«Трудозарплатні» нововведення і «соціально-страхові» показники 2023 року

1 січня 2023 року набрав чинності головний фінансовий документ країни поточного року — Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі — Закон про Держбюджет-2023), яким встановлено соціальні стандарти на 2023 рік.

Мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум у 2023 році

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2023 протягом всього 2023 року мінімальна заробітна плата становить:

– у місячному розмірі — 6700 грн.;

– у погодинному розмірі — 40,46 грн.

Таким чином, мінімальна заробітна плата у місячному та погодинному розмірах протягом усього 2023 року буде такою самою, якою вона була встановлена з 1 жовтня 2022 року.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 95 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата (далі — МЗП) встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Відповідно до статті 3-1 Закону № 108 якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня МЗП, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП, проводиться доплата до рівня МЗП.

У разі роботи на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (далі — «пропорційна» МЗП). При цьому якщо з будь-яких причин заробітна плата за відпрацьований час є нижчою за «пропорційну» МЗП, працівникові нараховується доплата до «пропорційної» МЗП.¹

МЗП у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі разом — роботодавці), у разі застосування погодинної оплати праці.

Враховуючи вищевикладене, при виконанні працівником, який працює на умовах повної зайнятості, місячної норми праці роботодавець повинен виплачувати йому місячну заробітну плату у 2023 році в розмірі не менше 6700 грн. Якщо працівнику встановлено погодинну норму (оплату) праці, то необхідно виконувати іншу гарантію — оплата за кожну відпрацьовану годину повинна бути здійснена у 2023 році в розмірі не менше 40,46 грн.

Якщо при виконанні місячної (годинної) норми праці заробітна плата працівника є меншою від зазначених розмірів МЗП, то працівнику нараховується доплата до МЗП.

Що стосується прожиткового мінімуму, то статтею 7 Закону про Держбюджет-2023 він встановлений у 2023 році для всіх категорій осіб на рівні грудня 2022 року (див. таблицю).

Розміри прожиткового мінімуму у 2023 році

грн.

Категорії громадян	з 1 січня 2023 року
На одну особу в розрахунку на місяць (в середньому)	2589
Діти віком до 6 років	2272
Діти віком від 6 до 18 років	2833
Працездатні особи	2684
Особи, які втратили працездатність	2093

Крім того, статтею 7 Закону про Держбюджет-2023 додатково встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення:

• базового розміру посадового окладу судді — 2102 грн.;

посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів — 2102 грн. (ця норма не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п’ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція із здійснення досудового розслідування корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень, відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023);

• посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня — 1600 грн.

Нагадаємо, що вищезазначені розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб були встановлені й у 2022 році.

Звертаємо увагу, що пунктом 10 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023 доручено Кабінету Міністрів України після припинення чи скасування воєнного стану в Україні опрацювати, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та оцінювання обґрунтованості додаткової потреби у бюджетних коштах, питання щодо збільшення видатків для підвищення розмірів прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати на 2023 рік.

Мінімальний посадовий оклад у 2023 році

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Отже, оскільки ПМПО станом на 1 січня 2023 року становить 2684 грн., протягом усього 2023 року мінімальний посадовий оклад (місячна тарифна ставка) має становити не менше 2684 грн.

Підприємства, які через своїх представників як з боку роботодавця, так і з боку трудового колективу брали участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2020 – 2021 роки від 14.05.2019, яка продовжує діяти і зараз, повинні виконувати пункт 2.3 цього документу, відповідно до якого для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Таким чином, для зазначених підприємств розмір тарифної ставки робітника I розряду протягом 2023 року повинен становити не менше 2952 грн. (2684 грн. х 110%). Для інших підприємств небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором.

Оплата праці працівників бюджетної сфери у 2023 році

Згідно з частинами п’ятими статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

– мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

В даний час розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298). В додатку 1 до Постанови № 1298 наведено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — Єдина тарифна сітка, ЄТС).

В абзаці третьому пункту 1 приміток до ЄТС встановлено, що посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі ПМПО на 1 січня календарного року.

Але за наявності фінансових можливостей Кабінет Міністрів України окремими своїми постановами затверджує розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, який перевищує розмір ПМПО, встановлений на 1 січня календарного року.

В абзаці четвертому пункту 1 приміток до ЄТС встановлено, що посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2021 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 2670 грн., з 1 грудня 2021 р. — 2893 грн.

Враховуючи вищевикладене, у 2023 році в бюджетній сфері мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 2893 грн. Нагадаємо, що ще під час прийняття Закону про Держбюджет-2022 передбачалося, що у бюджетній сфері посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1 тарифного розряду з 1 жовтня 2022 року (дата збільшення МЗП) має бути збільшений до 2982 грн., однак через суттєве зменшення дохідної частини державного бюджету протягом 2022 року внаслідок збройної агресії проти України збільшення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду не відбулося ані з 1 жовтня 2022 року, ані з 1 січня 2023 року.

Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298 (в ЄТС).² Розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників повинні бути відображені у штатному розписі бюджетних установ.

Керівники установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери зобов’язані забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 20.01.2021 № 29).

Статтею 22 Закону про Держбюджет-2023 встановлено що у 2023 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023 зупинено на 2023 рік дію частини другої статті 18 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 № 4038-XII щодо розміру посадових окладів судових експертів. Зупиненою нормою передбачено, що працівникам державних спеціалізованих установ (невійськовослужбовцям і тим, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, посадові оклади встановлюються у розмірі не менше 10 розмірів ПМПО на 1 січня календарного року.

