Сумісники: робочий час, оплата праці, оподаткування, трудові гарантії (частина 2)

У статті попереднього номера журналу¹, де розглядалися особливості трудових відносин за сумісництвом, зазначалося, що сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (далі разом — роботодавець).

Отже, роботу за сумісництвом працівник має виконувати на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час, тобто він не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом.²

Наприклад, якщо працівник з одним підприємством уклав два трудових договори (внутрішнє сумісництво), при цьому за одним трудовим договором (основне місце роботи) він працює з 9.00 до 13.00, то за іншим трудовим договором (місце роботи за сумісництвом) він не може працювати в зазначений час, а може працювати тільки в інший час, наприклад, з 14.00 до 18.00. Якщо ж працівник уклав два трудових договори з двома підприємствами (зовнішнє сумісництво), при цьому за трудовим договором на одному підприємстві (основне місце роботи) він працює з 9.00 до 14.00, то за трудовим договором на іншому підприємстві (місце роботи за сумісництвом) він може працювати тільки в інший час, наприклад, з 15.00 до 19.00.

Тривалість роботи сумісників

Тривалість роботи сумісників на госпрозрахункових підприємствах чинним законодавством не обмежена.³ Для сумісників зазначених підприємств діє тільки загальна обмежувальна норма, встановлена статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП): нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Але ця норма стосується лише одного роботодавця, оскільки законодавством не передбачений облік одним роботодавцем часу роботи працівника в інших роботодавців. Тому якщо працівник працює на декількох місцях роботи за трудовими договорами, то сукупна тривалість його роботи може перевищувати 40 годин на тиждень.

У період дії воєнного стану для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень, а скорочена тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. У разі такого збільшення нормальної тривалості робочого часу оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Ці норми не застосовуються до праці неповнолітніх (ч. 1, 2, 7, 8 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX).

Для одного роботодавця перевищення вищезазначеної тривалості робочого часу є порушенням законодавства про працю, за яке роботодавець і винні посадові особи можуть бути притягнуті відповідно до фінансової та адміністративної відповідальності. Нагадаємо, що абзацом десятим частини другої статті 265 КЗпП передбачена фінансова відповідальність роботодавців за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – дев’ятим цієї частини, у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення, а частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність винних посадових осіб за інші порушення вимог законодавства про працю, крім зазначених в цій та інших частинах цієї статті, у вигляді накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1700 грн.).

Встановлювати ненормований робочий день або підсумований облік робочого часу сумісникам, які працюють на умовах неповного робочого дня, не рекомендується (п. 2 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці України від 10.10.97 № 7; лист Мінсоцполітики від 20.12.2018 № 313/0/206-18 — див. ВПЗ № 2/2019, стор. 119). Це пояснюється тим, що при роботі з неповним робочим днем тривалість останнього чітко визначена (наприклад, при роботі на 0,5 посади тривалість робочого дня становить 4 години — з 9.00 до 13.00 за 8-годинного робочого дня на підприємстві). Тому якщо працівник, який працює з таким режимом роботи, систематично залучається до роботи понад встановлену тривалість робочого дня, то перероблений ним час є надурочним, що оплачується в подвійному розмірі згідно зі статтею 106 КЗпП. Водночас, як роз’яснило Мінсоцполітики⁴, якщо у зв’язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлений ненормований робочий день. Чинне законодавство не встановлює заборону на застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Фактично відпрацьований сумісником час відображається в табелі обліку робочого часу типової форми № П-5, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. Внутрішньому суміснику додатковий табельний номер не присвоюється, хоча облік відпрацьованого ним часу за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом ведеться окремо.

У табелі відпрацьовані сумісником планові години при роботі на умовах повної зайнятості відображаються за кодом «Р» або «01», а при роботі на умовах неповного робочого часу — за кодом «РС» або «02».

Дані табеля про відпрацьований сумісником час використовуються для нарахування йому заробітної плати.

Порядок оплати праці сумісників

Одним з головних стимулів роботи громадян на декількох підприємствах або на двох посадах на одному підприємстві є можливість отримати заробітну плату в більшому розмірі, ніж при роботі в одного роботодавця або при роботі лише на одній посаді.

Згідно зі статтею 102-1 КЗпП та статтею 19 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Фактично виконаною вважається робота, відображена в документах первинного бухгалтерського обліку — табелях обліку робочого часу (при почасовій оплаті праці) і відрядних нарядах або інших документах з обліку виробітку (при відрядній оплаті праці).

Оскільки робота за сумісництвом виконується, як правило, неповний робочий день або неповний робочий тиждень, то сумісник з таким режимом роботи приймається на роботу на неповний оклад, який відповідає ставці за посадою, і отримує заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).⁵

Водночас не заборонено приймати сумісника на роботу на умовах повної зайнятості з оплатою праці в розмірі 100% посадового окладу.

