Виконання нормативу з працевлаштування інвалідів та сплата цільового внеску з 2026 року

Рівно рік тому в статті¹ журналу № 1/2025 ми розглянули багато аспектів працевлаштування та роботи осіб з інвалідністю (далі — інваліди), зокрема, зупинилися на питаннях: хто вважається інвалідом та ким встановлюється інвалідність, які трудові гарантії та пільги встановлено законодавством для працюючих інвалідів, який порядок оподаткування доходів інвалідів, а головне — розглянули порядок виконання нормативу з працевлаштування інвалідів та відповідальність роботодавців за невиконання зазначеного нормативу. Протягом 2026 року майже все розглянуте у вказаній статті залишається актуальним, в тому числі порядок виконання зазначеного нормативу за 2025 рік та сплати адміністративно-господарських санкцій за його невиконання до 15 квітня 2026 року.

Водночас з 1 січня 2026 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15.01.2025 № 4219-IХ (далі — Закон № 4219), який кардинально змінив підхід до працевлаштування інвалідів, в тому числі оновив норматив з працевлаштування інвалідів, запровадив новий звітний період для його обчислення, сплату внеску на підтримку працевлаштування інвалідів, подання звітності зі сплати цього внеску та встановив відповідальність за його несплату.

На нововведеннях Закону № 4219, які стосуються роботодавців та працевлаштування ними інвалідів, зупинимося детально нижче.

Нові терміни в Законі про основи соціальної захищеності інвалідів

Законодавчим актом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, в тому числі встановлює для роботодавців норматив з працевлаштування інвалідів та відповідальність за його невиконання, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі — Закон № 875). Саме до Закону № 875 внесено з 1 січня 2026 року Законом № 4219 суттєві зміни, які здебільшого стосуються працевлаштування інвалідів, в тому числі розрахунку нормативу з працевлаштування інвалідів, сплати цільового внеску в разі невиконання вказаного нормативу та подання звітності зі сплати цільового внеску.

Законом № 4219 статтю 1 Закону № 875 викладено в новій редакції, яка містить декілька термінів, які важливі для виконання норм Закону № 875, а саме:

особа з інвалідністю — особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими;

працівник — фізична особа, яка працює на умовах трудового договору (контракту), договору про стажування або на інших умовах найманої праці чи служби (незалежно від виду служби та органу проходження такої служби), передбачених законодавством (крім осіб, які виконують роботу або надають послуги на умовах цивільно-правового договору);

робоче місце особи з інвалідністю — місце (приміщення), на (в) якому особа з інвалідністю постійно чи тимчасово перебуває у процесі трудової діяльності і яке визначене на підставі трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або згідно із законодавством;

роботодавець для цілей Закону № 875 — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, фізична особа – підприємець, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та несуть відповідальність за підприємство та/або установу;

внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю — внесок цільового призначення, збір якого здійснюється в обов’язковому порядку з метою фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю. Засади збору та ведення обліку внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 875;

середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, середньооблікова кількість штатних працівників – осіб з інвалідністю — показники кількості працівників роботодавців, визначені за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

З вищенаведених термінів принципово новим є тільки один, а саме внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — внесок). Для того щоб зрозуміти, що це за внесок, хто його має сплачувати та за яких умов, звернемося до нових норм Закону № 875, які визначають норматив з працевлаштування інвалідів, порядок його виконання та відповідальність за невиконання.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів

Нагадаємо, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів до 01.01.2026 був визначений статтею 19 Закону № 875, але цю статтю з 01.01.2026 Законом № 4219 викладено в новій редакції, в якій не йдеться про вказаний норматив (ця стаття тепер визначає порядок здійснення контролю за виконанням нормативу роботодавцями та порядок їх перевірок), але одночасно Закон № 875 доповнено статтею 18-2, яка визначає норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, порядок його виконання, а в разі його невиконання — порядок сплати внеску.

Згідно з частиною шостою статті 18-2 Закону № 875 норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі — норматив) встановлюється у кількості:

– одного робочого місця з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, — для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить від 8 до 25 працівників;

– 4% середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, — для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить більше 25 працівників;

– 2% середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, — для платників внеску закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів та надавачів соціальних послуг; державних, комунальних та недержавних підприємств, установ, організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними (далі разом — реабілітаційні заклади).

Таким чином, з 01.01.2026 нововвведення наступні:

– базовим періодом, в якому розраховується норматив, тепер є не календарний рік, а календарний квартал;

– працевлаштований інвалід зараховується роботодавцем до нормативу лише у випадку, якщо розмір нарахованої інваліду заробітної плати більше мінімальної заробітної плати;

– для реабілітаційних закладів встановлено вдвічі менший норматив порівняно з іншими роботодавцями — 2% середньооблікової кількості штатних працівників.

Розмір заробітної плати інваліда для зарахування до нормативу

У вищепроцитованій частині шостій статті 18-2 Закону № 875 не вказано, якою має бути заробітна плата інваліда для його зарахування до нормативу, якщо такий інвалід не виконав місячну норму праці (наприклад, частину місяця не працював через хворобу, перебування у відпустці тощо). В частині шостій статті 18-2 Закону № 875 лише зазначено, що зарахування до нормативу інваліда здійснюється «за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати». Не зовсім зрозуміло, що мається на увазі під фразою «нарахування за цей час», якщо працівнику встановлено неповний або скорочений робочий час. На перший погляд, здається, що незалежно від режиму роботи та настання у інваліда інших подій протягом місяця (хвороби, відпустки тощо) для зарахування інваліда до нормативу нарахована йому місячна заробітна плата має перевищувати мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, яка протягом усього 2026 року становить 8647 грн (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX).

Водночас частиною дев’ятою статті 18-2 Закону № 875 встановлено наступне:

«До виконання зазначеного нормативу робочих місць зараховується працевлаштування роботодавцем відповідної кількості осіб з інвалідністю, розмір оплати праці кожної з яких перевищує розмір мінімальної заробітної плати у розрахунку за повністю відпрацьований календарний місяць. У разі недотримання роботодавцем вимоги щодо розміру оплати праці працівника, який є особою з інвалідністю, такий роботодавець не має права враховувати цю працюючу особу з інвалідністю у виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.».

