Щодо врахування річної винагороди, нарахованої в місяці простою, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних та інших «середньозарплатних» виплат

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки (далі разом — відпускні) провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (за час відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, обстеження в медичних закладах, звільнення працівників-донорів від роботи, переведення на іншу легшу нижчеоплачувану роботу, залучення до виконання військових обов’язків, вимушеного прогулу тощо) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Також слід враховувати, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). До цього часу належить час простою не з вини працівника, який оплачувався в розмірі 2/3 окладу на підставі частини першої статті 113 Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на зміст запитання, якщо весь квітень на підприємстві (для працівників) був введений простій з нарахуванням оплати в розмірі 2/3 окладу, то цей місяць виключається з розрахункового періоду, а оплата простою, нарахована в розмірі 2/3 окладу, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних та інших «середньозарплатних» виплат, що обчислюються за Порядком № 100.

Що стосується річної винагороди, нарахованої у квітні, то незважаючи на те, що цей місяць виключається з розрахункового періоду, річна винагорода враховується при обчисленні відпускних та інших «середньозарплатних» виплат, які обчислюються за Порядком № 100, оскільки для неї абзацом другим пункту 3 Порядку № 100 встановлена спеціальна норма, згідно з якою одноразова винагорода за підсумками роботи за рік включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

В запитанні зазначено, що річна винагорода виплачувалась у квітні 2020 року (поточний календарний рік) за підсумками роботи у 2019 році (попередній календарний рік), отже, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати у травні 2020 року – січні 2021 року шляхом додавання 1/12 винагороди до заробітку кожного місяця розрахункового періоду.¹

Якщо працівнику в червні 2020 року надається оплачувана відпустка, а в розрахунковому періоді, що включає останні 12 календарних місяців роботи (червень 2019 року – травень 2020 року), весь квітень працівник не працював через простій, який оплачувався в розмірі 2/3 окладу, то квітень (30 к. д.) виключається з розрахункового періоду, внаслідок чого останній включає лише 11 календарних місяців (червень 2019 року – березень 2020 року, травень 2020 року). В цьому випадку при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних у червні річна винагорода враховується шляхом додавання 1/12 винагороди до заробітку 11 місяців розрахункового періоду, тобто в розмірі 11/12 нарахованої суми винагороди.

Якщо працівник у червні 2020 року направляється у відрядження (виконує державні обов’язки тощо), а в розрахунковому періоді, що включає останні 2 календарні місяці роботи (квітень – травень 2020 року), весь квітень працівник не працював через простій, який оплачувався в розмірі 2/3 окладу, то квітень виключається з розрахункового періоду, внаслідок чого останній включає лише один календарний місяць (травень). В цьому випадку при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування середнього заробітку за час відрядження (виконання державних обов’язків тощо) у червні річна винагорода враховується шляхом додавання 1/12 винагороди до заробітку лише одного місяця розрахункового періоду — травня, тобто враховується лише в розмірі 1/12 нарахованої суми винагороди. Але якщо такий єдиний місяць розрахункового періоду відпрацьовано не повністю, зазначена частина (1/12) річної винагороди враховується пропорційно часу, відпрацьованому в такому єдиному місяці розрахункового періоду (абз. перший п. 3 Порядку № 100).

Якщо працівник у липні 2020 року направляється у відрядження (виконує державні обов’язки тощо), а в розрахунковому періоді, що включає останні 2 календарні місяці роботи (травень – червень 2020 року), він має відпрацьовані робочі дні в кожному місяці розрахункового періоду, то при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування середнього заробітку за час відрядження (виконання державних обов’язків тощо) у липні річна винагорода, нарахована у квітні 2020 року за підсумками роботи за 2019 рік, враховується шляхом додавання 1/12 винагороди до заробітку 2 місяців розрахункового періоду — травня і червня, тобто враховується в розмірі 2/12 нарахованої суми винагороди (незважаючи на те, що місяць нарахування річної винагороди — квітень не включається до розрахункового періоду). Але якщо число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, зазначена частина (2/12) річної винагороди враховується пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (абз. перший п. 3 Порядку № 100).