Оплата праці за місцем роботи за сумісництвом провадиться згідно із обійманою посадою (професією), в тому числі нараховуються надбавки, доплати, премії, матеріальна допомога та інші виплати, якщо вони передбачені умовами оплати праці за цією посадою (професією) згідно з колективним договором (Положенням про оплату праці) або передбачені трудовим договором з працівником.⁶

Якщо працівник обіймає «неповну» посаду (наприклад, 0,5 посади, якій відповідає 0,5 посадового окладу), то надбавки і доплати (наприклад, за складність і напруженість в роботі, за інтенсивність праці), премії нараховуються пропорційно обійманій частині посади та відповідному їй окладу (пропорційно відпрацьованому часу), якщо інше не передбачено колективним договором (Положенням про оплату праці) або трудовим договором з працівником.

Заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом нараховується працівнику незалежно від того, які умови і розміри оплати праці встановлено працівнику за основним місцем работи.⁶ Внутрішнім сумісникам нарахування заробітної плати за основною посадою і за місцем роботи за сумісництвом також здійснюється окремо.

Аналогічно в бюджетній сфері незалежно від того, який розмір заробітної плати, а також які надбавки, доплати одержує працівник за основним місцем роботи, за виконання обов’язків за іншою посадою на умовах сумісництва йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади, якщо чинним законодавством не встановлена заборона на виплату окремих видів надбавок, доплат. Наприклад, науковим працівникам, які працюють за сумісництвом, не виплачується надбавка за стаж наукової роботи, працівникам державних і комунальних бібліотек, які працюють за сумісництвом, не виплачується доплата за вислугу років тощо.⁷ Також не виплачується доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних музеїв, театрів, які працюють за сумісництвом.

Водночас працівникам державних і комунальних бібліотек, які працюють за сумісництвом, виплачується надбавка за особливі умови праці в розмірі 50% від їхнього посадового окладу (наприклад, від 0,5 ставки).⁸ Працівникам державних і комунальних установ соціального захисту населення, лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних і комунальних закладів охорони здоров’я, які працюють за сумісництвом, виплачується надбавка за вислугу років.⁹

Таким чином, виплата сумісникам бюджетних установ тих чи інших надбавок, доплат, премій, матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення до відпустки тощо залежить від положень нормативно-правових документів, які регламентують здійснення таких виплат в певній сфері.

Зарплата сумісника і мінімальна заробітна плата

Згідно зі статтею 95 КЗпП та статтею 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Відповідно до частини першої статті 3-1 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати (ч. третя ст. 3-1 Закону про оплату праці).

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону про оплату праці).

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат (ч. друга ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці (ч. шоста ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року (ч. шоста ст. 96 КЗпП, ч. шоста ст. 6 Закону про оплату праці).¹⁰

Таким чином, у сумісника, якому встановлено посадовий оклад, місячна заробітна плата на підприємстві, де він працює на неповну ставку, може бути менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі (у 2023 році — 6700 грн., у 2024 році: з 1 січня — 7100 грн., з 1 квітня — 8000 грн.), але не може бути меншою за мінімальну заробітну плату, обчислену пропорційно відпрацьованому часу (виконаній нормі праці). При цьому роботодавець протягом календарного року не може встановлювати оклад за повною посадою в розмірі менше ПМПО, встановленого на 1 січня такого року (у 2023 році — 2684 грн., у 2024 році — 3028 грн.).

Якщо суміснику встановлена погодинна оплата праці, то його годинна ставка не може бути менше мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі (у 2023 році — 40,46 грн., у 2024 році: з 1 січня — 42,60 грн., з 1 квітня — 48 грн.), при цьому місячна заробітна плата працівника може бути менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі.¹⁰

ПРИКЛАД 1

Оплата праці сумісника при роботі на неповну ставку за посадою

У штатному розписі підприємства вакантна посада агента рекламного з посадовим окладом 6500 грн. розділена на дві по 0,5 посади (режим роботи — 4 години на день). З 1 грудня 2023 року на 0,5 посади агента рекламного прийнятий на роботу зовнішній сумісник.

Місячна заробітна плата працівника-сумісника, прийнятого на 0,5 посади агента рекламного, виходячи з розміру посадового окладу становить:

6500 грн. х 0,5 = 3250 грн.

Мінімальна заробітна плата, обчислена пропорційно відпрацьованому часу (ставки за посадою), якщо працівник обіймає 0,5 посади:

6700 грн. х 0,5 = 3350 грн.

