Разъяснение ФССУ «Выплачиваются ли больничные во время простоя?» от 15.07.2022Роз’яснення ФССУ «Чи виплачуються лікарняні під час простою?» від 15.07.2022

ФОНД СОЦИАЛЬНОГО СТРАХОВАНИЯ УКРАИНЫ

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 15.07.2022

Выплачиваются ли больничные во время простоя?

Каждый работник имеет право на получение компенсации утраченного за время лечения заработка — в условиях войны Фонд социального страхования Украины продолжает финансировать пособия по временной утрате трудоспособности в полном объеме.

Однако в связи с отсутствием необходимых для выполнения работы организационных или технических условий, особенно во время боевых действий, на предприятии может быть введен длительный период простоя. В таком случае работники не выполняют свою работу, а этот период оплачивается в расчете не ниже двух третей установленного оклада.

Вопрос выплаты больничных во время простоя совместно обсужден представителями Министерства социальной политики, Министерства экономики Украины, Государственной службы Украины по вопросам труда и Фонда социального страхования Украины. По результатам обсуждения Минсоцполитики было подготовлено соответствующее разъяснение от 05.07.2022 № 6700/0/2-22/45, с учетом которого согласована следующая общая позиция ведомств по наличию оснований для выплаты пособия по временной нетрудоспособности работникам, заболевшим во время простоя.

Если работник во время простоя обязан соблюдать трудовой распорядок или у него наступило право на отпуск по беременности и родам, пособие по временной нетрудоспособности предоставляется за все дни нетрудоспособности, за которые работник утрачивает оплату.

В других случаях, если во время длительного простоя работник не подчиняется правилам внутреннего трудового распорядка — основания для оплаты больничного как за счет средств работодателя, так и за счет средств ФССУ отсутствуют.

Решение об отказе в назначении материального обеспечения работнику во время простоя принимает комиссия по социальному страхованию предприятия в связи с отсутствием утраты дохода из-за временной нетрудоспособности.

В то же время поскольку оплата простоя не по вине работника отнесена к гарантийным и компенсационным выплатам фонда дополнительной заработной платы как оплата за неотработанное время, в случае болезни работника, у которого отсутствует право на оплату больничного, за ним сохраняется оплата простоя в расчете не ниже двух третей установленного оклада.

Пособие по временной нетрудоспособности предоставляется застрахованному лицу в форме материального обеспечения, которое полностью или частично компенсирует потерю заработной платы в случае наступления у него страхового случая (статья 22 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании»).

Заработная плата — вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу (статья 1 Закона Украины «Об оплате труда»).

________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Из вышеприведенных письма Минсоцполитики и разъяснения ФССУ следуют такие выводы:

1. Если работник во время простоя согласно приказу о введении простоя выходит на работу и присутствует на рабочем (специально определенном работодателем) месте в рабочее время, предусмотренное правилами внутреннего трудового распорядка (далее — ПВТР), то в случае болезни во время такого простоя ему выплачиваются «больничные».

2. Если работник во время простоя не выходит на работу и отсутствует на рабочем (специально определенном работодателем) месте в рабочее время, предусмотренное ПВТР, то в случае болезни во время такого простоя ему «больничные» не выплачиваются.

Аналогичные выводы Минсоцполитики и ФССУ делали и раньше¹, но впоследствии Минсоцполитики изменило свое мнение и в одном из писем² сообщило, что «во время простоя предприятия не по вине работника пособие по временной нетрудоспособности должно предоставляться работнику на общих основаниях», при этом речь не шла о необходимости работника присутствовать на рабочем месте во время простоя. Теперь Минсоцполитики вернулось к своей более ранней позиции.

Судя по всему, Минсоцполитики, Минэкономики, Гоструда, ФССУ согласовали общую позицию по выплате «больничных» работнику, заболевшему во время простоя не по его вине. Скорее всего, это вызвано отсутствием средств у ФССУ для финансирования «больничных» в связи с существенным уменьшением поступлений в виде страховых взносов во время военного положения, при этом не уменьшилось количество болеющих работников, в том числе во время простоя, который введен многими работодателями в связи с невозможностью осуществлять хозяйственную деятельность из-за вооруженной агрессии против Украины.

Аргументация Минсоцполитики и ФССУ следующая: во время простоя без выхода на работу работники не выполняют работу, а заработная плата — это вознаграждение за выполненную работу (отработанное время). Поскольку «больничные» должны полностью или частично компенсировать потерю заработной платы (дохода), а во время простоя без выхода на работу начисляется оплата простоя, являющаяся оплатой неотработанного времени, то «больничные» за период такого простоя не выплачиваются.

По нашему мнению, приведенные выше выводы и аргументация не соответствуют действующему законодательству.

Дело в том, что исчерпывающий перечень случаев, когда «больничные» не выплачиваются (основания для отказа в предоставлении «больничных»), приведен в статье 23 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV (далее — Закон № 1105). Эта статья не содержит норм, согласно которым «больничные» не выплачиваются во время простоя.

