Звільнений з військової служби працівник став до роботи: трудові гарантії, пільги та виплати

У зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України воєнний стан і мобілізацію в нашій країні Указами Президента України продовжено до 10 листопада 2024 року. Незважаючи на це, за наявності підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 № 3543-XII та статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі — Закон про військовий обов’язок), військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби (демобілізовані). Ті з військовослужбовців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства) або у фізичних осіб – підприємців (далі разом — роботодавці), після звільнення з військової служби (демобілізації) мають стати до роботи у своїх роботодавців.

Підтвердження звільнення працівника з військової служби

Перш ніж допустити працівника до роботи роботодавець має впевнитися, що працівник дійсно звільнився з військової служби, а не покинув її самовільно.

Пунктом 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі — Положення № 1153), визначено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону про військовий обов’язок закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 70 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі — Порядок № 1487), органи військового управління (органи управління), військові частини (підрозділи) інших військових формувань повідомляють у 7-денний строк відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦКСП), органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про звільнення призовників, військовозобов’язаних та резервістів із служби (військової служби) шляхом надсилання повідомлення про зміну облікових даних (додаток 4) з витягами з відповідних наказів (розпоряджень).

Що стосується військових документів, в яких зазначаються статус військовослужбовця, строки проходження ним військової служби, дата звільнення з військової служби, то слід враховувати таке.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, документами, що підтверджують статус військовослужбовця, є:

– посвідчення офіцера (генерала) — для осіб офіцерського складу Збройних Сил України (далі — ЗСУ), Державної спеціальної служби транспорту (далі — Держспецтрансслужба);

– військовий квиток — для осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Раніше після звільнення з військової служби офіцерам (генералам) видавались військовий квиток офіцера (генерала) запасу або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, які містили інформацію про взяття військовозобов’язаного на військовий облік у відповідному ТЦКСП із зазначенням дати. У осіб рядового, сержантського і старшинського складу інформація про звільнення з військової служби і взяття на військовий облік відображалась у військовому квитку.

Але, як ми вже повідомляли¹, з 18.05.2024 з пункту 20 Порядку № 1487 було виключено норми, згідно з якими військово-обліковими документами є: для призовників — посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов’язаних — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного; для резервістів — військовий квиток.

Одночасно 18.05.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі — Постанова № 559), якою затверджено форму військово-облікового документа і Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі — Порядок № 559). Пунктом 2 Постанови № 559 визначено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією Постановою (тобто до 18.05.2024), вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Згідно з Порядком № 559 військово-обліковий документ (далі — ВОД) оформляється (створюється) та видається (замінюється):

– в електронній формі — засобами електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (зокрема з використанням його мобільного додатка «Резерв+») та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі — Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (у разі технічної реалізації);

– у паперовій формі — на бланку, форма якого затверджена Постановою № 559.

Вичерпний перелік відомостей, які містить ВОД в електронній формі, наведено у пункті 8 Порядку № 559. Зокрема, ВОД в електронній формі, містить відомості про:

– прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження особи, її реєстраційний номер облікової картки платника податків;

– військове звання (для військовозобов’язаних та резервістів);

– військово-облікову спеціальність;

– виконання військового обов’язку (категорія обліку);

– військовий облік (вид обліку та ТЦКСП, в якому перебуває на обліку).

У ВОД в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі — QR-код ВОД), який містить відомості про ВОД в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код ВОД містить відомості, зазначені у підпунктах 1 – 5, 7, 8, 11 – 13, 17 пункту 8 Порядку № 559.

ВОД в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього. ВОД в електронній формі може бути роздрукований. У такому випадку він повинен містити QR-код ВОД, придатний для зчитування.

Формування ВОД в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі — е-кабінет військовозобов’язаного) та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг (далі — ЦНАП) засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.

ВОД в електронній формі (у тому числі роздрукований) та ВОД у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

На практиці ВОД в електронній формі засобами е-кабінету військовозобов’язаного створюється за допомогою мобільного застосунку «Резерв+». Після авторизації, внесення (оновлення) своїх облікових даних і формування електронного ВОД у «Резерв+» можна згенерувати PDF-версію електронного ВОД. Починаючи з 18.06.2024 при створенні електронного ВОД у «Резерв+» QR-код в ньому формується автоматично. Також QR-код містить PDF-версія електронного ВОД, яку можна роздрукувати на папері. Якщо ВОД створюється в паперовій формі та видається ТЦКСП, то в нього має бути вклеєний QR-код, оскільки це передбачено його формою, затвердженою Постановою № 559. Уповноважена особа підприємства може зчитати QR-код з паперового ВОД або з електронного ВОД, сформованого в «Резерв+», чи з його роздруківки на папері за допомогою спеціальної опції «Зчитати QR-код» в «Резерв+» шляхом піднесення смартфона до QR-коду.

