Виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зазначені права гарантуються працівникам положеннями Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці).

Підстава для виплати і розміри заробітної плати

Відповідно до статті 21 Закону про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

З норм статті 21 КЗпП випливає, що працівник, який уклав трудовий договір з роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату¹ і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП, ст. 1 Закону про оплату праці).

Роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи (ст. 30 Закону про оплату праці).

При укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть здійснюватися відрахування у випадках, передбачених законодавством (ст. 29 Закону про оплату праці).

Згідно зі статтею 97 КЗпП і статті 15 Закону про оплату праці форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (далі — профспілка підприємства).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також розміри надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вищевикладених вимог.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (ст. 21 Закону про оплату праці).

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу (ст. 111 КЗпП).

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. четверта ст. 97 КЗпП, ст. 22 Закону про оплату праці).

Повідомлення працівника про виплачувану заробітну плату

Відповідно до статті 110 КЗпП та статті 30 Закону про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вищевказані дані відображаються в «зарплатних» відомостях. Типова форма № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», яка складається роботодавцем на кожного працівника, і типова форма № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)», в якій відображається загальна інформація про виплати всім працівникам підприємства, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. За потреби підприємства можуть самостійно розробити і використовувати форми «зарплатних» відомостей, в яких відображаються вищезазначені дані.

Типова форма № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника» заповнюється за підсумками місяця (а не окремо при виплаті зарплати за І і ІІ половини місяця), тому в ній відображається сукупна заробітна плата працівника за місяць.

Оскільки зараз у більшості роботодавців нарахування заробітної плати здійснюється автоматизовано (за допомогою комп’ютерних програм), і кошти перераховуються працівникам на їхні «зарплатні» рахунки в банку, то роботодавець може надавати працівникам на їхню вимогу паперову копію (роздруківку) електронної відомості, що містить «зарплатні» дані по працівнику.

Звертаємо увагу, що під утриманнями із заробітної плати розуміються передбачені законодавством податки і збори (наразі — податок на доходи фізичних осіб і військовий збір), а під відрахуваннями — всі інші суми, які стягуються з працівника.

Види помилок при нарахуванні та виплаті заробітної плати

Помилки, які допускаються при нарахуванні заробітної плати, умовно можна поділити на два види:

І — лічильні помилки — допускаються внаслідок неправильно проведених арифметичних розрахунків, як правило, через неуважність особи, відповідальної за нарахування заробітної плати;

ІІ — нелічильні помилки — помилки, допущені внаслідок неправильного застосування норм законодавства, положень колективного договору та інших внутрішніх документів підприємства (наприклад, наказів керівника про нарахування різних виплат працівникам), неточностей в облікових документах підприємства (табелі обліку робочого часу, актах, авансових звітах, відомостях) тощо.

Звертаємо увагу, що законодавством не встановлено, що є лічильною помилкою. Але Пленум Верховного Суду України в підпункті 1 пункту 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 № 13 (далі — Постанова ВСУ № 13) роз’яснив наступне: при вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням статті 127 КЗпП, суди мають враховувати, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той же період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Таким чином, лічильною помилкою може бути, зокрема:

1. Помилка в арифметичних (математичних) діях (в додаванні, відніманні, множенні, діленні), наприклад, коли неправильно обчислена сума однієї (кількох) складових заробітної плати (премії, доплати, надбавки, винагороди), що призвело до неправильної загальної суми заробітної плати, або коли кожна окрема складова заробітної плати обчислена правильно, але загальна сума заробітної плати визначена невірно;

2. Помилка механічна при введенні вихідних даних у комп’ютерну програму, яка обчислює загальну суму заробітної плати (нараховану або до виплати «на руки»), наприклад, неправильно введено число — розмір окладу, годинної ставки, розмір або відсоток премії, доплати, надбавки, кількість відпрацьованих робочих днів (хоча в табелі зазначено все вірно), розмір належних до утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

3. Помилка внаслідок збою в роботі бухгалтерської комп’ютерної програми, або коли така програма неправильно працює (обчислює суми, округлює тощо), що призвело до завищення (заниження) загальної суми заробітної плати, хоча всі дані в програму вводяться правильно.

До нелічильних помилок, зокрема, належать:

1. Неправильне застосування норм законодавства (наприклад, при обчисленні оплати за дні відрядження не здійснювалося порівняння середньоденного заробітку в розрахунковому періоді та денного заробітку в місяці відрядження² — порушена норма частини четвертої статті 121 КЗпП).

2. Неправильне застосування положень внутрішніх розпорядчих документів підприємства, в тому числі колективного договору (наприклад, наказом керівника або колективним договором встановлено відсоток надбавки в розмірі 15% окладу, а фактично надбавка нарахована в розмір 20% окладу, чи нарахована і виплачена працівнику премія, якої він був позбавлений наказом керівника підприємства).

3. Неправильне ведення внутрішньої документації, що призвело до надання спотвореної інформації бухгалтеру, який на її підставі нарахував заробітну плату (наприклад, в табелі обліку робочого часу неправильно відображено відпрацьований працівником час або неправильно складений авансовий звіт, що призвело до неправильного підрахунку сум, які підлягають виплаті працівнику).

