Грошова компенсація за невикористану відпустку

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) право на відпустки забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;
• забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 83 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статтею 24 Закону про відпустки визначено умови і порядок виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

Зазначеними статтями передбачено виплату грошової компенсації за невикористану відпустку в трьох випадках:

1) працівникам при звільненні;

2) працівникам, які продовжують працювати на підприємстві і використали певну частину відпустки;

3) працівникам, яких призивають на військову службу.

Зупинимося детально на кожному із зазначених випадків виплати грошової компенсації за невикористану відпустку (далі — грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника

Відповідно до статті 83 КЗпП і статті 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні:

• щорічної відпустки;
• додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю (далі — інвалід) з дитинства підгрупи А I групи.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Нагадаємо, що відповідно до статті 4 Закону про відпустки до щорічних відпусток належать:

• основна відпустка — надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки);
• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці — конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором (залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах) і не повинна перевищувати 35 календарних днів (ст. 7 Закону про відпустки);
• додаткова відпустка за особливий характер праці — конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки);
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.¹

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), належить до соціальних відпусток (ст. 4, 19 Закону про відпустки). Ця оплачувана відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) таким особам:

– одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або які усиновили дитину;

– матері (батьку) інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одинокій матері;

– батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особі, яка взяла під опіку (піклувальння) дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одному із прийомних батьків;

– одному із батьків-вихователів.

За наявності декількох підстав для надання цієї соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ст. 182-1 КЗпП, ст. 19 Закону про відпустки).²

Додаткова відпустка на дітей надається повної тривалості в будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу на підприємстві та незалежно від дати народження дитини — до чи після цієї дати.³

У разі якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку або додаткову відпустку на дітей за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні таких відпусток, оскільки чинним законодавством не передбачено терміну давності, після закінчення якого втрачається право на зазначені відпустки.⁴

Виплата грошової компенсації здійснюється в останній день роботи працівника (день звільнення), оскільки відповідно до статей 47, 116 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (в т. ч. грошової компенсації) та виплатити всі суми, що належать йому від підприємства (в т. ч. грошову компенсацію). Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми (в т. ч. грошова компенсація) мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні (в т. ч. про розмір грошової компенсації), роботодавець у будь-якому разі повинен у вищевказаний строк виплатити не оспорювану працівником суму.⁵

Звертаємо увагу, що для нарахування грошової компенсації при звільненні не мають значення особливості роботи (випробувальний строк, сезонні і тимчасові роботи, сумісники тощо), а також причина (підстава) звільнення працівника. Тому навіть якщо працівника звільняють за систематичне невиконання посадових обов’язків (п. 3 ст. 40 КЗпП), тривалий прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП), появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП), вчинення за місцем роботи розкрадання майна роботодавця (п. 8 ст. 40 КЗпП), підприємство зобов’язане нарахувати йому грошову компенсацію за невикористані дні вищевказаних відпусток.

У разі звільнення працівника за порушення трудової дисципліни він не має права на отримання невикористаної відпустки з подальшим звільненням (ст. 3 Закону про відпустки). Але це обмеження не може розглядатися як відсутність права на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку, тобто при звільненні працівника за порушення трудової дисципліни йому повинна бути виплачена грошова компенсація на загальних підставах.⁶

У разі якщо працівник був звільнений роботодавцем, і в день звільнення йому була виплачена грошова компенсація, але згодом за рішенням суду він був поновлений на роботі, то працівник не зобов’язаний повертати роботодавцю грошову компенсацію (вона не відраховується із заробітної плати, яка виплачується роботодавцем працівникові за час вимушеного прогулу за рішенням суду), оскільки законодавством (КЗпП, Законом про відпустки) не передбачено повернення працівником грошової компенсації в зазначеному випадку⁷ (в цій ситуації «відпускний» стаж працівника починає обчислюватися з дати поновлення на роботі).

Звертаємо увагу, що з 19.07.2022 законодавством не передбачено перерахування за бажанням працівника грошової компенсації за не використані ним дні щорічних відпусток при звільненні у зв’язку з переведенням на інше підприємство (п. 5 ст. 36 КЗпП) на рахунок такого підприємства.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку працівнику, який не звільняється

Відповідно до частини четвертої статті 83 КЗпП і частини четвертої статті 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Звертаємо увагу, що у вищенаведеній нормі не конкретизується, про які саме додаткові відпустки йдеться, але текстове розділення «щорічної та додаткових відпусток» дозволяє зробити висновок, що в обов’язкові 24 календарні дні відпустки, які працівник зобов’язаний використати протягом робочого (календарного) року, включаються як щорічні (основна та додаткові) відпустки, так і додаткові відпустки, які не належать до щорічних. Але Мінсоцполітики та Держпраці в деяких своїх роз’ясненнях⁸ повідомили, що в обов’язкові 24 календарні дні відпустки включають лише дні щорічних (основної та додаткових) відпусток. Ми з цим не згодні, оскільки вище процитовані норми статті 83 КЗпП і статті 24 Закону про відпустки говорять про інше, і до додаткових відпусток, про які йдеться в них, можуть бути віднесені, наприклад, додаткова відпустка на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), додаткова відпустка окремим категоріям громадян (в т. ч. учасникам бойових дій, інвалідам внаслідок війни, реабілітованим особам) і постраждалим учасникам Революції Гідності (ст. 16-2 Закону про відпустки), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором (ч. друга ст. 4 Закону про відпустки).

До додаткових відпусток, передбачених законодавством, які можуть бути включені в обов’язкові 24 календарні дні відпустки, належить також додаткова відпустка особам, віднесеним до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі — «чорнобильці»), що надається згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII. Ця «чорнобильська» додаткова відпустка не належить до щорічних відпусток, оплачується не за рахунок підприємства, а за рахунок коштів державного бюджету органами соціального захисту населення.⁹

Таким чином, основною умовою для отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за відповідний робочий рік є використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток за цей робочий (календарний) рік. І тільки після використання такої кількості календарних днів зазначених відпусток працівник може розраховувати на отримання грошової компенсації за інші невикористані дні щорічної відпустки за цей же робочий рік.¹⁰

Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 28 календарних днів, при цьому він використав за робочий рік 24 календарних дні такої відпустки, то за 4 (28 – 24) невикористаних календарних дні зазначеної відпустки він може отримати грошову компенсацію.