Таким чином, інформацію про звільнення особи з військової служби і дату цієї події має містити військовий квиток. У ньому ж у відповідних розділах проставляються й інші службові відмітки, зокрема про дату взяття особи на військовий облік (дату зняття особи з військового обліку) у відповідному ТЦКСП.

З 18.05.2024 інформацію про статус особи має містити ВОД, сформований в електронній формі або виданий в паперовій формі. Також інформація про статус військовозобов’язаних, в тому числі про звільнення їх з військової служби, відображається в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який має назву «Оберіг» (далі — Реєстр «Оберіг»), держателем та адміністратором якого є Міністерство оборони України (ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII; далі — Закон про Реєстр).

Для забезпечення функціонування Реєстру «Оберіг» в пункті 15-1 Порядку № 1487 встановлено, що до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Реєстром «Оберіг» та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону про Реєстр призовники, військовозобов’язані та резервісти (за наявності у них дійсних ВОД) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через ЦНАП, на підставі яких районний (міський) ТЦКСП, органи СБУ, розвідоргани вносять зміни до відповідних облікових документів та Реєстру «Оберіг».

Зміни до ВОД на бланку вносяться за письмовим зверненням громадянина України протягом 5 робочих днів з дати реєстрації заяви, поданої громадянином України, крім відомостей щодо проходження військової служби, якщо її строк потребує уточнення у військовій частині (установі) або архівній установі (п. 19 Порядку № 559).

Таким чином, за наявності відповідної інформації в Реєстрі «Оберіг» інформація про дату звільнення особи з військової служби (дату закінчення проходження військової служби) та взяття на військовий облік у відповідному ТЦКСП має містити ВОД, сформований в електронній формі або виданий в паперовій формі.

Також для роботодавця документами, що підтверджують строк проходження військової служби працівником, можуть бути довідка, видана ТЦКСП або військовою частиною про проходження громадянином військової служби на запит роботодавця, або витяг з наказу, виданий військовою частиною про проходження громадянином військової служби на запит роботодавця.²

Обов’язки працівника після звільнення з військової служби

Відповідно до частини 11 статті 26 Закону про військовий обов’язок, пунктів 242 і 260 Положення № 1153 особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у 5-денний строк прибути до відповідних районних (міських) ТЦКСП (військовозобов’язані СБУ — до Центрального управління або регіональних органів СБУ, військовозобов’язані розвідувальних органів України — до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) для взяття на військовий облік.

ТЦКСП не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляють державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, а також про день взяття їх на облік, у тому числі про причини перевищення строків взяття на військовий облік (п.п. 218, 260 Положення № 1153).

Незважаючи на вищенаведену норму, на практиці ТЦКСП зазвичай не повідомляють підприємства про взяття на військовий облік громадян-працівників, звільнених з військової служби. Враховуючи цей факт, оскільки працівник у разі призову на військову службу в особливий період продовжує перебувати у трудових відносинах з підприємством, останнє в наказі про увільнення працівника від виконання трудових обов’язків у зв’язку із призовом (прийняттям) на військову службу, який доводиться до працівника під підпис, може покласти безпосередньо на нього обов’язок повідомити підприємство про закінчення проходження військової служби і про дату, з якої він готовий приступити до виконання трудових обов’язків на підприємстві.

При взятті особи на військовий облік представник ТЦКСП вносить щодо нього відповідні зміни до Реєстру «Оберіг», які автоматично мають відображатися у ВОД особи, сформованому в електронній формі або виданому в паперовій формі.

Якщо після звільнення з військової служби працівник прибув на підприємство, але у нього немає військового квитка чи в ньому немає відміток про період проходження військової служби або у працівника немає ВОД та відсутня інформація про звільнення працівника з військової служби в Реєстрі «Оберіг», що перевіряється через застосунок «Резерв+», то підприємство повинно проінформувати працівника про його обов’язок стати на військовий облік у ТЦКСП. Інформація про взяття працівника на військовий облік необхідна підприємству для заповнення розділу ІІ «Відомості про військовий облік» Особової картки працівника типової форми № П-2, затвердженої наказом Держкомстату та Міноборони від 25.12.2009 № 495/656, та належного ведення військового обліку військовозобов’язних на підприємстві.

