Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Порядок надання зазначеної соціальної відпустки визначено статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

Згідно зі статтею 19 Закону про відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — інвалід), або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Частиною сьомою статті 20 Закону про відпустки визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6 – 8 Закону про відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (тобто в порядку, встановленому для щорічних відпусток). Аналогічні норми містить і частина третя статті 182-1 КЗпП.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 11 Закону про відпустки, додаткова відпустка на дітей (як і щорічна відпустка) повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу додаткової відпустки на дітей з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Отже, якщо хвороба працівника настала під час додаткової відпустки на дітей, ця відпустка має бути продовжена на кількість календарних днів хвороби або перенесена на інший період, а листок непрацездатності підлягає оплаті.¹

Враховуючи, що додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою і не належить до щорічних відпусток, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу (але він повинен бути у році) і дати народження дитини — до чи після.²

У разі якщо працівник, який має право на додаткову відпустку на дітей, з будь-яких причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку (15 або 18 років) або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і у випадку звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей.³ Але заміна такої відпустки грошовою компенсацією у разі, якщо працівник продовжує працювати (не звільняється), законодавством не передбачена.⁴

Також не передбачено відкликання працівника з додаткової відпустки на дітей.

Оскільки умови надання, тривалість та одержувачі зазначеної соціальної відпустки неодноразово в попередні роки змінювалися, для правильного визначення кількості невикористаних працівниками днів такої відпустки розглянемо хронологію законодавчих змін.

Зміни в законодавстві щодо надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

До 01.01.97 р., тобто до набуття чинності Закону про відпустки, працюючим жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 12 років, надавалася додаткова 3-денна оплачувана відпустка, і загальна тривалість відпустки працівницям, які користувалися зазначеною додатковою відпусткою, не повинна була перевищувати 28 календарних днів (п. 3 постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22.01.81 р. № 235).

З 01.01.97 р., тобто з дати набуття чинності Закону про відпустки, згідно з частиною першою статті 19 цього Закону жінці, яка працювала і мала двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних, яка не включалася до загальної тривалості щорічної відпустки.

Зазначена норма поширювалася також на жінку, яка усиновила дитину, батька, який виховував дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особу, яка взяла під опіку дитину.

З 01.03.2003 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 06.02.2003 р. № 490-IV стаття 19 Закону про відпустки була викладена в такій редакції:

«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».

З 18.11.2004 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 22.10.2004 р. № 2128-IV перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «одинока мати».

З 01.01.2010 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 р. № 1343-VI, яким збільшено тривалість додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, на 3 календарні дні (тобто з 7 до 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав для такої відпустки — з 14 до 17 календарних днів).

З 30.03.2010 р. Законом України від 10.03.2010 р. № 1959-VI перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «один із прийомних батьків».

З 01.02.2015 р. і по теперішній час стаття 19 Закону про відпустки має таку редакцію:

«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів».

Аналогічні норми містить зараз і стаття 182-1 КЗпП (щоправда, без згадки про одного із прийомних батьків), але з урахуванням положень статті 186-1 КЗпП норма статті 182-1 КЗпП про надання додаткової відпустки на дітей поширюється також на піклувальників, одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Таким чином, вищевикладену хронологію змін у законодавстві необхідно враховувати у разі надання працівникам додаткових відпусток на дітей за попередні роки або виплати грошової компенсації за зазначені відпустки при звільненні (в частині визначення кількості днів такої відпустки та переліку категорій працівників, які мають на неї право).

Також слід пам’ятати, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (тобто не поширюються на попередні періоди). Тому тривалість невикористаних додаткових відпусток на дітей за попередні роки, повинна визначатися відповідно до норм законодавства, що діяло в той час.⁵

ПРИКЛАД 1

Надання у 2020 році додаткової відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки

Працівниця, яка має двох дітей віком 14 років (народилася 20.09.2005 р.) та 11 років (народилася 05.02.2009 р.), не використала додаткові відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки, тому написала заяву про їх надання в липні – грудні 2020 року. Визначимо сумарну тривалість такої відпустки.

