Последствия отстранения работника от работы при предоставлении отпусков и начислении «среднезарплатных» выплатНаслідки відсторонення працівника від роботи при наданні відпусток та нарахуванні «середньозарплатних» виплат

Прежде всего, напомним, что согласно статье 46 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) отстранение работников от работы собственником или уполномоченным им органом (далее — работодатель) допускается в случае:

• появления на работе в нетрезвом состоянии;
• появления на работе в состоянии наркотического или токсического опьянения;
• отказа или уклонения от обязательных медицинских осмотров;
• отказа или уклонения от обучения, инструктажа и проверки знаний по охране труда и противопожарной охране;
• в других случаях, предусмотренных законодательством.

Детально об отстранении работников от работы в вышеуказанных случаях, в том числе из-за отказа или уклонения проходить вакцинацию от COVID-19, а также о выплатах, на которые работники имеют право в период отстранения от работы, рассказано в статье¹ предыдущего номера журнала.

Поскольку срок отстранения работника от работы устанавливается до устранения причин, которые его обусловили, то рано или поздно работник вновь допускается к работе и получает все права и гарантии, предусмотренные трудовым законодательством, в том числе ему предоставляются все отпуска, предусмотренные Законом Украины «Об отпусках» от 15.11.96 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках) и коллективным (трудовым) договором.

Предоставление работнику, отстранявшемуся от работы, отпусков после допуска к работе

При предоставлении работнику любых видов отпусков, кроме ежегодных, не имеет значения продолжительность работы работника на предприятии. Поэтому социальные, учебные, творческий, «спортивный» отпуска, дополнительный отпуск отдельным категориям граждан и пострадавшим участникам Революции Достоинства, отпуска без сохранения заработной платы предоставляются работникам, которые ранее отстранялись от работы, полной продолжительности.

Для получения ежегодных основного и дополнительного отпусков работник должен иметь стаж работы, дающий право на получение основного и дополнительного отпусков (далее — «отпускной» стаж).

Периоды, которые включаются в «отпускной» стаж, определены статьей 82 КЗоТ и статьей 9 Закона об отпусках. Анализ норм указанных статей позволяет сделать вывод, что период отстранения работника от работы, указанный в приказе работодателя, не включается в «отпускной» стаж. Поэтому за период отстранения работника от работы ежегодные основной и дополнительный отпуска не предоставляются.

ПРИМЕР 1

Определение продолжительности ежегодного отпуска,
если работник был отстранен от работы в текущем рабочем году

Работнику за текущий рабочий год с 07.02.2022 предоставляется ежегодный основной отпуск полной продолжительности, которую необходимо определить (до этого часть указанного отпуска за текущий рабочий год работнику не предоставлялась). По должности работника продолжительность ежегодного основного отпуска составляет 28 календарных дней (далее — к. д.). Рабочий год у работника длится с 16.02.2021 по 15.02.2022. В указанном рабочем году работник был отстранен от работы из-за невакцинации от COVID-19 в период с 09.12.2021 по 09.01.2022, включающий 31 календарный день (работник вакцинировался 09.01.2022 и с 10.01.2022 был допущен к работе). Все остальные периоды рабочего года, в том числе период пребывания в ежегодном основном отпуске с 07.02.2022 по 15.02.2022, включаются в «отпускной» стаж работника для получения ежегодного основного отпуска.

Напомним, что всего в календарном году 11 праздничных и нерабочих дней, которые установлены статьей 73 КЗоТ. В большинстве случаев и на рабочий год работника приходится 11 праздничных и нерабочих дней. Праздничные и нерабочие дни, установленные статьей 73 КЗоТ, в продолжительность ежегодного отпуска не включаются, поэтому и при расчете количества дней ежегодного отпуска, на которые работник имеет право в рабочем году, праздничные и нерабочие дни не учитываются.

Определим «отпускной» стаж работника для получения ежегодного основного отпуска в текущем рабочем году (с 16.02.2021 по 15.02.2022), включающем 365 к. д., учитывая, что период отстранения работника от работы, длившийся 31 к. д., не включается в «отпускной» стаж работника:

365 к. д. – 31 к. д. = 334 к. д.

На указанный «отпускной» стаж, который фактически состоит из двух периодов работы: до отстранения от работы (с 16.02.2021 по 08.12.2021) и после отстранения от работы (с 10.01.2022 по 15.02.2022), приходится 8 праздничных и нерабочих дней (далее — празд. д.): 8 марта, 1 мая, 2 мая, 9 мая, 20 июня, 28 июня, 24 августа, 14 октября.

Определим продолжительность ежегодного основного отпуска работника в текущем рабочем году (с 16.02.2021 по 15.02.2022) двумя способами, каждый из которых дает одинаковый итоговый результат:

І способ:

(334 к. д. – 8 празд. д.) : (365 к. д. – 11 празд. д.) х 28 к. д. = 26 к. д.

ІІ способ:

28 к. д. : (365 к. д. – 11 празд. д.) х (334 к. д. – 8 празд. д.) = 26 к. д.,

где:

334 к. д. — стаж, дающий право на ежегодный основной отпуск;

8 празд. д. — количество праздничных и нерабочих дней в периоде, который соответствует вышеуказанному стажу;

365 к. д. — количество календарных дней в рабочем году;

28 к. д. — продолжительность ежегодного основного отпуска по должности работника.

Таким образом, за текущий рабочий год (с 16.02.2021 по 15.02.2022) работнику с 07.02.2022 должен быть предоставлен ежегодный основной отпуск продолжительностью не 28 к. д., а 26 к. д., поскольку в этом рабочем году работник отстранялся от работы на 31 календарный день (это сократило его отпуск на 2 к. д.).

__________________________________________________________________________

Начисление «среднезарплатных» выплат, исчисляемых согласно Порядку № 100,
работнику, отстранявшемуся от работы в расчетном периоде

При начислении выплат, рассчитываемых в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100 (далее — Порядок № 100), к которым относятся оплата за время отпуска и денежная компенсация за неиспользованный отпуск (далее вместе — отпускные), средний заработок за время командировки, выполнения государственных и общественных обязанностей, привлечения работников к выполнению воинских обязанностей, направления на обследование в медицинские учреждения, освобождения работников-доноров от работы, вынужденного прогула и за время задержки выполнения решения суда, выходное пособие и прочие выплаты, перечисленные в пункте 1 указанного Порядка (далее — «среднезарплатные» выплаты)², нас в первую очередь интересует, исключается ли период (календарные дни) отстранения работника от работы из расчетного периода.