Доплата до мінімальної заробітної плати:

3350 – 3250 = 100 грн.

Заробітна плата працівника-сумісника в грудні:

3250 грн. (зарплата виходячи з окладу) + 200 грн. (доплата до мінімальної заробітної плати) = 3350 грн.

Зазначена заробітна плата має бути виплачена працівникові, якщо він відпрацював у грудні всі робочі дні та години, встановлені для нього індивідуальним графіком роботи.

ПРИКЛАД 2

Оплата праці сумісника при невиконанні місячної норми праці

На підприємстві працює зовнішній сумісник (прибиральниця) на умовах неповного робочого дня — 2 робочі години (далі — р. г.) в день за 8-годинного робочого дня (далі — р. д.) на підприємстві, тобто фактично вона обіймає 0,25 (2/8 або 1/4) посади.

Норма робочого часу в грудні у працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи становила 42 р. г. (21 р. д. по 2 р. г.), а на підприємстві — 168 р. г. (21 р. д. по 8 р. г.). У грудні працівниця хворіла з 11 по 15 грудня (5 р. д.), тому в цьому місяці відпрацювала лише 32 р. г. (16 р. д. по 2 р. г.).

Оклад за повною посадою прибиральниці — 6000 грн., а оклад працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи — 1500 грн. (6000 грн. х 0,25). Крім того, працівниці нараховується доплата за роботу з дезінфікуючими засобами в розмірі 10% окладу пропорційно відпрацьованому часу, що як доплата за роботу в несприятливих умовах праці не включається до мінімальної заробітної плати (ч. друга ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Заробітна плата працівниці за відпрацьований час у грудні виходячи з окладу:

1500 грн. : 42 р. г. х 32 відпрац. р. г. = 1142,86 грн.

або

6000 грн. : 168 р. г. х 32 відпрац. р. г. = 1142,86 грн.

Мінімальна заробітна плата, обчислена пропорційно відпрацьованому часу працівницею в грудні:

6700 грн. : 168 р. г. х 32 відпрац. р. г. = 1276,19 грн.

Доплата до мінімальної заробітної плати:

1276,19 – 1142,86 = 133,33 грн.

Доплата за роботу з дезінфікуючими засобами в грудні (обчислюється пропорційно відпрацьованому часу в цьому місяці):

1500 грн. х 10% : 42 р. г. х 32 відпрац. р. г. = 114,29 грн.

Заробітна плата працівниці в грудні:

1142,86 грн. (зарплата виходячи з окладу) + 133,33 грн. (доплата до мінімальної заробітної плати) + 114,29 грн. (доплата за роботу з дезінфікуючими засобами) = 1390,48 грн.

ПРИКЛАД 3

Оплата праці сумісника, якому встановлена погодинна оплата праці

Працівнику-суміснику встановлена погодинна оплата праці з годинною ставкою 50 грн. Він працює на умовах неповного робочого тижня і неповного робочого дня — по 6 робочих годин в день в робочі дні: понеділок, середа, п’ятниця. У грудні працівник відпрацював 78 робочих годин (13 р. д. х 6 р. г.), передбачених графіком його роботи.

Заробітна плата працівника-сумісника в грудні:

50 грн. х 78 відпрац. г. = 3900 грн.

В даному випадку працівнику не нараховується доплата до мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, в тому числі до мінімальної заробітної плати, обчисленої пропорційно до відпрацьованого часу в місяці, оскільки при оплаті праці працівника виконана інша державна мінімальна гарантія: годинна ставка встановлена в розмірі не менше мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі (50 грн. > 40,46 грн.).

_____________________________________________________________________________

Якщо працівник є внутрішнім сумісником, то визначення нарахованої заробітної плати, яка порівнюється з мінімальною заробітною платою, здійснюється за кожним місцем роботи (посади) окремо, оскільки з працівником-сумісником за кожним місцем роботу укладається трудовий договір і встановлюється порядок оплати праці (оклад, доплати, надбавки, премії тощо). Підсумовування заробітної плати внутрішнього сумісника, нарахованої за двома (трьома і т. д.) місцями роботи (посадами) на одному підприємстві, для її порівняння з мінімальною заробітною платою в місячному розмірі законодавством не передбачено. Тобто нарахована за кожним місцем роботи (посадою) окремо заробітна плата має порівнюватися з мінімальною заробітною платою (в місячному розмірі або обчисленої пропорційно до виконаної норми праці).¹¹