Оплата праці педагогічних працівників

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1411 призупинено до 31 грудня 2023 року дію постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів і установ освіти і науки» від 10.07.2019 № 822. Нагадаємо, що згідно із призупиненою постановою найменший розмір посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічного працівника з 1 січня 2023 року становить 4 розміри ПМТЛ на 1 січня 2023 року. Крім того, призупиненою постановою передбачено низку доплат та надбавок педагогічним працівникам.

Таким чином, протягом усього 2023 року розміри посадового окладу (ставки заробітної плати), доплат та надбавок педагогічних працівників будуть на рівні розмірів, що діяли у 2022 році.

Робота за сумісництвом на державних підприємствах

Нагадаємо, що з 19 липня 2022 року зі статті 102-1 КЗпП було виключено частину другу, відповідно до якої умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України постановою від 22.11.2022 № 1306, що набрала чинності 25.11.2022, скасував:

– постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245;

– постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81.

Крім того, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 22.11.2022 № 1047-р, яке набрало чинності в день його видання, скасував спільний наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.93 № 43.

Таким чином, скасовано всі обмеження, які були встановлені на роботу за сумісництвом працівникам державних підприємств, установ і організацій вищезгаданими скасованими нормативно-правовими актами.

Водночас певні обмеження на роботу за сумісництвом для своїх працівників можуть встановлюватися безпосередньо державними підприємствами в локальному документі (зокрема, може бути заборонена робота за сумісництвом на підприємствах-конкурентах з метою запобігання розголошенню комерційної інформації).

Індексація заробітної плати у 2023 році

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023 зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII (далі — Закон про індексацію). Отже, протягом усього 2023 року індексація доходів, у тому числі заробітної плати, не проводиться. Рішення законодавців пояснюється тим, що у 2022 році була велика інфляція (за підсумками року становила 26,6%), внаслідок чого сума індексації, що підлягає нарахуванню працівникам, яким не підвищувалися посадові оклади (тарифні ставки) у 2022 році, досягла значної суми. Велика інфляція очікується і у 2023 році. Оскільки наразі через війну коштів у держави недостатньо для підвищення посадових окладів (тарифних ставок) або нарахування індексації державним службовцям та працівникам бюджетної сфери, то було ухвалено рішення призупинити дію Закону про індексацію на 2023 рік.

Звертаємо увагу на те, що якщо працівникам у 2022 році на підставі положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078), нараховувалась «фіксована» сума індексації, яка (якби не було зупинення дії Закону про індексацію на 2023 рік) мала б нараховуватися у січні та наступних місяцях 2023 року, то у зв’язку з призупиненням дії Закону про індексацію на 2023 рік немає підстав для нарахування зазначеної «фіксованої» суми індексації у 2023 році.

Водночас згідно зі статтею 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 13 КЗпП колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Отже, роботодавці, які мають бажання та можливість продовжувати нараховувати працівникам індексацію, для уникнення зменшення заробітної плати працівників з січня 2023 року можуть у локальному документі (наказі, колективному договорі) встановити, що працівникам продовжується нарахування «фіксованої» суми індексації (як варіант — поточної та «фіксованої» сум індексації) у 2023 році до місяця, в якому внаслідок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) сума підвищення заробітної плати в частині постійних складових перевищить «фіксовану» суму індексації (як варіант, перевищить загальну суму поточної та «фіксованої» індексації). Більше того, роботодавці у локальному документі (наказі, колективному договорі) можуть встановити додаткову гарантію, згідно з якою працівникам протягом 2023 року продовжується нарахування індексації у порядку, встановленому Законом про індексацію та Порядком № 1078.³

Оскільки індексація заробітної плати здійснюється в межах ПМПО, розмір якого протягом усього 2023 року становить 2684 грн., то роботодавці, які продовжуватимуть індексувати заробітну плату працівникам у 2023 році, мають нараховувати індексацію на суму 2684 грн. (за умови відпрацювання працівником повного місяця).⁴

Сплата аліментів з доходів працівників у 2023 році

Якщо роботодавець за виконавчим документом з доходів працівника відраховує аліменти на дитину в мінімальному розмірі — 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України) або на підставі заяви одного з батьків дитини та судового наказу аліменти на дитину стягуються у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 Сімейного кодексу України), то сума таких аліментів у 2023 році становить:

– для дітей віком до 6 років — 1136 грн. (2272 грн. х 50%);

– для дітей віком від 6 до 18 років — 1416,50 грн. (2833 грн. х 50%).⁴

Оскільки, як зазначалося вище, на 2023 рік зупинено дію Закону про індексацію, то у 2023 році індексація аліментів виконавцями (державною виконавчою службою) не здійснюється.

Надання відпусток та додаткові трудові гарантії працівникам
– членам пожежно-рятувальних підрозділів

1 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування місцевої та добровільної пожежної охорони» від 16.11.2022 № 2750-IX (далі — Закон № 2750). Цим Законом внесено зміни, зокрема, до Кодексу цивільного захисту України (далі — КЦЗУ), КЗпП та Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), якими встановлено порядок утворення пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони, а також додаткові трудові гарантії працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року. Так, у КЦЗУ внесено зміни, зокрема, до статті 62 «Місцева пожежна охорона», а також в новій редакції викладено статтю 63 «Добровільна пожежна охорона».

Статею 62 КЦЗУ тепер встановлено, що у населених пунктах, в яких відсутні або утворені державні пожежно-рятувальні підрозділи, органи місцевого самоврядування відповідно утворюють або можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи (далі — ПРП) для забезпечення місцевої пожежної охорони. ПРП для забезпечення місцевої пожежної охорони можуть утворюватися як юридичні особи або їх відокремлені підрозділи.

