Аліменти: порядок відрахування з доходів працівника

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) батьки зобов’язані утримувати дітей (дитину) до досягнення ними (нею) повноліття.

Оскільки повноліття настає у 18 років (ч. 2 ст. 6 СКУ), право на утримання (в тому числі на отримання аліментів) втрачається при досягненні дитиною 18 років.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ст. 199 СКУ).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СКУ).

Згідно зі статтею 181 СКУ способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Законодавство не дає визначення терміну «аліменти», але виходячи з норм СКУ аліменти — це кошти або право на утримання. З частини 3 статті 181 СКУ випливає, що аліменти — це кошти на утримання дитини, які за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Аліменти можуть виплачуватися батьками на неповнолітніх дітей (ст. 180–197 СКУ), батьками на повнолітніх дітей, які непрацездатні або навчаються (ст. 198–201 СКУ), одним членом подружжя іншому непрацездатному члену подружжя, в тому числі після розірвання шлюбу між ними (ст. 75–91 СКУ), повнолітніми дітьми на непрацездатних батьків (ст. 202–206 СКУ) та в інших випадках, передбачених СКУ.

У цій статті розглянемо особливості відрахування з доходів працівників тільки тих аліментів, які виплачуються батьками на утримання своїх дітей.

Підстави та способи сплати аліментів на дітей

Аліменти на дітей можуть сплачуватися добровільно або примусово, а саме:

– за усною домовленістю між батьками дітей;

– згідно з укладеним письмовим договором між батьками дітей;

– на підставі рішення суду.

Зупинимося детально на кожному з вищевказаних способів сплати аліментів.

Сплата аліментів за усною домовленістю

При цьому способі сплати аліментів колишні члени подружжя (батьки дитини) домовляються в усній формі, яку суму коштів і в які строки один з батьків, який проживає окремо від дитини, буде перераховувати на утримання дитини іншому з батьків (з яким проживає дитина).

Оскільки при усній домовленості сторін не оформляється документ, що підтверджує обов’язковість, суму і строки перерахування коштів, то особа, яка буде перераховувати кошти, якщо вона є працівником підприємства, має написати заяву на ім’я керівника підприємства з проханням перераховувати частину нарахованої йому заробітної плати (після утримання з неї податкових зобов’язань) на банківський рахунок іншої фізичної особи (колишнього члена подружжя або своєї дитини).

У цій ситуації в заяві працівника з проханням перераховувати частину заробітної плати на рахунок іншої фізичної особи слово «аліменти» не вказується (це робити недоцільно), оскільки у працівника немає документа, який підтверджує, що він зобов’язаний сплачувати аліменти. Відповідно, не буде такого документа і в роботодавця, тому в останнього не буде підстав вважати аліментами кошти, що перераховуються на підставі заяви працівника іншій фізичній особі. Вказівка працівником в заяві слова «аліменти» не додасть коштам, які мають перераховуватися, статусу «аліментів», оскільки заява працівника не є правовстановлюючим документом (на відміну від договору або виконавчого листа).

Сплата аліментів згідно з укладеним договором

Відповідно до частини 1 статті 189 СКУ батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені СКУ.

Частиною 2 статті 109 СКУ також визначено, що договір між подружжям, яке розриває шлюб, про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.

У разі якщо сплата аліментів передбачена договором, складеним в письмовій формі та посвідченим нотаріально, платник аліментів, який є працівником, подає за місцем роботи заяву про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати (ч. 1 ст. 187 СКУ).

Така заява працівника має містити наступну інформацію:

– прізвище, ім’я та по батькові платника аліментів (працівника);

– прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер фізичної особи – одержувача аліментів;

– реквізити рахунку в банку фізичної особи – одержувача аліментів, якщо сума аліментів буде перераховуватися на її рахунок в банку;

– адресу фізичної особи – одержувача аліментів, якщо сума аліментів буде перераховуватися їй поштовим переказом;

– прізвище, ім’я та по батькові, день, місяць і рік народження дитини (дітей), на утримання якої (яких) будуть перераховуватися кошти;

– розмір (суму) аліментів;

– дату, з якої необхідно починати відрахування аліментів;

– реквізити (номер, дата) договору про сплату аліментів (підприємству бажано отримати від працівника копію такого договору або витяг з нього).

