Среднее количество работников на предприятии: порядок расчетаСередня кількість працівників на підприємстві: порядок розрахунку

Практически все предприятия, имеющие наемных работников и выплачивающие им доход, подают в налоговый орган за отчетный квартал Налоговый расчет сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса (далее — Налоговый расчет), имеющий, в частности:

– основную часть (далее — Расчет), которая включает заглавную часть, содержащую реквизиты от 01 до 110, и таблицу;

– приложение 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далее — приложение 4ДФ).

Кроме того, большинство предприятий за отчетный год заполняют и представляют:

– Отчет о занятости и трудоустройстве лиц с инвалидностью (ф. № 10-ПОІ) в Фонд социальной защиты лиц с инвалидностью;

– Информацию о занятости и трудоустройстве граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, центру занятости.

Во всей вышеуказанной отчетности отражается информация о количестве работников (в частности, общем, среднем, учетном, среднеучетном).

Так, реквизит 10 «Штатна чисельність працівників, усього в розрізі місяців звітного кварталу (показники кількості працівників зазначаються в цілих одиницях)» заглавной части Расчета Налогового расчета содержит ряд показателей, обязательных для заполнения, которые указываются в реквизитах:

– 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб»,

в т. ч.:

102 «працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб»;

103 «працівників, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню»;

– 104 «Облікова кількість штатних працівників»;

– 105 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату / (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення);

– 106 «Кількість застрахованих осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення»;

– 107 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді з числа непрацюючих інших з подружжя працівників дипломатичної служби, яким нараховано єдиний внесок»;

– 108 «Жінок»;

– 109 «Чоловіків».

Приложение 4ДФ к Налоговому расчету содержит, в частности, следующие реквизиты для заполнения:

– 04 «Працювало за трудовими договорами (контрактами) (ознака 101)» — в этом реквизите отражается количество работников, которые работали в отчетном периоде (квартале) по трудовым договорам (контрактам) и которым начислялся (выплачивался) доход с признаком 101;

– 05 «Працювало за цивільно-правовими договорами (ознака 102)» — в этом реквизите отражается количество физических лиц, которые в отчетном периоде (квартале) работали по гражданско-правовым договорам и которым начислялся (выплачивался) доход с признаком 102.

Все вышеуказанные показатели количества работников отражаются в Налоговом расчете в целых единицах.

Самым сложным в определении из вышеприведенных показателей является показатель «середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб», который рассчитывается согласно нормам Инструкции по статистике количества работников, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 28.09.2005 № 286 (далее — Инструкция № 286).

Показатель среднеучетного количества штатных работников за отчетный период рассчитывается на базе показателя «учетное количество штатных работников», который также отражается в Налоговом расчете и рассчитывается согласно нормам Инструкции № 286.

Среднеучетное или учетное количество штатных работников отражается также в отчетности, которая представляется в органы статистики, например, в форме № 1-ПВ «Отчет о труде» (месячная и квартальная), форме № 7-ПВ «Отчет о заработной плате по профессиям отдельных работников», форме № 1-РС «Отчет о расходах на содержание рабочей силы», форме № 1-ПВ «Отчет об условиях труда, льготах и компенсациях за работу с вредными условиями труда» и других формах.

Порядок и механизм расчета количества работников в вышеуказанных и других случаях установлен Инструкцией № 286, поэтому ниже подробно остановимся на нормах этого документа. Хотя Инструкция № 286, как указано в ее пункте 1.1, содержит основные методологические положения относительно определения показателей количества работников в форме государственных статистических наблюдений, она является единственным нормативным документом, который устанавливает порядок расчета, в частности, среднеучетного количества штатных работников.

Действие Инструкции № 286 распространяется на всех юридических лиц, их филиалы, представительства и другие обособленные подразделения (далее — предприятия), а также на физических лиц – предпринимателей, использующих наемный труд.

Воинские части, заведения, учреждения и организации Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, органов внутренних дел (полиции), уголовно-исполнительной системы, налоговой милиции, государственной пожарной охраны используют Инструкцию № 286 для организации учета вольнонаемных работников, получающих заработную плату.