Якщо у працівника сумарна тривалість щорічної відпустки становить 31 календарний день (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 7 к. д. — щорічна додаткова відпустка за роботу з ненормованим робочим днем), то при використанні працівником за відповідний робочий рік частини щорічної основної відпустки тривалістю 17 календарних днів та щорічної додаткової відпустки повної тривалості — 7 календарних днів (всього за робочий рік використано 24 (17 + 7) календарних дні щорічної відпустки), за ті, що залишилися, 7 (31 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки він має право отримати грошову компенсацію.¹¹

Також слід пам’ятати, що працівнику може бути виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки тільки у випадку, якщо він використав за робочий рік не менше 14 календарних днів щорічної основної відпустки, оскільки виходячи з норм статті 12 Закону про відпустки основна безперервна частина такої відпустки, яку працівник зобов’язаний використати у разі поділу відпустки на частини, повинна становити не менше ніж 14 календарних днів.

Наприклад, якщо сумарна тривалість щорічної відпустки працівника становить 42 календарні дні (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 18 к. д. — щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці — робота в умовах підвищеного ризику для здоров’я), то при використанні працівником за відповідний робочий рік щорічної додаткової відпустки повної тривалості — 18 к. д. і частини щорічної основної відпустки тривалістю 6 календарних днів (всього за робочий рік використано 24 (18 + 6) календарні дні щорічної відпустки) працівнику не можна виплачувати грошову компенсацію за 18 (24 – 6 або 42 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки. У даній ситуації працівникові необхідно надати ще не менше 14 календарних днів безперервної невикористаної щорічної основної відпустки і тільки після цього можна виплатити грошову компенсацію за ті, що залишилися невикористаними, дні щорічної основної відпустки, тобто за 4 (24 – 6 – 14 або 42 – 18 – 6 – 14) календарних дні такої відпустки.

Звертаємо увагу: хоча в обов’язкові для використання 24 календарні дні відпустки, як зазначалося вище, включаються дні як щорічних (основної та додаткових) відпусток, так і додаткових відпусток, грошова компенсація, якщо працівник не звільняється (продовжує працювати), виплачується йому тільки за частину щорічної відпустки . За невикористану додаткову відпустку на дітей грошова компенсація виплачується працівнику тільки при звільненні.¹²

Наприклад, якщо працівниця має право на 30 календарних днів щорічної основної відпустки і 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей (тобто всього на 40 к. д. відпусток), при цьому вона вже використала 14 календарних днів щорічної основної відпустки і 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей, тобто всього за робочий (календарний) рік використала 24 (14 + 10) календарних дні щорічної та додаткової відпусток, то їй можна виплатити грошову компенсацію за 16 (30 – 14 або 40 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Якщо працівниця має право на 28 календарних днів щорічної основної відпустки і 17 календарних днів додаткової відпустки на дітей, яка надається за двома підставами (тобто всього на 44 к. д. відпустки), при цьому вона використала 24 календарні дні щорічної основної відпустки і не використовувала за поточний календарний рік додаткову відпустку на дітей, то їй можна виплатити компенсацію лише за 4 (28 – 24) календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки, а компенсацію за 17 календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей можна виплатити тільки при звільненні працівниці.

Виплата грошової компенсації здійснюється роботодавцем на підставі заяви працівника, в якій він повинен вказати, за скільки календарних днів невикористаної щорічної відпустки він бажає отримати компенсацію. Заява подається в довільній формі, наприклад, з таким текстом:

«Прошу відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР виплатити мені грошову компенсацію за невикористані 6 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік з 15.03.2023 по 14.03.2024. Належні мені за цей робочий рік 24 календарних дні щорічної основної відпустки я використав в період з 31.07.2023 по 23.08.2023».

Така заява є підставою для видання керівником підприємства наказу про нарахування та виплату працівнику грошової компенсації.

Якщо працівник подає заяву на використання 24 календарних днів щорічної основної відпустки і в цій же заяві просить виплатити грошову компенсацію за решту календарних днів щорічної основної відпустки (наприклад, за 6 календарних днів такої відпустки, якщо її загальна тривалість становить 30 календарних днів), то в наказі про надання 24 календарних днів щорічної основної відпустки може бути зазначено й про виплату грошової компенсації за невикористані дні цієї відпустки.¹³

Основна частина такого наказу може мати наступний текст:

«НАКАЗУЮ:

1. Надати ПЕТРЕНКУ Андрію Сергійовичу, токарю, 24 календарних дні щорічної основної відпустки з 21.02.2024 по 15.03.2024 за робочий рік з 10.03.2023 по 09.03.2024.

2. Виплатити ПЕТРЕНКУ Андрію Сергійовичу, токарю, після використання 24 календарних днів щорічної основної відпустки, зазначених в пункті 1 цього наказу, грошову компенсацію за невикористані 6 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік з 10.03.2023 по 09.03.2024.

Підстава: заява Петренка А. С. від 06.02.2024.».

Виплата грошової компенсації працівникам, призваним (прийнятим) на військову службу

З 24 грудня 2023 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-IX до КЗпП і Закону про відпустки були внесені зміни¹⁴, якими, зокрема, введено ще одну підставу для виплати працівнику грошової компенсації без його звільнення.

Відповідно до частини другої статті 83 КЗпП і частини другої статті 24 Закону про відпустки працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Таким чином, якщо працівник, якого призивають (приймають за контрактом) на військову службу в особливий період (в т. ч. під час воєнного стану), має право на щорічну відпустку, додаткову відпустку на дітей і бажає за них отримати грошову компенсацію, то він повинен подати роботодавцю заяву про виплату такої компенсації не пізніше останнього дня місяця увільнення від роботи у зв’язку з призовом (прийняттям) на військову службу. На підставі такої заяви роботодавець видає відповідний наказ і виплачує грошову компенсацію працівнику в місяці увільнення його від роботи у зв’язку з призовом на військову службу або в наступному місяці, якщо заяву подано в останні дні такого місяця (бухгалтерії потрібен час для розрахунку суми грошової компенсації, суми утримань з неї та нарахувань на неї).

Наприклад, якщо працівника мобілізують з 15 лютого 2024 року, то заяву про виплату грошової компенсації він має подати роботодавцю не пізніше 29 лютого. У разі подання працівником такої заяви 1 березня 2024 року роботодавець вже не матиме права виплатити йому грошову компенсацію.