Согласно абзацу шестому пункта 2 Порядка № 100 время, в течение которого работник в соответствии с законодательством не работал, и за ним не сохранялся заработок или сохранялся частично, исключается из расчетного периода.

Ко времени, в течение которого работник в соответствии с законодательством не работал и за ним не сохранялся заработок, относится, в частности, время пребывания работника в отпуске без сохранения заработной платы, предусмотренном статьями 25 и 26 Закона об отпусках, в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста, предусмотренном статьей 18 Закона об отпусках.

Норма абзаца шестого пункта 2 Порядка № 100 применяется в случаях, когда работник, используя предоставленные ему трудовым законодательством права и гарантии, не работал, вследствие чего не получал заработную плату, при этом со стороны работника нет нарушения трудовой дисциплины или трудовых обязанностей, т. е. нет вины работника.

Отстранить работника от работы работодатель может как при наличии вины работника (например, при появлении его на работе в нетрезвом состоянии, в состоянии наркотического или токсического опьянения, при непрохождении обязательного медосмотра без уважительных причин, при уклонении от обучения, инструктажа и проверки знаний по охране труда и противопожарной охране), так и в случаях, когда вины работника нет, но в силу определенных обстоятельств и требований законодательства работодатель обязан отстранить работника от работы, например, в случае невакцинации от COVID-19 в период карантина работника предприятия, учреждения, организации, заведения, органа (далее — предприятие), включенных в Перечень профессий, производств и организаций, работники которых подлежат обязательным профилактическим прививкам, утвержденный приказом Министерства здравоохранения от 04.10.2021 № 2153 (далее — Перечень № 2153), или при отстранении должностных лиц от работы на основании решения следственного судьи во время досудебного расследования или суда во время судебного производства в случаях, установленных главой 14 «Отстранение от должности» (статьи 154–158) Уголовного процессуального кодекса Украины (далее — УПКУ).

В первом случае — отстранении от работы при наличии вины работника — календарные (рабочие) дни отстранения работника от работы являются не отработанными днями не в соответствии с законодательством, а по вине работника (он нарушил трудовую дисциплину или не выполнил свои трудовые обязанности), поэтому такие календарные (рабочие) дни не исключаются из расчетного периода.³ То, что в указанном случае работодатель отстраняет работника от работы согласно нормам статьи 46 КЗоТ, не дает оснований считать, что работник не работал в соответствии с законодательством для целей применения нормы абзаца шестого пункта 2 Порядка № 100. То есть выражение «работник отстранен от работы в соответствии с законодательством» и выражение «работник в соответствии с законодательством не работал» не являются тождественными.

Во втором случае — отстранении работника от работы без его вины, но в силу определенных обстоятельств и требований законодательства — период (календарные дни) отстранения от работы исключается из расчетного периода. К таким случаям относятся, в частности, отстранение от работы в случае невакцинации от COVID-19 в период карантина работника предприятия, включенного в Перечень № 2153 ³, и отстранение от работы должностного лица на время досудебного расследования или судебного производства согласно нормам УПКУ.⁴

Таким образом, исключать или не исключать период (календарные дни) отстранения работника от работы из расчетного периода, зависит от того, по какой причине работник был отстранен работодателем от работы. Если такая причина обусловлена виной работника, то период отстранения от работы не исключается из расчетного периода. Если же вины работника нет, но он отстранен от работы в силу определенных обстоятельств и требований законодательства, то период отстранения от работы исключается из расчетного периода.

Вышеуказанные выводы важны, в первую очередь, при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных, поскольку в этом случае для расчета используются не отработанные, а календарные дни расчетного периода.

ПРИМЕР 2

Начисление отпускных, если период отстранения работника
от работы не исключается из расчетного периода

Работнику предоставляется ежегодный основной отпуск с 31.01.2022 продолжительностью 10 к. д. В расчетном периоде (январь – декабрь 2021 года) работник в один из рабочих дней — 05.06.2021 (понедельник) был отстранен от работы из-за выхода на работу в состоянии алгокольного опьянения. Также работник был отстранен от работы на 3 рабочих дня с 11.08.2021 по 13.08.2021 (среда – пятница), поскольку своевременно не прошел без уважительных причин медосмотр, предусмотренный законодательством для его профессии. Также работник не выходил на работу 2 рабочих дня 04.10.2021 и 05.10.2021 (понедельник и вторник), что было оформлено как прогул. В расчетном периоде заработная плата работника, которая учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных, составляет 85 347 грн.⁵

Один календарный (рабочий) день отстранения работника от работы из-за появления на работе в нетрезвом состоянии, 3 календарных (рабочих) дня отстранения работника от работы из-за непрохождения обязательного медосмотра и 2 календарных (рабочих) дня прогула не исключаются из расчетного периода, поскольку эти дни не отработаны по вине работника и не подпадают под действие нормы абзаца шестого пункта 2 Порядка № 100.

Количество календарных дней в расчетном периоде (январь – декабрь 2021 года), которые включаются в расчет:

365 к. д. – 11 празд. д. = 354 к. д.

Среднедневная заработная плата:

85 347 грн. : 354 к. д. = 241,09 грн.

Сумма отпускных за 10 к. д. ежегодного отпуска:

241,09 грн. х 10 к. д. = 2410,90 грн.

ПРИМЕР 3

Начисление отпускных, если период отстранения работника
от работы исключается из расчетного периода

Работнику предоставляется ежегодный основной отпуск с 14.02.2022 продолжительностью 14 к. д. В расчетном периоде (февраль 2021 года – январь 2022 года) работник из-за невакцинации от COVID-19 во время карантина был отстранен от работы в период с 09.12.2021 по 09.01.2022, включающий 31 к. д. (работник работает на предприятии, включенном в Перечень № 2153). Кроме того, работник не работал в период с 08.01.2021 по 24.01.2021, поскольку в этот период ему предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина продолжительностью 17 к. д. (ч. третья ст. 26 Закона об отпусках). В расчетном периоде заработная плата работника, которая учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных, составляет 105 278 грн.

Период отстранения работника от работы из-за невакцинации от COVID-19 (с 09.12.2021 по 09.01.2022), включающий 31 к. д., и период отпуска без сохранения заработной платы (с 08.01.2021 по 24.01.2021) продолжительностью 17 к. д., исключаются из расчетного периода (абз. шестой п. 2 Порядка № 100).

