«Трудозарплатні» нововведення і «соціально-страхові» показники 2026 року

1 січня 2026 року набрав чинності головний фінансовий документ країни поточного року — Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі — Закон про Держбюджет-2026), яким встановлено соціальні стандарти на 2026 рік.

Мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум у 2026 році

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2026 протягом усього 2026 року мінімальна заробітна плата становитиме:

– у місячному розмірі — 8647 грн;

– у погодинному розмірі — 52 грн.

Таким чином, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2026 року збільшилась у місячному розмірі на 647 грн (8647 – 8000), у погодинному розмірі — на 4 грн (52 – 48).

Нагадаємо, що згідно зі статтею 95 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) мінімальна заробітна плата (далі — МЗП) — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. МЗП встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Відповідно до статті 3-1 Закону № 108 якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня МЗП, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП, проводиться доплата до рівня МЗП.

У разі роботи на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (далі — «пропорційна» МЗП). При цьому якщо з будь-яких причин заробітна плата за відпрацьований час є нижчою за «пропорційну» МЗП, працівникові нараховується доплата до «пропорційної» МЗП.

МЗП у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі разом — роботодавці), у разі застосування погодинної оплати праці.

Враховуючи вищевикладене, при виконанні працівником, який працює на умовах повної зайнятості, місячної норми праці роботодавець у 2026 році повинен виплачувати йому місячну заробітну плату в сумі не менше 8647 грн. Якщо працівнику встановлено погодинну норму і оплату праці, то необхідно виконувати іншу гарантію — оплата за кожну відпрацьовану годину повинна бути здійснена у 2026 році в сумі не менше 52 грн. Якщо при виконанні місячної (годинної) норми праці заробітна плата працівника є меншою від зазначених розмірів МЗП, то працівнику нараховується доплата до МЗП.¹

Розмір МЗП, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлено на рівні 1600 грн (ст. 8 Закону про Держбюджет-2026).

Що стосується прожиткового мінімуму, то статтею 7 Закону про Держбюджет-2026 він встановлений на весь 2026 рік в таких розмірах (див. таблицю).

Розміри прожиткового мінімуму у 2026 році

грн.

Категорії громадян	з 1 січня 2026 року
На одну особу в розрахунку на місяць (в середньому)	3209
Діти віком до 6 років	2817
Діти віком від 6 до 18 років	3512
Працездатні особи	3328
Особи, які втратили працездатність	2595

Також статтею 7 Закону про Держбюджет-2026 додатково встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення:

• базового розміру посадового окладу судді — 2102 грн;
• посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів — 2102 грн (ця норма не поширюється на працівників Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Державного бюро розслідувань (ДБР), Бюро економічної безпеки України (БЕБ), Міністерства оборони України (Міноборони), Міністерства внутрішніх справ України (МВС). Оплата праці працівників НАЗК, Міноборони та МВС здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2025 рік. Оплата праці, грошове забезпечення працівників НАБУ, ДБР та БЕБ, посадові оклади яких визначено у трьох розмірах до посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади, здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2025 рік. Оплата праці державних службовців Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), посадові оклади яких визначено у чотирьох розмірах до посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади, здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2025 рік, — п. 9 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2026);
• посадового окладу прокурора окружної прокуратури — 1600 грн.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, становить 1600 грн.

Мінімальний посадовий оклад у 2026 році

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Отже, оскільки ПМПО станом на 1 січня 2026 року становить 3328 грн, протягом усього 2026 року мінімальний посадовий оклад (місячна тарифна ставка) має становити не менше 3328 грн.

Підприємства, які через своїх представників як з боку роботодавця, так і з боку трудового колективу брали участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2020 – 2021 роки від 14.05.2019 (див. ВПЗ № 6/2019, стор. 96), яка продовжує діяти і зараз, повинні виконувати пункт 2.3 цього документу, відповідно до якого для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Таким чином, для зазначених підприємств розмір тарифної ставки робітника I розряду протягом 2026 року повинен становити не менше 3661 грн (3328 грн х 110%). Для інших підприємств небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором.

Оплата праці працівників бюджетної сфери у 2026 році

Згідно з частинами п’ятими статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

– мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

В даний час розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298). В додатку 1 до Постанови № 1298 наведено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — Єдина тарифна сітка, ЄТС).

03 січня 2026 року набрала чинності, але застосовується з 1 січня 2026 року постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 02.01.2026 № 4 (далі — Постанова № 4), якою примітку 1 до додатка 1 до Постанови № 1298 (примітку 1 до ЄТС) доповнено новим абзацом шостим такого змісту:

«Посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2026 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду —·3470 гривень.».

Таким чином, з 1 січня 2026 року, в бюджетній сфері мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 3470 грн. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298 (в ЄТС).²

Пунктом 2 Постанови № 4 доручено керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Також пунктом 3 Постанови № 4 доручено міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, органам державної влади, іншим державним органам привести власні нормативно-правові акти з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із Постановою № 4.

Пунктом 4 Постанови № 4 рекомендовано органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо приведення власних нормативно-правових актів з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із Постановою № 4.

Статтею 40 Закону про Держбюджет-2026 встановлено що у 2026 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2026 зупинено на 2026 рік дію частини другої статті 18 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 № 4038-XII щодо розміру посадових окладів судових експертів. Зупиненою нормою передбачено, що працівникам державних спеціалізованих установ (невійськовослужбовцям і тим, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, посадові оклади встановлюються у розмірі не менше 10 розмірів ПМПО, встановленого на 1 січня календарного року.

Оплата праці державних службовців

Пунктами 8–13 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2026 встановлено особливості оплати праці в державних органах. Так, установлено, що у 2026 році:

– у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, визначені спеціальними законами підвищувальні коефіцієнти та кратні розміри посадових окладів державних службовців не застосовуються;

– оплата праці державних службовців органів сектору безпеки і оборони (крім Міноборони, МВС), обласних та окружних прокуратур, а також Пенсійного фонду України здійснюється на основі класифікації посад за окремою схемою посадових окладів, затвердженою Кабінетом Міністрів України;

– у державних органах, в яких з 1 січня 2026 року для посад державної служби зменшуються розміри посадових окладів у зв’язку зі зміною юрисдикції або типу державного органу, для визначення розмірів посадових окладів застосовуються юрисдикція та тип державного органу, встановлені на 2025 рік;

– норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу) застосовуються до 31 грудня 2026 року до державних органів, які не здійснюють оплату праці на основі класифікації посад. Нагадаємо, що згідно з абзацом восьмим пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про держслужбу керівники державної служби у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15;

– норми Закону про держслужбу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить Закону про Держбюджет-2026.

