Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Порядок надання зазначеної соціальної відпустки визначено статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

Згідно зі статтею 182-1 КЗпП і статтею 19 Закону про відпустки одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — інвалід), або які усиновили дитину, матері (батьку) інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Частиною сьомою статті 20 Закону про відпустки визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6 – 8 Закону про відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (тобто в порядку, встановленому для щорічних відпусток). Аналогічні норми містить і частина третя статті 182-1 КЗпП.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 11 Закону про відпустки, додаткова відпустка на дітей (як і щорічна відпустка) повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу додаткової відпустки на дітей з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Отже, якщо хвороба працівника настала під час додаткової відпустки на дітей, ця відпустка має бути продовжена на кількість календарних днів хвороби або перенесена на інший період, а листок непрацездатності підлягає оплаті.¹

Враховуючи, що додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою і не належить до щорічних відпусток, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу на підприємстві та дати народження дитини — до чи після.²

У разі якщо працівник, який має право на додаткову відпустку на дітей, з будь-яких причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку (15 або 18 років) або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і у випадку звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей.³ Але заміна такої відпустки грошовою компенсацією у разі, якщо працівник продовжує працювати (не звільняється), законодавством не передбачена.⁴

Також не передбачено відкликання працівника з додаткової відпустки на дітей.

Зміни в законодавстві щодо надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

Оскільки умови надання, тривалість та одержувачі додаткової відпустки на дітей неодноразово в попередні роки змінювалися, для правильного визначення кількості невикористаних працівниками днів такої відпустки розглянемо хронологію законодавчих змін.

До 01.01.97 р., тобто до набуття чинності Закону про відпустки, працюючим жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 12 років, надавалася додаткова 3-денна оплачувана відпустка, і загальна тривалість відпустки працівницям, які користувалися зазначеною додатковою відпусткою, не повинна була перевищувати 28 календарних днів (п. 3 постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22.01.81 № 235).

З 01.01.97 р., тобто з дати набуття чинності Закону про відпустки, згідно з частиною першою статті 19 цього Закону жінці, яка працювала і мала двох чи більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних, яка не включалася до загальної тривалості щорічної відпустки.

Зазначена норма поширювалася також на жінку, яка усиновила дитину, батька, який виховував дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особу, яка взяла під опіку дитину.

З 01.03.2003 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 06.02.2003 № 490-IV стаття 19 Закону про відпустки була викладена в такій редакції:

«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».

З 18.11.2004 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 22.10.2004 № 2128-IV перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «одинока мати».

З 01.01.2010 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 № 1343-VI, яким збільшено тривалість додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, на 3 календарні дні (тобто з 7 до 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав для такої відпустки — з 14 до 17 календарних днів).

З 30.03.2010 Законом України від 10.03.2010 № 1959-VI перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «один із прийомних батьків».

З 01.02.2015 Законом України від 15.01.2015 № 120-VIII право на додаткову відпустку на дітей отримали також:

– мати інваліда з дитинства підгрупи А І групи;

– батько інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує його без матері;

– особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З 09.05.2021 і до теперішнього часу стаття 19 Закону про відпустки має таку редакцію:

«Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.».

Аналогічну редакцію з 09.05.2021 мають частини перша та друга статті 182-1 КЗпП.

Таким чином, з 09.05.2021 не тільки мати, а й батько двох або більше дітей віком до 15 років, або дитини-інваліда, або які усиновили дитину, а також не тільки мати, а й батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи мають право на додаткову відпустку на дітей. При цьому виключення слова «працює» з частини першої статті 19 Закону про відпустки та з частини першої статті 182-1 КЗпП означає, що така відпустка на дітей надається одному з батьків щорічно незалежно від того, чи працював він у календарному році.

Відповідно до статті 186-1 КЗпП гарантія статті 182-1 КЗпП (статті 19 Закону про відпустки) про надання додаткової відпустки на дітей поширюється також з 09.10.98 на піклувальників, а з 11.06.2016 — на одного з батьків-вихователів.

Таким чином, вищевикладену хронологію змін у законодавстві необхідно враховувати у разі надання працівникам додаткової відпустки на дітей за попередні роки або виплати грошової компенсації за зазначену відпустку при звільненні (в частині визначення кількості днів додаткової відпустки на дітей та переліку категорій працівників, які мають на неї право).

Також слід пам’ятати, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (тобто не поширюються на попередні періоди). Тому тривалість невикористаної додаткової відпустки на дітей за попередні роки, повинна визначатися відповідно до норм законодавства, що діяло в той час.⁵

Звертаємо увагу, що згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Отже, особам, зазначеним у статті 19 Закону про відпустки та статті 182-1 КЗпП, які залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець у період дії воєнного стану може відмовити у наданні додаткової відпустки на дітей (така відпустка буде їм надана після скасування воєнного стану).

Розглянемо на конкретних прикладах визначення тривалості додаткової відпустки дітей.

ПРИКЛАД 1

Надання у 2022 році додаткової відпустки на дітей за 2011 – 2022 роки

Працівниця, яка має двох дітей віком 14 років (народилася 20.09.2007) та 11 років (народилася 05.02.2011), не використала додаткові відпустки на дітей за 2011 – 2022 роки, тому написала заяву про їх надання у вересні 2022 року – січні 2023 року. Визначимо сумарну тривалість такої відпустки.