ПРИКЛАД 4

Оплата праці внутрішнього сумісника

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем і 8-годинним робочим днем працює жінка – внутрішній сумісник. За основною посадою (секретар) вона працює 6 робочих годин (далі — р. г.) в день (з 8.00 до 12.00 і з 12.30 до 14.30) — обіймає 0,75 посади, а за сумісництвом (кур’єр) — 4 р. г. в день (з 14.30 до 18.30) — обіймає 0,5 посади. У працівниці в грудні норма робочого часу відповідно до індивідуального графіка роботи становить: за основним місцем роботи — 126 р. г. (21 р. д. по 6 р. г.), за сумісництвом — 84 р. г. (21 р. д. по 4 р. г.). Норма робочого часу в грудні на підприємстві — 168 р. г. (21 р. д. по 8 р. г.). В грудні працівниця виконала встановлену для неї індивідуальну норму робочого часу як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

За основним місцем роботи оклад за повною посадою (секретаря) — 6500 грн., у працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи — 4875 грн. (6500 грн. х 0,75).

За сумісництвом оклад за повною посадою (кур’єра) — 6000 грн., у працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи — 3000 грн. (6000 грн. х 0,5).

Визначимо заробітну плату працівниці в грудні за кожною посадою окремо.

1. Основне місце роботи.

Оскільки працівниця в грудні виконала індивідуальну норму робочого часу, визначимо розмір її заробітної плати (відповідно до відпрацьованого часу або ставки за посадою):

6500 грн. : 168 р. г. х 126 відпрац. г. = 4875 грн.

або

6500 грн. х 0,75 = 4875 грн.

Мінімальна місячна заробітна плата, обчислена пропорційно до відпрацьованого часу працівницею в грудні:

6700 грн. : 168 р. г. х 126 відпрац. р. г. = 5025 грн.   або

6700 грн. х 0,75 = 5025 грн.

Доплата до мінімальної заробітної плати:

5025 – 4875 = 150 грн.

Заробітна плата працівниці в грудні:

4875 грн. (зарплата виходячи з окладу) + 150 грн. (доплата до мінімальної заробітної плати) = 5025 грн.

2. Місце роботи за сумісництвом.

Оскільки працівниця в грудні виконала індивідуальну норму робочого часу, визначимо розмір її заробітної плати (відповідно до відпрацьованого часу або ставки за посадою):

6000 грн. : 168 р. г. х 84 відпрац. г. = 3000 грн.   або   6000 грн. х 0,5 = 3000 грн.

Мінімальна місячна заробітна плата, обчислена пропорційно до відпрацьованого часу працівницею в грудні:

6700 грн. : 168 р. г. х 84 відпрац. г. = 3350 грн.   або    6700 грн. х 0,5 = 3350 грн.

Доплата до мінімальної заробітної плати:

3350 – 3000 = 350 грн.

Заробітна плата працівниці в грудні:

3000 грн. (зарплата виходячи з окладу) + 350 грн. (доплата до мінімальної заробітної плати) = 3350 грн.

3. Сумарна заробітна плата працівниці в грудні за двома місцями роботи:

5025 грн. (основне місце роботи) + 3350 грн. (місце роботи за сумісництвом) = 8375 грн.

__________________________________________________________________________

Оподаткування заробітної плати сумісників

Оподаткування заробітної плати працівника за місцем роботи за сумісництвом провадиться в тому ж порядку, що і за основним місцем роботи, але має деякі особливості. На заробітну плату працівника-сумісника нараховується єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), а із заробітної плати працівника за сумісництвом в загальному порядку утримуються податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовий збір (далі — ВЗ).

Оподаткування заробітної плати зовнішніх сумісників

Кожен роботодавець працівника – зовнішнього сумісника в загальновстановленому порядку нараховує ЄСВ, утримує ПДФО і ВЗ самостійно (окремо).

Застосування обмеження щодо максимального розміру заробітної плати, з якого сплачується ЄСВ (15 розмірів мінімальної заробітної плати), здійснюється роботодавцями зовнішнього сумісника також окремо. Але нюансом сплати ЄСВ є те, що, на відміну від основного місця роботи, за місцем роботи за сумісництвом ЄСВ нараховується на фактично нараховану працівнику заробітну плату (дохід) незалежно від її розміру за встановленою для роботодавця ставкою. Якщо ж нарахована працівникові за місцем роботи за сумісництвом заробітна плата (дохід) менше мінімальної заробітної плати, то сплачувати ЄСВ з мінімальної заробітної плати і доплачувати ЄСВ до розміру мінімального страхового внеску (у 2023 році становить 1474 грн., у 2024 році: з 1 січня — 1562 грн., з 1 квітня — 1760 грн.) не потрібно¹² (абз. третій ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ).

Статтею 169 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) встановлено деякі особливості застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) до заробітної плати. Так, платник податків може скористатися ПСП тільки за одним місцем роботи. Тобто сумісник має право самостійно вибрати місце застосування ПСП. Для реалізації права на застосування ПСП працівник має подати заяву відповідному роботодавцю (п. 169.1, пп. 169.2.1, 169.2.2 ПКУ).