Нагадаємо, що відповідно до частини 5 статті 34 Закону про військовий обов’язок та пункту 16 Порядку № 1487 на керівників підприємств, установ, організацій покладено обов’язок ведення персонального обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів за місцем їх роботи.³

Допуск працівника до роботи після звільнення з військової служби

Міністерство соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики) роз’яснило⁴, що працівник повинен прибути на роботу після звільнення його з військової служби, взяття на військовий облік та у разі необхідності проїзду до місця проживання (перебування).

Перш ніж приступити до виконання трудових обов’язків після звільнення з військової служби, працівник повинен повідомити роботодавця про свій вихід на роботу, оскільки роботодавець має документально оформити допуск такого працівника до роботи. Повідомити свого роботодавця про вихід на роботу працівник може як в усній формі (наприклад, зателефонувавши своєму безпосередньому начальнику), так і в письмовому вигляді, надіславши поштою (електронною поштою) або вручивши особисто повідомлення відділу кадрів. Рекомендуємо роботодавцям вимагати від працівників надавати таке повідомлення в письмовій формі.

Основний текст заяви-повідомлення працівника про вихід на роботу може бути таким:

«У зв’язку із звільненням з військової служби та виключенням зі списку особового складу військової частини А-1275 згідно з наказом командира військової частини А-1275 від 31.07.2024 № 1017-ос повідомляю, що з 19.08.2024 приступаю до виконання своїх посадових обов’язків за посадою юриста».

Мінсоцполітики повідомило⁵, що працівник, який після демобілізації заявив роботодавцю про намір повернутися на своє місце роботи, стає до виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, на підставі відповідного розпорядчого акта роботодавця (наказу, розпорядження). Якщо на період військової служби працівника на його місце був прийнятий інший працівник на умовах строкового трудового договору, то датою звільнення такого працівника буде останній день перед днем, в який основний працівник стає до виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що повинно бути відображено у розпорядчому акті роботодавця.

Отже, оскільки під час призову (прийняття за контрактом) на військову службу в особливий період працівника увільняли від виконання трудових обов’язків наказом керівника підприємства, то і допуск працівника до виконання своїх попередніх трудових обов’язків після звільнення з військової служби необхідно оформляти наказом.⁶ Підставою для видання такого наказу є вищевказане повідомлення працівника із зазначенням дати виходу на роботу, а також його військовий квиток із записом про звільнення з військової служби, засвідченим підписом командира і печаткою військової частини (в деяких випадках — підписом керівника і печаткою ТЦКСП), та записом про взяття на військовий облік, засвідченим підписом керівника і печаткою ТЦКСП, або інформація з ВОД, сформованого в електронній формі чи виданого в паперовій формі.

В наказі про допуск працівника до роботи вказують дату, з якої працівник має стати до роботи, а також за потреби зазначається про необхідність до початку роботи проведення для працівника інструктажу з охорони праці та техніки безпеки, необхідність проходження ним медичного огляду тощо.

Основна частина наказу керівника підприємства може мати такий текст:

«1. Допустити КРАВЧЕНКА Сергія Андрійовича, прохідника, до виконання трудових обов’язків з 12.08.2024 у зв’язку із звільненням з військової служби.

2. До початку роботи пройти медичний огляд, інструктажі з охорони праці та техніки безпеки».

Якщо у військовому квитку працівника ще немає відмітки про взяття на військовий облік або у працівника ще немає ВОД, але у військовому квитку працівника є відмітка про звільнення з військової служби, то працівника можна допустити до роботи, але необхідно попередити про обов’язок стати на військовий облік у ТЦКСП у 5-денний строк після звільнення з військової служби.

Для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, громадяни звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків, із збереженням середньої заробітної плати (ч. 2 ст. 21 Закону про військовий обов’язок).

Дата допуску працівника до роботи, яка відображається в наказі керівника підприємства, повинна бути узгоджена сторонами.

