ЗАПРОВАДЖЕНО НОВИЙ ВИД СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПУСТКИ ДЛЯ БАТЬКА НАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ ТА ВСТАНОВЛЕНО ГЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ В ЧАСТИНІ ПРАВ НА СКОРОЧЕННУ ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ ТА СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ
Цим законом (далі — Закон № 1401), який набрав чинності 09.05.2021 р., внесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Зміни здебільшого передбачають встановлення гендерної рівності в частині прав на скорочену тривалість робочого часу та соціальні відпустки, пов’язані з доглядом за дитиною, а також запроваджують новий вид соціальної відпустки.
Так, частину четверту статті 51 КЗпП викладено в новій редакції, відповідно до якої скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників (раніше було — жінок), які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.
Що стосується нововведень в наданні відпусток, то пункт 4 частини першої статті 4 Закону про відпустки доповнено абзацом шостим, згідно з яким соціальною відпусткою тепер також є відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону).
Одночасно КЗпП доповнено новою статтею 77-3, а Закон про відпустки — новою статтею 19-1, які мають однакову назву «Відпустка при народженні дитини». Вказаними статтями встановлено, що одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам:
1) чоловіку, дружина якого народила дитину;
2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;
3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).
Відпустка при народженні дитини надається лише одній з вищезазначених осіб.
Також статтею 19-1 Закону про відпустки встановлено, що тривалість відпустки при народженні дитини визначається працівником у заяві про її надання з урахуванням вимог, встановлених абзацом першим частини першої цієї статті (тобто в заяві необхідно вказати дату початку відпустки не пізніше 3 місяців з дня народження дитини, а тривалість відпустки має бути не більше 14 календарних днів).
Відпустка при народженні дитини надається власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) вищезазначеним особам на підставі письмової заяви відповідної особи.
Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати роботодавцю копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.
Порядок надання відпустки при народженні дитини встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, не пізніше трьох місяців з дня народження дитини батько такої дитини, а в разі, якщо мати чи батько дитини є одинокими, також баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, за місцем роботи можуть отримати одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів. Для цього працівник має подати роботодавцю відповідну заяву, а протягом 30 календарних днів з дня надання такої відпустки — копію свідоцтва про народження дитини (іншого документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини).
Звертаємо увагу, що Закон № 1401 не містить перехідних положень, тому теоретично право на відпустку при народженні дитини мають також особи, дитина яких народилася до дати набрання чинності цього Закону, тобто до 09.05.2021 р., але ще не пройшло 3 місяці з дня народження дитини (не минув термін подання заяви на таку відпустку). Хоча, звичайно, подією, з якою пов’язане надання відпустки при народженні дитини, є саме народження дитини, а не подання заяви про надання зазначеної відпустки. Тому безумовне право на зазначену відпустку мають батьки, дитина яких народилася 09.05.2021 р. і пізніше. Сподіваємося, що спірні питання, а також інші аспекти надання відпустки при народженні дитини (зокрема, порядок документального підтвердження права на відпустку батька дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але вони спільно проживають) будуть врегульовані постановою Кабінету Міністрів України, яка має бути прийнята у місячний строк з дня набрання чинності Законом № 1401.
Що стосується джерела оплати відпустки при народженні дитини, то згідно з оновленою частиною першою статті 23 Закону про відпустки витрати, пов’язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 15-1, 16, 18-1 і 19, 19-1 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
Таким чином, відпустка при народженні дитини, надання якої передбачено статтею 19-1 Закону про відпустки, оплачується за рахунок коштів роботодавця.
Що стосується нововведень в наданні інших видів відпусток, то згідно з оновленими статтею 179 КЗпП та статтею 18 Закону про відпустки за бажанням матері або батька дитини одному з них (раніше було — за бажанням жінки) надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини (раніше було — жінкам) частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини (раніше було — жінці) в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Вищевказані відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також бабою (раніше було — батьком дитини, бабою), дідом чи іншими родичами дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
За бажанням матері, батька дитини (раніше було — жінки) або вищезазначених осіб у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Також статтю 179 КЗпП доповнено частиною дев’ятою, згідно з якою особи, зазначені в цій статті (див. вище), повинні повідомити власника або уповноважений ним орган про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.
Отже, якщо працівник перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку і вирішив достроково припинити таку відпустку і вийти на роботу, то він має повідомити про це роботодавця не пізніш як за 10 календарних днів до дня виходу на роботу з такої відпустки. Це потрібно, в першу чергу, роботодавцю для того, щоб у нього був час звільнити з роботи (перевести на іншу роботу) працівника, якого прийнято на посаду тимчасово відсутнього працівника (наприклад, за строковим трудовим договором). Форму такого повідомлення (усна, письмова) не встановлено, але радимо працівникам подавати письмову заяву про дострокове припинення відпустки для догляду за дитиною.
Оновленими частиною першою статті 181 КЗпП та частиною третьою статі 20 Закону про відпустки встановлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, надаються за заявою матері (батька) дитини (раніше було — жінки) або баби, діда чи іншого родича дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одного із прийомних батьків чи батьків-вихователів повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону про відпустки бабі (раніше було — батьку дитини, бабі), діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків (раніше було — матері) дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки.