На підставі поданої працівником заяви про сплату аліментів керівник підприємства видає наказ (розпорядження) про відрахування аліментів із заробітної плати (доходу) працівника із зазначенням перерахованої вище інформації.

На підставі заяви працівника та наказу керівника підприємства аліменти відраховуються не пізніше 3-денного строку від дня, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 187 СКУ).

Якщо платник аліментів не виконує своїх зобов’язань за договором про сплату аліментів (наприклад, не подає або відкликав заяву за місцем роботи про їх сплату), аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 189 СКУ).

Сплата аліментів на підставі рішення суду

За відсутності усної домовленості між батьками і нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів особа, яка має право на аліменти, звертається з позовом до суду. В цьому випадку призначення і подальша сплата аліментів здійснюються на підставі рішення суду.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу — із дня подання такої заяви. За рішенням суду аліменти можуть бути присуджені й за період, що передує пред’явленню позову про стягнення аліментів, але не більш як за 10 років, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати (ст. 191 СКУ).

Таким чином, на день винесення судового рішення у відповідача може бути заборгованість по сплаті аліментів. В цьому випадку в першу чергу погашається така заборгованість, а потім здійснюється сплата аліментів за наступні періоди.

Підставою для відрахування аліментів у разі винесення судом рішення про призначення аліментів є виконавчий документ. Виконавчим документом є, зокрема, виконавчий лист і наказ, що видаються судом на підставі судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII; далі — Закон № 1404).

Виконавчий документ є обов’язковим для виконання на всій території України. Роботодавець на підставі отриманого виконавчого документа, в якому зазначаються причина, порядок і розмір відрахувань із заробітної плати (доходу) платника аліментів, видає наказ про відрахування аліментів із заробітної плати (доходу) працівника.

Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати (іншого доходу) платника аліментів безпосередньо за місцем виплати заробітної плати (іншого доходу) платникові аліментів. На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються роботодавцем із заробітної плати (іншого доходу) платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, не пізніше 3-денного строку від дня, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати, і перераховуються особі, на користь якої присуджено аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві (ч. 4 ст. 187 СКУ).

В іншому випадку для виконання рішення суду про стягнення аліментів стягувач із заявою звертається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (далі разом — виконавець). Порядок дій виконавця щодо стягнення аліментів викладено в розділі XVI «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі — Інструкція № 512/5).

Відповідно до частини 3 статті 68 Закону № 1404 про звернення стягнення (в т. ч. у вигляді аліментів) на заробітну плату та інші доходи боржника (платника аліментів) виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю (далі разом — роботодавці), які виплачують боржнику (платнику аліментів) заробітну плату та інші доходи.

Статтею 69 Закону № 1404 встановлено, що роботодавці здійснюють відрахування (в т. ч. аліментів) із заробітної плати та інших доходів боржника (платника аліментів) і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, — до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі роботодавці щомісяця надсилають виконавцю Звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, наведеною в додатку 9 до Інструкції № 512/5. Про щомісячне подання цього Звіту вказано також в пункті 8 розділу Х Інструкції № 512/5.

У разі припинення перерахування коштів (аліментів) стягувачу роботодавець не пізніш як у 3-денний строк повідомляє виконавця про причину припинення виплат (відрахування аліментів) і зазначає нове місце роботи боржника, якщо воно відоме (це робиться у разі зміни місця роботи боржника — платника аліментів).

Відповідно до статті 71 Закону № 1404 за наявності заборгованості зі сплати аліментів понад 3 місяці (наприклад, якщо платник аліментів не працює і не отримує дохід або підприємство не виплачує йому дохід) стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за 3 місяці.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СКУ.

Виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов’язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику в разі, зокрема, надіслання постанови роботодавцю, який виплачує боржнику заробітну плату та інші доходи.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника роботодавцем відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, роботодавець, який проводив відрахування, нараховує боржнику заборгованість із сплати аліментів, яка відображається у Звіті (сума заборгованості зазначається у графі «Примітки»).

Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів роботодавець, який проводив відрахування, повертає виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з доходу боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз’яснює йому права на звернення з позовом до роботодавця, який виплачує боржнику заробітну плату та інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з вини роботодавця.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою зацікавленої особи.