Працівник повинен вийти на роботу на наступний день після дня взяття на військовий облік у ТЦКСП⁷, а якщо це з якихось причин неможливо, то в розумний строк. Якщо працівник вийшов на роботу через тривалий строк (наприклад, через 15–30 днів) після дня звільнення з військової служби або після дня взяття на військовий облік, то роботодавець повинен з’ясувати причини такого пізнього виходу на роботу, зобов’язавши працівника написати пояснювальну записку з викладенням причин тривалого невиходу на роботу.

Якщо затримка з виходом на роботу обумовлена поважними причинами, то не радимо роботодавцям притягувати працівника до дисциплінарної відповідальності (як варіант період відсутності працівника на роботі можна оформити як перебування у відпустці без збереження заробітної плати⁷). Якщо ж тривала затримка з виходом працівника на роботу відбулася без поважних причин (фактично кожен день мав місце прогул), то роботодавець має право накласти на працівника дисциплінарне стягнення, в тому числі звільнити з роботи за прогул.⁸ Але застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення до працівника є його правом, а не обов’язком.

У табелі відсутність працівника на роботі з поважних причин позначається за кодом «І» або «30» (інші причини неявок), відсутність на роботі без поважних причин — за кодом «ПР» або «24» (прогул), відсутність з нез’ясованих причин — за кодом «НЗ» або «28».⁹

Трудові гарантії та пільги демобілізованих працівників

Для осіб, звільнених з військової служби, законодавством передбачено низку трудових гарантій і пільг, а також є певні особливості нарахування їм різних виплат.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, надається відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов’язковому порядку тривалістю до 60 календарних днів.

Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону про відпустки, включається до страхового стажу для нарахування пенсії (абз. шостий ч. першої ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).

Звертаємо увагу, що наразі через триваючу війну демобілізацію в Україні не оголошено, але 28.02.2024 набрав чинності Закон України від 23.02.2024 № 3600-IX, яким главу XII «Прикінцеві положення» Закону про військовий обов’язок доповнено пунктом 7-1, згідно з яким під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, та дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, військовослужбовці строкової військової служби, строк військової служби яких закінчився під час дії воєнного стану та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини 9 статті 23 Закону про військовий обов’язок, як виняток з положень частини 9 статті 23 цього Закону звільняються з військової служби в запас у строки, визначені Указом Президента України.

На виконання цієї норми Указом Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби» від 07.03.2024 № 149/2024 постановлено звільнити у квітні – травні 2024 року в запас зі Збройних Сил України, Держспецтрансслужби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань військовослужбовців строкової військової служби, строк військової служби яких закінчився під час дії воєнного стану, та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини 9 статті 23 Закону про військовий обов’язок.

Таким чином, для військовослужбовців строкової військової служби фактично оголошено демобілізацію, тому їм після звільнення з військової служби за місцем роботи може бути надана за їхнім бажанням відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, передбачена пунктом 20 частини першої статті 25 Закону про відпустки.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII (далі — Закон № 2011) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» від 06.12.91 № 1932-XII (далі — особливий період), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі (далі — ПТНЗ), працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання у ПТНЗ, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Зауважимо, до 01.05.2016 пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 № 283, було встановлено, що до стажу державної служби включається у триразовому розмірі під час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період. Але з 01.05.2016 діє новий Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, який не містить вказаної норми свого попередника, а в пункті 4 цього Порядку визначено, що до стажу державної служби включається час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання, а також період коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався в трудових відносинах з державним органом (до цього періоду належить час проходження військової служби в особливий період).

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону № 2011 за військовослужбовцями строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в 3-місячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Протягом місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання осіб, звільнених із строкової військової служби, орган праці та соціального захисту населення за поданням ТЦКСП в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, надає їм матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці протягом 2 років з дня звільнення із строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами організації виробництва та праці (тобто при звільненні за пунктом 1 статті 40 КЗпП) мають працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом 2 років з дня звільнення їх зі служби.

Крім того, якщо на момент демобілізації громадянин не перебував у трудових відносинах, а через деякий час працевлаштувався, його роботодавцю необхідно пам’ятати, що відповідно до пункту 5 частини сьомої статті 10 Закону про відпустки щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.

Трудові пільги працівників – учасників бойових дій

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII (далі — Закон про ветеранів війни) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до статті 5 Закону про ветеранів війни учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Вичерпний перелік учасників бойових дій наведено у частині 1 статті 6 Закону про ветеранів війни.

