.

Вы здесь

Об ответственности за непредставление отчетности в службу занятости

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ
ІНСПЕКЦІЯ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

ЛИСТ

від 28.03.2011 р. № ДЦ-09-2914/0/6-11

Щодо відповідальності за неподання або порушення строків подання роботодавцем звітності до державної служби зайнятості

(Витяг)

  <…>

  Підстави розірвання трудових відносин вичерпно регламентовані Кодексом законів про працю, зокрема, статтями 36 – 41 цього Кодексу.

  Припинення трудових відносин відповідно до підпункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), а саме: у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, — розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

  Законодавець установив певні вимоги до роботодавців у випадках припинення трудових відносин на підставах, визначених підпунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема, статтею 492 КЗпП України визначений порядок вивільнення працівників.

  На реалізацію частини третьої статті 492 КЗпП України пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" регламентовано подання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про передбачуване та фактичне вивільнення працівників на підставі підпункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та передбачена відповідальність роботодавців за неподання або несвоєчасне подання цієї інформації.

  Ця норма Закону є обов'язковою у всіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Винятків щодо застосування зазначеної норми законодавством не передбачено.

  Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 р. за № 1534/11814, затверджено форми звітності та інструкції щодо їх заповнення, зокрема — форми звітності № 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та № 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників".

  Таким чином, у разі неподання або порушення строків подання роботодавцем, незалежно від форми власності, державній службі зайнятості форми звітності № 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" або форми звітності № 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників" державна служба зайнятості зобов'язана застосувати до роботодавця штрафну санкцію, встановлену пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".

  Крім зазначеного, роботодавець згідно з вимогами статті 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58 (зареєстровано в Мін'юсті 17.08.93 р. за № 110), із змінами, повинен внести запис до трудової книжки працівника про припинення трудових відносин на підставі відповідної норми КЗпП України.

  Звертаємо увагу на те, що в трудових правовідносинах задіяні дві сторони (роботодавець та працівник), які мають відповідні права та зобов'язання один по відношенню до іншого; всі інші суб'єкти мають право втручання у взаємовідносини двох вищезазначених сторін лише у випадках та порядку, суворо регламентованих законодавством.

  Зрозуміло, що саме сторони трудових відносин вправі досягати узгодженої позиції щодо підстав припинення трудових відносин та з інших питань відповідно до норм трудового законодавства.

  У випадку виникнення спору між сторонами трудових відносин щодо формулювання причини звільнення, дати звільнення, оплати праці тощо сторони відповідно до чинного законодавства України мають право вирішувати такі питання у порядку, передбаченому КЗпП України, або шляхом звернення до суду.

  

Заступник начальника інспекції

О. Антонюк

 

Создание сайта: SSC Group