Тривалість додаткової відпустки на дітей на підставі «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» у 2011 – 2022 роках (протягом 12 років) щорічно становила по 10 календарних днів. Працівниця у період з 2011 по 2022 рік мала відпрацьовані дні у кожному календарному році. За 2021 та 2022 роки її чоловіку за місцем роботи додаткова відпустка на дітей не надавалась.

Сумарна тривалість додаткової відпустки на дітей у працівниці за 2011 – 2022 роки становить:

10 к. д. х 12 років (за 2011 – 2022 роки) = 120 к. д.

Таким чином, працівниця має право на 120 к. д. додаткової відпустки на дітей за 2011 – 2022 роки, тому роботодавець може їх надати працівниці як поспіль у вересні 2022 року – січні 2023 року, так і в погоджений сторонами час.

ПРИКЛАД 2

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні жінки, яка має двох дітей

Працівниця, яка має двох дітей, у вересні 2022 року звільняється за власним бажанням. Перша дитина у неї народилася 01.01.2000 (01.01.2015 їй виповнилося 15 років), друга дитина у неї народилася 18.11.2002. Жінка працює на підприємстві з 21.01.2002 і жодного разу не скористалася своїм правом на додаткову відпустку на дітей. Як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, вона мала право на таку відпустку з 2002 року по 2015 рік (в цих роках у неї були відпрацьовані дні). Визначимо, за скільки днів невикористаної додаткової відпустки на дітей працівниці необхідно виплатити грошову компенсацію при звільненні.

Тривалість відпустки працюючим жінкам, які мають двох дітей віком до 15 років, що надається за однією підставою, становила:

– у 2002 році — 5 календарних днів;

– у 2003 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожен рік — всього 49 к. д. за 7 років;

– у 2010 – 2015 роках — по 10 календарних днів за кожен рік — всього 60 к. д. за 6 років.

Оскільки 01.01.2015 старшій дитині працівниці виповнилося 15 років, то вона у 2015 році ще мала право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».⁶ З 2016 року вона втратила право на зазначену відпустку, оскільки за станом на 01.01.2016 її старшій дитині було вже 16 років. Відповідно, за 2016 – 2022 роки зазначена відпустка працівниці не надається.

Таким чином, при звільненні у 2022 році працівниці повинна бути виплачена грошова компенсація за 114 календарних днів (5 к. д. + 49 к. д. + 60 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2002 по 2015 рік включно.

__________________________________________________________________________

Що стосується права на додаткову відпустку на дітей за період перебування працівника у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка), у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на підставі медичного висновку (далі — відпустка для догляду за дитиною до 3(6) років), то до 09.05.2021 для отримання додаткової відпустки на дітей жінці недостатньо було мати дітей віком до 15 років або дитину-інваліда тощо — вона ще мала працювати (виконувати свої трудові обов’язки) у календарному році, а не лише перебувати у трудових відносинах. Право на отримання додаткової відпустки на дітей у працівниці наступало тільки після фактичного виходу на роботу та відпрацювання у календарному році хоча б одного дня. Тобто до 09.05.2021 за календарні роки, в яких працівниця весь рік перебувала у «декретній» відпустці та/або у відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років (у яких працівниця не відпрацювала жодного робочого дня), додаткова відпустка на дітей їй не надавалася і, відповідно, за неї за ці роки при звільненні грошова компенсація не виплачується.⁷

З 09.05.2021 у зв’язку з виключенням слова «працює» з частини першої статті 19 Закону про відпустки та з частини першої статті 182-1 КЗпП додаткова відпустка на дітей надається одному з батьків за календарний рік незалежно від того, чи працював він у календарному році, у тому числі за календарний рік перебування у «декретній» відпустці та/або у відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років. Хоча Мінекономіки у декількох листах⁸ повідомило про те, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток одночасно та за той самий період.

Однак слід пам’ятати, що додаткова відпустка на дітей може бути використана не обов’язково у календарному році, за який вона надається, тобто працівник має право використати цю відпустку за попередні роки у наступних роках, зокрема, після закінчення відпустки для догляду за дитиною до 3(6) років. Крім того, на підставі заяви працівника можна в будь-який час перервати неоплачувану відпустку для догляду за дитиною до 3(6) років і надати оплачувану додаткову відпустку на дітей, а потім знову подати заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3(6) років. Але Мінекономіки у своїх листах чомусь не згадує про таке право працівника.

Що стосується неможливості надання соціальних відпусток за один і той самий період, то, як зазначалося вище, додаткова відпустка на дітей надається за календарний рік, а «декретна» відпустка та відпустка для догляду за дитиною до 3(6) років надаються не за календарний рік, а за наявності певної події (вагітність та пологи, необхідність догляду за дитиною до 3(6) років). Тому незалежно від того, на який календарний рік припадає така подія, за цей календарний рік працівник має право отримати додаткову відпустку на дітей (незважаючи на те, що весь такий календарний рік працівник перебував у «декретній» відпустці та/або відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років).

Враховуючи вищевикладене, на нашу думку, додаткова відпустка на дітей одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або усиновили дитину, надається у тому числі за календарний рік, в якому працівник повністю перебував у «декретній» відпустці та/або відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років і не має відпрацьованих днів.