Розмір аліментів на дітей

Відповідно до частини 3 статті 181 СКУ за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 182 СКУ при визначенні розміру аліментів суд враховує:

– стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

– стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

– наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

– наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

– доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

– інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СКУ).

Той із батьків (інших законних представників) дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 СКУ).

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СКУ).

Особливості визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини встановлені статтею 183 СКУ. Так, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків (інших законних представників) дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — однієї чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Що стосується заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), то згідно зі статтею 195 СКУ така заборгованість визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється виконавцем, а в разі виникнення спору — судом.

Аліменти у твердій грошовій сумі та їх індексація

Згідно зі статтею 184 СКУ суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Законом України від 01.09.2020 № 831-IX було внесено зміни з 25.09.2020 до Закону № 1404 щодо індексації аліментів. Наразі згідно з частиною 1 статті 71 Закону № 1404 індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі або у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо роботодавцю індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII (далі — Закон про індексацію).

Частиною 4 статті 71 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов’язаний проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини 1 цієї статті (див. вище).

Таким чином, до 25.09.2020 індексацію аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі (далі — «тверді» аліменти), проводив роботодавець (незалежно від того, на підставі якого документа відраховувались аліменти з доходу працівника), а починаючи з 25.09.2020 він її має проводити лише в разі самостійного надіслання стягувачем (одержувачем аліментів) виконавчого документа безпосередньо роботодавцю, якщо інше не передбачено в самому виконавчому документі або в договорі між батьками про сплату аліментів на дитину.

Також роботодавці зобов’язані проводити індексацію «твердих» аліментів, якщо це прямо передбачено у виконавчому документі або в договорі між батьками про сплату аліментів на дитину.

Якщо ж відрахування «твердих» аліментів проводиться на підставі постанови виконавця, то саме виконавець зобов’язаний проводити індексацію зазначених аліментів (обчислювати її суму та надсилати роботодавцю постанову про відрахування суми індексації аліментів з доходу працівника), починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Відповідно, роботодавець не повинен обчислювати суму і нараховувати індексацію «твердих» аліментів, що відраховуються на підставі постанови виконавця.

Якщо роботодавець до 25.09.2020 проводив індексацію «твердих» аліментів на підставі виконавчого документа, самостійно надісланого безпосередньо йому стягувачем (одержувачем аліментів), або проведення індексації було передбачено у виконавчому документі або в договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, то і після 25.09.2020 роботодавцю необхідно продовжувати нараховувати зазначену індексацію відповідно до положень Закону про індексацію та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Нагадаємо, що згідно з абзацом сьомим частини першої статті 2 Закону про індексацію і абзацом шостим пункту 2 Порядку № 1078 розмір «твердих» аліментів підлягає індексації. Індексація розміру «твердих» аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація «твердих» аліментів здійснюється роботодавцями, які проводять відрахування аліментів із доходу платника аліментів (ч. восьма ст. 5, ч. друга ст. 9 Закону про індексацію, пп. 6 п. 6 Порядку № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що оплата праці, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (далі — ПМПО).

Згідно з пунктом 10-4 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін (далі — ІСЦ) для проведення індексації розміру «твердих» аліментів здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти, тобто з місяця набрання законної сили рішенням суду про призначення аліментів, тому «базовим» є місяць, що передує місяцю призначення судом аліментів.¹

У разі проведення виконавцем індексації розміру «твердих» аліментів обчислення ІСЦ здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів.

Отже, якщо «тверді» аліменти були призначені в березні 2023 року, то обчислення ІСЦ для проведення виконавцем індексації розміру «твердих» аліментів починається з березня 2024 року («базовий» місяць).

Розмір «твердих» аліментів разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50% грошового доходу платника аліментів (абз. четвертий п. 10-4 Порядку № 1078).

Таким чином, роботодавці, які відраховують «тверді» аліменти з доходів працівників не на підставі постанови виконавця, зобов’язані нараховувати на суму таких аліментів, а також відраховувати із заробітної плати (доходів) працівників разом із сумою «твердих» аліментів нараховану на них суму індексації (див. приклад 1 нижче).

Також слід пам’ятати, що якщо стягнути в певному розмірі аліменти та/або суму їх індексації неможливо, роботодавець, який проводить відрахування, нараховує боржнику (платнику аліментів) заборгованість зі сплати аліментів та/або індексації таких аліментів (абз. другий ч. 6 ст. 71 Закону № 1404).