Оплата праці педагогічних працівників

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2026 зупинено на 2026 рік дію абзацу третього частини 1 статті 57-1 в частині збереження середнього заробітку працівникам закладів та установ освіти, наукових установ, абзаців першого – п’ятого частини 2 статті 61 Закону України «Про освіту», абзацу першого частини 2 статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Зупиненими нормами Закону України «Про освіту» передбачено, що:

– працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період), були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується збереження середнього заробітку;

– посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі 3 МЗП; посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менше ніж на 10%; найменший посадовий оклад науково-педагогічного працівника встановлюється на 25% вище від посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії; кожний наступний посадовий оклад науково-педагогічного працівника підвищується не менше ніж на 10% від попереднього; схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних і науково-педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України з урахуванням норм Закону України «Про освіту».

Зупиненою нормою Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено, що держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (закладів вищої освіти), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче 11 ПМПО, розмір якого встановлено законом на 1 січня 2020 року.

Водночас 1 січня 2026 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників» від 26.12.2025 № 1749 (далі — Постанова № 1749). Цим документом з 1 січня 2026 року передбачено підвищення на 40% посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних і науково-педагогічних працівників, перелік посад яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 № 963, закладів та установ державної і комунальної форми власності незалежно від їх підпорядкування.

Також Постановою № 1749 установлено, що працівникам, яким передбачено підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) за кількома підставами, абсолютний розмір кожного підвищення визначається виходячи з розміру посадового окладу (ставки заробітної плати) без урахування іншого підвищення.

Крім того, Постановою № 1749 скасовано низку постанов Кабінету Міністрів України, якими у 2018–2019 роках підвищувалися на різну кількість відсотків посадові оклади (ставки заробітної плати) педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних і науково-педагогічних працівників, передбачене Постановою № 1749, є першим у 2026 році, а друге підвищення (загалом у 2026 році на 50%) планується з 1 вересня 2026 року. Для реалізації Постанови № 1749 у Законі про Держбюджет-2026 передбачено фінансування на перші 8 місяців (січень–серпень) 2026 року.

Також 1 січня 2026 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам» від 03.12.2025 № 1562. Цим документом пункт 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації окремих положень частини першої статті 57 та частини четвертої статті 61 Закону України «Про освіту» від 31.01.2001 № 78, доповнено абзацом третім, відповідно до якого громадянам України, які займалися викладацькою роботою обсягом не менше ніж 180 годин на рік у суб’єктах освітньої діяльності, розміщених за кордоном, що обліковуються відповідно до Порядку визнання на рівнях повної загальної середньої освіти результатів навчання, здобутих шляхом формальної та/або неформальної освіти у суб’єктів освітньої діяльності, розміщених за кордоном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2025 № 734, до стажу їх педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася відповідна викладацька робота, на підставі договору (контракту) та інших документів, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Зарахування таких місяців до стажу педагогічної роботи здійснюється лише за час викладацької роботи за межами України (крім держави-агресора та держав, щодо яких Україною застосовано секторальні санкції відповідно до Закону України «Про санкції») в період воєнного стану та протягом одного року після його припинення або скасування.

Таким чином, з 1 січня 2026 року дозволено зараховувати до стажу педагогічної роботи для надбавки за вислугу років педагогам місяці викладацької роботи за кордоном (не менше 180 годин на рік), виконаної під час воєнного стану та протягом одного року після нього, крім роботи в державі-агресорі та підсанкційних країнах.

Крім того, 1 січня 2026 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. № 572» від 30.12.2025 № 1776. Цим документом внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Київського військового ліцею імені Івана Богуна, Військово-морського ліцею (м. Одеса), державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка і державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» від 31.08.2016 № 572 (далі — Постанова № 572). Остання постанова отримала нову уніфіковану назву — «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників державних військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв та ліцеїв із посиленою військово-фізичною підготовкою».

Тепер у Постанові № 572 замість колишніх пунктів 1 та 2, якими було встановлено розміри надбавки за безпосереднє забезпечення навчально-виховного процесу окремо для військових ліцеїв та кадетських корпусів, тепер маємо лише пункт 1 (його викладено в новій редакції, а пункт 2 скасовано), в якому зазначено наступне:

«1. Установити у державних військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеях та ліцеях із посиленою військово-фізичною підготовкою надбавку за безпосереднє забезпечення освітнього процесу у граничному розмірі:

1) 50 відсотків посадового окладу — педагогічним працівникам, які займають посади згідно з переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 p. № 963 (<…>), і на яких поширюються умови оплати праці працівників закладів та установ освіти;

2) 100 відсотків посадового окладу — військовослужбовцям, які займають посади за переліком посад військовослужбовців державних військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв, яким встановлюється надбавка за безпосереднє забезпечення освітнього процесу, згідно з додатком;

3) 100 відсотків посадового окладу — військовослужбовцям, які відряджені до державних закладів освіти із залишенням на військовій службі та займають посади згідно з Переліком посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затвердженим Указом Президента України від 3 травня 2017 р. № 126.».

У пункті 3 Постанови № 572 уточнено, що розмір надбавки за безпосереднє забезпечення освітнього (раніше було — навчально-виховного) процесу встановлюється керівником закладу (установи) в межах фонду оплати праці.

Крім того, Постанову № 572 доповнено додатком, в якому наведено Перелік посад військовослужбовців державних військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв, яким встановлюється надбавка за безпосереднє забезпечення освітнього процесу.

Таким чином, запроваджено єдиний підхід у фінансовому забезпеченні працівників та військовослужбовців в усіх державних закладах, що забезпечують здобуття середньої освіти військового профілю. Очікується, що це посприяє додатковій мотивації для викладачів, а також стане більш привабливим для залучення нових кваліфікованих педагогів.

Оплата праці соціальних працівників

30 грудня 2025 року набрала чинності, а застосовується з 1 січня 2026 року постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників надавачів соціальних та реабілітаційних послуг» від 26.12.2025 № 1750 (далі — Постанова № 1750).

Цим документом установлено, що:

– під час визначення граничних розмірів посадових окладів працівників надавачів соціальних та реабілітаційних послуг, тарифні розряди посад яких затверджено Постановою № 1298, застосовується додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів 2,5;

– вищезазначений коефіцієнт підвищення посадових окладів не застосовується для визначення граничних розмірів посадових окладів осіб, розмір оплати праці яких визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб» від 02.08.2024 № 868;

– застосування вищезазначеного додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів здійснюється в межах фонду заробітної плати, передбаченого в кошторисах відповідним надавачам соціальних та реабілітаційних послуг.

Обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) доручено забезпечувати виплату заробітної плати працівникам надавачів соціальних та реабілітаційних послуг з урахуванням додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів.

Рекомендовано органам місцевого самоврядування забезпечувати виплату заробітної плати працівникам надавачів соціальних та реабілітаційних послуг з урахуванням додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів.

Отже, Постановою № 1750 затверджено застосування коефіцієнта 2,5 при визначенні розміру посадових окладів соціальних працівників. Це означає зростання посадових окладів приблизно на 150%, зокрема:

• соціальний менеджер (15 тарифний розряд): з 8243 грн до 20 607 грн (+150%);
• фахівець із соціальної роботи (12 тарифний розряд): з 6773 грн до 16 932 грн (+150%);
• молодша медична сестра (4 тарифний розряд): з 4058 грн до 10 145 грн (+150%).

На думку Кабміну, підвищення оплати праці, передбачене Постановою № 1750, дозволить зберегти професійні кадри та забезпечувати розвиток соціальних та реабілітаційних послуг.

Оплата праці працівників суб’єктів — продавців підакцизних товарів

Відповідно до частини 13 статті 42 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання (далі — СГ), який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів МЗП, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, тобто у 2026 році має становити не менше 17 294 грн (8647 грн х 2).³

Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої СГ, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру МЗП, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, тобто у 2026 році має становити не менше 12 970,50 грн (8647 грн х 1,5).³

Заробітна плата заброньованих працівників

Згідно з абзацом третім пункту 8 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76, військовозобов’язаним працівникам критично важливих підприємств, критично важливих установ, які включаються до списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі — список), повинна бути нарахована щомісячна заробітна плата протягом строку, на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, не нижче за розмір МЗП по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5, тобто у 2026 році не нижче 21 617,50 грн (8647 грн х 2,5).⁴ Це не стосується заброньованих працівників державних і комунальних підприємств, установ і організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі або які перебувають у комунальній власності, та господарських товариств, більше 50% акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави або комунальної власності в яких становить 100%, резидентів Дія Сіті, юридичних осіб – релігійних організацій, а також працівників суб’єктів господарювання – виробників електричної та теплової енергії, до складу яких входять виробничі (генеруючі) потужності, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації, підприємств, що обслуговують об’єкти, внесені до секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, працівників операторів газорозподільних систем, визначених наказом таких операторів, які виконують аварійно-відновлювальні роботи газорозподільних систем у складі аварійних бригад, здійснюють запобіжні заходи для безаварійної експлуатації систем газопостачання, нафтопереробних підприємств, у статутному капіталі яких більше 25% акцій (часток) належать державі, які визначені Міненерго критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, працівників юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, які здійснюють охорону об’єктів паливно-енергетичного комплексу і засновником, учасником (акціонером) яких є господарські товариства, у статутному капіталі яких 100% акцій (часток) прямо чи опосередковано належать державі.

Відповідно до абзацу третього підпункту 6 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76, одним з критеріїв, яким має відповідати підприємство, установа, організація для визначення критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, є розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників, який за останній календарний місяць має становити не менше розміру МЗП по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5, тобто у 2026 році не менше 21 617,50 грн (8647 грн х 2,5), що підтверджується довідкою, наданою підприємством, установою, організацією.⁵ Це не стосується державних і комунальних підприємств, установ і організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі або перебувають у комунальній власності, та господарських товариств, більше 50% акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави або комунальної власності в яких становить 100%, суб’єктів господарювання – виробників електричної та теплової енергії, до складу яких входять виробничі (генеруючі) потужності, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації, підприємств, що обслуговують об’єкти, внесені до секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, операторів газорозподільних систем, нафтопереробних підприємств, у статутному капіталі яких більше 25% акцій (часток) належать державі, юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, які здійснюють охорону об’єктів паливно-енергетичного комплексу і засновником, учасником (акціонером) яких є господарські товариства, у статутному капіталі яких 100% акцій (часток) прямо чи опосередковано належать державі.

Отже, через збільшення МЗП у 2026 році збільшився мінімальний розмір заробітної плати працівників «критичних» підприємств.

Індексація заробітної плати у 2026 році

Статтею 41 Закону про Держбюджет-2026 встановлено, що обчислення індексу споживчих цін (далі — ІСЦ) для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100%. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Отже, з 1 січня 2026 року (як це було і з 1 січня 2025 року) індексація обнуляється. У січні 2026 року заробітна плата не індексується (в цьому місяці ІСЦ приймається за 1 або 100%), тобто січень 2026 року фактично стає «базовим» місяцем, а з лютого 2026 року починається обчислення ІСЦ наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації, який дорівнює 103%.⁶ Це означає, що у січні – березні 2026 року підстав для нарахування індексації не буде, а в квітні 2026 року нараховувати індексацію потрібно буде лише у випадку, якщо в лютому 2026 року ІСЦ перевищить поріг індексації (103%), при цьому в лютому – квітні не відбудеться підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у працівників.

Водночас госпрозрахунковим підприємствам слід враховувати, що згідно з абзацом тринадцятим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078), працівникам підприємств і організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв’язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та положень Порядку № 1078.

Таким чином, госпрозрахункові підприємства у січні та наступних місяцях 2026 року можуть продовжувати нараховувати працівникам індексацію заробітної плати в сумі, що склалась станом на грудень 2025 року, або в сумі, обчисленій залежно від фактичної величини приросту ІСЦ, яка розраховується від «базового» місяця — місяця останнього підвищення посадових окладів (тарифних ставок) на підприємстві (у працівника). Порядок проведення індексації в цьому випадку має бути визначений у колективному договорі підприємства, а за його відсутності — в іншому локальному документі підприємства.⁶

⁶ Див. також лист Міністерства соціальної політики України від 10.12.2024  № 105/0/214-24 в журналі «Все про працю і зарплату» № 12/2024, стор. 114.

У вищезазначеному випадку якщо госпрозрахункове підприємство в січні 2026 року підвищить працівникам розміри посадових окладів (тарифних ставок), то це гарантовано зробить січень 2026 року «базовим» місяцем, а з лютого 2026 року почнеться обчислення ІСЦ наростаючим підсумком. Якщо сума підвищення посадових окладів (тарифних ставок) в січні 2026 року перевищить суму індексації грудня 2025 року, то індексація в січні 2026 року не буде нараховуватися.

