Разъяснение ГУ ГНС в Днепропетровской области «Считаются ли дополнительным благом работника возмещенные ему работодателем расходы на такси во время командировки?» от 18.05.2023Роз’яснення ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Чи вважаються додатковим благом працівника відшкодовані йому роботодавцем витрати на таксі під час відрядження?» від 18.05.2023

ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГНС В ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 18.05.2022

Считаются ли дополнительным благом работника возмещенные
ему работодателем расходы на такси во время командировки?

Считаются ли дополнительным благом наемного работника расходы на такси, понесенные им во время командировки и возмещенные юридическим лицом, которое полностью или частично финансируется за счет бюджетных денежных средств?

Налогообложение доходов физических лиц регламентируется разделом IV Налогового кодекса Украины (далее — НКУ), согласно пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 которого в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход плательщика налога не включаются, в частности, денежные средства, полученные плательщиком налога на командировку или под отчет и рассчитанные согласно п. 170.9 ст. 170 НКУ.

В соответствии с абзацем вторым пп. «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 НКУ не является доходом плательщика налога – физического лица, состоящего в трудовых отношениях со своим работодателем или являющегося членом руководящих органов предприятий, учреждений, организаций, сумма возмещенных ему в установленном законодательством порядке расходов на командировку в пределах фактических расходов, в частности, на проезд (в том числе перевозку багажа, бронирование транспортных билетов) как к месту командировки и обратно, так и по месту командировки (в том числе на арендованном транспорте).

Указанные в абзаце втором пп. «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 НКУ расходы не являются объектом обложения налогом на доходы физических лиц только при наличии подтверждающих документов, удостоверяющих стоимость таких расходов.

При этом любые расходы на командировку не включаются в налогооблагаемый доход плательщика налога при наличии документов, подтверждающих связь такой командировки с хозяйственной деятельностью работодателя/стороны, которая командирует.

Основным документом, регулирующим командировку работников органов государственной власти, предприятий, учреждений и организаций, которые полностью или частично финансируются за счет бюджетных денежных средств, является Инструкция о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденная приказом Министерства финансов Украины от 13.03.1998 № 59 с изменениями и дополнениями (далее — Инструкция № 59).

В соответствии с п. 6 разд. ІІ «Порядок командировки в пределах Украины» Инструкции № 59 расходы на проезд (в том числе перевозку багажа, бронирование транспортных билетов) к месту командировки и обратно возмещаются в размере стоимости проезда воздушным, железнодорожным, водным и автомобильным транспортом общего пользования (кроме такси) с учетом всех расходов, связанных с приобретением проездных билетов и пользованием постельными принадлежностями в поездах, и страховых платежей на транспорте.

Командированному работнику возмещаются расходы на проезд транспортом общего пользования (кроме такси) к станции, пристани, аэропорту, если они расположены за пределами населенного пункта, где постоянно работает командированный работник, или к местонахождению в командировке.

Командированному работнику возмещаются также расходы на проезд городским транспортом общего пользования (кроме такси) в соответствии с маршрутом, согласованным руководителем, и на арендованном транспорте по месту командировки (согласно подтверждающим документам).

Согласно п. 9 разд. ІІІ «Порядок командировки за границу» Инструкции № 59 расходы за пользование такси или аренду автотранспорта могут быть возмещены только с разрешения руководителя предприятия (согласно подтверждающим документам).

Учитывая изложенное, в случае если с разрешения руководителя юридического лица, которое полностью или частично финансируется за счет бюджетных денежных средств, работнику возмещаются расходы за пользование им такси во время командировки в пределах территории Украины, то сумма таких расходов включается в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход такого работника как дополнительное благо и облагается налогом на доходы физических лиц на общих основаниях.

Вместе с тем, если указанные расходы на такси были понесены работником во время командировки за границу, то суммы возмещенных расходов на проезд не являются объектом обложения налогом на доходы физических лиц, при условии предоставления таким работником подтверждающих документов, удостоверяющих стоимость этих расходов и выполнение всех других требований, установленных п. 170.9 ст. 170 НКУ.

_____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Поскольку нормы Инструкции № 59 распространяются только на работников органов государственной власти, предприятий, учреждений и организаций, которые полностью или частично финансируются за счет бюджетных денежных средств, то все другие (хозрасчетные) предприятия должны в Положении о командировке установить порядок командировки работников, в том числе порядок возмещения расходов за пользование такси в командировке. Если у хозрасчетного предприятия нет Положения о командировке, то есть риск того, что налоговики при проверке такого предприятия будут применять нормы Инструкции № 59 в вопросе возмещения расходов за пользование такси в командировке с целью определения наличия у работника налогооблагаемого дохода, поскольку других нормативно-правовых актов, регулирующих указанный вопрос, на сегодня нет.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 18.05.2022

Чи вважаються додатковим благом працівника відшкодовані йому
роботодавцем витрати на таксі під час відрядження?

Чи вважаються додатковим благом найманого працівника витрати на таксі, які були понесені ним під час відрядження та відшкодовані юридичною особою, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі — ПКУ), згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до абзацу другого пп. «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Зазначені в абзаці другому пп. «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 із змінами та доповненнями (далі — Інструкція № 59).

Відповідно до п. 6 розд. ІІ «Порядок відрядження в межах України» Інструкції № 59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Згідно з п. 9 розд. ІІІ «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59 витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства (згідно з підтвердними документами).

Враховуючи викладене, у разі якщо з дозволу керівника юридичної особи, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів, працівнику відшкодовуються витрати за користування ним таксі під час відрядження в межах території України, то сума таких витрат включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Разом з тим, якщо зазначені витрати на таксі були понесені працівником під час відрядження за кордон, то суми відшкодованих витрат на проїзд не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, за умови надання таким працівником підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат та виконання усіх інших вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Оскільки норми Інструкції № 59 поширюються лише на працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, то всі інші (госпрозрахункові) підприємства мають в Положенні про відрядження встановити порядок відрядження працівників, в тому числі порядок відшкодування витрат за користування таксі у відрядженні. Якщо у госпрозрахункового підприємства немає Положення про відрядження, то є ризик того, що податківці при перевірці такого підприємства будуть застосовувати норми Інструкції № 59 у питанні відшкодування витрат за користування таксі у відрядженні з метою визначення наявності у працівника оподатковуваного доходу, оскільки інших нормативно-правових актів, які регулюють зазначене питання, наразі немає.