Оподаткування виплат працівникам — 2025

1 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі — Закон про Держбюджет-2025).

Статтею 7 Закону про Держбюджет-2025 визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб (далі — ПМПО) протягом усього 2025 року становить 3028 грн. Тобто ПМПО, встановлений на 1 січня 2025 року, залишився на тому ж рівні, який був встановлений на 1 січня 2024 року, відповідно, у 2025 році залишилися на тому ж рівні розмір податкової соціальної пільги та граничний розмір доходу, до якого вона застосовується, а також сума, що не обкладається податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ), з окремих видів доходу.

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2025 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі у 2025 році становить 8000 грн.

Таким чином, розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2025 року (8000 грн) збільшився порівняно з розміром мінімальної заробітної плати станом станом на 1 січня 2024 року (7100 грн), відповідно, збільшилася сума, що не обкладається ПДФО і ВЗ, з окремих видів доходу.

Зупинимося детально на нововведеннях поточного року в оподаткуванні доходів працівників (фізичних осіб).

Податкова соціальна пільга

Застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) регламентується статтею 169 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). Враховуючи, що станом на 1 січня 2025 року ПМПО становить 3028 грн, розміри ПСП і граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП, у 2025 році становлять (див. таблицю):

Податкова соціальна пільга у 2025 році

Розглянемо застосування вищевказаних показників на конкретних прикладах.

ПРИКЛАД 1

Застосування ПСП до заробітної плати працівника, який працює на умовах неповного робочого дня

Працівник обіймає 0,5 посади та працює з неповним робочим днем — 4 години на день за 8-годинного робочого дня на підприємстві. Оклад за «повною» посадою працівника становить 8000 грн, оклад працівника пропорційно обійманій посаді (режиму роботи) — 4000 грн (8000 грн х 0,5). У січні 2025 року він виконав індивідуальну норму праці, тому йому нараховано заробітну плату в сумі 4000 грн. Оскільки ця сума не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП (4000 грн < 4240 грн), працівник в січні має право на застосування загальної ПСП у розмірі 1514 грн.

Сума ПДФО, що утримується із заробітної плати працівника:

(4000 грн – 1514 грн) х 18% = 447,48 грн

Сума ВЗ, що утримується із заробітної плати працівника:

4000 грн х 5% = 200 грн

Сума заробітної плати, що виплачується працівнику «на руки»:

4000 – 447,48 – 200 = 3352,52 грн

ПРИКЛАД 2

Застосування ПСП до заробітної плати працівника з інвалідністю, який працює на умовах неповного робочого часу

Працівник, який є особою з інвалідністю (далі — інвалід) ІІ групи, працює на умовах неповного робочого часу — 4 робочих дні (понеділок, вівторок, четвер, п’ятниця) на тиждень по 5 робочих годин на день за 5-денного робочого тижня та 8-годинного робочого дня на підприємстві. У січні 2025 року працівник виконав встановлену для нього норму робочого часу — відпрацював 18 робочих днів (далі — р. д.) по 5 робочих годин (далі — р. г.), тобто всього відпрацював 90 годин (далі — відпрац. г.), але не виконав місячну норму праці, встановлену для його «повної» посади, яка в цьому місяці становить 184 робочих години (23 р. д. х 8 р. г.).

Оклад за «повною» посадою працівника — 7500 грн. За відпрацьований час в січні працівнику нарахована заробітна плата в розмірі 3668,48 грн (7500 грн : 184 р. г. х 90 відпрац. г.).

Оскільки у працівника оклад за «повною» посадою менший за мінімальну заробітну плату (7500 грн < 8000 грн), і працівник працює на умовах неповного робочого часу, для нього мінімальна заробітна плата визначається пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці»). Враховуючи, що працівник в січні через роботу на умовах неповного робочого часу не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» мінімальну заробітну плату в цьому місяці:

8000 грн : 184 р. г. х 90 відпрац. г. = 3913,04 грн

Сума доплати до «пропорційної» мінімальної заробітної плати:

3913,04 – 3668,48 = 244,56 грн

Загальна сума нарахованої працівнику заробітної плати в січні:

3668,48 грн (оплата відпрацьованого часу) + 244,56 грн (доплата до мінімальної заробітної плати) = 3913,04 грн

Ця сума місячної заробітної плати менше граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП (3913,04 грн < 4240 грн), тому працівник в січні має право на застосування ПСП.

Оскільки працівник є інвалідом ІІ групи, на підставі пп. «ґ» пп. 169.1.3 ПКУ він має право на ПСП у розмірі 150% загальної ПСП, тобто на ПСП у розмірі 2271 грн.

