Щорічні відпустки: види, порядок надання, тривалість

Стаття 45 Конституції України встановлює: кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням, зокрема, оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначається законом.

Порядок надання щорічних відпусток регулюється статтями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, низкою інших нормативних документів для окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних працівників, медичних працівників, інвалідів тощо) встановлені особливості надання щорічних відпусток.

Щорічні відпустки надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі разом — підприємства) (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).

На період надання щорічної відпустки працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і заробітної плати. При цьому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).

Види щорічних відпусток

Законодавством, а саме статтею 4 Закону про відпустки встановлено чотири види щорічних відпусток:

– основна відпустка;

– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

– додаткова відпустка за особливий характер праці;

– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Умови та порядок надання щорічних відпусток

Щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 20.05.2019 р., то першим відпрацьованим робочим роком у нього є період з 20.05.2019 р. по 19.05.2020 р., другим робочим роком — період з 20.05.2020 р. по 19.05.2021 р.

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком окремих випадків.

Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

– жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — дитина-інвалід);

– особам з інвалідністю (далі — інваліди);

– особам віком до 18 років;

– чоловікам, дружини яких перебувають у «декретній» відпустці;

– особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

– сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

– працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Наприклад, якщо у працівника перший відпрацьований робочий рік на підприємстві закінчився 19.05.2020 р., і працівник вже використав щорічну основну відпустку за цей рік, то вже з 20.05.2020 р. йому може бути надано зазначену відпустку повної тривалості за другий робочий рік — з 20.05.2020 р. по 19.05.2021 р.

Крім вищевикладених умов, для отримання права на щорічну відпустку працівник повинен мати стаж, що дає право на таку відпустку.

Стаж, що дає право на щорічну відпустку

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки (далі — «відпускний» стаж), визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки (див. таблицю 1 нижче).

Таблиця 1

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки

Згідно зі статтями 82, 181 КЗпП та статтею 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються:

– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку.

Також не включається до «відпускного» стажу час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини без поважної причини (прогул тощо).

ПРИКЛАД 1

Визначення тривалості щорічної основної відпустки

Працівниця прийнята на роботу 18.05.2015 р. Щорічну основну відпустку буде вперше їй надано з 22.06.2020 р. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 24 календарні дні (далі — к. д.).

За весь період роботи на підприємстві з 18.05.2015 р. по 21.06.2020 р. (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:

– з 18.05.2015 р. по 02.12.2015 р. — робота у звичайному режимі;

– з 03.12.2015 р. по 06.04.2016 р. (126 к. д.) — «декретна» відпустка;

– з 07.04.2016 р. по 10.02.2019 р. — відпустка для  догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 11.02.2019 р. по 10.02.2020 р. — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку;

– з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р. — робота у звичайному режимі.

Таким чином, з дня прийняття на роботу і до моменту надання щорічної відпустки (у період з 18.05.2015 р. по 21.06.2020 р.) працівниця фактично працювала в періоди з 18.05.2015 р. по 02.12.2015 р. та з 11.02 .2020 р. по 21.06.2020 р.

До стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, зараховуються періоди:

– з 18.05.2015 р. по 02.12.2015 р. (199 к. д.) — час фактичної роботи до відпусток (в т. ч. 4 святкові та неробочі дні — 31 травня, 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня);

– з 03.12.2015 р. по 06.04.2016 р. (126 к. д.) — час перебування у «декретній» відпустці (в т. ч. 3 святкові та неробочі дні — 1 і 7 січня, 8 березня);

– з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р. (132 к. д.) — час фактичної роботи після відпусток (в т. ч. 5 святкових і неробочих днів — 8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 червня).

Загальний стаж роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, становить:

199 к. д. + 126 к. д. + 132 к. д. = 457 к. д.

Період з 07.04.2016 р. по 10.02.2020 р. (перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку) не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 21.06.2020 р. включно (із загального стажу виключаються святкові та неробочі дні):

24 к. д. : (366 к. д. – 11 святк. д.) х (457 к. д. – 12 святк. д.) = 30,08 к. д. ≈ 30 к. д.,

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

366 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього робочого року працівниці (протягом 12 місяців: з 18.05.2019 р. по 17.05.2020 р.);

11 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівниці (12 місяців: з 18.05.2019 р. по 17.05.2020 р.): 16 і 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2019 року, 1 і 7 січня, 8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня 2020 року;

457 к. д. — кількість календарних днів в періоді, який відповідає стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (період з 18.05.2015 р. по 06.04.2016 р. та з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р.);

12 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів в періоді, який відповідає стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (з 18.05.2015 р. по 06.04.2016 р. та з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р.): 31.05.2015 р. — Трійця, 28.06.2015 р. — День Конституції України, 24.08.2015 р. — День незалежності України, 14.10.2015 р. — День захисника України, 01.01.2016 р. — Новий рік, 07.01.2016 р. . — Різдво Христове, 08.03.2016 р. і 08.03.2020 р. — Міжнародний жіночий день, 19.04.2020 р. — Великдень, 01.05.2020 р. — День праці, 09.05.2020 р. — День перемоги, 07.06.2020 р. — Трійця.

