Лист Пенсійного фонду України «Щодо прийняття рішення про призначення страхових виплат застрахованим особам» від 01.02.2023 № 2800-030401-8/5227

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 01.02.2023  № 2800-030401-8/5227

Щодо прийняття рішення про призначення страхових виплат застрахованим особам

Пенсійний фонд України в межах своєї компетенції розглянув лист Федерації професійних спілок України <…> та повідомляє.

Відповідно до частин першої та третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діє з 01.01.2023) (далі — Закон) страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Іншого Законом не передбачено.

З урахуванням наведеного страхувальник, реалізуючи вимоги частин першої та третьої статті 22 Закону, приймає рішення у формі розпорядчих документів згідно з наданими повноваженнями. Форму документа, який видає уповноважена особа, окремі питання організації роботи з призначення та здійснення страхових виплат страхувальник визначає самостійно.

Заступник Голови правління                                                                  Ірина КОВПАШКО

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Поява вищенаведеного листа обумовлена тим, що з 01.01.2023 Законом № 1105 не передбачено створення на підприємстві комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, яка до 01.01.2023 приймала рішення про призначення (відмову в призначенні) матеріального забезпечення («лікарняних», «декретних»), розглядала підставу і правильність видачі листків непрацездатності.

Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства в день його прийняття оформлювалось протоколом, що було передбачено пунктом 4.3 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління ФССУ від 19.07.2018 № 13 (далі — Положення № 13), а форму протоколу було наведено у додатку до цього Положення.

З 01.01.2023 в частині 3 статті 22 Закону № 1105 зазначено, що рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами.

Отже, тепер Положення № 13 не застосовується (скоріш за все його найближчим часом скасують), а страхувальник (роботодавець) має самостійно визначити, хто, яким чином і в якій формі буде приймати рішення про призначення (відмову в призначенні) страхових виплат застрахованим особам (працівникам).

ФССУ в роз’ясненні від 09.01.2023 (див. ВПЗ № 1/2023, стор. 98) повідомив, що відтепер рішення про призначення або відмову в призначенні допомог за листками непрацездатності має приймати сам роботодавець або уповноважена ним особа. Призначити уповноважену особу можна розпорядчим документом на розсуд керівника підприємства. Рішення про призначення страхових виплат необхідно оформлювати відповідним розпорядчим документом — це може бути наказ, постанова, розпорядження, рішення тощо.

Таким чином, своє рішення про призначення страхової виплати уповноважені особи страхувальника можуть оформляти протоколом, актом тощо, а страхувальник — наказом, розпорядженням, рішенням тощо. Вид і форму розпорядчого документа та інші питання організації роботи з призначення та здійснення страхових виплат має визначити страхувальник (роботодавець) самостійно.