4. Неправильне відображення (написання) в зарплатній відомості, яка заповнюється вручну, суми заробітної плати, яка бухгалтерією була нарахована правильно.

Крім вище зазначених лічильних і нелічильних помилок, можливі ситуації, коли заробітна плата була нарахована правильно, але при її виплаті працівнику з каси підприємства касиром (відповідальною особою) була видана неправильна сума готівки або при перерахуванні заробітної плати на «зарплатний» рахунок працівника в банку в платіжному дорученні була неправильно вказана сума коштів, що підлягає перерахуванню.

При допущенні всіх вище зазначених помилок виплата заробітної плати працівнику можлива як в меншому, так і в більшому розмірі, ніж належить, тому розглянемо порядок виправлення таких помилок.

Виправлення помилок, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати в меншому розмірі

Помилка (лічильна і нелічильна), пов’язана з нарахуванням працівникові заробітної плати в меншому розмірі, може бути виявлена як самим працівником, так і особою, відповідальною за нарахування заробітної плати.

Якщо помилку виявив працівник, то він може подати на ім’я керівника підприємства заяву, в якій повідомити про виплату йому заробітної плати в меншому розмірі. На підставі такої заяви керівник (уповноважена ним особа) проводить службове розслідування, за наслідками якого підтверджується (не підтверджується) факт нарахування заниженої заробітної плати і встановлюється винна особа (якщо це можливо).

Якщо зазначений в заяві працівника факт заниження заробітної плати підтвердився за наслідками проведеного службового розслідування (його результати відображаються в акті виявлення помилки), або допущену помилку (лічильну або нелічильну) в нарахуванні заробітної плати в меншому розмірі, ніж належить, виявила посадова особа підприємства (наприклад, бухгалтер, який нараховував заробітну плату), якою має бути складена службова (доповідна) записка на ім’я керівника підприємства з викладенням суті та причини допущеної помилки, то незалежно від того, через який строк виявлена помилка, підприємство повинно донарахувати та виплатити працівникові частину заробітної плати, яку помилково не було нараховано та, відповідно, не було виплачено.³

Для донарахування працівнику заробітної плати керівник підприємства має видати наказ, в якому необхідно вказати причину такого донарахування, суму, що підлягає донарахуванню, і термін її виплати (разом з найближчою виплатою заробітної плати), посаду та ПІБ працівника, якому донараховується заробітна плата. Цей наказ є підставою для донарахування бухгалтерією заробітної плати працівнику.

Звертаємо увагу, що на ненараховану помилково заробітну плату компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, не нараховується, оскільки така компенсація нараховується тільки в разі несвоєчасної (затримки на один і більше календарних місяців) виплати нарахованої заробітної плати.⁴

Якщо на подану працівником заяву про виплату йому заробітної плати в меншому розмірі немає реакції з боку керівництва підприємства (не проводиться службове розслідування), то працівник може звернутися до комісії по трудових спорах або до Державної служби України з питань праці або безпосередньо до загального міського суду з позовом до підприємства про стягнення належної йому заробітної плати.

Звертаємо увагу, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. друга ст. 233 КЗпП).

Що стосується відповідальності посадових осіб підприємства за неправильне нарахування заробітної плати або неправильне заповнення (ведення) облікових документів (табеля тощо), внаслідок яких працівнику була нарахована заробітна плата в меншому розмірі, то після проведення службового розслідування і встановлення вини таких осіб вони можуть бути притягнуті (але не обов’язково!) до дисциплінарної відповідальності, передбаченої законодавством (зокрема статтею 147 КЗпП — догана, звільнення), статутом або положенням про дисципліну, чинним на підприємстві.

Виправлення помилок, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати в більшому розмірі

Якщо внаслідок допущеної лічильної помилки має місце нарахування і, відповідно, виплата працівнику заробітної плати в більшому розмірі, ніж належить, то після виявлення такої помилки необхідно повідомити про неї працівника (бажано в письмовій формі).

Працівник, отримавши від роботодавця повідомлення про помилку в сумі нарахованої (виплаченої) йому заробітної плати, може самостійно повернути підприємству надміру отримані кошти шляхом їх внесення до каси або перерахування на поточний рахунок підприємства.

Якщо після отримання від роботодавця повідомлення про помилку працівник добровільно не повертає підприємству надміру отримані кошти, то для їх повернення (наприклад, шляхом відрахування із заробітної плати працівника) роботодавець повинен виконати деякі положення КЗпП.

Відповідно до статті 127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця, зокрема, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цьому випадку роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми (п. 1 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Таким чином, якщо працівник не оспорює відрахування, то документальною підставою для здійснення відрахування з його заробітної плати є наказ (розпорядження) роботодавця, який повинен бути виданий своєчасно і обов’язково доведений до відома працівника під підпис.