Якщо до заробітної плати працівника за основним місцем роботи застосувати ПСП не можна (заробітна плата перевищує дохід, що дає право на застосування ПСП), а до заробітної плати за сумісництвом можна (заробітна плата не перевищує дохід, що дає право на застосування ПСП), то працівникові вигідніше подати роботодавцю, у якого він працює за сумісництвом, заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП. Якщо ПСП застосовується за основним місцем роботи, то її вже не можна застосувати до заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом незалежно від її розміру.

Крім того, бувають випадки, коли сума ПСП є більшою ніж сума заробітної плати за одним з місць роботи. При застосуванні ПСП у такому місці роботи її частина «пропадає», тому місцем застосування ПСП краще вибрати місце роботи, де заробітна плата перевищує суму ПСП, але дає право на її застосування.¹³

Оподаткування заробітної плати внутрішніх сумісників

Внутрішніми сумісниками вважаються працівники, які працюють в однієї юридичної особи. При цьому буває, що юридична особа має відокремлені підрозділи (далі — філії), і працівник за основним місцем роботи працює в головному підприємстві, а за сумісництвом — в філії або навпаки. Також трапляється, що працівник працює за основним місцем роботи в одній філії юридичної особи, а за сумісництвом — в іншій її філії.

Якщо працівник за основним місцем роботи працює в головному підприємстві, а за сумісництвом — в його філії, при цьому така філія має повноваження щодо нарахування заробітної плати, сплати податкових зобов’язань, подання звітності (Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску; далі — Податковий розрахунок) по своїх працівниках, код згідно з ЄДРПОУ (окремий баланс), то працівнику-суміснику, який працює в головному підприємстві та у вказаній філії, заробітна плата нараховується за двома місцями роботи окремо (у філії — як зовнішньому суміснику).

Якщо працівник за основним місцем роботи працює в одній філії юридичної особи, а за сумісництвом — в іншій філії юридичної особи, і обидві такі філії мають повноваження щодо нарахування заробітної плати, сплати податкових зобов’язань, подання звітності, код згідно з ЄДРПОУ (окремий баланс), то працівнику-суміснику заробітна плата нараховується окремо в двох цих філіях (в одній — як «основному» працівнику, в іншій — як зовнішньому суміснику).

Оскільки, як зазначалося вище, ПСП застосовується виключно за одним місцем роботи, то при нарахуванні працівнику заробітної плати в головному підприємстві та філії або в двох «незалежних» філіях однієї юридичної особи ПСП можна застосувати до його заробітної плати тільки за одним місцем роботи. При цьому таким місцем роботи може бути як те, де працівник працює за основним місцем, так і те, де він працює за сумісництвом. При визначенні права на застосування ПСП у цьому випадку дохід працівника розраховується окремо за кожним місцем роботи (дохід за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом не підсумовується). Окремо нараховується і ЄСВ в таких філіях, при цьому максимальна величина бази нарахування ЄСВ філіями застосовується окремо.

Якщо філія(ї) не має(ють) повноважень від головного підприємства – юридичної особи на нарахування заробітної плати своїм працівникам, сплату податкових зобов’язань, не подає(ють) звітність, а за неї (них) це робить головне підприємство, то нарахований дохід за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом працівника головного підприємства і філії(й), тобто внутрішнього сумісника, з метою обкладення ПДФО, ВЗ та ЄСВ підсумовується юридичною особою.

ПСП в такому випадку застосовується лише у разі, якщо сукупний місячний дохід внутрішнього сумісника, який нараховується юридичною особою, не перевищує розмір доходу, що дає право на застосування ПСП.

База нарахування ЄСВ в межах максимальної величини для внутрішнього сумісника визначається виходячи з сукупної заробітної плати, нарахованої за основним місцем роботи і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом юридичною особою.

Якщо працівник є внутрішнім сумісником, а його сукупна заробітна плата (дохід) за двома і більше місцями роботи у «основного» роботодавця в розрахунку на місяць менше мінімальної заробітної плати, то ЄСВ сплачується з мінімальної заробітної плати.¹⁴

У додатку Д1 Податкового розрахунку заробітна плата (дохід) внутрішнього сумісника за кожним місцем роботи (посади) відображається в окремому рядку, при цьому в реквізиті 21 «Ознака навності трудової книжки (1 – так, 0 – ні)» заробітна плата (дохід) за основним місцем роботи відображається з кодом 1, за місцем (місцями) роботи за сумісництвом — з кодом 0. У додатку 4ДФ Податкового розрахунку заробітна плата (дохід) внутрішнього сумісника підсумовується за двома і більше місцями роботи і відображається в одному рядку.¹⁴