Кто включается в среднее количество работников

Полный перечень штатных работников приведен в пунктах 2.4 и 2.5 Инструкции № 286, а перечень лиц, которые не включаются в учетное количество штатных работников, — в пункте 2.6 указанной Инструкции (см. таблицы 1 и 2 ниже).

Таблица 1

Перечень лиц, которые включаются в учетное количество штатных работников

Таблица 2

Перечень лиц, которые не включаются в учетное количество штатных работников

Порядок определения среднего количества работников изложен в разделе 3 Инструкции № 286. Пунктом 3.1 указанного раздела установлено, что среднее количество работников предприятия (далее — СКР) за период (месяц, квартал, с начала года, год) определяется как сумма таких показателей:

• среднеучетное количество штатных работников (далее — СКШР);
• среднее количество внешних совместителей (далее — СКВС);
• среднее количество работающих по гражданско-правовым договорам (далее — СКРГПД).

Таким образом, взаимосвязь вышеуказанных показателей можно выразить с помощью следующей формулы:

СКР = СКШР + СКВС + СКРГПД

Прежде чем перейти к расчетам каждого из приведенных показателей, рассмотрим, какие категории граждан включаются в учетное количество штатных работников (далее — УКШР), количество внешних совместителей (далее — КВС) и количество работающих по гражданско-правовым договорам (далее — КРГПД).

В УКШР включаются все наемные работники, которые заключили (в т. ч. письменно) трудовой договор (контракт) и выполняли постоянную, временную или сезонную работу один день и более, а также собственники предприятия, если, кроме дохода, они получали заработную плату на этом предприятии (п. 2.1 Инструкции № 286).

Обращаем внимание, несмотря на то что работники, находящиеся в отпусках в связи с беременностью и родами, в отпусках по уходу за ребенком до достижения им возраста, предусмотренного законодательством или коллективным договором предприятия, включая тех, которые усыновили новорожденного ребенка непосредственно из роддома, включаются в УКШР (пп. 2.5.8, 2.5.9 Инструкции № 286), при исчислении СКШР они не учитываются (далее — количество работников в «детских» отпусках, КРДО). Учет этих категорий работников ведется отдельно (пп. 3.2.2 Инструкции № 286).

Внешние совместители и физические лица, работающие по ГПД, соответственно в КВС и КРГПД учитываются как целые единицы независимо от продолжительности рабочего времени в течение всего срока действия договора. В КРГПД не включаются физические лица – предприниматели, выполнявшие работы согласно ГПД (п. 3.3 Инструкции № 286).

Исчисление среднего количества работников

Показатели СКШР, СКВС и СКРГПД рассчитываются на основании ежедневных данных об учетном количестве работников согласно данным табельного учета использования рабочего времени. Они исчисляются путем суммирования количества работников за каждый календарный день отчетного месяца, то есть с 1 по 30 или 31 число (для февраля — по 28 или 29 число), включая выходные, праздничные и нерабочие дни, и деления полученной суммы на количество календарных дней отчетного месяца (пп. 3.2.1 Инструкции № 286).

Указанные показатели за период с начала года (в т. ч. за квартал, полугодие, девять месяцев, год) исчисляются путем суммирования среднеучетного количества работников за все месяцы работы предприятия, прошедшие за период с начала года до отчетного месяца включительно, и деления полученной суммы на количество месяцев в этом периоде, то есть соответственно на 2, 3, 4, … 12 (пп. 3.2.5 Инструкции № 286).

На предприятиях, работавших неполный месяц (в частности, на созданных или ликвидированных предприятиях (к созданным предприятиям не относятся предприятия, созданные на базе ликвидированных (реорганизованных) юридических лиц, обособленных или несамостоятельных подразделений), предприятиях, имеющих сезонный характер производства), вышеуказанные показатели определяются путем деления суммы учетного количества работников за все дни работы предприятия в отчетном месяце, включая выходные, праздничные и нерабочие дни за период работы, на количество календарных дней в отчетном месяце. При этом предприятия, временно прекратившие работу по экономическим причинам, определяют СКШР в среднем за период на общих основаниях (пп. 3.2.4 Инструкции № 286).