Наприклад, якщо внаслідок лічильної помилки працівнику була нарахована в більшому розмірі заробітна плата за грудень 2022 року, яка виплачена 7 січня 2023 року, то наказ (розпорядження) керівника про відрахування помилково виплаченої суми повинен бути виданий не пізніше 7 лютого 2023 року.

Згоду працівника на відрахування з його заробітної плати надміру виплачених сум може бути підтверджено його письмовою заявою або підписом на повідомленні про помилку чи в наказі керівника під словами «не заперечую» (див. зразок наказу).

Звертаємо увагу, якщо роботодавець протягом одного місяця з дня виплати працівнику надміру нарахованої суми через лічильну помилку не видав наказ (розпорядження) про відрахування, то таке відрахування в подальшому проблематичне, оскільки ані стаття 127 КЗпП, ані інші норми цього документу не містять жодних причин (випадків), за наявності яких роботодавець може видати наказ (розпорядження) про відрахування пізніше одного місяця з дня виплати працівнику надміру нарахованої суми через лічильну помилку.⁵ В такій ситуації надміру отримані суми заробітної плати залишаються у працівника і повернути їх підприємству він може лише в добровільному порядку або за рішенням суду, але малоймовірно, що останній винесе рішення на користь роботодавця.

Що стосується звернення роботодавця до суду для повернення неправильно нарахованої та виплаченої працівнику суми, якщо працівник її оспорює, то в пункті 24 Постанови ВСУ № 13 вказано, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв’язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.

Що стосується відрахування надміру нарахованої суми заробітної плати працівнику внаслідок нелічильних помилок, то законодавством (в т. ч. КЗпП) воно не передбачено, тому повернути такі суми працівник може лише в добровільному порядку. Це випливає як зі статті 127 КЗпП, так і зі статті 1215 Цивільного кодексу України, згідно з якою не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Якщо підприємство все ж таки відрахує надміру виплачені суми через нелічильну помилку без згоди працівника, останній може звернутися до суду у зв’язку з неправомірними діями роботодавця.

Якщо надміру нараховані (виплачені) суми з працівника не відраховуються (наприклад, закінчився строк видання наказу чи допущена нелічильна помилка), то керівник підприємства повинен прийняти рішення про те, яким чином вони повинні бути відшкодовані підприємству:

– за рахунок осіб, які допустили помилку, шляхом їх притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну ними підприємству;

або

– за рахунок підприємства, якщо винні особи не встановлені (наприклад, якщо помилка допущена через збій в роботі бухгалтерської програми) чи таке рішення прийнято особисто керівником підприємства.

Відшкодування шкоди винною посадовою особою
у зв’язку з надмірною виплатою заробітної плати працівнику

Якщо строк для видання керівником наказу (розпорядження) про відрахування надміру виплаченої працівнику суми заробітної плати закінчився, і працівник її в добровільному порядку підприємству не повернув, то підприємству заподіяно шкоду. Винуватець заподіяної підприємству шкоди (у вигляді суми надміру нарахованої і виплаченої працівнику заробітної плати) встановлюється шляхом проведення службового розслідування, за наслідками якого складається відповідний акт.

В результаті службового розслідування може бути встановлено, що винуватцями надмірної виплати заробітної плати є дві (три тощо) посадові особи (наприклад, табельник і бухгалтер, бухгалтер по заробітній платі та головний бухгалтер).

Статтею 130 КЗпП визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Згідно зі статтею 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків, працівники (крім тих, що є посадовими особами), з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (наприклад, якщо між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності — п. 1 ст. 134 КЗпП).

Отже, якщо пряма дійсна шкода, заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, то з суми (розміру) шкоди відшкодовується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку.⁶

Крім того, статтею 133 КЗпП встановлено випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників. Так, згідно з пунктом 2 статті 133 КЗпП керівники підприємств та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах та їх заступники у відповідності із законодавством несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам.⁷

Якщо на підприємстві штатним розписом передбачена посада головного бухгалтера, то відповідальність працівника, який обіймає цю посаду і очолює самостійний структурний підрозділ (бухгалтерію), настає відповідно до пункту 2 статті 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами працівникам, у розмірі заподіяної з його вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 № 14 (далі — Постанова ВСУ № 14) роз’яснив, що вищевказані службові особи (керівники та їх заступники) у випадках здійснення зайвих грошових виплат працівникам несуть матеріальну відповідальність у межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована особами, безпосередньо винними в заподіянні підприємству шкоди. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На керівників та їх заступників покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їхньої вини не було своєчасно вжито заходів для покриття шкоди особами, які безпосередньо її заподіяли, й таку можливість підприємство втратило.

Працівники, які не є керівниками підприємства і структурних підрозділів або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов’язків, несуть матеріальну відповідальність згідно з частиною першою статті 132 КЗпП (тобто в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку), крім випадків, для яких статтею 134 КЗпП передбачена повна матеріальна відповідальність (п. 7 Постанови ВСУ № 14).

Розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності (ст. 135-3 КЗпП).