Тривалість додаткової відпустки на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років», у 2009 році становила 7 календарних днів, а в 2010 – 2019 роках (протягом 10 років) — по 10 календарних днів.

Працівниця у 2009 – 2019 роках мала відпрацьовані дні, тому в неї сумарна тривалість додаткової відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки становить:

7 к. д. (за 2009 рік) + 10 к. д. х 10 років (за 2010 – 2019 роки) = 107 к. д.

Таким чином, працівниця має право на 107 к. д. додаткової відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки, а також на 10 к. д. цієї відпустки за поточний (2020) рік.

ПРИКЛАД 2

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні жінки, яка має двох дітей

Працівниця, яка має двох дітей, в червні 2020 року звільняється за власним бажанням. Перша дитина у неї народилася 1 січня 2000 року (1 січня 2015 року їй виповнилося 15 років), друга — 18 листопада 2002 року. Жінка працює на підприємстві з 21 січня 2002 року і жодного разу не скористалася своїм правом на додаткову відпустку на дітей. Як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, вона мала право на таку відпустку з 2002 року по 2015 рік (в цих роках у неї були відпрацьовані дні). Визначимо, за скільки днів невикористаної додаткової відпустки на дітей працівниці необхідно виплатити грошову компенсацію при звільненні.

Тривалість відпустки працюючим жінкам, які мають двох дітей віком до 15 років, що надається за однією підставою, становила:

– у 2002 році — 5 календарних днів;

– у 2003 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожен рік — всього 49 к. д. за 7 років;

– у 2010 – 2015 роках — по 10 календарних днів за кожен рік — всього 60 к. д. за 6 років.

Оскільки 1 січня 2015 року старшій дитині працівниці виповнилося 15 років, то вона у 2015 році ще мала право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».⁶ З 2016 року вона втратила право на зазначену відпустку, оскільки за станом на 1 січня 2016 року її старшій дитині було вже 16 років. Відповідно, за 2016 – 2019 роки зазначена відпустка працівниці не надається.

Таким чином, при звільненні у 2020 році жінці повинна бути виплачена грошова компенсація за 114 календарних днів (5 к. д. + 49 к. д. + 60 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2002 по 2015 рік включно.

__________________________________________________________________________

Що стосується права на додаткову відпустку на дітей за період перебування працівника у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку — на підставі медичного висновку), то, як випливає з норми частини першої статті 19 Закону про відпустки, для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати дітей віком до 15 років або дитину-інваліда і т. д., вона ще повинна працювати (виконувати свої трудові обов’язки) в календарному році, а не тільки перебувати у трудових відносинах.

Додаткова відпустка на дітей є компенсацією за період роботи особам, які поєднують сімейні та трудові обов’язки, і надається як дні безперервного відпочинку для виховання дітей і догляду за ними, тому працівник не отримує право на таку соціальну відпустку за період перебування в інших соціальних відпустках. Тобто за календарні роки, в яких працівниця весь рік перебувала у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та/або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку (тобто за календарні роки, в яких працівниця не відпрацювала жодного робочого дня), додаткова відпустка на дітей їй не надається і, відповідно, за неї за ці роки при звільненні грошова компенсація не виплачується.⁷

Право на отримання додаткової відпустки на дітей у працівниці настає тільки після фактичного виходу на роботу і відпрацювання в календарному році хоча б одного дня.⁷

ПРИКЛАД 3

Надання додаткової відпустки жінці, яка має двох дітей
віком до 15 років, якщо вона перебувала у відпустках для догляду за дитиною

Жінка працює на підприємстві з 11 січня 2010 року. На момент прийняття на роботу в неї була одна дитина, яка народилася 22 травня 2002 року. З 6 червня по 9 жовтня 2011 року їй було надано відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка), під час перебування в якій — 15 серпня 2011 року вона народила другу дитину. Відразу після закінчення «декретної» відпустки працівниці в період з 10 жовтня 2011 року по 15 серпня 2014 року було надано відпустку для догляду за (другою) дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відразу після неї в період з 16 серпня 2014 року по 15 серпня 2017 року — відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на підставі медичного висновку. 16 серпня 2017 року працівниця вийшла на роботу. Визначимо, за які календарні роки працівниці може бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».

