.

Вы здесь

О применении отдельных норм законодательства относительно предоставления отпусков

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.03.2008 р. № 43/13/133-08

Про особливості застосування окремих норм трудового законодавства щодо надання відпусток

  У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто Ваше звернення і повідомляється.

  1. Статтею 19 Закону України "Про відпустки" визначено вік дітей тільки для такої категорії, як "жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років". Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини в одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами.

  Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

  Згідно із пунктом 2 статті 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування — над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

  Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на зазначену вище відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, має право на таку відпустку з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення 18 років, оскільки статтею 1861 КЗпП України гарантії, встановлені статтею 1821 цього Кодексу, поширено також на піклувальників.

  2. Відповідно до статті 5 Закону України "Про відпустки" тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

  Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України) під час обчислення тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

  Дні, робота в які не проводиться на підставі частини другої статті 73 КЗпП України, називаються неробочими.

  До святкових та неробочих днів відповідно до статті 73 КЗпП України відносяться: 1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; Пасха (Великдень): 1 та 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; Трійця; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України.

  Що стосується вихідних днів, то вони враховуються в загальну тривалість відпусток, як і будь які інші календарні дні.

  3. Поняття одинокої матері визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 № 9. Згідно з пунктом 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дичини якої відсутній запис про батька дитини" або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

  За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину і сама її утримує.

  Після введення в дію Закону України "Про відпустки" таке поняття одинокої матері не повинно застосовуватись, оскільки пункт 5 частини 12 статті 10 цього Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

  Відповідно до зазначеного, до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

  Зазначене визначення терміну "одинока мати" застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.

  Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або разом проживає з дитиною, або маються інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.

  4. Законом України "Про внесення змін бо деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" від 22 жовтня 2004 року № 2128-IV частину першу статті 1821 КЗпП України та частину першу статті 19 Закону України "Про відпустки" доповнено словами "одинокій матері". Цей Закон набрав чинності з 18 листопада 2004 року. Отже, одинока мати, яка виховує дитину без батька, має право на отримання додаткової відпустки після набрання чинності вищезазначеного Закону.

  5. Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про відпустки" визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

  Оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, яка надається на підставі статі 19 Закону України "Про відпустки", визначена як соціальна відпустка і не відноситься до виду щорічних відпусток, то на неї не може бути поширене право на виплату компенсації, передбачене частиною четвертою статі 24 Закону України "Про відпустки".

  Частиною першою статі 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується лише у разі звільнення працівника.

  6. Статтею 19 Закону України "Про відпустки" передбачено надання щорічно додаткової оплачуваної відпустки лише батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

  7. Частиною третьою статі 10 Закону України "Про відпустки" передбачено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

  Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 вищезазначеного Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (частина шоста статті 20 Закону України "Про відпустки").

  Тобто обмеження щодо загальної тривалості відпусток, передбачене частиною третьою статті 10 Закону України "Про відпустки", на додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, не поширюються.

 

Директор департаменту з
питань державного
регулювання заробітної
плати та умов праці

 
 
 
О. Товстенко

 

Создание сайта: SSC Group