Наприклад, якщо працівнику нараховано і виплачено зайву заробітну плату, на яку був нарахований єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), але працівник відмовився повертати зайву заробітну плату підприємству, а для роботодавця строк її відрахування закінчився, то розмір шкоди буде дорівнювати сумі зайво виплаченої заробітної плати і сплаченого з неї ЄСВ.

Якщо ж працівник, якому виплачена зайва заробітна плата, добровільно її повертає підприємству після закінчення встановленого строку для її відрахування роботодавцем, а після подання підприємством уточнюючого Податкового розрахунку сума сплаченого ЄСВ із поверненої суми заробітної плати зараховується на рахунок майбутніх платежів ЄСВ або повертається підприємству (страхувальнику)⁸, то вважається, що відсутня шкода, заподіяна підприємству.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно (ч. п’ята ст. 130 КЗпП).

Якщо працівник добровільно не покриває шкоду, то на підставі норми пункту 3 частини другої статті 127 КЗпП для відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівника (працівників) підприємству (ст. 136 КЗпП), роботодавець має право з винного працівника (винних працівників) стягнути суму шкоди, тобто здійснити відрахування з його (їх) заробітної плати.

Згідно зі статтею 136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, а керівниками підприємств та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено (видано) не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (тобто в комісії по трудових спорах або в суді).

Під фразою «звернено до виконання» щодо розпорядження роботодавця слід розуміти передачу такого розпорядження бухгалтеру, який нараховує заробітну плату працівникам, а не реальне відрахування коштів із заробітної плати працівника, яке проводиться при її виплаті.

Наприклад, якщо працівнику було помилково нараховано в більшому розмірі заробітну плату за листопад 2022 року, яку було виплачено 7 грудня 2022 року, при цьому помилку (заподіяння шкоди підприємству) виявлено 20 січня 2023 року, то наказ керівника підприємства про відрахування із зарплати винуватця повинен бути виданий не пізніше 3 лютого 2023 року (див. приклад 1 нижче). Якщо винуватець повідомлений про відрахування 21 січня 2023 року, то розпорядження керівника має бути проведено бухгалтером (звернено до виконання) не раніше 28 січня 2023 року, а саме відрахування коштів може бути проведено при виплаті заробітної плати за ІІ половину січня.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (ст. 136 КЗпП).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлено строк в 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Цей же термін застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу з позовом про стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди (ст. 233 КЗпП).

Розрахунок середнього місячного заробітку
для визначення суми відшкодування заподіяної шкоди

Якщо працівники, винні в заподіянні шкоди підприємству у вигляді нарахування зайвої заробітної плати, притягуються до матеріальної відповідальності згідно зі статтею 132 КЗпП, або якщо керівники підприємств (структурних підрозділів) та їх заступники за заподіяння такої шкоди притягуються до обмеженої матеріальної відповідальності згідно зі статтею 133 КЗпП у межах середнього місячного заробітку, то останній розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100). Підставою для цього є підпункт «л» пункту 1 зазначеного Порядку.

Середній місячний заробіток (середньомісячна заробітна плата) обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю видання наказу керівником підприємства (місяцю прийняття рішення судом) про відшкодування шкоди. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців перед виданням зазначеного наказу керівником (ухваленням рішення судом) працівник не працював, середній місячний заробіток обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, то в нього відсутній розрахунковий період, а середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 Порядку № 100 (п. 2 Порядку № 100).

Відповідно до абзаців третього – четвертого пункту 4 Порядку № 100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку № 100 (п. 3 Порядку № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, службового відрядження, проходження медогляду тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

У разі якщо середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку № 100).

ПРИКЛАД 1

Обчислення середнього місячного заробітку з метою визначення максимальної суми,
що підлягає відрахуванню із заробітної плати працівника для відшкодування шкоди, заподіяної підприємству

На підприємстві 21 січня 2023 року виявлено помилку, яка полягає в нарахуванні працівнику-сантехніку зайвої заробітної плати за листопад 2022 року в сумі 9000 грн., яку він отримав 7 грудня 2022 року, але зайво отримані кошти підприємству не повернув. У зв’язку з цим було проведено службове розслідування, за результатами якого винним в заподіянні підприємству шкоди визнано працівника-табельника. На підставі наказу керівника, виданого 24 січня 2023 року, із заробітної плати працівника-табельника за його згодою, починаючи із заробітної плати за січень (за ІІ половину січня) 2023 року, провадиться відрахування для погашення заподіяної підприємству шкоди в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку цього працівника.

Оскільки наказ про відрахування виданий керівником у січні 2023 року, то розрахунковий період для обчислення середнього місячного заробітку працівника включає останні 2 календарних місяці: листопад – грудень 2022 року.