Відповідно до пунктів 19 та 20 частини 1 статті 6 Закону про ветеранів війни до учасників бойових дій відносяться:

– військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані, добровольці Сил територіальної оборони) ЗСУ, Національної гвардії України (далі — Нацгвардія), СБУ, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України (далі — Держприкордонслужба), Держспецтрансслужби, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції (далі — АТО) ДПСУ (ДФСУ), ДМСУ, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України (далі — Держохорона), Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі — Держспецзв’язку), Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі — ДСНС), Державної пенітенціарної служби України (далі — ДПтС), особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі — ДБР), особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України (далі — НАБУ), особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (далі — операція Об’єднаних Сил; ООС), у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

– особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в АТО, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу ЗСУ, МВС, Нацгвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі — Порядок № 413).

Пунктами 4 та 6 цього Порядку визначено документи, які необхідно подати громадянином відповідній комісії для набуття статусу учасника бойових дій.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

– комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Нацполіції, Нацгвардії, СБУ, розвідувальних органах, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управлінні Держохорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДБР, НАБУ;

– міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Міністерством у справах ветеранів (далі — Мінветеранів), — у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Учасникам бойових дій, зазначеним у статті 6 Закону про ветеранів війни, видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойовий дій» та нагрудний знак «Ветеран війни — учасник бойовий дій» Мін’юстом, органами Міноборони, МВС, Мінветеранів, Нацполіцією, Нацгвардією, СБУ, розвідувальними органами, Управлінням Держохорони, ДСНС, ДБР, НАБУ, Адміністраціями Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку в порядку, встановленому цими органами (п. 27 Порядку № 413, п.п. 3, 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302).

Для обліку ветеранів війни (в тому числі учасників бойовий дій) створено Єдиний державний реєстр ветеранів війни (ст. 3-1 Закону про ветеранів війни).

Законодавством України для учасників бойових дій (ветеранів війни) передбачені такі трудові пільги та гарантії:

• виплата допомоги з тимчасової непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від стажу роботи (п. 11 ч. першої ст. 12 Закону про ветеранів війни, пп. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV, далі — Закон № 1105);¹⁰

• використання щорічної відпустки у зручний для них час (п. 12 ч. першої ст. 12 Закону про ветеранів війни, п. 8 ч. чотирнадцятої ст. 10 Закону про відпустки);

• надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (п. 12 ч. першої ст. 12 Закону про ветеранів війни, ст. 77-2 КЗпП, ст. 16-2 Закону про відпустки);¹¹

• надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов’язковому порядку тривалістю до 14 календарних днів щорічно, а особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону про ветеранів війни, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно (п. 4 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

• переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства (п. 13 ч. першої ст. 12 Закону про ветеранів війни, п. 5 ч. другої ст. 42 КЗпП).

Надання щорічної відпустки, розрахунок відпускних
та інших «середньозарплатних» виплат демобілізованим працівникам

Перш за все, нагадаємо, що з 19.07.2022 частиною третьою статті 119 КЗпП не передбачено збереження середнього заробітку за працівниками, призваними (прийнятими за контрактом) на військову службу в особливий період (за ними зберігається лише місце роботи і посада).¹²

За педагогічними та науково-педагогічними працівниками закладів освіти, призваними (прийнятими за контрактом) на військову службу в особливий період, не передбачено збереження середнього заробітку з 24.12.2023 (дата набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-IX).¹³

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.

Таким чином, оскільки з 19.07.2022 (для педагогічних та науково-педагогічних працівників — з 24.12.2023) законодавством не передбачено збереження середнього заробітку за працівниками, призваними (прийнятими за контрактом) на військову службу в особливий період, то з вказаної дати не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, період перебування на військовій службі без збереження середнього заробітку.¹⁴

Що стосується обчислення середньої заробітної плати для нарахування виплат, які розраховуються згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), то відповідно до абзацу сьомого пункту 2 цього Порядку час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Отже, оскільки з 19.07.2022 (для педагогічних та науково-педагогічних працівників — з 24.12.2023) законодавством не передбачено збереження середнього заробітку за працівниками, призваними (прийнятими за контрактом) на військову службу, то період перебування на військовій службі без збереження середнього заробітку виключається з розрахункового періоду при розрахунку всіх «середньозарплатних» виплат, які обчислюються згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, вимушеного прогулу, вихідна допомога тощо).