Предприятие, работавшее неполный год (сезонный характер производства или создание после января, за исключением тех предприятий, которые вынужденно приостанавливали производство по инициативе администрации), определяет СКШР за год также путем суммирования указанного количества работников за все месяцы работы предприятия и деления полученной суммы на 12 (пп. 3.2.6 Инструкции № 286).

Если предприятие на определенную дату по любым причинам не работало (выходной или праздничный день, по природным, техническим и экономическим причинам), количество работников в эту дату отражается по состоянию на последний рабочий день, предшествовавший этой дате (п. 3.3 Инструкции № 286).

Например, если на предприятии по состоянию на рабочий день (пятница) 24 декабря 2021 года работало в штате 40 человек и этот день был последним рабочим днем и днем увольнения одного из работников, то в последующие празднично-выходные дни 25–27 декабря (25 декабря (суббота) — праздничный день (Рождество Христово), 26 декабря (воскресенье) — выходной день, 27 декабря (понедельник) — выходной день из-за перенесения на него выходного дня с субботы 25 декабря) показатель УКШР будет составлять 40 человек, а 28 декабря — 39 человек.

Что касается округления до целых единиц показателей СКШР, СКВС и СКРГПД, то согласно пункту 3 приложения к Инструкции № 286 если последняя значимая цифра:

• меньше или равна «4» — она отбрасывается;
• больше или равна «6» — ближайшая слева от нее цифра увеличивается на 1;
• равна «5» — ближайшая слева от нее цифра увеличивается на 1, если она нечетная, а четная остается без изменений (правило четной цифры), то есть: 2,5 ≈ 2; 3,5 ≈ 4 (п. 3 приложения к Инструкции № 286).

Рассмотрим изложенное на примере.

ПРИМЕР

Расчет среднего количества работников на предприятии

Предприятие создано 15 марта 2021 года с учетным количеством штатных работников (УКШР) 1 человек (на предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье). 17 марта на работу принят еще 1 работник, а 18 марта еще 6 работников по трудовому договору (УКШР), 19 марта — 2 внешних совместителя (КВС) и с 3 физическими лицами заключены ГПД (КРГПД). 23 марта принят на работу еще 1 внешний совместитель (КВС). Но 24 марта отработала последний день и с 25 марта ушла в «декретный» отпуск штатная работница, а также 24 марта (последний день работы) уволен 1 штатный работник, вследствие чего с 25 марта УКШР уменьшается на 1 работника из-за уволенного работника, а СКШР уменьшается на 2 работника из-за уволенного работника и «декретчицы». Эти и последующие изменения, происходившие в течение 2021 года с количеством работников на предприятии, а также алгоритм расчета всех показателей приведен в таблице.

__________________________________________________________________

Вышеизложенный порядок исчисления показателей СКР и СКШР применяется при проверке выполнения установленных нормативов и влияет на уплату налогов (взносов).

Норматив рабочих мест для трудоустройства инвалидов

Статьей 19 Закона Украины «Об основах социальной защищенности лиц с инвалидностью в Украине» от 21.03.91 № 875-XII (далее — Закон № 875) для работодателей установлен норматив рабочих мест для трудоустройства лиц с инвалидностью (далее — инвалиды) в размере 4% среднеучетной численности штатных работников учетного состава за год, а если работает от 8 до 25 лиц, — в количестве одного рабочего места (округление осуществляется до целого значения).

Фонд социальной защиты лиц с инвалидностью в своих письмах неоднократно указывал, что при расчете «инвалидного» норматива среднеучетная численность штатных работников исчисляется согласно Инструкции № 286. Также порядок исчисления указанной численности изложен в Инструкции относительно заполнения формы № 10-ПОІ (годовая) «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю», утвержденной приказом Министерства социальной политики Украины от 27.08.2020 № 591 (далее — Инструкция № 591; Отчет № 10-ПОІ).

Пунктом 6 Инструкции № 591 определено, что в строке 01 Отчета № 10-ПОІ отражается среднеучетное количество штатных работников учетного состава за отчетный год, которое определяется в соответствии с пунктом 3.2 Инструкции № 286. То есть показатель строки 01 «Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб» Отчета № 10-ПОІ соответствует предусмотренному Инструкцией № 286 показателю СКШР за год (в вышерассмотренном примере этот показатель за 2021 год составляет 57 человек).