Согласно части первой статьи 113 КЗоТ время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).

В соответствии с частью третьей статьи 113 КЗоТ за время простоя, когда возникла производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника или для окружающих его людей и окружающей природной среды не по его вине, за ним сохраняется средний заработок.

Оплата простоя (оплата неотработанного времени) является гарантийной и компенсационной выплатой, предусмотренной действующим законодательством (частями первой и третьей статьи 113 КЗоТ), относящейся к дополнительной заработной плате (ч. вторая ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда», пп. 2.2.12 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5).

Начисление оплаты простоя в случаях, предусмотренных частью первой и третьей статьи 113 КЗоТ, не зависит от того, выходит работник на работу или нет во время простоя (местонахождение работника во время простоя обычно указывается в приказе руководителя о введении простоя³).

Кроме того, с оплаты простоя как с составляющей заработной платы уплачивается единый социальный взнос (далее — ЕСВ), а также период простоя включается в страховой стаж пропорционально уплаченному ЕСВ.

Частью 1 статьи 22 Закона № 1105 установлено, что пособие по временной нетрудоспособности предоставляется застрахованному лицу в форме материального обеспечения, которое полностью или частично компенсирует потерю заработной платы (дохода), в случае наступления у него страхового случая.

Право на материальное обеспечение по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности возникает у работников с наступлением страхового случая в период работы (ч. 1 ст. 19 Закона № 1105). Под периодом работы следует понимать период пребывания работника в трудовых отношениях.

Таким образом, по нашему мнению, если работнику во время простоя начисляется оплата простоя в случаях, предусмотренных частью первой и третьей статьи 113 КЗоТ, то есть начисляется заработная плата, а работник во время такого простоя заболел, то ему за период болезни должны быть начислены «больничные как компенсация потери заработной платы (оплаты простоя) независимо от того, выходит он на работу или нет согласно приказу руководителя о введении простоя.

Время простоя по вине работника не оплачивается (ч. четвертая ст. 113 КЗоТ). Следовательно, если работник во время такого простоя заболел, то ему за период болезни «больничные» не начисляются, поскольку нечего компенсировать (нет оплаты простоя).

Учитывая вышеизложенное, работодатель (комиссия по социальному страхованию предприятия) принимает решение о начислении работнику «больничных» во время простоя в зависимости от вида простоя (не по вине работника или по его вине). При этом местонахождение работника во время простоя (на предприятии или дома) не должно влиять на выплату «больничных», поскольку законодательство (в частности, статьи 34 и 113 КЗоТ) не содержит условий относительно присутствия/отсутствия работника на рабочем месте во время простоя, к тому же он все равно работу не выполняет.

Во избежание споров с ФССУ о праве работников на получение «больничных» во время простоя, рекомендуем работодателям в приказе о введении простоя указывать, что работники во время простоя в рабочее время, определенное ПВТР, должны находиться на территории предприятия в специально определенном месте, а в устной форме работодатель может разрешить работникам во время простоя находиться дома.

Если вышеуказанное не будет указано в приказе о введении простоя, а ФССУ откажет в финансировании «больничных» за время простоя, то работодатель будет вынужден за весь период болезни начислить работнику оплату простоя или обратиться в суд с обжалованием отказа ФССУ.

«Декретные» во время простоя выплачиваются в общеустановленном порядке.

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 15.07.2022

Чи виплачуються лікарняні під час простою?

Кожен працівник має право на отримання компенсації втраченого за час лікування заробітку — в умовах війни Фонд соціального страхування України продовжує фінансувати допомоги по тимчасовій втраті працездатності в повному обсязі.

Однак у зв’язку із відсутністю необхідних для виконання роботи організаційних або технічних умов, особливо під час бойових дій, на підприємстві може бути запроваджено тривалий період простою. У такому випадку працівники не виконують свою роботу, а цей період оплачується у розрахунку не нижче від двох третин встановленого окладу.

Питання оплати лікарняних під час простою було спільно обговорено представниками Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки України, Державної служби України з питань праці та Фонду соціального страхування України. За результатами обговорення Мінсоцполітики було напрацьовано відповідне роз’яснення від 05.07.2022 № 6700/0/2-22/45, з урахуванням якого узгоджено наступну спільну позицію відомств щодо наявності підстав для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам, які захворіли під час простою.

Якщо працівник під час простою зобов’язаний дотримуватись трудового розпорядку або у нього настало право на відпустку по вагітності та пологах, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за всі дні непрацездатності, за які працівник втрачає оплату.

В інших випадках, якщо під час тривалого простою працівник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку — підстави для оплати лікарняного як за рахунок коштів роботодавця, так і за рахунок коштів ФССУ відсутні.

Рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення працівнику під час простою приймає комісія із соціального страхування підприємства у зв’язку із відсутністю втрати доходу через тимчасову непрацездатність.