Таким чином, тепер відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надано батьку дитини без довідки з місця роботи матері про те, що вона вийшла на роботу (тобто працюючі чоловік і жінка самостійно можуть вирішити, хто з них піде в таку відпустку). Крім того, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надано батьку дитини, дружина якого є фізичною особою – підприємцем або самозайнятою особою.
Одночасно з кінця вищенаведеної норми нарешті виключили текст «і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати)», який вже давно не відповідав чинному законодавству (ще з 1 липня 2014 року одному з батьків дитини виплачується допомога при народженні дитини незалежно від того, працює чи ні мати (батько) дитини).
Також внесено зміни до частини першої статті 182-1 КЗпП і частини першої статті 19 Закону про відпустки, якими тепер встановлено, що одному з батьків, який має (раніше було — жінці, яка працює і має) двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили (раніше було — яка усиновила) дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).
Таким чином, тепер не тільки мати, а й батько двох або більше дітей віком до 15 років, або дитини з інвалідністю, або які усиновили дитину, а також не тільки мати, а й батько особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи мають право на додаткову оплачувану відпустку на дітей, яка надається за календарний рік тривалістю 10 календарних днів (далі — відпустка на дітей). При цьому виключення слова «працює» з частини першої статті 182-1 КЗпП і частини першої статті 19 Закону про відпустки означає, що така додаткова відпустка на дітей надається одному з батьків щорічно незалежно від того, працювали чи ні вони в календарному році, в тому числі надається за календарний рік перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку. Однак в такому випадку для отримання відпустки на дітей необхідно одному з працюючих подружжя надавати своєму роботодавцю довідку з місця роботи другого з подружжя про те, що він за календарний рік зазначеною відпусткою не скористався. Але на сьогодні не зрозуміло, як підтверджувати право на таку відпустку, якщо другий з подружжя тимчасово не працює, а також як документально підтверджувати і визначати, хто з подружжя повинен отримати і за скільки календарних років грошову компенсацію за невикористану відпустку на дітей за поточний і попередні календарні роки при звільненні з роботи.
РОЗШИРЕНО ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ ПРИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ, ТА ВСТАНОВЛЕНО ДОДАТКОВІ ТРУДОВІ ГАРАНТІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ–РЕЗЕРВІСТАМ
Цим документом (далі — Закон № 1357), що набрав чинності 23.04.2021 р., внесено зміни до 43 законодавчих актів, які спрямовано на удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку. Зокрема, зміни внесено до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Так, частину другу статті 24 КЗпП доповнено нормою, згідно з якою при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати (крім інших обов’язкових документів) відповідний військово-обліковий документ.
Таким документом є: для призовника — посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов’язаного, резервіста — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного.
Всі інші нововведення і трудові гарантії, передбачені Законом № 1357, здебільшого стосуються осіб, призваних на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період. Зокрема, працівники-резервісти користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП, а саме за ними на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за місцем роботи.
Детально — див. статтю на стор. 121.
ЗАПРОВАДЖУЄТЬСЯ ЕЛЕКТРОННИЙ ОБЛІК ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ
Цим документом, що набирає чинності 10.06.2021 г., вносяться зміни до 26 законодавчих актів, зокрема до Кодексу законів про працю України, які передбачають запровадження обліку трудової діяльності працівника в електронній формі.
Для цього встановлено перехідний період у 5 років (з 10.06.2021 р. до 10.06.2026 р.), протягом якого роботодавці повинні направити Пенсійному фонду України (далі — ПФУ) відсутні відомості про трудову діяльність працівників, а саме скановані копії сторінок паперової трудової книжки (далі — ТК) та інших документів працівника, для їх внесення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Реєстр), адміністратором якого є ПФУ. Після цього облік трудової діяльності працівників буде вестися виключно в Реєстрі, а роботодавці можуть видати паперові ТК працівникам «на руки», не чекаючи їхнього звільнення. При працевлаштуванні громадянин зобов’язаний подати, крім інших обов’язкових документів, ТК (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з Реєстру. Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до ТК, яка зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, ТК оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше 5 днів після прийняття на роботу. Роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до ТК, що зберігається у працівника.
Детально — див. статтю на стор. 104.
ЗАТВЕРДЖЕНО НОВИЙ ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕДЕННЯ
ЕЛЕКТРОННОГО РЕЄСТРУ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Цією постановою, яка набрала чинності 09.04.2021 р. і застосовується з 01.05.2021 р., Кабмін виклав в новій редакції Порядок організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 328. Цей Порядок визначає механізм організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності (далі — ЕРЛН) та надання інформації з нього. ЕРЛН ведеться з метою забезпечення накопичення, зберігання, обліку та використання інформації про сформовані (видані), продовжені листки непрацездатності (далі — ЛН) для реалізації прав застрахованих осіб на отримання оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, а також для проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження ЛН.
Детально — див. статтю на стор. 113.