Количество календарных дней в расчетном периоде (февраль 2021 года – январь 2022 года), которые включаются в расчет:

365 к. д. – 11 празд. д. – 31 к. д. – 17 к. д. = 306 к. д.

Среднедневная заработная плата:

105 278 грн. : 306 к. д. = 344,05 грн.

Сумма отпускных за 14 к. д. ежегодного отпуска:

344,05 грн. х 14 к. д. = 4816,70 грн.

ПРИМЕР 4

Начисление среднего заработка за время повышения квалификации,
если в расчетном периоде работник отстранялся от работы

Работник с 07.02.2022 по 04.03.2022 направлен на курсы повышения квалификации, за время которых за ним сохраняется средний заработок (ст. 122 КЗоТ, п. 1 постановления Кабинета Министров Украины «О гарантиях и компенсациях для работников, направляемых для повышения квалификации, подготовки, переподготовки, обучения другим профессиям с отрывом от производства» от 28.06.97 № 695). Расчетный период для начисления среднего заработка включает последние 2 календарных месяца работы, предшествующих месяцу начала повышения квалификации: декабрь 2021 года – январь 2022 года. На предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, поэтому норма рабочего времени составляет: в декабре 2021 года — 22 рабочих дня, в январе 2022 года — 19 рабочих дней. Оклад работника — 8000 грн.

В расчетном периоде из-за невакцинации от COVID-19 во время карантина работник был отстранен от работы в период с 09.12.2021 по 24.12.2021, включающий 12 рабочих дней (работник работает на предприятии, включенном в Перечень № 2153).

В декабре 2021 года работнику за отработанные 10 из 22 рабочих дней, предусмотренных графиком работы на этот месяц, начислена заработная плата в сумме 3636,36 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 10 отраб. д.). В январе 2022 года работник отработал все рабочие дни, предусмотренные графиком работы на этот месяц, поэтому получил заработную плату в размере оклада — 8000 грн.

Общая сумма заработной платы расчетного периода, которая учитывается при исчислении среднего заработка за время повышения квалификации:

3636,36 грн. (зарплата за декабрь) + 8000 грн. (зарплата за январь) = 11 636,36 грн.

Количество отработанных дней в расчетном периоде:

10 отраб. д. (декабрь) + 19 отраб. д. (январь) = 29 отраб. д.

Среднедневная заработная плата:

11 636,36 грн. : 29 отраб. д. = 401,25 грн.

Средний заработок за время повышения квалификации (с 07.02.2022 по 04.03.2022), на которое приходится 20 рабочих дней по графику работы работника:

401,25 грн. х 20 р. д. = 8025 грн.

ПРИМЕР 5

Начисление «отпускной» компенсации и выходного пособия при увольнении работника,
который в расчетном периоде был отстранен от работы

Работника увольняют по сокращению штата 31.01.2022. При увольнении ему выплачивается денежная компенсация за неиспользованный ежегодный отпуск (далее — «отпускная» компенсация) и выходное пособие в размере двух средних месячных заработков.

1. Определение количества календарных дней неиспользованного отпуска, за которые выплачивается «отпускная» компенсация.

Рабочий год у работника длится с 15.03.2021 по 14.03.2022. За этот рабочий год работник не использовал ни одного календарного дня ежегодного основного отпуска. В указанном рабочем году работник был отстранен от работы из-за невакцинации от COVID-19 в период с 09.12.2021 по 31.01.2022 (день увольнения), включающий 53 календарных дня (работник работает на предприятии, включенном в Перечень № 2153). Все остальные периоды рабочего года, кроме периода после увольнения, включаются в «отпускной» стаж работника для получения ежегодного основного отпуска.

Из «отпускного» стажа работника исключается период его отстранения от работы из-за невакцинации от COVID-19, поэтому «отпускной» стаж работника на момент увольнения включает период с 15.03.2021 (начало рабочего года) по 08.12.2021 (последний отработанный день перед отстранением от работы). На этот период приходится 269 календарных дней (далее — к. д.), в том числе 7 празднично-нерабочих дней (далее — празд. д.). По должности работника продолжительность ежегодного основного отпуска составляет 24 к. д.

Определим количество календарных дней ежегодного основного отпуска, на которые работник имеет право на момент увольнения, двумя способами, каждый из которых дает одинаковый итоговый результат:

І способ:

(269 к. д. – 7 празд. д.) : (365 к. д. – 11 празд. д.) х 24 к. д. = 18 к. д.

ІІ способ:

24 к. д. : (365 к. д. – 11 празд. д.) х (269 к. д. – 7 празд. д.) = 18 к. д.

Таким образом, при увольнении работнику необходимо выплатить «отпускную» компенсацию за неиспользованные 18 к. д. ежегодного основного отпуска. На ежегодный дополнительный отпуск и дополнительный отпуск на детей работник права не имеет.

2. Определение суммы «отпускной» компенсации.

Расчетный период для начисления «отпускной» компенсации включает последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу увольнения: январь – декабрь 2021 года.

Поскольку из-за невакцинации от COVID-19 работник был отстранен от работы в период с 09.12.2021 по 31.01.2022 (день увольнения), то из расчетного периода для начисления «отпускной» компенсации на основании абзаца шестого пункта 2 Порядка № 100 исключается период отстранения от работы с 09.12.2021 по 31.12.2021, включающий 23 к. д., в том числе 1 празд. д. (25 декабря).

Количество календарных дней в расчетном периоде (январь – декабрь 2021 года), которые включаются в расчет:

365 к. д. – 10 празд. д. (без учета праздничного дня 25 декабря) – 23 к. д. (период отстранения от работы, включая праздничный день 25 декабря) = 332 к. д.

В расчетном периоде работнику начислен доход, который учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления «отпускной» компенсации (заработная плата, «больничные»), в общей сумме 97 583 грн.

Среднедневная заработная плата:

97 583 грн. : 332 к. д. = 293,92 грн.

Сумма «отпускной» компенсации за 18 к. д. неиспользованного ежегодного отпуска:

293,92 грн. х 18 к. д. = 5290,56 грн.

Таким образом, при увольнении работнику необходимо выплатить «отпускную» компенсацию в сумме 5290,56 грн.