Таким чином, речення перше частини дев’ятої порівняно з частиною шостою статті 18-2 Закону № 875 має суттєве уточнення, а саме інвалід зараховується до нормативу, якщо розмір його заробітної плати перевищує розмір мінімальної заробітної плати у розрахунку за повністю відпрацьований календарний місяць. Тобто тільки якщо інвалід повністю відпрацював календарний місяць, його заробітна плата має перевищувати розмір мінімальної заробітної плати. Логічним буде вважати, що якщо інвалід відпрацював календарний місяць не повністю, то його заробітна плата має перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, обчисленої пропорційно відпрацьованому часу (виконаній нормі праці), тобто сума мінімальної заробітної плати, з якою порівнюється заробітна плата інваліда, має обчислюватися в тому ж порядку, що і мінімальна заробітна плата у разі роботи на умовах неповного робочого часу або при невиконанні працівником у повному обсязі місячної норми праці.

Нагадаємо, що відповідно до частини п’ятої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (далі — «пропорційна» мінімальна заробітна плата).²

З огляду на вищевикладене, вважаємо, що норму речення першого частини дев’ятої з урахуванням норм частини шостої статті 18-2 Закону № 875 потрібно застосовувати наступним чином:

– якщо інваліду встановлено нормальну тривалість робочого часу (тобто інвалід працює на умовах повної зайнятості) і він повністю відпрацював календарний місяць (тобто виконав у повному обсязі місячну норму праці), то для зарахування до нормативу такого інваліда в поточному місяці йому має бути нарахована місячна заробітна плата в розмірі, який більше (хоча б на 0,01 грн) мінімальної заробітної плати в місячному розмірі;

– якщо інваліду встановлено скорочену тривалість робочого часу (ст. 51 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП) або інвалід працює на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП) і він виконав встановлену для нього індивідуальну норму робочого часу, то для зарахування до нормативу такого інваліда йому має бути нарахована місячна заробітна плата в розмірі, який більше (хоча б на 0,01 грн) «пропорційної» мінімальної заробітної плати, обчисленої відповідно до частини п’ятої статті 3-1 Закону № 108.

Якщо вищезазначені умови щодо заробітної плати інваліда в поточному місяці не виконано (інваліду з повною зайнятістю нараховано заробітну плату в розмірі, який дорівнює або нижче мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, а інваліду зі скороченим або неповним робочим часом нараховано заробітну плату в розмірі, який дорівнює або нижче «пропорційної» мінімальної заробітної плати), то в такому місяці інвалід до нормативу не зараховується.

Фактично для зарахування інваліда, який працює на умовах повної зайнятості, до нормативу оклад за посадою інваліда має перевищувати мінімальну заробітну плату в місячному розмірі або не перевищувати її, але одночасно інваліду мають бути нараховані інші складові заробітної плати (премії, винагороди, доплати, надбавки тощо), щоб місячна заробітна плата інваліда перевищувала мінімальну заробітну плату в місячному розмірі (перевищувала 8647 грн у 2026 році), а для інвалідів, які працюють зі скороченим або неповним робочим часом, — перевищувала «пропорційну» мінімальну заробітну плату.

Наприклад, якщо за посадою інваліда, який працює на умовах повної зайнятості, оклад становить 8000 грн, в січні 2026 року такий інвалід виконав місячну норму праці, а роботодавець нарахував йому місячну заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати — 8647 грн (8000 грн (зарплата за окладом) + 647 грн (доплата до мінімальної зарплати)), то в січні 2026 року інвалід не зараховується до нормативу, оскільки його місячна заробітна плата дорівнює мінімальній заробітній платі, а не перевищує її.

Якщо за посадою інваліда, який працює на умовах повної зайнятості, оклад становить 8000 грн і, крім окладу, інваліду щомісяця виплачується виробнича премія в розмірі 10% окладу, тобто в сумі 800 грн (8000 грн х 10%), в січні 2026 року такий інвалід виконав місячну норму праці, а роботодавець нарахував йому місячну заробітну плату в сумі 8800 грн (8000 грн (оклад) + 800 грн (премія)), що перевищує мінімальну заробітну плату (8800 грн > 8647 грн), то в січні 2026 року інвалід зараховується до нормативу.

Якщо інвалід обіймає 0,5 посади, тобто працює на умовах неповного робочого часу — 4 години в день за 8-годинного робочого дня на підприємстві, оклад за повною посадою інваліда становить 8000 грн, оклад інваліда пропорційно обійманій посаді (індивідульному режиму роботи) становить 4000 грн (8000 грн х 0,5), в січні 2026 року такий інвалід виконав індивідуальну норму праці, роботодавець нарахував йому місячну заробітну плату в розмірі «пропорційної» мінімальної заробітної плати — 4323,50 грн (8647 грн х 0,5), то оскільки місячна заробітна плата інваліда не перевищує «пропорційну» мінімальну заробітну плату, в січні 2026 року інвалід не зараховується до нормативу.

Якщо інвалід обіймає 0,5 посади, тобто працює на умовах неповного робочого часу — 4 години в день за 8-годинного робочого дня на підприємстві, оклад за повною посадою інваліда становить 9000 грн, оклад інваліда пропорційно обійманій посаді (індивідульному режиму роботи) становить 4500 грн (9000 грн х 0,5), в січні 2026 року такий інвалід виконав індивідуальну норму праці, роботодавець нарахував йому місячну заробітну плату в сумі 4500 грн, а «пропорційна» мінімальна заробітна плата інваліда в січні 2026 року становить 4323,50 грн (8647 грн х 0,5), то оскільки місячна заробітна плата інваліда перевищує «пропорційну» мінімальну заробітну плату (4500 грн > 4323,50 грн), в січні 2026 року інвалід зараховується до нормативу.

Водночас не виключено, що стосовно розміру заробітної плати для зарахування до нормативу інвалідів, які працюють зі скороченим або неповним робочим часом, державні органи (Мінекономіки, ДПСУ, ПФУ, Держпраці) інакше розуміють норми частин шостої та дев’ятої статті 18-2 Закону № 875, наприклад, вважають, що нарахована місячна заробітна плата інваліда для його зарахування до нормативу має бути більше мінімальної заробітної плати у місячному розміру незалежно від режиму роботи та відпрацьованого часу. Сподіваємося, що найближчим часом уповноважені державні органи нададуть роз’яснення стосовно залежності заробітної плати інваліда від відпрацьованого часу для зарахування такого інваліда до нормативу.

Розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів

Відповідно до статті 18-2 Закону № 875 роботодавці самостійно розраховують показник нормативу з округленням його до цілого значення згідно з математичними правилами округлення.

