Звітуємо про працевлаштування інвалідів у 2019 році

Законодавчим актом, який визначає гарантії працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — інваліди), є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII (далі — Закон № 875).

Згідно зі статтею 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства), а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (далі — ФСЗІ) або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.

Відповідно до статті 25 Закону № 875 підприємства, фізичні особи, які використовують найману працю, створюють безпечні і не шкідливі для здоров’я умови праці, вживають заходів до запобігання інвалідності та відновлення працездатності інвалідів. у разі працевлаштування інвалідам забезпечують розумне пристосування робочих місць.

Роботодавці можуть приймати на роботу інвалідів як на звичайні робочі місця, так і на спеціальні (якщо це необхідно внаслідок захворювання інваліда і визначено рекомендаціями медіко-соціальної експертної комісії). Спеціальні робочі місця створюються роботодавцями з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Але в даний час атестація робочих місць за умовами праці для інвалідів проводиться на загальних підставах¹ відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442, і передбачає, перш за все, визначення та підтвердження права працівників на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2, щорічні додаткові відпустки і підвищену оплату праці за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, скорочений робочий тиждень, інші пільги і компенсації, передбачені законодавством.²

При дотриманні певних умов роботодавцям надається дотація на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування безробітних інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості (далі — ДСЗ). Надання такої дотації роботодавцю для покриття власних витрат здійснюється відповідно до Порядку надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1836.

Норматив для працевлаштування інвалідів та його виконання

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, (далі разом — роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.

Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. друга ст. 19 Закону № 875).

Роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону № 875 (ч. третя ст. 19 Закону № 875).

Відповідно до статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до ДСЗ.

Роботодавці зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати ДСЗ інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до ФСЗІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищенаведених норм Закону № 875 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»» від 31.01.2007 р. № 70 (далі — Постанова № 70), якою затверджено кілька Порядків, що регулюють різні аспекти працевлаштування роботодавцями інвалідів, взаємовідносини роботодавців з ДСЗ та ФСЗІ.

Звертаємо увагу, що згідно з нормами статей 5 і 22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067) ДСЗ і її територіальні органи лише сприяють працевлаштуванню інвалідів, які перебувають на обліку та зареєстровані як безробітні, сприяють їм в обранні підходящої роботи, надають роботодавцям послуги з підбору працівників, надають безкоштовно роботодавцям консультації з питань працевлаштування інвалідів. При цьому згідно з пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 5067 інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», віднесені до категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.³

Враховуючи вищевикладене, в даний час позиція ФСЗІ⁴ така: обов’язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом № 875 нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів покладається виключно на роботодавців, тобто саме вони повинні самостійно здійснювати пошук і працевлаштування інвалідів. При цьому бюджетні установи теж повинні виконувати зазначений норматив (норму частини першої статті 19 Закону № 875).

Що стосується судової практики з цього питання, то Верховний Суд в своїх «свіжих» постановах⁵ виклав наступну правову позицію: якщо причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця (він інформував ДСЗ про наявність вакансій для інвалідів, створив робочі місця для інвалідів, але жоден з інвалідів до нього не звернувся з проханням працевлаштувати), то в діях роботодавця відсутній склад порушення, отже, на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями.

Виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі — норматив) вважається працевлаштування роботодавцем інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч. п’ята ст. 19 Закону № 875).

До виконання роботодавцями нормативу може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів (далі — ГОІ) шляхом створення господарських об’єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями ГОІ з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ч. шоста ст. 19 Закону № 875).

Постановою № 70 затверджено Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Порядок зарахування), який був оновлений у 2019 році.

Відповідно до пункту 3 Порядку зарахування виконання нормативу за звітний період також може бути забезпечене шляхом виконання однієї з таких умов:

– загальна чисельність працевлаштованих інвалідів, для яких таке місце роботи є основним, на підприємствах, що входять до складу господарського об’єднання (далі — госпоб’єднання), є не меншою, ніж сума нормативів для кожного з таких підприємств;

– кількість працюючих інвалідів на підприємстві ГОІ за основним місцем роботи, що перевищує 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що входить до складу госпоб’єднання, є більшою, ніж кількість нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів на всіх інших підприємствах, що входять до складу відповідного госпоб’єднання, згідно з установленим нормативом таких робочих місць;

– розміщення на підприємстві ГОІ, яке не входить до складу госпоб’єднання, або на підприємстві із чисельністю зайнятих інвалідів за основним місцем роботи, що становить не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), які безпосередньо виготовляються такими підприємствами, за умови, що сума річних витрат на оплату праці інвалідів на підприємстві, на якому розміщено замовлення, перевищує суму адміністративно-господарських санкцій, які підприємство повинне сплатити у разі невиконання нормативу.