Обращаем внимание на то, что порядок округления при исчислении показателей Отчета № 10-ПОІ, установленный Инструкцией № 591, отличается от порядка округления, установленного Инструкцией № 286. Так, согласно пункту 9 Инструкции № 591 если при исчислении количества работников (строки 01, 02 и 03 Отчета № 10-ПОІ) возникает дробное число, его необходимо округлить до целого таким образом: если после запятой число от 1 до 4, округление осуществляется в сторону уменьшения, если число от 5 до 9, то оно округляется в сторону увеличения. То есть округление осуществляется не по правилу четной цифры: например, число 2,5 округляется до 3, а не до 2, как по Инструкции № 286.¹

Квота для трудоустройства неконкурентоспособных на рынке труда граждан

Согласно части 2 статьи 14 Закона Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 № 5067-VI (далее — Закона о занятости) для предприятий, учреждений и организаций (далее — предприятия) с численностью штатных работников более 20 человек установлена квота в размере 5% среднеучетной численности штатных работников за предшествующий календарный год (далее — квота). По указанной квоте необходимо трудоустроить в течение календарного года граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, которые указаны в части 1 статьи 14 Закона о занятости (кроме инвалидов, не достигших пенсионного возраста, норматив трудоустройства на работу которых устанавливается в соответствии с Законом № 875, и неработающих трудоспособных лиц, получающих государственную социальную помощь малоимущим семьям). Для трудоустройства лиц, которым до наступления права на пенсию по возрасту в соответствии со статьей 26 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» осталось 10 и менее лет, предприятиям с численностью штатных работников от 8 до 20 человек устанавливается квота в размере не менее одного человека в среднеучетной численности штатных работников.

Работодатели самостоятельно рассчитывают квоту с учетом численности граждан, которые на условиях полной занятости уже работают на предприятиях и относятся к неконкурентоспособным на рынке труда (кроме инвалидов), и обеспечивают их трудоустройство самостоятельно (ч. 3 ст. 14 Закона о занятости).

Обязательным условием соблюдения квоты считается трудоустройство неконкурентоспособных на рынке труда граждан, о чем работодатели информируют ежегодно ГСЗ в установленном ею порядке (ч. 3 ст. 14 Закона о занятости).

Для расчета квоты используется показатель — среднеучетная численность штатных работников за календарный год.

В части определения показателя среднеучетной численности (количества) штатных работников необходимо руководствоваться Инструкцией № 286 (п. 2.1 Порядка предоставления работодателями государственной службе занятости информации о занятости и трудоустройстве граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, утвержденного приказом Министерства социальной политики Украины от 16.05.2013 № 271).²

Льготное налогообложение и количество работников

Согласно подпункту 14.1.227 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ) среднеучетное количество работников — количество работников у юридических лиц, определенная по методике, утвержденной центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере статистики (т. е. по методике, приведенной в Инструкции № 286), с учетом всех наемных работников и лиц, работающих по гражданско-правовым договорам и по совместительству более чем один календарный месяц, а также наемных работников представительств, филиалов, отделений и других обособленных подразделений в эквиваленте полной занятости, кроме работников, находящихся в отпуске в связи с беременностью и родами и в отпуске по уходу за ребенком до достижения им предусмотренного законодательством возраста.

Таким образом, в нормах НКУ, касающихся порядка налогообложения, если оно зависит от количества работников у плательщика налогов, под среднеучетным количеством работников понимается предусмотренный Инструкцией № 286 показатель СКР.

Так, согласно пункту 291.4 НКУ ко второй группе плательщиков единого налога, относятся физические лица – предприниматели, которые, в частности, в течение календарного года не используют труд наемных лиц или количество лиц, состоящих с ними в трудовых отношениях, одновременно не превышает 10 человек.

При расчете общего количества лиц, состоящих в трудовых отношениях с плательщиком единого налога – физическим лицом, не учитываются наемные работники, находящиеся в отпуске в связи с беременностью и родами и в отпуске по уходу за ребенком до достижения им предусмотренного законодательством возраста, а также работники, призванные на военную службу во время мобилизации, на особый период (пп. 291.4.1 НКУ).