При здійсненні розрахунку нормативу до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу не включаються штатні одиниці, що відносяться до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Нагадаємо, що для визначення робочих місць з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці на підприємстві проводиться атестація згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442. Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що атестація, строк проведення якої настав у період воєнного стану, за рішенням роботодавця, погодженим із профспілкою, проводиться протягом 6 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану та протягом 6 місяців з дня його припинення чи скасування.

Таким чином, якщо на підприємстві є професії, посади (штатні одиниці), які за результатами атестації робочих місць за умовами праці віднесені до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, такі професії, посади (штатні одиниці) при розрахунку нормативу не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, відповідно, зменшується показник нормативу.

Для розрахунку нормативу, як і раніше, обчислення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу та середньооблікової кількості штатних працівників–інвалідів здійснюється за методикою, встановленою Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі — Інструкція № 286).³

Cередньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (працівників–інвалідів) залежить від облікової кількості штатних працівників (працівників–інвалідів).

Відповідно до розділу 2 Інструкції № 286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на певну дату з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Згідно з розділом 3 Інструкції № 286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

• середньооблікова кількість штатних працівників;
• середня кількість зовнішніх сумісників;
• середня кількість працюючих за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийняття, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з’явились або не з’явились на роботу.

Всі категорії працівників (в тому числі тимчасово відсутні), які включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, наведені в підпунктах 2.4.1–2.5.7, 2.5.10–2.5.15 Інструкції № 286, а категорії тих, які не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, — в підпунктах 2.5.8–2.5.9, 2.6.1–2.6.7 Інструкції № 286.

Зокрема, до середньооблікової кількості включаються штатні працівники, які фактично вийшли на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою, а також працівники, прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день (тиждень) — в обліковій кількості ці працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, обумовлені при прийнятті на роботу. Але до працівників, прийнятих та переведених на роботу на неповний робочий день (тиждень), не належать ті категорії працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, зокрема: працівники, молодші 18 років; зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці; жінки, яким надані додаткові перерви у роботі для годування дитини, інші категорії працівників.

Також до середньооблікової кількості штатних працівників включаються штатні працівники, які перебувають у службових відрядженнях (включаючи закордонні), направлені для виконання робіт вахтовим методом, тимчасово переведені на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб’єктами господарювання, які не з’явились на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття через інвалідність), виконують державні обов’язки (зокрема, мобілізовані працівники) або громадські обов’язки, направлені з відривом від виробництва до навчальних закладів для підвищення кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші підприємства або за кордон, перебувають у щорічних (основних і додаткових) відпустках, творчих та інших оплачуваних відпустках, наданих відповідно до законодавства, колективного договору та трудового договору (контракту), відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації; іноземні громадяни, які оформлені згідно з національним законодавством (пп. 2.4.4, 2.4.8, 2.4.10, 2.5.1–2.5.7 Інструкції № 286).

Не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників працівники, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (пп. 2.5.8–2.5.9 Інструкції № 286), облік яких ведеться окремо (пп. 3.2.2 Інструкції № 286).

Також не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, зокрема, особи, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. При цьому працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому ж підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа (пп. 2.6.1 Інструкції № 286).

Враховуючи вищевикладене, до виконання нормативу і до середньооблікової кількості штатних працівників не включаються інваліди, які є зовнішніми сумісниками.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого — по 28 або 29 число), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів поспіль кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Середньооблікова кількість штатних працівників за квартал обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства протягом кварталу, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто на 3 (пп. 3.2.5 Інструкції № 286).

Згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 округлення отриманого результату обчислень (в т. ч. середньооблікової кількості штатних працівників за квартал) для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці до цілих одиниць здійснюється за правилом парної цифри, тобто:

• якщо остання значуща цифра менше або дорівнює 4, вона відкидається (7,4 ≈ 7);

• якщо остання значуща цифра більше або дорівнює 6 — найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю (2,6 ≈ 3);

• якщо остання значуща цифра 5 — найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (3,5 ≈ 4; 6,5 ≈ 6).

Водночас при обчисленні нормативу застосовується інше правило округлення, якщо остання значуща цифра 5. Як зазначалося вище, показник нормативу округлюється до цілого значення згідно з математичними правилами округлення (ст. 18-2 Закону № 875), тобто якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, якщо після коми число 5 і більше, то число заокруглюється в бік збільшення (наприклад: 3,4 ≈ 3; 4,5 ≈ 5; 5,4 ≈ 5; 6,5 ≈ 7 і т. д.).

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці. До створених підприємств не належать підприємства, створені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів. Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників у середньому за період на загальних підставах (пп. 3.2.4 Інструкції № 286).

Розглянемо порядок обчислення середньооблікової кількості штатних працівників та нормативу для працевлаштування інвалідів на конкретних прикладах.

ПРИКЛАД 1

Розрахунок нормативу для працевлаштування інвалідів, якщо підприємство відпрацювало повний квартал

На підприємстві протягом І кварталу 2026 року середньооблікова кількість штатних працівників становила: в січні — 438 осіб, в лютому — 436 осіб, в березні — 439 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за І квартал 2026 року:

(438 осіб + 436 осіб + 439 осіб) : 3 міс. = 1313 осіб : 3 міс. = 437,7 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 438 осіб.

Визначаємо норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів:

438 осіб х 4% = 17,5 (осіб)

Після округлення за математичними правилами (17,5 ≈ 18) отримуємо, що норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві у І кварталі 2026 року становить 18 осіб (інвалідів).

ПРИКЛАД 2

Розрахунок нормативу для працевлаштування інвалідів, якщо підприємство відпрацювало два місяці

Підприємство створено і почало працювати в лютому 2026 року. Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становила: в лютому — 58 осіб, в березні — 117 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за І квартал 2026 року:

(58 осіб + 117 осіб) : 3 міс. = 175 осіб : 3 міс. = 58,3 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 58 осіб.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить:

58 осіб х 4% = 2,3 (особи)

Округлюємо отриманий результат до цілих одиниць (2,3 ≈ 2) і отримуємо норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві у І кварталі 2026 року — 2 особи (інваліда).

ПРИКЛАД 3

Розрахунок нормативу для працевлаштування інвалідів, якщо підприємство відпрацювало менше календарного місяця

Підприємство створено і почало працювати з 2 березня 2026 року. Облікова кількість штатних працівників підприємства становила: з 2 березня — 1 особа, з 4 по 8 березня — 2 особи, з 9 по 10 березня — 7 осіб, з 11 по 15 березня — 15 осіб, з 16 по 23 березня — 30 осіб, з 23 по 31 березня — 45 осіб.