Згідно з викладено в новій редакції статтею 63 «Добровільна пожежна охорона» КЦЗУ для здійснення заходів із запобігання виникненню пожеж, їх гасіння, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт органи місцевого самоврядування, громадські організації, суб’єкти господарювання, інші юридичні особи можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи (далі — ПРП) для забезпечення добровільної пожежної охорони. ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть утворюватися як юридичні особи або їх відокремлені підрозділи. ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть утворюватися:

– органами місцевого самоврядування — з числа осіб, які постійно проживають на відповідній території;

– громадськими організаціями — з числа членів таких організацій;

– суб’єктами господарювання, іншими юридичними особами — з числа їх працівників.

Членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть бути особи, які досягли 18 років, мають повну цивільну дієздатність, здатні за станом здоров’я виконувати покладені на них обов’язки, що підтверджується попередніми та періодичними медичними оглядами, та звернулися до суб’єкта, який утворив ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони, з відповідною заявою. Порядок проведення та періодичність медичних оглядів членів ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони встановлюються Міністерством охорони здоров’я України.

Для участі в гасінні пожеж, проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт члени ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони забезпечуються спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту за рахунок коштів суб’єктів, які утворили такі підрозділи.

На період залучення членів ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони до гасіння пожеж, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, проходження підготовки, перепідготовки за ними зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата за основним місцем роботи (ч. 10 ст. 63 КЦЗУ).

Законом № 2750 до частини другої статті 119 КЗпП внесено доповнення, внаслідок чого тепер працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частину другу статті 42 КЗпП доповнено пунктом 11, відповідно до якого при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці надається також працівникам, які є членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

У Законі про відпустки частину чотирнадцяту статті 10 доповнено пунктом 9-1, згідно з яким щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для них час надаються працівникам, які є членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Частину першу статті 25 Закону про відпустки доповнено пунктом 19, відповідно до якого відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам, які є членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року, — тривалістю до 5 календарних днів щороку, а членам добровільних формувань цивільного захисту — тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Як ми вже повідомляли (див. ВТЗ № 4/2022, стор. 4), 10.08.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022 № 2421-IX (далі — Закон № 2421; див. ВТЗ № 4/2022, стор. 69), яким КЗпП доповнено статтею 21-1 «Трудовий договір з нефіксованим робочим часом». Цією статтею КЗпП встановлено новий вид трудового договору — з нефіксованим робочим часом, який має укладатися тільки у письмовій формі (п. 6-2 ст. 24 КЗпП), а також визначено особливості виконання роботи у разі укладення такого трудового договору з особами, які бажають виконувати роботу на непостійній основі.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 2421 доручено Міністерству економіки України протягом 3 місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом.

На виконання цієї норми Міністерство економіки України наказом від 26.10.2022 № 4179 (далі — Наказ № 4179), що набрав чинності 31.10.2022, затвердило примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом (далі — ТДНРЧ), яка містить 12 розділів.

Звертаємо увагу, що затверджена Наказом № 4179 примірна форма ТДНРЧ є не обов’язковою, а рекомендованою, оскільки в пункті 2 Наказу № 4179 зазначено таке:

«2. Рекомендувати роботодавцям під час укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом керуватися Примірною формою трудового договору з нефіксованим робочим часом, затвердженою цим наказом».

Отже, роботодавці можуть розробити та використовувати свою форму ТДНРЧ, але вона має містити всі обов’язкові умови, зазначені у статті 21-1 КЗпП, зокрема:

– спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;

– спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою статті 21-1 КЗпП (тобто у випадках, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин, або якщо працівнику було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених ТДНРЧ);

– інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні);

– розмір оплати праці за залучення до роботи поза межами базових днів або годин.

У ТДНРЧ можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Звертаємо увагу: незважаючи на те що пункт 6-2 частини першої статті 24 КЗпП передбачає додержання письмової форми ТДНРЧ, протягом дії воєнного стану працівник та роботодавець мають право за згодою укласти такий трудовий договір як в письмовій, так і в усній формі, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Отже, під час дії воєнного стану форма ТДНРЧ може бути усною, але після припинення воєнного стану сторонам потрібно буде укласти ТДНРЧ у письмовій формі.

У разі укладення під час воєнного стану ТДНРЧ в усній формі, обов’язкові умови, передбачені статтею 21-1 КЗпП, потрібно відобразити у наказі про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом.

Звільнення працівника через невідповідність займаній посаді за станом здоров’я

30 грудня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я за наявності в нього права на призначення дострокової пенсії за віком» від 27.12.2022 № 1449. Цією постановою затверджено Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я за наявності в нього права на призначення дострокової пенсії за віком (далі — Порядок № 1449).

Нагадаємо, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058) та частини першої статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 № 3721-XII (далі — Закон № 3721) право на призначення дострокової пенсії за віком мають особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини 1 статті 28 Закону № 1058 (у чоловіків — 35 років, у жінок — 30 років).

Саме на виконання вищенаведеної норми затверджено Порядок № 1449, який визначає механізм розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я у разі, коли на день звільнення працівникові залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, і у працівника наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі (тобто в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1449 невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров’я підтверджується одним з таких документів, що містять інформацію, наведену в первинній обліковій документації закладу охорони здоров’я, а саме:

– довідкою закладу охорони здоров’я, яка містить інформацію про заключний висновок лікарсько-консультативної комісії щодо зміни місця роботи, зазначену в журналі запису висновків такої комісії;

– повідомленням роботодавцю щодо групи інвалідності та її причини або випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії, або індивідуальною програмою реабілітації (за умови надання її особою);

– медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника певної категорії, виданою комісією з проведення медичних оглядів закладів охорони здоров’я.