Таким чином, за станом на 21.06.2020 р. (включно) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів.

ПРИКЛАД 2

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки

Працівника прийнято на роботу 10.06.2019 р., а з 01.07.2019 р. йому було встановлено ненормований робочий день. Щорічна додаткова відпустка за роботу з таким режимом (за особливий характер праці) вперше йому надається з 09.06.2020 р.

Колективним договором підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік з зазначеними умовами праці. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється в залежності від часу зайнятості працівника (пропорційно відпрацьованому ним часу) в цих умовах.

У відпрацьованому періоді з 10.06.2019 р. по 08.06.2020 р. працівник працював з ненормованим робочим днем лише в період з 01.07.2019 р. по 08.06.2020 р., який включає 344 календарні дні, тому стаж роботи, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, становить 344 календарні дні. На цей стаж (з 01.07.2019 р. по 08.06.2020 р.) припадає 10 святкових і неробочих днів.

Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (станом на 08.06.2020 р. включно), враховуючи час зайнятості працівника в цих умовах:

7 к. д. : (366 к. д. – 11 святк. д.) х (344 к. д. – 10 святк. д.) = 6,6 к. д. ≈ 7 к. д.

Таким чином, за станом на 08.06.2020 р. (включно) працівник має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

_____________________________________________________________________________

Якщо працівник, який переводиться на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію (за бажанням працівника така компенсація перераховується на його нове місце роботи), то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ст. 9 Закону про відпустки).

Терміни та періоди надання щорічних відпусток

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки щорічні відпустки надаються працівникам відповідно до графіка відпусток, що затверджується власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком відпусток, узгоджується між працівником і роботодавцем. Останній зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну (це може бути зроблено у вигляді звичайного письмового повідомлення або шляхом видання наказу про надання відпустки).

Частиною тринадцятою статті 10 Закону про відпустки визначено категорії працівників, яким щорічні відпустки повинні надаватися у зручний для них час. До таких категорій працівників належать:

– особи віком до 18 років;

– інваліди;

– жінки перед «декретною» відпусткою або після неї;

– жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

– одинока мати (батько), яка виховує дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

– дружини (чоловіки) військовослужбовців;

– ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

– ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;

– батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

– інші особи у випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Крім того, законодавством визначені категорії працівників, яким щорічні відпустки надаються в певні періоди, в т. ч. за їхнім бажанням (див. таблицю 2 нижче).

Таблиця 2

Періоди надання щорічних відпусток окремим категоріям працівників

Таким чином, роботодавцям при наданні щорічних відпусток необхідно врахувати бажання вищевказаних осіб.

Поділ щорічної відпустки на частини

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону про відпустки). При цьому така основна безперервна частина відпустки не обов’язково повинна бути першою. Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 24 календарні дні (далі — к. д.), то працівникові спочатку може бути надана відпустка тривалістю 3 к. д., потім — 7 к. д. і тільки після цього — 14 к. д.

Звертаємо увагу, що законодавство не містить норм про надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, наступного за днем закінчення попередньої використаної частини відпустки, тому відпустка або її частина можуть надаватися з будь-якого календарного дня, в тому числі з вихідного дня.

Остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки частинами приймає роботодавець, тому, враховуючи виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, і запропонувати свої умови поділу відпустки на частини або не ділити її взагалі.

Перенесення щорічної відпустки

Переносити щорічну відпустку працівника на інший період, що відрізняється від періоду, затвердженого графіком відпусток, можна за наявності підстав, визначених у статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки. Перенесення щорічних відпусток може бути викликано обставинами, які умовно можна розділити на три групи.

1. Обставини, що виникають з ініціативи працівника.

Відповідно до частини першої статті 80 КЗпП і частини першої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

• порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (тобто працівник повідомляється роботодавцем про дату початку відпустки менше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну);
• несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (згідно з частиною четвертою ст. 115 КЗпП і частиною першої ст. 21 Закону про відпустки заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).