Водночас якщо роботодавець за власним рішенням (згідно з нормами колективного договору) нараховував працівнику середній заробіток за період його перебування на військовій службі, то при нарахуванні відпускних такий період не виключається з розрахункового періоду, а середній заробіток включається до виплат розрахункового періоду, оскільки згідно з абзацом четвертим пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток.¹⁵

При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи (за час відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, вимушеного прогулу, за дні звільнення працівників-донорів від роботи, дні проходження медогляду, вихідна допомога тощо) та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Отже, якщо роботодавець за власним рішенням (згідно з нормами колективного договору) нараховував працівнику середній заробіток за період його перебування на військовій службі, то при нарахуванні «середньозарплатних» виплат, що обчислюються за останні 2 місяці роботи, такий середній заробіток не враховується.¹⁶

ПРИКЛАД 1

Нарахування відпускних працівнику, звільненому з військової служби

Працівник підприємства був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період у травні 2023 року. Під час участі у бойових діях при проходженні військової служби у квітні 2024 року він отримав поранення, після чого проходив лікування, за наслідками якого працівника було визнано інвалідом ІІ групи та 22.07.2024 звільнено з військової служби за станом здоров’я. Працівник з 05.08.2024 мав стати до роботи на підприємстві, але написав заяву про надання з цієї дати йому щорічної основної відпустки загальною тривалістю 36 календарних днів (далі — к. д.), яка включає 6 к. д. невикористаної щорічної основної відпустки за один з попередніх робочих років та 30 к. д. щорічної основної відпустки за поточний робочий рік (як інваліду ІІ групи — ч. сьома ст. 6 Закону про відпустки). На підставі поданої заяви працівнику згідно з наказом керівника підприємства з 05.08.2024 надається щорічна основна відпустка загальною тривалістю 36 календарних днів.

В розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (серпень 2023 року – липень 2024 року) у працівника не було заробітної плати (за ним не зберігався середній заробіток за час перебування на військовій службі на підставі частини третьої статті 119 КЗпП, а інші доходи підприємство працівнику не виплачувало), тому середньоденна заробітна плата для нарахування відпускних обчислюється виходячи з установленого працівнику посадового окладу або мінімальної заробітної плати (абз. восьмий п. 2, абз. третій – четвертий п. 4 Порядку № 100).

Посадовий оклад працівника у серпні 2024 року (місяць надання відпустки) становить 7800 грн. Враховуючи, що в місяці надання відпустки посадовий оклад працівника менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі (7800 грн < 8000 грн), середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати — 8000 грн.

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

В умовному розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (серпень 2023 року – липень 2024 року) сумарна заробітна плата працівника виходячи з розміру мінімальної заробітної плати становить:

8000 грн х 12 міс. = 96 000 грн

Умовний розрахунковий період (серпень 2023 року – липень 2024 року) включає 366 к. д., при цьому з нього не виключаються святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП, оскільки умовний розрахунковий період повністю припадає на період воєнного стану, в якому зупинено дію статті 73 КЗпП.

Середньоденна заробітна плата:

96 000 грн : 366 к. д. = 262,30 грн

Сума відпускних:

262,30 грн х 36 к. д. = 9442,80 грн¹⁷

ПРИКЛАД 2

Нарахування середнього заробітку демобілізованому працівнику за день проходження медичного огляду

Працівник підприємства був призваний на строкову військову службу 15.12.2021, а 05.07.2024 його звільнено зі строкової військової служби. Оклад за посадою працівника становить 10 000 грн. В період військової служби з 19.07.2022 за працівником не зберігався середній заробіток, а інші доходи підприємство працівнику не виплачувало. Після демобілізації працівника було допущено до роботи з 17.07.2024. На підприємстві 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю.

Згідно з нормами законодавства працівник проходив обов’язковий для його професії медичний огляд у закладі охорони здоров’я у п’ятницю 19.07.2024 — робочий день, за який йому нараховується середній заробіток на підставі статті 123 КЗпП.

У розрахунковому періоді — останні 2 календарних місяці (травень – червень) у працівника не було відпрацьованих днів і заробітної плати. Також протягом попередніх 2 календарних місяців (березень – квітень) у працівника не було відпрацьованих днів і заробітної плати. Отже, розрахункового періоду в нього немає, тому середній заробіток для оплати дня проходження медичного огляду обчислюється виходячи з установленого працівнику посадового окладу або мінімальної заробітної плати (абз. восьмий п. 2, абз. третій – четвертий п. 4 Порядку № 100).

