Роз’яснення Пенсійного фонду України «Щодо оплати листка непрацездатності під час простою» від 02.06.2023

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 02.06.2023

Щодо оплати листка непрацездатності під час простою

Чи можна оформити лікарняний під час простою?

Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних чи технічних умов, необхідних для виконання роботи, або іншими обставинами (стаття 34 Кодексу законів про працю України).

У свою чергу умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається як повна або часткова компенсація втрати заробітної плати у разі настання страхового випадку, адже заробітна плата — це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

При цьому оплата простою не з вини працівника віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати у складі оплати за невідпрацьований час. Тобто при оголошенні простою не з вини працівника роботодавець зобов’язаний виплачувати людині заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за період знаходження працівника в простої.

Слід враховувати те, що тимчасова непрацездатність людини відповідно до медичного висновку — це непрацездатність внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. А оскільки під час простою відбувається зупинення роботи, у працівника у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, стан тимчасової непрацездатності не настає.

Крім того, у разі настання страхового випадку в період перебування працівника у простої втрати заробітної плати не відбувається, тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Водночас у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою підприємства згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності має оплачуватися працівнику на загальних підставах.

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Вищенаведене роз’яснення ПФУ фактично є повторенням позиції, викладеної у листі ПФУ від 22.02.2023 № 2800-030401-8/9101 (див. ВПЗ № 3/2023, стор. 98), яка полягає в тому, що під час простою не з вини працівника «лікарняні» працівнику не виплачуються, оскільки в період такого простою працівник роботу не виконує, а йому надається гарантійна і компенсаційна виплата — оплата простою з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Це вже не перше роз’яснення ПФУ (після того як він став страховиком у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування), де вислювлюється позиція, згідно з якою у разі якщо працівник не працює, але за ним зберігається повністю або частково заробітна плата (зокрема, оплата простою) чи зберігається середній заробіток (зокрема, за час підвищення кваліфікації), то «лікарняні» працівнику не виплачуються. Такі роз’яснення мають єдину мету — зекономити страхові кошти і перекласти на роботодавця обов’язок здійснювати виплати працівнику під час його тимчасової непрацездатності. При цьому в жодному зі своїх роз’яснень ПФУ не згадує чомусь про те, що вичерпний перелік випадків, коли «лікарняні» не виплачуються (підстави для відмови в наданні «лікарняних»), наведено у статті 16 Закону № 1105. Ця стаття не містить норми, згідно з якою «лікарняні» не виплачуються за час простою або за час, коли на момент настання страхового випадку працівник не працював, але за ним зберігалася заробітна плата повністю або частково чи зберігався середній заробіток. Тобто замість того щоб посилатися на прямі норми Закону № 1105, ПФУ вишукує непрямі норми Закону № 1105 або інших законів, якими намагається обґрунтувати своє небажання виплачувати «лікарняні» працівникам за рахунок страхових коштів.

Позиція нашої редакції незмінна — за час тимчасової непрацездатності під час простою не з вини працівника «лікарняні» працівнику мають виплачуватися.

Аргументація така: оплата простою є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством (частинами першою та третьою статті 113 КЗпП), що належить до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону України «Про оплату праці», пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).

Частиною 1 статті 15 Закону № 1105 встановлено, що «лікарняні» надаються застрахованій особі у формі страхової виплати, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.

Таким чином, якщо працівнику під час простою нараховується оплата простою у випадках, передбачених частинами першою і третьою статті 113 КЗпП, тобто нараховується заробітна плата, а працівник під час такого простою захворів, то йому за період хвороби мають бути нараховані «лікарняні» як компенсація втрати заробітної плати (оплати простою).

Час простою з вини працівника не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП). Отже, якщо працівник під час неоплачуваного простою захворів, то йому за період хвороби «лікарняні» не нараховуються, оскільки немає що компенсувати (немає заробітної плати у вигляді оплати простою).