Начисление «больничных», если в расчетном периоде у работника простой и отпуск без сохранения заработной платы с получением пособия по частичной безработице на период карантинаНарахування «лікарняних», якщо в розрахунковому періоді у працівника простій та відпустка без збереження заробітної плати з отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину

В соответствии с частью первой статьи 113 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) время простоя не по вине работника, в том числе на период объявления карантина, установленного Кабинетом Министров Украины, оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).

Следовательно, за время простоя не по вине работника, введенного в период карантина, работникам начисляется оплата в размере не ниже 2/3 оклада. Конкретный размер оплаты времени простоя устанавливается в приказе руководителя предприятия о введении простоя.

Согласно подпункту 5 пункта 3 раздела IV Инструкции о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 г. № 449, определение видов выплат, относящихся к основной, дополнительной заработной плате и прочим поощрительным и компенсационным выплатам, при начислении единого социального взноса (далее — ЕСВ) предусмотрено Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5 (далее — Инструкция № 5).

Подпунктом 2.2.12 Инструкции № 5 определено, что оплата простоев не по вине работника как оплата за неотработанное время является фондом дополнительной заработной платы фонда оплаты труда (далее — ФОТ).

Таким образом, оплата простоя в составе заработной платы (ФОТ) является базой начисления ЕСВ и отражается в Отчете о суммах начисленной заработной платы (дохода, денежного обеспечения, помощи, надбавки, компенсации) застрахованных лиц и суммах начисленного единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — Отчет о ЕСВ).

Исчисление средней заработной платы для расчета оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности за счет денежных средств работодателя и пособия по временной нетрудоспособности (далее вместе — «больничные») осуществляется в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. № 1266 (далее — Порядок № 1266).

Пунктом 32 Порядка № 1266 установлено, что средняя заработная плата для расчета «больничных» исчисляется работодателями на основании сведений, включаемых в Отчет о ЕСВ.

Согласно пункту 3 Порядка № 1266 среднедневная заработная плата для начисления «больничных» исчисляется путем деления начисленной за расчетный период (12 календарных месяцев) заработной платы, на которую начислен ЕСВ, на количество календарных дней занятости (пребывания в трудовых отношениях) в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам, — временная нетрудоспособность, отпуск в связи с беременностью и родами, отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и шестилетнего возраста по медицинскому заключению, отпуск без сохранения заработной платы (далее — уважительные причины).

Поскольку время простоя не относится к вышеуказанным уважительным причинам отсутствия на работе, то оно не исключается из расчетного периода, а оплата простоя, которая является базой начисления ЕСВ и отражается в Отчете о ЕСВ, учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных».

Отпуск без сохранения заработной платы, в том числе предоставленный на период карантина согласно части второй статьи 26 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках), пунктом 3 Порядка № 1266 отнесен к уважительным причинам отсутствия на работе, поэтому период такого отпуска исключается из расчетного периода независимо от того, получал или нет работник за время такого отпуска пособие по частичной безработице на период карантина, предусмотренное статьями 47 и 47-1 Закона Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 г. № 5067-VI (далее — Закон о занятости).¹

Пунктом 3.2 Инструкции № 5 определено, что пособие по частичной безработице не относится к ФОТ. Следовательно, на сумму пособия по частичной безработице на период карантина ЕСВ не начисляется, такое пособие в Отчете о ЕСВ не отражается², поэтому оно не учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных».¹

Что касается включения в страховой стаж периода пребывания в отпуске без сохранения заработной платы с одновременным получением за это время пособия по частичной безработице, то в соответствии с абзацем вторым части 1 статьи 21 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 г. № 1105-XIV период получения выплат по отдельным видам социального страхования включается в страховой стаж как период, за который уплачены страховые взносы, исходя из размера минимального страхового взноса.

Таким образом, период получения пособия по частичной безработице, которое выплачивается центрами занятости за счет средств Фонда общеобязательного государственного социального страхования на случай безработицы в соответствии с нормами статей 47 и 47-1 Закона о занятости (в нашем случае — период получения работницей пособия по частичной безработице за период «карантинного» отпуска с 20 июля по 31 августа 2020 года), включается в страховой стаж по общеобязательному государственному социальному страхованию по временной утрате трудоспособности.¹

ПРИМЕР

Начисление работнице «больничных», если в расчетном периоде простой
и отпуск без сохранения заработной платы

Условия как в вопросе: работница в период с 7 по 18 декабря 2020 года (12 календарных дней) болела (общее заболевание). В расчетном периоде (декабрь 2019 года – ноябрь 2020 года) на предприятии с 18 марта по 12 мая 2020 года был простой, за время которого работнице начислялась оплата простоя в размере 2/3 оклада (ст. 113 КЗоТ). В период с 20 июля по 31 августа (всего 43 к. д.) работница находилась в отпуске без сохранения заработной платы на период карантина (ч. вторая ст. 26 Закона об отпусках), за время которого она получила пособие по частичной безработице на период карантина от центра занятости. Других периодов, не отработанных по уважительным причинам, у работницы нет. В расчетном периоде работница получила заработную плату (включая оплату простоя), с которой уплачены ЕСВ и которая учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных», в сумме 67 345,59 грн. Общий страховой стаж работницы — 7 лет, в течение последних 12 месяцев — более 6 месяцев.

Период простоя (с 18 марта по 12 мая 2020 года) не исключается из расчетного периода, а оплата простоя учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных».

Отпуск без сохранения заработной платы на период карантина относится к уважительным причинам отсутствия на работе, поэтому период такого отпуска (с 20 июля по 31 августа), включающий 43 календарных дня, исключается из расчетного периода.

Общее количество календарных дней в расчетном периоде (декабрь 2019 года – ноябрь 2020 года), которые включаются в расчет:

366 к. д. – 43 к. д. (отпуск без сохранения заработной платы) = 323 к. д.

Среднедневная заработная плата в расчетном периоде:

67 345,59 грн. : 323 к. д. = 208,50 грн.

Среднедневная заработная плата с учетом страхового стажа (7 лет):

208,50 грн. х 70% = 145,95 грн.

Сумма «больничных» за период болезни с 7 по 18 декабря (12 календарных дней):

145,95 грн. х 12 к. д. бол. = 1751,40 грн.

Згідно з частиною першою статті 113 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Отже, за час простою не з вини працівника, введеного на період карантину, працівникам нараховується оплата в розмірі не нижче 2/3 окладу. Конкретний розмір оплати часу простою встановлюється в наказі керівника підприємства про введення простою.

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5).

Підпунктом 2.2.12 Інструкції № 5 визначено, що оплата простоїв не з вини працівника як оплата за невідпрацьований час є фондом додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, оплата простою у складі заробітної плати (ФОП) є базою нарахування ЄСВ і відображається у Звіті з ЄСВ.

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності (далі разом — «лікарняні») здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Пунктом 32 Порядку № 1266 встановлено, що середня заробітна плата для розрахунку «лікарняних» обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до Звіту з ЄСВ.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі — поважні причини).

Оскільки час простою не належить до вищезазначених поважних причин відсутності на роботі, то він не виключається з розрахункового періоду, а оплата простою, яка є базою нарахування ЄСВ і відображається у Звіті з ЄСВ, враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».

Відпустка без збереження заробітної плати, в тому числі надана на період карантину відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), пунктом 3 Порядку № 1266 віднесена до поважних причин відсутності на роботі, тому період такої відпустки виключається з розрахункового періоду незалежно від того, отримував чи ні працівник за час такої відпустки допомогу по частковому безробіттю на період карантину, передбачену статтями 47 і 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).¹

Пунктом 3.2 Інструкції № 5 визначено, що допомога по частковому безробіттю не належить до ФОП. Отже, на суму допомоги по частковому безробіттю на період карантину ЄСВ не нараховується, така допомога у Звіті з ЄСВ не відображається², тому вона не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».¹

Що стосується включення до страхового стажу періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати з одночасним отриманням за цей час допомоги по частковому безробіттю, то відповідно до абзацу другого частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV період отримання виплат за окремими видами соціального страхування включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Отже, період отримання допомоги по частковому безробіттю, яка виплачується центрами зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідно до норм статей 47 і 47-1 Закону про зайнятість (в нашому випадку — період отримання працівницею допомоги по частковому безробіттю за період «карантинної» відпустки з 20 липня по 31 серпня 2020 року), включається до страхового стажу за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності.

ПРИКЛАД

Нарахування працівниці «лікарняних», якщо в розрахунковому періоді простій
та відпустка без збереження заробітної плати

Умови як в запитанні: працівниця в період з 7 по 18 грудня 2020 року (12 календарних днів) хворіла (загальне захворювання). В розрахунковому періоді (грудень 2019 року – листопад 2020 року) на підприємстві з 18 березня по 12 травня 2020 року був простій, за час якого працівниці нараховувалась оплата простою в розмірі 2/3 окладу (ст. 113 КЗпП). В період з 20 липня по 31 серпня (всього 43 к. д.) працівниця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину (ч. друга ст. 26 Закону про відпустки), за час якої вона отримала допомогу по частковому безробіттю на період карантину від центру зайнятості. Інших періодів, не відпрацьованих з поважних причин, у працівниці немає. В розрахунковому періоді працівниця отримала заробітну плату (включаючи оплату простою), з якої сплачено ЄСВ і яка враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних», в сумі 67 345,59 грн. Загальний страховий стаж працівниці — 7 років, протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Період простою (з 18 березня по 12 травня 2020 року) не виключається з розрахункового періоду, а оплата простою враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».

Відпустка без збереження заробітної плати на період карантину належить до поважних причин відсутності на роботі, тому 43 календарні дні такої відпустки виключаються з розрахункового періоду.

Загальна кількість календарних днів в розрахунковому періоді (грудень 2019 року – листопад 2020 року), які включаються до розрахунку:

366 к. д. – 43 к. д. (відпустка без збереження заробітної плати) = 323 к. д.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

67 345,59 грн. : 323 к. д. = 208,50 грн.

Середньоденна заробітна плата з урахуванням страхового стажу (7 років):

208,50 грн. х 70% = 145,95 грн.

Сума «лікарняних» за період хвороби з 7 по 18 грудня (12 календарних днів):

145,95 грн. х 12 к. д. хвор. = 1751,40 грн.