У розрахунковому періоді працівник-табельник, який має посадовий оклад 8000 грн. і працює з режимом роботи — 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, відпрацював:

– у листопаді — 11 днів (далі — відпрац. д.) з 22 робочих днів (далі — р. д.) за графіком роботи, за які отримав зарплату в сумі 4000 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 11 відпрац. д.), а інші робочі дні цього місяця не відпрацьовано працівником у зв’язку з перебуванням у щорічній відпустці (з 16 по 30 листопада);

– у грудні — 15 днів з 22 робочих днів за графіком роботи, за які отримав зарплату в сумі 5454,55 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 15 відпрац. д.), а інші робочі дні цього місяця не відпрацьовано працівником у зв’язку з хворобою (с 8 по 16 грудня).

Кількість робочих днів за графіком роботи працівника в розрахунковому періоді:

22 р. д. (листопад) + 22 р. д. (грудень) = 44 р. д.

Кількість відпрацьованих днів в розрахунковому періоді:

11 відпрац. д. (листопад) + 15 відпрац. д. (грудень) = 26 відпрац. д.

При обчисленні середньої заробітної плати відпускні і «лікарняні», нараховані відповідно за дні відпустки у листопаді та дні хвороби у грудні, не враховуються (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Сума виплат, що враховуються при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

4000 грн. (зарплата за листопад) + 5454,55 грн. (зарплата за грудень) = 9454,55 грн.

Середньоденна заробітна плата:

9454,55 грн. : 26 відпрац. д. = 363,64 грн.

Середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді:

(22 р. д. (листопад) + 22 р. д. (грудень)) : 2 = 22 р. д.

Середній місячний заробіток працівника:

363,64 грн. х 22 р. д. = 8000,08 грн.

Таким чином, максимальний розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню працівником-табельником, становить 8000,08 грн. При цьому відшкодування шкоди саме в такому розмірі не завжди може бути здійснено одноразово із заробітної плати за один місяць (див. приклад 5 нижче), оскільки законодавством встановлено обмеження щодо максимального розміру загальних відрахувань при кожній виплаті заробітної плати.

_____________________________________________________________________________

Обмеження при проведенні відрахувань із заробітної плати працівника

Згідно зі статтею 128 КЗпП і статтею 26 Закону про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникам.

При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником повинно бути збережено 50% заробітку. У разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70% заробітної плати.⁹

Звертаємо увагу, що для покриття шкоди підприємству із заробітку працівника можна відрахувати суму, яка не перевищує 20% суми, що належить йому до виплати «на руки», тобто не більше 20% суми заробітку, попередньо зменшеної на суму податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військового збору. Це обумовлено тим, що частина нарахованої працівнику заробітної плати у вигляді ПДФО і військового збору, що підлягають утриманню, виплаті працівникові не підлягає.¹⁰

Вищезазначені норми щодо максимальних розмірів відрахувань містить і стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі — Закон № 1404). Цією статтею також встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (останній починаючи з 01.01.2016 не утримується).

Таким чином, при відрахуванні за наказом (розпорядженням) керівника підприємства сум, надміру виплачених внаслідок нелічильної помилки або внаслідок лічильної помилки, але із закінченням строку видання наказу, при притягненні винного працівника до матеріальної відповідальності загальна сума відрахувань не може перевищувати 20% заробітку, що підлягає виплаті працівнику «на руки». І тільки у випадках, коли відрахування здійснюються за кількома виконавчими документами, максимальний розмір відрахувань збільшується до 50%, а при утриманні аліментів на дітей — до 70% заробітку. Отже, в найгіршому варіанті (за будь-яких обставин) працівник повинен отримати не менше 30% заробітної плати. Відрахування можуть проводитися як із зарплати за І половину місяця, так і з зарплати за II половину місяця з урахуванням вищевикладених обмежень.

Виняток з вищенаведеного правила — ситуація, коли відрахування здійснюється на підставі заяви працівника. У цьому випадку роботодавець має право відрахувати із заробітної плати працівника ту суму коштів, яку він вказав у своїй заяві.

Також слід пам’ятати, що не з усіх виплат, нарахованих працівнику, здійснюються відрахування для покриття шкоди, заподіяної підприємству. Так, відповідно до статті 129 КЗпП та статті 26 Закону про оплату праці не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством стягнення не звертається.

Вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведено в частині 1 статті 73 Закону № 1404. До нього, зокрема, включені: допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога на лікування, допомога на поховання, неоподатковувана сума матеріальної допомоги, польове забезпечення, «роз’їзні» надбавки, компенсація витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням, грошова компенсація за видане обмундирування, дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Оподаткування при донарахуванні заробітної плати
та проведенні відрахувань із заробітної плати

При донарахуванні працівнику заробітної плати необхідно нарахувати, а при виплаті — сплатити з неї в загальному порядку ЄСВ, ПДФО та військовий збір (далі — ВЗ). Донарахована заробітна плата повинна бути відображена (в тому числі в Податковому розрахунку) в тому звітному (податковому) періоді (кварталі), в якому здійснено донарахування (з відображенням донарахованої суми в конкретному місяці в Д1 та 4ДФ Податкового розрахунку).