Практично всі підприємства, що мають найманих працівників і виплачують їм дохід, заповнюють і подають до податкового органу за звітний квартал Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), який має, зокрема:

– основну частину (далі — Розрахунок), що включає заголовну частину, яка має реквізити від 01 до 110, і таблицю;

– додаток 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі — додаток 4ДФ).

Крім того, більшість підприємств за звітний рік заповнюють і подають:

– Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю (ф. № 10-ПОІ) до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;

– Інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, до центру зайнятості.

У всій вищевказаній звітності відображається інформація про кількість працівників (зокрема, загальну, середню, облікову, середньооблікову).

Так, реквізит 10 «Штатна чисельність працівників, усього в розрізі місяців звітного кварталу (показники кількості працівників зазначаються в цілих одиницях)» заголовної частини Розрахунку Податкового розрахунку містить низку показників, обов’язкових для заповнення, що зазначаються у реквізитах:

– 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб»,

у т. ч.:

102 «працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб»;

103 «працівників, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню»;

– 104 «Облікова кількість штатних працівників»;

– 105 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату / (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення);

– 106 «Кількість застрахованих осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення»;

– 107 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді з числа непрацюючих інших з подружжя працівників дипломатичної служби, яким нараховано єдиний внесок»;

– 108 «Жінок»;

– 109 «Чоловіків».

Додаток 4ДФ до Податкового розрахунку містить, зокрема, такі реквізити для заповнення:

– 04 «Працювало за трудовими договорами (контрактами) (ознака 101)» — в цьому реквізиті відображається кількість працівників, які працювали у звітному періоді (кварталі) за трудовими договорами (контрактами) і яким роботодавцем нараховувався (виплачувався) дохід за ознакою 101;

– 05 «Працювало за цивільно-правовими договорами (ознака 102)» — в цьому реквізиті відображається кількість фізичних осіб, які у звітному періоді (кварталі) працювали за цивільно-правовими договорами і яким нараховувався (виплачувався) дохід за ознакою 102.

Всі вищевказані показники кількості працівників відображаються у Податковому розрахунку в цілих одиницях.

Найскладнішим у визначенні з вищенаведених показників є показник «середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб», який розраховується згідно з нормами Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі — Інструкція № 286).

Показник середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період розраховується на базі показника «облікова кількість штатних працівників», який також відображається у Податковому розрахунку і розраховується згідно з Інструкцією № 286.

Крім відображення у вищенаведеній звітності, середньооблікова або облікова кількість штатних працівників відображається також у формах державного статистичного спостереження, що подаються до органів статистики, наприклад, у формі № 1-ПВ «Звіт із праці» (місячна та квартальна), формі № 7-ПВ «Звіт про заробітну плату за професіями окремих працівників», формі № 1-РС «Звіт про витрати на утримання робочої сили», формі № 1-ПВ «Звіт про умови праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці» та інших формах.

Порядок і механізм розрахунку кількості працівників у вищевказаних та інших випадках встановлено Інструкцією № 286, тому нижче докладно зупинимося на нормах цього документа. Хоча Інструкція № 286, як зазначено в її пункті 1.1, містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об’єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників, вона є єдиним нормативним документом, який встановлює порядок розрахунку, зокрема, середньооблікової кількості штатних працівників.

Дія Інструкції № 286 поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі — підприємства), а також на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю.

Військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, інших військових формувань, органів внутрішніх справ (поліції), кримінально-виконавчої системи, податкової міліції, державної пожежної охорони використовують Інструкцію № 286 для організації обліку вільнонайманих працівників, які отримують заробітну плату.

Хто включається до середньої кількості працівників

Повний перелік штатних працівників наведено в пунктах 2.4 та 2.5 Інструкції № 286, а перелік осіб, які не включаються до облікової кількості штатних працівників, — в пункті 2.6 зазначеної Інструкції (див. таблиці 1 і 2 нижче).