Таким чином, виконавши одну із вищезазначених умов, роботодавець виконує норматив (в останньому випадку — не працевлаштовуючи інвалідів безпосередньо у себе).

Рішення про виконання нормативу у вищевказаних випадках роботодавцем та госпоб’єднаннями, до складу яких входять підприємства ГОІ, приймається відділенням ФСЗІ протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Реєстрація роботодавців у Фонді соціального захисту інвалідів

Відповідно до частини дев’ятої статті 19 Закону № 875 роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях ФСЗІ за своїм місцезнаходженням (за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців).

Постановою № 70 затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі — Порядок реєстрації).

Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку роботодавці для реєстрації в ФСЗІ, яка проводиться безкоштовно, подають (надсилають рекомендованим листом) відділенню ФСЗІ заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України (далі — Мінпраці) від 14.03.2007 р. № 98 (далі — Наказ № 98), де, зокрема, зазначається кількість працюючих згідно зі штатним розкладом на момент узяття на облік, в т. ч. інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації ГОІ, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, подають (надсилають) також копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, виданої органом державної податкової служби (далі — довідка).

Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, разом із заявою і копією довідки подають (надсилають) відділенню ФСЗІ відомості про такі підрозділи, а саме форму «Перелік підприємств, що ввійшли до складу господарського об’єднання, та/або відокремлених підрозділів роботодавця» (далі — Перелік підприємств та підрозділів), затверджену наказом Мінпраці від 10.02.2007 р. № 42 (далі — Наказ № 42).

Госпоб’єднання, утворені відповідно до статті 19 Закону № 875, разом із заявою і копією довідки подають:

• копію установчого договору та/або статуту госпоб’єднання;
• перелік підприємств, що увійшли до складу госпоб’єднання (тобто форму Переліку підприємств та підрозділів, затверджену Наказом № 42).

Роботодавець, який раніше був зареєстрований в ФСЗІ, але у якого змінилося найменування чи місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові чи місце реєстрації проживання фізичної особи – підприємця, подає заяву та копію довідки протягом 10 робочих днів після державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи чи зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи – підприємця.

Оригінали перерахованих вище документів пред’являються під час подання заяви. У разі надсилання заяви поштою копії документів засвідчуються нотаріально.

Датою реєстрації роботодавця у відділенні ФСЗІ вважається дата подання ним вищезазначених документів, а у разі надсилання їх поштою — дата на поштовому штемпелі (п. 4 Порядку реєстрації).

Новостворені роботодавці (у тому числі підприємства, організації ГОІ), в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до 8 і більше осіб, реєструються у відділенні ФСЗІ до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих (абз. третій п. 3 Порядку реєстрації).

Таким чином, роботодавець зобов’язаний зареєструватися у відділенні ФСЗІ в період з 1 січня до 1 лютого поточного року в разі, якщо в попередньому році кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до 8 і більше осіб.⁶

Відділення ФСЗІ надсилає роботодавцю протягом 10 робочих днів після реєстрації рекомендованим листом повідомлення про його реєстрацію (довідку) за формою, затвердженою Наказом № 98.

Подання до Фонду соціального захисту інвалідів Звіту за ф. № 10-ПІ

Відповідно до частини дев’ятої статті 19 Закону № 875 роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, щороку подають до відділення ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Наказом № 42 затверджено:

– форму звіту № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (далі — Звіт ф. № 10-ПІ);

– Інструкцію щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (далі — Інструкція № 42).

Постановою № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі — Порядок подання звітів). Цей Порядок визначає процедуру подання роботодавцями, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, Звіту ф. № 10-ПІ відповідному відділенню ФСЗІ та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів — базовому центру зайнятості.