Зміна розміру та скасування аліментів

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абз. другий ч. 3 ст. 181 СКУ).

Наприклад, якщо аліменти на вимогу їх одержувача були призначені судом у твердій грошовій сумі, але потім з будь-яких причин одержувача аліментів перестала влаштовувати призначена сума таких аліментів, то він може змінити спосіб нарахування і суму аліментів.

Зокрема, замість стягнення «твердих» аліментів той із батьків, разом з яким проживає дитина, може звернутися до суду із заявою про видання судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 СКУ) або ще в більшому відсотку від такого прожиткового мінімуму.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених СКУ (ст. 192 СКУ).

Таким чином, роботодавець, що відраховує аліменти із заробітної плати (доходу) працівника, не може самостійно змінити (зменшити або збільшити) розмір аліментів², встановлений рішенням суду або домовленістю батьків, в тому числі якщо призначений судом розмір «твердих» аліментів становить менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Змінити розмір аліментів може лише суд (за зверненням платника та/або одержувача аліментів), а в деяких випадках — виконавець шляхом видання нової постанови і направлення її роботодавцю платника аліментів.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (ст. 197 СКУ).

У разі закінчення строку, передбаченого для стягнення аліментів (наприклад, при досягненні дитиною повноліття), відрахування аліментів із заробітної плати (доходів) працівника припиняється (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів) з поверненням виконавцю постанови про стягнення аліментів з відміткою про повну сплату аліментів стягувачу (ч. 7 ст. 71 Закону № 1404).

У разі звільнення з роботи працівника роботодавець подає Звіт за період з моменту подання останнього Звіту до моменту звільнення працівника.

Обмеження суми відрахувань із заробітної плати

Відповідно до частини 3 статті 187 СКУ на підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, а також якщо з особи (працівника) вже стягуються аліменти на іншу дитину.

З норм статті 128 Кодексу законів про працю України, статті 26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР, статті 70 Закону № 1404 випливає, що в разі відрахування аліментів на одну дитину сума відрахування не може перевищувати 50% заробітної плати, яка повинна бути виплачена працівникові (в тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами), а в разі відрахування аліментів на неповнолітніх дітей — 70% заробітної плати.

Частиною 1 статті 70 Закону № 1404 встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ).

Також пунктом 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, наведеного у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.93 № 146 (далі — Перелік № 146), встановлено, що відрахування аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Таким чином, відрахування аліментів у вищевказаному максимальному відсотковому розмірі застосовується до розміру заробітної плати боржника після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військового збору (далі — ВЗ). Тобто спочатку з нарахованої працівнику заробітної плати утримуються ПДФО і ВЗ, а із суми, що залишилася (яка повинна бути виплачена працівнику «на руки»), здійснюється відрахування аліментів (в тому числі у вищевказаних випадках відрахування індексації «твердих» аліментів) в установленому розмірі, але не більше 70% цієї суми заробітної плати (що залишилася) при відрахуванні аліментів на двох і більше неповнолітніх дітей, а на одну дитину — не більше 50% суми, що залишилася (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404, п. 13 Переліку № 146).

Аналогічні висновки (про застосування обмежень у відрахуваннях із заробітної плати після утримання з неї ПДФО і ВЗ) зробили у своїх листах Державна фіскальна служба України, Мін’юст і Мінпраці.³

Доходи, з яких відраховуються аліменти

На підставі виконавчого документа суду або постанови виконавця або заяви працівника підприємство зобов’язане щомісяця відраховувати аліменти з доходів працівника.

Види доходів, з яких відраховуються аліменти, і види доходів, з яких аліменти не відраховуються, наведені в Переліку № 146 (див. таблицю нижче).

Таблиця

Доходи, з яких відраховуються і не відраховуються аліменти

* На думку Мін’юсту, викладену в його листі від 28.12.2006 № 19-48-671, відрахування аліментів проводиться із суми компенсації за невикористану відпустку, якщо вона нараховується при звільненні працівника за два і більше роки. Якщо компенсація за невикористану відпустку надається за один (поточний) рік, то аліменти з такої компенсації не відраховуються.

