Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Про розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати через перебування у відпустці без збереження заробітної плати» від 27.07.2023

Головна Архів номерів

Журнал Все про працю і зарплату № 10/2023

Журнал Все про працю і зарплату № 10/2023

Нормативні документи та роз’яснення державних органів

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 27.07.2023

Про розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки,
якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати
через перебування у відпустці без збереження заробітної плати

Питання надання відпустки і розрахунку заробітної плати за період відпустки та компенсації за невикористані дні відпустки під час дії воєнного стану регулюється законодавчими і нормативно-правовими актами України, а саме:

1. Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року (далі — КЗпП).

2. Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).

3. Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

4. Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Статтею 83 КЗпП визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. При цьому до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

На практиці не поодинокими є випадки, коли у працівників через тривале перебування у відпустці без збереження заробітної плати в розрахунковому періоді відсутня нарахована заробітна плата. Також для визначення кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки, за які працівнику належить нарахувати компенсацію, слід звертати особливу увагу на підстави надання відпусток без збереження заробітної плати для правильності встановлення періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону № 504 до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26¹ Закону № 504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

¹Починаючи з 24.12.2023 період перебування у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін, що надається відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки», не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, — ч. четверта ст. 26 Закону України «Про відпустки». (Ред.)

Законом № 2136 встановлено новий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати.

Додаткові зміни до Закону № 2136 були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX (далі — Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою надається:

без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;
будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та за згодою роботодавця;
не є обов’язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання.

Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою, як зазначено вище, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, відповідно до п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».²

²Починаючи з 24.12.2023 період перебування у відпустці без збереження заробітної плати, що надається під час воєнного стану відповідно до частини 3 статті 12 Закону № 2136, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, — ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3494-IX. (Ред.)

Згідно із внесеними змінами Законом № 2352-IX до частини четвертої ст. 12 Закону № 2136 запроваджено новий вид відпустки без збереження заробітної плати.

Працівники набувають права на новий вид відпустки, починаючи з 19 липня 2022 року, тобто з моменту набрання чинності змін до Закону № 2136.

Зміни передбачають, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ст. 12 Закону № 2136).

При проведенні розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки слід також враховувати діючі норми колективних угод, колективного договору, а також індивідуально визначені умови трудового договору (контракту), що передбачають надання додаткових гарантій працівникам (стаття 9-1 КЗпП), якщо такі були встановлені і не призупинені роботодавцем відповідно до ст. 11 Закону № 2136. Зокрема, це може стосуватися коригування заробітної плати — перерахунку суми доходу працівників за розрахунковий період до місяця підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у разі їх підвищення, шо раніше було обов’язковим відповідно до п. 10 Порядку № 100. Постановою Кабміну від 09.12.2020 р. № 1213 при оновленні Порядку № 100 обов’язковість коригування відпускних була скасована з 12 грудня 2020 року. Водночас в окремих колективних договорах положення про коригування заробітної плати за період до підвищення тарифних ставок і посадових окладів оновлені, збережені і тому продовжують діяти.

Нижче наводимо умовні приклади визначення кількості днів відпустки і обчислення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки працівникам.

В наведених нижче прикладах ми виходили з того, що працівникам не встановлені додаткові гарантії порівняно із чинним законодавством, що мають вплив на визначення стажу роботи, що дає право на відпустку, особливостей розрахунку середньої заробітної плати, або ж інші гарантії, що підлягали б врахуванню, як такі, що справляють істотний вплив на розмір компенсації за невикористані дні відпустки.

Приклад 1.

Нехай у нашому випадку працівник прийнятий на роботу з 01.08.2021.

З 01.03.2022 по 31.07.2023 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відпустка без збереження заробітної плати була надана відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Тривалість щорічної основної відпустки згідно з умовами трудового договору становить 24 календарні дні. За період роботи з 01.08.2021 по 31.07.2022 працівником не використано 12 календарних днів щорічної основної відпустки. Протягом періоду з 01.08.2021 по 31.07.2023 працівнику основна щорічна відпустка не надавалась.

Посадовий оклад працівнику встановлений у розмірі 12 000,00 грн.