На підставі одного з вищенаведених документів роботодавець зобов’язаний вжити заходів для переведення працівника за його згодою на іншу роботу тимчасово чи без обмеження строку за наявності відповідних вакансій або у разі відсутності відповідних вакансій скласти про це акт. У разі відмови працівника від переведення на іншу роботу роботодавець отримує від профспілкової організації (профспілкового представника) згоду щодо звільнення працівника у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я (крім випадків звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації, або відсутності на підприємстві, в установі, організації первинної профспілкової організації). Виявлена невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров’я у разі його відмови від переведення на іншу роботу або відсутності відповідних вакансій для його переведення може бути підставою для розірвання трудового договору та звільнення працівника за ініціативою роботодавця згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП (п. 3 Порядку № 1449).

Непрацююча особа, яка має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, звільнена не раніше ніж за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за ініціативою роботодавця у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП, подає до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи заяву про призначення пенсії, до якої додається копія документа про виявлену невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров’я, що стала підставою для звільнення згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП, та інші документи, необхідні для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 7 частини 1 статті 115 Закону № 1058 та статті 21 Закону № 3721, відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики (п. 4 Порядку № 1449).

Нагадаємо, що наразі перелік документів для призначення (перерахунку) пенсії наведено у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1).

Нововведення у «трудовій» статистичній звітності

01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про офіційну статистику» від 16.08.2022 № 2524-IX (далі — Закон № 2524), який прийшов на заміну Закону України «Про державну статистику» від 17.09.92 № 2614-XII, який діяв понад 20 років. Частиною 4 статті 10 Закону № 2524 встановлено, що статистична звітність та фінансова звітність респондентами – юридичними особами, відокремленими підрозділами юридичних осіб, розташованими на території України, відокремленими підрозділами юридичних осіб України, розташованими за кордоном, фізичними особами – підприємцями подаються виробникам офіційної статистики виключно в електронній формі.

Отже, починаючи зі звітного періоду — січень 2023 року (І квартал, І півріччя 2023 року, 2023 рік), вся статистична та фінансова звітність подається до органів статистики лише в електронній формі. Подати статистичну звітність можна за допомогою онлайн-сервісу «Кабінет респондента» на офіційному сайті Державної служби статистики України (https://statzvit.ukrstat.gov.ua/). Доступ в систему здійснюється цілодобово та не потребує інсталяції будь-яких програм.

Держстат оновив відразу декілька форм державного статистичного спостереження, які подають роботодавці.

Так, наказом Держстату від 12.05.2022 № 87 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2023 року і традиційно подається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (місяцем). У 2023 році граничні терміни подання форми № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці» такі: 9 січня, 7 лютого, 7 березня, 7 квітня, 8 травня, 7 червня, 7 липня, 7 серпня, 7 вересня, 9 жовтня, 7 листопада, 7 грудня. Її повинні подавати юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб. Чинна донині форма № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 № 135, втрачає чинність з 1 лютого 2023 року. Нова форма відрізняється від своєї попередниці тим, що у заголовній частині тепер зазначено таке: «Статистична конфіденційність забезпечується статтею 29 Закону України «Про офіційну статистику» (було — «Конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України «Про державну статистику»). Також у заголовній частині уточнено, що респондентами зазначається «Код території відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) за адресою здійснення діяльності, щодо якої подається форма звітності». Одночасно виключено текст (реквізит) «Код території відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ)». У назві Звіту тепер усі літери великі: «ЗВІТ ІЗ ПРАЦІ». Також у новій формі Звіту із праці зазначено реквізити (дату та номер) нового наказу Держстату, яким її затверджено (12 травня 2022 р. № 87). У табличній частині форми Звіту із праці змін немає.

Також наказом Держстату від 12.05.2022 № 87 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за I квартал 2023 року та подається, як і раніше, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (кварталом), тобто не пізніше 7 квітня, 7 липня, 9 жовтня 2023 року та 8 січня 2024 року. Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Чинна донині форма № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 № 135, втрачає чинність з 1 лютого 2022 року. Нова форма квартального Звіту із праці має ті ж самі нововведення, що й нова форма місячного Звіту із праці, при цьому основна (таблична) частина нової форми вже не містить розділу VІ «Витрати на утримання робочої сили, що не входять до складу фонду оплати праці за 2021 рік» (у звіті за I квартал).

Крім того, Держстат наказом від 23.06.2022 № 195 оновив форму державного статистичного спостереження № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці» (далі — Звіт про заборгованість). Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2022 року, та подається, як і раніше, не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за звітним місяцем, юридичними особами, в тому числі тими, що не мають заборгованості з оплати праці. Чинна донині форма № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці», затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 № 136, втрачає чинність з 1 лютого 2023 року.

Заголовна частина нового Звіту про заборгованість містить ті ж самі нововведення, що і заголовна частина нового Звіту із праці. Крім того, у заголовній частині нового Звіту про заборгованість зазначено реквізити (дату і номер) нового наказу Держстату, яким його затверджено (23 червня 2022 р. № 195). Крім того, підрозділ «Інформація щодо відсутності даних» вже не містить великого переліку причин відсутності даних, з якого необхідно вибрати лише одну причину відсутності даних, а у рядку «Зазначте причину відсутності даних» респондент самостійно вказує причину або причини відсутності даних. У табличній частині нового Звіту про заборгованість змін немає.