Сума ПДФО, що утримується із заробітної плати працівника:

(3913,04 грн – 2271 грн) х 18% = 295,57 грн

Сума ВЗ, що утримується із заробітної плати працівника:

3913,04 грн х 5% = 195,65 грн

Сума заробітної плати, що виплачується працівнику «на руки»:

3913,04 – 295,57 – 195,65 = 3421,82 грн

ПРИКЛАД 3

Застосування ПСП до заробітної плати працівниці, яка має двох дітей

У працівниці двоє дітей віком до 18 років, тому вона ще у 2018 році подала заяву на застосування ПСП згідно з пп. 169.1.2 ПКУ як особа, яка утримує двох чи більше дітей, у розмірі загальної ПСП у розрахунку на кожну дитину. У 2025 році сумарний розмір зазначеної ПСП становить 3028 грн (1514 грн х 2 дітей). Оклад і нарахована заробітна плата працівниці в січні 2025 року становлять 8300 грн.

На підставі норми абзацу другого пп. 169.4.1 ПКУ граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП, у працівниці в січні 2025 року становить 8480 грн (4240 грн х 2 дітей). Чоловік працівниці за місцем своєї роботи не користується правом на збільшення граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП, кратно кількості дітей (до його заробітної плати ПСП за місцем роботи не застосовується).

Оскільки заробітна плата працівниці в січні менше вищевказаного граничного розміру доходу (8300 грн < 8480 грн), вона в цьому місяці має право на застосування ПСП.

Сума ПДФО, що утримується із заробітної плати працівниці в січні:

(8300 грн – 3028 грн) х 18% = 948,96 грн

Сума ВЗ, що утримується із заробітної плати працівниці:

8300 грн х 5% = 415 грн

Сума заробітної плати, що виплачується працівниці «на руки»:

8300 – 948,96 – 415 = 6936,04 грн

Якби працівниці з 1 січня 2025 року збільшили оклад (заробітну плату), наприклад, з 8300 грн до 8500 грн, то вона втратила б право на застосування ПСП, оскільки розмір заробітної плати перевищить граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП (8500 грн > 8480 грн). В цьому випадку утримання і заробітна плата «на руки» будуть такими:

— ПДФО: 8500 грн х 18% = 1530 грн;

— ВЗ: 8500 грн х 5% = 425 грн;

— заробітна плата «на руки»: 8500 – 1530 – 425 = 6545 грн.

Як бачимо, не завжди збільшення розміру окладу (заробітної плати) вигідно працівнику, оскільки втрата права на застосування ПСП може привести до того, що заробітна плата «на руки» у працівника буде менше (6545 грн < 6936,04 грн).

ПРИКЛАД 4

Застосування ПСП до заробітної плати одинокої матері, яка має трьох дітей, одна з яких є інвалідом

У працівниці — одинокої матері, яка має і утримує трьох дітей віком до 18 років, одна з яких є інвалідом, оклад та нарахована заробітна плата в січні 2025 року становлять 12 000 грн. Цій працівниці може бути надана ПСП за однією з таких підстав:

1) відповідно до пп. 169.1.2 ПКУ як особі, що утримує двох чи більше дітей, у розмірі загальної ПСП (1514 грн) в розрахунку на кожну дитину, тобто ПСП в сумарному розмірі 4542 грн (1514 грн х 3 дітей);

2) відповідно до пп. «а» пп. 169.1.3 ПКУ як одинокій матері в розмірі 150% загальної ПСП (2271 грн) в розрахунку на кожну дитину, тобто ПСП в сумарному розмірі 6813 грн (2271 грн х 3 дітей);

3) відповідно до пп. 169.3.1 ПКУ одночасно (сумарно) дві ПСП: перша — згідно з пп. 169.1.2 ПКУ на двох дітей-неінвалідів, тобто ПСП в розмірі 3028 грн (1514 грн х 2 дітей); друга — згідно з пп. «б» пп. 169.1.3 ПКУ на одну дитину-інваліда в розмірі 150% загальної ПСП, тобто ПСП в розмірі 2271 грн. Сумарна ПСП в цьому випадку становить 5299 грн (3028 + 2271).

З вищенаведених підстав найбільший розмір ПСП у працівниці виходить при застосуванні ПСП за підставою 2 — згідно з пп. «а» пп. 169.1.3 ПКУ (як одинокій матері в розмірі 150% загальної ПСП у розрахунку на кожну дитину), коли розмір ПСП становить 6813 грн.

