим компаніям за договорами добровільного короткострокового страхування життя його працівників згідно з умовами колективного договору.

  Згідно з пп. 14.1.52 ст. 14 ПКУ договір довгострокового страхування життя — договір страхування життя строком на п’ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п’яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.

  Відповідно до п. 142.2 ст. 142 ПКУ до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податкуна обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього пункту.

  Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя, договору довірчого управління або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок страхові платежі (страхові премії, страхові внески), пенсійні внески до недержавних пенсійних фондів та внески на рахунки учасників фондів банківського управління найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

  Разом з тим, до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) платник податку має право включити до витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внесків, визначених абзацом другим пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, загальний обсяг яких не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди (п. 11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

  При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV ПКУ, протягом такого податкового періоду, а саме: не перевищує п’ятнадцяти відсотків нарахованої роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків (пп. «в» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ). Якщо сума внесків перевищує встановлений вище ліміт, то роботодавець оплачує різницю перевищення ліміту за рахунок прибутку підприємства.

  Отже, при формуванні витрат за внесками на довгострокове страхування життя та пенсійне страхування для роботодавця передбачено подвійне обмеження.

  На даний час такі платежі сукупно не можуть перевищувати одночасно на одного застрахованого працівника таких розмірів:

   - 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої йому в звітному податковому періоді;

   - п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць.

  Відповідно до п. 143.2 ст. 143 ПКУ якщо наймана особа доручає роботодавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення або на пенсійний вклад чи рахунки учасників фондів банківського управління за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу витрат платника податку відповідно до п. 142.1 ст. 142 цього Кодексу, такий роботодавець не включає суму зазначених внесків до складу своїх витрат.

  Постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. До зазначеного переліку не включені внески за договорами довгострокового та короткострокового страхування життя працівників.

  Разом з тим, суми таких внесків належать до фонду оплати праці як виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі і, відповідно, є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

  Суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відносяться до складу витрат платника податку на підставі п. 143.1 ст. 143 ПКУ у розмірах і порядку, встановлених Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

 

Заступник голови                                            Н. Мірошнікова

Создание сайта: SSC Group