Також Держстат наказом від 23.08.2022 № 227 оновив форму державного статистичного спостереження № 1-РС «Звіт про витрати на утримання робочої сили» (далі — Звіт про витрати). Ця оновлена форма, яка подається один раз на чотири роки, вводиться в дію починаючи з 1 січня 2023 року і вперше подається, починаючи зі звіту за 2022 рік, не пізніше 7 квітня. Її мають подавати юридичні особи та їх відокремлені підрозділи. Аналогічна форма, що діяла раніше, затверджена наказом Держстату від 07.08.2014 № 227, втратила чинність з 1 січня 2023 року. Заголовна частина нового Звіту про витрати містить ті ж самі нововведення, що і заголовна частина нового Звіту із праці. Крім того, у заголовній частині нового Звіту про витрати зазначено реквізити (дату і номер) нового наказу Держстату, яким його затверджено (23 серпня 2022 р. № 227). Також заголовна частина нового Звіту про витрати містить реквізит «Територіальна громада», де зазначається назва територіальної громади, а також заповнюється реквізит «Код території відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) за адресою здійснення діяльності, щодо якої подається форма звітності». Бюджетні установи мають тепер заповнювати нові реквізити «Вид економічної діяльності, щодо якого подається звіт» та «Код виду економічної діяльності за КВЕД» (визначається автоматично в разі подання форми в електронному вигляді). Також заголовна частина Звіту про витрати доповнена новим підрозділом «Інформація щодо відсутності даних», в якому проставляється відповідна позначка (у випадку відсутності даних) та зазначається одна з наведених в цьому підрозділі причин відсутності даних.

В основній (табличній) частині нового Звіту про витрати оновлено розділи I та ІІ. Так, розділ І отримав нову назву «Кількість та робочий час працівників за звітний рік» (було — «Кількість працівників і оплачений робочий час»). Цей розділ має лише три рядки «Кількість осіб», «Кількість відпрацьованих годин (ряд. 02 ≤ ряд. 03)» і «Кількість оплачених годин» та три графи для заповнення залежно від категорії працівників «Працівники з повною зайнятістю», «Працівники з частковою зайнятістю» і «Учні/стажисти». Розділ ІІ отримав більш подовжену назву «Витрати на утримання робочої сили за звітний рік» (було — «Витрати на утримання робочої сили»). Цей розділ розділено на дві таблиці: в першій таблиці відображається інформація за категоріями працівників, в другій таблиці — інформація в цілому по підприємству (відокремленому підрозділу). У дев’яти рядках та двох графах з назвами «Усього (працівники з повною та частковою зайнятістю)» і «Учні/стажисти» першої таблиці розділу ІІ відображається інформація про: прямі виплати, надбавки та доплати, що виплачуються в кожному платіжному періоді працівникам; прямі виплати, надбавки та доплати, що виплачуються не в кожному розрахунковому періоді працівникам; оплата за невідпрацьований час працівникам; заробітна плата працівників у натуральній формі; заробітна плата учнів/стажистів; внески до фондів заощаджень, створених для працівників; внески роботодавця на обов’язкове соціальне страхування працівників (уключаючи ЄСВ); внески на соціальне страхування працівників; прямі соціальні виплати роботодавця. Друга таблиця розділу ІІ, яка має назву «Інформація в цілому по підприємству (відокремленому підрозділу)», містить чотири рядки, де зазначаються такі показники: витрати на професійне навчання; інші витрати на утримання робочої сили; податки, що належать до витрат на утримання робочої сили; субсидії, які одержує роботодавець.

Страхові виплати працівникам у 2023 році

Граничні розміри страхових виплат застрахованим особам залежить від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі. Оскільки, як зазначалося вище, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі протягом усього 2023 року становить 6700 грн., а максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, протягом усього 2023 року становить 100 500 грн. (6700 грн. х 15), розглянемо обмеження в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах працівникам у 2023 році з урахуванням зазначених показників (див. таблицю нижче).

Обмеження при нарахуванні страхових виплат у 2023 році

грн.

Місяці, в яких настав страховий випадок (почались тимчасова непрацездатність або відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами)

Січень – Грудень

Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах 1

3301,58 грн. (100 500 грн. : 30,44)

Максимальна сума допомоги в розрахунку на місяць 2

100 500 грн.

Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, і мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах 3

220,11 грн. (6700 грн. : 30,44)

Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців 4

440,21 грн. (6700 грн. х 2 : 30,44)

¹ Обчислюється шляхом ділення максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

² Відповідає максимальній величині бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) (ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105, п.п. 2, 4 Порядку № 1266).

³ Обчислюється шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105).

⁴ Обчислюється шляхом ділення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону № 1105).

Нововведення у призначенні страхових виплат

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620-IX (далі — Закон № 2620) з 1 січня 2023 року в новій редакції викладено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105). Про важливі для роботодавців положення Закону № 2620, а також про всі нововведення Закону № 1105 ми детально вже розповіли на сторінках журналу⁵, тому нагадаємо лише основні нововведення, які діють з 1 січня 2023 року:

– Фонд соціального страхування України (далі — ФССУ) припинено шляхом приєднання до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), тому всі повноваження ФССУ, у тому числі щодо фінансування страхових виплат, з 1 січня 2023 року перейшли до ПФУ, який відтепер є страховиком, але нормативно-правові акти ФССУ діють до затвердження відповідних нормативно-правових актів ПФУ;

– скасовано оплату за рахунок коштів соціального страхування лікування застрахованих осіб у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;

– скасовано обмеження 75 календарними днями за календарний рік тривалості виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, в тому числі у разі здійснення ними догляду за хворою дитиною віком до 14 років;

– уточнено, що за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;

– допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, за рахунок коштів ПФУ не з першого, а з шостого дня непрацездатності;

– додано ще одну підставу для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності — за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим;

– не передбачено створення комісії із соціального страхування на підприємстві, а рішення про призначення страхової виплати приймає страхувальник або уповноважена ним особа;

– зменшено з 10 до 3 робочих днів строк розгляду страхувальником документів для призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами з дня їх надходження;

– зменшено з 10 до 3 робочих днів строк фінансування страхувальників ПФУ після надходження від страхувальника заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі;