2. Определение суммы выходного пособия.

Расчетный период для начисления выходного пособия включает последние 2 календарных месяца работы, предшествующих месяцу увольнения: ноябрь – декабрь 2021 года. Поскольку на предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, то норма рабочего времени в ноябре и декабре составляет по 22 рабочих дня (далее — р. д.).

Учитывая, что работник из-за невакцинации от COVID-19 был отстранен от работы с 09.12.2021 по 31.01.2022, из расчетного периода для начисления выходного пособия исключается период отстранения от работы с 09.12.2021 по 31.12.2021. В ноябре работник отработал все рабочие дни, предусмотренные графиком работы на этот месяц, поэтому получил заработную плату в размере оклада — 8500 грн. В декабре работник в период с 01.12.2021 по 08.12.2021 отработал 6 рабочих дней, поэтому получил заработную плату за этот месяц в сумме 2318,18 грн. (8500 грн. : 22 р. д. х 6 отраб. д.).

Общая сумма заработной платы расчетного периода, которая учитывается для начисления выходного пособия:

8500 грн. (зарплата за ноябрь) + 2318,18 грн. (зарплата за декабрь) = 10 818,18 грн.

Количество отработанных дней в расчетном периоде:

22 отраб. д. (ноябрь) + 6 отраб. д. (декабрь) = 28 отраб. д.

Среднедневная заработная плата:

10 818,18 грн. : 28 отраб. д. = 386,36 грн.

Согласно абзацу второму пункта 8 Порядка № 100 в случае, если средняя месячная заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления пособий (помощи), она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым этого пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.

Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние 2 календарных месяца согласно графику работы предприятия (работника), установленному с соблюдением требований законодательства (абз. третий п. 8 Порядка № 100).

Учитывая вышеизложенное, определим среднемесячное число рабочих дней по графику работы предприятия (работника) в расчетном периоде (ноябрь – декабрь 2021 года):

(22 р. д. (ноябрь) + 22 р. д. (декабрь)) : 2 = 22 р. д.

Средняя месячная заработная плата:

386,36 грн. х 22 р. д. = 8499,92 грн.

Сумма выходного пособия, составляющая два средних месячных заработка:

8499,92 грн. х 2 = 16 999,84 грн.

Таким образом, при увольнении работнику необходимо выплатить выходное пособие в сумме 16 999,84 грн.

________________________________________________________________________

Уплата ЕСВ и начисление страховых выплат работнику,
отстранявшемуся от работы в расчетном периоде

Если работник полный календарный месяц не работал из-за отстранения от работы, и ему за этот месяц не начислялись доходы, являющиеся базой начисления единого социального взноса (далее — ЕСВ), то за такой месяц работодатель за работника ЕСВ не уплачивает (отсутствует база начисления ЕСВ), поэтому указанный месяц не включается в страховой стаж работника.

Если работник (не инвалид) часть месяца был отстранен от работы, а часть месяца работал и получил доход, с которого уплачивается ЕСВ, при этом база начисления ЕСВ оказалась меньше минимальной заработной платы, то за такой месяц за работника по основному месту работы работодатель уплачивает ЕСВ с минимальной заработной платы, и весь этот месяц включается в страховой стаж работника.

Если работник весь календарный месяц не работал из-за отстранения от работы, но ему за этот месяц начислен доход, являющийся базой начисления ЕСВ, в размере меньше минимальной заработной платы, то за такой месяц за работника по основному месту работы работодатель обязан уплатить ЕСВ с минимальной заработной платы. В этом случае весь календарный месяц будет включен в страховой стаж работника.

Как мы уже сообщали⁶, за период временной нетрудоспособности (в том числе при уходе за больным ребенком), которая пришлась на период отстранения работника от работы, «больничные» работнику не выплачиваются⁷, а «декретные» в период отстранения от работы выплачиваются⁸ в полном объеме.

Что касается начисления «больничных» и «декретных» после допуска работника к работе (окончания периода отстранения от работы), то в соответствии с пунктом 3 Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 № 1266 (далее — Порядок № 1266), среднедневная заработная плата (доход, денежное обеспечение) исчисляется путем деления начисленной за расчетный период (12 календарных месяцев) заработной платы (дохода, денежного довольствия), на которую начислен ЕСВ, на количество календарных дней занятости (пребывания в трудовых отношениях, выполнения работ (услуг) по гражданско-правовым договорам, прохождения службы, осуществления предпринимательской или иной деятельности, связанной с получением дохода непосредственно от такой деятельности) в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам, — временная нетрудоспособность, отпуск в связи с беременностью и родами, отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и шестилетнего возраста по медицинскому заключению, отпуск без сохранения заработной платы (далее — уважительные причины).⁹

Таким образом, при исчислении среднедневной заработной платы для начисления «больничных» и «декретных» из расчетного периода исключаются только периоды, не отработанные по вышеуказанным уважительным причинам. Поскольку к ним отстранение работника от работы не относится, период отстранения работника от работы (независимо от причин) не исключается из расчетного периода.¹⁰

ПРИМЕР 6

Начисление «больничных», если в расчетном периоде работник отстранялся от работы

Работник болел с 17.01.2022 по 28.01.2022 (12 календарных дней). Расчетный период для начисления «больничных» включает последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу болезни: январь – декабрь 2021 года.

В расчетном периоде работнику предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина с 08.01.2021 по 24.01.2021 продолжительностью 17 календарных дней (далее — к. д.). Также работник был отстранен от работы из-за невакцинации от COVID-19 в период с 09.12.2021 по 20.12.2021, включающий 12 к. д. (20.12.2021 работник вакцинировался и с 21.12.2021 допущен к работе). Все остальные календарные (рабочие) дни расчетного периода отработаны работником полностью.

В расчетном периоде работнику начислен доход, с которого уплачен ЕСВ, в размере 107 256 грн. Общий страховой стаж работника на момент наступления страхового случая (болезни) составляет 7 лет («больничные» начисляются в размере 70% средней заработной платы), страховой стаж в течение последних 12 месяцев (365 календарных дней) перед наступлением страхового случая (болезни) — более 6 месяцев (ограничение в сумме «больничных» не применяется).

Поскольку в расчетном периоде работник не работал по уважительной причине — находился в отпуске без сохранения заработной платы, то период такого отпуска (17 к. д.) исключается из расчетного периода (п. 3 Порядка № 1266). Период отстранения работника от работы (с 09.12.2021 по 20.12.2021) не является уважительной причиной отсутствия на работе для целей начисления «больничных», поэтому указанный период не исключается из расчетного периода.