У разі виявлення надміру нарахованої заробітної плати в місяці виправлення помилки оформляється бухгалтерська довідка, в якій вказуються зайва сума заробітної плати та вид виплати (основна заробітна плата, надбавка, доплата, премія тощо), в якому місяці, за який період та з якої причини вона була виплачена працівнику, а також кореспонденція рахунків у зв’язку з виправленням помилки.

Для виправлення помилок при надмірному нарахуванні заробітної плати підприємство зменшує суму заробітної плати поточного місяця на помилкову суму. У цьому випадку автоматично зменшується і база для нарахування ЄСВ, утримання ПДФО і ВЗ у поточному місяці.

При виправленні помилок роботодавцем здійснюється перерахунок нарахованого (виплаченого) доходу і, як наслідок, податкових зобов’язань¹¹, після чого приймається рішення про необхідність доплати податкового зобов’язання, а за наявності переплати відбувається зарахування ЄСВ, ПДФО та ВЗ в рахунок майбутніх платежів, або їхні суми повертаються страхувальнику, платнику податку за спеціальною процедурою. Також за потреби здійснюється коригування витрат і доходів у бухгалтерському (податковому) обліку.

Якщо виявлено надмірне нарахування доходу, з якого не сплачуються ЄСВ, ПДФО і ВЗ (наприклад, разової матеріальної допомоги), то на підставі наказу керівника здійснюється тільки відрахування такого надміру виплаченого доходу без коригування податкових зобов’язань.

При виявленні помилки, що полягає в неутриманні (утриманні в заниженому розмірі) ПДФО і ВЗ з оподатковуваного доходу, внаслідок чого працівник отримує дохід в надмірному розмірі, необхідно в місяці виявлення такої помилки з оподатковуваного доходу працівника утримати ПДФО і ВЗ¹¹, а також на підставі наказу керівника провести відрахування з доходу працівника надміру отриманої ним суми.

¹¹ Про відображення у Податковому розрахунку виправлення помилок у нарахуванні ЄСВ, ПДФО та військового збору детально йдеться у статті «Виправлення помилок у Податковому розрахунку» журналу «Все про працю і зарплату» № 3/2021, стор. 78.

ПРИКЛАД 2

Відрахування із заробітної плати працівника за поточний місяць
надміру нарахованої заробітної плати в попередньому місяці

Працівнику, оклад якого становить 9300 грн., за грудень 2022 року було нараховано і виплачено заробітну плату в сумі 9800 грн., з якої 500 грн. помилково нараховано та виплачено 7 січня 2023 року. Помилку виявлено 10 січня, а 11 січня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру виплаченої йому суми, починаючи із заробітної плати за січень (за І половину січня). Працівник повністю відпрацював І половину січня при 5-денному робочому тижні з вихідними днями в суботу та неділю.

Із заробітної плати за І половину січня (за відпрацьований період з 1 по 15 січня), яка становить 4227,27 грн. (9300 грн. : 22 р. д. х 10 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 4227,27 грн. х 18% = 760,91 грн.

– ВЗ в сумі: 4227,27 грн. х 1,5% = 63,41 грн.

Сума заробітної плати за І половину січня, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування надміру нарахованої суми):

4227,27 – 760,91 – 63,41 = 3402,95 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за І половину січня для повернення надміру виплаченої заробітної плати за грудень:

3402,95 грн. х 20% = 680,59 грн.

Таким чином, із заробітної плати за І половину січня можна відрахувати всю суму надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати (500 грн. з коригуванням на ПДФО і ВЗ), оскільки вона не перевищує максимальний розмір відрахувань із зарплати (680,59 грн.).

З надміру нарахованих 500 грн. заробітної плати за грудень підприємство сплатило:

– ЄСВ в сумі: 500 грн. х 22% = 110 грн.

– ПДФО в сумі: 500 грн. х 18% = 90 грн.

– ВЗ в сумі: 500 грн. х 1,5% = 7,50 грн.

У бухгалтерському обліку підприємства операції нарахування заробітної плати і відрахування з неї надміру нарахованих працівнику сум відображаються таким чином:

№ з/п	Дата	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
			Д-т	К-т
Нарахування за грудень
1	31.12	Нараховано працівнику зарплату за грудень	93	661	9800,00
2	31.12	Нараховано ЄСВ на зарплату за грудень: 9800 х 22%	93	651	2156,00
3	31.12	Утримано ПДФО із зарплати за грудень: 9800 х 18%	661	641/пдфо	1764,00
4	31.12	Утримано ВЗ із зарплати за грудень: 9800 х 1,5%	661	642/вз	147,00
5	06.01	Виплачено працівнику зарплату за грудень з каси підприємства: 9800 – 1764 – 147	661	301	7889,00
Нарахування за І половину січня
1	16.01	Нараховано працівнику зарплату за І половину січня	93	661	4227,27,00
2	16.01	Нараховано ЄСВ на зарплату за І половину січня: 4227,27 х 22%	93	651	930,00
3	16.01	Утримано ПДФО із зарплати за І половину січня: 4227,27 х 18%	661	641/пдфо	760,91
4	16.01	Утримано ВЗ із зарплати за І половину січня: 4227,27 х 1,5%	661	642/вз	63,41
5	16.01	Відраховано надміру нараховану зарплату згідно з наказом керівника	661	93	500,00
6	20.01	Відкориговано суми надміру нарахованих і утриманих (виправлення помилки методом «сторно»):
		нарахованого ЄСВ на зарплату грудня	93	651	110,00
		утриманого ПДФО із зарплати грудня	661	641/пдфо	90,00
		утриманого ВЗ із зарплати грудня	661	642/вз	7,50
7	20.01	Виплачено працівнику зарплату за І половину січня з каси підприємства: 4227,27 – 760,91 – 63,41 – 500 + 90 + 7,50	661	301	3000,45