– незважаючи на подання страхувальником заяви-розрахунку, де зазначаються суми нарахованої страхової виплати, визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі на пільгових умовах, здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ та організацій або на підставі копії відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право на пільгу (тобто визначення розміру «лікарняних» здійснюється ПФУ автоматично виходячи з даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб і реєстрі страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та в інших базах даних);

– уточнено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності;

– у разі створення необґрунтованого медичного висновку, на підставі якого сформовано листок непрацездатності і здійснено страхову виплату застрахованій особі, фінансову відповідальність несуть особи, які створили такий медичний висновок, при цьому застрахована особа чи страхувальник не зобов’язані повертати отриману суму страхової виплати. Якщо ж створення необґрунтованого медичного висновку виявлено до здійснення страхової виплати застрахованій особі, то таку страхову виплату ПФУ не фінансує до усунення порушення;

– строк звернення застрахованої особи за призначенням страхової виплати скорочено з 12 до 6 календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї;

– збільшено з 5 до 17 календарних днів період оплати тимчасової непрацездатності потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за рахунок роботодавця;

Крім оновлення Закону № 1105, з 1 січня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 02.12.2022 № 1350 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 № 1266 (далі — Постанова № 1266), якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок № 1266). Детально про нововведення Постанови № 1266 та Порядку № 1266 ми вже розповіли на сторінках журналу⁶, тому нагадаємо лише основні нововведення зазначених документів:

– у пункті 3 Порядку № 1266 перелік поважних причин, за наявності яких не відпрацьовані календарні дні виключаються з розрахункового періоду, доповнено ще однією поважною причиною — призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно, тепер період (календарні дні) призупинення дії трудового договору, передбаченого статтею 13 Закону № 2136, виключається з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат;

– дію пункту 3 Порядку № 1266, в якому визначено механізм обчислення середньоденної заробітної плати, поширено на працівників та гіг-спеціалістів резидента Дія Сіті;

– встановлено, що сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (ЄСВ). Тобто норми Порядку № 1266 приведено у відповідність до норм Закону № 1105;

– уточнено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо;

– з Постанови № 1266 виключено пункт 4, яким надано право Міністерству соціальної політики давати роз’яснення щодо застосування Порядку № 1266. Отже, тепер не Мінсоцполітики, а ПФУ як уповноважений орган управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку буде надавати роз’яснення щодо застосування положень Порядку № 1266.

Норма робочого часу у 2023 році

Як ми вже повідомляли⁷, згідно з частиною 6 статті 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону про відпустки.

Таким чином, у період воєнного стану, який наразі продовжено до 19 лютого 2023 року, але судячи з ситуації на фронті буде продовжено і після цієї дати, не діють норми КЗпП щодо:

– скорочення тривалості роботи на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів (ч. перша ст. 53 КЗпП);

– тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин (ч. друга ст. 53 КЗпП);

– обмеження граничних норм надурочних робіт, а саме 4 години протягом 2 днів поспіль і 120 годин на рік (ч. перша ст. 65 КЗпП);

– перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого дня, якщо останній збігається з вихідним днем (ч. третя ст. 67 КЗпП);

– перенесення вихідних і робочих днів відповідно до рекомендації Кабінету Міністрів України з метою створення сприятливих умов для використання святкових і неробочих днів (ч. четверта, п’ята ст. 67 КЗпП);

– святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП);

– заборони залучення до робіт у вихідні, святкові та неробочі дні (ст. 71 КЗпП);

– неврахування святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 78-1 КЗпП, ч. друга ст. 5 Закону про відпустки).

Враховуючи вищевикладене, у період воєнного стану:

– відсутні святкові та неробочі дні, відповідно, на них не продовжуються щорічні (основна та додаткові) відпустки та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

– вихідні дні, які припадають на святкові та неробочі дні, зазначені у статті 73 КЗпП, не переносяться на наступний день після святкового чи неробочого дня;

– не скорочується на 1 годину тривалість роботи при п’ятиденному та шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП;

– не обмежується 5 годинами тривалість робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні;

– не обмежується кількість надурочних робіт протягом 2 днів поспіль та за рік.

Таким чином, роботодавцям необхідно враховувати вищевикладене при визначенні норми робочого часу в місяцях (кварталах, півріччях) 2023 року та загалом за 2023 рік.⁸

Наприклад, для підприємств, на яких встановлено 40-годинний п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю з однаковою тривалістю щоденної роботи, норма робочого часу в січні 2023 року становить 176 робочих годин (22 робочі дні х 8 робочих годин).

Крім того, слід враховувати, що згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

У разі встановлення працівникам, зайнятим на об’єктах критичної інфраструктури, нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці (ч. 7 ст. 6 Закону № 2136).

Наприклад, якщо працівнику, зайнятому на об’єкті критичної інфраструктури, у період дії воєнного стану встановлено нормальну тривалість робочого часу — 50 годин на тиждень, а до запровадження воєнного стану він працював з нормальною тривалістю робочого часу — 40 годин на тиждень, при цьому його оклад за посадою становить 10 000 грн., то заробітна плата працівника у період дії воєнного стану повинна розраховуватися виходячи з окладу 12 500 грн. (10 000 грн. : 40 робочих годин х 50 робочих годин).

Зауважимо, що збільшення нормальної та скороченої тривалості робочого часу в період воєнного стану для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, є правом, а не обов’язком роботодавця, до того ж роботодавець може збільшити тривалість робочого часу не обов’язково для всіх працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (наприклад, він може це зробити для працівників лише окремих підрозділів або для окремих працівників).

Зміни до Класифікатора професій

Міністерство економіки України наказом від 29.12.2022 № 5573 внесло Зміну № 11 до національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — Класифікатор професій, КП), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327.