Таблиця 1

Перелік осіб, які включаються до облікової кількості штатних працівників

Таблиця 2

Перелік осіб, які не включаються до облікової кількості штатних працівників

Порядок визначення середньої кількості працівників викладено в розділі 3 Інструкції № 286. Пунктом 3.1 зазначеного розділу встановлено, що середня кількість працівників підприємства (далі — СКП) за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

• середньооблікова кількість штатних працівників (далі — СКШП);
• середня кількість зовнішніх сумісників (далі — СКЗС);
• середня кількість працюючих за цивільно-правовими договорами (далі — СКПЦПД).

Таким чином, взаємозв’язок вищезазначених показників можна виразити за допомогою такої формули:

СКП = СКШП + СКЗС + СКПЦПД

Перш ніж перейти до розрахунків кожного з наведених показників, розглянемо, які категорії громадян включаються до облікової кількості штатних працівників (далі — ОКШП), кількості зовнішніх сумісників (далі — КЗС) і кількості працюючих за цивільно-правовими договорами (далі — КПЦПД).

До ОКШП включаються усі наймані працівники, які уклали (в т. ч. письмово) трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві (п. 2.1 Інструкції № 286).

Звертаємо увагу, незважаючи на те що працівники, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку, включаються до ОКШП (пп. 2.5.8, 2.5.9 Інструкції № 286), при обчисленні СКШП вони не враховуються (далі — кількість працівників в «дитячих» відпустках, КПДВ). Облік цих категорій працівників ведеться окремо (пп. 3.2.2 Інструкції № 286).

Зовнішні сумісники і фізичні особи, які працюють за ЦПД, відповідно до КЗС і КПЦПД враховуються як цілі одиниці незалежно від тривалості робочого часу протягом усього терміну дії договору. До КПЦПД не належать фізичні особи – підприємці, які виконували роботи згідно з ЦПД (п. 3.3 Інструкції № 286).

Обчислення середньої кількості працівників

Показники СКШП, СКЗС і СКПЦПД розраховуються на підставі щоденних даних про облікову кількість працівників згідно з даними табельного обліку використання робочого часу. Вони обчислюються шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого — по 28 або 29 число), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця (пп. 3.2.1 Інструкції № 286).

Зазначені показники за період з початку року (у т. ч. за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюються шляхом підсумовування середньооблікової кількості працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12 (пп. 3.2.5 Інструкції № 286).

На підприємствах, які працювали неповний місяць (зокрема, на створених або ліквідованих підприємствах (до створених підприємств не належать підприємства, створені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів), підприємствах, що мають сезонний характер виробництва), вищевказані показники визначаються шляхом ділення суми облікової кількості працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на кількість календарних днів у звітному місяці. При цьому підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин (наприклад, оформлено простій через відсутність сировини для виробництва продукції або через відсутність збуту виробленої продукції), визначають СКШП у середньому за період на загальних підставах (пп. 3.2.4 Інструкції № 286).

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), визначає СКШП за рік шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12 (пп. 3.2.6 Інструкції № 286).

Якщо підприємство на певну дату з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних і економічних причин), кількість працівників в цю дату відображається за станом на останній робочий день, що передував цій даті (п. 3.3 Інструкції № 286).

Наприклад, якщо на підприємстві станом на робочий день (п’ятниця) 24 грудня 2021 року працювало у штаті 40 осіб і цей день був останнім робочим днем та днем звільнення одного з працівників, то у наступні святково-вихідні дні 25–27 грудня (25 грудня (субота) — святковий день (Різдво Христове), 26 грудня (неділя) — вихідний день, 27 грудня (понеділок) — вихідний день через перенесення на нього вихідного дня з суботи 25 грудня) показник ОКШП становитиме 40 осіб, а 28 грудня (вівторок) — 39 осіб.

Що стосується округлення до цілих одиниць показників СКШП, СКЗС і СКПЦПД, то відповідно до пункту 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра:

• менше або дорівнює «4» — вона відкидається;
• більше або дорівнює «6» — найближча ліворуч від неї цифра збільшується на 1;
• дорівнює «5» — найближча ліворуч від неї цифра збільшується на 1, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (правило парної цифри), тобто: 2,5 ≈ 2; 3,5 ≈ 4.

А тепер розглянемо все вищевикладене на конкретному прикладі.

