Обчислення заробітної плати за час відрядження, якщо протягом останніх 4 місяців працівник не працював через хворобу, простій та відпустку без збереження заробітної плати

Згідно з частиною четвертою статті 121 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Для виконання вищенаведеної норми середньоденний заробіток потрібно порівняти із денним заробітком працівника в місяці відрядження. Якщо денний заробіток вищий середньоденного заробітку, працівнику виплачується за час відрядження звичайна заробітна плата — денний заробіток за кожний робочий день, що припадає на період відрядження. Якщо вищий середньоденний заробіток, працівнику за час відрядження виплачується середня заробітна плата — середньоденний заробіток за кожний робочий день, що припадає на період відрядження.

Середній заробіток за час відрядження обчислюється згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), про що зазначено в підпункті «ж» пункту 1 цього Порядку.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім нарахування відпускних та відпускної компенсації) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата (в нашому випадку — передують місяцю направлення у відрядження).

Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. четвертий п. 2, абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). До цього часу належать, зокрема:

– час простою не з вини працівника, який оплачувався частково — у розмірі 2/3 окладу відповідно до частини першої статті 113 КЗпП;

– час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, що надаються працівникам згідно зі статтями 25 та 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, час відпустки без збереження заробітної плати на період карантину.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Отже, оскільки в розрахунковому періоді — протягом останніх 2 календарних місяців (травень – червень) у працівника не з його вини (на підприємстві) був простій з 1 по 11 травня з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу, а в період з 12 травня по 30 червня він перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину (ст. 26 Закону про відпустки), то цей період (травень – червень) виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100), і середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи.

Протягом попередніх 2 місяців (березень – квітень) працівник не працював, оскільки хворів з 1 по 23 березня з нарахуванням «лікарняних», які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати за час відрядження, а з 24 березня по 30 квітня у працівника не з його вини (на підприємстві) через карантин був простій з нарахуванням оплати в розмірі 2/3 окладу (ст. 113 КЗпП), період якого виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100).

Таким чином, і протягом попередніх 2 місяців (березень – квітень) у працівника немає відпрацьованих днів і виплат, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відрядження.

Враховуючи вищевикладене, оскільки протягом останніх 4 місяців (березень – червень) перед місяцем направлення у відрядження (липень) працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата для оплати часу відрядження обчислюється виходячи з установленого йому посадового окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Нарахування середнього заробітку за час відрядження провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які припадають на час відрядження. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період (п. 8 Порядку № 100). При обчисленні середньої заробітної плати з посадового окладу, середньоденна заробітна плата визначається в умовному розрахунковому періоді — останні 2 календарні місяці.

ПРИКЛАД

Нарахування оплати за час відрядження,
якщо протягом останніх 4 місяців у працівника немає відпрацьованого часу

Умови як в запитанні: на підприємстві, що працює з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю, працівника направлено у відрядження з 6 по 17 липня 2020 року (10 робочих днів). Протягом останніх 4 місяців (березень – червень 2020 року) він не працював, оскільки в період з 28 лютого по 23 березня хворів з нарахуванням «лікарняних», з 24 березня по 11 травня на підприємстві через карантин був простій з нарахуванням оплати в розмірі 2/3 окладу (ст. 113 КЗпП), а в період з 12 травня по 30 червня працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину (ст. 26 Закону про відпустки). Норма робочого часу становить: у травні — 19 робочих днів, у червні — 20 робочих днів, у липні — 23 робочі дні. Оклад працівника — 10 000 грн. (інші виплати не нараховуються).

Спочатку обчислимо середньоденний заробіток, потім — денний заробіток в місяці відрядження і порівняємо їх між собою.

Оскільки протягом останніх 4 місяців (березень – червень) перед місяцем направлення у відрядження (липень) працівник через хворобу, простій та відпустку без збереження заробітної плати не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата для оплати часу відрядження обчислюється виходячи з установленого йому посадового окладу — 10 000 грн. (абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Кількість робочих днів в умовному розрахунковому періоді (травень – червень):

19 р. д. (травень) + 20 р. д. (червень) = 39 р. д.

Заробітна плата в умовному розрахунковому періоді:

10 000 грн. (травень) + 10 000 грн. (червень) = 20 000 грн.

Середньоденний заробіток в умовному розрахунковому періоді:

20 000 грн. : 39 р. д. = 512,82 грн.

Денний заробіток працівника в місяці відрядження (липні):

10 000 грн. : 23 р. д. = 434,78 грн.

Середньоденний заробіток в розрахунковому періоді вищий денного заробітку працівника в липні (512,82 грн. > 434,78 грн.), тому за 10 робочих днів відрядження (з 6 по 17 липня) працівнику виплачується середній заробіток в сумі:

512,82 грн. х 10 р. д. відр. = 5128,20 грн.