ПРИКЛАД 3

Відрахування із заробітної плати працівника за поточний місяць надміру нарахованої
заробітної плати в попередньому місяці, якщо сума відрахування перевищує обмеження

Працівнику, оклад якого становить 6700 грн., за грудень 2022 року було нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 7600 грн., з якої 900 грн. (7600 – 6700) помилково нараховано та виплачено 7 січня 2023 року. Помилку було виявлено 24 січня, а 25 січня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру виплаченої йому суми, починаючи із заробітної плати за січень (за ІІ половину цього місяця). Працівник повністю відпрацював січень за 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю.

Із заробітної плати за ІІ половину січня (за відпрацьований період з 16 по 31 січня), розмір якої становить 3654,55 грн. (6700 грн. : 22 р. д. х 12 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 3654,55 грн. х 18% = 657,82 грн.

– ВЗ в сумі: 3654,55 грн. х 1,5% = 54,82 грн.

Сума заробітної плати за ІІ половину січня, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування помилково нарахованої суми):

3654,55 – 657,82 – 54,82 = 2941,91 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за ІІ половину січня:

2941,91 грн. х 20% = 588,38 грн.

Таким чином, із заробітної плати за ІІ половину січня можна відрахувати не всю суму надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати за грудень (надміру нараховано — 900 грн., «на руки» виплачено —  724,50 грн. (900 грн. – 900 грн. х 18% – 900 грн. х 1,5%)), а тільки частину цієї зарплати в сумі 588,38 грн. Іншу частину надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати за грудень необхідно буде відрахувати із заробітної плати за лютий.

ПРИКЛАД 4

Відрахування із заробітної плати працівника в поточному місяці надміру нарахованої
заробітної плати в попередньому місяці у зв’язку з помилкою в нарахуванні доходу
і неутриманням з нього ПДФО і військового збору

Працівнику, оклад якого становить 8000 грн., за грудень 2022 року було нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 9300 грн., в тому числі оклад — 8000 грн. і матеріальну допомогу систематичного характеру (надається всім працівникам один раз на рік) в сумі 4400 грн. Матеріальну допомогу було помилково виплачено в більшій сумі (на 400 грн.), ніж передбачено за посадою працівника, оскільки її необхідно було нарахувати в розмірі 50% від окладу, тобто в сумі 4000 грн. (8000 грн. х 50%). Крім того, з суми нарахованої матеріальної допомоги, що належить до фонду оплати праці, помилково не були утримані ПДФО і ВЗ, що призвело до виплати доходу працівнику «на руки» в більшій сумі. Обидві помилки було виявлено 10 січня, а 11 січня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника, починаючи із заробітної плати за січень (за І половину цього місяця). Працівник повністю відпрацював І половину січня при 5-денному робочому тижні з вихідними днями в суботу та неділю.

Оскільки працівнику помилково було нараховано частину матеріальної допомоги в сумі 400 грн. (4400 – 4000), яка підлягає відрахуванню, то внаслідок виявленої помилки в несплаті ПДФО і ВЗ з «правильної» матеріальної допомоги, яка дорівнює 4000 грн., підприємство повинно сплатити:

– ЄСВ в сумі: 4000 грн. х 22% = 880 грн.

– ПДФО в сумі: 4000 грн. х 18% = 720 грн.

– ВЗ в сумі: 4000 грн. х 1,5% = 60 грн.

Відповідно, на суму не утриманих з матеріальної допомоги ПДФО і ВЗ в розмірі 780 грн. (720 + 60), а також на помилково нараховану частину матеріальної допомоги в сумі 400 грн. працівник отримав заробітну плату більше, ніж йому належить.

Із заробітної плати за І половину січня, сума якої становить 3636,36 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 10 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 3636,36 грн. х 18% = 654,54 грн.

– ВЗ в сумі: 3636,36 грн. х 1,5% = 54,55 грн.

Визначимо суму заробітної плати за І половину січня, що підлягає виплаті працівнику з урахуванням утримань з неї ПДФО і ВЗ, а також з урахуванням утримань з неї ПДФО і ВЗ, які не були утримані з матеріальної допомоги у грудні, але без проведення відрахування надміру виплаченої матеріальної допомоги:

3636,36 грн. – 654,54 грн. (ПДФО із зарплати) – 54,55 грн. (ВЗ із зарплати) – 720 грн. (ПДФО із матдопомоги) – 60 грн. (ВЗ із матдопомоги) = 2147,27 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за І половину січня:

2147,27 грн. х 20% = 429,45 грн.

