Компенсація працівникам у випадку затримки виплати заробітної плати

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладене, роботодавці зобов’язані виплачувати працівникам заробітну плату за місяць як мінімум двічі: за першу половину місяця — не пізніше 22 числа, за другу половину місяця — не пізніше 7 числа наступного місяця.

Якщо підприємство порушує встановлені строки виплати заробітної плати, то працівникам нараховується компенсація втрати частини заробітної плати, яка покликана відшкодувати зростання цін (інфляцію) за період невиплати заробітної плати.

Згідно зі статтею 34 Закону № 108 компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати (далі — компенсація) провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування компенсації визначають Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі — Закон № 2050) і прийнятий з метою реалізації його норм Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі — Порядок № 159). Зазначені документи регулюють порядок нарахування компенсації при виплаті доходу, нарахованого за період починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050 та пункту 1 Порядку № 159 норми цих документів про проведення компенсації поширюються на підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання (далі — підприємства) і застосовуються у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів (заробітної плати), у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Крім того, оскільки норма про проведення компенсації встановлена Законом № 108, який визначає принципи оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання (далі — підприємства), а також з окремими громадянами, то працівник, який уклав трудовий договір з фізичною особою – підприємцем чи фізичною особою, яка не є підприємцем, із зазначенням в такому договорі термінів виплати заробітної плати, також має право на компенсацію в разі порушення зазначеними роботодавцями термінів виплати заробітної плати, встановлених трудовим договором.

Звертаємо увагу, що на період дії воєнного стану вище процитовані норми статті 115 КЗпП, статей 24 та 34 Закону № 108, а також дію Закону № 2050 та Порядку № 159 не призупинено, тому компенсація має нараховуватися і при затримці виплати заробітної плати у зазначений період. Під час воєнного стану роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX; далі — Закон № 2136).

Виплати, що підлягають компенсації, та джерела їх надання

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050 та пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Виплати, що підлягають компенсації (далі — об’єкти компенсації), визначено у статті 2 Закону № 2050 та пункті 3 Порядку № 159, а джерела, за рахунок яких нараховується компенсація, встановлено у статті 6 Закону № 2050 та пункті 7 Порядку № 159 (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Об’єкти компенсації і джерела коштів для проведення компенсації

№ з/п	Об’єкти компенсації	Джерела коштів для проведення компенсації
1	Заробітна плата (грошове забезпечення)	За рахунок власних коштів підприємств, установ і організацій, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об’єднань громадян. Підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету — за рахунок коштів відповідного бюджету.
2	Сума індексації грошових доходів громадян	За рахунок джерел, з яких виплачуються доходи
2	Стипендії	За рахунок джерел, з яких виплачуються стипендії
3	Соціальні виплати (допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога сім’ям з дітьми, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю тощо)	За рахунок коштів Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
	Суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я
	Суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника
4	Пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством)	За рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з держбюджету

Що стосується всіх інших доходів громадян, крім зазначених у таблиці 1, зокрема доходів, шо виплачуються за цивільно-правовими договорами, за рішенням суду (зокрема, відшкодування моральної шкоди тощо), то в разі їх несвоєчасної виплати нарахування компенсації діючими нормативно-правовими актами не передбачено.

Звертаємо увагу, що ані Законом № 2050, ані Порядком № 159 не конкретизовано перелік доходів, які включаються до заробітної плати, при несвоєчасній виплаті яких необхідно нараховувати компенсацію. Однак, враховуючи те, що структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону № 108 і деталізовано у прийнятій на виконання цього Закону Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, нормами саме цих документів необхідно керуватися при визначенні складових заробітної плати.

Також необхідно пам’ятати, що компенсації підлягають тільки грошові доходи громадян. Тому при затримці виплати працівникові заробітної плати в натуральній формі, її компенсація не провадиться.

На думку Мінсоцполітики¹, з норм статті 3 Закону № 2050 та пункту 4 Порядку № 159 випливає, що компенсації підлягає лише нарахований, але не виплачений грошовий дохід (заробітна плата). Тобто, якщо працівнику будь-який дохід, що є заробітною платою, з вини роботодавця не нараховувався (зокрема, в бухгалтерському обліку не відображався), то немає підстав для нарахування компенсації на такий дохід, який буде нараховуватися і виплачуватися згодом.