Оскільки у 2011 році у жінки народилася друга дитина і в цьому календарному році вона працювала (з 1 січня по 5 червня 2011 року), то за 2011 рік їй необхідно надати додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю 10 календарних днів.

У 2012 – 2016 роках жінка не відпрацювала жодного робочого дня, оскільки всі ці роки перебувала у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного і шестирічного віку. Отже, за ці роки додаткова відпустка на дітей за вищевказаною підставою працівниці не надається.

22 травня 2018 року старшій дитині працівниці виповнилося 16 років, але за станом на 1 січня 2018 року їй було 15 років. Оскільки працівниця вийшла на роботу 16 серпня 2017 року і працювала у 2017 і 2018 роках, то за 2017 і 2018 роки їй необхідно надати додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю по 10 календарних днів.

За станом на 1 січня 2019 року старшій (першій) дитині працівниці було 16 років, тому з 2019 року вона втратила право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».

Таким чином, жінці у 2020 році може бути надано додаткову відпустку на дітей тільки за три календарні роки (2011, 2017 і 2018 роки) загальною тривалістю 30 (10 + 10 + 10) календарних днів.

__________________________________________________________________________

Відпустка сумісникам

Додаткова відпустка на дітей надається як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом, оскільки з сумісником укладається окремий трудовий договір (сумісник має ті ж самі трудові права, що і «основний» працівник).⁸

Якщо сумісник працює на умовах неповного робочого часу, то він також має право на додаткову відпустку на детей⁸, оскільки згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Залежність права на додаткову соціальну відпустку від віку дітей

З метою надання додаткової відпустки на дітей статтею 19 Закону про відпустки визначено вік дітей тільки для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою (піклуванням), дитини одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів, дитини одинокої матері (батька) Законом про відпустки не встановлено, тому в цьому питанні слід керуватися загальними нормами законодавства.⁹

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та статті 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-ХІІ дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Таким чином, жінка, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері; один з прийомних батьків; один з батьків-вихователів мають право на зазначену соціальну відпустку до досягнення дитиною повноліття. При цьому зазначені особи мають право використати додаткову відпустку на дітей повністю і за календарний рік, в якому їхній дитині (дітям) виповнюється 18 років. Право на таку відпустку втрачається з календарного року, наступного за роком, в якому дитині виповнюється 18 років.⁹

Відповідно до частини 2 статті 243 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яку в установленому порядку визнано піклувальником, — з дати досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років.¹⁰

При цьому опікун має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому дитина була взята під опіку, так і за календарний рік, в якому дитині, взятій під опіку, виповнюється 14 років. Піклувальник має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому було оформлено піклування над дитиною (але не раніше календарного року виповнення дитині 14 років), так і за календарний рік, в якому такій дитині виповнюється 18 років.

ПРИКЛАД 4

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні одинокої матері

Працівниця — одинока мати, яка сама виховує дитину, що народилася у вересні 1999 року, звільняється в липні 2020 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві їй жодного разу не надавалася додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Визначимо, за скільки днів невикористаної додаткової відпустки на дітей працівниці необхідно виплатити грошову компенсацію при звільненні.

Перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, у статті 19 Закону про відпустки доповнено категорією «одинока мати» у 2004 році (див. вище). Отже, працівниця має право на зазначену відпустку починаючи з 2004 року.

