Роз’яснення ФССУ «Чи виплачуються лікарняні під час простою?» від 15.07.2022

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 15.07.2022

Чи виплачуються лікарняні під час простою?

Кожен працівник має право на отримання компенсації втраченого за час лікування заробітку — в умовах війни Фонд соціального страхування України продовжує фінансувати допомоги по тимчасовій втраті працездатності в повному обсязі.

Однак у зв’язку із відсутністю необхідних для виконання роботи організаційних або технічних умов, особливо під час бойових дій, на підприємстві може бути запроваджено тривалий період простою. У такому випадку працівники не виконують свою роботу, а цей період оплачується у розрахунку не нижче від двох третин встановленого окладу.

Питання оплати лікарняних під час простою було спільно обговорено представниками Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки України, Державної служби України з питань праці та Фонду соціального страхування України. За результатами обговорення Мінсоцполітики було напрацьовано відповідне роз’яснення від 05.07.2022 № 6700/0/2-22/45, з урахуванням якого узгоджено наступну спільну позицію відомств щодо наявності підстав для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам, які захворіли під час простою.

Якщо працівник під час простою зобов’язаний дотримуватись трудового розпорядку або у нього настало право на відпустку по вагітності та пологах, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за всі дні непрацездатності, за які працівник втрачає оплату.

В інших випадках, якщо під час тривалого простою працівник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку — підстави для оплати лікарняного як за рахунок коштів роботодавця, так і за рахунок коштів ФССУ відсутні.

Рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення працівнику під час простою приймає комісія із соціального страхування підприємства у зв’язку із відсутністю втрати доходу через тимчасову непрацездатність.

Водночас, оскільки оплата простою не з вини працівника віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час, у разі хвороби працівника, у якого відсутнє право на оплату лікарняного, за ним зберігається оплата простою у розрахунку не нижче від двох третин встановленого окладу.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку (стаття 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 1 Закону України «Про оплату праці»).

________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: З вищенаведених листа Мінсоцполітики та роз’яснення ФССУ випливають такі висновки:

1. Якщо працівник під час простою згідно з наказом про введення простою виходить на роботу і присутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР), то в разі хвороби під час такого простою йому виплачуються «лікарняні».

2. Якщо працівник під час простою не виходить на роботу і відсутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений ПВТР, то в разі хвороби під час такого простою йому «лікарняні» не виплачуються.

Аналогічні висновки Мінсоцполітики та ФССУ робили і раніше¹, але згодом Мінсоцполітики змінило свою думку і в одному з листів² повідомило, що «під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах», при цьому не йшлося про необхідність працівника бути присутнім на робочому місці під час простою. Тепер Мінсоцполітики повернулося до своєї більш ранньої позиції.

Судячи з усього, Мінсоцполітики, Мінекономіки, Держпраці, ФССУ узгодили спільну позицію щодо виплати «лікарняних» працівнику, який захворів під час простою не з його вини. Скоріш за все, це викликано відсутністю коштів у ФССУ для фінансування «лікарняних» у зв’язку з суттєвим зменшенням надходжень у вигляді страхових внесків під час воєнного стану, при цьому не стала меншою кількість працівників, які хворіють, в тому числі під час простою, який наразі введено багатьма роботодавцями у зв’язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність через збройну агресію проти України.

Аргументація Мінсоцполітики та ФССУ наступна: під час простою без виходу на роботу працівники не виконують роботу, а заробітна плата — це винагорода за виконану роботу (відпрацьований час). Оскільки «лікарняні» мають повністю або частково компенсувати втрату заробітної плати (доходу), а під час простою без виходу на роботу нараховується оплата простою, що є оплатою невідпрацьованого часу, то «лікарняні» за період такого простою не виплачуються.

На нашу думку, вищенаведені висновки та аргументація не відповідають чинному законодавству.

Справа в тому, що вичерпний перелік випадків, коли «лікарняні» не виплачуються (підстави для відмови в наданні «лікарняних»), наведено у статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105). Ця стаття не містить норм, згідно з якими «лікарняні» не виплачуються під час простою.

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до частини третьої статті 113 КЗпП за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Оплата простою (оплата невідпрацьованого часу) є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством (частинами першою та третьою статті 113 КЗпП), що належить до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону України «Про оплату праці», пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).

Нарахування оплати простою у випадках, передбачених частиною першою та третьою статті 113 КЗпП, не залежить від того, виходить працівник на роботу чи ні під час простою (місцезнаходження працівника під час простою зазвичай зазначається в наказі керівника про введення простою³).

Крім того, з оплати простою як із складової заробітної плати сплачується єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), а також період простою включається до страхового стажу пропорційно сплаченому ЄСВ.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.

Право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає у працівників з настанням страхового випадку в період роботи (ч. 1 ст. 19 Закону № 1105). Під періодом роботи слід розуміти період перебування працівника у трудових відносинах.

Таким чином, на нашу думку, якщо працівнику під час простою нараховується оплата простою у випадках, передбачених частиною першою та третьою статті 113 КЗпП, тобто нараховується заробітна плата, а працівник під час такого простою захворів, то йому за період хвороби мають бути нараховані «лікарняні» як компенсація втрати заробітної плати (оплати простою) незалежно від того, виходить він на роботу чи ні згідно з наказом керівника про введення простою.

Час простою з вини працівника не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП). Отже, якщо працівнику під час такого простою захворів, то йому за період хвороби «лікарняні» не нараховуються, оскільки немає що компенсувати (немає оплати простою).

Враховуючи вищевикладене, роботодавець (комісія із соціального страхування підприємства) приймає рішення щодо нарахування працівнику «лікарняних» під час простою залежно від виду простою (не з вини працівника або з його вини). При цьому місцезнаходження працівника під час простою (на підприємстві чи вдома) не повинно впливати на виплату «лікарняних», оскільки законодавство (зокрема, статті 34 і 113 КЗпП) не містить умов щодо присутності/відсутності працівника на робочому місці під час простою, до того ж він все одно роботу не виконує.

Для уникнення спорів з ФССУ стосовно права працівників на отримання «лікарняних» під час простою, рекомендуємо роботодавцям в наказі про введення простою зазначати, що працівники під час простою в робочий час, визначений ПВТР, повинні перебувати на території підприємства у спеціально визначеному місці, а в усній формі роботодавець може дозволити працівникам під час простою перебувати вдома.

Якщо вищевказане не буде зазначено в наказі про введення простою, а ФССУ відмовить у фінансуванні «лікарняних» за час простою, то роботодавець буде вимушений за весь період хвороби нарахувати працівнику оплату простою або звернутися до суду з оскарженням відмови ФССУ.

«Декретні» під час простою виплачуються у загальновстановленому порядку.