Проте Верховний Суд України (далі — ВСУ) в постанові від 11.07.2017 по справі № 21-2003а16 зробив інший висновок та роз’яснив наступне.

Пункт 4 Порядку № 159 не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов’язується виплата компенсації.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв’язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На думку ВСУ, використане у статті 3 Закону № 2050 та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов’язкова складова обчислення компенсації — невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постанові від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11).

Отже, резюмував ВСУ, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 – 3 Закону № 2050, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, ВСУ дотримується правової позиції, згідно з якою компенсації підлягає не тільки своєчасно нарахований, але не виплачений дохід, а й своєчасно не нарахований і не виплачений дохід, який повинен був нараховуватися працівникові. Це безумовно справедливо по відношенню до працівників, оскільки вони не повинні втрачати право на компенсацію через небажання роботодавця своєчасно нараховувати їм дохід. Однак такий висновок ВСУ прямо з норм Закону № 2050 та Порядку № 159 не випливає, тому щоб уникнути судових суперечок надалі законодавцям краще внести відповідні зміни до Закону № 2050 та Порядку № 159.

Також необхідно враховувати, що компенсації підлягає не тільки вся сума нарахованої і не виплаченої за певний місяць заробітної плати, але і не виплачена частина заробітної плати за будь-який місяць або окрема виплата, що входить до складу заробітної плати (наприклад премія, винагорода, надбавка, доплата), яка була нарахована, але не виплачена.

Звертаємо увагу на такий важливий аспект: компенсація нараховується на нарахований, але не виплачений грошовий дохід (заробітну плату) після утримання з нього податків і обов’язкових платежів (ст. 3 Закону № 2050, п. 4 Порядку № 159).

Отже, компенсація нараховується на нараховану заробітну плату після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), військового збору (далі — ВЗ; утримується, починаючи з серпня 2014 року) єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ; утримувався в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року), страхових внесків (утримувалися до 1 січня 2011 року). Тобто фактично компенсація нараховується на заробітну плату, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (після утримання з неї ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків) і яка не виплачена йому своєчасно.

Як видно з таблиці 1, компенсація виплачується за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати (п. 7 Порядку № 159).

Згідно зі статтею 5 Закону № 2050 та пунктом 6 Порядку № 159 своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

Наприклад, якщо працівник без поважних причин не з’явився для отримання заробітної плати (при її виплаті готівкою з каси підприємства) або при звільненні не з’явився отримувати належну йому заробітну плату при остаточному розрахунку, яка внаслідок цього була депонована, то на таку заробітну плату компенсація не нараховується.

На суму нарахованої, але не виплаченої індексації нараховується компенсація (п. 3 Порядку № 159). Але компенсація не підлягає індексації, оскільки є разовою виплатою.

Порядок нарахування компенсації

Відповідно до статті 2 Закону № 2050 та пункту 2 Порядку № 159 компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Відлік часу затримки виплати заробітної плати починається з першого числа місяця, в якому необхідно здійснити виплату нарахованої заробітної плати.

Наприклад, якщо заробітна плата за серпень 2022 року не виплачена протягом вересня 2022 року, то при її виплаті 1 жовтня 2022 року і пізніше (тобто коли закінчився один календарний місяць для її виплати — вересень 2022 року) працівнику має бути нарахована компенсація, якщо відбувся відповідний приріст індексу споживчих цін (далі — ІСЦ, індекс інфляції).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу (заробітної плати) за відповідний місяць (після утримання ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків) і приросту ІСЦ у відсотках, поділений на 100.

Приріст ІСЦ для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних ІСЦ за період невиплати грошового доходу. При цьому ІСЦ у місяці, за який виплачується дохід (заробітна плата), до розрахунку не включається (ст. 3 Закону № 2050, п. 4 Порядку № 159).

Також при розрахунку компенсації не враховується ІСЦ місяця, в якому виплачується дохід (заробітна плата), в тому числі в разі, якщо дата його виплати припадає на останній календарний день такого місяця (ІСЦ в цьому місяці ще не відомий, оскільки він розраховується Держстатом тільки після закінчення календарного місяця).

