Нарахування відпускних, якщо в розрахунковому періоді через карантин вводився простій, який оплачувався за середнім заробітком

Оксана Михайлівна ГУЗЕНКО, головний спеціаліст Директорату норм і стандартів гідної праці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства

Працівнику з 25 травня 2020 року надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні. В розрахунковому періоді (травень 2019 року – квітень 2020 року) працівник відпрацював всі робочі дні в період з 1 травня 2019 року по 22 березня 2020 року, а з 23 березня по 11 травня через карантин, встановлений урядом, на підприємстві було введено простій, який згідно з наказом керівника підприємства оплачувався за середнім заробітком (ч. третя ст. 113 КЗпП). Чи виключаються період (календарні дні) такого простою і середній заробіток, нарахований за час простою, відповідно із кількості календарних днів розрахункового періоду і сумарного заробітку розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати за час відпустки, що надається працівнику в травні?

Відповідно до частини третьої статті 113 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Таким чином, на період карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. № 211, за наказом керівника підприємства на підприємстві може бути введено простій (не з вини працівника) із збереженням за працівниками середнього заробітку за час простою.

Обчислення середнього заробітку за час оплачуваних відпусток провадиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. четвертий п. 3 Порядку № 100).

Таким чином, середній заробіток, що зберігається за працівником за час простою, враховується при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). До цього часу (який виключається з розрахункового періоду) належить час простою не з вини працівника, який оплачувався частково згідно з частиною першою статті 113 КЗпП — у розмірі 2/3 (3/4, 4/5 тощо) окладу, та не належить (тобто включається до розрахункового періоду) час простою, який оплачувався за середнім заробітком.

Отже, період (календарні дні) простою, який оплачувався за середнім заробітком, не виключається із кількості календарних днів розрахункового періоду, а середній заробіток, нарахований за час простою, включається до сумарного заробітку розрахункового періоду, який враховується при обчисленні середньої заробітної плати за час відпустки.