Оскільки у березні 31 календарний день (далі — к. д.), середньооблікова кількість штатних працівників у березні становить:

(1 особа х 2 к. д. + 2 особи х 5 к. д. + 7 осіб х 2 к. д. + 15 осіб х 5 к. д. + 30 осіб х 7 к. д. + 45 осіб х 9 к. д.) : 31 к. д. = 716 осіб : 31 к. д. = 23,1 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 23 особи.

Середньооблікова кількість штатних працівників за І квартал 2026 року:

23 особи : 3 міс. = 7,7 (осіб)

Округлюємо отриманий результат до цілих одиниць (7,7 ≈ 8) і отримуємо норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві у І кварталі 2026 року — 1 особа (інвалід).

ПРИКЛАД 4

Визначення середньооблікової кількості штатних працівників,
якщо підприємство відпрацювало повний квартал, але не зобов’язано працевлаштовувати інваліда

На підприємстві протягом І кварталу 2026 року середньооблікова кількість штатних працівників становила: в січні — 6 осіб, в лютому — 7 осіб, в березні — 9 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за І квартал 2026 року:

(6 осіб + 7 осіб + 9 осіб) : 3 міс. = 22 особи : 3 міс. = 7,3 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 7 осіб.

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників за І квартал 2026 року становить 7 осіб (менше 8 осіб), тому підприємство не зобов’язано було працевлаштовувати інваліда у І кварталі 2026 року.

_________________________________________________________________________________________

Для спрощення роботи з розрахунку нормативу, який становить 4% середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал, розглянемо залежність кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях для виконання цього нормативу, від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал, якщо остання величина становить від 1 до 1500 осіб (див. таблицю).

Кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, якщо норматив становить
4% середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу

СКШР1	від 8 до 37	від 38 до 62	від 63 до 87	від 88 до 112	від 113 до 137	від 138 до 162	від 163 до 187	від 188 до 212	від 213 до 237	від 238 до 262	від 263 до 287	від 288 до 312
КІ2	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
СКШР1	від 313 до 337	від 338 до 362	від 363 до 387	від 388 до 412	від 413 до 437	від 438 до 462	від 463 до 487	від 488 до 512	від 513 до 537	від 538 до 562	від 563 до 587	від 588 до 612
КІ2	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24
СКШР1	від 613 до 637	від 638 до 662	від 663 до 687	від 688 до 712	від 713 до 737	від 738 до 762	від 763 до 787	від 788 до 812	від 813 до 837	від 838 до 862	від 863 до 887	від 888 до 912
КІ2	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36
СКШР1	від 913 до 937	від 938 до 962	від 963 до 987	від 988 до 1012	від 1013 до 1037	від 1038 до 1062	від 1063 до 1087	від 1088 до 1112	від 1113 до 1137	від 1138 до 1162	від 1163 до 1187	від 1188 до 1212
КІ2	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48
СКШР1	від 1213 до 1237	від 1238 до 1262	від 1263 до 1287	від 1288 до 1312	від 1313 до 1337	від 1338 до 1362	від 1363 до 1387	від 1388 до 1412	від 1413 до 1437	від 1438 до 1462	від 1463 до 1487	від 1488 до 1512
КІ2	49	50	51	52	53	54	55	56	57	58	59	60

¹ СКШП — середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал, осіб.

² КІ — кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до статті 18-2 Закону № 875, осіб.

ПРИКЛАД 5

Розрахунок нормативу для працевлаштування інвалідів, який становить
2% середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу

У закладі охорони здоров’я протягом І кварталу 2026 року середньооблікова кількість штатних працівників становила: в січні — 250 осіб, в лютому — 254 особи, в березні — 260 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за І квартал 2026 року:

(250 осіб + 254 особи + 260 осіб) : 3 міс. = 764 особи : 3 міс. = 254,7 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 255 осіб.

Визначаємо норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів:

255 осіб х 2% = 5,1 (осіб)

Після округлення за математичними правилами (5,1 ≈ 5) отримуємо, що норматив для працевлаштування інвалідів у закладі охорони здоров’я у І кварталі 2026 року становить 5 осіб (інвалідів).

______________________________________________________________________________

Особливості зарахування інвалідів до нормативу

З дотриманням вищевикладених умов щодо розміру заробітної плати та основного місяця роботи до нормативу зараховуються всі особи, яким встановлено інвалідність І, ІІ та ІІІ групи (див. вище термін «особа з інвалідністю»).

Нагадаємо, що відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі — Закон № 2961) інвалідність — міра втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній інвалідом, встановлюється І, ІІ чи ІІІ група інвалідності (ст. 7 Закону № 2961).

Що стосується органів, які встановлюють особам інвалідність, то по 31.12.2024 такими органами були медико-соціальні експертні комісії (далі — МСЕК), а з 01.01.2025 — експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі — ЕКОПФО). Наразі інвалідність особам встановлюють ЕКОПФО в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338, якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності.

Документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:

– видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду МСЕК за формами, затвердженими Міністерством охорони здоровʼя України (далі — МОЗ);

– виданий з 01 січня 2025 року витяг з рішення ЕКОПФО щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067.

Зарахування у виконання нормативу працівника, який став інвалідом в період роботи у роботодавця, починається з дати встановлення йому інвалідності (на підставі поданих ним роботодавцю документів, що підтверджують інвалідність), а щодо інвалідів, які працевлаштовуються, — з першого дня їх працевлаштування.⁴

З норм статті 18-2 Закону № 875 та Інструкції № 286 випливає, що інвалід зараховується до нормативу, якщо стосовно нього виконано такі три умови⁵:

– інваліда працевлаштовано на основне місце роботи (зовнішні сумісники до нормативу не враховуються, а внутрішні сумісники зараховуються у виконання нормативу лише за основним місцем роботи);

– тривалість робочого часу інваліда відповідає нормальній або індивідуально адаптованій нормі (за рахунок заходів розумного пристосування — скорочений або неповний робочий час);

– заробітна плата виплачується інваліду в розмірі, що перевищує розмір мінімальної заробітної плати у розрахунку за повністю відпрацьований календарний місяць.