Що стосується граничного розміру доходу, який дає право на застосування ПСП, то він у працівниці становить 12 720 грн (4240 грн х 3 дітей) при застосуванні ПСП за всіма вищевказаними підставами (абз. другий пп. 169.4.1 ПКУ). Оскільки дохід працівниці в січні менше зазначеного граничного розміру доходу (12 000 грн < 12 720 грн), в цьому місяці вона має право на застосування ПСП.

Якщо працівниця вибере варіант застосування ПСП за підставою 2 — згідно з пп. «а» пп. 169.1.3 ПКУ (як одинока мати), коли загальний розмір ПСП становить 6813 грн, то про це їй потрібно вказати в заяві на застосування ПСП, яка подається роботодавцю.

Сума ПДФО, що утримується із заробітної плати працівниці в січні:

(12 000 грн – 6813 грн) х 18% = 933,66 грн

Сума ВЗ, що утримується із заробітної плати працівниці:

12 000 грн х 5% = 600 грн

Сума заробітної плати, що виплачується працівниці «на руки»:

12 000 – 933,66 – 600 = 10 466,34 грн

____________________________________________________________________________

Оподаткування окремих доходів працівників у 2025 році

Доходи, оподаткування яких залежить від розміру мінімальної заробітної плати

Оподаткування деяких доходів, що надаються (виплачуються) роботодавцями (податковими агентами) працівникам (фізичним особам), залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки вона станом на 1 січня 2025 року дорівнює 8000 грн, роботодавцям (податковим агентам) потрібно враховувати наступне.

1. Відповідно до підпункту 165.1.39 ПКУ до оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) — у частині, що не перевищує 25% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Враховуючи вищевикладене, у 2025 році не підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ вартість негрошових подарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), яка у розрахунку на місяць не перевищує 2000 грн (8000 грн х 25%). Сума перевищення зазначеної величини (за її наявності) у 2025 році підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ як додаткове благо на підставі підпункту «е» пп. 164.2.17 ПКУ (вартість безоплатно отриманих товарів) і пункту 174.6 ПКУ. При цьому з метою визначення бази оподаткування ПДФО сума зазначеного перевищення збільшується на «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ).

2. Згідно з абзацом другим підпункту 165.1.35 ПКУ до оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які надаються його роботодавцем – платником податку на прибуток підприємств безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) один раз на календарний рік, за умови, що вартість путівки (розмір знижки) не перевищує 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, у 2025 році не обкладається ПДФО і ВЗ вищевказана путівка, якщо її вартість не перевищує 40 000 грн (8000 грн х 5). Якщо ж вартість такої путівки у 2025 році перевищує 40 000 грн, то вся (повна) вартість такої путівки (а не сума перевищення 40 000 грн) підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ як додаткове благо на підставі підпункту «е» пп. 164.2.17 ПКУ (вартість безоплатно отриманих товарів (послуг), визначена за правилами звичайної ціни, а також сума знижки звичайної ціни (вартості) товарів (послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку). При цьому з метою визначення бази оподаткування ПДФО вся (повна) вартість такої оподатковуваної путівки збільшується на «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ), оскільки працівник отримує дохід у негрошовій формі (у вигляді послуг оздоровлення).

Стосовно оподаткування путівок ДФСУ роз’яснила¹, що підпунктом 165.1.35 ПКУ не встановлено обмеження щодо кількості платників податків та/або членів його сім’ї першого ступеня споріднення (до них належать батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, — пп. 14.1.263 ПКУ), яким роботодавець надає путівки.

Таким чином, з норм підпункту 165.1.35 ПКУ та роз’яснень ДФСУ випливає, що не оподатковуються ПДФО і ВЗ надані роботодавцем – платником податку на прибуток безоплатно або зі знижкою (у розмірі такої знижки) протягом 2025 року:

— одна путівка працівнику або члену його сім’ї першого ступеня споріднення, якщо вартість такої путівки не перевищує 40 000 грн;

— дві путівки, надані по одній на календарний рік працівнику і одному члену його сім’ї першого ступеня споріднення, якщо вартість кожної наданої путівки не перевищує 40 000 грн;

— три (чотири і т. д.) путівки, надані по одній на календарний рік працівнику і різним членам його сім’ї першого ступеня споріднення, якщо вартість кожної путівки не перевищує 40 000 грн;

— дві (три, чотири і т. д.) путівки, надані по одній на календарний рік різним членам сім’ї працівника першого ступеня споріднення, якщо вартість кожної путівки не перевищує 40 000 грн.

Якщо за наданою путівкою не виконується хоча б одна з вимог, встановлених підпунктом 165.1.35 ПКУ, то вся (повна) вартість путівки або знижки обкладається ПДФО і ВЗ.

