.

Вы здесь

О применении понижающего коэффициента к размеру единого взноса

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 20.08.2015 р. № 31041/7/99-99-17-03-03-17

Щодо застосування понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску

(Витяг)

  Державна фiскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далi — Кодекс), розглянула лист <…> щодо застосування понижуючого коефiцiєнта (далi — коефiцiєнт) до розмiру єдиноговнеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування (далi — єдиний внесок) i в межах компетенцiї повiдомляє.

  Правовi та органiзацiйнi засади забезпечення збору та облiку єдиного внеску, умови та порядок нарахування i сплати та повноваження органу, що здiйснює збiр та ведення облiку, визначено Законом України вiд 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» (далi — Закон № 2464) з урахуванням змiн, внесених Законом вiд 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змiн до роздiлу VIII «Прикiнцевi та перехiднi положення», якi набрали чинностi з 13 березня 2015 року.

  Вiдповiдно до абзацу другого п. 1 та п. 3 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

   роботодавцi: пiдприємства, установи та органiзацiї, iншi юридичнi особи, утворенi вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, чи за цивiльно-правовими договорами (крiм цивiльно-правового договору, укладеного з фiзичною особою — пiдприємцем, якщо виконуванi роботи (наданi послуги) вiдповiдають видам дiяльностi, вiдповiдно до вiдомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб — пiдприємцiв), у тому числi фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли зазначених пiдприємств, установ i органiзацiй, iнших юридичних осiб, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами;

   фiзичнi особи, якi виконують роботи (надають послуги) на пiдприємствах, в установах та органiзацiях, в iнших юридичних осiб, зазначених в абзацi другому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

  Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавцiв та найманих працiвникiв є сума нарахованої кожнiй застрахованiй особi заробiтної плати за видами виплат, якi включають основну та додаткову заробiтну плату, iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати, у тому числi в натуральнiй формi, що визначаються вiдповiдно до Закону України вiд 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату працi» (далi — Закон № 108), та суми винагороди фiзичним особам за виконання робiт (надання послуг) за цивiльно-правовими договорами.

  Працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу (ст. 19 Закону № 108).

  Розмiр єдиного внеску встановлено ст. 8 Закону № 2464.

  При цьому п. 9-5 роздiлу VIII «Прикiнцевi та перехiднi положення» Закону № 2464 визначено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуваннi заробiтної плати (доходiв) фiзичним особам та/або при нарахуваннi винагороди за цивiльно-правовими договорами, допомоги по тимчасовiй непрацездатностi та допомоги у зв’язку з вагiтнiстю та пологами розмiр єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464 для роботодавцiв, застосовується з коефiцiєнтом, якщо платником виконуються одночасно такi умови:

   а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звiтному мiсяцi збiльшилась на 20 i бiльше вiдсоткiв порiвняно з середньомiсячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рiк в розрахунку на одну застраховану особу;

   б) пiсля застосування коефiцiєнта середнiй платiж на одну застраховану особу в звiтному мiсяцi складе не менше нiж середньомiсячний платiж на одну застраховану особу платника за 2014 рiк;

   в) кiлькiсть застрахованих осiб у звiтному мiсяцi, яким нарахованi виплати, не перевищує 200 вiдс. середньомiсячної кiлькостi застрахованих осiб платника за 2014 рiк. Ця умова не застосовується до платникiв єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

  Коефiцiєнт застосовується, при нарахуваннi заробiтної плати (доходiв) фiзичним особам з джерел не за основним мiсцем роботи.

  Обчислення єдиного внеску здiйснюється на пiдставi бухгалтерських та iнших документiв, вiдповiдно до яких провадиться нарахування (обчислення) або якi пiдтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на якi вiдповiдно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

  Крiм того, вiдповiдно до пп. 3 п. 3 роздiлу IV Інструкцiї про порядок нарахування i сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування, затвердженої наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 20.04.2015 № 449, якщо нарахування заробiтної плати здiйснюється за попереднiй перiод, зокрема у зв’язку з уточненням кiлькостi вiдпрацьованого часу, виявленням помилок, нарахованi суми включаються до заробiтної плати того мiсяця, у якому були здiйсненi нарахування.

  Отже, якщо роботодавцем виконуються одночасно усi умови, передбаченi п. 9-5 роздiлу VIII «Прикiнцевi та перехiднi положення» Закону № 2464, у тому числi у разi нарахування заробiтної плати за попереднi перiоди, то такий роботодавець може скористатися правом щодо застосування коефiцiєнта до розмiру єдиного внеску.

  Разом з тим, вiдповiдно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 у разi, якщо база нарахування єдиного внеску (крiм винагороди за цивiльно-правовими договорами) не перевищує розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який нараховується заробiтна плата (дохiд), сума єдиного внеску розраховується як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який нараховується заробiтна плата (дохiд), та ставки єдиного внеску, встановленої для вiдповiдної категорiї платника.

  При цьому мiнiмальна заробiтна плата — це законодавчо встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працiвником мiсячну, а також погодинну норму працi (обсяг робiт) (ст. 3 Закону № 108).

  Таким чином, якщо роботодавцем виконанi одночасно усi умови п. 9-5 роздiлу VIII «Прикiнцевi та перехiднi положення» Закону № 2464, але хоча б по однiй застрахованiй особi здiйснюється донарахування сум єдиного внеску до розмiру мiнiмальної заробiтної плати (виключенням є лiкарнянi, вiдпускнi та допомога у зв’язку з вагiтнiстю та пологами), коефiцiєнт страхувальником не застосовується взагалi.

  Щодо проведення роботодавцем перерахунку сум нарахованого єдиного внеску за попереднiй звiтний мiсяць, якщо умови п. 9-5 роздiлу VIII «Прикiнцевi та перехiднi положення» Закону № 2464 виконанi, але коефiцiєнт не застосований.

  Оскiльки обчислення єдиного внеску здiйснюється щомiсяця на пiдставi бухгалтерських та iнших документiв, законодавством не передбачено перерахунок єдиного внеску за минулий перiод з метою застосування коефiцiєнта.

  <…>

Голова                                                                             Р. М. Насіров

Создание сайта: SSC Group