Згідно зі статтею 18-2 Закону № 875 у межах нормативу також здійснюється працевлаштування інвалідів, які страждають на психічні розлади, відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Крім того, на відміну від попередніх років, з 01.01.2026 роботодавець у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, має право зарахувати до виконання нормативу забезпечення роботою інвалідів І групи незалежно від причин її встановлення або інвалідів ІІ групи з порушенням зору або психічними розладами у розрахунку один працюючий інвалід за двох штатних працівників (два робочих місця визначеного нормативу). Тобто одного інваліда вказаних категорій роботодавець має право зарахувати до нормативу як двох працевлаштованих інвалідів, але потрібно дочекатися затвердження Кабміном відповідного порядку.

Виконання роботодавцем обов’язку щодо нормативу може здійснюватися також шляхом працевлаштування інваліда на умовах стажування, передбаченого Законом України «Про зайнятість населення», та проведеного в порядку, визначеному Законом № 875. Для виконання роботодавцем нормативу враховується виключно стажування, під час якого інвалід, який проходить стажування, отримує заробітну плату в розмірі, що перевищує розмір мінімальної заробітної плати.

Сплата внеску в разі невиконання нормативу

З 01.01.2026 у разі невиконання нормативу за наслідками базового періоду — кварталу роботодавці замість адміністративно-господарських санкцій сплачують внесок, який має цільове призначення — фінансове забезпечення соціального захисту інвалідів (в т. ч. фінансування їхнього навчання).

Запроваджений Законом № 4219 перехід на сплату внеску фактично унеможливлює спори між контролюючими органами та роботодавцями стосовно обов’язку роботодавця самостійно шукати і працевлаштовувати інвалідів для виконання нормативу та уникнення адміністративно-господарських санкцій, але робить неминучою сплату внеску в разі невиконання роботодавцем нормативу. Фактично роботодавці мають вибрати один з двох варіантів — працевлаштовувати інвалідів за нормативом або сплачувати внесок у разі невиконання нормативу.

Пунктом 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 встановлено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу в періодах до дати введення в дію цього Закону (тобто до 01.01.2026), здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Звертаємо увагу, що бюджетні установи, які були звільнені від сплати адміністративно-господарських санкцій при невиконанні нормативу, не звільняються від сплати внеску при невиконанні нормативу.

Відповідно до статті 18-2 Закону № 875 платниками внеску є роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить 8 і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу.

Не є платниками внеску:

– роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить менше 8 працівників;

– роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить 8 і більше працівників та які в цьому кварталі виконали обов’язок щодо нормативу;

– дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав.

Одразу зазначимо, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 на період дії воєнного стану в Україні та до останнього числа останнього місяця кварталу, в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано, розмір внеску встановлюється на рівні 50% розміру, визначеного статтею 18-2 Закону № 875.

Таким чином, під час дії воєнного стану роботодавці сплачують лише половину розрахованої суми внеску.

Згідно зі статтею 18-2 Закону № 875 розмір внеску обраховується платником шляхом визначення результату добутку таких показників:

– 40% середньомісячної заробітної плати (винагороди) у відповідному календарному кварталі, розрахованої на одного працівника;

– кількість місяців у кварталі;

– різниця між встановленим нормативом і середньообліковою кількістю штатних працівників–інвалідів за квартал, які працевлаштовані роботодавцем з урахуванням вимог, визначених цією статтею щодо розміру оплати праці.

Розмір внеску розраховується з показників кварталу, за який він сплачується.

Наприклад, якщо на підприємстві у І кварталі 2026 року:

– середньомісячна заробітна плата, розрахована на одного працівника, становить 15 000 грн;

– норматив дорівнює 18 особам (інвалідам);

– середньооблікова кількість штатних працівників–інвалідів, які працевлаштовані роботодавцем з урахуванням вимог щодо розміру оплати праці, становить 15 осіб,

то сума внеску дорівнює:

15 000 грн х 40% х 3 міс. х (18 осіб – 15 осіб) = 6000 грн х 3 х 3 = 54 000 грн

Відповідно до статті 18-2 Закону № 875 для цілей розрахунку внеску середньомісячна заробітна плата (винагорода) обчислюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наразі цей порядок Кабміном ще не затверджений, але на сайті Мінсоцполітики оприлюднено проект Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати (винагороди) для розрахунку внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — проект Порядку).

Згідно з проектом Порядку розрахунковим періодом для обчислення середньомісячної заробітної плати (винагороди) для сплати внеску є календарний квартал, за який подається звітність і провадиться нарахування внеску.

Роботодавці, які використовують найману працю працівників плаваючого складу суден флоту рибної промисловості або працю осіб, зайнятих на сезонних роботах, з урахуванням значного коливання заробітної плати протягом року, визначають показник середньомісячної заробітної плати (винагороди) для цілей розрахунку внеску виходячи з виплат, нарахованих за останні 12 календарних місяців, що передують звітному кварталу.

Середньомісячна заробітна плата (винагорода), розрахована на одного працівника у відповідному календарному кварталі, для цілей розрахунку внеску обчислюється за такою формулою:

ЗП_сер = ЗП_кварт : К_сер : 3,

де ЗП_сер — середньомісячна заробітна плата (винагорода) на одного працівника за відповідний календарний квартал, на яку нарахований єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ);

ЗП_кварт — нарахована заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за календарний квартал, на яку нарахований ЄСВ;

К_сер — середня кількість працівників, які працюють на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та яким нараховано заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) за відповідний календарний квартал;

3 — кількість місяців у календарному кварталі.

Нарахована заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) (ЗП_кварт), на яку нарахований ЄСВ за календарний квартал, включає:

– нараховану працівникам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;

– нараховане грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні і додаткові види виплат таких осіб.

До нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) (ЗП_кварт) для цілей розрахунку внеску не враховуються:

– винагороди, нараховані за договорами цивільно-правового характеру;

– допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

– оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця;

– допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

– сума нарахованої заробітної плати за найманих працівників, праця яких відноситься до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

– сума заробітної плати, яка зберігається за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі разом — працівники-військовослужбовці) на підставі рішення роботодавця;

– щомісячна матеріальна допомога працівникам-військовослужбовцям на підставі рішення роботодавця.

Середня кількість працівників, які працюють на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та яким нараховано заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) за відповідний календарний квартал (К_сер) обчислюється як сума середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу та кількості зовнішніх сумісників в еквіваленті повної зайнятості.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за календарний квартал визначається шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за кожен місяць кварталу та ділення отриманої суми на три.