Водночас, оскільки оплата простою не з вини працівника віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час, у разі хвороби працівника, у якого відсутнє право на оплату лікарняного, за ним зберігається оплата простою у розрахунку не нижче від двох третин встановленого окладу.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку (стаття 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 1 Закону України «Про оплату праці»).

________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: З вищенаведених листа Мінсоцполітики та роз’яснення ФССУ випливають такі висновки:

1. Якщо працівник під час простою згідно з наказом про введення простою виходить на роботу і присутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР), то в разі хвороби під час такого простою йому виплачуються «лікарняні».

2. Якщо працівник під час простою не виходить на роботу і відсутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений ПВТР, то в разі хвороби під час такого простою йому «лікарняні» не виплачуються.

Аналогічні висновки Мінсоцполітики та ФССУ робили і раніше¹, але згодом Мінсоцполітики змінило свою думку і в одному з листів² повідомило, що «під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах», при цьому не йшлося про необхідність працівника бути присутнім на робочому місці під час простою. Тепер Мінсоцполітики повернулося до своєї більш ранньої позиції.

Судячи з усього, Мінсоцполітики, Мінекономіки, Держпраці, ФССУ узгодили спільну позицію щодо виплати «лікарняних» працівнику, який захворів під час простою не з його вини. Скоріш за все, це викликано відсутністю коштів у ФССУ для фінансування «лікарняних» у зв’язку з суттєвим зменшенням надходжень у вигляді страхових внесків під час воєнного стану, при цьому не стала меншою кількість працівників, які хворіють, в тому числі під час простою, який наразі введено багатьма роботодавцями у зв’язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність через збройну агресію проти України.

Аргументація Мінсоцполітики та ФССУ наступна: під час простою без виходу на роботу працівники не виконують роботу, а заробітна плата — це винагорода за виконану роботу (відпрацьований час). Оскільки «лікарняні» мають повністю або частково компенсувати втрату заробітної плати (доходу), а під час простою без виходу на роботу нараховується оплата простою, що є оплатою невідпрацьованого часу, то «лікарняні» за період такого простою не виплачуються.

На нашу думку, вищенаведені висновки та аргументація не відповідають чинному законодавству.

Справа в тому, що вичерпний перелік випадків, коли «лікарняні» не виплачуються (підстави для відмови в наданні «лікарняних»), наведено у статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105). Ця стаття не містить норм, згідно з якими «лікарняні» не виплачуються під час простою.

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до частини третьої статті 113 КЗпП за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Оплата простою (оплата невідпрацьованого часу) є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством (частинами першою та третьою статті 113 КЗпП), що належить до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону України «Про оплату праці», пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).

Нарахування оплати простою у випадках, передбачених частиною першою та третьою статті 113 КЗпП, не залежить від того, виходить працівник на роботу чи ні під час простою (місцезнаходження працівника під час простою зазвичай зазначається в наказі керівника про введення простою³).

Крім того, з оплати простою як із складової заробітної плати сплачується єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), а також період простою включається до страхового стажу пропорційно сплаченому ЄСВ.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.

Право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає у працівників з настанням страхового випадку в період роботи (ч. 1 ст. 19 Закону № 1105). Під періодом роботи слід розуміти період перебування працівника у трудових відносинах.

Таким чином, на нашу думку, якщо працівнику під час простою нараховується оплата простою у випадках, передбачених частиною першою та третьою статті 113 КЗпП, тобто нараховується заробітна плата, а працівник під час такого простою захворів, то йому за період хвороби мають бути нараховані «лікарняні» як компенсація втрати заробітної плати (оплати простою) незалежно від того, виходить він на роботу чи ні згідно з наказом керівника про введення простою.

Час простою з вини працівника не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП). Отже, якщо працівнику під час такого простою захворів, то йому за період хвороби «лікарняні» не нараховуються, оскільки немає що компенсувати (немає оплати простою).

Враховуючи вищевикладене, роботодавець (комісія із соціального страхування підприємства) приймає рішення щодо нарахування працівнику «лікарняних» під час простою залежно від виду простою (не з вини працівника або з його вини). При цьому місцезнаходження працівника під час простою (на підприємстві чи вдома) не повинно впливати на виплату «лікарняних», оскільки законодавство (зокрема, статті 34 і 113 КЗпП) не містить умов щодо присутності/відсутності працівника на робочому місці під час простою, до того ж він все одно роботу не виконує.

Для уникнення спорів з ФССУ стосовно права працівників на отримання «лікарняних» під час простою, рекомендуємо роботодавцям в наказі про введення простою зазначати, що працівники під час простою в робочий час, визначений ПВТР, повинні перебувати на території підприємства у спеціально визначеному місці, а в усній формі роботодавець може дозволити працівникам під час простою перебувати вдома.

Якщо вищевказане не буде зазначено в наказі про введення простою, а ФССУ відмовить у фінансуванні «лікарняних» за час простою, то роботодавець буде вимушений за весь період хвороби нарахувати працівнику оплату простою або звернутися до суду з оскарженням відмови ФССУ.

«Декретні» під час простою виплачуються у загальновстановленому порядку.