Випадки, коли грошова компенсація за невикористану відпустку не виплачується

Якщо після використання 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток працівник не подав роботодавцю заяву з проханням виплатити йому грошову компенсацію за інші невикористані дні щорічної відпустки, то в мирний час згідно з частиною сьомою статті 79 КЗпП і частиною другою статті 12 Закону про відпустки невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Крім того, в мирний час відповідно до частини п’ятої статті 80 КЗпП і частини п’ятої статті 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль.

З вищенаведеної норми випливає, що в мирний час якщо працівник за поточний робочий рік не використав частину щорічної (основної чи додаткової) відпустки, за яку йому була виплачена грошова компенсація, то вже в наступному робочому році щорічна відпустка (як основна, так і додаткова) має бути надана йому повної тривалості, і, відповідно, у працівника в наступному робочому році не повинно бути невикористаних днів щорічної відпустки, за які можна виплатити грошову компенсацію.

Крім того, якщо в поточному робочому році, який триває, наприклад, з 05.01.2024 по 04.01.2025, працівнику буде надано в період з 01.07.2024 по 24.07.2024 невикористану повну щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за попередній робочий рік (який тривав з 05.01.2023 по 04.01.2024), то працівникові не може бути виплачена грошова компенсація за 24 календарні дні щорічної основної відпустки за поточний робочий рік. Тобто грошова компенсація виплачується виходячи з кількості невикористаних днів щорічної відпустки за конкретний робочий рік.¹⁵

Водночас вищенаведені гарантії щодо обов’язкового надання невикористаної частини щорічної відпустки до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, та щодо заборони ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, не діють під час воєнного стану, оскільки згідно з абзацом п’ятим частини 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 КЗпП та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону про відпустки не застосовуються.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, у період дії воєнного стану роботодавець може, але не зобов’язаний обмежити щорічну основну відпустку працівника 24 календарними днями, якщо її тривалість у працівника становить більше 24 календарних днів. У разі застосування такого обмеження роботодавець має право відмовити працівнику у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки до припинення (скасування) воєнного стану або до звільнення працівника.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону про відпустки (абз. шостий ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

В мирний час згідно з частиною п’ятою статті 80 КЗпП і частиною п’ятою статті 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Особам до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається (ч. п’ята ст. 83 КЗпП, ч. п’ята ст. 24 Закону про відпустки).

Таким чином, грошова компенсація (крім випадків звільнення) не виплачується за:

– всі види відпусток працівникам віком до 18 років;

– щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами або з особливим характером праці працівникам, які мають право на такі відпустки (навіть якщо ці працівники використали за робочий рік щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів).

Також грошова компенсація не виплачується за всі інші невикористані відпустки, які не є щорічними відпустками або додатковими відпустками на дітей, а також у разі, коли працівник перед звільненням вирішить використати всі належні йому дні щорічних відпусток.

Нагадаємо, що відповідно до статті 3 Закону про відпустки за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки на дітей, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності — входить до складу спадщини (ч. шоста ст. 24 Закону про відпустки).

Визначення стажу, що дає право на щорічну відпустку,
за яку виплачується грошова компенсація

Якщо грошову компенсацію необхідно виплатити при звільненні працівника, то перш ніж приступити до розрахунку її суми, потрібно визначити кількість календарних днів відпустки, на які працівник має право. У свою чергу, кількість днів щорічних основної та додаткових відпусток залежить від стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню («лікарняні», «декретні»), за винятком частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки (тобто період перебування у відпустках без збереження заробітної плати);
• інші періоди роботи, передбачені законодавством.¹⁶

Звертаємо увагу: незважаючи на норму пункту 4 частини першої статті 9 Закону про відпустки, з якої випливає, що період перебування у відпустках без збереження заробітної плати, передбачених статтею 26 Закону про відпустки, включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, з 24 грудня 2023 року статтю 26 Закону про відпустки доповнено спеціальною нормою — частиною четвертою, відповідно до якої час перебування у відпустках, зазначених у цій статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Також не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, період перебування працівника у відпустках без збереження заробітної плати, що надаються в період дії воєнного стану згідно з частинами 3 та 4 статті 12 Закону № 2136.

Відповідно до норм статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються:

– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку;

– час проходження військової служби в особливий період (у період воєнного стану) працівниками-військовослужбовцями, зазначеними в частині третій статті 119 КЗпП, коли за ними зберігалися місце роботи та посада, але не зберігався середній заробіток на підприємстві (з 19.07.2022, крім випадків, коли середній заробіток нараховувався працівнику за рішенням роботодавця);¹⁷

– період призупинення дії трудового договору під час воєнного стану;

– час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини (прогул, відсторонення від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, невихід на роботу під час воєнного стану за самостійним рішенням працівника тощо).

Розрахунок кількості днів невикористаної відпустки

Кількість невикористаних днів щорічної відпустки, за які працівнику необхідно виплатити грошову компенсацію, залежить від тривалості щорічної відпустки працівника, встановленої внутрішнім документом підприємства (колективним та/або трудовим договором), і наявного у працівника стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості невикористаних днів щорічної відпустки, наразі немає.

На думку Мінсоцполітики¹⁸, враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону про відпустки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно робити до календарних днів останнього відпрацьованого робочого року (за його відсутності — поточного робочого року).

При цьому за кожним видом відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів здійснюється окремо.

В мирний час відповідно до статті 78-1 КЗпП та пункту 7 Порядку № 100 святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічної відпустки, тому зазначені дні не враховуються і при розрахунку календарних днів стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (далі — «відпускний» стаж).

З 24 березня 2022 року і до закінчення воєнного стану частиною 6 статті 6 Закону № 2136 зупинено дію статті 73 КЗпП, тому в зазначеному періоді немає святкових і неробочих днів, а «відпускний» стаж не зменшується на святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП.

Також для правильного нарахування грошової компенсації, про що докладно йдеться нижче, відпустки потрібно розподіляти на ті, на які працівник набув право по 31.12.2023, і на «зароблені» ним після цієї дати.

ПРИКЛАД 1

Визначення кількості днів невикористаної відпустки, якщо відпрацьовано декілька місяців в робочому році

У працівника, прийнятого на роботу 20.06.2023, тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарних дні. Поточний робочий рік, за який повинна надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості, у працівника триває з 20.06.2023 по 19.06.2024. Однак працівник звільняється 26.01.2024 (останній день роботи), не відпрацювавши повний робочий рік.

