КАРАНТИН НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ПРОДОВЖЕНО ДО 30 ЧЕРВНЯ 2021 РОКУ
Цією постановою, яка набула чинності 24.04.2021 р., внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236 (далі — Постанова № 1236), якими, зокрема, карантин продовжено до 30 червня 2021 року. Нагадаємо, що до цього карантин був встановлений до 30 квітня 2021 року.
Як і раніше, в пункті 2 Постанови № 1236 встановлено, що залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території областей, м. Києва встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.
«Жовтий» і «помаранчевий» рівні епідемічної небезпеки встановлюються рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. «Червоний» рівень епідемічної небезпеки встановлюється і скасовується рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я (п. 3-4 Постанови № 1236).
Перелік обмежень для територій з «жовтим», «помаранчевим» і «червоним» рівнями епідемічної небезпеки наведено в пунктах 3 – 3.5 Постанови № 1236.
У зв’язку з продовженням карантину до 30 червня 2021 року до цієї дати (останній календарний день місяця включно, в якому завершується дія карантину) продовжено дію мораторію на:
– проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику (п. 3 р. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 533-IX). Нагадаємо, що критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду Державною службою України з питань праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. № 383;
– проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), накладення штрафних санкцій і пені за несвоєчасну сплату ЄСВ, неповну (несвоєчасну) сплату ЄСВ, яка повинна здійснюватися одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ (авансових платежів), за несвоєчасне подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) (п.п. 9-11.1, 9-11.2, 9-12 р. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI);
– проведення документальних та фактичних податкових перевірок (крім документальних позапланових податкових перевірок, що проводяться на звернення платника податків або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), та фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства у сфері обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів), накладення штрафних санкцій і пені за порушення податкового законодавства (включаючи несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб і військового збору, несвоєчасне подання Податкового розрахунку), крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення (зокрема страхування додаткової пенсії); відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства у сфері обліку, виробництва, зберігання, цільового використання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати (п.п. 52-1, 52-2 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Звертаємо увагу, що пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України« Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 р. № 909-IX визначено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надати право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг і гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України на гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може привести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На виконання вищенаведеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 р. № 89. Цим документом передбачено скоротити термін дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 р. та не були завершені, а також деяких інших видів перевірок юридичних осіб, але ці дозволені перевірки не стосуються роботодавців (не стосуються правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, податку на доходи фізичних осіб і військового збору, подання Податкового розрахунку).
ВРЕГУЛЬОВАНО ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Цим документом (далі — Закон № 1320), який набрав чинності 27.04.2021 р., внесено зміни до декількох законодавчих актів, якими врегульовано деякі питання проведення перевірок суб’єктів господарювання.
Зокрема, до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) внесено зміни, якими уточнюються органи, які мають право проводити перевірки роботодавців. Так, до частини другої статті 259 КЗпП внесено доповнення, відповідно до якого тепер органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю лише на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Невелике доповнення внесено до частини першої статті 259 КЗпП, якою тепер встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю (далі — ФОП), здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з 27.04.2021 р. органи місцевого самоврядування (далі — ОМС) мають право здійснювати контроль (перевірки) за додержанням законодавства про працю тільки на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад. Контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях мають право здійснювати Державна служба України з питань праці (далі — Держпраці) та її територіальні органи.
Крім того, із Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280) виключено норми, що дозволяли ОМС при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, що не перебувають у комунальній власності, та накладати штрафи за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Тепер до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення лише на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади (ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 18, ч. 3 ст. 34 Закону № 280).
ОМС при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки, які не належать до заходів державного нагляду (контролю), на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади. (ч. 2 ст. 17 Закону № 280). ОМС можуть виступати з ініціативою щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також стосовно ФОП шляхом подання посадовими особами ОМС відповідного звернення з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади (ч. 3 ст. 18 Закону № 280). Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть звертатися до Держпраці чи її територіального органу про порушення суб’єктом господарювання законодавства про працю та зайнятість населення (пп. 5 п. «а» ч. 1 ст. 34 Закону № 280).
Законом № 1320 внесено також зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП). Так, згідно з оновленою статтею 188-6 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб Держпраці або її територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов’язкове державне соціальне страхування або недопущення посадових осіб цих органів до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом, — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.). Справи про зазначені адміністративні правопорушення розглядає Держпраці (ст. 230-1 КпАП).