Переліком № 146 встановлено також наступні норми щодо відрахування аліментів із заробітної плати (доходів) працівників:

– відрахування аліментів провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди працівників (див. Таблицю) як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом;

– у членів колективних сільськогосподарських підприємств аліменти відраховуються із сум, одержуваних за роботу в цих господарствах (включаючи вартість натуральних видач);

– у письменників, композиторів, художників та інших творчих працівників аліменти відраховуються із сум авторського гонорару і винагороди, одержуваної за публічне виконання творів, а у тих, які одержують заробітну плату, — із заробітної плати; у позаштатних лекторів — з оплати, одержуваної за читання лекцій;

– у членів кооперативів, спільних підприємств аліменти відраховуються з усіх видів заробітку, одержуваного за роботу в кооперативі чи спільному підприємстві (в тому числі із заробітку у валюті);

– у фермерів та осіб, які працюють у сільському господарстві за сімейним підрядом, аліменти відраховуються після реалізації продукції з власного господарства в кінці року;

– в осіб, які працюють в установах України за кордоном, аліменти відраховуються із заробітку, одержуваного в Україні в національній валюті;

– в осіб, які працюють і одержують заробіток (дохід) тільки за кордоном у державі, з якою Україна не уклала договору про надання правової допомоги, розмір аліментів обчислюється виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, де мешкали такі особи до від’їзду за кордон. У разі надання такими особами відомостей про свій заробіток (дохід) аліменти обчислюються виходячи із розміру заробітку (доходу), отриманого ними за кордоном;

– в осіб, які працюють і одержують заробіток (дохід) тільки за кордоном у державі, з якою Україна уклала договір про надання правової допомоги, аліменти обчислюються і стягуються у визначеному законодавством порядку;

– в осіб, які одержують заробітну плату як у гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, аліменти відраховуються бухгалтеріями (розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів, як із гривень, так і з валюти;

– у військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, НАБУ, ДБР, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони аліменти відраховуються з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

З «лікарняних» аліменти відраховуються (ст. 72 Закону № 1404), але у разі хвороби працівника і виплати йому «лікарняних» за рахунок Пенсійного фонду, утримувати аліменти за рахунок коштів зі спеціального (окремого) рахунку роботодавця не можна (вони мають цільове призначення)⁴, тому буде заборгованість по аліментах, яка в подальшому погашається за рахунок відрахування аліментів із заробітної плати працівника.

Порядок виплати аліментів їх одержувачу

Як зазначалося вище, на підставі заяви працівника аліменти відраховуються не пізніше 3-денного строку від дня, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 187 СКУ).

В цей же строк відраховуються аліменти, якщо стягувач аліментів самостійно подав заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати платника аліментів безпосередньо за місцем виплати йому заробітної плати. На підставі такої заяви аліменти перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві (ч. 4 ст. 187 СКУ).

Якщо аліменти стягуються на підставі постанови виконавця, то роботодавець зобов’язаний перераховувати аліменти на рахунок виконавця у строк, встановлений для здійснення виплат боржнику (платнику аліментів), а якщо такий строк не встановлений, — до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404).

Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження коштів на рахунок виконавця стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем стягувачу — фізичній особі на зазначений ним у заяві про примусове виконання рішення рахунок або надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом (ч. 2 ст. 47 Закону № 1404).⁵

При виплаті заробітної плати двічі на місяць (за І і ІІ половини місяця) аліменти відраховуються (перераховуються на рахунок виконавця) двічі, хоча в заяві платника аліментів (постанові виконавця) і наказі роботодавця може бути передбачена виплата аліментів тільки один раз в місяць — при виплаті заробітної плати за ІІ половину місяця, коли відома сума утримань ПДФО і ВЗ, а також інших відрахувань в розрахунку на місяць.

Аліменти і оподаткування

Згідно з підпунктом 165.1.14 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СКУ, у тому числі аліменти, що виплачуються нерезидентом.

Отже, аліменти, що виплачуються одержувачу аліментів (перераховуються на рахунок виконавця), не обкладаються ПДФО і ВЗ⁶, а сума індексації аліментів обкладається ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ (інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ).⁷

Сума аліментів, що виплачується згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін (згідно з договором про сплату аліментів) одержувачу аліментів, в тому числі перераховується на рахунок виконавця, відображається в додатку 4ДФ до Податкового розрахунку за ознакою доходу «140»⁸, а сума індексації аліментів — за ознакою доходу «127» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податку (далі — РНОКПП) стягувача.⁸ Тому роботодавець повинен мати інформацію про РНОКПП одержувача аліментів.