Визначимо «відпускний» стаж — кількість відпрацьованих працівником календарних днів (далі — к. д.) в поточному робочому році окремо за період з 20.06.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 26.01.2024 (день звільнення), враховуючи що в період дії воєнного стану немає святкових і неробочих днів, оскільки на цей період зупинено дію статті 73 КЗпП:

– за період з 20.06.2023 по 31.12.2023:

11 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) + 30 к. д. (вересень) + 31 к. д. (жовтень) + 30 к. д. (листопад) + 31 к. д. (грудень) = 195 к. д.;

– за період з 01.01.2024 по 26.01.2024 — 26 к. д. (січень).

Для розрахунку тривалості щорічної основної відпустки пропорційно відпрацьованому часу визначаємо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадають на один календарний день в цілому за рік (поточний робочий рік: з 20.06.2023 по 19.06.2024):

24 к. д. відпустки : 366 к. д. = 0,0656 к. д.

Цю величину для визначення кількості днів щорічної основної відпустки, на які працівник має право, множимо на кількість календарних днів, відпрацьованих працівником окремо в період з 20.06.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 26.01.2024:

– за період з 20.06.2023 по 31.12.2023: 0,0656 к. д. х 195 к. д. = 12,8 ≈ 13 к. д.

– за період з 01.01.2024 по 26.01.2024: 0,0656 к. д. х 26 к. д. = 1,7 ≈ 2 к. д.

Таким чином, працівник станом на день звільнення має право на 15 (13 + 2) календарних днів щорічної основної відпустки, тому в день звільнення йому необхідно виплатити грошову компенсацію за ці невикористані дні щорічної відпустки.

ПРИКЛАД 2

Визначення кількості днів невикористаних відпусток, якщо працівниця перебувала
у трудових відносинах декілька років, але відпустки не використовувала

Працівницю прийнято на роботу 21.05.2018. На момент прийняття на роботу вона мала одну дитину віком до 5 років, а у 2019 році в неї народилася друга дитина. Працівниця звільняється 17.02.2024 за власним бажанням. За період роботи на підприємстві щорічна основна відпустка і додаткова відпустка на дітей працівниці не надавалися. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 24 календарних дні (далі — к. д.).

За весь період роботи на підприємстві з 21.05.2018 по 17.02.2024 (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:

– з 21.05.2018 по 02.12.2018 — робота у звичайному режимі;

– з 03.12.2018 по 07.04.2019 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

– з 08.04.2019 по 02.02.2022 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 03.02.2022 по 02.02.2023 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 03.02.2023 по 28.02.2023 — робота у звичайному режимі;

– з 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2023 по 30.04.2023 — простій не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу;

– з 01.05.2023 по 31.05.2023 — призупинення дії трудового договору;

– з 01.06.2023 по 17.02.2024 — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди з 08.04.2019 по 02.02.2022 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), з 03.02.2022 по 02.02.2023 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку згідно з медичним висновком) та з 01.05.2023 по 31.05.2023 (період призупинення дії трудового договору).

До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 21.05.2018 по 02.12.2018 (196 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 27 травня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України);

– з 03.12.2018 по 07.04.2019 (126 к. д.) — час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 25 грудня (Різдво Христове), 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день);

– з 03.02.2023 по 28.02.2023 (26 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — час відпустки без збереження заробітної плати (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2023 по 30.04.2023 (30 к. д.) — час простою не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу (ст. 113 КЗпП);

– з 01.06.2023 по 31.12.2023 (214 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 01.01.2024 по 17.02.2024 (48 к. д.) — час фактичної роботи.

Загальний стаж роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку станом на 31.12.2023, включаючи святкові та неробочі дні, що припадають на період до 24 березня 2022 року:

196 к. д. + 126 к. д. + 26 к. д. + 31 к. д. + 30 к. д. + 214 к. д. = 623 к. д.

На загальний стаж роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку станом на 31.12.2023, припадає 4 святкових і неробочих дні у відпрацьованому періоді (з 21.05.2018 по 02.12.2018). При цьому 4 святкових і неробочих дні, які припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (з 03.12.2018 по 07.04.2019), є календарними днями цієї відпустки, тому не віднімаються при розрахунку тривалості щорічної відпустки.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 31.12.2023 включно (із загального стажу виключаються святкові та неробочі дні, що припадають на відпрацьований період до 24 березня 2022 року):

24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (623 к. д. – 4 святк. д.) = 40,7 ≈ 41 к. д.

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 21.05.2022 по 20.05.2023);

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівниці (з 21.05.2022 по 20.05.2023);

623 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає загальному стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку;

4 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає загальному стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Таким чином, станом на 31.12.2023 (включно) працівниця набула право на щорічну основну відпустку тривалістю 41 календарний день.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівниця набула право за період роботи у 2024 році, враховуючи, що відпрацьований період з 01.01.2024 по 17.02.2024 включає 48 календарних днів, а святкових і неробочих днів в цьому періоді немає:

24 к. д. : 365 к. д. х 48 к. д. = 3,2 ≈ 3 к. д.

Таким чином, станом на день звільнення (17.02.2024) працівниця має право на щорічну основну відпустку загальною тривалістю 44 (41 + 3) календарних дні, за яку їй необхідно виплатити грошову компенсацію в день звільнення.

Що стосується додаткової відпустки на дітей, то оскільки у 2019-2020 роках працівниця не працювала, маючи двох дітей віком до 15 років, за ці календарні роки вона не має права на таку відпустку. За 2021–2024 роки працівниця має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю по 10 календарних днів за кожний календарний рік (підстава — один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років).

Отже, станом на 31.12.2023 працівниця набула право на 30 (10 к. д. х 3 роки) календарних днів додаткової відпустки на дітей, а за 2024 рік — на 10 календарних днів цієї відпустки. При звільненні їй повинна бути виплачена грошова компенсація за 40 (30 + 10) календарних днів додаткової відпустки на дітей.

ПРИКЛАД 3

Визначення кількості днів невикористаної щорічної відпустки, якщо працівниця перебувала
у трудових відносинах більше 2 років, але майже весь час перебувала у відпустках без збереження заробітної плати

Працівницю прийнято на роботу 10.01.2022, а 15.03.2024 вона звільняється. За весь цей час вона жодного разу не була у щорічній основній відпустці. Тривалість цієї відпустки для посади працівниці становить 30 календарних днів.

