Роз’яснення Фонду соціального страхування України «Щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо працівник не виходить на роботу» від 08.09.2022 № 1184-11-1

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦIАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАIНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 08.09.2022 № 1184-11-1

Щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності,
якщо працівник не виходить на роботу

(Витяг)

Розглянувши лист <…> щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі — Фонд), виконавча дирекція Фонду в межах своєї компетенції повідомляє наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон № 1105) соціальне страхування здійснюється за принципом законодавчого визначення умов i порядку здійснення соціального страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 15 та пунктом 2 частини першої статті 16 Закону № 1105 визначено, що роботодавець зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом, а застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гiг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та надається за основним місцем роботи (діяльності).

Частиною першою статті 31 Закону № 1105 передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Слід врахувати, що абзацом четвертим пункту 3 розділу I Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.06.2021 № 1066, визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.

Отже, у випадку хвороби або травми, яка наступає або триває у працівника під час, коли для цього працівника згідно із графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи працівника передбачено вихід на роботу (трудові відносини не призупинені, не перебуває у відпустці за власний рахунок тощо), тобто підприємство працює (не перебуває у простої, не припинило свою діяльність) i іншим працівникам здійснюється нарахування заробітної плати, то зазначеному працівнику надається допомога по тимчасовій непрацездатності за дні тимчасової непрацездатності, зазначені у листку непрацездатності, на загальних підставах як компенсація втраченого заробітку.

Директор                                                                          Тетяна МИХАЙЛЕНКО

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: З вищенаведеного роз’яснення ФССУ випливає, що якщо на працюючому підприємстві працівник не виходить на роботу за власною ініціативою в період, коли з ним трудові відносини не призупинені, він не перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням (зокрема, під час воєнного стану виїхав до іншого регіону України), то за період, який позначено в табелі обліку робочого часу як інші причини неявок (за кодом «І» або «30») або неявки з нез’ясованих причин (за кодом «НЗ» або «28»), такому працівнику за дні тимчасової непрацездатності, зазначені у листку непрацездатності, «лікарняні» мають нараховуватися на загальних підставах незважаючи на те, що працівник перед тимчасовою непрацездатністю на роботу не виходив і заробітну плату не отримував. Тобто для цієї ситуації, на думку ФССУ, немає значення, що згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї страхового випадку.

Скоріш за все, це пояснюється тим, що у статті 23 Закону № 1105, яка містить вичерпний перелік підстав для ненадання допомоги по тимчасовій непрацездатності, не зазначено таку підставу як невихід працівника на роботу (неявки).

Звертаємо увагу, що в ситуації, коли працівнику введено простій не з його вини з нарахуванням оплати простою, Мінсоцполітики та ФССУ¹ зробили такі висновки:

1. Якщо працівник під час простою згідно з наказом про введення простою виходить на роботу і присутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР), то в разі хвороби під час такого простою йому виплачуються «лікарняні».

2. Якщо працівник під час простою не виходить на роботу і відсутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений ПВТР, то в разі хвороби під час такого простою йому «лікарняні» не виплачуються.