ПРИКЛАД 3

Надання додаткової відпустки жінці, яка має двох дітей віком до 15 років,
якщо вона перебувала у відпустках для догляду за дитиною

Жінка працює на підприємстві з 11.01.2012. На момент прийняття на роботу в неї була одна дитина, яка народилася 22.05.2004. З 06.06.2013 по 09.10.2013 їй надавалася «декретна» відпустка, під час перебування в якій — 15.08.2013 вона народила другу дитину. Відразу після закінчення «декретної» відпустки працівниці в період з 10.10.2013 по 15.08.2016 була надана відпустка для догляду за (другою) дитиною до 3 років, а відразу після неї в період з 16.08.2016 по 15.08.2019 — відпустка для догляду за дитиною до 6 років. Працівниця вийшла на роботу 16.08.2019 та працювала по 09.12.2020. З 10.12.2020 по 14.04.2021 їй було надано «декретну» відпустку, під час перебування в якій — 17.02.2021 вона народила третю дитину. Відразу після закінчення «декретної» відпустки працівниці з 15.04.2021 надано відпустку для догляду за (третьою) дитиною до 3 років, в якій вона перебуває до теперішнього часу.

Визначимо, за які календарні роки працівниці може бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років», що діяла до 09.05.2021, та за підставою «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років», що діє з 09.05.2021.

Оскільки у 2013 році у працівниці народилася друга дитина і в цьому календарному році вона працювала (з 01.01.2013 по 05.06.2013), то за 2013 рік їй має бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю 10 календарних днів.

У 2014 – 2018 роках працівниця не відпрацювала жодного робочого дня, оскільки всі ці роки перебувала у відпустках для догляду за дитиною до 3 років та до 6 років. Отже, за ці роки додаткова відпустка на дітей їй не надається.

22.05.2020 старшій дитині працівниці виповнилося 16 років, але станом на 01.01.2020 їй було 15 років. Оскільки працівниця вийшла на роботу 16.08.2019 і працювала у 2019 та 2020 роках, то за 2019 та 2020 роки їй має бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю по 10 календарних днів.

Станом на 01.01.2021 старшій (першій) дитині працівниці було 16 років, тому якби у неї не народилася у 2021 році третя дитина, вона б з 2021 року втратила право на додаткову відпустку на дітей на підставі «жінка, яка працює та має двох дітей віком до 15 років». Однак у зв’язку з тим, що у жінки 17.02.2021 народилася третя дитина, і у 2021 році у неї було двоє дітей віком до 15 років, то у 2021 році вона має право на додаткову відпустку на дітей за підставою «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років» (незважаючи на те, що весь 2021 рік працівниця перебувала у «декретній» відпустці та відпустці для догляду за дитиною до 3 років) тривалістю 10 календарних днів, якщо чоловік працівниці у 2021 році не скористався правом на вказану відпустку за місцем своєї роботи. Аналогічно у 2022 році працівниця має право на додаткову відпустку на дітей за підставою «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років» (незважаючи на те, що весь 2022 рік працівниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною до 3 років) тривалістю 10 календарних днів, якщо чоловік працівниці у 2022 році не скористався правом на зазначену відпустку за місцем своєї роботи.

Таким чином, працівниці у 2022 році може бути надано додаткову відпустку на дітей за п’ять календарних років — 2013, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки загальною тривалістю 50 (10 к. д. х 5 років) календарних днів. Для цього працівниці необхідно написати заяву про припинення (фактично переривання) відпустки для догляду за дитиною до 3 років та надання додаткової відпустки на дітей.

__________________________________________________________________________

Відпустка сумісникам

Додаткова відпустка на дітей надається як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом, оскільки з сумісником укладається окремий трудовий договір (сумісник має ті ж самі трудові права, що і «основний» працівник).⁹ При цьому якщо сумісник є внутрішнім, то він за двома місцями роботи (основним та за сумісництвом) має право на отримання додаткової відпустки на дітей (її можна надати як одночасно за двома місцями роботи, так і в різний час).

Якщо сумісник працює на умовах неповного робочого часу, то він також має право на додаткову відпустку на детей⁹, оскільки згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Залежність права на додаткову соціальну відпустку від віку дітей

З метою надання додаткової відпустки на дітей статтею 182-1 КЗпП та статтею 19 Закону про відпустки визначено вік дітей тільки для такої категорії, як «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою (піклуванням), дитини одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів, дитини одинокої матері (батька) КЗпП і Законом про відпустки не встановлено, тому в цьому питанні слід керуватися загальними нормами законодавства.¹⁰

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ та статті 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 № 2811-ХІІ дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Таким чином, один з батьків, які мають дитину-інваліда, усиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); один з прийомних батьків; один з батьків-вихователів мають право на зазначену соціальну відпустку до досягнення дитиною повноліття (18 років). При цьому зазначені особи мають право використати додаткову відпустку на дітей повністю і за календарний рік, в якому їхній дитині (дітям) виповнюється 18 років. Право на таку відпустку втрачається з календарного року, наступного за роком, в якому дитині виповнюється 18 років.¹⁰

Відповідно до частини 2 статті 243 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову відпустку на дітей до досягнення дитиною 14 років, а особа, яку в установленому порядку визнано піклувальником, — з дати досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років.¹¹

При цьому опікун має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому дитина була взята під опіку, так і за календарний рік, в якому дитині, взятій під опіку, виповнюється 14 років. Піклувальник має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому було оформлено піклування над дитиною (але не раніше календарного року виповнення дитині 14 років), так і за календарний рік, в якому такій дитині виповнюється 18 років.

