.

Вы здесь

Об уплате НДФЛ, военного сбора и ЕСВ со среднего заработка за время вынужденного прогула, начисленного по решению суда

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЛИСТ

від 22.03.2016 р. № 678/10/17-00-13-03-01

Щодо сплати ПДФО, військового збору та ЄСВ із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахованого за рішенням суду

(Витяг)

  <…>

  Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далi — Порядок № 845).

  Так, п. 2 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання — це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далi — органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники — це, зокрема, визначені в рішенні про стягнення коштів підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Виконавчі документи — це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далi — Закон № 606).

  Статтею 65 Закону № 606 передбачено звернення стягнення на кошти боржника — юридичної особи, згідно із п. 8 якої у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

  Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 34 Порядку № 845 після здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника орган Казначейства готує відповідне повідомлення у двох примірниках, один з яких залишається в органі Казначейства, другий видається боржникові разом з випискою з рахунків.

  Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далi — Кодекс).

  Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні та податковий агент.

  Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно із пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

  Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

  З 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далi — Закон № 909), яким, зокрема, встановлено ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 цієї статті).

 Крім того, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), є об’єктом оподаткування військовим збором відповідно до ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

  Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

  Ставка військового збору — 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

  Разом з тим при вирішенні питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних за рішенням суду працівникові за вимушений прогул сум потрібно врахувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в абзаці п’ятому п. 6 якої зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

  Враховуючи викладене, юридична особа (боржник) є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу, із застосуванням п. 164.6 ст. 164 Кодексу. Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

  Також відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далi — Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

  Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».

  При цьому частиною другою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що для осіб, яким згідно з рішенням суду нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона  нарахована.

  Таким чином, дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування єдиного внеску.

  Одночасно зауважуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує детального вивчення документів (матеріалів), які стосуються даної справи, зокрема, рішення судів.

Создание сайта: SSC Group