Щодо можливості невиплати заробітної плати за І половину місяця на підставі поданих працівниками заяв
Деякі працівники підприємства написали заяву з проханням виплачувати їм заробітну плату тільки один раз в місяць після закінчення відпрацьованого місяця. Чи має право роботодавець на підставі таких заяв не виплачувати працівникам заробітну плату за І половину місяця?
Ні, не має права.
Частина перша статті 115 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та частина перша статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) чітко встановлюють, що заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Ці норми КЗпП та Закону № 108 є імперативними, тобто нормами прямої дії та не можуть трактуватися інакше. Тому роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць. Заяви працівників про виплату заробітної плати один раз на місяць не можуть бути підставою для такої виплати та не можуть братися до уваги при встановленні періодичності виплати заробітної плати.
Невиплата заробітної плати за І половину місяця є погіршенням умов оплати праці порівняно з чинним законодавством.
Навіть якщо в колективному договорі (за його відсутності — в локальному документі про оплату праці, затвердженому наказом керівника підприємства) або в трудовому договорі з працівником буде зазначено про виплату заробітної плати один раз на місяць, то такі норми матимуть нікчемний характер.
Нагадаємо, що відповідно до статті 16 КЗпП умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
Згідно зі статтею 9 КЗпП умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.
Якщо роботодавець з власної ініціативи (без заяв працівників) запроваджує виплату заробітної плати працівникам один раз на місяць, то це також є порушенням законодавства про працю.
Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Статтею 22 Закону № 108 встановлено, що суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Таким чином, законних підстав для виплати заробітної плати лише один раз на місяць наразі не існує, незалежно від того, хто є ініціатором такої виплати, а також у випадку, якщо на це погодились обидві сторони трудового договору.
Якщо таке порушення має місце, то на роботодавця може бути накладений штраф як за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам більш як за один місяць — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. четвертий ч. другої ст. 265 КЗпП).
У наведеній нормі контролери з Держпраці фразу «більш як за один місяць» можуть трактувати так, що штраф накладається у випадку, якщо роботодавець більш як за один місяць не здійснив виплату заробітної плати за І половину місяця. Наприклад, роботодавець не здійснив виплату заробітної плати за І половину січня та за І половину лютого.
Але, скоріш за все, на роботодавця може бути накладений штраф за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абз. п’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП).
Нагадаємо, що згідно з частиною другою статті 15 Закону № 108 норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП, є мінімальними державними гарантіями.