Частиною дев’ятою статті 19 Закону № 875, пунктом 2 Порядку подання звітів та пунктом 2.1 Інструкції № 42 визначено, що Звіт ф. № 10-ПІ складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню ФСЗІ.

Подання Звіту ф. № 10-ПІ в електронному вигляді законодавством не передбачено.⁷

Таким чином, Звіт ф. № 10-ПІ заповнюється в поточному році за попередній рік, тому роботодавці за 2019 рік повинні подати (надіслати поштою) до відповідних відділень ФСЗІ, в яких вони зареєстровані, зазначений Звіт до 1 березня 2020 року (тобто 29 лютого — останній день його подання).

Зауважимо, що в самій формі Звіту ф. № 10-ПІ в полі «Терміни подання» зазначено, що він подається «не пізніше 1 березня після звітного періоду». Про таку останню дату подання Звіту ф. № 10-ПІ повідомляв і ФСЗІ в деяких своїх листах⁸. Однак це не відповідає нормам пункту 2 Порядку подання звітів та пункту 2.1 Інструкції № 42, тому не рекомендуємо роботодавцям подавати цей Звіт пізніше 29 лютого в цьому році (пізніше 28 лютого в невисокосному році).

Датою надходження Звіту ф. № 10-ПІ вважається дата подання роботодавцем цього Звіту до відділення ФСЗІ, а у разі направлення його поштою — дата на поштовому штемпелі (п. 2 Порядку подання звітів).

Якщо роботодавець не зареєстрований у відповідному відділенні ФСЗІ, але подає Звіт ф. № 10-ПІ за звітний рік, то він може зареєструватися в цей же день безпосередньо перед поданням Звіту (лист ФСЗІ від 03.08.2009 р. № 1/6-377/06).

Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи або належать до госпоб’єднань, створених відповідно до статті 19 Закону № 875, заповнюють зведений Звіт ф. № 10-ПІ (п. 1.2 Інструкції № 42).

Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, належать до числа роботодавців, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, чи госпоб’єднань, створених відповідно до статті 19 Закону № 875, разом зі Звітом ф. № 10-ПІ надають до відділення ФСЗІ за місцем їх державної реєстрації документи, визначені Порядком подання звітів, а також перелік підприємств, що входять до їх складу, за формою згідно з додатком до Інструкції № 42 (п. 1.3 Інструкції № 42).

Роботодавець, який має відокремлені підрозділи, подає Звіт ф. № 10-ПІ, підготовлений з урахуванням даних цих підрозділів. У разі зміни їх кількості роботодавець разом із Звітом ф. № 10-ПІ подає відомості про такі підрозділи за формою, наведеною в додатку до Інструкції № 42 (п. 3 Порядку подання звітів).

Зауважимо, що роботодавець, який має відокремлені підрозділи, самостійно визначає, де будуть працевлаштовані інваліди: на головному підприємстві або у відокремлених підрозділах. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів поширюється на підприємство в цілому, а не на кожний підрозділ окремо. Якщо роботодавець має відокремлені підрозділи за кордоном, то у відомостях про ці підрозділи слід вказати відповідні країни і кількість таких підрозділів. Однак відомості про середньооблікову чисельність штатних працівників в цих підрозділах не відображаються у Звіті ф. № 10-ПІ.

Згідно з пунктом 3 Порядку подання звітів госпоб’єднання, створене відповідно до статті 19 Закону № 875, разом зі зведеним Звітом ф. № 10-ПІ, підготовленим з урахуванням даних об’єднання та підприємств, що увійшли до його складу (далі — підприємства), подає:

• окремі звіти об’єднання та підприємств про зайнятість і працевлаштування інвалідів;
• перелік підприємств за формою, наведеною у додатку до Інструкції № 42;
• копії договорів, що підтверджують розміщення на підприємстві ГОІ, яке входить до складу госпоб’єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), платіжних доручень за такими договорами, розрахунків витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством ГОІ та включення до цих витрат заробітної плати інвалідів, які працюють на зазначеному підприємстві.

Якщо до складу госпоб’єднання входить підприємство, яке зареєстроване або повинно бути зареєстроване в іншому відділенні ФСЗІ, то відділення ФСЗІ, якому госпоб’єднання подає Звіт ф. № 10-ПІ, інформує про це відповідне відділення ФСЗІ.

