Нововведення в наданні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

29 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей використання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами» від 13.07.2023 № 3238-ІХ (далі — Закон № 3238). Цим Законом до 4 законодавчих актів внесено зміни, які встановлюють додаткові особливості надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і допомоги по вагітності та пологах.

Зміни в законодавчих актах щодо надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

Законом № 3238 статтю 179 Кодексу законів про працю України та статтю 17 Закону України «Про відпустки» доповнено новою частиною другою такого змісту:

«За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів)».

Абзаци другий і третій частини 1 статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) викладено в такій новій редакції:

«Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей — 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів).

Жінкам, віднесеним до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за весь період зазначеної відпустки, тривалість якої становить 90 календарних днів до пологів та 90 календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 90 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів».

Абзац перший пункту 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII викладено в новій редакції, якою передбачено надання жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустки по вагітності та пологах тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 90 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів.

Нові особливості надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

Аналіз вищенаведених змін в законодавчих актах дозволяє зробити такий висновок: якщо працівниця незалежно від причин не бажає використовувати до пологів частину відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка), передбачену до пологів тривалістю 70 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 90 календарних днів), то вона має право перенести цю частину «декретної» відпустки на період, починаючи з дня пологів. При цьому перенести на період, починаючи з дня пологів, можна як всі 70 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 90 календарних днів), так і меншу кількість календарних днів «декретної» відпустки, що надаються до пологів. Але загальна тривалість «декретної» відпустки зберігається — 126 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 180 календарних днів). Про перенесення частини «декретної» відпустки на період, починаючи з дня пологів, працівниці бажано повідомити роботодавця, щоб останній знав, з якої дати та на який період необхідно знайти заміну працівниці. Таке повідомлення рекомендуємо оформляти у формі письмової заяви.

Допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), як і раніше, обчислюється сумарно за всі дні «декретної» відпустки та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів «декретної» відпустки до пологів (ч. 1 ст. 18 Закону № 1105).¹

Таким чином, якщо раніше (до 29 липня 2023 року) працівниця за власним бажанням йшла у «декретну» відпустку не з першого дня оформлення (видачі) листка непрацездатності по вагітності та пологах (далі — «декретний» ЛН), а пізніше, то вона втрачала як частину «декретної» відпустки, так і частину «декретних». Тепер така частина «декретної» відпустки втрачатися не буде, а надаватиметься працівниці за її бажанням після дня пологів. Тобто, якщо працівниця продовжує працювати після оформлення (видачі) «декретного» ЛН, то фактично «декретна» відпустка переноситься на більш пізній період. Те ж саме відбувається і з «декретними» — вони виплачуються за всі календарні дні «декретної» відпустки незалежно від дати її початку та дати оформлення (видачі) «декретного» ЛН.

Наприклад, якщо для працівниці сформовано «декретний» ЛН тривалістю 126 календарних днів з 1 серпня по 4 грудня 2023 року, але працівниця бажає весь серпень (31 календарний день) відпрацювати і лише з 1 вересня 2023 року піти у «декретну» відпустку, то невикористана до пологів частина «декретної» відпустки тривалістю 31 календарний день (весь серпень) за бажанням жінки переноситься на період, починаючи з дня пологів (з дня народження дитини) — умовно з 10 жовтня. В цьому випадку на підставі заяви працівниці «декретна» відпустка має бути надана і «декретні» мають бути нараховані їй за період з 1 вересня 2023 року по 4 січня 2024 року — 126 календарних днів, тобто працівниця використає 39 календарних днів «декретної» відпустки до пологів (з 1 вересня по 9 жовтня 2023 року) та 87 (31 + 56) календарних днів «декретної» відпустки з дня пологів (з 10 жовтня 2023 року по 4 січня 2024 року).

У вищевказаному випадку основна частина заяви (повідомлення) про перенесення «декретної» відпустки на більш пізній термін може мати такий текст: «Повідомляю, що на підставі сформованого з 01.08.2023 листка непрацездатності по вагітності та пологах я планую використати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами повної тривалості з 01.09.2023».

Основна частина заяви про надання «декретної» відпустки, яку працівниця має подати роботодавцю напередодні бажаної дати початку цієї відпустки, може мати такий текст: «Прошу надати мені відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів з 01.09.2023».