Нагадаємо, що індексація заробітної плати здійснюється в межах ПМПО, тому за умови відпрацювання повного місяця сума заробітної плати, що підлягає індексації, у всіх місяцях 2025 року становить 3028 грн.⁷

Сплата аліментів з доходів працівників у 2026 році

Якщо роботодавець за виконавчим документом з доходів працівника відраховує аліменти на дитину в мінімальному гарантованому розмірі — 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України) або на підставі заяви одного з батьків дитини та судового наказу аліменти на дитину стягуються у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 Сімейного кодексу України), то у 2026 році сума таких аліментів на дитину становить:

– для дітей віком до 6 років — 1408,50 грн (2817 грн х 50%);

– для дітей віком від 6 до 18 років — 1756 грн (3512 грн х 50%).⁸

Оскільки, як зазначалося вище, у січні 2026 року обнулено індексацію, то у поточному році виконавці (державна виконавча служба та приватні виконавці) мають проводити індексацію аліментів виходячи з «базового» місяця — січень 2026 року.

Надання відпусток працівникам у 2026 році

Статтею 42 Закону про Держбюджет-2026 визначено, що у 2026 році щорічні відпустки, на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, мають бути використані таким працівником до кінця 2026 року. У разі невикористання працівником державного органу зазначених щорічних відпусток йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.

Отже, як станом на кінець 2024 року та на кінець 2025 року, так і станом на кінець 2026 року працівник державного органу повинен використати всі дні щорічні відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік, а за наявності невикористаних днів зазначеної відпустки — отримати за них грошову компенсацію.

Вищезазначений підхід третій рік поспіль застосовується для того, щоб уникнути додаткових витрат у разі, якщо працівники державних органів (держслужбовці) не використовують повністю щорічні відпустки за відпрацьований робочий рік, а потім в наступних роках при наданні працівникам невикористаних днів щорічних відпусток за попередні робочі роки відпускні за них або грошову компенсацію при звільненні потрібно виплачувати зі збільшеної заробітної плати.

Виходячи з роз’яснення Мінекономіки⁹, грошова компенсація працівнику державного органу в кінці 2026 року виплачується тільки за невикористані дні щорічних відпусток за умови використання ним не менше 24 календарних днів щорічної відпустки за останній відпрацьований робочий рік (фактично це буде робочий рік, що почався у 2025 році, а закінчився у 2026 році). Це випливає з частини п’ятої статті 24 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Оскільки воєнний стан триватиме в Україні й у 2026 році, роботодавцям при наданні працівникам щорічних та інших відпусток потрібно враховувати положення статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136). Зокрема, у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати (ч. 1 ст 12 Закону № 2136).¹⁰

Крім того, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання або замовлення (ч. 2 ст 12 Закону № 2136).

Також у 2026 році (як і у 2024–2025 роках) всім роботодавцям при виплаті грошової компенсації за невикористані відпустки слід враховувати положення абзацу другого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, відповідно до якого обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.¹¹

Відрядження працівників

Загальних змін у порядку направлення працівників у відрядження у 2026 році наразі немає, але встановлено особливості перетинання державного кордону представниками (працівниками) медіа та інформаційної сфери, зокрема, у випадку їх направлення у відрядження за кордон.

Так, 1 січня 2026 року набрав чинності пункт 1 Змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» від 19.11.2025 № 1509. Цим пунктом вносяться зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (далі — Правила № 57).

Так, в абзацах третьому та восьмому пункту 2-22 Правил № 57 слово «МКСК» (тобто Міністерство культури та стратегічних комунікацій) замінено словом «Держкомтелерадіо» (тобто Державний комітет телебачення і радіомовлення України). Як наслідок, з 1 січня 2026 року під час дії воєнного стану пропуск через державний кордон громадян України чоловічої статі віком від 23 до 60 років, що провадять професійну діяльність у сфері стратегічних комунікацій, медіа та інформаційній сфері (якщо такі особи перебувають у трудових відносинах, пропуск через державний кордон здійснюється у випадку, якщо підприємство, установу, організацію у встановленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетинання державного кордону та наявності у них підтвердних документів.

Підтвердними документами для перетинання державного кордону вищезазначеними особами (зокрема, при їх направленні у відрядження за кордон) є:

– лист Держкомтелерадіо (було — МКСК) до Адміністрації Держприкордонслужби щодо участі таких осіб у заході із зазначенням запланованої дати перетинання державного кордону на виїзд, орієнтовної дати повернення в Україну, виду транспортного засобу та пункту пропуску, через який заплановано перетинання державного кордону на виїзд (такий лист надає Держкомтелерадіо у разі перетинання державного кордону на виїзд особами, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами та організаціями);

– запрошення іноземної організації для участі таких осіб у заході з перекладом українською мовою;

– паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

– військово-обліковий документ з відповідними відмітками територіального центру комплектування та соціальної підтримки або військово-обліковий документ в електронній формі.

Максимальний строк тимчасового перебування громадян України за кордоном відповідно до листа Держкомтелерадіо становить не більше 60 календарних днів з дня перетинання державного кордону. Строк безперервного перебування за кордоном може бути збільшений до 30 календарних днів лише у випадках, пов’язаних з форс-мажорними обставинами або з проведенням знакових для України міжнародних подій.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону.

Строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати

Спочатку нагадаємо, що до 19.07.2022 в частині другій статті 233 КЗпП було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП було викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, — у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».

Отже, з 19.07.2022 на підставі норми частини першої статті 233 КЗпП працівник, який продовжував працювати, мав лише 3 місяці, щоб звернутися до суду за невиплаченою заробітною платою або її частиною (премією, доплатою тощо). У разі пропуску з поважних причин зазначеного строку, поновити його суд може лише у разі звільнення працівника, якщо з дня отримання копії наказу про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116 КЗпП), минуло не більше одного року (ст. 234 КЗпП).

Щоб з’ясувати конституційність частини першої статті 233 КЗпП Верховний Суд звернувся з відповідним поданням до Конституційного Суду України.

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 КЗпП та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Пояснюючи своє Рішення, Конституційний Суд зазначив наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП «працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».

Автор клопотання стверджував, що законодавець, «обмеживши право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, не надавши при цьому працівникові гарантій розгляду судом питання про поновлення строку на звернення до суду, знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, чим допустив звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмежив їхнє право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист».

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Конституційний Суд виснував, що оспорюваний припис КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.

Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об’єктивно виправданим, — йдеться у Рішенні № 1-р/2025.

Аналіз чинного трудового законодавства дає Конституційному Суду підстави стверджувати, що законодавець пов’язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист. Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, Конституційний Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Конституційний Суд постановив, що частина перша статті 233 КЗпП, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом Рішення № 1-р/2025, тобто з 11 грудня 2025 року.

Таким чином, з 11 грудня 2025 року немає обмежень щодо строку звернення працівників до суду про стягнення заробітної плати та інших виплат, належних йому від роботодавця.