ПРИКЛАД 5

Оподаткування заробітної плати внутрішнього сумісника

На підприємстві працює внутрішній сумісник: за основним місцем роботи він обіймає 0,5 посади, за сумісництвом — 0,3 посади. За основним місцем роботи оклад за повною посадою — 7000 грн., у працівника — 3500 грн. (7000 грн. х 0,5). За сумісництвом оклад за повною посадою — 6700 грн., у працівника — 2010 грн. (6700 грн. х 0,3). У грудні працівник виконав встановлену йому індивідуальну норму робочого часу як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Сукупна заробітна плата працівника в грудні:

3500 + 2010 = 5510 грн.

Оскільки сукупна заробітна плата працівника в грудні за двома місцями роботи є меншою ніж мінімальна заробітна плата (5510 грн. < 6700 грн.), то ЄСВ у цьому місяці сплачується за працівника з мінімальної заробітної плати і становить:

6700 грн. х 22% = 1474 грн.

Враховуючи, що сукупна заробітна плата працівника в грудні перевищила граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП (5510 грн. > 3760 грн.), ПСП у цьому місяці до заробітної плати працівника не застосовується.

Сума ПДФО, що утримується із заробітної плати працівника:

5510 грн. х 18% = 991,80 грн.

Сума ВЗ, що утримується із заробітної плати працівника:

5510 грн. х 1,5% = 82,65 грн.

Сума заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику «на руки»:

5510 – 991,80 – 82,65 = 4435,55 грн.

________________________________________________________________________

Індексація заробітної плати сумісників

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII індексація доходів працівників проводиться за основним місцем роботи. Доходи працівника від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує ПМПО.

Пунктом 7 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, встановлено, що особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу за основним місцем роботи довідка про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує ПМПО, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

Таким чином, спочатку індексується заробітна плата за основним місцем роботи, після чого працівнику на його вимогу видається довідка про суму проіндексованої заробітної плати та суму індексації за основним місцем роботи, на підставі якої приймається рішення про можливість проведення індексації заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом. За відсутності зазначеної довідки заробітна плата працівника за місцем роботи за сумісництвом не індексується.

Якщо працівник за основним місцем роботи працює на умовах повної зайнятості, при цьому він виконав місячну норму праці і отримав суму індексації, обчислену з розміру ПМПО (наприклад, у грудні 2023 року проіндексована сума становила 2684 грн.), то на іншому місці (місцях) роботи, де він працює за сумісництвом, заробітна плата не індексується.¹⁵

Якщо працівник на двох місцях роботи працює на неповні ставки за посадою, при цьому сукупно (на двох посадах) робота здійснюється на ставку, що перевищує одиницю (наприклад, за основним місцем роботи працівник обіймає 0,75 посади і за сумісництвом — 0,5 посади, тобто сукупно на двох місцях роботи обіймає 1,25 посади), то спочатку індексується заробітна плата за основним місцем роботи. Якщо сума проіндексованої заробітної плати за основним місцем роботи менше ПМПО, то працівникові на його вимогу видається довідка, на підставі якої за сумісництвом індексується сума заробітної плати, що дорівнює різниці між розміром ПМПО і розміром проіндексованої заробітної плати за основним місцем роботи.¹⁶

Надання відпусток сумісникам

Оскільки сумісники працюють на умовах трудового договору, вони, як і «основні» працівники, мають право на оплачувані щорічні відпустки.¹⁷

Частиною третьою статті 56 КЗпП визначено, що робота на умовах неповного робочого часу (в т. ч. робота сумісників, які працюють на умовах неповного робочого дня; — Авт.) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

При цьому до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку за сумісництвом, зараховуються відпрацьовані працівником-сумісником календарні дні, незалежно від тривалості зайнятості працівника протягом робочого дня (зміни).¹⁸

Як працівники, що працюють за трудовим договором, сумісники на роботі за сумісництвом мають право і на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 – 19-1 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки): відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв’язку з усиновленням дитини, оплачувана додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, відпустка при народженні дитини.¹⁹

Для сумісників встановлено гарантії за часом надання відпусток. Так, згідно з пунктом 6 частини сьомої статті 10 Закону про відпустки сумісникам до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві за їх бажанням надається щорічна відпустка повної тривалості одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Для отримання такої відпустки суміснику необхідно проінформувати роботодавця за сумісництвом про період надання щорічної відпустки за основним місцем роботи (підтвердженням часу надання такої відпустки може бути довідка з основного місця роботи).

Якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи більше ніж тривалість відпустки за сумісництвом, суміснику за його бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки).