27 липня 2023 року працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням з 31 липня 2023 року. Необхідно нарахувати компенсацію за невикористані дні відпусток.

1. Уточнюємо кількість днів щорічної відпустки, на яку працівник має право, що підлягають компенсації при звільненні.

За умовами нашого прикладу нам відомо, що за період з 01.08.2021 по 31.07.2022 працівником не використано 12 днів основної щорічної відпустки.

Визначимось щодо кількості днів відпустки за період з 01.08.2022 по 31.07.2023.

З 01.03.2022 по 31.07.2023 працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відпустка без збереження заробітної плати була надана відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки». Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 4 частини першої ст. 9 Закону № 504.³

³Починаючи з 24.12.2023 період перебування у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін, що надається відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки», не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, — ч. четверта ст. 26 Закону України «Про відпустки». (Ред.)

Таким чином працівнику слід нарахувати компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП), а саме:

за період з 01.08.2021 по 31.07.2022 — 12 днів;
за період з 01.08.2022 по 31.07.2023 — 24 дні;
всього за період роботи — 36 днів.

2. Визначаємося щодо розрахункового періоду.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Оскільки працівник у нашому прикладі підлягає звільненню 31.07.2023, то періодом для розрахунку середньої заробітної плати відповідно до пункту 2 Порядку № 100 є липень 2022 року – червень 2023 року.

3. Визначаємо сумарний заробіток за розрахунковий період.

Оскільки компенсація підлягає нарахуванню у липні 2023 року, розрахунковий період липень 2022 року – червень 2023 року. Але весь цей період припадає на відпустку без збереження заробітної плати, наданої працівнику відповідно до ст. 26 Закону № 504, тобто нарахування заробітної плати протягом розрахункового періоду немає.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (п. 4 Порядку № 100).

Таким чином, розрахунок компенсації за невикористані дні основних щорічних відпусток слід проводити на основі посадового окладу, який складає у нашому прикладі 12 000 грн.

Отже, маємо такий розрахунок сумарного заробітку для розрахунку суми компенсації:

12 000 грн х 12 місяців = 144 000 грн.

4. Розраховуємо середньоденну заробітну плату.

Розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення сумарного заробітку у розрахунковому періоді на кількість календарних днів у цьому періоді (без врахування невідпрацьованого часу, протягом якого за працівником не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, періодів за який відсутні дані про нараховану заробітну плату, святкові і неробочі дні — абз. шостий п. 2, п.п. 5, 7 Порядку № 100).

Згідно з частиною 6 статті 6 Закону № 2136, який набрав чинності 24.03.2022, у період дії воєнного стану норми статті 73 Кодексу законів про працю України не застосовуються

Тому в нашому випадку кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 365 календарних днів.

Сумарний заробіток за розрахунковий період — 144 000 грн.

Середньоденна заробітна плата: 144 000 грн : 365 к. дн. = 394,52 грн.

5. Визначаємо суму заробітної плати за дні невикористаних відпусток.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку № 100).

В нашому прикладі кількість днів невикористаних відпусток, за які працівнику належить виплатити компенсацію, становить 36 днів.

Сума компенсації, яку належить виплатити працівнику при звільненні, становитиме:

36 календарних днів х 394,52 грн = 14 202,72 грн.

Приклад 2.

Нехай у нашому випадку працівник прийнятий на роботу з 01.08.2021.

З 01.03.2022 по 31.07.2023 він перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відпустки без збереження заробітної плати надавались працівнику:

– відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» — 427 днів (з 01.03.2022 по 31.04.2023);

– відповідно до п. 4 ст. 12 Закону № 2136 — 90 днів (з 02.05.2023 по 31.07.2023).

Посадовий оклад працівнику встановлений у розмірі 12 000,00 грн.

Визначимось щодо кількості днів відпусток за період з 01.08.2022 по 31.07.2023.

За умовами нашого прикладу з 01.03.2022 по 31.07.2023 працівник перебував у відпустках без збереження заробітної плати, що були надані відповідно до статті 26 Закону № 504. Протягом року, за який слід нарахувати компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, працівник перебував у зазначених вище відпустках 275 днів.