ПРИКЛАД

Розрахунок середньої кількості працівників на підприємстві

Підприємство створено 15 березня 2021 року з обліковою кількістю штатних працівників (ОКШП) 1 особа (директор). На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу і неділю. 17 березня на роботу прийнято ще 1 працівника, а 18 березня — ще 6 працівників за трудовим договором (ОКШП), 19 березня прийнято 2 зовнішні сумісники (КЗС) і з 3 фізичними особами укладено ЦПД (КПЦПД). 23 березня прийнято ще 1 зовнішнього сумісника (КЗС). Але 24 березня відпрацювала останній день і з 25 березня пішла у «декретну» відпустку штатна працівниця, а також 24 березня (останній день роботи) звільнений 1 штатний працівник, внаслідок чого з 25 березня ОКШП зменшується на 1 працівника через звільненого працівника, а СКШП зменшується на 2 працівники через звільненого працівника і «декретницю». Ці та наступні зміни, що відбувалися протягом 2021 року з кількістю працівників на підприємстві, а також алгоритм розрахунку всіх показників наведено в таблиці.

_____________________________________________________________________________

Вищевикладений порядок обчислення показників СКП і СКШП застосовується при перевірці виконання встановлених нормативів і впливає на сплату податків (внесків).

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі — Закон № 875) для роботодавців установлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — інваліди) у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця (кількість робочих місць округляється до цілого значення).

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в своїх листах неодноразово вказував, що при розрахунку «інвалідного» нормативу середньооблікова чисельність штатних працівників обчислюється згідно з Інструкцією № 286. Також порядок обчислення зазначеної чисельності викладено в Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591 (далі — Інструкція № 591; Звіт № 10-ПОІ).

Пунктом 6 Інструкції № 591 визначено, що у рядку 01 Звіту № 10-ПОІ відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 286. Тобто показник рядка 01 «Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб» Звіту № 10-ПОІ відповідає передбаченому Інструкцією № 286 показнику СКШП за рік (у вищерозглянутому прикладі цей показник за 2021 рік становить 57 осіб).

Звертаємо увагу на те, що порядок округлення при обчисленні показників Звіту № 10-ПОІ, встановлений Інструкцією № 591, відрізняється від порядку округлення, встановленого Інструкцією № 286. Так, згідно з пунктом 9 Інструкції № 591, якщо при обчисленні кількості працівників (рядки 01, 02 і 03 Звіту № 10-ПОІ) виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого таким чином: якщо після коми число від 1 до 4, то заокруглення відбувається в бік зменшення; якщо число від 5 до 9 — то воно заокруглюється в бік збільшення. Тобто округлення здійснюється не за правилом парної цифри, а за загальним математичним правилом, тому, наприклад, число 2,5 округлюється до 3, а не до 2, як передбачено Інструкцією № 286.¹

Квота для працевлаштування неконкурентоспроможних на ринку праці громадян

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067) для підприємств, установ і організацій (далі — підприємства) з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлена квота в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. За цією квотою необхідно працевлаштувати протягом календарного року громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, які вказані в частині 1 статті 14 Закону № 5067 (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється відповідно до Закону № 875, та непрацюючих працездатних осіб, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям). Для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років, підприємствам з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота в розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 5067 роботодавці самостійно розраховують квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян, про що роботодавці інформують щороку державну службу зайнятості² (ч. 3 ст. 14 Закону № 5067).

Для розрахунку квоти використовується показник — середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік.

У частині визначення показника середньооблікової чисельності (кількості) штатних працівників необхідно керуватися Інструкцією № 286 ⁴ (п. 2.1 Порядку надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271).

Пільгове оподаткування та кількість працівників

Згідно з підпунктом 14.1.227 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) середньооблікова кількість працівників — кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики (тобто за методикою, наведеною в Інструкції № 286), з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Таким чином, в нормах ПКУ, що стосуються порядку оподаткування, якщо воно залежить від кількості працівників у платника податків, під середньообліковою кількістю працівників розуміється передбачений Інструкцією № 286 показник СКП.

Відповідно до пункту 291.4 ПКУ до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи – підприємці, які, зокрема, протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб.

При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку – фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, а також працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період (пп. 291.4.1 ПКУ).