Набрав чинності Закон України, яким врегульовано працю домашніх працівників,
і оновлено форму повідомлення про прийняття працівника на роботу
Першим документом — Законом № 3680, який набрав чинності 24.08.2024, до низки законодавчих актів внесено зміни, які регулють працю домашніх працівників. Найбільш суттєві зміни внесено до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
Так, КЗпП доповнено главою XI-A «Праця домашніх працівників», що містить 6 статей (173-2 – 173-7), якими визначено:
- хто є домашніми працівниками та що вважається домашнею працею в межах трудового законодавства;
- правовий статус домашніх працівників та особливості його регулювання;
- додаткові права, обов’язки, гарантії та умови праці домашніх працівників, які проживають у житлі домогосподарства;
- робочий час та час відпочинку домашніх працівників;
- особливості припинення трудового договору з домашнім працівником;
- особливості здійснення контролю за додержанням законодавства про працю стосовно домашніх працівників.
Відповідно до статті 173-2 КЗпП домашній працівник — це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
Домашня праця — це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором. Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць. Домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному жилому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках чи стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із таких стосунків або перебувати і в родинних стосунках, і в стосунках свояцтва. Домогосподарство може складатися з однієї особи.
Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір.
Не допускається прийняття на роботу домашнім працівником особи, яка не досягла 16-річного віку.
Згідно зі статтею 173-3 КЗпП домашні працівники користуються всіма трудовими правами та гарантіями, передбаченими законодавством про працю, у тому числі на безпечні та здорові умови праці.
З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення Державної податкової служби України (далі — ДПСУ) про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 (далі — Постанова № 413).
Про факт та підстави припинення трудового договору, укладеного з домашнім працівником, роботодавець також письмово повідомляє ДПСУ протягом 3 днів з дня звільнення домашнього працівника (ч. сьома ст. 173-6 КЗпП).
Для реалізації вищенаведених норм другим коментованим документом — постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2024 № 967 з 28.08.2024 до Постанови № 413 внесено зміни. Тепер Постанова № 413 містить норми про подання фізичною особою повідомлення про прийняття на роботу домашнього працівника та повідомлення про припинення трудового договору з домашнім працівником. При цьому колишній додаток до Постанови № 413, який містив форму «Повідомлення про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту», виключено, а замість нього тепер маємо два додатки до Постанови № 413:
— в додатку 1 наведено форму «Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту» (далі — Повідомлення). На відміну від попередньої форми, в новій формі Повідомлення додано текст (норми) про те, що фізична особа, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, в реквізиті 3 зазначає свої прізвище, ім’я, по батькові, в реквізиті 5 «Категорія особи» — 5 (домашні працівники), в реквізиті 8 — прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) домашнього працівника, в реквізиті 10 — дату укладення трудового договору з домашнім працівником, а реквізит 9 «Номер наказу або розпорядження про прийняття на роботу» не заповнює. Для усіх інших роботодавців порядок заповнення і подання Повідомлення не змінився;
— в додатку 2 наведено форму «Повідомлення про припинення трудового договору з домашнім працівником». Ця форма, крім загальних даних, містить інформацію про дату і підставу припинення трудового договору з домашнім працівником. Вона подається фізичною особою до територіального органу ДПСУ за місцем її податкової адреси (місцем проживання) протягом 3 днів з дня звільнення домашнього працівника.
В електронному кабінеті платника податку на сайті ДПСУ в Реєстрі електронних документів вже розміщені нова форма Повідомлення про прийняття на роботу (для юросіб — J3001004, для фізосіб — F3001004) та форма повідомлення про припинення трудового договору з домашнім працівником (для фізосіб — F3001101).
Згідно зі статтею 173-3 та пунктом 6-3 частини першої статті 24 КЗпП трудовий договір з домашнім працівником укладається в письмовій формі.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, обов’язково має містити:
1) прізвище, ім’я, по батькові та адреси роботодавця і домашнього працівника;
2) місце роботи;
3) дату початку дії трудового договору, а в разі укладення строкового трудового договору — строк дії договору;
4) опис виду і характеру роботи у формі, достатній для розуміння особою без спеціальних фахових знань обсягу своїх трудових обов’язків;
5) умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);
6) тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;
7) умови надання щорічної оплачуваної відпустки;
8) способи обміну інформацією.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.
Протягом строку дії трудового договору до нього за згодою сторін можуть бути внесені зміни (в письмовій формі).
Сторони самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.
Домашнім працівникам, які є неповнолітніми особами, тривалість роботи встановлюється з урахуванням часу, необхідного для здобуття ними загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти.
Відповідно до статті 173-4 КЗпП у трудовому договорі з домашнім працівником може бути передбачено платне чи безоплатне надання роботодавцем житла домашньому працівнику в користування.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення інформації про домогосподарство без згоди роботодавця, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
Згідно зі статтею 173-5 КЗпП на домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, передбачені КЗпП, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Якщо у зв’язку із специфікою домашньої праці не може бути додержана передбачена законом щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, з тим щоб тривалість робочого часу за місячний обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин. Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем у строки, визначені трудовим договором.