2. Обставини, що виникають з ініціативи роботодавця.

Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана працівником в поточному робочому році (ч. третя ст. 80 КЗпП, ч. третя ст. 11 Закону про відпустки).

3. Обставини, пов’язані з настанням непередбачених подій.

Відповідно до частини другої статті 80 КЗпП та частини другої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
• виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
• настання строку «декретної» відпустки;
• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Для всіх перерахованих вище обставин, за яких можливе перенесення щорічної відпустки (її частини) на більш пізній період, частиною четвертою статті 80 КЗпП та частиною четвертою статті 11 Закону про відпустки встановлено такі норми:

• • новий термін надання відпустки встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем (якщо працівник самостійно вирішить продовжити свою відпустку без видання роботодавцем відповідного наказу і не вийде на роботу у встановлений термін, то такий невихід може бути розцінений роботодавцем як прогул, за який працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 147 КЗпП);
  • якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону про відпустки (невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка).

Що стосується перенесення щорічної відпустки внаслідок тимчасової непрацездатності працівника, то якщо працівник захворів до початку відпустки і повідомив про це керівництво підприємства, то початок відпустки має бути перенесено на інший термін — відразу після закінчення хвороби або на більш пізній термін. Якщо тимчасова непрацездатність настала у працівника в період відпустки, і він під час відпустки або відразу після її закінчення надав листок непрацездатності (далі — ЛН) з днями хвороби, що припадають на період відпустки, то відпустка підлягає продовженню на кількість календарних днів хвороби, зазначених у ЛН , на підставі заяви працівника та наказу керівника підприємства.

Якщо в такій ситуації працівник разом з ЛН подасть заяву з проханням про перенесення на більш пізній термін невикористаної частини щорічної відпустки (тривалість такої частини відпустки відповідає кількості календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки), то за згодою роботодавця вказане перенесення можливе. В цьому випадку конкретний термін надання працівникові невикористаної частини щорічної відпустки встановлюється за домовленістю сторін.⁵

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також «декретної» відпустки до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП).

Виданий працівникові і належним чином оформлений ЛН є підставою для продовження або перенесення щорічної відпустки незалежно від причин непрацездатності працівника, але в разі видачі працівникові ЛН по догляду за хворою дитиною щорічна відпустка не продовжується і на інший період не переноситься.

Якщо вищерозглянуті обставини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, і невикористана частина щорічної відпустки за згодою сторін переноситься на більш пізній термін, то необхідно відрахувати надміру виплачені працівнику відпускні (за невикористані ним дні щорічної відпустки). За дні хвороби працівнику в загальному порядку виплачуються «лікарняні».

Граничні терміни надання щорічних відпусток

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (ч. четверта ст. 10 Закону про відпустки).

Якщо відпустка надавалася частинами, то невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ст. 79 КЗпП, ст. 12 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник не використав щорічну відпустку (її частину) за робочий рік з 15.07.2018 р. по 14.07.2019 р., то граничним терміном надання зазначеної відпустки (її частини, що залишилася) є 14.07.2020 р.

Згідно зі статтею 80 КЗпП забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Невиконання вищевказаних вимог законодавства є порушенням законодавства про працю, за яке абзацом дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність роботодавців (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) як за порушення інших вимог трудового законодавства у вигляді накладення штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (у випадку невиконання у встановленій термін вимог припису Держпраці). Крім того, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність винних посадових осіб підприємства та ФОП у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1700 грн.).

Законодавством не передбачено строку давності, після спливу якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати її в поточному робочому році. У заяві працівника на відпустку і наказі роботодавця слід вказати періоди, за які надається відпустка, і кількість календарних днів відпустки.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).

Законодавство не містить заборони на надання роботодавцем щорічних відпусток у разі їх невикористання працівниками. Якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку у вищевказані терміни, роботодавець (як особа, що несе відповідальність за ненадання відпустки) має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому щорічної відпустки.⁸ При цьому працівник зобов’язаний виконати такий наказ роботодавця, інакше він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (ст. 139, 147 КЗпП).

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, то в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Відкликання працівника із щорічної відпустки

Відповідно до частини восьмої статті 79 КЗпП і частини третьої статті 12 Закону про відпустки відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Підставою для відкликання працівника з відпустки і відрахування надміру виплачених відпускних є наказ керівника підприємства.

Тривалість щорічних відпусток

Згідно зі статтею 5 Закону про відпустки тривалість відпусток, в т. ч. щорічних, незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелік яких визначено статтею 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.

