Щодо варіантів оплати часу простою, введеного роботодавцем для працівників на період карантину
У зв’язку із встановленням карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 на підприємстві, що здійснює роздрібну торгівлю, з 18 березня 2020 року зупинено роботу більшості структурних підрозділів (магазинів) і наказом керівника введено простій. Яким чином підприємство має оплачувати працівникам період такого простою: - на підставі частини першої статті 113 КЗпП — в розмірі не нижче 2/3 окладу; - на підставі частини третьої статті 113 КЗпП — в розмірі середнього заробітку?
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 р. № 671/97-ВР, яку з 17 березня 2020 року викладено в новій редакції, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Отже, карантин, введений з 12 березня 2020 р. до 11 травня 2020 р. на всій території України постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. № 211 із змінами (далі — Постанова № 211), є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), через яку на підприємстві може бути введено простій.
Порядок оплати часу простою встановлено статтею 113 КЗпП.
Відповідно до частини першої статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Звертаємо увагу, що текстом «на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України» частина перша статті 113 КЗпП була доповнена лише з 2 квітня 2020 року.
Отже, якщо на період карантину, встановленого Постановою № 211, роботодавцем був введений простій на всьому підприємстві або для деяких структурних підрозділів або для окремих працівників, то за час простою працівникам нараховується заробітна плата в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу).
Оплата простою в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (ч. перша ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР). Проте роботодавець за наявності фінансової можливості може оплачувати працівникам період простою і в більшому розмірі, наприклад, в розмірі 3/4 (4/5, 5/6 і більше) тарифної ставки (окладу), а також в розмірі повної тарифної ставки (повного окладу).
Згідно з частиною третьою статті 113 КЗпП за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Таким чином, якщо подальше виконання працівниками посадових (трудових) обов’язків несе небезпеку для життя чи здоров’я таких працівників або для людей, які їх оточують, то на період простою під час карантину роботодавець може виплачувати працівникам середній заробіток як більша гарантія, ніж передбачено частиною першою статті 113 КЗпП. Це узгоджується зі статтею 97 КЗпП та статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, відповідно до яких умови запровадження та розміри компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії (ч. третя ст. 13 КЗпП, ч. третя ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII).
Про порядок оплати часу простою працівників зазначається в наказі про введення простою.
Звертаємо увагу, що премії, доплати, надбавки та інші виплати, які нараховуються пропорційно відпрацьованому часу, за час простою не виплачуються, оскільки працівником в цей час робота не виконується.