Таким чином, із заробітної плати за І половину січня можна відрахувати всю суму надміру нарахованої (виплаченої) у грудні матеріальної допомоги (400 грн.), оскільки вона не перевищує максимальний розмір відрахувань із заробітної плати (429,45 грн.).

ПРИКЛАД 5

Відрахування із заробітної плати працівника суми шкоди, заподіяної підприємству

Використовуємо дані прикладу 1 (див. вище): у січні 2023 року згідно з наказом керівника із заробітної плати працівника-табельника відраховується сума шкоди, заподіяної підприємству внаслідок неналежного виконання ним трудових обов’язків (неправильне табелювання, внаслідок якого працівнику-сантехніку нараховано зайву заробітну плату в сумі 9000 грн., яку цей працівник підприємству добровільно не повернув, а відрахувати її вже неможливо), в розмірі середньомісячного заробітку, який за останні 2 відпрацьовані місяці у працівника-табельника становить 8000,08 грн.

Припустимо, що працівнику-табельнику за січень виплачено заробітну плату в розмірі окладу — 8000 грн. Із заробітної плати за січень (для спрощення розрахунків будемо використовувати загальну суму заробітної плати за цей місяць) підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 8000 грн. х 18% = 1440 грн.

– ВЗ в сумі: 8000 грн. х 1,5% = 120 грн.

Сума заробітної плати за січень, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування суми шкоди):

8000 – 1440 – 120 = 6440 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за січень:

6440 грн. х 20% = 1288 грн.

Таким чином, із заробітної плати за січень можна відрахувати не всю суму шкоди в розмірі середньомісячного заробітку (8000,08 грн.), а тільки її частину в розмірі 1288 грн. Інша частина шкоди в розмірі 6712,08 грн. (8000,08 – 1288) повинна бути відрахована із заробітної плати працівника за наступні місяці.

У бухгалтерському обліку підприємства операція відрахування із заробітної плати працівника суми шкоди, заподіяної підприємству, відображається таким чином:

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Нараховано працівнику зарплату за січень	92	661	8000,00
2	Нараховано ЄСВ на зарплату: 8000 х 22%	92	651	1760,00
3	Утримано ПДФО із зарплати: 8000 х 18%	661	641/пдфо	1440,00
4	Утримано ВЗ із зарплати: 8000 х 1,5%	661	642/вз	120,00
5	Відображено заборгованість працівника в розмірі заподіяної підприємству шкоди	375	716	8000,08
6	Відраховано у січні на відшкодування шкоди згідно з наказом керівника	661	375	1288,00
7	Перераховано ЄСВ	651	311	1760,00
8	Перераховано ПДФО	641/пдфо	311	1440,00
9	Перераховано ВЗ	642/вз	311	120,00
10	Виплачено працівнику зарплату з каси підприємства: 8000 – 1440 – 120 – 1288	661	301	5152,00

_____________________________________________________________________________

Виправлення помилок, допущених при перерахуванні (видачі) коштів працівнику

Якщо заробітна плата була нарахована працівнику правильно, але була допущена помилка при заповненні платіжного доручення на перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на «зарплатний» рахунок працівника у банку, внаслідок чого працівнику перераховано заробітну плату в більшому або меншому розмірі, ніж належить, і ця помилка була виявлена, то її виправлення здійснюється в тому ж порядку, що і виправлення помилки при неправильному нарахуванні заробітної плати, не пов’язаному з помилками у визначенні податкових зобов’язань.

У цьому випадку працівник може в добровільному порядку повернути надміру виплачені йому кошти шляхом перерахування їх на поточний рахунок підприємства або внесення до каси підприємства. При поверненні працівником коштів до каси підприємства ця операція оформляється проводкою Дт 301 Кт 661. Оприбуткування повернутої працівником суми надміру отриманої заробітної плати до каси підприємства повинно бути відображено на підставі прибуткового касового ордера. Далі такі надходження повинні бути відображені в касовій книзі.

Якщо в зазначеному випадку працівник добровільно не поверне підприємству надміру перераховані на його «зарплатний» рахунок у банку кошти, роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру перераховану йому суму не пізніше одного місяця з дня такого перерахування (п. 1 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Якщо заробітна плата виплачувалася готівкою касиром (іншою особою, уповноваженою на виплату заробітної плати), і працівник поставив свій підпис в зарплатній відомості (видатковому касовому ордері) про отриману суму, але в подальшому з’ясувалося, що сума готівки, фактично видана касиром і отримана працівником, не відповідає сумі, зазначеній в зарплатній відомості (видатковому касовому ордері), то довести таку невідповідність можна тільки по залишку готівки у касира (якщо, звичайно, він сам не організував занижену виплату в корисливих цілях). У цьому разі все залежить від моральних якостей (порядності) співробітників, а щоб такої ситуації не було, радимо працівникам рахувати гроші не відходячи від каси.