ПРИКЛАД 4

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні одинокої матері

Працівниця — одинока мати, яка сама виховує дитину, що народилася в липні 2000 року, звільняється у вересні 2022 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві їй жодного разу не надавалася додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Визначимо, за скільки календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей необхідно виплатити грошову компенсацію працівниці при звільненні.

Перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, у статті 19 Закону про відпустки доповнено категорією «одинока мати» у 2004 році (див. вище). Отже, працівниця має право на зазначену відпустку починаючи з 2004 року.

Тривалість додаткової відпустки на дітей працівниці, яка має на неї право за однією підставою, становить:

– у 2004 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожний рік — всього 42 к. д. за 6 років;

– у 2010 – 2018 роках — по 10 календарних днів за кожний рік — всього 90 к. д. за 9 років.

Оскільки додаткова відпустка на дітей надається одинокій матері за кожний календарний рік до досягнення дитиною повноліття (18 років), а дитина, яка народилася у 2000 році, стала повнолітньою у 2018 році, то у 2019 – 2022 роках одинока мати вже не має права на отримання зазначеної відпустки.

Таким чином, при звільненні у 2022 році працівниці повинна бути виплачена грошова компенсація за 132 календарні дні (42 к. д. + 90 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2004 по 2018 рік включно.

__________________________________________________________________________

Також слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 34 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, така особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 34 ЦКУ).

Згідно з частиною 1 статті 35 ЦКУ повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦКУ).

Таким чином, одинока мати, яка виховує доньку віком до 18 років, втрачає право на додаткову відпустку на дітей з дня реєстрації дочкою шлюбу або за наявності рішення органу опіки та піклування або суду про надання їй повної цивільної дієздатності.¹²

Одинока мати, дочка якої віком до 18 років народила дитину та отримала рішення органу опіки та піклування або суду про надання їй повної цивільної дієздатності, втрачає право на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати», оскільки її дочка, для догляду за якою вона отримувала цю соціальну додаткову відпустку за підставою «одинока мати», набула повної цивільної дієздатності у зв’язку з народженням нею дитини.

Одинока мати, дочка якої віком до 18 років народила дитину, але не отримала рішення органу опіки та піклування або суду про надання їй повної цивільної дієздатності, не втрачає право на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати».¹²

Наприклад, якщо у працівниці – одинокої матері дочка віком 17 років народила дитину і отримала рішення органу опіки та піклування (рішення суду) про надання їй повної цивільної дієздатності у 2022 році, то працівниця втрачає право на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати», починаючи з 2023 року, але за 2022 рік вона має право на отримання зазначеної відпустки (у тому числі після дати народження дочкою дитини та набуття нею повної цивільної дієздатності).¹³

Один з батьків, які усиновили одну дитину, якій 01.01.2022 виповнилося 18 років, має право на додаткову відпустку на дітей за 2022 рік за підставою «один з батьків, які усиновили дитину» тривалістю 10 календарних днів, якщо другий з батьків у 2022 році не скористався правом на вказану відпустку за місцем своєї роботи.¹⁴

Право на додаткову відпустку на дітей має також працівник, дитина якого померла в календарному році, в якому такий працівник мав право на зазначену відпустку.¹⁵

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, за наявності декількох підстав для її надання

Як зазначалося вище, за наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ч. друга ст. 19 Закону про відпустки, ч. друга ст. 182-1 КЗпП).

Оскільки статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 КЗпП чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову відпустку на дітей тривалістю понад 10 календарних днів, то з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Міністерством соціальної політики України спільно з Міністерством юстиції України і Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену частиною першою статті 19 Закону про відпустки та частиною першою статті 182-1 (з урахуванням статті 186-1) КЗпП, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:¹⁴

– один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років;

– один з батьків, які мають дитину-інваліда;

– один з батьків, які усиновили дитину;

– мати (батько) інваліда з дитинства підгрупи А І групи;

– одинока мати;

– батько дитини, яку він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину;

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– один з прийомних батьків;

– один з батьків-вихователів.

Отже, працівниця, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «один з батьків, які мають дитину-інваліда», якщо її чоловік не скористався правом на таку відпустку в цьому календарному році. Тому в неї загальна тривалість зазначеної відпустки становить 17 календарних днів (далі — к. д.).¹⁶

Працівниця, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких нею усиновлена, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «один з батьків, які усиновили дитину». Отже, загальна тривалість зазначеної соціальної відпустки працівниці становить 17 к. д.

Одинока мати, в якої дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають дитину-інваліда» і «одинока мати». Відповідно, загальна тривалість зазначеної відпустки працівниці становить 17 к. д.¹⁶

Батько, який виховує дитину-інваліда (не інваліда з дитинства підгрупи А I групи) без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають дитину-інваліда» і «батько дитини, яку він виховує без матері». Отже, загальна тривалість зазначеної відпустки становить 17 к. д. Якщо в одинокого батька дитина є інвалідом з дитинства підгрупи А I групи, то такий батько має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «батько дитини, яку він виховує без матері» і «батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері». Тому в нього загальна тривалість цієї соціальної відпустки становить 17 к. д.