З пункту 1 частини першої статті 255 КпАП виключено норму, згідно з якою у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними у статті 221 КпАП (тобто суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів), протоколи про правопорушення, зазначені у частині першій – четвертій статті 41 КпАП (тобто про порушення посадовими особами роботодавців законодавства про працю), мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Отже, тепер протоколи про адміністративні правопорушення, зазначені у частині першій – четвертій статті 41 КпАП (тобто про порушення посадовими особами роботодавців законодавства про працю) мають право складати тільки посадові особи Держпраці.
Частину 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі — Закон № 877) доповнено новим абзацом десятим, згідно з яким підставами для проведення позапланових заходів є звернення посадових осіб ОМС про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.
Одночасно абзац дванадцятий частини 1 статті 6 Закону № 877 доповнено нормою, відповідно до якої посадові особи ОМС, які подали безпідставне звернення про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом.
Статтю 11 Закону № 877 доповнено новим абзацом третім, яким встановлено, що суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов’язаний не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю) за умови, що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону.
Одночасно частину 6 статті 7 Закону № 877 держнагляд доповнено новим абзацом дев’ятим, згідно з яким у разі створення суб’єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов’язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЕНСАЦІЇ ВТРАТИ ЧАСТИНИ ДОХОДІВ
У ЗВ’ЯЗКУ З ПОРУШЕННЯМ ТЕРМІНІВ ЇХ ВИПЛАТИ
Цією постановою, яка набула чинності 21.04.2021 р., внесено зміни до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі — Порядок № 159). Нагадаємо, що Порядок № 159 встановлює порядок нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати (далі — компенсація). Доходи, на які нараховується компенсація, наведені в пункті 3 Порядку № 159. До таких доходів належать, зокрема, заробітна плата, грошове забезпечення, стипендії, пенсії, соціальні виплати (детально про нарахування компенсації йдеться у статті журналу «Все про працю і зарплату» № 2/2020, стор. 36).
Що стосується нововведень, то пункт 3 Порядку № 159 доповнено новими абзацами шостим – восьмим, якими встановлено, що компенсації тепер також підлягають наступні грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру:
– сума індексації грошових доходів громадян;
– суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
– суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Звертаємо увагу, що сума індексації і раніше згадувалася як об’єкт компенсації в абзаці першому пункту 3 Порядку № 159, проте не було зрозуміло, на суму індексації яких саме доходів нараховується компенсація. Тепер чітко встановлено, що компенсації підлягає індексація грошових доходів громадян, зокрема, індексація заробітної плати, стипендії, пенсії.
Крім того, в абзаці другому пункту 3 Порядку № 159 уточнено, що компенсації підлягають пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати. Зокрема, при несвоєчасній виплаті пенсій (грошового утримання) та соціальних виплат компенсація проводиться за рахунок коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (п. 7 Порядку № 159).
ОНОВЛЕНО ПЕРЕЛІК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ЗІ СТАТУСОМ ГІРСЬКИХ,
В ЯКИХ ОКЛАДИ ПРАЦІВНИКІВ ПІДВИЩУЮТЬСЯ НА 25%
Цією постановою, яка набула чинності 21.04.2021 р. і прийнята у зв’язку з новим адміністративно-територіальним устроєм України, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських» від 11.08.95 р. № 647, а саме в новій редакції викладено Перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надається статус гірських (далі — Перелік № 647).
Оновлений Перелік № 647 включає 714 гірських населених пунктів, розташованих на території 86 територіальних громад, що входять до складу 16 районів 4 областей (Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької) України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.95 р. № 56/95-ВР (далі — Закон № 56/95) до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність. Статус гірських мають населені пункти, які розташовані на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря і відповідають критеріям, наведеним у частині другій статті 1 Закону № 56/95.
Статус особи, яка проживає і працює на території гірського населеного пункту, надається громадянам, які постійно проживають, постійно працюють у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка (ст. 5 Закону № 56/95).
Жителі гірських населених пунктів мають декілька пільг і трудових гарантій. Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» від 11.08.95 р. № 648 на підприємствах, в установах, організаціях, територіальних органах, територіальних підрозділах та військових частинах, розташованих на території гірських населених пунктів, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25%.
У разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами гірського населеного пункту, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в гірських населених пунктах, тарифні ставки і посадові оклади працівників, які постійно в них працюють, також підвищуються на 25%.
Підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ і організацій, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби здійснюється в межах асигнувань відповідних бюджетів.