Таким чином, щорічна відпустка продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Що стосується вихідних днів, то вони включаються до тривалості щорічної відпустки, тому на кількість вихідних днів, що припадають на період такої відпустки, вона не продовжується.

Якщо законодавством тривалість відпустки визначена в робочих днях (наприклад, для суддів), то вона переводиться з робочих у календарні дні за такою формулою:

N_{к. д.} =  N_{р. д.} х 7

6,

де:

N_{к. д.} — тривалість відпустки в календарних днях;

N_{р. д.} — тривалість відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.

Тривалість щорічної основної відпустки

Статтею 6 Закону про відпустки визначено мінімальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх працівників, а також тривалість щорічної основної відпустки для працівників окремих категорій.

Для деяких категорій працівників (педагогічні працівники, помічники вихователів дошкільних навчальних закладів, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, народні депутати, дипломати, судді, прокурори та інші) тривалість щорічної основної відпустки встановлена законодавчими актами, що регулюють сферу їхньої діяльності. Але вона в будь-якому разі не повинна бути меншою за передбачену частинами першою (для всіх працівників), сьомою (для працівників-інвалідів) та восьмою (для осіб віком до 18 років) статті 6 Закону про відпустки.

Розглянемо встановлену законодавством тривалість щорічної основної відпустки для працівників (див. таблицю 3 нижче).

Таблиця 3

Тривалість щорічної основної відпустки

Якщо працівник має право на основну щорічну відпустку за двома та більше підставами з різною її тривалістю (наприклад, як інвалід ІІІ групи та помічник вихователя дошкільного навчального закладу), то відпустка надається за однією підставою, яку працівник вибирає самостійно.

Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП), в т. ч. за сумісництвом, або зі скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники з зазначеними режимами роботи мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.

Тривалість щорічних додаткових відпусток

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також загальна тривалість цієї відпустки визначені статтею 7 Закону про відпустки. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими спільним наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 р. № 383/55.

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, та тривалість такої відпустки визначені статтею 8 Закону про відпустки. Конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Тривалість щорічних інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, а також категорії осіб, яким надаються такі відпустки, встановлюються законами та підзаконними актами.

Розглянемо тривалість щорічних додаткових відпусток, а також категорії осіб, яким вони надаються (див. таблицю 4 нижче).

Таблиця 4

Тривалість щорічних додаткових відпусток

Згідно зі статтею 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку тільки за однією підставою, обраною працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (за один і той самий робочий рік).

Відповідно до статті 9-1 КЗпП та частини 6 статті 69 Господарського кодексу України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, в тому числі щорічні додаткові відпустки та щорічні відпустки більшої тривалості. Тому якщо на підприємстві колективним договором передбачено надання працівникам щорічної додаткової відпустки або щорічної відпустки більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, працівники мають право на такі відпустки на умовах, визначених колективним договором.

Крім того, необхідно пам’ятати, що деякі додаткові відпустки, передбачені законодавством, не належать до щорічних додаткових відпусток. Зокрема, це стосується додаткової відпустки, що надається «чорнобильцям» згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796. Цей вид відпустки не належить до щорічних відпусток, оплачується не за рахунок підприємства, а за рахунок коштів державного бюджету органами соціального захисту.

Документальне оформлення надання відпусток

Законодавство не зобов’язує працівника подавати заяву про надання щорічної відпустки, дата надання якої відображена в графіку відпусток і зазначена в повідомленні роботодавця про початок відпустки. Але якщо вказаних документів немає, або це визначено наказом про документообіг на підприємстві, то працівник подає таку заяву із зазначенням дати початку та тривалості щорічної відпустки (див. нижче). На підставі графіка відпусток та/або заяви працівника роботодавець видає наказ про надання відпустки за типовою формою № П-3, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489. Згідно з типовою формою у наказі про надання відпустки мають бути зазначені прізвище, ім’я та по батькові працівника, якому надається відпустка, назва структурного підрозділу, назва професії (посади), вид і період відпустки. Наказ про надання відпустки може бути виданий і за розробленою підприємством формою, але в ній повинні бути відображені всі необхідні реквізити (див. нижче).

Наказ про надання відпустки є підставою для нарахування працівникові оплати за час відпустки та внесення запису про відпустку до розділу V «Відпустки» Особової картки працівника типової форми № П-2, затвердженої спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 р. № 495/656.

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у щорічній основній відпустці відображається під кодом «В» або «08», у щорічній додатковій відпустці — під кодом «Д» або «09».

Зразок заяви про надання відпустки

Зразок наказу про надання відпустки