Тривалість додаткової відпустки на дітей працівниці, яка має на неї право за однією підставою, становить:

– у 2004 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожен рік — всього 42 к. д. за 6 років;

– у 2010 – 2017 роках — по 10 календарних днів за кожен рік — всього 80 к. д. за 8 років.

Оскільки додаткова відпустка на дітей надається одинокій матері за кожен календарний рік до досягнення дитиною повноліття (18 років), а дитина, яка народилася у 1999 році, стала повнолітньою у 2017 році, то у 2018 – 2020 роках одинока мати вже не має права на надання зазначеної відпустки.

Таким чином, при звільненні у 2020 році жінці повинна бути виплачена грошова компенсація за 122 календарні дні (42 к. д. + 80 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2004 по 2017 рік включно.

__________________________________________________________________________

Також слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 34 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, така особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 34 ЦКУ).

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦКУ).

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦКУ).

Таким чином, одинока мати, яка виховує доньку віком до 18 років, втрачає право на додаткову відпустку на дітей з дня реєстрації дочкою шлюбу або за наявності відповідного рішення про надання їй повної цивільної дієздатності. Одинока мати, дочка якої віком до 18 років народила дитину, не має права на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати», оскільки її дочка, для догляду за якою вона отримувала цю соціальну додаткову відпустку за підставою «одинока мати», набула повної цивільної дієздатності у зв’язку з народженням нею дитини.¹¹

Жінка, яка усиновила одну дитину, якій 1 січня 2019 року виповнилося 18 років, має право на додаткову відпустку на дітей за 2019 рік за підставою «жінка, яка усиновила дитину» тривалістю 10 календарних днів.¹²

Право на додаткову відпустку на дітей має також жінка, дитина якої померла в календарному році, в якому така жінка мала право на зазначену відпустку.¹¹

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей,
за наявності декількох підстав для її надання

Як зазначалося вище, за наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ч. друга ст. 19 Закону про відпустки, ч. друга ст. 182-1 КЗпП).

Оскільки статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 КЗпП чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову відпустку на дітей тривалістю понад 10 календарних днів, то з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Міністерством соціальної політики України спільно з Міністерством юстиції України і Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену частиною першою статті 19 Закону про відпустки та частиною першою статті 182-1 (з урахуванням статті 186-1) КЗпП, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:¹³

– жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

– жінка, яка має дитину-інваліда;

– жінка, яка усиновила дитину;

– мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одинока мати;

– батько дитини, яку він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину;

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– один з прийомних батьків;

– один з батьків-вихователів.

Отже, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «жінка, яка має дитину-інваліда». Тому в неї загальна тривалість цієї соціальної відпустки становить 17 календарних днів (далі — к. д.).¹⁴

Жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких нею усиновлена, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «жінка, яка усиновила дитину». Отже, загальна тривалість зазначеної соціальної відпустки у жінки становить 17 к. д.

Одинока мати, у якої дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка має дитину-інваліда» і «одинока мати». Відповідно, загальна тривалість її додаткової відпустки на дітей становить 17 к. д.¹⁴

Батько, який виховує дитину-інваліда (не інваліда з дитинства підгрупи А I групи) без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), має право на додаткову відпустку на дітей за однією підставою «батько дитини, яку він виховує без матері» тривалістю 10 к. д. Це пояснюється тим, що, на відміну від жінок, статтею 19 Закону про відпустку не передбачена така окрема підстава для надання соціальної відпустки як «чоловік (батько), який має дитину-інваліда». Але якщо в одинокого батька дитина є інвалідом з дитинства підгрупи А I групи, то такий батько має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «батько дитини, яку він виховує без матері» і «батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері». Тому в нього загальна тривалість цієї соціальної відпустки становить 17 к. д.