Враховуючи вищевикладене, суму компенсації необхідно розраховувати за такою формулою:

К = ЗП_н х (ІСЦ_і х ІСЦ _{і + 1} х … х ІСЦ_n х 100 – 100) : 100,

де К — сума компенсації;

ЗП_н — розмір невиплаченої заробітної плати за вирахуванням ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків;

ІСЦ_і — ІСЦ місяця, наступного за місяцем нарахування невиплаченої заробітної плати (поділений на 100);

ІСЦ _{і + 1} — ІСЦ місяця, що настає після місяця, наступного за місяцем нарахування невиплаченої заробітної плати (поділений на 100);

ІСЦ_n — ІСЦ місяця, що передує місяцю виплати заборгованості по заробітній платі (поділений на 100).

ІСЦ за минулий місяць розраховується Державною службою статистики України та щомісяця (не пізніше 10 числа наступного місяця) оприлюднюється (публікується в газеті «Урядовий кур’єр» і розміщується на офіційному сайті цього державного органу www.ukrstat.gov.ua).

Алгоритм розрахунку суми компенсації наведено в додатку до Порядку № 159, але ми його розглянемо на прикладах, в яких виплата заборгованості по заробітній платі за попередні місяці виплачується в серпні 2022 року. При цьому слід враховувати, що якщо приріст ІСЦ за період невиплати доходу не перевищує 100%, то компенсація не нараховується (це випливає з прикладу 2 додатка до Порядку № 159).

Перш ніж розглянути порядок розрахунку суми компенсації, наводимо таблицю з ІСЦ за 2009 – 2022 роки (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Величина індексів споживчих цін (індексів інфляції) за 2009 – 2022 роки

Місяць	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2020	2021	2022
Січень	102,9	101,8	101,0	100,2	100,2	100,2	103,1	100,9	101,1	101,5	101,0	100,2	101,3	101,3
Лютий	101,5	101,9	100,9	100,2	99,9	100,6	105,3	99,6	101,0	100,9	100,5	99,7	101,0	101,6
Березень	101,4	100,9	101,4	100,3	100,0	102,2	110,8	101,0	101,8	101,1	100,9	100,8	101,7	104,5
Квітень	100,9	99,7	101,3	100,0	100,0	103,3	114,0	103,5	100,9	100,8	101,0	100,8	100,7	103,1
Травень	100,5	99,4	100,8	99,7	100,1	103,8	102,2	100,1	101,3	100,0	100,7	100,3	101,3	102,7
Червень	101,1	99,6	100,4	99,7	100,0	101,0	100,4	99,8	101,6	100,0	99,5	100,2	100,2	103,1
Липень	99,9	99,8	98,7	99,8	99,9	100,4	99,0	99,9	100,2	99,3	99,4	99,4	100,1	100,7
Серпень	99,8	101,2	99,6	99,7	99,3	100,8	99,2	99,7	99,9	100,0	99,7	99,8	99,8
Вересень	100,8	102,9	100,1	100,1	100,0	102,9	102,3	101,8	102,0	101,9	100,7	100,5	101,2
Жовтень	100,9	100,5	100,0	100,0	100,4	102,4	98,7	102,8	101,2	101,7	100,7	101,0	100,9
Листопад	101,1	100,3	100,1	99,9	100,2	101,9	102,0	101,8	100,9	101,4	100,1	101,3	100,8
Грудень	100,9	100,8	100,2	100,2	100,5	103,0	100,7	100,9	101,0	100,8	99,8	100,9	100,6
За рік	112,3	109,1	104,6	99,8	100,5	124,9	143,3	112,4	113,7	109,8	104,1	105,0	110,0	118,2

З урахуванням вищенаведених ІСЦ розглянемо порядок обчислення суми компенсації на конкретних прикладах.

ПРИКЛАД 1

Визначення приросту ІСЦ і нарахування компенсації,
якщо затримка у виплаті заробітної плати становить кілька місяців

22 серпня 2022 року працівнику виплачується заробітна плата за грудень 2021 року, яка була нарахована в цьому місяці у розмірі 6500 грн., а після утримання ПДФО і ВЗ (тобто до виплати «на руки») її сума становить:

6500 грн. – 6500 грн. х 18% (ПДФО) – 6500 грн. х 1,5% (ВЗ) = 5232,50 грн.

