Лист Міністерства економіки України «Щодо розрахунку з працівником при звільненні в період воєнного стану» від 17.05.2022 № 4706-06/25215-07
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 17.05.2022 № 4706-06/25215-07
Щодо розрахунку з працівником при звільненні в період воєнного стану
(Витяг)
Мінекономіки розглянуло ваше звернення <…> і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частиною третьою статті 1 Закону визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Статтями 4, 5 Закону встановлені особливості звільнення працівників в умовах воєнного стану. При цьому зазначеними статтями Закону не передбачено змін щодо розрахунку з працівниками при звільненні.
Частиною першою статті 13 Закону передбачено, що призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Отже, призупинення дії трудового договору може бути застосовано тоді, коли трудовим договором встановлено обов’язок надання та виконання роботи, але військова агресія проти України виключає можливість її надання та виконання.
Однак при звільненні працівника обов’язок надання та виконання роботи припиняється.
Виходячи із зазначеного, у разі звільнення працівника всі суми, що належать йому від роботодавця, мають бути виплачені працівникові за рахунок коштів роботодавця з урахуванням вимог, встановлених статтею 116 КЗпП.
Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Заступник Міністра економіки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації – Ігор ДЯДЮРА
_________________________________________________________________________
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Вищенаведений лист був виданий Мінекономіки ще у травні 2022 року, тобто до 19 липня 2022 року, коли набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі — Закон № 2352), про норми якого ми докладно розповіли в попередньому номері журналу.1 І хоча Законом № 2352 до частини першої статті 47, частини першої статті 116 КЗпП, частини першої статті 1, статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» були внесені зміни, висновок, зроблений у передостанньому абзаці вищенаведеного листа, продовжує залишатись актуальним, в тому числі під час воєнного стану: у разі звільнення працівника всі суми, що належать йому від роботодавця, мають бути виплачені працівникові за рахунок коштів роботодавця з урахуванням вимог, встановлених статтею 116 КЗпП.
1 Див. статтю «Нововведення в законодавстві, направлені на оптимізацію трудових відносин» в журналі «Все про працю і зарплату» № 4/2022, стор. 12. (Ред.)
Наразі згідно з частиною першою статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Держпраці у листі від 09.05.2022 № 1922/4/4.1-ЗВ-22а повідомила, що у разі призупинення трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б. У разі звільнення працівника у період призупинення дії трудового договору роботодавець має виплатити йому всі належні кошти до дня призупинення дії трудового договору. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП).
У разі невиплати роботодавцем всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник може звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. друга ст. 233 КЗпП).