Щодо трудових гарантій працівників, які досягли 60-річного віку, на період самоізоляції

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. № 211 із змінами (далі — Постанова № 211) на всій території України з 12 березня 2020 р. до 11 травня 2020 р. встановлено карантин.

З метою захисту від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), особливо вразливих верств населення, до яких за мировою статистикою належать особи старші 60 років, урядом запроваджено низку заходів і обмежень.

Згідно з Порядком проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб, затвердженим Постановою № 211 на виконання пункту 4 цієї Постанови (далі — Порядок № 211), особами, які потребують самоізоляції, є:

– особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;

– особи, щодо яких є підозра на інфікування, або особи, які хворіють на COVID-19 в легкій формі та не потребують госпіталізації;

– особи, що дали згоду на самоізоляцію з використанням електронного сервісу «Дій вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі — Система) до перетину державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї;

– особи, які досягли 60-річного віку, крім державних службовців і працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, суддів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а також осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які:

– провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, у сферах інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, оборонній промисловості;

– надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;

– є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;

– включені до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

– є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.

Отже, якщо працівник, який досяг 60-річного віку, належить до вище зазначених категорій осіб, на яких норма про самоізоляцію не поширюється, то бажано, щоб підприємство видало йому довідку (службове посвідчення), завірену підписом керівника та печаткою підприємства, в якій зазначено посаду працівника, назву та вид господарської діяльності підприємства, іншу інформацію, яка підтверджує, що на працівника норма щодо самоізоляції не поширюється.

Якщо працівник, який досяг 60-річного віку, не належить до вище зазначених категорій осіб, на яких норма про самоізоляцію не поширюється, то він потребує самоізоляції.

Згідно з Порядком № 211 у разі призначення зобов’язання щодо самоізоляції до Системи вноситься наступна інформація про особу: ПІБ; стать; дата народження; визначене особою місце самоізоляції; зареєстроване місце проживання особи; засоби зв’язку (номер телефону); місце роботи та його адреса; можливість забезпечувати піклування за особою; стан здоров’я; контактні особи (за наявності); строк самоізоляції.

Особи, які потребують самоізоляції, зобов’язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають.

Поточний контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції здійснюється за вибором особи в один із таких способів:

– працівниками Національної поліції, Національної гвардії відповідно до внутрішнього порядку заходів з контролю за самоізоляцією, державних установ епідеміологічного профілю МОЗ, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами;

– за допомогою Системи через мобільний додаток (з моменту авторизації в ньому).

Після встановлення мобільного додатка у випадкові проміжки часу протягом дня особа отримує повідомлення (push-повідомлення). У разі отримання повідомлення особа повинна протягом 15 хвилин за допомогою мобільного додатка зробити фото свого обличчя. У разі невідповідності геолокації або фотографії, відсутності зв’язку з мобільним додатком, видалення, встановлення обмежень щодо передачі інформації за допомогою мобільного додатка, до органів Національної поліції надсилається повідомлення про випадок порушення умов самоізоляції. Надсилання повідомлення є підставою для подальшого здійснення органами Національної поліції, Національної гвардії контролю за додержанням зобов’язання самоізоляції. Надсилання повідомлення до органів Національної поліції не може бути окремою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.

Поточний контроль за додержанням правил самоізоляції працівники Національної поліції, Національної гвардії, державних установ МОЗ епідеміологічного профілю, уповноважені органами місцевого самоврядування посадові особи здійснюють шляхом проведення перевірки фактичної наявності відповідних категорій громадян за зазначеними ними адресами самоізоляції.

Враховуючи вищенаведені норми Порядку № 211, під час самоізоляції працівник повинен знаходитися вдома або в самостійно визначеному місці, де можливість контакту з іншими особами зведено до мінімуму (щоб зменшити ризик зараження). Під час самоізоляції відвідування працівником місця роботи стає неможливим. Тому роботодавець має видати наказ про увільнення працівника від роботи (виконання трудових обов’язків) на період самоізоляції (карантину) на підставі Порядку № 211.

З 18 березня 2020 року внесені доповнення до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105), якими встановлено «страхові» гарантії для осіб, які перебувають на самоізоляції.

Так, частину 1 статті 22 Закону № 1105 доповнено пунктом 5-1, яким встановлено новий страховий випадок: допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій (далі — антикоронавірусні заходи).

Отже, якщо особа (працівник) звернулась до закладу охорони здоров’я (свого сімейного лікаря) з проханням здійснювати за ним медичний нагляд, повідомила місце своєї самоізоляції та інформацію про засоби зв’язку (номер телефону), короткі відомості про стан здоров’я і хронічні захворювання на час самоізоляції (за згодою особи), як цього вимагає пункт 4 Постанови № 211, то така особа має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі — Фонд).

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням антикоронавірусних заходів, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1105 особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням антикоронавірусних заходів, допомога по тимчасовій непрацездатності (далі — «лікарняні») виплачується в розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Таким чином, за період самоізоляції під медичним наглядом працівнику мають бути нараховані «лікарняні», які незалежно від страхового стажу працівника виплачуються Фондом в розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу).

Оскільки жодних змін до статті 31 Закону № 1105 не внесено, можна зробити висновок, що підставою для виплати «лікарняних» за період самоізоляції під медичним наглядом, є листок непрацездатності, виданий у встановленому порядку (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105).

Для того щоб роботодавець мав право або був зобов’язаний виплатити працівнику «лікарняні» за перші 5 днів самоізоляції під медичним наглядом, підтвердженої листком непрацездатності, потрібно внести зміни до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440.

Якщо працівник, який досяг 60-річного віку, перебуває на самоізоляції не під медичним наглядом, то він не має права на отримання «лікарняних» в розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу). Водночас такий працівник може виконувати свої посадові (трудові) обов’язки, передбачені трудовим договором, дистанційно (вдома). Для цього керівник підприємства наказом може запровадити для працівника дистанційну (надомну) роботу з оплатою праці в повному обсязі (в розмірі повного окладу).¹

Якщо виконувати дистанційно (вдома) трудові обов’язки неможливо, то для працівника на період карантину (самоізоляції) вводиться простій з оплатою часу простою в розмірі 2/3 окладу (ч. перша ст. 113 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).¹

Також працівнику на період карантину (самоізоляції) на підставі його заяви може бути надано будь-яку з відпусток, передбачених законодавством, на які працівник має право, в тому числі відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ч. четверта ст. 84 КЗпП, ч. третя ст. 26 Закону України «Про відпустки»).¹