Оскільки ІСЦ в місяці, за який виплачується заробітна плата (тобто ІСЦ за грудень 2021 року), і ІСЦ в місяці, в якому виплачується заборгованість по заробітній платі (тобто ІСЦ за серпень 2022 року), до розрахунку не включаються, для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати ІСЦ за січень – липень 2022 року (див. таблицю 2), які послідовно перемножуються:

1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 100 = 1,182 х 100 = 118,2%

Визначаємо приріст ІСЦ:

118,2 – 100 = 18,2%

Сума нарахованої компенсації становить:

5232,50 грн. х 18,2% = 5232,50 грн. х 18,2 : 100 = 952,32 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за грудень 2021 року і компенсації, які виплачуються працівнику в серпні 2022 року «на руки» (із суми компенсації утримуються ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 1,5%):

5232,50 + (952,32 – 952,32 х 18% (ПДФО) – 952,32 х 1,5% (ВЗ)) = 5232,50 + 766,62 = 5999,12 грн.

_____________________________________________________________________________

Зазвичай компенсація нараховується безпосередньо перед виплатою заборгованості по заробітній платі.

Виплата компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050, п. 5 Порядку № 159).

Наприклад, якщо в серпні 2022 року працівнику виплачується заробітна плата за грудень 2021 року (див. приклад 1), то в серпні 2022 року має бути нарахована і виплачена компенсація за затримку виплати грудневої заробітної плати.

ПРИКЛАД 2

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить один місяць

29 серпня 2022 року працівнику виплачується нарахована, але не виплачена частина заробітної плати за червень 2022 року в сумі 3000 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Оскільки ІСЦ в місяці, за який виплачується заробітна плата (тобто ІСЦ за червень 2022 року), до розрахунку не включається, для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати тільки ІСЦ за липень 2022 року, що становить 100,7%:

1,007 х 100 – 100 = 100,7 – 100 = 0,7%

Сума нарахованої компенсації становить:

3000 грн. х 0,7% = 3000 грн. х 0,7 : 100 = 21 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за червень 2022 року та компенсації, які виплачуються в серпні 2022 року працівнику «на руки»:

3000 + (21 – 21 х 18% (ПДФО) – 21 х 1,5% (ВЗ)) = 3000 + 16,90 = 3016,90 грн.

ПРИКЛАД 3

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить більше одного року

18 серпня 2022 року працівнику виплачується заробітна плата за квітень 2021 року в сумі 5200 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

ІСЦ за квітень 2021 року (місяць нарахування невиплаченої зарплати) і ІСЦ за серпень 2022 року (місяць виплати заборгованості по зарплаті) до розрахунку не включаються, тому для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати ІСЦ за травень 2021 року – липень 2022 року (див. таблицю 2), які послідовно перемножуються:

1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 100 = 1,241 х 100 = 124,1%

Визначаємо приріст ІСЦ:

124,1 – 100 = 24,1%

Сума нарахованої компенсації становить:

5200 грн. х 24,1% = 5200 грн. х 24,1 : 100 = 1253,20 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за квітень 2021 року і компенсації, які виплачуються в серпні 2022 року працівнику «на руки»:

5200 + (1253,20 – 1253,20 х 18% (ПДФО) – 1253,20 х 1,5% (ВЗ)) = 5200 + 1008,83 = 6208,83 грн.

ПРИКЛАД 4

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить більше трьох років

У серпні 2022 року працівнику виплачується заробітна плата за травень 2019 року в сумі 2500 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Для обчислення приросту ІСЦ необхідно послідовно помножити ІСЦ за червень 2019 року – липень 2022 року (див. таблицю 2):

0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 100 = 1,364 х 100 = 136,4%

Визначаємо приріст ІСЦ:

136,4 – 100 = 36,4%

Сума нарахованої компенсації становить:

2500 грн. х 36,4% = 2500 грн. х 36,4 : 100 = 910 грн.

Загальна сума заробітної плати за травень 2019 року і компенсації, які виплачуються в серпні 2022 року працівнику «на руки»:

2500 + (910 – 910 х 18% (ПДФО) – 910 х 1,5% (ВЗ)) = 2500 + 732,55 = 3232,55 грн.