Звертаємо увагу, що дохід працівника – платника аліментів відображається в додатку 4ДФ до Податкового розрахунку в нарахованій сумі (без вирахування суми аліментів).

Аліменти, що перераховуються їх одержувачу, не є базою нарахування ЄСВ (це виплата не роботодавця фізособі, а виплата однієї фізособи іншій фізособі).

ПРИКЛАД 1

Відрахування аліментів та індексації аліментів із заробітної плати

Працівник є платником аліментів у твердій грошовій сумі на одну свою дитину, якій 10 років. Ці аліменти суд призначив у січні 2024 року в розмірі 3000 грн, а одержувач аліментів (колишня дружина працівника) надала підприємству виконавчий лист, виданий їй судом, про стягнення «твердих» аліментів з працівника. Оклад працівника (платника аліментів) у травні 2024 року становить 10 000 грн.

Оскільки суд призначив «тверді» аліменти в січні 2024 року, обчислення ІСЦ для проведення індексації аліментів здійснюється з січня 2024 року, тому «базовим» місяцем для індексації аліментів є місяць, що передує січню 2024 року, тобто грудень 2023 року. При нарахуванні індексації аліментів за травень 2024 року величина приросту ІСЦ для працівників, у яких «базовий» місяць — грудень 2023 року, становить 3,1% (умовно). Визначимо розрахункову суму індексації аліментів у травні 2024 року, виходячи із зазначеної величини приросту ІСЦ, враховуючи, що у травні 2024 року розмір аліментів менше ПМПО (3000 грн < 3028 грн):

3000 грн х 3,1 : 100 = 93 грн

Розмір аліментів з сумою індексації не повинен перевищувати 50% доходу платника аліментів, що підлягає виплаті йому «на руки», тому визначимо загальну суму аліментів та індексації аліментів, яку підприємство повинно відрахувати з доходу працівника:

3000 грн (аліменти) + 93 грн (індексація аліментів) = 3093 грн

Сума утримань у вигляді ПДФО і ВЗ із заробітної плати працівника у травні:

10 000 грн х 18% (ПДФО) + 10 000 грн х 1,5% (ВЗ) = 1800 + 150 = 1950 грн

Сума заробітної плати працівника після утримання ПДФО і ВЗ (тобто «на руки»):

10 000 – 1950 = 8050 грн

Максимальна загальна сума аліментів та індексації аліментів, яка може бути відрахована із заробітної плати працівника – платника аліментів за травень:

8050 грн х 50% = 4025 грн

Ця сума більше загальної суми аліментів та індексації аліментів (4025 грн > 3093 грн), тому у травні 2024 року із заробітної плати платника аліментів можна утримати всю суму «твердих» аліментів у розмірі 3000 грн і всю суму індексації аліментів у розмірі 93 грн, але з останньої потрібно ще утримати ПДФО і ВЗ.

ПРИКЛАД 2

Відображення в обліку операції по відрахуванню аліментів

Суд своїм рішенням зобов’язав працівника підприємства щомісяця сплачувати аліменти на одну свою дитину в розмірі прожиткового мінімуму для її віку (дитині 8 років). Виконавець надіслав підприємству постанову про відрахування аліментів із заробітної плати працівника в зазначеному розмірі. Аліменти перераховуються підприємством на рахунок виконавця для подальшої виплати колишній дружині працівника. Прожитковий мінімум для дитини 8 років у квітні 2024 року — 3196 грн. У квітні через простій працівнику нарахована заробітна плата в сумі 6000 грн. З цієї заробітної плати утримано ПДФО в сумі 1080 грн (6000 грн х 18%) і ВЗ в сумі 90 грн (6000 грн х 1,5%).

Максимальна сума відрахування аліментів із заробітної плати працівника в квітні:

(6000 – 1080 – 90) х 50% = 2415 грн

Ця сума менше розміру аліментів (2415 грн < 3196 грн), тому в квітні аліменти відраховуються тільки в сумі 2415 грн, а різниця — 781 грн (3196 – 2415) є заборгованістю по аліментах, що підлягає погашенню в наступних місяцях.

У бухгалтерському обліку підприємства операції з нарахування заробітної плати і відрахування аліментів відображаються таким чином: