Щодо виключення з розрахункового періоду календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, наданих з порушенням законодавства, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних

Відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Таким чином, на підставі статті 26 Закону про відпустки протягом одного календарного року працівнику може бути надано відпустку без збереження заробітної плати загальною тривалістю не більше 15 календарних днів. Надання працівнику такої відпустки загальною тривалістю більше 15 календарних днів на календарний рік є порушенням законодавства про працю.

Крім того, встановлення колективним договором, угодою та трудовим договором інших видів відпусток без збереження заробітної плати, крім передбачених законодавством, є порушенням законодавства про працю.⁶

Середня заробітна плата за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, творчої відпустки обчислюється згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), про що зазначено в підпунктах «а» і «б» пункту 1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку № 100).

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100).

До такого часу належить, зокрема, період відпусток без збереження заробітної плати, що надаються згідно зі статтями 25 і 26 Закону про відпустки.⁷

Зауважимо, що вищенаведена норма абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 не встановлює перелік видів і тривалість відпусток без збереження заробітної плати, період перебування в яких виключається з розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати для нарахування відпускних та інших «середньозарплатних» виплат, які обчислюються за Порядком № 100.

Водночас абзац шостий пункту 2 Порядку № 100 встановлює, що з розрахункового періоду виключається також час, протягом якого працівники не працювали з інших поважних причин. Перелік таких поважних причин законодавством, в тому числі Порядком № 100, не визначений, тому віднесення причини відсутності працівника на роботі до поважної є компетенцією роботодавця (керівника підприємства).

Отже, якщо у працівника були поважні (сімейні, особисті та інші) причини для відсутності на роботі і через це роботодавець надав йому відпустку без збереження заробітної плати на підставі статті 26 Закону про відпустки тривалістю більше 15 календарних днів на рік (випадок, зазначений у запитанні), то незважаючи на те, що це є порушенням законодавства про працю, період перебування працівника в такій відпустці можна вважати поважною причиною відсутності на роботі, який має виключатися з розрахункового періоду. Тобто в цьому випадку з розрахункового періоду виключається 25 (15+10) календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати.

Якщо працівник, крім зазначеної відпустки, більше не мав періодів, які виключаються з розрахункового періоду, а його сумарний заробіток, який враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних, в розрахунковому періоді дорівнював, наприклад, 85 392 грн., то середньоденна заробітна плата становить:

85 392 грн. : (365 к. д. – 11 святк. д. – 25 к. д. (відпустка без збереження зарплати)) = 85 392 грн. : 329 к. д. = 259,55 грн.

Сума відпускних:

259,55 грн. х 24 к. д. = 6229,20 грн.