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, додаткова відпустка на дітей надається їй за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «одинока мати». Тривалість додаткової відпустки на дітей в цьому випадку становить 17 к. д.¹⁴

Жінка, яка усиновила дитину і стала вдовою, користується правом на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка усиновила дитину» та «одинока мати». Відповідно, у неї тривалість такої соціальної відпустки становить 17 к. д.¹⁴

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на додаткову відпустку на дітей за однією підставою «одинока мати» (10 календарних днів). Для надання працівниці такої відпустки за двома підставами тривалістю 17 к. д. не виконується підстава «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років».¹⁴

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, вона має право на соціальну додаткову відпустку за трьома підставами: «одинока мати», «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «жінка, яка має дитину-інваліда». Незважаючи на наявність трьох підстав для надання працівниці додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість все одно становить 17 к. д. (оскільки це максимальна тривалість зазначеної відпустки), тобто працівниці не може бути надана відпустка більшої тривалості, наприклад 24 к. д. (10 + 7 + 7).

Поділ відпустки на частини

Якщо працівниця (працівник) має право на додаткову відпустку на дітей за двома і більше підставами загальною тривалістю 17 к. д., вона (він) може використати зазначену відпустку частинами, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 к. д., а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 к. д.¹⁵ Інших варіантів поділу на частини додаткової відпустки на дітей не передбачено.

Документи, що підтверджують право працівника на отримання додаткової відпустки на дітей

Для отримання додаткової відпустки на дітей особи, які мають право на таку відпустку, повинні надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини. Якщо дітей двоє і більше, то на кожного з них надається свідоцтво про народження дитини (це актуально для категорії «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років»).

Крім свідоцтва про народження дитини, особи, які претендують на отримання даної відпустки, залежно від статусу батьків та дитини надають:

– жінка, яка має дитину-інваліда — документ, що підтверджує інвалідність дитини (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– жінка, яка усиновила дитину — рішення суду про усиновлення дитини;

– мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи — документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, яких він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) — документ, що підтверджує відсутність участі матері у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері, рішення суду про позбавлення материнських прав, рішення суду (органу опіки чи піклування) про те, що дитина залишається жити з батьком, а мати не приймає участі у вихованні дитини, тощо); документ (довідка) медичного закладу, який підтверджує тривале лікування матері в лікувальному закладі; документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину — рішення про встановлення опіки (піклування);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи — рішення про встановлення опіки (піклування); документ, що підтверджує наявність у особи, взятої під опіку (піклування), інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– один з прийомних батьків — рішення про створення прийомної сім’ї; договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання в прийомній сім’ї; довідка з місця роботи другого з подружжя про те, що він не використовує цю відпустку;

– один з батьків-вихователів — рішення місцевого державного органу про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу; документ, що підтверджує статус дитини; довідка з місця роботи другого з подружжя про те, що він не використовує цю відпустку.

При наданні працівником вищевказаних документів, що підтверджують право на отримання додаткової відпустки на дітей, роботодавець повинен мати у себе копії таких документів.

Що стосується документальних підстав для надання додаткової відпустки на дітей одинокій матері (батьку), то зупинимося на них детальніше.

Додаткова відпустка на дітей одинокій матері (батьку)

У статті 19 Закону про відпустки та статті 182-1 КЗпП не конкретизовано, хто є одинокою матір’ю з метою надання додаткової відпустки на дітей.

У той же час пунктом 5 частини тринадцятої статті 10 Закону про відпустки визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, зокрема, одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері). Оскільки зазначений пункт Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання дитини батьком (аліменти тощо) для надання додаткової відпустки на дітей значення не має.¹⁶

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Враховуючи вищевикладене, право на додаткову відпустку на дітей мають такі одинокі матері:

– жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

– вдова;

– жінка, яка виховує дитину без батька (в т. ч. і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).¹⁷

Мінсоцполітики в одному зі своїх листів роз’яснило¹⁸, що укладення жінкою нового шлюбу з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей) жінки від попереднього шлюбу, не є підставою для зменшення тривалості додаткової відпустки на дітей чи її ненадання, оскільки статтею 260 СКУ передбачено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім’єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Тобто зазначеною нормою передбачено право мачухи, вітчима, а не обов’язок брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки. Тому жінка, яка виховує двох дітей до 15 років (батько яких помер) та яка повторно уклала шлюб з чоловіком, який не усиновив її дітей, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами («жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» та «одинока мати») тривалістю 17 к. д.