Залучення домашнього працівника до надурочних робіт здійснюється згідно з умовами трудового договору і не може перевищувати граничні норми застосування надурочних робіт, визначені законом. Можливість виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні передбачається трудовим договором.
Роботодавець може залучати домашніх працівників до надурочної роботи та роботи у вихідні дні для виконання невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно (ч. третя ст. 62, п. 5 ч. другої ст. 71 КЗпП). При цьому на домашніх працівників не поширюється норма частини третьої статті 71 КЗпП, згідно з якою залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.
Згідно зі статтею 173-5 КЗпП робочий день домашнього працівника може бути поділений на частини з тим, щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала його щоденної нормальної тривалості, при цьому домашній працівник може на власний розсуд розпоряджатися вільним від роботи часом.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати періоди очікування, які вважаються годинами роботи, під час яких домашній працівник не може розпоряджатися своїм часом на власний розсуд у зв’язку з необхідністю бути готовим до виконання за дорученням роботодавця передбачених договором трудових обов’язків. Умови і розмір оплати періодів очікування або порядок надання іншого вільного від роботи часу із збереженням заробітної плати визначаються трудовим договором. При цьому розмір такої оплати не може бути меншим за розмір встановленого законом мінімального рівня оплати праці. Тривалість періодів очікування, компенсація за які здійснюється шляхом оплати, не може перевищувати 10% тривалості робочого часу, визначеної трудовим договором.
Час здійснення домашнім працівником супроводу члена домогосподарства під час відпочинку включається в робочий час.
Відповідно до статті 173-6 КЗпП трудовий договір з домашнім працівником може бути припинений з ініціативи однієї із сторін. Про розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП (тобто за скороченням чисельності або штату працівників) роботодавець повідомляє домашнього працівника не менше ніж за 14 днів, якщо інше не передбачено трудовим договором.
Трудовий договір розривається з ініціативи роботодавця шляхом підписання додаткової угоди про розірвання трудового договору або в односторонньому порядку шляхом надсилання домашньому працівнику у спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом з описом вкладення повідомлення про розірвання трудового договору. В останньому випадку трудовий договір вважається розірваним з наступного робочого дня після дати вручення домашньому працівнику поштового відправлення.
Розірвання трудового договору з ініціативи домашнього працівника здійснюється у строки та на умовах, передбачених статтями 38, 39 КЗпП, якщо інше не визначено трудовим договором. Домашній працівник має право негайно в односторонньому порядку розірвати трудовий договір з роботодавцем у разі вчинення стосовно нього членом домогосподарства винних дій, які посягають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.
Домашній працівник може вимагати від роботодавця внесення до трудового договору окремого запису про припинення такого трудового договору.
Частину першу статті 41 КЗпП доповнено пунктом 3-1, згідно з яким трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку вчинення домашнім працівником винних дій, які завдали або могли завдати шкоди життю чи здоров’ю члена домогосподарства. Звільнення за цією підставою допускається в тому числі в період тимчасової непрацездатності працівника та в період його перебування у відпустці.
Статтю 47 КЗпП доповнити частиною четвертою, згідно з якою на роботодавця – фізичну особу, яка використовує працю домашніх працівників, вимоги цієї статті (про проведення роботодавцем розрахунку з працівником при звільненні) поширюються з урахуванням положень глави XI-A КЗпП.
Частину четверту статті 49-2 КЗпП доповнено нормою, відповідно до якої вимоги частин першої – третьої цієї статті (зокрема, щодо попередження працівника про звільнення за скороченням чисельності або штату не пізніше ніж за два місяці, про пропонування в цьому випадку працівникові іншої роботи) не застосовуються до домашніх працівників.
Згідно з частинами другою та одинадцятою статті 153 КЗпП при використанні праці домашніх працівників створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору. Домашній працівник має право відмовитися від виконання важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці. При виконанні праці домашніх працівників роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання відповідної роботи. Аналогічні норми тепер містить і частина четверта статті 14 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності (ч. восьма ст. 173-3 КЗпП).
Домашні працівники, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, не підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а фізичні особи, які використовують працю домашніх працівників, не є щодо них страхувальниками (п. 1 ч. 7 ст. 11, п. 1 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV; п. 1 ст. 11, абз. другий п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).