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, додаткова відпустка на дітей надається їй за двома підставами: «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «одинока мати». Тривалість додаткової відпустки на дітей в цьому випадку становить 17 к. д.¹⁶

Працівниця, яка усиновила дитину і стала вдовою, користується правом на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які усиновили дитину» та «одинока мати». Відповідно, у неї тривалість такої соціальної відпустки становить 17 к. д.¹⁶

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на додаткову відпустку на дітей за однією підставою «одинока мати» тривалістю 10 к. д. Для надання працівниці такої відпустки за двома підставами тривалістю 17 к. д. не виконується підстава «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років».¹⁶

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, вона має право на соціальну додаткову відпустку за трьома підставами: «одинока мати», «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «один з батьків, які мають дитину-інваліда». Незважаючи на наявність трьох підстав для надання працівниці додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість все одно становить 17 к. д. (оскільки це максимальна тривалість зазначеної відпустки), тобто працівниці не може бути надана відпустка більшої тривалості, наприклад 24 к. д. (10 + 7 + 7).

Поділ відпустки на частини

Хоча законодавством прямо не передбачений поділ на частини додаткової відпустки на дітей, але, на думку Мінсоцполітики¹⁷, якщо працівниця (працівник) має право на додаткову відпустку на дітей за двома і більше підставами загальною тривалістю 17 к. д., вона (він) може використати зазначену відпустку частинами, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 к. д., а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 к. д. Інших варіантів поділу на частини додаткової відпустки на дітей не передбачено.

Документи, що підтверджують право працівника на отримання додаткової відпустки на дітей

Крім заяви, для отримання додаткової відпустки на дітей працівник, який має право на таку відпустку, повинен надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини. Якщо дітей двоє і більше, то на кожного з них працівником надається свідоцтво про народження дитини (це актуально для категорії «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років»).

Крім того, працівники, які претендують на отримання додаткової відпустки на дітей, залежно від статусу батьків та дитини надають:

– один з батьків, які мають дитину-інваліда — документ, що підтверджує інвалідність дитини (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– один з батьків, які усиновили дитину — рішення суду про усиновлення дитини;

– мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи — документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, яких він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) — документ, що підтверджує відсутність участі матері у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері, рішення суду про позбавлення материнських прав, рішення суду (органу опіки чи піклування) про те, що дитина залишається жити з батьком, а мати не приймає участі у вихованні дитини, тощо); документ (довідка) медичного закладу, який підтверджує тривале лікування матері в лікувальному закладі; документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину — рішення про встановлення опіки (піклування);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи — рішення про встановлення опіки (піклування); документ, що підтверджує наявність у особи, взятої під опіку (піклування), інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– один з прийомних батьків — рішення про створення прийомної сім’ї; договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання в прийомній сім’ї;

– один з батьків-вихователів — рішення місцевого державного органу про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу; документ, що підтверджує статус дитини.

При наданні працівником вищевказаних документів, що підтверджують право на отримання додаткової відпустки на дітей, роботодавець повинен мати у себе копії таких документів.

Звертаємо увагу, що наразі існує проблема з підтвердженням права на додаткову відпустку на дітей для категорій «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину», «один з прийомних батьків», «один з батьків-вихователів», оскільки КЗпП, Закон про відпустки та інші нормативно-правові акти не роз’яснюють, яким чином один з батьків повинен підтвердити той факт, що інший батько не використав додаткову відпустку на дітей за місцем (місцями) своєї роботи за певний календарний рік. Тому в цій ситуації можливі два варіанти:

1. Після того як батьки погодили між собою, хто з них отримуватиме додаткову відпустку на дітей за календарний рік, один з батьків за місцем своєї роботи подає заяву про надання такої відпустки, в якій вказує, що інший з батьків за місцем (місцями) своєї роботи не отримував додаткову відпустку на дітей за цей календарний рік або взагалі не працює за трудовими договорами, при цьому жодних довідок з місця (місць) роботи іншого з батьків або від будь-яких державних органів не надає своєму роботодавцю, оскільки це не передбачено чинним законодавством (якщо про це йдеться в листах Мінекономіки, то останні не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний (рекомендаційний) характер і не встановлюють нових правових норм).

2. Один з батьків, який бажає отримати додаткову відпустку на дітей, крім подання заяви про надання такої відпустки, надає своєму роботодавцю, як рекомендує Мінекономіки у кількох своїх листах¹⁸, будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків не надавалася додаткова відпустка на дітей. Хоча Мінекономіки у своїх листах¹⁸ не називає конкретних документів, які працівник може надати роботодавцю, на нашу думку, ними можуть бути, зокрема:

– довідка з місця (довідки з місць) роботи іншого з батьків, що останній за місцем (місцями) своєї роботи не отримував додаткову відпустку на дітей за цей календарний рік. Але тут можлива ситуація, за якої інший з батьків, який має два місця роботи, надасть довідку з місця роботи за сумісництвом, що за таким місцем роботи він додаткову відпустку на дітей не отримував, а за основним місцем роботи, з якого не надасть довідку, може використати додаткову відпустку на дітей;

– копія документа (свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця), який підтверджує, що інший батько є фізичною особою – підприємцем (далі — ФОП), тобто не має права на отримання будь-яких відпусток. Але і тут можлива ситуація, за якої інший з батьків надасть копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, але одночасно він може мати місце роботи за трудовим договором, за яким вже використав додаткову відпустку на дітей;

– довідка з центру зайнятості, що інший з батьків перебуває на обліку як безробітний із зазначенням дати взяття на облік, що є підтвердженням відсутності роботи за трудовим договором.