Для отримання додаткової відпустки на дітей одинока мати — жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини, а одинока мати — вдова надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про укладення шлюбу і копію свідоцтва про смерть чоловіка.

Отже, якщо жінка дійсно є одинокою матір’ю, вона підтверджує це довідкою з органів реєстрації актів цивільного стану.

Надання відпустки розлученій жінці

Враховуючи те, що згідно з пунктом 5 частини тринадцятої статті 10 Закону про відпустки одинокою матір’ю вважається мати, яка виховує дитину без батька, залишається неврегульованим питання надання додаткової відпустки на дітей розлученій жінці, тобто жінці, яка народила дитину, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини, але потім шлюб був розірваний, дитина (діти) залишилися з матір’ю, але батько живий, або жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину. Такі жінки не завжди вважаються одинокими матерями, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з дитиною і бере участь в її вихованні.

Згідно зі статтею 157 СКУ питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. При цьому той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (ст. 158 СКУ).

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ст. 159 СКУ).

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які необхідно подати жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової відпустки на дітей. Тому для підтвердження права на таку відпустку працівниця повинна пред’явити роботодавцю будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Такими документами можуть бути, зокрема¹⁹:

– рішення суду про позбавлення відповідача (батька дитини) батьківських прав;

– рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність факту участі батька у вихованні дитини;

– постанова суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

– акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві;

– акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

– довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину зі школи додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Надання розлученою жінкою роботодавцю тільки копії свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки про реєстрацію місця проживання дитини, яка підтверджує, що дитина проживає не з батьком, а з матір’ю, не дає підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.²⁰

Таким чином, розлучена жінка, яка дійсно виховує дитину сама (без батька), для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розірвання шлюбу та документ, який би достовірно підтверджував, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він проживає разом з дитиною або є інші достовірні докази постійної участі батька у вихованні дитини.²¹

Жінка, яка повторно вийшла заміж, але її дитина від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей як одинока мати повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про укладення нового шлюбу і документ, який би достовірно підтверджував, що батько дитини не бере участі у вихованні дитини.²⁰

Вдова, яка уклала новий шлюб, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть батька дитини і свідоцтво про укладення нового шлюбу.²⁰

У вищевказаних двох випадках підтвердженням того, що дитина жінки від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, є розбіжність прізвища, імені, по батькові (далі — ПІБ) особи, яка зазначена як батько дитини у свідоцтві про народження дитини, та ПІБ особи, яка зазначена як чоловік у свідоцтві про укладення нового шлюбу.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має.²⁰

На думку Мінсоцполітики²², оскільки додаткова відпустка на дітей надається один раз протягом календарного року і за цей час може змінитися статус одинокої матері, роботодавець має право вимагати поновлення вищезазначених документів один раз на рік.

Якщо працівницею, яка претендує на статус одинокої матері, не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні додаткової відпустки на дітей.²⁰

Надання відпустки одинокому батьку

Вищевикладені умови та порядок надання додаткової відпустки на дітей застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько).

За аналогією з одинокою матір’ю одиноким батьком слід вважати: чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівця; розведеного чоловіка, який виховує дитину без матері.

Для отримання додаткової відпустки на дітей вдівець, який одружився, але його дитина новою дружиною не усиновлена, має надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть матері дитини та свідоцтво про укладення нового шлюбу.²³

Надання додаткової відпустки на дітей при переведенні на інше підприємство

Якщо працівник звільняється з роботи і має невикористану додаткову відпустку на дітей за попередні і поточний календарні роки, йому повинна бути виплачена за неї грошова компенсація (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). При цьому на новому місці роботи працівник вже не має права на одержання зазначеної відпустки за поточний рік, оскільки він вже отримав за неї грошову компенсацію (така відпустка надається один раз протягом календарного року).