Час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, наданих працівникові згідно зі статтею 26 Закону № 504, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.⁴

⁴Починаючи з 24.12.2023 період перебування у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін, що надається відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки», не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, — ч. четверта ст. 26 Закону України «Про відпустки». (Ред.)

Крім того, працівник скористався відпусткою тривалістю 90 календарних днів відповідно до пункту 4 статті 12 Закону № 2136. Період перебування у відпустці за цією підставою не зараховується до стажу роботи, що дає право на основну щорічну відпустку.

Таким чином, працівник за останній рік роботи має стаж, що дає право на основну щорічну відпустку, 275 днів.

Розрахуємо кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки, за які слід виплатити працівнику компенсацію, за період роботи з 01.08.2022 по 31.07.2023.

В листі № 616/13/116-16 від 28.10.2016⁵ Міністерство соціальної політики України рекомендує для визначення днів відпустки, на які працівник має право, скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку № 100, тобто прив’язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року.

⁵ Цей лист Мінсоцполітики опубліковано в журналі «Все про працю і зарплату» № 5/2017, стор. 117. (Ред.)

У наведеному нами прикладі у працівника щорічна основна відпустка становить 24 календарних дні.

Визначимо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадає на один календарний день, святкові і неробочі дні не виключаємо, оскільки дію статті 73 КЗпП призупинено на період воєнного стану (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136).

24 календарні дні відпустки : 365 к. дн. = 0,065753425 дні

Одержаний результат перемножимо на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону № 504), що зараховується до стажу роботи, який дає право на основну щорічну відпустку, за період з 01.08.2022 по 31.07.2023 включно:

0,065753425 календарні дні х 275 календарних днів = 18,08219188 ≈ 18.

Таким чином, працівнику слід нарахувати компенсацію за 30 не використаних ним днів щорічної основної відпустки (ст. 83 КЗпП), а саме:

за період з 01.08.2021 по 31.07.2022 — 12 днів;
за період з 01.08.2022 по 31.07.2023 — 18 днів.

Отже, маємо такий розрахунок:

– тривалість розрахункового періоду: 365 – 0 = 365;

– виплати за розрахунковий період: 12 000 х 12 = 144 000 грн;

– середньоденна зарплата: 144 000/365 = 394,52 грн.

Сума компенсації, яку належить виплатити працівнику при звільненні, становитиме:

30 календарних днів х 394,52 грн = 11 835,60 грн.

Приклад 3.

Нехай працівнику посадовий оклад встановлений у розмірі 5000,00 грн.

Всі інші умови такі ж як у прикладі 2.

В даному випадку розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати. Водночас відповідно до п. 4 Порядку № 100 середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-IX мінімальна заробітна плата встановлена у 2023 році у розмірі 6700 грн і такий розмір є дійсним на час розрахунку середньої заробітної плати. Таким чином, розрахунок суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки буде наступним:

– тривалість розрахункового періоду: 365 – 0 = 365;

– виплати за розрахунковий період: 6700 х 12 = 80 400 грн;

– середньоденна зарплата: 80 400/365 = 220,27 грн.

Сума компенсації, яку належить виплатити працівнику при звільненні, становитиме:

30 календарних днів х 220,27 грн = 6608,10 грн.⁶

⁶Докладно про порядок обчислення компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право по 31 грудня 2023 року та після цієї дати, йдеться у статтях «Зміни у Порядку обчислення середньої заробітної плати» та «Грошова компенсація за невикористану відпустку» журналу «Все про працю і зарплату» відповідно № 7/2023, стор. 10, та № 1/2024, стор. 79. (Ред.)

При підготовці цієї статті використано роз’яснення з питань обчислення середньої заробітної плати, що надане Міністерством соціальної політики України (лист № 616/13/116-16 від 28.10.2016).⁵

⁵ Цей лист Мінсоцполітики опубліковано в журналі «Все про працю і зарплату» № 5/2017, стор. 117. (Ред.)

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.

0 0 голоса

Рейтинг статьи