Кількість зовнішніх сумісників в еквіваленті повної зайнятості за відповідний календарний квартал враховується пропорційно оплаченому часу та визначається шляхом ділення загальної кількості людино-годин робочого часу (відпрацьованого та невідпрацьованого), за який була нарахована заробітна плата зовнішнім сумісникам, на табельний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривалості робочого тижня, встановленої роботодавцем згідно із законодавством або колективним договором.

При обчисленні показника середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем у відповідному календарному кварталі, для цілей розрахунку внеску не враховуються:

– особи, які виконують роботи (надають послуги) за договорами цивільно-правового характеру;

– працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого законодавством;

– працівники, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати протягом повної тривалості звітного періоду;

– працівники, з якими призупинено дію трудового договору відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;

– працівники-військовослужбовці;

– працівники, праця яких відноситься до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

При обчисленні кількості зовнішніх сумісників в еквіваленті повної зайнятості не враховується час, відпрацьований ними понаднормово.

Звертаємо увагу, що вище наведено норми лише проекту Порядку. Коли цей Порядок буде затверджений постановою Кабміну, то він може містити інші норми. Але в будь-якому разі про його остаточні норми буде повідомлено на сторінках журналу.

Відповідно до статті 18-2 Закону № 875 обчислення внеску здійснюється на підставі облікових документів для визначення кількісного складу працівників; бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), що враховуються для визначення розміру середньомісячної заробітної плати (винагороди), з якої відповідно до цього Закону вираховується внесок.

Обчислення внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з показників середньомісячної заробітної плати (винагороди), розрахованої на одного працівника у відповідних звітних календарних кварталах, за які обраховується внесок.

У разі виявлення за результатами проведення заходів державного контролю за виконанням нормативу випадку безпідставного зарахування працюючого інваліда до нормативу роботодавець зобов’язаний самостійно нарахувати і сплатити внесок за весь період такого зарахування.

Сплата внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум внеску на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України (далі — Держказначейство), для його зарахування.

Суми внеску обчислюються роботодавцями за звітний квартал. Базовий звітний період дорівнює календарному кварталу.

Платники внеску складають звіти про нарахування, обчислення та сплату внеску за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, до податкових органів та сплачують внесок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звіту.

Днем сплати внеску вважається:

– у разі перерахування сум внеску з рахунку платника внеску на рахунок, відкритий у Держказначействі, для зарахування внеску, — день списання банком або небанківським надавачем платіжних послуг суми платежу з рахунку платника внеску незалежно від часу її зарахування на зазначений рахунок;

– у разі сплати внеску готівкою — день прийняття до виконання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або іншим учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Суми помилково сплаченого внеску повертаються платникам внеску в порядку та строки, визначені Міністерством фінансів України (далі — Мінфін).

Що стосується державного органу, який здійснює адміністрування внеску, то пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 встановлено, що до прийняття законів України про внесення змін до деяких законів України щодо передачі адміністрування ЄСВ органам Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) та про внесення змін до Податкового кодексу України щодо передачі адміністрування ЄСВ органам ПФУ адміністрування внеску здійснюють податкові органи. Під податковими органами розуміються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування ЄСВ, його територіальні органи (наразі це Державна податкова служба України та її територіальні органи). На період адміністрування податковими органами внеску (до передачі цієї функції ПФУ та його органам) окремі норми статті 18-2 та стаття 20-1 Закону № 875 діють у редакції, визначеній в підпунктах 1 і 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219.

Отже, наразі згідно з частиною дев’ятнадцятою статті 18-2 Закону № 875 адміністрування внеску здійснюють податкові органи, до завдань яких належать забезпечення збору внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою внеску. Відповідно, після прийняття відповідних законів щодо передачі адміністрування ЄСВ органам ПФУ адміністрування внеску буде здійснювати ПФУ, до завдань якого буде належати забезпечення збору внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою внеску.

Відповідно до частини двадцять шостої статті 18-2 Закону № 875 обчислення внеску податковими органами здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, облікових документів для визначення кількісного складу працівників, бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), що враховуються для визначення розміру середньомісячної заробітної плати (винагороди), з якої відповідно до цього Закону вираховується внесок.

Після передачі адміністрування ЄСВ органам ПФУ обчислення внеску буде здійснюватися органами ПФУ в разі ненарахування або неправильного нарахування внеску платником внеску на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати внеску, даних звітності про нарахування ЄСВ (за наявності), бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), що враховуються для визначення розміру середньомісячної заробітної плати (винагороди), з якої вираховується внесок.

Звітність про нарахування і сплату внеску, працевлаштованих інвалідів та нараховані їм доходи

Як зазначалося вище, платники внеску складають звіти про нарахування, обчислення та сплату внеску за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, до податкових органів (ч. тридцять третя ст. 18-2 Закону № 875). Нагадаємо, що стаття 46 ПКУ визначає порядок затвердження форм податкових декларацій (розрахунків).

Після передачі адміністрування ЄСВ органам ПФУ в частині тридцять третій статті 18-2 Закону № 875 буде зазначено, що роботодавці подають звітність про нарахування і сплату внеску у строки, встановлені законом для подання звітності із сплати ЄСВ, до органів ПФУ.

Згідно з частиною шістнадцятою статті 18-2 Закону № 875 роботодавці/платники внеску зобов’язані подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, до податкового органу за основним місцем обліку платника внеску у строки та в порядку, встановлені цим Законом. Форма, за якою подається звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (тобто Мінфіном).

Наразі форму звітності про нарахування і сплату внеску, порядок заповнення та подання такої звітності Мінфіном ще не затверджено. Регіональний орган Держпраці повідомив⁶, що така звітність буде у складі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок). Нагадаємо, що Мінфін наразі готує зміни до діючої форми Податкового розрахунку у зв’язку зі зміною звітного періоду на квартал для фізичних осіб – підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Можливо, звіт про нарахування і сплату внеску буде окремим додатком до Податкового розрахунку, який буде подаватися платниками внеску за квартал, або інформація про нарахування і сплату внеску буде відображатися в окремому розділі загальної таблиці Податкового розрахунку.

Враховуючи, що базовим звітним періодом для визначення нормативу і сплати внеску є календарний квартал, то вперше роботодавці мають подати звіт про нарахування, обчислення та сплату внеску за звітний період — І квартал 2026 року не пізніше 11 травня (10 травня — неділя – вихідний день), а сплатити внесок — протягом 10 календарних днів, тобто не пізніше 21 травня.

Що стосується інформації про працевлаштованих інвалідів та даних, необхідних для розрахунку нормативу, то, як і раніше, їх отримують ДПСУ та ПФУ з Податкового розрахунку.