Якщо працівник на «старому» підприємстві не мав права на додаткову відпустку на дітей за поточний календарний рік (наприклад, з початку року і по день звільнення він перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку і не має відпрацьованих днів), то він має право на отримання такої відпустки в поточному році на новому місці роботи (на підставі довідки зі «старого» підприємства).²⁴

Перерахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник при звільненні за переведенням (за п. 6 ст. 36 КЗпП), чинним законодавством не передбачено.²⁵

Табелювання та оплата додаткової відпустки на дітей

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у додатковій відпустці на дітей відображається за кодом «ДО» або «15».

Додаткова відпустка на дітей оплачується за рахунок коштів роботодавця (ст. 23 Закону про відпустки).

Згідно зі статтею 115 КЗпП і статтею 21 Закону про відпустки заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три (календарні²⁶) дні до початку відпустки.

Нарахування працівникам відпускних здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на кількість календарних днів року (чи меншого фактично відпрацьованого періоду), за винятком святкових і неробочих днів. Сума відпускних розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати, обчисленої в розрахунковому періоді, на кількість календарних днів відпустки (див. приклади 5 і 6 на стор. 50).²⁷

При визначенні тривалості додаткової відпустки на дітей святкові і неробочі дні не враховуються (ст. 5 Закону про відпустки). Тобто на такі дні відпустка продовжується, але вони не оплачуються (п. 7 Порядку № 100).

ПРИКЛАД 5

Нарахування відпускних за додаткову відпустку на дітей,
яка надається працівниці за декілька попередніх років

Використовуємо дані прикладу 3: жінка, яка має двох дітей, не використала додаткову відпустку на дітей за три календарні роки (2011, 2017 і 2018 роки) загальною тривалістю 30 (10 + 10 + 10) календарних днів. За станом на 1 січня 2019 року старшій (першій) дитині працівниці було вже 16 років, тому з 2019 року вона втратила право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років». В кінці червня 2020 року жінка написала заяву про надання їй невикористаної додаткової відпустки на дітей за 2011, 2017 і 2018 календарні роки загальною тривалістю 30 календарних днів. На підставі наказу керівника їй з 6 липня 2020 року надається додаткова відпустка на дітей зазначеної тривалості. Заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (липень 2019 року – червень 2020 року) становить 84 756,12 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком святкових і неробочих днів:

366 к. д. – 11 святк. д. = 355 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

84 756,12 грн. : 355 к. д. = 238,75 грн.

Сума відпускних:

238,75 грн. х 30 к. д. = 7162,50 грн.

ПРИКЛАД 6

Нарахування грошової компенсації за невикористані дні
додаткової відпустки на дітей при звільненні працівниці

Використовуємо дані прикладу 4: працівниця – одинока мати, яка самостійно виховує дитину, що народилася у вересні 1999 року, звільняється 26 червня 2020 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві їй жодного разу не надавалася додаткова відпустка на дітей, тому вона має право на грошову компенсацію за 122 календарні дні цієї невикористаної відпустки за 2004 – 2017 роки за підставою «одинока мати». Єдина дитина жінки досягла повноліття (18 років) у 2017 році, тому у 2018 – 2020 роках вона вже не мала права на надання зазначеної відпустки. Заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (червень 2019 року – травень 2020 року) становить 95 364,78 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком святкових і неробочих днів:

366 к. д. – 11 святк. д. = 355 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

95 364,78 грн. : 355 к. д. = 268,63 грн.

Сума грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей:

268,63 грн. х 122 к. д. = 32 772,86 грн.

Таким чином, роботодавець повинен виплатити працівниці при звільненні грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку на дітей в сумі 32 772,86 грн.

__________________________________________________________________________