Враховуючи, що в місяці проходження медичного огляду посадовий оклад працівника більше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі (10 000 грн > 8000 грн), середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з розміру посадового окладу — 10 000 грн.

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати за 2 місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п’ятого пункту 4 Порядку № 100, на число робочих днів за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства (абз. другий п. 8 Порядку № 100).

В умовному розрахунковому періоді — останні 2 календарних місяці (травень – червень) у працівника згідно з графіком його роботи було 43 робочих дні (далі — р. д.), у тому числі у травні — 23 р. д., у червні — 20 р. д.

Сумарна заробітна плата працівника в умовному розрахунковому періоді виходячи з розміру посадового окладу:

10 000 грн (травень) + 10 000 грн (червень) = 20 000 грн

Середньоденна заробітна плата:

20 000 грн : 43 р. д. = 465,12 грн

Оскільки медичний огляд працівник проходив протягом одного дня, що припадає на його робочий день, то йому за такий день необхідно виплатити середній заробіток у розмірі середньоденної заробітної плати, тобто 465,12 грн.

_____________________________________________________________________________

Нарахування страхових виплат демобілізованим працівникам

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат, зокрема оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, що надається за рахунок Пенсійного фонду України (далі разом — «лікарняні»), допомоги по вагітності та пологах (далі — «декретні»), провадиться згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі — поважні причини).

Таким чином, період проходження військової служби, коли за працівником не зберігався середній заробіток, належить до поважних причин відсутності на роботі та виключається з розрахункового періоду.

Водночас якщо роботодавець за власним рішенням (згідно з нормами колективного договору) нараховував працівнику середній заробіток за період його перебування на військовій службі, то при нарахуванні «лікарняних» та «декретних» цей період не виключається з розрахункового періоду, а середній заробіток, з якого сплачено ЄСВ, включається до виплат розрахункового періоду.

Пунктом 32 Порядку № 1266 встановлено, що середня заробітна плата для розрахунку «лікарняних» та «декретних» обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

Наразі суми нарахованої заробітної плати (доходу) та суми нарахованого на них ЄСВ в розрізі кожної застрахованої особи (працівника) відображаються страхувальниками (роботодавцями) в додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок).

Якщо за місцем роботи працівнику середній заробіток за період його перебування на військовій службі не нараховувався, а також за цей період йому не нараховувалися інші виплати, які є базою нарахування ЄСВ, то в додатку 1 до Податкового розрахунку по працівнику виплати не відображалися.

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).

У разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 28 Порядку № 1266, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня) на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п. 5 Порядку № 1266).¹⁸

Що стосується включення часу перебування на військовій службі до страхового стажу працівника, то слід враховувати, що військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям, у тому числі тим, які проходять військову службу під час особливого періоду, є платниками ЄСВ, а грошове забезпечення, яке військові частини нараховують військовослужбовцям, є базою нарахування ЄСВ (абз. сьомий, восьмий, одинадцятий п. 1 ч. 1 ст. 4, абз. другий п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, пп. 1 п. 2 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178).¹⁹

Отже, період перебування на військовій службі, протягом якого працівнику-військовослужбовцю нараховувалося грошове забезпечення, з якого військовою частиною сплачено ЄСВ, включається до страхового стажу працівника (останній можна визначити, отримавши від Пенсійного фонду довідку ОК-7).

Як зазначалося вище, ветеранам війни (учасникам бойових дій) «лікарняні» виплачуються у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи (пп. 5 ч. 1 ст. 17 Закону № 1105).

ПРИКЛАД 3

Нарахування «лікарняних» демобілізованому працівнику

Працівника підприємства було мобілізовано 15.04.2022, а демобілізовано 03.07.2024. В період військової служби з 19.07.2022 за працівником не зберігався середній заробіток, а інші доходи підприємство працівнику не виплачувало. Працівника після демобілізації було допущено до роботи з 17.07.2024, а в період з 22.07.2024 по 26.07.2024 (5 календарних днів) він хворів. Оклад за посадою працівника — 12 000 грн.

В період проходження військової служби працівник регулярно отримував грошове забезпечення, з якого військова частина сплачувала ЄСВ, тому страховий стаж працівника за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (згідно з довідкою ОК-7) протягом останніх 12 місяців становить більше 6 місяців.