Інформацію про суми та види нарахованих доходів у розрізі застрахованих осіб (в т. ч. про нараховану заробітну плату кожному інваліду) містить додаток Д1 до Податкового розрахунку, а загальна інформація про нараховані роботодавцем доходи (в т. ч. заробітну плату) всім застрахованим особам за кожний місяць відображається в загальній таблиці Податкового розрахунку.

Також заголовна частина Податкового розрахунку містить, зокрема:

– рядок 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб», у тому числі рядок 101.1 «працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб»;

– рядок 102 «Облікова кількість штатних працівників»;

– рядок 108 «Кількість створених нових робочих місць у звітному періоді».

В додатку Д1 до Податкового розрахунку в рядку із заробітною платою інваліда в реквізиті 08 «Код категорії застрахованої особи» зазначаються наступні коди:

– 2 (працююча особа з інвалідністю);

– 28 (працююча особа з інвалідністю на підприємстві або в організації громадських об’єднань інвалідів);

– 30 (особа з інвалідністю, яка працює в товариствах УТОГ та УТОС);

– 32 (працююча особа з інвалідністю на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до спеціальних законів);

– 41 (особа з інвалідністю, яка працює на підприємствах та в організаціях всеукраїнських громадських об’єднань інвалідів).

Також в додатку Д1 в реквізиті 08 зазначаються наступні коди із «лікарняними» та «декретними» інваліда відповідно:

– 36 і 43 (працююча особа з інвалідністю);

– 39 і 45 (працююча особа з інвалідністю на підприємстві або в організації громадських об’єднань інвалідів).

Фізичні особи з інвалідністю, які виконують роботи (надають послуги) за гіг–контрактами, в додатку Д1 в реквізиті 08 зазначаються з кодом 82.

Період перебування інваліда у трудових відносинах з роботодавцем відображається в додатку Д5 до Податкового розрахунку, де в реквізиті 10 зазначається період трудових відносин (дата початку, дата закінчення).

Для того щоб визначити, на основне чи неосновне місце роботи прийнято інваліда і, відповідно, зараховувати чи ні його у виконання нормативу, в додатку Д1 в реквізиті 21 «Ознака наявності трудової книжки (1 – так, 0 – ні)» проставляється відповідна ознака, а в додатку Д5 в реквізиті 7 «Категорія особи» зазначається відповідна категорія особи, зокрема: 1 – наймані працівники (з трудовою книжкою); 2 – наймані працівники (без трудової книжки). Аналогічна інформація зазначається роботодавцем в реквізиті 5 «Категорія особи» Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.

Таким чином, як раніше, так і у 2026 році контроль за виконанням нормативу здійснюється на підставі відомостей, зазначених роботодавцем у Податковому розрахунку. Крім того, після затвердження форми звітності про нарахування і сплату внеску роботодавці в ній будуть відображати всі необхідні показники для розрахунку внеску, зокрема, розмір середньомісячної заробітної плати, розрахованої на одного працівника у відповідному кварталі.

Відповідальність роботодавців за несплату внеску

Як зазначалося вище, роботодавці сплачують внесок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звітності про нарахування і сплату внеску (ч. тридцять третя ст. 18-2 Закону № 875).

Згідно з викладеною з 01.01.2026 в новій редакції статтею 20-1 Закону № 875 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати внеску, передбаченого статтею 18-2 цього Закону, до платника внеску застосовуються фінансові санкції. У разі самостійного виявлення платниками внеску несплачених або несвоєчасно сплачених сум внеску такі платники зобов’язані обчислити такі внески і сплатити їх з нарахуванням пені у порядку та розмірах, визначених цією статтею.

Суми внеску, несвоєчасно нараховані та/або не сплачені у встановлені Законом № 875 строки (далі — недоїмка), стягуються з нарахуванням пені та із застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені Мінфіном, надсилає платникам внеску вимогу про сплату недоїмки до Електронного кабінету платника в електронній формі, а платникам внеску, в яких кількість працівників становить від 8 до 25 (включно), — за їхнім вибором у паперовій формі.

Після передачі органам ПФУ адміністрування ЄСВ та адміністрування внеску (далі — після передачі) орган ПФУ в порядку, за формою та у строки, встановлені ПФУ, буде надсилати платникам внеску через веб-портал електронних послуг ПФУ в електронній, а платникам внеску, в яких кількість працівників не перевищує 8 осіб, — за їхнім вибором у паперовій формі вимогу про сплату недоїмки.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник внеску зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки, штрафів та нарахованої пені.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник внеску узгоджує її з податковим органом (після передачі — з органом ПФУ) шляхом оскарження вимоги про сплату недоїмки в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» або в судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату недоїмки подається безпосередньо до податкового органу (після передачі — до органу ПФУ), який прийняв вимогу про сплату недоїмки, у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем її отримання платником внеску.

Податковий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання скарги передає (надсилає) її разом з матеріалами справи для розгляду до податкового органу вищого рівня.

Не підлягають оскарженню зобов’язання із сплати внеску, самостійно визначені платником.

Якщо платник внеску узгоджує суму недоїмки шляхом оскарження вимоги про сплату внеску в судовому порядку, він має право оскаржити її до суду протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником внеску вимоги про сплату внеску, з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника внеску, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання цим органом скарги, та надіслати його платнику внеску невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин — не пізніше 3 робочих днів з дня його прийняття, на адресу платника внеску поштою з повідомленням про вручення або надати платнику внеску під розписку. Керівник податкового органу (його заступник або уповноважена особа) може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та у письмовій формі повідомити про це платника внеску не пізніше, ніж за 3 робочі дні до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається платнику внеску протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника податкового органу (його заступника або уповноваженої особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Якщо згоди з податковим органом (після передачі — з органом ПФУ) не досягнуто, платник внеску внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки, штрафів та нарахованої пені протягом 10 робочих днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу в судовому порядку (після передачі — протягом 10 календарних днів оскаржити вимогу до ПФУ чи в судовому порядку).

Вимога податкового органу (після передачі — органу ПФУ) про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення суми недоїмки виконується органами державної виконавчої служби в установленому законом порядку.

За рахунок сум, що надходять від платника внеску або від органів державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник внеску має несплачені суми недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган (після передачі — орган ПФУ) накладає на платника внеску штрафи в таких розмірах:

– за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) внеску — у розмірі 7% своєчасно не сплачених сум;

– за донарахування територіальним податковим органом (після передачі — органом ПФУ) або платником несвоєчасно нарахованого внеску — у розмірі 10% зазначеної суми за кожний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого внеску;

– за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування внеску — у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 170 грн).