Визначення кількості штатних працівників з метою виконання нормативу для працевлаштування інвалідів

Як випливає з норм статей 18 – 20 Закону № 875, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен розраховуватися роботодавцем виходячи з середньооблікової чисельності (кількості) штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції № 42 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286 (далі — Інструкція № 286).

Відповідно до розділу 2 Інструкції № 286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на певну дату з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Згідно з розділом 3 Інструкції № 286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

• середньооблікова кількість штатних працівників;
• середня кількість зовнішніх сумісників;
• середня кількість працюючих за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийняття, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з’явились або не з’явились на роботу.

Всі категорії працівників (в тому числі тимчасово відсутні), які включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, наведені в підпунктах 2.4.1–2.5.7, 2.5.10–2.5.15 Інструкції № 286, а категорії тих, які не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, — в підпунктах 2.5.8–2.5.9, 2.6.1–2.6.7 Інструкції № 286.

Зокрема, до середньооблікової кількості включаються штатні працівники, які фактично вийшли на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою, а також працівники, прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день (тиждень) — в обліковій кількості ці працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, обумовлені при прийнятті на роботу. Але до працівників, прийнятих та переведених на роботу на неповний робочий день (тиждень), не належать ті категорії працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, зокрема: працівники, молодші 18 років; зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці; жінки, яким надані додаткові перерви у роботі для годування дитини, інші категорії працівників.

Також до середньооблікової кількості штатних працівників включаються штатні працівники, які перебувають у службових відрядженнях (включаючи закордонні), направлені для виконання робіт вахтовим методом, тимчасово переведені на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб’єктами господарювання, які не з’явились на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття через інвалідність), виконують державні або громадські обов’язки, направлені з відривом від виробництва до навчальних закладів для підвищення кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші підприємства або за кордон, перебувають у щорічних (основних і додаткових) відпустках, творчих та інших оплачуваних відпустках, наданих відповідно до законодавства, колективного договору та трудового договору (контракту), відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації; іноземні громадяни, які оформлені згідно з національним законодавством (пп. 2.4.4, 2.4.8, 2.4.10, 2.5.1–2.5.7 Інструкції № 286).

Не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників працівники, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (пп. 2.5 .8 – 2.5.9 Інструкції № 286), облік яких ведеться окремо (пп. 3.2.2 Інструкції № 286).⁹

Також не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, зокрема, особи, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. При цьому працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому ж підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа (пп. 2.6.1 Інструкції № 286).

Враховуючи вищевикладене, до виконання нормативу і до середньооблікової кількості штатних працівників не включаються інваліди, які є зовнішніми сумісниками.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого — по 28 або 29 число), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів поспіль кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Середньооблікова кількість штатних працівників за рік обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства протягом року, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто на 12.

Згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 округлення отриманого результату обчислень (в т. ч. середньооблікової кількості штатних працівників за рік) для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці до цілих одиниць здійснюється за правилом парної цифри, тобто:

• якщо остання значуща цифра менше або дорівнює 4, вона відкидається (7,4 ≈ 7);

• якщо остання значуща цифра більше або дорівнює 6 — найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю (2,6 ≈ 3);

• якщо остання значуща цифра 5 — найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (3,5 ≈ 4; 6,5 ≈ 6).

Водночас звертаємо увагу, що при обчисленні нормативу для працевлаштування інвалідів, який відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875 при розрахунках округлюється до цілого значення, застосовується інше правило округлення, якщо остання значуща цифра 5. Так, згідно з пунктом 3.4 Інструкції № 42 якщо при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01 в таблиці Звіту ф. № 10-ПІ), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), що відображаються в цілих одиницях, виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого таким чином: якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення (наприклад: 1,5 ≈ 2, 2,5 ≈ 3; 3,5 ≈ 4; 4,5 ≈ 5 і т. д.).¹⁰

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці. До створених підприємств не належать підприємства, створені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів. Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників у середньому за період на загальних підставах (пп. 3.2.4 Інструкції № 286).