Наприклад, якщо за основним місцем роботи щорічна відпустка надається тривалістю 30 календарних днів, а на роботі за сумісництвом тривалість щорічної відпустки становить 24 календарні дні, працівник на роботі за сумісництвом має право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 6 календарних днів (30 к. р. д. – 24 к. р. д.).

Звертаємо увагу, що сумісник може і не скористатися двома вищенаведеними гарантіями, а продовжувати працювати за сумісництвом в період щорічної відпустки за основним місцем роботи.²⁰

Оскільки залежно від умов праці (положень колективного договору) тривалість щорічної відпустки на основній роботі та на роботі за сумісництвом може бути різною, то в разі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки на роботі за сумісництвом більше, ніж за основним місцем роботи, працівник може:

– приступити до роботи за основним місцем роботи, а за сумісництвом — продовжувати перебувати у відпустці;

– приступити до роботи за основним місцем роботи і за сумісництвом та скористатися правом на отримання грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки (ст. 24 Закону про відпустки);

– оформити за основним місцем роботи відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки) до закінчення щорічної відпустки за місцем роботи за сумісництвом.²¹

Оплата щорічних відпусток сумісникам здійснюється за загальновстановленими правилами.²² Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом окремо.²¹

При наданні сумісникам щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки), за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки) необхідно враховувати, що ці відпустки надаються залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. До стажу роботи, що дає право на зазначені щорічні додаткові відпустки, зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах у шкідливих і важких умовах праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день може надаватися сумісникам, якщо для них наказом керівника був введений вказаний режим роботи, в тому числі, як зазначалося вище, для працівників з неповним робочим днем.²³ Тривалість такої відпустки визначається колективним договором підприємства.

Що стосується оплати додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, то відповідно до статті 217 КЗпП на час таких відпусток за працівниками тільки за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.²⁴ За сумісництвом оплата часу додаткових відпусток у зв’язку з навчанням законодавством не передбачена. Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати працівникові відпустку без збереження заробітної плати згідно з пунктом 14 частини першої статті 25 Закону про відпустки.²⁵ Але оплата часу навчальної відпустки за місцем роботи за сумісництвом може бути передбачена колективним договором, оскільки він може передбачати додаткові гарантії порівняно з чинним законодавством (ст. 13 КЗпП).

Творча відпустка, передбачена статтею 16 Закону про відпустки, за місцем роботи за сумісництвом не надається, оскільки вона надається лише за основним місцем роботи (п. 1 Умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 № 45).

Фінансування видатків на відшкодування витрат на оплату відпусток, що надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2 «чорнобильців», здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що надаються «чорнобильському» Фонду відповідно до норм Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10.02.2000 № 1445-III. Підпунктом 9 пункту 4 та пунктом 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, передбачено, що виплата компенсацій та допомог певних видів, в тому числі оплата додаткової відпустки громадянам, що надається відповідно до пункту 22 статті 20 та пункту 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів, проводиться за рахунок коштів державного бюджету тільки один раз протягом відповідного календарного року за основним місцем роботи підприємствами.

Отже, за місцем роботи за сумісництвом зазначена «чорнобильська» відпустка не надається і не оплачується.²⁶

Сумісники і середня кількість працівників

При складанні різної звітності, визначенні права на пільгове оподаткування та застосування спрощеної системи оподаткування, а також при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів²⁷ потрібно розраховувати середню кількість працівників (облікову, середньооблікову) у звітному періоді. Порядок обліку сумісників в зазначених випадках встановлено в Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.

Підпунктом 2.6.1 цієї Інструкції визначено, що зовнішні сумісники (прийняті на роботу з інших підприємств) не включаються до облікової кількості штатних працівників, а внутрішні сумісники (які отримують менше однієї або півтори, дві ставки) враховуються як одна фізична особа.

Аналогічно включаються (не включаються) сумісники до середньооблікової кількості штатних працівників.

Таким чином, при заповненні реквізитів 101 «середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» та 104 «Облікова кількість штатних працівників» заголовної частини Податкового розрахунку зовнішні сумісники не враховуються, а внутрішні сумісники (незалежно від ставки за посадами) враховуються як одна особа.

Вибір варіанту додаткової роботи

Будь-який роботодавець зацікавлений не тільки в якісному виконанні працівником дорученої роботи, але і в економії коштів. Крім сумісництва, одним з видів додаткової роботи є суміщення професій або посад.²⁸ Оскільки прийняття на роботу сумісника і виконання суміщення посад (професій) можливі тільки за наявності вакантної посади, у роботодавців досить часто виникає питання: що вигідніше, прийняти на роботу сумісника чи запропонувати суміщення штатному працівнику (працівникам)?