За весь період роботи на підприємстві з 10.01.2022 по 15.03.2024 (включає 2 повних робочих роки) у працівниці відбулися наступні події:

– з 10.01.2022 по 24.02.2022 (46 к. д.) — робота у звичайному режимі;

– з 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки);

– з 12.03.2022 по 31.03.2022 (20 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період карантину (ч. третя ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2022 по 31.08.2022 (153 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.09.2022 по 29.11.2022 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);

– з 30.11.2022 по 31.12.2023 (398 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.01.2024 по 15.03.2024 (75 к. д.) — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:

– з 01.09.2022 по 29.11.2022 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);

– з 24.12.2023 по 31.12.2023 (8 к. д.) — частина відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції з 24.12.2023).

До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 10.01.2022 по 24.02.2022 (46 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки), у т. ч. 1 святковий день — 8 березня (Міжнародний жіночий день);

– з 12.03.2022 по 31.03.2022 (20 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період карантину (ч. третя ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2022 по 31.08.2022 (153 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 30.11.2022 по 23.12.2023 (390 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.01.2024 по 15.03.2024 (75 к. д.) — час фактичної роботи.

Загальний стаж роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку станом на 31.12.2023:

46 к. д. + 15 к. д. + 20 к. д. + 153 к. д. + 390 к. д. = 624 к. д.

На загальний стаж роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку станом на 31.12.2023, припадає 1 святковий день (8 березня 2022 року), але він є календарним днем відпустки без збереження заробітної плати (з 25.02.2022 по 11.03.2022), тому не віднімається при розрахунку тривалості щорічної основної відпустки.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 31.12.2023:

30 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (624 к. д. – 0 святк. д.) = 51,3 ≈ 51 к. д.

Таким чином, станом на 31.12.2023 (включно) працівниця набула право на щорічну основну відпустку тривалістю 51 календарний день.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівниця набула право за період роботи у 2024 році, враховуючи, що відпрацьований період з 01.01.2024 по 15.03.2024 включає 75 календарних днів, а святкових і неробочих днів в цьому періоді немає:

30 к. д. : 365 к. д. х 75 к. д. = 6,2 ≈ 6 к. д.

Таким чином, станом на день звільнення (15.03.2024) працівниця має право на щорічну основну відпустку загальною тривалістю 57 (51 + 6) календарних днів, за яку їй необхідно виплатити грошову компенсацію в день звільнення.

_____________________________________________________________________________

Розрахунок суми грошової компенсації за невикористану відпустку

Сума грошової компенсації визначається в тому ж порядку, що і сума відпускних, тобто обчислюється із середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.¹⁹

Обчислення середньої заробітної плати для виплати грошової компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати грошової компенсації (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Вищенаведена норма наразі стосується лише грошової компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право з 01.01.2024, оскільки з 12 вересня 2023 року пункт 2 Порядку № 100 доповнено новим абзацом другим такого змісту:

«Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.».

Таким чином, при нарахуванні грошової компенсації за невикористані щорічну відпустку та додаткову відпустку на дітей (далі разом — відпустки), на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року (включно), потрібно застосовувати спеціальну норму абзацу другого пункту 2 Порядку № 100, тобто розрахунковий період при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації включає лише календарні місяці 2023 року, а до виплат розрахункового періоду включаються лише виплати, нараховані у 2023 році.²⁰

Наприклад, якщо працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється 31.01.2024 і має не використані дні відпусток (в тому числі за попередні робочі чи календарні роки), то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації як за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, так і за дні відпустки, зароблені з 01.01.2024 по 31.01.2024, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

Якщо працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється 16.02.2024 і має не використані дні відпусток (в тому числі за попередні робочі чи календарні роки), то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року (абз. другий п. 2 Порядку № 100), а розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, на які працівник набув право з 01.01.2024 по 16.02.2024, включає останні 12 календарних місяців: лютий 2023 року – січень 2024 року (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Якщо працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється 29.03.2024 і має не використані дні відпусток (в тому числі за попередні робочі чи календарні роки), то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року (абз. другий п. 2 Порядку № 100), а розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, на які працівник набув право з 01.01.2024 по 29.03.2024, включає останні 12 календарних місяців: березень 2023 року – лютий 2024 року (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи — з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачується грошова компенсація (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

Наприклад, якщо працівник, якого прийнято на роботу 22.05.2023, звільняється 23.02.2024 і має не використані дні відпусток, то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, включає 7 календарних місяців: червень – грудень 2023 року (абз. другий і третій п. 2 Порядку № 100), а розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені з 01.01.2024 по 23.02.2024, включає 8 календарних місяців: червень 2023 року – січень 2024 року (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

Якщо працівник, прийнятий на роботу 11.09.2023, звільняється 29.03.2024 і має не використані дні відпусток, то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, включає 3 календарних місяці: жовтень – грудень 2023 року (абз. другий і третій п. 2 Порядку № 100), а розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, на які працівник набув право з 01.01.2024 по 29.03.2024, включає 5 календарних місяців: жовтень 2023 року – лютий 2024 року (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

Таким чином, якщо працівнику грошову компенсацію нараховують не в січні 2024 року, а в наступних місяцях, то розрахункові періоди для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, і за дні відпустки, зароблені з 01.01.2024, будуть відрізнятися, а, відповідно, буде різною і середньоденна заробітна плата.

Крім розрахункового періоду, в іншому порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації такий же, як і для нарахування відпускних.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 Порядку № 100 (п. 3 Порядку № 100).²¹

Що стосується премій та інших заохочувальних виплат, які нараховані у 2022–2023 роках і відносяться до розрахункового періоду — місяців 2023 року, то вони враховуються за загальним механізмом, визначеним в абзаці третьому пункту 3 Порядку № 100.²²

Якщо у працівника немає заробітної плати або немає розрахункового періоду, то середня заробітна плата обчислюється з посадового окладу або мінімальної заробітної плати залежно від того, яка величина більше (абзаци третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Якщо у працівника немає у 2023 році заробітної плати або розрахункового періоду (наприклад, весь 2023 рік він перебував у відпустці без збереження заробітної плати (див. приклад 3 вище) або був у простої), а у 2024 році або в наступних роках він звільняється, то обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, здійснюється з посадового окладу або мінімальної заробітної плати, встановлених, на нашу думку, в останньому місяці розрахункового періоду — грудні 2023 року, оскільки спеціальна норма абзацу другого пункту 2 Порядку № 100 дозволяє для розрахунку грошової компенсації використовувати лише виплати, нараховані (встановлені) у 2023 році. Тому ми не погоджуємося з висновком, зробленим у листі Мінекономіки²³, що в цій ситуації потрібно використовувати посадовий оклад, встановлений в місяці звільнення працівника — місяці 2024 року. Вважаємо, що в абзаці четвертому пункту 4 Порядку № 100, згідно з яким «якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку», для цілей нарахування грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, «часом розрахунку» слід вважати останній місяць розрахункового періоду — грудень 2023 року, а не місяць фактичного звільнення працівника і нарахування грошової компенсації у 2024 році або наступних роках. Але остаточне рішення з цього питання має прийняти роботодавець.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Також з розрахункового періоду виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100). Перша частина цієї норми включає, зокрема, такі періоди: відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років і відпустки без збереження заробітної плати згідно зі статтями 25 і 26 Закону про відпустки, частинами 3 і 4 Закону № 2136, час простою, який оплачений частково, період призупинення дії трудового договору.²⁴