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12 (пп. 3.2.6 Інструкції № 286).¹¹

_______________________________________________________________________________

ПРИКЛАД 1

Визначення середньооблікової кількості штатних працівників,
якщо підприємство відпрацювало повний календарний рік

На підприємстві протягом 2019 року середньооблікова кількість штатних працівників становила: в січні – лютому — по 434 особи, в березні – травні — по 436 осіб, в червні – серпні — по 438 осіб, у вересні – грудні — по 440 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2019 рік:

(434 особи х 2 міс. + 436 осіб х 3 міс. + 438 осіб х 3 міс. + 440 осіб х 4 міс) : 12 міс. = 5250 осіб : 12 міс. = 437,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 438 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна: 437,5 ≈ 438).

Визначаємо норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів:

438 осіб х 4% = 17,5 (осіб)

Після округлення (згідно з пунктом 3.4 Інструкції № 42 якщо після коми число 5, то воно округлюється в бік збільшення: 17,5 ≈ 18) отримуємо, що норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2019 році становить 18 осіб (інвалідів).

ПРИКЛАД 2

Визначення середньооблікової кількості штатних працівників,
якщо підприємство відпрацювало менше календарного року

Підприємство створено і почало працювати в березні 2019 року. Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства по місяцях становила: в березні — 5 осіб, в квітні — 26 осіб, в травні — 41 особа, в червні — 60 осіб, в липні — 77 осіб, в серпні — 90 осіб, у вересні — 115 осіб, в жовтні – грудні — по 136 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2019 рік:

(5 осіб + 26 осіб + 41 особа + 60 осіб + 77 осіб + 90 осіб + 115 осіб + 136 осіб х 3 міс.) : 12 міс. = 822 особи : 12 міс. = 68,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 68 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї цифра залишається без змін, якщо вона парна).

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить:

68 осіб х 4% = 2,7 (особи)

Округлюємо отриманий результат до цілих одиниць і отримуємо норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2019 році — 3 особи (інваліда).

ПРИКЛАД 3

Середньооблікова кількість штатних працівників,
яке дозволяє підприємству не працевлаштовувати інваліда

На підприємстві протягом 2019 року середньооблікова кількість штатних працівників становила: в січні – березні — по 6 осіб, в квітні – червні — по 7 осіб, в липні – серпні — по 8 осіб, у вересні – жовтні — по 9 осіб, в листопаді – грудні — по 8 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2019 рік:

(6 осіб х 3 міс. + 7 осіб х 3 міс. + 8 осіб х 2 міс. + 9 осіб х 2 міс. + 8 осіб х 2 міс.) : 12 міс. = 89 : 12 = 7,4 (осіб).

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 7 осіб.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників за 2019 рік становить 7 осіб, тому підприємство не зобов’язане було працевлаштовувати інваліда у 2019 році і не зобов’язане реєструватися до 1 лютого 2020 року в ФСЗІ та подавати Звіт ф. № 10-ПІ за 2019 рік до 1 березня 2020 року.

Однак якби середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2019 рік становила до округлення 7,5 осіб, то це число має бути округлено за правилами до 8, і вказаний показник склав би 8 осіб. У такому випадку підприємство повинно було працевлаштувати одного інваліда у 2019 році, зареєструватися до 1 лютого 2020 року в ФСЗІ і подати Звіт ф. № 10-ПІ за 2019 рік до 1 березня 2020 року.

_________________________________________________________________________________________

Порядок заповнення Звіту ф. № 10-ПІ

Заповнення Звіту ф. № 10-ПІ здійснюється відповідно до Інструкції № 42 роботодавцями, у яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб. Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, заповнюють зведений Звіт ф. № 10-ПІ.

Адресна частина Звіту ф. № 10-ПІ і сітка кодів заповнюються за даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

При заповненні розділу «Кількість працівників та фонд оплати праці» Звіту ф. № 10-ПІ в рядку 01 «Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб)» відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 286 (див. вище) (п. 3.1 Інструкції № 42).

У рядку 02 «з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)» відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким встановлена інвалідність. При цьому фізична особа, яка використовує найману працю, якщо їй встановлена інвалідність, збільшує показник рядка 02 на одиницю (п. 3.2 Інструкції № 42).

У рядку 03 «Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб)» відображається кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону № 875.

Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4%, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, він дорівнює 1 особі (п. 3.3 Інструкції № 42).

Як зазначалося вище, показники в рядках 01, 02 і 03 відображаються в цілих одиницях, при цьому якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

У рядку 04 «Фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.)» відображається сума фактичних нарахувань за звітний рік за заробітною платою штатних працівників, урахованих у рядку 01.