Нововведення у «трудовій» статистичній звітності

На відміну від попередніх років, у поточному році зміна у «трудовій» статистичній звітності лише одна — Державна служба статистики України (далі — Держстат) з метою запровадження державного статистичного спостереження щодо професійного навчання на підприємствах й отримання повної, всебічної та об’єктивної статистичної інформації наказом від 19.06.2025 № 94 затвердила нову форму державного статистичного спостереження № 1-ПНП (один раз на п’ять років) «Професійне навчання на підприємстві» (далі — форма № 1-ПНП). Цю форму подають юридичні особи територіальному органу Держстату не пізніше 10 квітня один раз на 5 років, починаючи зі звіту за 2025 рік (тобто вперше форма № 1-ПНП подається не пізніше 10 квітня 2026 року за 2025 рік).

Форма № 1-ПНП включає 7 розділів:

І. Загальна інформація про підприємство (1. Середньооблікова кількість штатних працівників за 2025 рік: усього, чоловіки, жінки (осіб); 2. Загальна кількість відпрацьованих годин штатними працівниками на підприємстві у 2025 році (людиногодин); 3. Витрати на утримання робочої сили на підприємстві у 2025 році).

ІІ. Стратегії проведення безперервного професійного навчання (БПН) на підприємстві (відповідають усі підприємства на запитання під номерами 4–12).

ІІІ. Проведення БПН працівників на підприємстві (відповідають усі підприємства на запитання під номерами 13–18).

IV. Проведення на підприємстві курсів БПН для працівників (відповідають на запитання під номерами 19–23 лише підприємства, які проводили курси БПН (внутрішні або зовнішні) для своїх працівників протягом 2025 року: хоча б в одному із рядків на запитання 13 (Чи забезпечувало Ваше підприємство у 2025 році проведення внутрішніх і зовнішніх курсів БПН?) надано відповідь «Так»).

V. Результати проведення БПН (відповідають на запитання під номерами 24–26 лише підприємства, які проводили курси БПН та інші форми БПН для своїх працівників протягом 2025 року: хоча б в одному із рядків на запитання 13 (Чи забезпечувало Ваше підприємство у 2025 році проведення внутрішніх і зовнішніх курсів БПН?) або 14 (Чи забезпечувало Ваше підприємство у 2025 році проведення інших форм БПН?) надано відповідь «Так»).

VI. Причини, через які не проводилося БПН на підприємстві (відповідають на запитання під номером 27 підприємства, які не проводили курси БПН та інші форми БПН для своїх працівників у 2025 році: у всіх рядках на запитання 13 та 14 надано відповідь «Ні»).

VII. Проведення початкового професійного навчання (ППН) (відповідають усі підприємства на запитання під номерами 28, 29).

Наразі чекаємо від Держстату детального роз’яснення щодо заповнення показників нової форми № 1-ПНП.

Норма робочого часу у 2026 році

Відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закону про відпустки).

Таким чином, у період воєнного стану, який наразі продовжено до 4 травня 2026 року, але, судячи з усього, буде продовжено і після цієї дати, не діють норми КЗпП щодо:

– святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП);

– скорочення тривалості роботи на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів (ч. перша ст. 53 КЗпП);

– тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин (ч. друга ст. 53 КЗпП);

– обмеження граничних норм надурочних робіт, а саме 4 години протягом 2 днів поспіль і 120 годин на рік (ч. перша ст. 65 КЗпП);

– перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого дня, якщо останній збігається з вихідним днем (ч. третя ст. 67 КЗпП);

– заборони залучення до робіт у вихідні, святкові та неробочі дні (ст. 71 КЗпП);

– неврахування святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 78-1 КЗпП, ч. друга ст. 5 Закону про відпустки).

Отже, у період воєнного стану:

– відсутні святкові та неробочі дні (вони є звичайними робочими чи вихідними днями та на них не продовжуються щорічні відпустки та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи);

– вихідні дні, які припадають на святкові та неробочі дні, зазначені у статті 73 КЗпП, не переносяться на наступний день після святкового чи неробочого дня;

– не скорочується на 1 годину тривалість роботи при п’ятиденному та шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП;

– не обмежується 5 годинами тривалість робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні;

– не обмежується кількість надурочних робіт протягом 2 днів поспіль та за рік.

Таким чином, роботодавцям необхідно враховувати вищевикладене при визначенні норми робочого часу в місяцях (кварталах, півріччях) 2026 року та загалом за 2026 рік.¹²

Наприклад, для підприємств, на яких встановлено 40-годинний п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю з однаковою тривалістю щоденної роботи, норма робочого часу в січні 2026 року становить 176 робочих годин (22 робочих дні х 8 робочих годин).

Крім того, згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, в період дії воєнного стану тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

У разі встановлення працівникам, зайнятим на об’єктах критичної інфраструктури, нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці (ч. 7 ст. 6 Закону № 2136).

Наприклад, якщо працівнику, зайнятому на об’єкті критичної інфраструктури, у період дії воєнного стану встановлено нормальну тривалість робочого часу — 50 годин на тиждень, а до запровадження воєнного стану він працював з нормальною тривалістю робочого часу — 40 годин на тиждень, при цьому його оклад за посадою становить 15 000 грн, то заробітна плата працівника у період дії воєнного стану повинна розраховуватися виходячи з окладу 18 750 грн (15 000 грн : 40 р. г. х 50 р. г.).

Також слід враховувати, що згідно з частиною четвертою статті 67 КЗпП у редакції, що діє з 24 грудня 2023 року, перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених КЗпП, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

Таким чином, роботодавці мають право встановити порядок перенесення вихідних та робочих днів (у т. ч. граничні терміни повідомлення працівників про це) у колективному договорі або трудових договорах з працівниками, а за відсутності такого порядку в них перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з профспілковим органом (представником працівників).

Страхові виплати працівникам у 2026 році

Граничні розміри страхових виплат застрахованим особам залежать від мінімальної заробітної плати (МЗП) у місячному розмірі. Оскільки, як зазначалося вище, МЗП у місячному розмірі у 2026 році становить 8647 грн, а максимальна величина бази нарахування ЄСВ згідно зі статтею 32 Закону про Держбюджет-2026 у 2026 році дорівнює 20 розмірам МЗП (крім доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу, для яких максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнює 15 розмірам МЗП), і, відповідно, у 2026 році становить 172 940 грн (8647 грн х 20), розглянемо обмеження в наданні допомог по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах працівникам у 2026 році з урахуванням зазначених показників (див. таблицю).