Количество календарных дней, учитываемых в расчетном периоде:

365 к. д. – 17 к. д (отпуск без сохранения зарплаты) = 348 к. д.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная исходя из начисленной заработной платы в расчетном периоде:

107 256 грн. : 348 к. д. = 308,21 грн.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная с учетом страхового стажа работника:

308,21 грн. х 70% = 215,75 грн.

Сумма «больничных» за весь период болезни:

215,75 грн. х 12 к. д. болезни = 2589 грн.

__________________________________________________________________________

В Налоговом расчете сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса (далее — Налоговый расчет) календарные дни отстранения работника от работы отдельно не отражаются (не путать отстранение от работы с отпуском без сохранения заработной платы, календарные дни которого отражаются в реквизите 13 «Кількість календарних днів без збереження заробітної плати» приложения Д1 к Налоговому расчету). Если работник был отстранен от работы на весь календарный месяц, и доходы ему в этом месяце не начислялись, то такой работник отражается в приложении Д1 за этот месяц в одной строке без сумм с указанием в реквизите 14 «Кількість календарних днів перебування у трудових … відносинах … протягом звітного місяця» количества календарных дней месяца, поскольку в период отстранения от работы трудовые отношения продолжаются (не прекращаются), при этом в приложениях 4ДФ и Д5 работник не отражается.

Насамперед, нагадаємо, що відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) допускається у разі:

• появи на роботі в нетверезому стані;
• появи на роботі у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів;
• відмови або ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
• в інших випадках, передбачених законодавством.

Детально про відсторонення працівників від роботи у вищевказаних випадках, у тому числі через відмову або ухилення проходити вакцинацію від COVID-19 під час карантину працівників визначених організацій, а також про виплати, на які працівники мають право в період відсторонення від роботи, розказано у статті¹ попереднього номера журналу.

Оскільки строк відсторонення працівника від роботи встановлюється до усунення причин, що його зумовили, то рано чи пізно працівник знову допускається до роботи та отримує всі права і гарантії, передбачені трудовим законодавством, у тому числі йому надаються всі відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та колективним (трудовим) договором.

Надання працівнику, який відсторонявся від роботи, відпусток після допуску до роботи

При наданні працівнику будь-яких видів відпусток, крім щорічних, не має значення тривалість роботи працівника на підприємстві. Тому соціальні, навчальні, творчі відпустки, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам, які раніше відсторонялися від роботи, повної тривалості.

Для отримання щорічних основної та додаткової відпусток працівник повинен мати стаж роботи, що дає право на отримання основної та додаткової відпусток (далі — «відпускний» стаж).

Періоди, які включаються до «відпускного» стажу, визначено статтею 82 КЗпП та статтею 9 Закону про відпустки. Аналіз норм зазначених статей дозволяє зробити висновок, що період відсторонення працівника від роботи, зазначений у наказі роботодавця, не включається до «відпускного» стажу. Тому за період відсторонення працівника від роботи щорічні основна та додаткова відпустки не надаються.

ПРИКЛАД 1

Визначення тривалості щорічної відпустки, якщо працівник був відсторонений
від роботи у поточному робочому році

Працівнику за поточний робочий рік з 07.02.2022 надається щорічна основна відпустка повної тривалості, яку необхідно визначити (до цього часу частина зазначеної відпустки за поточний робочий рік працівнику не надавалася). За посадою працівника тривалість щорічної основної відпустки становить 28 календарних днів (далі — к. д.). Робочий рік у працівника триває з 16.02.2021 по 15.02.2022. У зазначеному робочому році працівник був відсторонений від роботи через невакцинацію від COVID-19 у період з 09.12.2021 по 09.01.2022, що включає 31 календарний день (працівник вакцинувався 09.01.2022 та з 10.01.2022 був допущений до роботи). Усі інші періоди робочого року, в тому числі період перебування у щорічній основній відпустці з 07.02.2022 по 15.02.2022, включаються до «відпускного» стажу працівника для отримання щорічної основної відпустки.

Нагадаємо, що всього у календарному році 11 святкових і неробочих днів, які встановлені статтею 73 КЗпП. У більшості випадків і на робочий рік працівника припадає 11 святкових і неробочих днів. Святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП, до тривалості щорічної відпустки не включаються, тому і при розрахунку кількості календарних днів щорічної відпустки, на які працівник має право у робочому році, святкові та неробочі дні не враховуються.

Визначимо «відпускний» стаж працівника для отримання щорічної основної відпустки в поточному робочому році (з 16.02.2021 по 15.02.2022), що включає 365 к. д., враховуючи, що період відсторонення працівника від роботи, який тривав 31 к. д., не включається до «відпускного» стажу працівника:

365 к. д. – 31 к. д. = 334 к. д.

На зазначений «відпускний» стаж, який фактично складається з двох періодів роботи: до відсторонення від роботи (з 16.02.2021 по 08.12.2021) та після відсторонення від роботи (з 10.01.2022 по 15.02.2022), припадає 8 святкових і неробочих днів (далі — свят. д.): 8 березня, 1 травня, 2 травня, 9 травня, 20 червня, 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника у поточному робочому році (з 16.02.2021 по 15.02.2022) двома способами, кожен з яких дає однаковий підсумковий результат:

І спосіб:

(334 к. д. – 8 свят. д.) : (365 к. д. – 11 свят. д.) х 28 к. д. = 26 к. д.

ІІ спосіб:

28 к. д. : (365 к. д. – 11 свят. д.) х (334 к. д. – 8 свят. д.) = 26 к. д.,

де:

334 к. д. — стаж, що дає право на щорічну основну відпустку;

8 свят. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, що відповідає вищезазначеному стажу;

365 к. д. — кількість календарних днів у робочому році;

28 к. д. — тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівника.

Враховуючи вищенаведені розрахунки, за поточний робочий рік (з 16.02.2021 по 15.02.2022) працівнику з 07.02.2022 має бути надано щорічну основну відпустку тривалістю не 28 к. д., а 26 к. д., оскільки в цьому робочому році працівник відсторонявся від роботи на 31 календарний день (це скоротило його відпустку на 2 к. д.).