Відповідь на це запитання залежить від конкретної ситуації. Якщо ж керуватися тільки фінансовою стороною питання, то економічний ефект того чи іншого варіанту залежить від розміру доплати за суміщення посад (професій).

Наприклад, якщо на підприємстві є вакансія з повним окладом 8200 грн., яка в штатному розписі розділена на дві по 0,5 посади, то в разі прийняття на обидві ставки сумісників, кожен з яких буде отримувати 50% повного окладу вакансії, тобто по 4100 грн., в сумі зарплата обох сумісників дає повний оклад за посадою, тобто 8200 грн. (4100 + 4100). Якщо ж до виконання обов’язків за вакантною посадою залучити двох штатних працівників підприємства на умовах суміщення з виплатою доплати за суміщення, наприклад, в розмірі 70% окладу за своєю частиною вакансії, то кожному працівникові необхідно буде виплатити по 2870 грн. (4100 грн. х 70%), а розмір загальної доплати за суміщення по вакансії становитиме 5740 грн. (2870 грн. х 2), що менше, ніж заробітна плата обох сумісників (5740 грн. < 8200 грн.). За такого розміру доплати за суміщення роботодавцю вигідніше запровадити суміщення посад.

На завершення, наводимо таблицю з різними видами додаткової роботи, розглянутими в попередньому номері, з їхніми схожістю та відмінностями (див. таблицю нижче).

Таблиця

Схожість та відмінності видів додаткової роботи

Види додаткових робіт або обов’язків
Сумісництво		Суміщення професій (посад)	Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника	Розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт	Тимчасове заступництво
зовнішнє	внутрішнє
Умови роботи
Виконання, крім своєї основної роботи, іншої роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на іншому підприємстві або у роботодавця – фізичної особи	Виконання, крім своєї основної роботи, іншої роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж підприємстві	Виконання поряд зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою)	Виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовлено ю трудовим договором, обов’язків тимчасово відсутнього працівника	Виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією і тією ж професією або посадою	Виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника із увільненням від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором
Місце роботи
На іншому підприємстві	На одному і тому ж підприємстві
Трудовий договір
Укладається		Не укладається
Підстава для допуску до роботи
Наказ керівника підприємства про прийняття на роботу за сумісництвом		Наказ керівника підприємства про виконання додаткової роботи в порядку суміщення професій (посад)	Наказ керівника підприємства про виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника	Наказ керівника підприємства про розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт	Наказ керівника підприємства про тимчасове заміщення відсутнього працівника
Трудова книжка
Зберігається у працівника і надається за його бажанням за основним місцем роботи або за місцем роботи за сумісництвом для внесення відповідних записів
Запис про роботу або виконання додаткових обов’язків здійснюється за бажанням працівника			Запис про виконання додаткових обов’язків не здійснюється
Коли виконуються додаткові робота або обов’язки
У вільний від основної роботи час		В час, відведений для основної роботи			Згідно з графіком роботи працівника, якого тимчасово заміщують
Облік робочого часу
Відображається в табелі обліку робочого часу		Не відображається в табелі обліку робочого часу			Відображається в табелі обліку робочого часу
Оплата праці
Оплата за фактично виконану роботу відповідно до умов трудового договору з працівником і норм колективного договору		Доплата не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою (посадовим окладом) посади, що суміщується 1	Доплата до 100% тарифної ставки (посадового окладу) відсутнього працівника 1	Доплата не обмежується максимальним розміром і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників 1	Доплата у вигляді різниці між посадовим окладом працівника, якого тимчасово заміщують, і посадовим окладом за основною посадою
		Конкретний розмір доплати встановлюється з урахуванням норм колективного договору і вказується в наказі керівника
Обмеження в оплаті та режимі роботи
Для працівників бюджетної сфери тривалість роботи за сумісництвом не обмежується		У бюджетній сфері розмір доплати не може бути більше 50% тарифної ставки (посадового окладу) за основною посадою працівника 2	У бюджетній сфері розмір доплати не може бути більше 50% тарифної ставки (посадового окладу) відсутнього працівника 2	У бюджетній сфері доплата здійснюється в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, або за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці 2	Доплата може не виплачуватися, якщо тимчасовим заступником відсутнього керівника є його штатний (перший) заступник, а виконання таких обов’язків передбачено його посадовою інструкцією
		Доплата не встановлюється керівникам бюджетних установ, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ та їх заступникам 2
Щорічна відпустка, компенсація за невикористану відпустку
Надаються (виплачуються) окремо від основної роботи		Окремо не надаються та не виплачуються. Надаються і виплачуються тільки за основним місцем роботи