Обмеження при нарахуванні страхових виплат у 2026 році

Місяці, в яких настав страховий випадок (почалися тимчасова непрацездатність або відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами)
Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах 1
5256,24 грн (160 000 грн : 30,44)	5681,34 грн (172 940 грн : 30,44)
Максимальна сума допомоги в розрахунку на місяць 2
160 000 грн	172 940 грн
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, і мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах 3
284,07 грн (8647 грн : 30,44)
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців 4
568,13 грн (8647 грн х 2 : 30,44)

¹ Обчислюється шляхом ділення максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

² Відповідає максимальній величині бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) (ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105, п.п. 2, 4 Порядку № 1266).

³ Обчислюється шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105).

⁴ Обчислюється шляхом ділення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону № 1105).

Що стосується розміру страхових виплат працівникам, які є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, то, нагадаємо, що згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати 4 МЗП, тобто у 2026 році не може перевищувати 34 588 грн (4 х 8647 грн).

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути меншим за МЗП, тобто у 2026 році не може бути менше 8647 грн.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої відповідно до законодавства (експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи), пенсійний орган здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку 7 МЗП, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату, що у 2026 році становить 60 529 грн (7 х 8647 грн).

У разі якщо за результатами оцінювання функціонування особи потерпілому встановлюється вищий ступінь стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, такому потерпілому здійснюється одноразова страхова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності порівняно з попереднім результатом медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи, виходячи з розрахунку 7 МЗП, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату, що у 2026 році становить 60 529 грн (7 х 8647 грн).

Компенсації роботодавцям за працевлаштування громадян

У зв’язку зі збільшенням МЗП з 1 січня 2026 року з цієї дати збільшилися й розміри компенсацій, що виплачуються роботодавцям за працевлаштування громадян.

Нагадаємо, що відповідно до частини 2 статті 24-1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість) та Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696, роботодавцям, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО, тобто громадяни України, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру) за направленням центрів зайнятості, за працевлаштування таких осіб на умовах строкових трудових договорів виплачується компенсація витрат на оплату праці тривалістю не більше 6 календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази. Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа ВПО, з числа громадян, зазначених у частині 1 статті 14 Закону про зайнятість (далі — громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню), понад 6 місяців, але не більше 12 календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з обласними, Київським міським центрами зайнятості. Компенсація витрат роботодавця на оплату праці проводиться за кожен непарний місяць роботи протягом року, але не більше ніж за 6 календарних місяців (за працевлаштованих зареєстрованих безробітних із числа ВПО, які належать до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, — за кожен непарний місяць роботи протягом 2 років, але не більше ніж за 12 календарних місяців).

Компенсація витрат роботодавця на оплату праці виплачується в розмірі фактичних витрат на оплату праці осіб, прийнятих за направленням центрів зайнятості, але не вище двох розмірів МЗП, тобто у 2026 році не вище 17 294 грн (2 х 8647 грн), або обчисленої з неї відповідної суми в разі, коли особа працювала неповний місяць. Виплата роботодавцю компенсації здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — ФСС на випадок безробіття), а у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних — за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі — ФСЗІ) після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа ВПО.

Крім того, відповідно до Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 331 (далі — Порядок № 331), роботодавцю надається компенсація витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа ВПО внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні (далі — компенсація витрат) за рахунок коштів ФСС на випадок безробіття та інших джерел, не заборонених законодавством. Компенсація витрат надається роботодавцю, крім роботодавців, які є бюджетними установами (за винятком надавачів соціальних послуг), за кожну працевлаштовану ВПО на умовах строкового або безстрокового трудового договору (контракту), зокрема за сумісництвом, за умови, зокрема, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці становить не менше МЗП, тобто у 2026 році становить не менше 8647 грн. Загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати 3 місяців, а для осіб з інвалідністю з числа ВПО — 6 місяців з дня працевлаштування особи. Для роботодавців, які провадять свою діяльність у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати 6 місяців з дня працевлаштування ВПО. Компенсація витрат надається у розмірі МЗП, тобто у 2026 році в розмірі 8647 грн, або обчисленої з неї відповідної суми у разі, коли ВПО працювала неповний місяць, щомісяця протягом тривалості надання компенсації витрат за кожну працевлаштовану ВПО, за яку роботодавцем сплачується єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення.

Особа з числа ВПО може бути працевлаштована на умовах, визначених Порядком № 331, тільки один раз.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону про зайнятість та Порядком надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 № 124 (далі — Порядок № 124), роботодавцю, який за направленням центрів зайнятості працевлаштовує строком не менше ніж на один рік осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося не більше 5 років, осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», учасників бойових дій, зазначених у пунктах 19 – 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, компенсуються 50% фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру МЗП, тобто у 2026 році не більше 8647 грн. На період воєнного стану роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (крім осіб з інвалідністю, компенсація за працевлаштування яких здійснюється за кошти ФСЗІ), компенсується 100% фактичних витрат на оплату праці, але не більше ніж півтора розміру МЗП, встановленої на дату виплати, тобто у 2026 році не більше 12 970,50 грн (8647 грн х 1,5). Загальна тривалість виплати такої компенсації становить 6 місяців. Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених у бюджеті ФСС на випадок безробіття та ФСЗІ (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних).

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону про зайнятість та Порядку № 124 роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує зареєстрованого безробітного із числа осіб віком до 25 років, які сумарно мають страховий стаж не більше 12 місяців, осіб віком до 35 років на перше робоче місце, осіб, звільнених із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби на перше робоче місце після такого звільнення, компенсується 50% МЗП за відповідну особу за місяць, тобто у 2026 році компенсується 4323,50 грн (8647 грн х 50%). Загальна тривалість виплати цієї компенсації становить не більше 6 місяців, за умови збереження гарантій зайнятості особи протягом періоду, що перевищує виплати у два рази. Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті ФСС на випадок безробіття та ФСЗІ (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних). Вищезазначені особи можуть одноразово скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці.

Згідно з Порядком надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 № 893 (далі — Порядок № 893), роботодавцям надається компенсація фактичних витрат за облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю. Ця компенсація надається роботодавцям, які починаючи з 18.03.2025 виконали одну з таких умов:

– облаштували робоче місце для особи з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою, яку працевлаштовано;

– облаштували робоче місце для працівника, який вийшов на роботу у зв’язку із звільненням з військової служби у запас/відставку на збережене місце роботи, посаду відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП, та/або якого переведено за його згодою на іншу посаду в цього роботодавця і який є особою з інвалідністю.

Компенсація виплачується в розмірі фактичних витрат роботодавця за облаштування робочого місця для особи з інвалідністю, але не вище граничного розміру компенсації, який становить:

– 15 розмірів МЗП, встановленої законом на день прийняття рішення про надання компенсації, для осіб з інвалідністю I групи, тобто у 2026 році граничний розмір компенсації становить 129 705 грн (8647 грн х 15);

– 10 розмірів МЗП для осіб з інвалідністю II групи., тобто у 2026 році не більше 86 470 грн (8647 грн х 10).