__________________________________________________________________________

Нарахування «середньозарплатних» виплат, що обчислюються згідно з Порядком № 100,
працівнику, який відсторонявся від роботи в розрахунковому періоді

При нарахуванні виплат, що розраховуються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), до яких належать оплата за час відпустки та грошова компенсація за невикористану відпустку (далі разом — відпускні), середній заробіток за час службового відрядження, виконання державних та громадських обов’язків, залучення працівників до виконання військових обов’язків, направлення на обстеження до медичних закладів, звільнення працівників-донорів від роботи, тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу, переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров’я, переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу, надання жінкам додаткових перерв для годування дитини, вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду, вихідна допомога та інші виплати, перелічені в пункті 1 зазначеного Порядку (далі — «середньозарплатні» виплати)², нас цікавить насамперед, чи виключається період (календарні дні) відсторонення працівника від роботи з розрахункового періоду.

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

До часу, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток, відноситься, зокрема, час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій статтями 25 та 26 Закону про відпустки (в тому числі у відпустці без збереження заробітної плати, що надається на період карантину), у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченій статтею 18 Закону про відпустки.

Норма абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 застосовується у випадках, коли працівник, використовуючи надані йому трудовим законодавством права та гарантії, не працював, внаслідок чого не отримував заробітної плати, при цьому з боку працівника немає порушення трудової дисципліни або трудових обов’язків, тобто немає вини працівника.

Відсторонити працівника від роботи роботодавець може за наявності вини працівника (наприклад, у разі появи його на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, при непроходженні обов’язкового медогляду без поважних причин, при ухиленні від навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони), так і у випадках, коли вини працівника немає, але через певні обставини та вимоги законодавства роботодавець зобов’язаний відсторонити працівника від роботи, наприклад, у разі невакцинації від COVID-19 в період карантину працівника підприємства, установи, організації, закладу, органу (далі разом — підприємство), включених до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.10.2021 № 2153 (далі — Перелік № 2153), або у разі відсторонення посадових осіб від роботи на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження у випадках, встановлених главою 14 «Відсторонення від посади» (статті 154–158) Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПКУ).

У першому випадку — відсторонення від роботи за наявності вини працівника — календарні (робочі) дні відсторонення працівника від роботи є невідпрацьованими днями не згідно із законодавством, а з вини працівника (він порушив трудову дисципліну або не виконав свої трудові обов’язки), тому такі календарні (робочі) дні не виключаються з розрахункового періоду.³ Те, що у зазначеному випадку роботодавець відстороняє працівника від роботи відповідно до норм статті 46 КЗпП, не дає підстав вважати, що працівник не працював згідно із законодавством з метою застосування норми абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100. Тобто вираз «працівника відсторонено від роботи згідно із законодавством» та вираз «працівник згідно із законодавством не працював» не є тотожними.

У другому випадку — відсторонення працівника від роботи без його вини, але через певні обставини та вимоги законодавства — період (календарні дні) відсторонення від роботи виключається з розрахункового періоду. До таких випадків відносяться, зокрема, відсторонення від роботи у разі невакцинації від COVID-19 в період карантину працівника підприємства, включеного до Переліку № 2153 ³, та відсторонення від роботи посадової особи на час досудового розслідування або судового провадження згідно з нормами КПКУ.⁴

Таким чином, виключати чи не виключати період (календарні дні) відсторонення працівника від роботи з розрахункового періоду, залежить від того, з якої причини працівник був відсторонений роботодавцем від роботи. Якщо така причина обумовлена виною працівника, то період відсторонення від роботи не виключається з розрахункового періоду. Якщо ж вини працівника немає, але він відсторонений від роботи через певні обставини та вимоги законодавства, то період відсторонення від роботи виключається з розрахункового періоду.

Вищенаведені висновки важливі, насамперед, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних, оскільки в цьому випадку для розрахунку використовуються не відпрацьовані, а календарні дні розрахункового періоду.

ПРИКЛАД 2

Нарахування відпускних, якщо період відсторонення працівника
від роботи не виключається з розрахункового періоду

Працівнику надається щорічна основна відпустка з 31.01.2022 тривалістю 10 календарних днів (далі — к. д.). У розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року) працівника в один з робочих днів — 05.06.2021 (понеділок) було відсторонено від роботи через вихід на роботу в стані алгокольного сп’яніння. Також працівника було відсторонено від роботи на 3 робочих дні з 11.08.2021 по 13.08.2021 (середа – п’ятниця), оскільки він своєчасно не пройшов без поважних причин медогляд, передбачений законодавством для його професії. Також працівник не виходив на роботу 2 робочих дні 04.10.2021 та 05.10.2021 (понеділок та вівторок), що було оформлено як прогул. У розрахунковому періоді заробітна плата працівника, яка враховується під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних, становить 85 347 грн.⁵

Один календарний (робочий) день відсторонення працівника від роботи через появу на роботі у нетверезому стані, 3 календарних (робочих) дні відсторонення працівника від роботи через непроходження обов’язкового медогляду та 2 календарних (робочих) дні прогулу не виключаються з розрахункового періоду, оскільки ці дні не відпрацьовані з вини працівника та не підпадають під дію норми абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року), що включаються до розрахунку:

365 к. д. – 11 свят. д. = 354 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

85 347 грн. : 354 к. д. = 241,09 грн.

Сума відпускних за 10 к. д. щорічної відпустки:

241,09 грн. х 10 к. д. = 2410,90 грн.

ПРИКЛАД 3

Нарахування відпускних, якщо період відсторонення працівника
від роботи виключається з розрахункового періоду

Працівнику надається щорічна основна відпустка з 14.02.2022 тривалістю 14 календарних днів (далі — к. д.). У розрахунковому періоді (лютий 2021 року – січень 2022 року) працівника через невакцинацію від COVID-19 під час карантину було відсторонено від роботи в період з 09.12.2021 по 09.01.2022, що включає 31 к. д. (працівник працює на підприємстві, включеному до Переліку № 2153). Крім того, працівник не працював у період з 08.01.2021 по 24.01.2021, оскільки в цей період йому надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину тривалістю 17 к. д. (ч. третя ст. 26 Закону про відпустки). У розрахунковому періоді заробітна плата працівника, яка враховується під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних, становить 105 278 грн.