Для визначення середньоденної заробітної плати необхідно підсумувати всю заробітну плату працівника в розрахунковому періоді та розділити її на кількість календарних днів у розрахунковому періоді за винятком святкових і неробочих днів (у період воєнного стану святкових і неробочих днів немає). Потім одержаний результат (середньоденну заробітну плату) необхідно помножити на кількість невикористаних днів відпустки, за які виплачується грошова компенсація (п. 7 Порядку № 100).²⁵

Якщо працівник на момент звільнення має невикористані дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, і невикористані дні відпустки, зароблені з 01.01.2024, то грошова компенсація, обчислена  за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, і грошова компенсація, обчислена за дні відпустки, зароблені з 01.01.2024, підсумовуються і працівнику при звільнені виплачується загальна сума грошової компенсації.

ПРИКЛАД 4

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні
працівника в січні 2024 року, якщо ним відпрацьовано декілька місяців

Використовуємо дані прикладу 1 (див. вище): працівник, прийнятий на роботу 20.06.2023, звільняється 26.01.2024. За відпрацьований період з 20.06.2023 по 31.12.2023 працівник має право на 13 календарних днів щорічної основної відпустки, а за відпрацьований період з 01.01.2024 по 26.01.2024 — на 2 календарних дні цієї відпустки. Загалом станом на день звільнення працівник має право на 15 (13 + 2) календарних днів щорічної основної відпустки, за які в день звільнення йому має бути виплачена грошова компенсація.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 13 календарних днів щорічної основної відпустки, зароблені працівником з 20.06.2023 по 31.12.2023, і розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 2 дні такої відпустки, зароблені працівником з 01.01.2024 по 29.03.2024, є однаковим і включає 6 календарних місяців: липень – грудень 2023 року.

Оклад працівника — 8500 грн. Працівник повністю відпрацював всі робочі дні в місяцях розрахункового періоду (липень – грудень 2023 року), тому в кожному місяці розрахункового періоду отримав заробітну плату в розміру окладу (8500 грн).

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді (липень – грудень 2023 року):

8500 грн х 6 міс. = 51 000 грн

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) + 30 к. д. (вересень) + 31 к. д. (жовтень) + 30 к. д. (листопад) + 31 к. д. (грудень) = 184 к. д.

Середньоденна заробітна плата для нарахування грошової компенсації:

51 000 грн : 184 к. д. = 277,17 грн

Сума грошової компенсації за 15 к. д. невикористаної відпустки:

277,17 грн х 15 к. д. відпустки = 4157,55 грн

ПРИКЛАД 5

Виплата грошової компенсації за невикористані відпустки при звільненні
працівниці в лютому 2024 року, якщо нею відпрацьовано декілька років

Використовуємо дані прикладу 2 (див. вище): працівниця, прийнята на роботу 21.05.2018, звільняється 17.02.2024. Станом на день звільнення вона має право на 41 календарний день щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, на 30 календарних днів додаткової відпустки на дітей, заробленої по 31.12.2023, на 3 календарних дні щорічної основної відпустки, заробленої за відпрацьований період з 01.01.2024 по 17.02.2024, на 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей за 2024 рік. Отже, всього на день звільнення вона має право на 71 (41 + 30) календарний день відпусток, зароблених по 31.12.2023, і на 13 (3 + 10) календарних днів відпусток, зароблених у 2024 році, за які в день звільнення їй має бути виплачена грошова компенсація. Оклад працівниці протягом 2023 року становив 8000 грн, у 2024 році становить 8500 грн.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 71 календарний день відпусток, зароблених по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 13 календарних днів відпусток, зароблених з 01.01.2024 по 17.02.2024, включає останні 12 календарних місяців перед місяцем виплати грошової компенсації (місяцем звільнення): лютий 2023 року – січень 2024 року.

У вищезазначених розрахункових періодах (протягом січня 2023 року – січня 2024 року) у працівниці відбулися наступні події:

– з 01.01.2023 по 02.02.2023 (33 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до 6 років (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 03.02.2023 по 28.02.2023 — робота у звичайному режимі з нарахуванням заробітної плати за лютий в сумі 7200 грн (8000 грн : 20 р. д. х 18 відпрац. д.);

– з 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2023 по 30.04.2023 (30 к. д.) — простій не з вини працівниці з нарахуванням оплати за час простою в розмірі 2/3 окладу, а саме в сумі 5333,33 грн (8000 грн х 2/3);

– з 01.05.2023 по 31.05.2023 (31 к. д.) — призупинення дії трудового договору;

– з 01.06.2023 по 31.12.2023 — робота у звичайному режимі з нарахуванням заробітної плати за червень – грудень в загальній сумі 56 000 грн (8000 грн х 7 міс.);

– з 01.01.2024 по 31.01.2024 — робота у звичайному режимі з нарахуванням заробітної плати за січень в розмірі окладу — 8500 грн.

Обчислимо окремо суми грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, і за відпустки, зароблені за період з 01.01.2024 по 17.02.2024, а потім їх підсумуємо.

1. Грошова компенсація за 71 календарний день відпусток, зароблених по 31.12.2023.

З розрахункового періоду для нарахування грошової компенсації за 71 календарний день відпусток, зароблених по 31.12.2023, який включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року, на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100 виключаються наступні періоди:

– з 01.01.2023 по 02.02.2023 (33 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до 6 років (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2023 по 30.04.2023 (30 к. д.) — простій не з вини працівниці з нарахуванням оплати за час простою в розмірі 2/3 окладу;

– з 01.05.2023 по 31.05.2023 (31 к. д.) — призупинення дії трудового договору.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року), які включаються до розрахунку:

365 к. д. – 33 к. д. – 31 к. д. – 30 к. д. – 31 к. д. = 240 к. д.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

7200 грн (зарплата за лютий) + 56 000 грн (зарплата за червень – грудень) = 63 200 грн

Середньоденна заробітна плата:

63 200 грн : 240 к. д. = 263,33 грн

Сума грошової компенсації за 71 к. д. відпусток, зароблених по 31.12.2023:

263,33 грн х 71 к. д. відпустки = 18 696,43 грн

2. Грошова компенсація за 13 календарних днів відпусток, зароблених у 2024 році.