Компенсація надається за придбані (придбаний) роботодавцем допоміжні засоби (допоміжний засіб) для облаштування робочого місця для особи з інвалідністю, перелік яких визначено в додатку 1 до Порядку № 893, регіональним центром зайнятості за зверненням роботодавця, а джерелами фінансування компенсації є кошти ФСС на випадок безробіття та інші джерела, не заборонені законодавством.

Відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю

Оскільки з 1 січня 2026 року розмір МЗП збільшився до 8647 грн, з вказаної дати збільшились і розміри штрафів за порушення законодавства про працю, які можуть бути накладені на роботодавців.

Так, згідно з частиною другою статті 265 КЗпП юридичні особи та фізичні особи – підприємці (далі — ФОП), які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

– фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків (крім випадків, якщо платником ЄСВ і податків є сам працівник) — у 10-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (з 1 січня 2026 року зазначений штраф становить 86 470 грн (10 х 8647 грн)), а до юридичних осіб та ФОП, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження. Вчинення цих порушень повторно протягом двох років з дня виявлення порушення незалежно від категорій роботодавців (в т. ч. платниками єдиного податку) тягне за собою накладення штрафу у 30-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абзаци другий, третій ч. другої ст. 265 КЗпП). Зазначений штраф за повторне порушення з 1 січня 2026 року становить 259 410 грн (30 х 8647 грн);

– порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі — у 3-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац четвертий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2026 року цей штраф становить 25 941 грн (3 х 8647 грн);

– недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у 2-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абзац п’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2026 року зазначений штраф становить 17 294 грн (2 х 8647 грн);

– недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», — у 4-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (з 1 січня 2026 року зазначений штраф становить 34 588 грн (4 х 8647 грн)), а до юридичних осіб та ФОП, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження (абзац шостий ч. другої ст. 265 КЗпП);

– недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у 3-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац сьомий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2026 року цей штраф становить 25 941 грн (3 х 8647 грн);

– недопущення до проведення чи створення перешкод у проведенні перевірки з питань виявлення порушень у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків (крім випадків, якщо платником ЄСВ і податків є сам працівник) — у 16-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац восьмий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2026 року зазначений штраф становить 138 352 грн (16 х 8647 грн);

– перевищення встановленої статтею 21-1 КЗпП допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи — у 3-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абзац дев’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2026 року зазначений штраф становить 25 941 грн (3 х 8647 грн);

– порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП, — у розмірі МЗП за кожне таке порушення (абзац десятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2026 року зазначений штраф становить 8647 грн. Вчинення цих порушень повторно протягом року з дня виявлення порушення тягне за собою накладення штрафу у 2-кратному розмірі МЗП за кожне таке порушення (абзац одинадцятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2026 року зазначений штраф становить 17 294 грн (2 х 8647 грн).

Нагадаємо, що частиною шостою статті 265 КЗпП встановлені порушення, при усуненні яких у визначений приписом строк штрафи не накладаються. Так, у разі виконання припису Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим – шостим, десятим частини другої статті 265 КЗпП, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Таким чином, у разі своєчасного виконання припису Держпраці і усунення виявлених порушень, що стосуються строків виплати і обсягів (розмірів) заробітної плати, мінімальних гарантій в оплаті праці, гарантій працівників, призваних (прийнятих) на військову службу, та інших вимог законодавства про працю (крім зазначених в абзацах другому, третьому, сьомому, восьмому, дев’ятому, одинадцятому частини другої статті 265 КЗпП), відповідальність роботодавця не настає.

Частиною сьомою статті 265 КЗпП встановлено, що заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, дев’ятим, одинадцятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Отже, штрафи, зазначені в абзацах другому, третьому, сьомому, восьмому, дев’ятому, одинадцятому частини другої статті 265 КЗпП, накладаються відразу, якщо їх виявлено при проведенні перевірки в мирний час.

Водночас згідно з частиною 3 статті 16 Закону № 2136 у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, не застосовуються.

Вищевказані штрафи накладаються Держпраці відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (ч. четверта ст. 265 КЗпП).

У разі сплати роботодавцем 50% розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого статтею 265 КЗпП, така постанова вважається виконаною. Але сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (частини п’ята, десята ст. 265 КЗпП).

Зміни у НП(С)БО 26 «Виплати працівникам»

01 січня 2026 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 05.11.2025 № 549 (з урахуванням змін, внесених до нього наказом Міністерства фінансів України від 01.12.2025 № 604), яким внесено зміни до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 № 601 (далі — НП(С)БО 26 «Виплати працівникам»).

Зміни внесено до НП(С)БО 26 «Виплати працівникам» з метою приведення його норм у відповідність до норм МСФЗ, зокрема Міжнародного стандарту фінансової звітності для малих та середніх підприємств і Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам».

Змінами уточнено, що НП(С)БО 26 «Виплати працівникам» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за виконані роботи та/або послуги, надані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.

Пункт 3 НП(С)БО 26 доповнено такими новими термінами:

Виплати працівникам — це всі форми виплат і компенсацій, які надає підприємство в обмін за виконані роботи та/або послуги, надані працівниками, або при їх звільненні.

Виконана робота та/або послуга, надана працівником, — виконання обов’язків працівником відповідно до договору з підприємством.

Також у тексті НП(С)БО 26 слова «робота, виконана працівниками» та «виконаних працівниками робіт» в усіх відмінках та числах замінено словами відповідно «виконана робота та/або послуги, надані працівниками» та «виконаних працівниками робіт та/або наданих послуг» у відповідних відмінках та числах. Також у тексті НП(С)БО 26 слова «по закінченні» (періоду) замінено на слова «після закінчення» (періоду).

До пункту 5 НП(С)БО 26 внесено доповнення, згідно з яким до поточних виплат працівникам включаються також негрошові виплати (медичне обслуговування, безоплатно надані працівникам відповідно до законодавства житло та/або авто та/або послуги тощо).

Пункт 6 НП(С)БО 26 значно збільшився і тепер має такі норми:

«6. Нарахована сума виплати працівникам за виконану ними роботу та/або надані послуги протягом звітного періоду та нарахована сума за єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визнаються поточними зобов’язаннями та витратами звітного періоду, у якому виконані такі роботи та/або надані послуги, якщо інші національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку не вимагають включення таких витрат до собівартості активу.