Період відсторонення працівника від роботи через невакцинацію від COVID-19 під час карантину (з 09.12.2021 по 09.01.2022), що включає 31 к. д., та період відпустки без збереження заробітної плати (з 08.01.2021 по 24.01.2021) тривалістю 17 к. д., виключаються з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (лютий 2021 року – січень 2022 року), які включаються до розрахунку:

365 к. д. – 11 свят. д. – 31 к. д. – 17 к. д. = 306 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

105 278 грн. : 306 к. д. = 344,05 грн.

Сума відпускних за 14 к. д. щорічної відпустки:

344,05 грн. х 14 к. д. = 4816,70 грн.

ПРИКЛАД 4

Нарахування середнього заробітку за час підвищення кваліфікації,
якщо в розрахунковому періоді працівник відсторонявся від роботи

Працівник з 07.02.2022 по 04.03.2022 направлений на курси підвищення кваліфікації, за час яких за ним зберігається середній заробіток (ст. 122 КЗпП, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 № 695). Розрахунковий період для нарахування середнього заробітку включає останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю початку підвищення кваліфікації: грудень 2021 року – січень 2022 року. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, тому норма робочого часу становить: у грудні 2021 року — 22 робочих дні, у січні 2022 року — 19 робочих днів. Оклад працівника — 8000 грн.

У розрахунковому періоді через невакцинацію від COVID-19 під час карантину працівника було відсторонено від роботи в період з 09.12.2021 по 24.12.2021, що включає 12 робочих днів (працівник працює на підприємстві, включеному до Переліку № 2153).

У грудні 2021 року працівнику за відпрацьовані 10 із 22 робочих днів, передбачених графіком роботи на цей місяць, нараховано заробітну плату в сумі 3636,36 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 10 відпрац. д.). У січні 2022 року працівник відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи на цей місяць, тому отримав заробітну плату в розмірі окладу — 8000 грн.

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, що враховується при обчисленні середнього заробітку за час підвищення кваліфікації:

3636,36 грн. (зарплата за грудень) + 8000 грн. (зарплата за січень) = 11 636,36 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

10 відпрац. д. (грудень) + 19 відпрац. д. (січень) = 29 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

11 636,36 грн. : 29 відпрац. д. = 401,25 грн.

Середній заробіток за час підвищення кваліфікації (з 07.02.2022 по 04.03.2022), на який припадає 20 робочих днів за графіком роботи працівника:

401,25 грн. х 20 р. д. = 8025 грн.

ПРИКЛАД 5

Нарахування «відпускної» компенсації та вихідної допомоги при звільненні працівника,
який у розрахунковому періоді був відсторонений від роботи

Працівника звільняють за скороченням штату 31.01.2022. При звільненні йому виплачується грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку (далі — «відпускна» компенсація) та вихідна допомога у розмірі двох середніх місячних заробітків.

1. Визначення кількості календарних днів невикористаної відпустки, за які виплачується «відпускна» компенсація.

Робочий рік у працівника триває з 15.03.2021 по 14.03.2022. За цей робочий рік працівник не використав жодного календарного дня щорічної основної відпустки. У зазначеному робочому році працівника було відсторонено від роботи через невакцинацію від COVID-19 у період з 09.12.2021 по 31.01.2022 (день звільнення), що включає 53 календарні дні (працівник працює на підприємстві, включеному до Переліку № 2153). Всі інші періоди робочого року, крім періоду після звільнення, включаються до «відпускного» стажу працівника для отримання щорічної основної відпустки.

З «відпускного» стажу працівника виключається період його відсторонення від роботи через невакцинацію від COVID-19, тому «відпускний» стаж працівника на момент звільнення включає період з 15.03.2021 (початок робочого року) по 08.12.2021 (останній відпрацьований день перед відстороненням від роботи). На цей період припадає 269 календарних днів (далі — к. д.), у тому числі 7 святково-неробочих днів (далі — свят. д.). За посадою працівника тривалість щорічної основної відпустки становить 24 к. д.

Визначимо кількість календарних днів щорічної основної відпустки, на які працівник має право на момент звільнення, двома способами, кожен з яких дає однаковий підсумковий результат:

І спосіб:

(269 к. д. – 7 свят. д.) : (365 к. д. – 11 свят. д.) х 24 к. д. = 18 к. д.

ІІ спосіб:

24 к. д. : (365 к. д. – 11 свят. д.) х (269 к. д. – 7 свят. д.) = 18 к. д.

Таким чином, при звільненні працівнику необхідно виплатити «відпускну» компенсацію за невикористані 18 к. д. щорічної основної відпустки. На щорічну додаткову відпустку та додаткову відпустку на дітей працівник права не має.

2. Визначення суми «відпускної» компенсації.

Розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає останні 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення: січень – грудень 2021 року.

Оскільки через невакцинацію від COVID-19 працівника було відсторонено від роботи в період з 09.12.2021 по 31.01.2022 (день звільнення), то з розрахункового періоду для нарахування «відпускної» компенсації на підставі абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 виключається період відсторонення від роботи з 09.12.2021 по 31.12.2021, що включає 23 к. д., у тому числі 1 свят. д. (25 грудня).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року), що включаються до розрахунку:

365 к. д. – 10 свят. д. (без урахування святкового дня 25 грудня) – 23 к. д. (період відсторонення від роботи, включаючи святковий день 25 грудня) = 332 к. д.

У розрахунковому періоді працівнику нараховано дохід, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації (заробітна плата, «лікарняні»), у загальній сумі 97 583 грн.

Середньоденна заробітна плата:

97 583 грн. : 332 к. д. = 293,92 грн.

Сума «відпускної» компенсації за 18 к. д. невикористаної щорічної відпустки:

293,92 грн. х 18 к. д. = 5290,56 грн.

Таким чином, при звільненні працівнику необхідно виплатити «відпускну» компенсацію в сумі 5290,56 грн.

3. Визначення суми вихідної допомоги.

Розрахунковий період для нарахування вихідної допомоги включає останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення: листопад – грудень 2021 року. Оскільки на підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу і неділю, то норма робочого часу в листопаді та грудні становить по 22 робочих дні (далі — р. д.).

Враховуючи, що працівника через невакцинацію від COVID-19 було відсторонено від роботи з 09.12.2021 по 31.01.2022, з розрахункового періоду для нарахування вихідної допомоги виключається період відсторонення від роботи з 09.12.2021 по 31.12.2021. У листопаді працівник відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи на цей місяць, тому отримав заробітну плату в розмірі окладу — 8500 грн. У грудні працівник у період з 01.12.2021 по 08.12.2021 відпрацював 6 робочих днів, тому отримав заробітну плату за цей місяць у сумі 2318,18 грн. (8500 грн. : 22 р. д. х 6 відпрац. д.).