Якщо для працівниці сформовано «декретний» ЛН тривалістю 126 календарних днів з 1 серпня по 4 грудня 2023 року, але працівниця бажає весь період до дня пологів — 70 календарних днів — з 1 серпня по 9 жовтня 2023 року відпрацювати і лише з дня пологів — умовно з 10 жовтня 2023 року піти у «декретну» відпустку, то невикористана до пологів частина «декретної» відпустки тривалістю 70 календарних днів за бажанням жінки переноситься на період, починаючи з дня пологів — умовно з 10 жовтня. В цьому випадку на підставі заяви працівниці «декретна» відпустка має бути надана і «декретні» мають бути нараховані їй за період з 10 жовтня 2023 року по 12 лютого 2024 року (126 календарних днів).

Якщо вагітна жінка не бажає змінювати дату початку «декретної» відпустки або існують медичні протипоказання для продовження роботи, то така відпустка надається їй у строки, зазначені у «декретному» ЛН.

Звертаємо увагу, що використання «декретної» відпустки повної тривалості — 126 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 180 календарних днів) є правом, а не обов’язком працівниці, тому вона за власним бажанням може використати лише частину «декретної» відпустки.

Наприклад, якщо для працівниці сформовано «декретний» ЛН тривалістю 126 календарних днів з 1 серпня по 4 грудня 2023 року, але працівниця бажає весь серпень (31 календарний день) відпрацювати і лише з 1 вересня 2023 року піти у «декретну» відпустку, то вона може відмовитися від використання частини «декретної» відпустки тривалістю 31 календарний день (весь серпень) з дня пологів. В цьому випадку на підставі заяви працівниці «декретна» відпустка має бути надана і «декретні» мають бути нараховані їй за період з 1 вересня по 4 грудня 2023 року — 95 календарних днів, тобто працівниця використає 39 календарних днів «декретної» відпустки до пологів (з 1 вересня по 9 жовтня 2023 року) та 56 календарних днів «декретної» відпустки з дня пологів (з 10 жовтня по 4 грудня 2023 року).

Також слід пам’ятати, що «декретні» нараховуються лише за дні «декретної» відпустки, при цьому за один календарний день працівниці не можуть бути одночасно нараховані заробітна плата і «декретні», оскільки останні є страховою виплатою, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період «декретної» відпустки (ч. 1 ст. 18 Закону № 1105).

Що стосується визначення розрахункового періоду для нарахування «декретних» у разі перенесення дати початку «декретної» відпустки, то слід враховувати таке.

Відповідно до пункту 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.²

Таким чином, наразі розрахунковий період для нарахування «декретних» визначається залежно від місяця настання страхового випадку, а не від місяця, в якому працівниці надано «декретну» відпустку.

Наприклад, якщо «декретний» ЛН оформлено з 26 липня 2023 року, то місяцем настання страхового випадку є липень 2023 року, а розрахунковим періодом для нарахування «декретних» є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку: липень 2022 року – червень 2023 року. Якщо працівниці за її заявою «декретну» відпустку буде надано не з 26 липня, а з 02 серпня 2023 року, то все одно розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку: липень 2022 року – червень 2023 року.

Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3238 доручено Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, не виключено, що на виконання вищенаведених норм Закону № 3238 Кабінет Міністрів України внесе зміни до пункту 25 Порядку № 1266 і визначить, що у разі надання «декретної» відпустки пізніше місяця настання страхового випадку розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю надання «декретної» відпустки.

В цьому випадку якщо «декретний» ЛН оформлено, наприклад, з 28 серпня 2023 року, а «декретну» відпустку за бажанням працівниці надано їй з 18 вересня 2023 року, то розрахунковим періодом будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання «декретної» відпустки: вересень 2022 року – серпень 2023 року.

Якщо зміни до Порядку № 1266 Кабінетом Міністрів України вноситися не будуть, то потрібно й надалі керуватися пунктом 25 Порядку № 1266 в чинній редакції та визначати розрахунковий період залежно від місяця настання страхового випадку, а не від місяця надання «декретної» відпустки.

Після отримання від працівниці заяви про надання «декретної» відпустки на підставі сформованого «декретного» ЛН роботодавець видає наказ про надання працівниці «декретної» відпустки із зазначенням її періоду, нараховує «декретні» за весь період такої відпустки, формує та подає заяву-розрахунок до Пенсійного фонду України для отримання від нього відповідного фінансування. У разі народження двох або більше дітей та у разі ускладнених пологів «декретна» відпустка наказом продовжується ще на 14 календарних днів.