_____________________________________________________________________________

Щоб уникнути самостійного проведення складних розрахунків з ІСЦ за декілька місяців наводимо таблицю з вже обчисленими коефіцієнтами, які відповідають приросту ІСЦ і на які множиться сума невиплаченої заробітної плати, нарахованої за період роботи з 1 січня 2007 року, для визначення суми компенсації при виплаті заборгованості по заробітній платі в березні 2020 року (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Коефіцієнти для визначення суми компенсації за затримку виплати заробітної плати,
нарахованої в січні 2009 року – червні 2022 року, при її виплаті в серпні 2022 року

У серпні 2022 року виплачується заборгованість із зарплати, нарахованої в:	2009 року	2010 року	2011 року	2012 року	2013 року	2014 року	2015 року	2016 року	2017 року	2018 року	2019 року	2020 року	2021 року	2022 року
січні	3,452	3,007	2,702	2,569	2,576	2,558	1,770	0,975	0,754	0,537	0,407	0,363	0,284	0,167
лютому	3,386	2,932	2,669	2,562	2,580	2,537	1,630	0,983	0,737	0,523	0,400	0,367	0,271	0,149
березні	3,326	2,897	2,618	2,551	2,580	2,461	1,374	0,963	0,706	0,507	0,387	0,356	0,250	0,099
квітні	3,287	2,909	2,572	2,551	2,580	2,350	1,082	0,897	0,691	0,495	0,374	0,345	0,241	0,066
травні	3,266	2,932	2,544	2,562	2,576	2,228	1,037	0,895	0,669	0,495	0,364	0,341	0,225	0,038
червні	3,219	2,948	2,529	2,572	2,576	2,196	1,029	0,898	0,643	0,495	0,371	0,339	0,223	0,007
липні	3,224	2,956	2,576	2,580	2,580	2,183	1,050	0,900	0,639	0,505	0,379	0,347	0,222	–
серпні	3,232	2,909	2,590	2,590	2,605	2,158	1,066	0,906	0,641	0,505	0,383	0,350	0,224
вересні	3,199	2,799	2,587	2,587	2,605	2,069	1,020	0,872	0,609	0,477	0,374	0,343	0,210
жовтні	3,161	2,780	2,587	2,587	2,590	1,997	1,046	0,821	0,590	0,452	0,364	0,330	0,199
листопаді	3,116	2,769	2,583	2,590	2,583	1,941	1,006	0,789	0,576	0,432	0,363	0,312	0,189
грудні	3,079	2,739	2,576	2,583	2,565	1,855	0,992	0,773	0,560	0,421	0,366	0,301	0,182

Вище наведеною таблицею необхідно користуватися наступним чином: якщо заробітна плата працівнику була нарахована в період з січня 2009 року по червень 2022 року, а виплачується в серпні 2022 року, то в таблиці необхідно знайти рядок з місяцем і графу з роком такого нарахування і на їх перетині буде величина приросту ІСЦ для обчислення суми компенсації, на яку множиться сума невиплаченої заробітної плати.²

Якщо виплата заборгованості по заробітній платі здійснюється до оприлюднення Держстатом ІСЦ за останній місяць перед місяцем виплати заборгованості (наприклад, у разі виплати заборгованості на початку місяця або у разі звільнення працівника на початку місяця під час остаточного розрахунку з ним), то при розрахунку приросту ІСЦ підприємством використовуються ІСЦ, які оприлюднені Держстатом на момент виплати.

ПРИКЛАД 5

Нарахування компенсації, якщо заборгованість по заробітній платі виплачується на початку місяця

В день звільнення — 5 вересня 2022 року працівнику, крім заробітної плати за відпрацьований час у вересні і «відпускної» компенсації, здійснюється виплата заборгованості — заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 6000 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Оскільки на момент виплати заборгованості при звільненні (5 вересня 2022 року) ІСЦ за серпень 2022 року ще не оприлюднено, для обчислення приросту ІСЦ необхідно послідовно перемножити ІСЦ за березень – липень 2022 року (див. таблицю 2):

1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 100 = 1,149 х 100 = 114,9%

Визначаємо приріст ІСЦ:

114,9 – 100 = 14,9%

Сума нарахованої компенсації становить (див. також коефіцієнт у таблиці 3):

6000 грн. х 14,9% = 6000 грн. х 0,149 = 894 грн.