Також Мінекономіки у своїх листах¹⁸ робить висновок, що рішення про надання працівнику додаткової відпустки на дітей приймається керівником з урахуванням наданих документів.

Якщо роботодавець вважає за необхідне надавати додаткову відпустку на дітей за варіантом 2 (з наданням працівником документа, який підтверджує, що іншому з батьків ця відпустка не надавалася), то про це має бути зазначено у локальному документі, наприклад, у Положенні про надання соціальних відпусток на підприємстві. Але оптимальний варіант — законодавцям внести зміни до статті 182-1 КЗпП та статті 19 Закону про відпустки, якими зобов’язати Кабмін затвердити Порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, у тому числі встановити вичерпний перелік документів, які мають надати працівники для отримання зазначеної відпустки (за аналогією з наданням відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 77-3 КЗпП та статтею 19-1 Закону про відпустки, коли документи, що надаються, визначено Порядком надання відпустки при народженні дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693).

До внесення вищезгаданих змін до статті 182-1 КЗпП та статті 19 Закону про відпустки рекомендуємо у локальному документі (Положенні про надання соціальних відпусток на підприємстві) встановити вичерпний перелік документів, які мають надати працівники для отримання додаткової відпустки на дітей.

На думку Мінекономіки¹⁹, якщо працівник, який мав право на додаткову відпустку на дітей на підставі «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину» звільняється, то грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки на дітей виплачується йому в разі підтвердження, що інший з батьків не скористався правом на зазначену відпустку за кожний календарний рік окремо.

Звертаємо увагу також на те, що є певна колізія у питанні надання додаткової відпустки на дітей одному з батьків дитини (дітей), викликана відмінністю в текстах частин перших статті 182-1 КЗпП та статті 19 Закону про відпустки (незважаючи на те, що зміни до них вносилися з 09.05.2021 одночасно Законом України від 15.04.2021 № 1401-IX).

Так, у частині першій статті 182-1 КЗпП зазначено, що додаткова відпустка на дітей надається «одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину».

У частині першій статті 19 Закону про відпустки зазначено, що додаткова відпустка на дітей надається «одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину».

На нашу думку, зазначена відмінність (див. текст, позначений жирним шрифтом) призводить до того, що якщо працівник – чоловік має двох дітей віком до 15 років від різних шлюбів (перша дитина — від одного шлюбу, друга дитина — від іншого шлюбу), то такий чоловік має право на додаткову відпустку на дітей на підставі частини першої статті 182-1 КЗпП як «один з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років», але не має права на додаткову відпустку на дітей на підставі частини першої статті 19 Закону про відпустки, оскільки він не має двох дітей від одного шлюбу, тобто не належить до категорії «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років». Останнє формулювання передбачає, що двоє або більше дітей повинні бути у чоловіка від одного шлюбу, тобто обидва батьки повинні мати двох або більше спільних дітей. У цій ситуації додаткова відпустка на дітей все одно має бути надана чоловіку — на підставі частини першої статті 182-1 КЗпП, про що вказується у наказі про надання такої відпустки. При цьому для надання такому чоловікові додаткової відпустки на дітей на підставі «один з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років» немає сенсу вимагати від нього надання довідок з місць роботи жінок (дружини, колишньої дружини) про те, що вони не скористалися правом на цю відпустку за вказаною підставою за календарний рік, оскільки такі жінки мають лише по одній дитині від шлюбу з цим чоловіком.

Аналогічно на підставі частини першої статті 182-1 КЗпП має бути надано додаткову відпустку на дітей жінці, яка має двох дітей віком до 15 років від різних шлюбів (перша дитина — від одного шлюбу, друга дитина — від іншого шлюбу), при цьому немає сенсу вимагати від неї надання довідок з місць роботи чоловіків (чоловіка, колишнього чоловіка) про те, що вони не скористалися правом на таку відпустку за вказаною підставою за календарний рік.

Що стосується документальних підстав для надання додаткової відпустки на дітей одинокій матері (батьку), то зупинимося на них детальніше.

Додаткова відпустка на дітей одинокій матері (батьку)

У статті 19 Закону про відпустки та статті 182-1 КЗпП не конкретизовано, хто є одинокою матір’ю з метою надання додаткової відпустки на дітей.

Водночас пунктом 5 частини чотирнадцятої статті 10 Закону про відпустки визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, зокрема, одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері). Оскільки зазначений пункт Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання дитини батьком (виплата аліментів матері дитини, перерахування коштів на рахунок дитини) для надання додаткової відпустки на дітей значення не має.²⁰

Крім того, у пункті 2 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693, зазначено, що терміни, які вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

одинока мати — мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком;

одинокий батько — батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, право на додаткову відпустку на дітей мають такі одинокі матері:

– жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

– вдова;

– жінка, яка виховує дитину сама (без батька).