Зміна № 11 передбачає зміну назв деяких професій, скасування застарілих професій, запровадження нових професій та нової позиції у похідних словах до професій (професійних назв робіт), підвищення статусу деяких професій.

Так, слова «телекомунікації» та «телекомунікаційний» у назвах класифікаційних угруповань та професій замінено на слова відповідно «електронні комунікації» та «комунікаційний» у відповідному відмінку. Наприклад, у класифікаційних угрупованнях назву «Професіонали в галузі електроніки та телекомунікацій» замінено на назву «Професіонали в галузі електроніки та електронних комунікацій» (код КП 2144), назву «Наукові співробітники (електроніка, телекомунікації)» — на назву «Наукові співробітники (електроніка, електронні комунікації)» (код КП 2144.1), назву «Інженери в галузі електроніки та телекомунікацій» — на назву «Інженери в галузі електроніки та електронних комунікацій» (код КП 2144.2), назву «Технічні фахівці в галузі електроніки та телекомунікацій» — на назву «Технічні фахівці в галузі електроніки та електронних комунікацій» (код КП 3114), назву «Оператори радіо- та телекомунікаційного устаткування» — на назву «Оператори радіо- та електронно-комунікаційного устаткування» (код КП 3132). У назвах професій назву «Аналітик з безпеки інформаційно-телекомунікаційних систем» замінено на назву «Аналітик з безпеки інформаційно-комунікаційних систем» (код КП 2139.2), назву «Молодший науковий співробітник (електроніка, телекомунікації)» — на назву «Молодший науковий співробітник (електроніка, електронні комунікації)» (код КП 2144.1), назву «Науковий співробітник (електроніка, телекомунікації)» — на назву «Науковий співробітник (електроніка, електронні комунікації)» (код КП 2144.1), назву «Фахівець із телекомунікаційної інженерії» на назву «Фахівець із електронно-комунікаційної інженерії» (код КП 3132).

Також до Класифікатора професій у зв’язку з потребами військових частин внесено нове класифікаційне угруповання за кодом КП 5164 «Військовослужбовці (рядовий, сержантський і старшинський склад)», яке включає такі нові професії за кодом КП 5164: «Бойовий медик», «Верхолаз (військова служба)», «Доброволець територіальної оборони», «Інструктор з фізичної підготовки і спорту (військова служба)», «Контролер (особливо важливі державні об’єкти)», «Механік-водій», «Навідник», «Навідник-оператор», «Снайпер».

В назвах деяких професій замінено слово або слова. Так, слово «Інженер» у трьох професіях за кодом КП 2412.2 замінено на слово «Фахівець», внаслідок чого назву професії «Інженер з організації праці» замінено на назву «Фахівець з організації праці», назву «Інженер з підготовки кадрів» — на назву «Фахівець з підготовки кадрів», назву «Інженер з профадаптації» — на назву «Фахівець з профадаптації». Назву професії «Завідувач центру (молодіжного)» (код КП 1229.6) замінено на більш універсальну назву професії «Завідувач центру (за напрямом діяльності)» (код КП 1229.6). Назву професії «Аудитор інформаційних технологій» (код КП 2139.2) замінено на більш конкретну назву «Аудитор інформаційних технологій (з кібербезпеки)» (код КП 2139.2).

Крім того, назву класифікаційного угруповання «Робітники, що обслуговують установки з виробництва цементу та інших мінеральних продуктів» замінено на назву «Робітники, які обслуговують установки у волокнистоцементному виробництві» (код КП 8212).

Також у назвах професій слово «азбестоцементні» або слова «азбестоцементні та азбестосилітові» замінено на слово «волокнистоцементні» у відповідному відмінку. Зокрема, назву професії «Ґрунтувальник азбестоцементних та азбестосилітових виробів» замінено на назву «Ґрунтувальник волокнистоцементних виробів» (код КП 8212), назву «Знімач-укладальник азбестоцементних виробів» — на назву «Знімач-укладальник волокнистоцементних виробів» (код КП 8212), назву «Лаборант азбестоцементного виробництва» — на назву «Лаборант волокнистоцементного виробництва» (код КП 8212), назву «Складальник азбестоцементних плит» — на назву «Складальник волокнистоцементних виробів» (код КП 9321).

Крім того, назву професії «Інспектор із захисту рослин» замінено на назву «Інспектор фітосанітарний» (код КП 3212), назву «Офісний службовець (складське господарство)» — на назву «Службовець на складі (комірник)» (код КП 4131). Одночасно виключено професію «Комірник» (код КП 9411), яка була включена до розділу 9 «Найпростіші професії» Класифікатора професій. Таким чином, замість назви професії «Комірник» потрібно використовувати назву «Службовець на складі (комірник)» (код КП 4131), але слід враховувати, що остання професія наведена у розділі 4 «Технічні службовці» Класифікатора професій, тобто статус комірника має бути підвищено.

З розділу 5 «Працівники сфери торгівлі та послуг» Класифікатора професій виключено професію «Шеф-кухар» (код КП 5122), але одночасно професію з такою самою назвою включено до розділу 3 «Фахівці» Класифікатора професій, тобто статус професії «Шеф-кухар» має бути підвищено.

З Класифікатора професій виключено (скасовано) такі професії: «Інженер з нормування праці» (код КП 2412.2), «Інженер з організації та нормування праці» (код КП 2412.2), «Бігунник» (код КП 8151), «Дозувальник азбесту» (код КП 8151), «Машиніст друкарської машини (виробництво азбестоцементних та азбестосилітових виробів») (код КП 8251), професії за кодом КП 8212 «Гідротерміст», «Голендорник», «Машиніст екструзійного преса», «Машиніст прикочувальної машини», «Машиніст трубної машини», «Обкатник труб», «Оператор конвеєра твердіння азбестоцементних труб», «Оператор перебирача-зволожувача азбестоцементних виробів», «Оператор прискорювальної установки», «Рекуператорник», «Розбирач азбестоцементних виробів», «Токар з оброблення азбестоцементних труб та муфт», «Фрезерувальник азбестоцементних плит», «Хвилювальник азбестоцементних листів».