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, яка враховується для нарахування вихідної допомоги:

8500 грн. (зарплата за листопад) + 2318,18 грн. (зарплата за грудень) = 10 818,18 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

22 відпрац. д. (листопад) + 6 відпрац. д. (грудень) = 28 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

10 818,18 грн. : 28 відпрац. д. = 386,36 грн.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку № 100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства (працівника), встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. третій п. 8 Порядку № 100).

Враховуючи вищевикладене, визначимо середньомісячне число робочих днів за графіком роботи підприємства (працівника) в розрахунковому періоді (листопад – грудень 2021 року):

(22 р. д. (листопад) + 22 р. д. (грудень)) : 2 = 22 р. д.

Середня місячна заробітна плата:

386,36 грн. х 22 р. д. = 8499,92 грн.

Сума вихідної допомоги, що становить два середніх місячних заробітки:

8499,92 грн. х 2 = 16 999,84 грн.

Отже, при звільненні працівнику необхідно виплатити вихідну допомогу в сумі 16 999,84 грн.

________________________________________________________________________

Сплата ЄСВ та нарахування страхових виплат працівнику,
який відсторонявся від роботи у розрахунковому періоді

Якщо працівник повний календарний місяць не працював через відсторонення від роботи, і йому за цей місяць не нараховувалися доходи, які є базою нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), то за такий місяць роботодавець за працівника ЄСВ не сплачує (відсутня база нарахування ЄСВ), тому зазначений місяць до страхового стажу працівника не включається.

Якщо працівник (не інвалід) частину місяця був відсторонений від роботи, а частину місяця працював і отримав дохід, з якого сплачується ЄСВ, при цьому база нарахування ЄСВ в цьому місяці є меншою за мінімальну заробітну плату, то за такий місяць за працівника за основним місцем роботи роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ з мінімальної заробітної плати. У цьому випадку весь календарний місяць включається до страхового стажу працівника.

Якщо працівник повний календарний місяць не працював через відсторонення від роботи, але йому за цей місяць нараховано дохід, що є базою нарахування ЄСВ, в розмірі менше мінімальної заробітної плати, то за такий місяць за працівника за основним місцем роботи роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ з мінімальної заробітної плати. За цієї умови весь календарний місяць буде включено до страхового стажу працівника.

Як ми вже повідомляли⁶, за період тимчасової непрацездатності (у т. ч. при догляді за хворою дитиною), яка припала на період відсторонення працівника від роботи, оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності працівника, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомога з тимчасової непрацездатності, що надається за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі разом — «лікарняні»), працівнику не нараховуються⁷, а допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретні») у період відсторонення від роботи надається⁸ у повному обсязі.

Що стосується нарахування «лікарняних» та «декретних» після допуску працівника до роботи (закінчення періоду відсторонення від роботи), то відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі — поважні причини).⁹

Отже, при обчисленні середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» і «декретних» з розрахункового періоду виключаються лише періоди, не відпрацьовані з вищезазначених поважних причин. Оскільки до них відсторонення працівника від роботи не належить, то період відсторонення працівника від роботи (незалежно від причин) не виключається з розрахункового періоду.¹⁰

ПРИКЛАД 6

Нарахування «лікарняних», якщо в розрахунковому періоді працівник відсторонявся від роботи

Працівник хворів з 17.01.2022 по 28.01.2022 (12 календарних днів). Розрахунковий період для нарахування «лікарняних» включає останні 12 календарних місяців, що передують місяцю хвороби: січень – грудень 2021 року.

У розрахунковому періоді працівнику надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину з 08.01.2021 по 24.01.2021 тривалістю 17 календарних днів (далі — к. д.). Також працівник був відсторонений від роботи через невакцинацію від COVID-19 у період з 09.12.2021 по 20.12.2021, що включає 12 к. д. (20.12.2021 працівник вакцинувався і з 21.12.2021 допущений до роботи). Решту календарних (робочих) днів розрахункового періоду працівник відпрацював повністю.

У розрахунковому періоді працівнику нараховано дохід, з якого сплачено ЄСВ, у розмірі 107 256 грн. Загальний страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку (хвороби) становить 7 років («лікарняні» нараховуються у розмірі 70% середньої заробітної плати), страховий стаж протягом останніх 12 місяців (365 календарних днів) перед настанням страхового випадку (хвороби) — більше 6 місяців (обмеження в сумі «лікарняних» не застосовується).

Оскільки в розрахунковому періоді працівник не працював з поважної причини — перебував у відпустці без збереження заробітної плати, то період такої відпустки (17 к. д.) виключається з розрахункового періоду (п. 3 Порядку № 1266). Період відсторонення працівника від роботи (з 09.12.2021 по 20.12.2021) не є поважною причиною відсутності на роботі для нарахування «лікарняних», тому зазначений період не виключається з розрахункового періоду.

Кількість календарних днів, що враховуються в розрахунковому періоді:

365 к. д. – 17 к. д. (відпустка без збереження зарплати) = 348 к. д.

Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді:

107 256 грн. : 348 к. д. = 308,21 грн.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням страхового стажу працівника:

308,21 грн. х 70% = 215,75 грн.

Сума «лікарняних» за весь період хвороби:

215,75 грн. х 12 к. д. хвороби = 2589 грн.

__________________________________________________________________________

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) календарні дні відсторонення працівника від роботи окремо не відображаються (не плутати відсторонення від роботи з відпусткою без збереження заробітної плати, календарні дні якої відображаються в реквізиті 13 «Кількість календарних днів без збереження заробітної плати» додатка Д1 до Податкового розрахунку). Якщо працівник був відсторонений від роботи на весь календарний місяць, і доходи йому за цей місяць не нараховувалися, то такий працівник відображається у додатку Д1 за цей місяць в одному рядку без сум із зазначенням у реквізиті 14 «Кількість календарних днів перебування у трудових … відносинах … протягом звітного місяця» кількості календарних днів місяця, оскільки в період відсторонення від роботи трудові відносини продовжуються (не припиняються), при цьому у додатках 4ДФ та Д5 працівник не відображається.