Законодавством не визначено таку категорію, як «жінка, яка виховує дитину сама (без батька)». На думку Мінекономіки та Мінсоцполітики²¹, до такої категорії жінок належать, зокрема:

– розлучена жінка, яка виховує дитину без батька (у т. ч. у разі позбавлення батька батьківських прав);

– жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, при цьому батько визнав дитину, але не бере участі в її вихованні;

– жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько у дитини є.

Мінекономіки та Мінсоцполітики у своїх листах²² роз’яснили, що укладення жінкою нового шлюбу з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей) жінки від попереднього шлюбу, не є підставою для зменшення тривалості додаткової відпустки на дітей чи її ненадання, оскільки статтею 260 СКУ передбачено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім’єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Тобто зазначеною нормою передбачено право, а не обов’язок мачухи, вітчима брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки. Тому жінка (в тому числі вдова), яка виховує двох дітей віком до 15 років (в тому числі батько яких помер) та яка повторно уклала шлюб з чоловіком, який не усиновив її дітей, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами («один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років» та «одинока мати») тривалістю 17 к. д.

Для отримання додаткової відпустки на дітей одинока мати — жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини, а одинока мати — вдова надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про укладення шлюбу і копію свідоцтва про смерть чоловіка.

Отже, статус «одинока мати» жінка підтверджує документами (свідоцтвами, довідками тощо), виданими органами реєстрації актів цивільного стану.

Надання додаткової відпустки на дітей розлученій жінці

Враховуючи те, що згідно з пунктом 5 частини чотирнадцятої статті 10 Закону про відпустки одинокою матір’ю вважається мати, яка виховує дитину без батька, до теперішнього часу залишається неврегульованим питання надання додаткової відпустки на дітей розлученій жінці, тобто жінці, яка народила дитину, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини, але потім шлюб був розірваний, дитина (діти) залишилася з матір’ю, але батько живий, або жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину. Такі жінки не завжди вважаються одинокими матерями, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з дитиною і бере участь в її вихованні.

Відповідно до статті 141 СКУ мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 157 СКУ питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. При цьому той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (ст. 158 СКУ).

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ст. 159 СКУ).

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які необхідно подати жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової відпустки на дітей. Тому для підтвердження права на таку відпустку працівниця повинна пред’явити роботодавцю будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Такими документами можуть бути, зокрема²³:

– рішення суду про позбавлення відповідача (батька дитини) батьківських прав;

– рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність факту участі батька у вихованні дитини;

– постанова суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

– акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві;

– акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

– довідка зі школи (дитсадка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями (вихователями), не забирає дитину зі школи (дитсадка) додому, не бере участі в батьківських зборах).

Надання розлученою жінкою роботодавцю тільки копії свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки про реєстрацію місця проживання дитини, яка підтверджує, що дитина проживає з матір’ю, а не з батьком, не дає підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.²⁴

Таким чином, розлучена жінка, яка дійсно виховує дитину сама (без батька), для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розірвання шлюбу та документ, який би достовірно підтверджував, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він проживає разом з дитиною або є інші достовірні докази постійної участі батька у вихованні дитини.²⁵

Жінка, яка повторно вийшла заміж, але її дитина від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей як одинока мати повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про укладення нового шлюбу і документ, який би достовірно підтверджував, що батько дитини не бере участі у вихованні дитини.²⁶

Вдова, яка уклала новий шлюб, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть батька дитини і свідоцтво про укладення нового шлюбу.²⁶

У вищевказаних двох випадках підтвердженням того, що дитина жінки від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, є розбіжність прізвища, імені, по батькові (далі — ПІБ) особи, яка зазначена як батько дитини у свідоцтві про народження дитини, та ПІБ особи, яка зазначена як чоловік у свідоцтві про укладення нового шлюбу, а також відсутність інформації (актового запису цивільного стану) про усиновлення дитини жінки у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

На думку Мінпраці²⁶, жінка, яка має дитину (дітей) від чоловіка, з яким вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі (тобто з батьком своєї дитини (дітей)), але з яким вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дитину (дітей), права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має, оскільки не виконується умова «жінка, яка виховує дитину сама (без батька)».

На думку Мінсоцполітики²⁷, враховуючи те, що додаткова відпустка на дітей надається один раз протягом календарного року і за цей час може змінитися статус одинокої матері, роботодавець має право вимагати поновлення вищезазначених документів один раз на рік.

Якщо працівницею, яка претендує на статус одинокої матері, не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама (без батька), роботодавець може відмовити їй у наданні додаткової відпустки на дітей.²⁶

Надання відпустки одинокому батьку

Вищевикладені умови та порядок надання додаткової відпустки на дітей застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (далі — одинокий батько), в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі.

За аналогією з одинокою матір’ю одиноким батьком слід вважати: чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівця; розлученого чоловіка, який виховує дитину без матері; чоловіка, який одружився повторно, але дитина якого новою дружиною не усиновлена.²⁸

Для отримання додаткової відпустки на дітей одинокий батько повинен пред’явити роботодавцю документи, аналогічні тим, які має пред’явити одинока мати (див. вище), у тому числі які підтверджують відсутність участі матері у вихованні дитини.²⁸

Зокрема, для отримання додаткової відпустки на дітей вдівець, який одружився, але його дитина новою дружиною не усиновлена, має надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть матері дитини та свідоцтво про укладення нового шлюбу (у свідоцтві про народження дитини ПІБ матері дитини мають відрізнятися від ПІБ нової дружини чоловіка, а також не має бути інформації про усиновлення дитини новою дружиною у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян).