Загальна сума заробітної плати за лютий 2022 року і компенсації, які виплачуються працівнику при остаточному розрахунку в день звільнення «на руки»:

6000 + (894 – 894 х 18% (ПДФО) – 894 х 1,5% (ВЗ)) = 6000 + 719,67 = 6719,67 грн.

_____________________________________________________________________________

При виплаті заборгованості по заробітній платі одразу за декілька місяців сума компенсації визначається за кожною невиплаченою заробітною платою за відповідний місяць окремо (залежно від місяця і року нарахування заробітної плати по кожній заборгованості визначається своя величина приросту ІСЦ). Потім обчислені окремо за місяцями суми компенсації невиплаченої заробітної плати підсумовуються і виплачуються працівникові разом із заробітною платою, за якою нараховано компенсацію.

ПРИКЛАД 6

Нарахування компенсації при виплаті заборгованості по заробітній платі за декілька місяців

У серпні 2022 року працівнику виплачується заборгованість — заробітна плата за вересень 2021 року в сумі 2200 грн., за червень 2020 року — в сумі 2500 грн., за квітень 2019 року — в сумі 2800 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Розмір нарахованої компенсації становить (коефіцієнти, які відповідають величині приросту ІСЦ, для визначення суми компенсації див. у таблиці 3):

– за вересень 2021 року: 2200 грн. х 0,210 = 462 грн.;

– за червень 2020 року: 2500 грн. х 0,339 = 847,50 грн.;

– за квітень 2019 року: 2800 грн. х 0,374 = 1047,20 грн.

Загальна сума нарахованої компенсації:

462 + 847,50 + 1047,20 = 2356,70 грн.

Загальна сума, що виплачується працівнику «на руки» в серпні 2022 року у вигляді заборгованості по заробітним платам і компенсації:

(2200 + 2500 + 2800) + (2356,70 – 2356,70 х 18% (ПДФО) – 2356,70 х 1,5% (ВЗ)) = 7500 + 1897,14 = 9397,14 грн.

_____________________________________________________________________________

Компенсація і мінімальна заробітна плата

Згідно зі статтею 95 КЗпП і статтею 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до статті 3-1 Закону № 108 розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Що стосується компенсації за затримку виплати заробітної плати, то вона не включається до мінімальної заробітної плати, оскільки не є виплатою за виконану місячну (годинну) норму праці (не є виплатою за відпрацьований час), а є компенсаційною виплатою, яка нараховується тільки в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати. Отже, компенсація виплачується зверх мінімальної заробітної плати.³

ПРИКЛАД 7

Нарахування заробітної плати за місяць,
в якому виплачується компенсація, якщо оклад менший за мінімальну заробітну плату

Використовуючи дані прикладу 6 (у серпні 2022 року працівнику виплачується заборгованість — заробітна плата за вересень 2021 року в сумі 2200 грн., за червень 2020 року — в сумі 2500 грн., за квітень 2019 року — в сумі 2800 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ), а також загальна сума нарахованої компенсації в розмірі 2356,70 грн.), визначимо загальну заробітну плату працівника в серпні, якщо йому в цьому місяці, крім компенсації, нараховано заробітну плату за виконану місячну норму праці (за всі відпрацьовані робочі дні, передбачені графіком роботи на серпень) в розмірі окладу — 6000 грн.

Заборгованість по заробітній платі, що виплачується в серпні, але нарахована в попередніх місяцях, не належить до доходу серпня. Компенсація за затримку виплати заробітної плати як виплата, не пов’язана з виконанням норми праці (відпрацьованим часом), не включається до мінімальної заробітної плати (далі — МЗП).

Таким чином, в серпні з МЗП порівнюється лише нарахована працівнику в цьому місяці заробітна плата за виконану норму праці (відпрацьований час) в сумі 6000 грн. Оскільки ця сума менше МЗП (6000 грн. < 6500 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

6500 – 6000 = 500 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в серпні (до цієї суми не включається заборгованість по заробітній платі за попередні місяці, що виплачується в серпні):

6000 грн. (оклад) + 500 грн. (доплата до МЗП) + 2356,70 грн. (компенсація за затримку виплати зарплати) = 8856,70 грн.