Якщо виплачена сума перевищує зобов’язання, що виникає внаслідок виконання робіт та/або надання послуг до звітної дати, таке перевищення визнається активом у сумі, в якій попередня оплата призведе до зменшення майбутніх виплат та/або компенсацій.».

Пункт 13 НП(С)БО 26 доповнено абзацом другим такого змісту:

«Програми виплат після закінчення трудової діяльності класифікуються на програми з визначеним внеском або програми з визначеною виплатою залежно від основних положень та умов таких програм.».

Пункт 14 НП(С)БО 26 збільшився текстово і тепер має такі положення:

«14. Нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визнається поточним зобов’язанням та витратами у періоді, протягом якого працівники виконували роботу та/або надавали послуги, якщо інші національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку не вимагають включення таких витрат до собівартості активу.

Якщо вже сплачений внесок перевищує внесок, що підлягає сплаті за виконання робіт та/або надання послуг до звітної дати, таке перевищення визнається активом.».

Абзац перший пункту 16 НП(С)БО 26 викладено в такій новій редакції:

«16. Зобов’язання за програмою з визначеною виплатою установлюється в сумі теперішньої вартості зобов’язання за такою програмою на дату балансу та невизнаних згідно з пунктом 19 Національного положення (стандарту) 26 актуарних прибутків (за вирахуванням невизнаних актуарних збитків), яка зменшується на вартість раніше виконаних працівниками робіт та/або наданих послуг, але ще не визнаних, і на справедливу вартість на дату балансу активів програми (у разі їх наявності), якими погашатиметься це зобов’язання.».

Зауважимо, що абзац перший пункту 16 НП(С)БО 26 вже не містить норми, згідно з якою теперішня вартість зобов’язання за програмою з визначеною виплатою обчислюється з використанням ставки дисконту, визначеної у пункті 28 НП(С)БО 26.

Пункт 21 НП(С)БО 26 доповнено абзацами другим і третім такого змісту:

«Остаточний розрахунок за програмою з визначеною виплатою відбувається в результаті зміни програми або її скорочення, що призводить до припинення дії такої програми.

Якщо програму з визначеною виплатою, що припиняє свою дію, замінюють програмою з подібними умовами, остаточний розрахунок за програмою з визначеною виплатою не проводиться.».

Пункти 24, 25 НП(С)БО 26 викладено в такій новій редакції:

«24. Для визначення теперішньої вартості зобов’язання за програмою з визначеною виплатою та відповідної вартості поточних виконаних робіт та/або послуг, наданих працівниками, а за необхідності й вартості раніше виконаних працівниками робіт та/або наданих послуг, підприємство кожний період, у якому працівники виконують роботу та/або надають послуги, розглядає як такий, що призводить до виникнення у працівників права на додаткову виплату в майбутньому, і кожна така виплата для визначення остаточного зобов’язання обчислюється окремо.

25. Для визначення вартості поточних виконаних робіт та/або послуг, наданих працівниками, а за необхідності й вартості раніше виконаних працівниками робіт та/або наданих послуг, загальна сума зобов’язань за програмою з визначеною виплатою розподіляється між періодами виникнення такого зобов’язання (тобто між періодами, у яких працівники виконували роботу та/або надавали послуги, за які вони отримують право на виплати при звільненні). Для розподілу застосовується прийнята підприємством методика розрахунку суми виплат за програмою з визначеною виплатою.

Якщо виконання працівниками робіт та/або надання послуг у наступні роки призведе до зростання суми виплат порівняно з попередніми роками, підприємство відображає такі виплати на прямолінійній основі з дати, з якої виконана працівниками робота та/або надана послуга призведе до виплат за програмою з визначеною виплатою (незалежно від впливу подальшого виконання ними робіт та/або надання послуг на розмір виплат), до дати, з якої подальше виконання робіт та/або надання послуг не призведе до значної суми майбутніх виплат за програмою з визначеною виплатою, крім випадків підвищення плати в майбутньому.».

Пункт 27 НП(С)БО 26 доповнено абзацами десятим та одинадцятим, відповідно до яких в актуарних припущеннях використовуються такі демографічні і фінансові показники, зокрема:

– частка учасників програми, які виберуть кожен з можливих варіантів виплат, передбачених умовами програми;

– податки, які має бути сплачено програмою за внесками, пов’язаними з виконаними роботами та/або наданими послугами до звітної дати, або за виплатами внаслідок виконання таких робіт та/або надання послуг.

НП(С)БО 26 доповнено пунктом 35, в якому зазначено, що у примітках до фінансової звітності щодо кожної категорії інших довгострокових виплат та виплат при звільненні зазначається така інформація:

– характер виплат;

– сума зобов’язання за такими виплатами;

– обсяг фінансування на звітну дату.

Зарахування до страхового стажу періодів незаконних звільнення
та переведення на нижчеоплачувану роботу працівника

26 січня 2026 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до страхового стажу періоду незаконного звільнення працівника» від 03.12.2025 № 4697-IX. Цим Законом внесено зміни до двох законів України.

Частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV доповнено новим абзацом третім такого змісту:

«До страхового стажу зараховується період вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, на підставі рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, яке набрало законної сили, та за який роботодавець сплатив страхові внески в розмірі, передбаченому абзацом першим цієї частини».

Отже, до страхового стажу для нарахування пенсії включається період вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, на підставі рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, яке набрало законної сили, та за який роботодавець сплатив страхові внески (ЄСВ) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ) абзац другий частини 2 статті 7 викладено в такій новій редакції:

«Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким нараховано різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи або після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, або згідно з рішенням суду — середню заробітну плату за вимушений прогул. При цьому сума єдиного внеску, нарахована за кожний місяць вимушеного прогулу або з урахуванням різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Нагадаємо, що в абзаці першому частини 2 статті 7 Закону про ЄСВ зазначено таке:

«2. Для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.».

Частину 8 статті 9 Закону про ЄСВ доповнено новим абзацом третім такого змісту:

«Єдиний внесок, нарахований на суми, зазначені в абзаці другому частини другої статті 7 цього Закону, сплачується одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів для здійснення їх виплати.».

Таким чином, якщо за рішенням суду працівника поновлено на попередній роботі з нарахуванням різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (далі — різниця), то сума ЄСВ, яка нараховується на різницю, визначається шляхом ділення різниці на кількість місяців, за які вона нарахована (аналогічно нарахуванню ЄСВ на середній заробіток за період вимушеного прогулу). Сума ЄСВ, нарахована за кожний місяць вимушеного прогулу або з урахуванням різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, тобто у 2026 році не може бути менше 1902,34 грн (8647 грн х 22%). ЄСВ, нарахований на середній заробіток за період вимушеного прогулу та на різницю, сплачується одночасно з їх виплатою.