Отже, обмеження щодо суми «лікарняних», встановлене частиною 4 статті 12 Закону № 1105 та пунктом 29 Порядку № 1266 для випадків, коли страховий стаж становить менше 6 місяців протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку, до працівника не застосовується.

Загальний страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку становить 7 років і 3 місяці (за такого страхового стажу «лікарняні» виплачуються в розмірі 70% середньої заробітної плати), але зважаючи на те, що працівник має статус ветерана війни (учасника бойових дій), «лікарняні» виплачуються йому в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи (п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону № 1105).

У розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (липень 2023 року — червень 2024 року) працівник з поважних причин (перебування на військовій службі) не мав заробітку, тому середня заробітна плата для нарахування «лікарняних» визначається виходячи з посадового окладу, встановленого працівнику на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення посадового окладу на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п. 5 Порядку № 1266).

Середньоденна заробітна плата:

12 000 грн : 30,44 = 394,22 грн

Сума «лікарняних» за період хвороби, що включає 5 календарних днів:

394,22 грн х 5 к. д. = 1971,10 грн

__________________________________________________________________________

Податкові пільги

Чинне податкове законодавство, зокрема Податковий кодекс України (далі — ПКУ), для заробітної плати демобілізованих працівників податкових пільг не встановлює. Але пунктом 18 частини першої статті 12 Закону про ветеранів війни визначено, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Так, згідно зі статтею 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, тобто не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовим збором (далі — ВЗ), такі доходи:

– сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається з бюджетів згідно із Законом про ветеранів війни (пп. «з» пп. 165.1.1 ПКУ). В цій нормі йдеться про передбачену частиною п’ятою статті 12 Закону про ветеранів війни разову грошову допомогу, що виплачується щороку до Дня незалежності України учасникам бойових дій у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України;

– сума (вартість) благодійної допомоги, що надається благодійниками, у т. ч. фізичними особами, внесеними до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», на користь учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в АТО, ООС, у відсічі збройної агресії та забезпеченні національної безпеки, усуненні загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності у період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні (далі — відсіч широкомасштабній збройній агресії проти України), перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій (пп. «а», «в» пп. 165.1.54 ПКУ).

Щодо стосується пільг в оподаткуванні ПДФО та ВЗ доходів, які виплачуються роботодавцями демобілізованим працівникам, зокрема надання податкової соціальної пільги (далі — ПСП), то необхідно враховувати таке.

Вичерпний перелік осіб, які мають право на підвищену ПСП, а саме у розмірі 150% звичайної ПСП, наведено у підпункті 169.1.3 ПКУ. До переліку таких осіб включено, зокрема, зазначених у підпункті «е» пп. 169.1.3 ПКУ учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону про ветеранів війни, крім осіб, визначених у підпункті «б» пп. 169.1.4 ПКУ.

Підпункт 169.1.4 ПКУ містить вичерпний перелік осіб, які мають право на ПСП у розмірі 200% звичайної ПСП. До переліку таких осіб включено, зокрема, зазначених у підпункті «б» пп. 169.1.4 ПКУ учасників бойових дій під час Другої світової війни або осіб, які у той час працювали в тилу, та осіб з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону про ветеранів війни.

Враховуючи вищевикладене, на даний момент учасники бойових дій на території України, у тому числі особи, які безпосередньо брали участь у проведенні АТО, ООС, відсічі широкомасштабній збройній агресії проти України, не мають права на підвищену ПСП. Такі особи мають право на застосування ПСП на загальних підставах як будь-який платник податку за умови дотримання вимог статті 169 ПКУ, що підтверджує і ДФСУ.¹⁹

Це, звичайно, несправедливо по відношенню до учасників бойових дій — захисників України, оскільки, наприклад, учасники бойових дій — військовослужбовці колишнього СРСР, які направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій, що зазначені в пунктах 13–15 частини першої статті 6 Закону про ветеранів війни, мають право на підвищену ПСП. Сподіваємося, що законодавці внесуть відповідні доповнення до ПКУ та поширять норми про застосування підвищеної ПСП на осіб, які захищали територіальну цілісність України та брали безпосередньо участь у проведенні АТО, ООС, відсічі широкомасштабній збройній агресії проти України.