_____________________________________________________________________________

Оподаткування та відображення в обліку компенсації

Відповідно до підпункту 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5), суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати включаються до фонду додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Підпунктом 2 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, встановлено, що визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Отже, сума компенсації, як складова додаткової заробітної плати ФОП, є базою нарахування ЄСВ. Якщо компенсація нараховується (виплачується) працівнику, який на момент її нарахування вже звільнений, то така компенсація все одно залишається додатковою заробітною платою ФОП і є базою нарахування ЄСВ, незважаючи на те, що отримувач компенсації вже не є працівником (застрахованою особою).⁴

Як складова заробітної плати сума компенсації підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). При цьому сума компенсації враховується при визначенні граничного розміру заробітної плати, який дає право на застосування податкової соціальної пільги.⁵

В Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) нарахована та виплачена компенсація у складі заробітної плати відображається у додатку Д1 та за ознакою доходу «101» у додатку 4ДФ у тому звітному періоді (місяці кварталу), в якому здійснено її нарахування та виплату.

Якщо компенсація нараховується (виплачується) особі, яку на момент такого нарахування звільнено, то сума цієї компенсації оподатковується ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ у складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ, і в додатку 4ДФ Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «127».

Що стосується бухгалтерського (податкового) обліку компенсації, то оскільки вона є додатковою заробітною платою (належить до ФОП), її сума включається до витрат у складі витрат на оплату праці відповідної категорії працівників. В бухгалтерському обліку суми компенсації відображаються за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» в кореспонденції з тими рахунками, на яких відображаються суми нарахованої заробітної плати, що підлягає компенсації.

Сума компенсації включається до ФОП того місяця, в якому фактично здійснюється її нарахування (пп. 1.6.2 Інструкції № 5).

Врахування компенсації при розрахунку середньої заробітної плати

Згідно з підпунктом «л» пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати не включається до розрахунку середньої заробітної плати.

Отже, при нарахуванні виплат, що обчислюються виходячи із середньої заробітної плати, розрахунок якої здійснюється згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, час виконання державних і громадських обов’язків, вихідна допомога, оплата вимушеного прогулу тощо), зазначена компенсація не враховується.

Що стосується врахування компенсації при визначенні розміру страхових виплат, то оскільки компенсація є додатковою заробітною платою і з неї сплачується ЄСВ, на підставі пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат, що обчислюються відповідно до норм цього Порядку («лікарняні», «декретні» та інші).

Відповідальність за невиплату зарплати і ненарахування компенсації

Під час воєнного стану роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства (ст. 10 Закону № 2136).

Незважаючи на вищевикладені норми, затримка виплати заробітної плати у період воєнного стану не звільняє від нарахування працівнику компенсації.

Оскільки виплата компенсації передбачена статтею 34 Закону № 108, тобто нормами законодавства про працю, ненарахування компенсації у випадках, встановлених Законом № 2050 і Порядком № 159, є порушенням законодавства про працю.

Згідно з абзацом десятим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, (далі — роботодавці) несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – дев’ятим частини другої цієї статті, в розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Таким чином, роботодавці за ненарахування компенсації у випадку, якщо це передбачено приписом за наслідками перевірки Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці), можуть бути притягнуті до фінансової відповідальності у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати.

Що стосується застосування більш суворих фінансових санкцій до роботодавців за ненарахування компенсації, то Держпраці у листі від 19.05.2016 № 5548/4/4.3-ДП-16 (див. ВПЗ № 11/2016, стор. 113) роз’яснила, що в КЗпП і в частині першій статті 12 Закону № 108, якими визначені мінімальні державні гарантії в оплаті праці, не згадується про проведення компенсації. Тому компенсація, виходячи з положень частини другої статті 12 Закону № 108, не відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за недотримання яких накладається штраф у розмірі, передбаченому абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП (у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення). Також в цьому листі Держпраці повідомила, що за порушення вимог Порядку № 159 роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (абзац десятий ч. другої ст. 265 КЗпП).