До Класифікатора професій включено (унесено) такі нові професії: «Директор Національного антикорупційного бюро України» (код КП 1120.1), «Директор територіального управління Національного антикорупційного бюро України» (код КП 1229.7), «Керівник структурного підрозділу з питань безпеки інформації та кіберзахисту» (код КП 1239), «Конструктор систем кібербезпеки» (код КП 2132.2), за кодом КП 2139.2 професії «Аналітик з оцінки вразливостей», «Аудитор програм інформаційних технологій», «Уповноважений з авторизації безпеки інформації», «Фахівець з кібердосліджень та розробок систем безпеки», «Фахівець з оцінки заходів захисту інформації (кібербезпеки)», «Фахівець з планування політики та стратегії кібербезпеки», «Фахівець з юридичних консультацій та адвокації в сфері кібербезпеки», за кодом КП 2149.2 професії «Експерт з оцінки пожежних ризиків», «Експерт у сфері техногенної та пожежної безпеки», «Інженер з нормування трудових процесів», професії «Фахівець з дослідження факторів навколишнього середовища» (код КП 2225.2), «Професіонал з фармаконагляду» (код КП 2229.2), за кодом КП 2445.2 професії «Клінічний психолог» та «Психотерапевт», професії «Експерт (за видами діяльності)» (код КП 2490), «Сестра медична (брат медичний) з реабілітації» (код КП 3231), «Державний фітосанітарний інспектор» (код КП 3449), «Кібероператор» (код КП 4113), за кодом КП 7111 професії «Гірник на очисних роботах в шахтах» та «Гірник на підготовчих роботах в шахтах», професії «Машиніст технологічного обладнання збагачувальної фабрики» (код КП 8119), «Готувач преміксів» (код КП 8139), «Оператор пульта керування устаткуванням дробильно-сортувальної лінії» (код КП 8212).

З вищевикладеного випливає, що замість скасованих професій «Інженер з нормування праці» (код КП 2412.2) та «Інженер з організації та нормування праці» (код КП 2412.2) можна застосувати назву нової професії «Інженер з нормування трудових процесів» (код КП 2149.2).

Крім того, враховуючи, що назву професії «Аналітик систем захисту інформації та оцінки вразливостей» (код КП 2139.2) замінено на назву «Аналітик систем захисту інформації» (код КП 2139.2), а також введено нову назву професії «Аналітик з оцінки вразливостей» (код КП 2139.2), то фактичну одну колишню професію розділили на дві окремі професії з тими ж кодами КП.

Всі вищенаведені нові професії внесено як до відповідних розділів додатка А (обов’язкового), так і до додатка Б (довідкового) «Абетковий покажчик професійних назв робіт» Класифікатора професій.

Додаток В «Похідні слова до професій (професійних назв робіт)» Класифікатора професій доповнено новою позицією «Виконувач окремих робіт», у виносці до якої зазначено, що ці похідні слова застосовуються до професійних назв робіт розділів 5 – 8 Класифікатора професій, якщо це не суперечить КП за умови, що до працівників за цими професіями (професійними назвами робіт) не визначаються особистісні, спеціальні та/чи специфічні вимоги. Наприклад, від назви професії «Монтажник гіпсокартонних конструкцій» з кодом КП 7129 можна утворити похідну назву «Виконавець окремих робіт монтажника гіпсокартонних конструкцій» із збереженням коду КП (конкретна деталізація робіт наводиться у робочій інструкції: виконання монтажу укосів гіпсокартоном або виконання монтажу каркасів гіпсокартоном).

Одночасно розділ 3 «Основні положення» Класифікатора професій доповнено двома абзацами такого змісту:

«В окремих випадках за потреби позначення видів робіт за певною професією (професійною назвою роботи) роботодавець може застосовувати похідні слова «виконувач окремих робіт». Конкретна деталізація робіт визначається роботодавцем у робочій інструкції або трудовому договорі.

Використання похідних слів «виконувач окремих робіт» застосовується роботодавцем за потреби: прийому на роботу робітників для виконання окремих робіт в межах певної професії, які не мають професійної (повної або часткової) кваліфікації; визнання результатів навчання за короткотерміновими курсами, семінарами, курсами підвищення кваліфікації відповідно до номенклатури професій (професійних назв робіт) та потреб ринку праці.».

Як роз’яснило Мінсоцполітики у листі від 02.10.2018 № 18921/0/2-18/28 (див. ВПЗ № 1/2019, стор. 113), зміна назв професій (посад) без зміни кодів КП не потребують попередньої згоди працівників, які обіймають відповідні посади (професії), оскільки зазначені зміни не пов’язані зі зміною завдань та обов’язків за посадами (професіями), кваліфікаційних вимог до працівника, оплати праці тощо. Якщо зміна назви посади (професії) зумовлює зміну посадових (робочих) обов’язків, розряду, розміру оплати праці тощо, працівника має бути повідомлено про це не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, роботодавці мають привести назви посад (професій) у штатному розписі у відповідність з положеннями оновленого Класифікатора професій шляхом видання відповідного наказу. Якщо зміна назви посади (професії) тягне за собою зміну обов’язків за посадою (професією), то вносяться зміни до посадових (робочих) інструкцій з повідомленням працівників про такі зміни не пізніше ніж за два місяці, оскільки відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП про зміну істотних умов праці, зокрема, зміну розрядів і найменування посад, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.