З розрахункового періоду для нарахування грошової компенсації за 13 календарних днів відпусток, зароблених у 2024 році, який включає останні 12 календарних місяців перед місяцем звільнення: лютий 2023 року – січень 2024 року, на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100 виключаються наступні періоди:

– з 01.02.2023 по 02.02.2023 (2 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до 6 років (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2023 по 30.04.2023 (30 к. д.) — простій не з вини працівниці з нарахуванням оплати за час простою в розмірі 2/3 окладу;

– з 01.05.2023 по 31.05.2023 (31 к. д.) — призупинення дії трудового договору.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (лютий 2023 року – січень 2024 року), які включаються до розрахунку:

365 к. д. – 2 к. д. – 31 к. д. – 30 к. д. – 31 к. д. = 271 к. д.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

7200 грн (зарплата за лютий 2023 року) + 56 000 грн (зарплата за червень – грудень 2023 року) + 8500 грн (зарплата за січень 2024 року) = 71 700 грн

Середньоденна заробітна плата:

71 700 грн : 271 к. д. = 264,58 грн

Сума грошової компенсації за 13 к. д. відпусток, зароблених у 2024 році:

264,58 грн х 13 к. д. відпустки = 3439,54 грн

3. Загальна сума грошової компенсації за невикористані відпустки.

Враховуючи, що сума грошової компенсації за 71 к. д. відпусток, зароблених по 31.12.2023, становить 18 696,43 грн, а сума грошової компенсації за 13 к. д. відпусток, зароблених у 2024 році, становить 3439,54 грн, визначимо загальну суму грошової компенсації, яку потрібно виплатити працівниці при звільненні за всі невикористані дні відпусток:

18 696,43 + 3439,54 = 22 135,97 грн

ПРИКЛАД 6

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівниці,
яка весь 2023 рік перебувала у відпустці без збереження заробітної плати

Використовуємо дані прикладу 3 (див. вище): працівницю прийнято на роботу 10.01.2022, а 15.03.2024 вона звільняється за власним бажанням. Станом на день звільнення вона має право на 51 календарний день щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, і на 6 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої за відпрацьований період з 01.01.2024 по 15.03.2024. Оклад працівниці протягом 2023 року становив 6500 грн, з 1 січня 2024 року становить 6800 грн.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 51 календарний день щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 6 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої за відпрацьований період з 01.01.2024 по 15.03.2024, включає останні 12 календарних місяців перед місяцем виплати грошової компенсації (місяцем звільнення): березень 2023 року – лютий 2024 року.

У вищезазначених розрахункових періодах (протягом січня 2023 року – лютого 2024 року) у працівниці відбулися наступні події:

– з 01.01.2023 по 31.12.2023 (365 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.01.2024 по 29.02.2024 — робота у звичайному режимі з відпрацюванням всіх робочих днів за графіком роботи і нарахуванням заробітної плати за кожний місяць (січень і лютий) в розмірі мінімальної заробітної плати — 7100 грн.

Обчислимо окремо суми грошової компенсації за відпустку, зароблену по 31.12.2023, і за відпустку, зароблену за період з 01.01.2024 по 15.03.2024, а потім їх підсумуємо.

1. Грошова компенсація за 51 календарний день відпустки, заробленої по 31.12.2023.

Протягом усього 2023 року працівниця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136), період якої виключається з розрахункового періоду (січень – грудень 2023 року) на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100, і у працівниці не було заробітку. Оскільки у працівниці немає розрахункового періоду (немає заробітку в розрахунковому періоді), обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації здійснюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 цього Порядку № 100 (абз. восьмий п. 2 Порядку № 100).

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100).

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Для нарахування грошової компенсації за відпустку, зароблену по 31.12.2023, на нашу думку, потрібно використовувати розміри посадового окладу та мінімальної заробітної плати, встановлені у 2023 році, оскільки цього вимагає абзац другий пункту 2 Порядку № 100: «обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році», тобто часом розрахунку є 2023 рік, хоча, на думку Мінекономіки²⁶, в цій ситуації потрібно використовувати посадовий оклад, встановлений в місяці звільнення працівника — місяці 2024 року (отже, рішення за роботодавцем).

Таким чином, оскільки у працівниці у 2023 році не було заробітної плати і в неї немає розрахункового періоду, обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за відпустку, зароблену по 31.12.2023, здійснюється з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, встановлених, на нашу думку, у 2023 році (а не в місяці звільнення у 2024 році), залежно від того, яка величина більше.

Оскільки у 2023 році посадовий оклад працівниці був менше мінімальної заробітної плати (6500 грн < 6700 грн), то середня заробітна плата обчислюється з мінімальної заробітної плати на час розрахунку — 6700 грн (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100). При цьому, оскільки працівниця весь 2023 рік перебувала у трудових відносинах з підприємством, кількість місяців розрахункового періоду дорівнює 12 (січень – грудень 2023 року).²⁷

Умовна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року):

6700 грн х 12 місяців = 80 400 грн

Середньоденна заробітна плата:

80 400 грн : 365 к. д. = 220,27 грн

Сума грошової компенсації за 51 к. д. відпустки, заробленої по 31.12.2023:

220,27 грн х 51 к. д. відпустки = 11 233,77 грн

2. Грошова компенсація за 6 календарних днів відпустки, заробленої у 2024 році.