Водночас згідно з абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі на роботодавців накладається штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені в частині другій статті 265 КЗпП, накладаються Держпраці згідно з нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (ч. третя ст. 265 КЗпП).

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю, в тому числі не звільняє від нарахування компенсації (ч. десята ст. 265 КЗпП).

Несвоєчасна виплата заробітної плати та ненарахування компенсації є порушеннями законодавства про працю, за які до відповідальності притягуються також винні посадові особи роботодавця (ст. 36 Закону № 108, ст. 7 Закону № 2050).

Так, відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн.

Повторне протягом року вчинення зазначених порушень (в т. ч. ненарахування компенсації), за які особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 100 до 300 нмдг, тобто від 1700 до 5100 грн.

Протоколи про адміністративне правопорушення складаються посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. На підставі підписаних протоколів формується справа про адміністративне правопорушення, яка направляється до суду, який і виносить рішення про накладення адміністративного штрафу (ст. 221, абз. сімнадцятий п. 1 ч. першої ст. 255 КпАП).

Звертаємо увагу, що порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам і ненарахування компенсації як складової заробітної плати є окремими (різними) порушеннями, тому за кожне з них на роботодавця і винних посадових осіб може бути накладено штрафи у вищевказаних розмірах.

Відсутність коштів у роботодавця не є виправданням щодо невиплати або несвоєчасної виплати заробітної плати, ненарахування компенсації і непроведення остаточного розрахунку при звільненні, тому не виключає відповідальність роботодавця.⁶

Наймані керівники підприємства повинні пам’ятати, що згідно з пунктом 1-1 статті 41 КЗпП якщо з їхньої вини заробітна плата виплачувалася несвоєчасно, вони можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини першої статті 134 КЗпП керівник підприємства, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати (затримка більше одного місяця), що привело до виплати компенсації, і за умови, що держбюджет та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством, притягується до повної матеріальної відповідальності в розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству (тобто в розмірі суми нарахованої компенсації всім працівникам підприємства).

Також безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, тягне кримінальну відповідальність у вигляді накладення штрафу від 500 до 1000 нмдг (від 8500 до 17 000 грн.) або залучення до виправних робіт на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Це саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, карається штрафом від 1000 до 1500 нмдг (від 17 000 до 25 500 грн.) або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до неї особою здійснено виплату заробітної плати (ст. 175 Кримінального кодексу України).

Таким чином, якщо роботодавцем нараховувалась, але не виплачувалася працівнику заробітна плата (окремі її складові), то це є порушенням законодавства про працю, за яке роботодавець притягується до фінансової відповідальності (ст. 265 КЗпП) і відповідальності у вигляді нарахування компенсації, а його посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності. При цьому якщо зазначене порушення вчинено керівником підприємства, то його може бути звільнено, притягнуто до повної матеріальної відповідальності та кримінальної відповідальності.

Якщо роботодавець необґрунтовано не нараховував (відповідно, і не виплачував) заробітну плату (окремі її складові), то це також є порушенням законодавства про працю, за яке він та його посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності.

Відмова роботодавця від виплати компенсації, що є складовою заробітної плати, може бути оскаржена працівником (в т. ч. колишнім) в судовому порядку (ст. 7 Закону № 2050, п. 8 Порядку № 159).

Звертаємо увагу, що тривалий час частиною другою статті 233 КЗпП було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Однак з 19.07.2022 частину другу статті 233 КЗпП викладено у новій редакції, згідно з якою у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, він має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП). При цьому частиною першою статті 233 КЗпП встановлено, що працівник може звернутися безпосередньо до суду із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, скасовано необмежений строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові заробітної плати, при цьому у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено граничний строк звернення до суду — 3 місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Враховуючи вищевикладене, якщо роботодавець виплатив працівнику при звільненні всю заборгованість із заробітної плати, але не нарахував та не виплатив компенсацію, що видно з письмового повідомлення, наданого працівнику, в якому мають бути відображені всі види виплат, нарахованих та виплачених йому при звільненні із зазначенням їхніх сум (ст. 116 КЗпП), то працівник може звернутися до суду протягом 3 місяців з дня отримання такого письмового повідомлення.