Стосовно сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) з доходів домашніх працівників оновленими нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі — Закон про ЄСВ) встановлено наступне:
— фізичні особи, які використовують працю домашніх працівників (в т. ч. на умовах трудового договору), не є щодо останніх платниками ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ), тобто ЄСВ на заробітну плату домашніх працівників роботодавцем – фізичною особою не нараховується (сплачувати ПДФО і військовий збір із заробітної плати домашні працівники мають самостійно після декларування своїх доходів за наслідками календарного року);
— ЄСВ для осіб, які є домашніми працівниками і беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлюється у розмірі 22% суми, що визначається таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ч. 14-2 ст. 8 Закону про ЄСВ);
— домашні працівники мають право на добровільну сплату ЄСВ шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (абз. шостий ч. 1 ст. 10 Закону про ЄСВ). Такий договір може бути достроково розірваний у разі припинення трудового договору з домашнім працівником (абз. четвертий п. 1 ч. 8 ст. 10 Закону про ЄСВ).
На запит Державної служби України з питань праці фізична особа – роботодавець зобов’язана надати інформацію про виконання фізичними особами домашньої праці в її домогосподарстві та забезпечує посадовій особі Держпраці можливість проведення конфіденційної розмови з фізичною особою, яка виконує домашню працю в цьому домогосподарстві (ст. 173-7 КЗпП).
Внесено зміни до Порядку оформлення і подання скарг
платниками податків та їх розгляду контролюючими органами
Цим документом, який набрав чинності 05.09.2024, внесено зміни до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі — Порядок № 916). Зміни обумовлено приведенням норм Порядку № 916 у відповідність до норм Податкового кодексу України, до якого з 16.03.2024 були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» від 23.02.2024 № 3603-IX, про які ми докладно повідомляли.
Пункт 1 розділу VI «Права особи, яка подала скаргу» Порядку № 916 доповнено новим абзацом дев’ятим, згідно з яким особа, яка подала скаргу на рішення контролюючого органу, має право взаємодіяти з контролюючим органом у режимі відеоконференції з метою надання усних пояснень.
Пункт 2 розділу VI Порядку № 916 викладено у новій редакції, якою встановлено наступне:
«2. У скарзі платник податків має право заявити про своє бажання бути присутнім особисто або через свого представника при розгляді скарги, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов’язаний повідомити такого платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати розгляду такої скарги.
Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом матеріалів скарги у режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.».
Пункт 5 розділу VIII «Порядок розгляду скарг» Порядку № 916 доповнено новим абзацом дев’ятим, згідно з яким відсутність належним чином повідомлених про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів скарги осіб, визначених у пункті 5 розділу I цього Порядку (тобто відсутність уповноважених представників Мінфіну, Держпідприємництва, Ради бізнес-омбудсмена, засобів масової інформації), не перешкоджає розгляду матеріалів скарги.
Пункт 3 розділу Х «Особливості розгляду скарг осіб-нерезидентів» та пункт 4 розділу XI «Особливості розгляду скарг осіб-нерезидентів, які є власниками рахунків відповідно до статті 39-3 розділу I Податкового кодексу України, на податкові повідомлення про порушення вимог Загального стандарту звітності CRS» Порядку № 916 після абзацу першого доповнено новими абзацами другим – четвертим, якими встановлено таке.
У скарзі особа-нерезидент (в тому числі зареєстрована як платник податку на додану вартість) має право заявити про своє бажання бути присутньою при розгляді скарги, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов’язаний повідомити таку особу-нерезидента про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати розгляду такої скарги шляхом надіслання відповідного документа в електронній формі через спеціальне портальне рішення для користувачів нерезидентів, які надають електронні послуги, та на електронну адресу (адреси) особи-нерезидента.
У разі необхідності особа-нерезидент забезпечує присутність під час розгляду матеріалів скарги (у тому числі в режимі відеоконференції) перекладача.
Відсутність особи-нерезидента, повідомленої в передбаченому цим пунктом порядку про дату, час та місце / спосіб розгляду скарги, не є перешкодою для розгляду скарги.
Внесено зміни до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників
на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких
повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах
Цим нормативно-правовим актом, який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 (далі — Список № 2).
У новій редакції викладено розділ XXIV «Охорона здоровʼя та соціальна допомога» Списку № 2 з урахуванням змін, внесених до Національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій», а саме в цьому розділі додано такі назви посад (професій):
- молодші медичні брати (санітари-прибиральники) патологоанатомічних бюро, центрів, відділень, прозекторських, моргів;
- працівники, які безпосередньо обслуговують хворих:
— молодші медичні брати, молодші медичні брати з догляду за хворими, працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров’я у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах, у лепрозоріях, психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини, будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення;
— молодші медичні брати, молодші медичні брати з догляду за хворими, працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров’я у підземних лікарнях, розташованих у відпрацьованих соляних шахтах, в опікових і гнійних відділеннях;
— молодші медичні брати, молодші медичні брати з догляду за хворими, працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров’я, зайняті у відділеннях і кабінетах хіміотерапії, у дитячих відділеннях онкологічних закладів (підрозділів), центрів, диспансерів;
— молодші медичні брати з догляду за хворими у рентгенівських відділеннях (кабінетах).
Працівники вищевказаних професій тепер мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка призначається на умовах та в порядку, встановлених статтею 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.