У рядку 05 «Середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.)» відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою

                     рядок 04 х 1000 

рядок 05 = ——————————- 

                          рядок 01 

У рядку 06 «Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.)» відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює

рядок 06 = (рядок 03 – рядок 02) х рядок 05

Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює:

                                рядок 05 

рядок 06 = 1 х      ——————– 

                                       2

ПРИКЛАД 4

Обчислення показників Звіту ф. № 10-ПІ

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2019 рік (рядок 01 Звіту ф. № 10-ПІ) — 438 осіб (див. приклад 1). Середньооблікова кількість штатних працівників за 2019 рік, яким встановлено інвалідність (рядок 02), за фактом — 16 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників за 2019 рік (рядок 04) — 31 536 тис. грн. Розрахуємо інші показники для заповнення Звіту ф. № 10-ПІ.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні були працювати на підприємстві в 2019 році відповідно до встановленого нормативу (рядок 03):

438 осіб х 4% = 18 осіб

Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2019 році (рядок 05):

31 536 х 1000 : 438 осіб = 31 536 000 грн. : 438 осіб = 72 000 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році (рядок 06):

(18 осіб – 16 осіб) х 72 000 грн. = 144 000 грн.

У розділі «Кількість працівників та фонд оплати праці» Звіту ф. № 10-ПІ вишенаведені показники відображаються підприємством наступним чином:

(Витяг)

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік

<…>

Кількість працівників та фонд оплати праці

<…>

_____________________________________________________________________________

Для спрощення роботи з розрахунку «інвалідного» нормативу розглянемо залежність кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03 Звіту ф. № 10-ПІ), від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік (рядок 01), якщо остання величина становить від 1 до 1500 осіб (див. таблицю).

Кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві,
залежно від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу

¹ СКШП — середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, осіб.

² КІ — кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до статті 19 Закону № 875, осіб.

Відповідальність за невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів

Згідно зі статтею 20 Закону № 875 роботодавці, у яких середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням ФСЗІ адміністративно-господарські санкції (далі — АГС), сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, в т. ч. підприємстві, організації ГОІ, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, розмір АГС за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати у таких роботодавців.

Вищенаведені положення про сплату АГС не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 20 Закону № 875 та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою № 70, роботодавці самостійно розраховують згідно з порядком заповнення Звіту ф. № 10-ПІ і сплачують АГС відділенням ФСЗІ за місцем їх державної реєстрації на відповідні рахунки до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому до правовідносин із стягнення АГС не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (цією статтею визначено, що АГС можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності).

Порушення термінів сплати АГС тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати (далі — Порядок № 223).

Відповідно до розділу 3 Порядку № 223 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати АГС по день сплати включно, тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.

У випадку, коли строк сплати АГС збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення. Пеня на пеню не нараховується.

Звертаємо увагу, що пункти 3.4 та 4 Порядку № 223 і деякі листи ФСЗІ вказують на те, що останнім днем сплати АГС при невиконанні нормативу є 15 квітня, а нарахування пені в разі їх несплати починається з 16 квітня. Але стаття 20 Закону № 875, згідно з якою АГС сплачуються до 15 квітня, дає підстави стверджувати, що останнім днем сплати АГС повинен бути день, що передує 15 квітня, тобто 14 квітня (у 2020 році це вівторок — робочий день).

Статтею 20 Закону № 875 встановлено, що сплату АГС і пені роботодавці проводять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі несплати АГС або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно роботодавця.

Вважається, що підприємство, яке подало Звіт ф. № 10-ПІ до відділення ФСЗІ і самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося невиконання «інвалідного» нормативу, сплатило АГС, вимоги статті 20 Закону № 875 виконало.¹²

Що стосується відповідальності посадових осіб роботодавців, то згідно з частиною другою статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання до ФСЗІ звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн.).

Зауважимо, що на відміну від штрафу за невиконання нормативу, штраф за неподання Звіту ф. № 10-ПІ накладається на посадову особу, відповідальну за подання цього Звіту.

Протокол про вищенаведені адміністративні правопорушення, який є підставою для звернення до суду, відповідно до статті 255 КпАП складають уповноважені посадові особи органів Державної служби України з питань праці.¹³