Надання додаткової відпустки на дітей при переведенні на інше підприємство

Якщо працівник звільняється (у тому числі під час воєнного стану), то йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки на дітей за попередні та поточний календарні роки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). При цьому на новому місці роботи працівник вже не має права на одержання зазначеної відпустки за поточний рік, оскільки він вже отримав за неї грошову компенсацію на попередньому місці роботи (така відпустка надається один раз протягом календарного року).²⁹

Якщо працівник у поточному календарному році не працював у іншого роботодавця за трудовим договором (це видно з довідок ОК-5, ОК-7), або якщо працівник на попередньому місці роботи не мав права на додаткову відпустку на дітей за поточний календарний рік (наприклад, працівник усиновив дитину після звільнення з попереднього місця роботи), то він має право на одержання такої відпустки за поточний календарний рік на новому місці роботи.³⁰

Перерахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на рахунок підприємства, на яке перевівся працівник, чинним законодавством не передбачено.

Документальне оформлення та оплата додаткової відпустки на дітей

На підставі поданих працівником заяви та підтверджуючих документів роботодавець видає наказ про надання йому додаткової відпустки на дітей із зазначенням її тривалості, дат початку та закінчення. У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у додатковій відпустці на дітей відображається за кодом «ДО» або «15».

Додаткова відпустка на дітей оплачується за рахунок коштів роботодавця (ст. 23 Закону про відпустки).

Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором (ст. 21 Закону про відпустки).

Нарахування відпускних здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100). Згідно з пунктом 7 Порядку № 100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на кількість календарних днів року (чи меншого відпрацьованого періоду), за винятком святкових і неробочих днів. Сума відпускних розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати, обчисленої в розрахунковому періоді, на кількість календарних днів відпустки³¹ (див. приклади 5 і 6 нижче).

При визначенні тривалості додаткової відпустки на дітей святкові і неробочі дні не враховуються (ч. друга ст. 5 Закону про відпустки). Тобто на такі дні відпустка продовжується, але вони не оплачуються (п. 7 Порядку № 100). Однак у період воєнного стану дію частини другої статті 5 Закону про відпустки та статті 73 КЗпП призупинено, тому святкові та неробочі дні включаються до тривалості додаткової відпустки на дітей та оплачуються.

ПРИКЛАД 5

Нарахування відпускних за додаткову відпустку на дітей,
яка надається працівниці за декілька попередніх років

Використовуємо дані прикладу 3: працівниця, яка має трьох дітей і з 15.04.2021 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, написала заяву про надання їй невикористаної додаткової відпустки на дітей за п’ять календарних років — 2013, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки загальною тривалістю 50 (10 к. д. х 5 років) календарних днів. На підставі наказу керівника підприємства у працівниці 28.09.2022 закінчується (переривається) відпустка для догляду за дитиною до 3 років і з 29.09.2022 по 17.11.2022 їй надається додаткова відпустка на дітей загальною тривалістю 50 календарних днів.

У розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (вересень 2021 року – серпень 2022 року) у працівниці не було заробітної плати через перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому для розрахунку середньоденної заробітної плати використовується розмір посадового окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100), який у працівниці у вересні 2022 року становить 8000 грн.

Заробітна плата працівниці в умовному розрахунковому періоді (12 календарних місяців):

8000 грн. х 12 міс. = 96 000 грн.

Кількість календарних днів в умовному розрахунковому періоді (вересень 2021 року – серпень 2022 року), за винятком святкових і неробочих днів (з 24.03.2022 вони відсутні):

365 к. д. – 5 свят. д. (14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 і 7 січня, 8 березня 2022 року) = 360 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

96 000 грн. : 360 к. д. = 266,67 грн.

Сума відпускних:

266,67 грн. х 50 к. д. = 13 333,50 грн.

ПРИКЛАД 6

Нарахування грошової компенсації за невикористані дні
додаткової відпустки на дітей при звільненні працівниці

Використовуємо дані прикладу 4: працівниця — одинока мати, яка самостійно виховувала дитину, що народилася у липні 2000 року, звільняється 28 вересня 2022 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві працівниці жодного разу не надавалася додаткова відпустка на дітей, тому вона має право на грошову компенсацію за 132 календарні дні цієї невикористаної відпустки за 2004 – 2018 роки за підставою «одинока мати». Єдина дитина працівниці досягла повноліття (18 років) у 2018 році, тому у 2019 – 2022 роках вона вже не мала права на отримання зазначеної відпустки. Заробітна плата працівниці у розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (вересень 2021 року – серпень 2022 року) становить 73 569,48 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком святкових і неробочих днів (з 24.03.2022 вони відсутні) та 91 календарного дня перебування у відпустці без збереження заробітної плати (з 01.04.2022 по 30.06.2022):

365 к. д. – 5 свят. д. (14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 і 7 січня, 8 березня 2022 року) – 91 к. д. = 269 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

73 569,48 грн. : 269 к. д. = 273,49 грн.

Сума грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей:

273,49 грн. х 132 к. д. = 36 100,68 грн.

__________________________________________________________________________