Пеня нараховується з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу (після передачі — органу ПФУ) або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів посадова особа податкового органу (після передачі — органу ПФУ) у порядку, встановленому Мінфіном (після передачі — встановленому ПФУ), приймає рішення, яке протягом 3 робочих днів надсилається платнику внеску.

Суми пені та штрафів підлягають сплаті платником внеску протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідного рішення із зарахуванням на рахунки, відкриті у Держказначействі для зарахування внеску.

Платник внеску має право оскаржити таке рішення в адміністративному порядку або до суду з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це податкового органу (після передачі — органу ПФУ), яким прийнято таке рішення.

Оскарження рішення податкового органу (після передачі — органу ПФУ) про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом (після передачі — органом ПФУ) або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов’язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Дія положень статті 20-1 Закону № 875 щодо порядку, строків та процедури оскарження вимоги про сплату недоїмки поширюється також на процедуру оскарження рішень податкового органу (після передачі — органу ПФУ) про нарахування пені та/або застосування штрафів.

Рішення податкового органу (після передачі — органу ПФУ) про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених статтею 20-1 Закону № 875, є виконавчим документом.

У разі якщо платник внеску не сплатив зазначені в рішенні податкового органу (після передачі — органу ПФУ) про нарахування пені та/або застосування штрафів суми протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідного рішення, не оскаржив рішення в адміністративному порядку, а також не повідомив у зазначений строк податковий орган (після передачі — орган ПФУ) про оскарження рішення до суду, таке рішення надсилається до органу державної виконавчої служби.

Суми штрафів та нарахованої пені за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати внеску стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП).

Нагадаємо, що наразі згідно з частиною другою статті 188-1 КпАП невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів тягне за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн). Протокол про зазначене адміністративне правопорушення, який є підставою для звернення до суду, складають уповноважені посадові особи органів Держпраці (ст. 255 КпАП).

Вищенаведена адміністративна відповідальність, передбачена частиною другою статті 188-1 КпАП, має застосовуватися до винної посадової особи за адміністративне правопорушення у вигляді невиконання нормативу, яке мало місце у 2025 році та раніше. Враховуючи, що з 01.01.2026 запроваджено новий вид відповідальності роботодавців за невиконання нормативу — сплата внеску, то норми частини другої статті 188-1 КпАП втрачають актуальність, оскільки тепер роботодавці самостійно приймають рішення, виконувати норматив чи ні. В останньому випадку вони зобов’язані сплатити внесок.

Після передачі органам ПФУ адміністрування ЄСВ та адміністрування внеску від імені ПФУ розглядати справи про адміністративні правопорушення, застосовувати фінансові санкції матимуть право Голова правління ПФУ, його заступники, керівники територіальних органів ПФУ, їх заступники та інші посадові особи, визначені відповідно до наказу керівника відповідного органу (ч. тридцять перша ст. 20-1 Закону № 875).

Права та обов’язки роботодавців/платників внеску і податкових органів

Стаття 18-2 Закону № 875 визначає права та обов’язки роботодавців/платників внеску і податкових органів (після передачі — органів ПФУ).

Так, відповідно до частини п’ятнадцятої статті 18-2 Закону № 875 роботодавці/платники внеску мають право:

– безоплатно отримувати від податкових органів (після передачі — від органів ПФУ) в межах їхньої компетенції інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на роботодавця щодо нарахування, обчислення та сплати внеску;

– безоплатно отримувати від податкових органів (після передачі — від органів ПФУ) в межах їхньої компетенції консультації та роз’яснення щодо прав і обов’язків роботодавця/платника внеску, порядку сплати внеску;

– оскаржувати у встановленому законом порядку рішення податкового органу (після передачі — органу ПФУ) та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з частиною шістнадцятою статті 18-2 Закону № 875 роботодавці/платники внеску зобов’язані:

– своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати внесок до податкового органу (після передачі — до органу ПФУ) за основним місцем обліку платника внеску;

– вести первинні облікові документи для визначення кількісного складу працівників, документи, пов’язані з нарахуванням та виплатою заробітної плати (винагород), документи про нарахування, обчислення та сплату внеску і зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

– допускати посадових осіб податкового органу (після передачі — посадових осіб ПФУ та його органів) до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати внеску за наявності направлення та/або наказу про проведення перевірки та наявності посвідчень осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

– подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 875, до податкового органу (після передачі — до органу ПФУ) за основним місцем обліку платника внеску у строки та в порядку, встановлені цим Законом;

– у випадках, передбачених Законом № 875 і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік у податковому органі (після передачі — в органі ПФУ) як платник внеску (наразі порядок постановки на облік не визначений);

– виконувати інші вимоги, передбачені Законом № 875.

Відповідно до частини двадцять другої статті 18-2 Закону № 875 податкові органи з метою виконання функції адміністрування внеску мають право:

– отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців/платників внеску відомості про нарахування, обчислення і сплату внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання податковими органами функцій, передбачених Законом № 875;

– проводити перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати внеску роботодавцями/платниками внеску; запитувати та вивчати під час таких перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, штатний розпис, копії документів, що підтверджують інвалідність працівників, інші документи, пов’язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою внеску; отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час проведення такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому ПКУ;

– вимагати від керівників та інших посадових осіб роботодавців/платників внеску усунення виявлених порушень Закону № 875 щодо нарахування, обчислення та сплати внеску;

– вилучати у встановленому законодавством порядку у роботодавців/платників внеску копії документів, що підтверджують заниження розміру внеску;

– застосовувати фінансові санкції, передбачені Законом № 875;

– стягувати з платників внеску несплачені суми внеску;

– здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Згідно з частиною двадцять третьою статті 18-2 Закону № 875 податкові органи з метою виконання функції адміністрування внеску зобов’язані, зокрема:

– здійснювати контроль за дотриманням роботодавцями/платниками внеску вимог цього Закону щодо нарахування, обчислення та сплати внеску;

– надавати роботодавцям/платникам внеску безоплатно в усній та письмовій формі консультації з питань застосування положень Закону № 875 щодо нарахування, обчислення та сплати внеску, роз’яснювати їхні права та обов’язки;

– за вимогою платників внеску проводити звірку сум нарахування та сплати ними внеску.