Наприклад, якщо протягом календарного року роботодавцем надаються безоплатно дві путівки працівнику або дві путівки одному і тому ж члену його сім’ї першого ступеня споріднення, при цьому вартість першої путівки працівника (члена його сім’ї першого ступеня споріднення) не перевищує у 2025 році 40 000 грн, то вартість другої путівки незалежно від її суми обкладається ПДФО і ВЗ.¹

Водночас якщо роботодавець надає працівнику путівку, вартість якої у 2025 році перевищує 40 000 грн, наприклад становить 42 000 грн, але працівник повертає роботодавцю частину вартості путівки у вигляді перевищення неоподатковуваної вартості путівки, тобто повертає суму, що дорівнює 2000 грн (42 000 – 40 000), то вважається, що роботодавець надав працівникові путівку вартістю 40 000 грн, тому така путівка не обкладається ПДФО (ВЗ).¹

3. Підпунктом 165.1.21 ПКУ визначено, що не включається до оподатковуваного доходу сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище 3-кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.

Таким чином, неоподатковувана ПДФО і ВЗ вартість вищевказаного навчання (профнавчання) у 2025 році в розрахунку на місяць становить 24 000 грн (8000 грн х 3). Сума перевищення 24 000 грн у 2025 році обкладається ПДФО і ВЗ як додаткове благо на підставі підпункту «е» пп. 164.2.17 ПКУ (вартість безоплатно отриманих послуг). При цьому з метою визначення бази оподаткування ПДФО сума такого перевищення збільшується на «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ), оскільки працівник отримує дохід у негрошовій формі (у вигляді послуг освіти або навчання).

4. Відповідно до абзацу дванадцятого підпункту «а» пп. 170.9.1 ПКУ до оподатковуваного доходу платника податку (працівника) не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Отже, при відрядженнях у межах України у 2025 році не обкладаються ПДФО і ВЗ добові витрати, якщо їх розмір не перевищує 800 грн (0,1 х 8000 грн) за кожен календарний день відрядження. Відповідно, якщо у 2025 році сума добових витрат при відрядженнях в межах території України перевищує 800 грн в розрахунку на календарний день відрядження, то сума перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку (працівника) на підставі підпункту 164.2.11 ПКУ.

5. Згідно з підпунктом «д» пп. 164.2.17 та підпунктом 165.1.55 ПКУ неоподатковувана основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності становить не більше 25% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Враховуючи вищевикладене, у 2025 році звільнена від оподаткування сума прощеного (анульованого) боргу (кредиту) становить 2000 грн (8000 грн х 25%) у розрахунку на рік. При цьому кредитор зобов’язаний повідомити платника податку –боржника про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто і відобразити суму такого боргу в Податковому розрахунку за звітний період (місяць), в якому такий борг було прощено (боржник самостійно сплачує ПДФО і ВЗ з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації). Якщо кредитор не повідомляє боржника про прощення (анулювання) боргу, що не перевищує 25% однієї мінімальної заробітної плати, то такий дохід відображається кредитором в Податковому розрахунку і з його суми кредитор, як податковий агент, сплачує ПДФО і ВЗ.

Крім того, ПДФО і ВЗ сплачуються кредитором як податковим агентом з суми прощеного (анульованого) боргу у вигляді суми перевищення 25% однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на рік (з суми перевищення 2000 грн у 2025 році), яка є додатковим благом боржника.

Доходи, оподаткування яких залежить від граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП

Порядок оподаткування ПДФО і ВЗ окремих доходів, що надаються (виплачуються) роботодавцями (податковими агентами) працівникам (фізичним особам), залежить від граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП.

Оскільки, як зазначалося вище, граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП, станом на 1 січня і протягом усього 2025 року становить 4240 грн, податковим агентам (роботодавцям) потрібно враховувати таке.

1. Відповідно до підпункту 170.7.3 ПКУ до оподатковуваного доходу платника податку не включається сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року (далі — граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП).

Отже, у 2025 році не обкладається ПДФО і ВЗ сума нецільової благодійної (матеріальної) допомоги, яка сукупно протягом року не перевищує 4240 грн. Сума перевищення 4240 грн (за її наявності) підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ під час її нарахування (виплати) як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).

2. Підпунктом 165.1.47 ПКУ встановлено, що не включається до оподатковуваного доходу сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються за рішенням професійної спілки, її об’єднання та/або організації професійної спілки, прийнятим в установленому порядку, на користь члена такої профспілки протягом року сукупно у розмірі, який не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП.

Таким чином, у 2025 році не обкладається ПДФО і ВЗ сума виплат чи відшкодувань, наданих профспілкою своєму члену протягом року сукупно у розмірі, що не перевищує 4240 грн. Сума перевищення 4240 грн обкладається ПДФО і ВЗ під час її нарахування (виплати) як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).

3. Відповідно до підпункту 165.1.26 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума стипендії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП. Сума перевищення за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати).

Отже, у 2025 році не обкладається ПДФО і ВЗ сума стипендії (включаючи суму її індексації) незалежно від джерела фінансування у розмірі, що не перевищує 4240 грн. Сума перевищення 4240 грн за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати) як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).

4. На підставі підпункту «б» пп. 165.1.22 ПКУ не обкладаються ПДФО і ВЗ кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку (колишнього працівника) роботодавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП, тобто у 2025 році у розмірі, що не перевищує 8480 грн (2 х 4240 грн). Сума перевищення 8480 грн (за її наявності) у 2025 році обкладається ПДФО і ВЗ під час нарахування (виплати, надання) допомоги на поховання її одержувачу як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).

Особливості сплати ВЗ під час воєнного стану

Як ми вже докладно повідомляли², з 1 грудня 2024 року ставку ВЗ, що застосовується до доходів фізичних осіб (в тому числі працівників), визначених статтею 163 ПКУ, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 № 4015-ІХ (далі — Закон № 4015) збільшено з 1,5 до 5% (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ). Така збільшена ставка ВЗ буде застосовуватися до 1 січня року, наступного за роком, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан (абз. шостий пп. 1.3 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ).

Єдиний нюанс: з 26 грудня 2024 року набрав чинності пункт 2 частини 6 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 04.12.2024 № 4113-IX (далі — Закон № 4113), яким, зокрема, абзац п’ятий підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ викладено в новій редакції, згідно з якою для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (далі разом — силові структури) ставка ВЗ становить 1,5% з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування ВЗ відповідно до підпункту 1.7 цього пункту). Ця норма застосовується до доходів, нарахованих з дня набрання чинності Законом № 4015, тобто з 1 грудня 2024 року (абз. другий п. 1 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4113).³

Отже, вищезазначені силові структури з доходів своїх військовослужбовців і працівників, які виплачуються відповідно до законодавства України, ВЗ сплачують за ставкою 1,5%. Роботодавці, які за власним рішенням (не відповідно до законодавства України) виплачують доходи своїм працівникам, призваним (прийнятим за контрактом) на військову службу під час мобілізації в особливий період (під час дії воєнного стану), з таких доходів (в т. ч. нарахованих з 1 грудня 2024 року), ВЗ утримують за ставкою 5%. Наприклад, якщо роботодавець за власним рішенням виплачує середній заробіток або інший оподатковуваний дохід працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації, то з таких доходів працівника роботодавець утримує ВЗ за ставкою 5%.⁴

Оподаткування доходів спеціалістів резидентів Дія Сіті

Законом № 4113 з 1 січня 2025 року внесено зміни до пункту 170.14-1 статті 170 ПКУ, яким встановлено особливості оподаткування доходів спеціалістів резидента Дія Сіті. Зокрема, в новій редакції викладено підпункти 170.14-1.2 і 170.14-1.5, додано підпункт 170.14-1.6 ПКУ. Так, підпунктом 170.14-1.2 ПКУ встановлено доходи, до яких застосовується ставка ПДФО в розмірі 5%, а підпунктами 170.14-1.5 і 170.14-1.6 ПКУ визначено умови застосування вказаної ставки, а також порядок сплати ПДФО при недотриманні вказаних умов.³

Подання Податкового розрахунку у 2025 році

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015 з 1 січня 2025 року набрали чинності зміни до статей 51 та 176 ПКУ стосовно зміни термінів подання звітності з ПДФО і ВЗ. Так, пункт 51.1 статті 51 та абзац перший підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ викладено у новій редакції, якою встановлено, що податкові агенти та платники ЄСВ зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця (раніше було — кварталу), Податковий розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Отже, з 1 січня 2025 року звітним періодом для подання Податкового розрахунку є місяць, а не квартал.

Міністерство фінансів України (далі — Мінфін) вже оприлюднило проект наказу «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» (далі — проект наказу Мінфіну), яким передбачено викладення у новій редакції форми Податкового розрахунку⁵ і Порядку його заповнення та подання, затверджених наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4.

Пунктом 3 проекту наказу Мінфіну встановлено, що Податковий розрахунок за формою, затвердженою цим наказом, перший раз подається за січень 2025 року.

Отже, вперше за оновленою (місячною) формою Податковий розрахунок подається за січень 2025 року не пізніше 20 лютого 2025 року, а за IV квартал 2024 року Податковий розрахунок подається за чинною формою не пізніше 10 лютого 2025 року.