З розрахункового періоду для нарахування грошової компенсації за 6 к. д. відпустки, заробленої у 2024 році, який включає останні 12 календарних місяців перед місяцем звільнення: березень 2023 року – лютий 2024 року (366 к. д.), на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100 виключається період з 01.03.2023 по 31.12.2023 (306 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (березень 2023 року – лютий 2024 року), які включаються до розрахунку:

366 к. д. – 306 к. д. (відпустка без збереження зарплати) = 60 к. д.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

7100 грн (зарплата за січень) + 7100 грн (зарплата за лютий) = 14 200 грн

Середньоденна заробітна плата:

14 200 грн : 60 к. д. = 236,67 грн

Сума грошової компенсації за 6 к. д. відпустки, заробленої у 2024 році:

236,67 грн х 6 к. д. відпустки = 1420,02 грн

3. Загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи, що сума грошової компенсації за 51 календарний день відпустки, заробленої по 31.12.2023, становить 11 233,77 грн, а сума грошової компенсації за 6 календарних днів відпустки, заробленої у 2024 році, становить 1420,02 грн, визначимо загальну суму грошової компенсації, яку потрібно виплатити працівниці при звільненні за всі невикористані дні щорічної основної відпустки:

11 233,77 + 1420,02 = 12 653,79 грн

ПРИКЛАД 7

Виплата грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні працівника,
з яким з квітня 2022 року призупинено трудовий договір

Працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється за власним бажанням 16.02.2024. В період з 01.04.2022 по день звільнення з ним призупинено трудовий договір (ст. 13 Закону № 2136). На момент звільнення працівник має право на 10 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023. Фактично працівник не використав 6 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік, який він повністю відпрацював, — з 03.02.2021 по 02.02.2022 і не використав 4 календарних дні щорічної основної відпустки за робочий рік з 03.02.2022 по 02.02.2023, в якому він повністю відпрацював лише 2 місяці, — з 03.02.2022 по 31.03.2022). За період з 01.04.2022 по 16.02.2024 працівник не має права на щорічну основну відпустки, оскільки період призупинення трудового договору не включається до стажу роботу, що дає право на вказану відпустку. Оклад за посадою працівника у 2023 році становив 7000 грн, з 1 січня 2024 року становить 7500 грн.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

Оскільки протягом усього 2023 року з працівником було призупинено трудовий договір, а період призупинення трудового договору виключається з розрахункового періоду на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100, то у працівника немає розрахункового періоду (немає заробітку в розрахунковому періоді). В цьому випадку обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації здійснюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 Порядку № 100 (абз. восьмий п. 2 Порядку № 100).

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за відпустку, зароблену по 31.12.2023, здійснюється з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, встановлених, на нашу думку, у 2023 році (а не в місяці звільнення, який припадає на 2024 рік, — аргументацію див. у прикладі 6), залежно від того, яка величина більше.

Враховуючи, що у 2023 році посадовий оклад працівника був більше мінімальної заробітної плати (7000 грн > 6700 грн), середня заробітна плата обчислюється з посадового окладу — 7000 грн (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100). При цьому, оскільки працівник весь 2023 рік перебував у трудових відносинах з підприємством, кількість місяців розрахункового періоду дорівнює 12 (січень – грудень 2023 року).

Умовна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року):

7000 грн х 12 місяців = 84 000 грн

Середньоденна заробітна плата:

84 000 грн : 365 к. д. = 230,14 грн

Сума грошової компенсації за 10 к. д. відпустки:

230,14 грн х 10 к. д. відпустки = 2301,40 грн

ПРИКЛАД 8

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника,
який відпрацював лише два повних місяці

Працівника прийнято на роботу 01.12.2023, а 09.02.2024 він звільняється. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівника за відпрацьований робочий рік становить 24 календарних дні. Поточний робочий рік працівника триває з 01.12.2023 по 30.11.2024 (включає 366 к. д.). Оклад працівника в грудні 2023 року — 8000 грн, з 1 січня 2024 року — 8500 грн. У період з 01.12.2023 по 09.02.2024 (день звільнення) працівник відпрацював усі робочі дні, встановлені графіком роботи, тому отримав заробітну плату за грудень в розмірі окладу — 8000 грн, за січень в розмірі окладу — 8500 грн.

Обчислимо окремо суми грошової компенсації за відпустку, зароблену по 31.12.2023, і за відпустку, зароблену за період з 01.01.2024 по 09.02.2024, а потім їх підсумуємо.

1. Грошова компенсація за відпустку, зароблену по 31.12.2023.

Спочатку визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за відпрацьований період з 01.12.2023 по 31.12.2023.

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 01.12.2023 по 31.12.2023, включає 31 календарний день.

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день:

24 к. д. відпустки : 366 к. д. = 0,0656 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 01.12.2023 по 31.12.2023:

0,0656 к. д. х 31 к. д. = 2 к. д.

Таким чином, станом на 31.12.2023 працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 2 календарних дні.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 2 календарних дні щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, включає 1 календарний місяць — грудень 2023 року, який має 31 календарний день.

Оскільки заробітна плата в розрахунковому періоді включає лише заробітну плату за грудень, яка становить 8000 грн (оклад), середньоденна заробітна плата дорівнює:

8000 грн : 31 к. д. = 258,06 грн

Сума грошової компенсації за 2 к. д. відпустки, заробленої по 31.12.2023:

258,06 грн х 2 к. д. відпустки = 516,12 грн

2. Грошова компенсація за відпустку, зароблену у 2024 році.

Спочатку визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за відпрацьований період з 01.01.2024 по 09.02.2024 (день звільнення).

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 01.01.2024 по 09.02.2024 (день звільнення), становить:

31 к. д. (січень) + 9 к. д. (лютий) = 40 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 01.01.2024 по 09.02.2024:

0,0656 к. д. х 40 к. д. = 2,6 ≈ 3 к. д.

Таким чином, у 2024 році працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 3 календарних дні.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 3 календарних дні щорічної основної відпустки, заробленої з 01.01.2024 по 09.02.2024, включає 2 календарні місяці: грудень 2023 року – січень 2024 року.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. (грудень) + 31 к. д. (січень) = 62 к. д.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

8000 грн (зарплата за грудень) + 8500 грн (зарплата за січень) = 16 500 грн

Середньоденна заробітна плата:

16 500 грн : 62 к. д. = 266,13 грн

Сума грошової компенсації за 3 к. д. відпустки, заробленої у 2024 році:

266,13 грн х 3 к. д. відпустки = 798,39 грн

3. Загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи, що сума грошової компенсації за 2 календарних дні відпустки, заробленої по 31.12.2023, становить 516,12 грн, а сума грошової компенсації за 3 календарних дні відпустки, заробленої у 2024 році, становить 798,39 грн, визначимо загальну суму грошової компенсації, яку потрібно виплатити працівнику при звільненні за всі невикористані дні щорічної основної відпустки:

516,12 + 798,39 = 1314,51 грн

ПРИКЛАД 9

Виплата грошової компенсації при звільненні працівника,
якщо ним відпрацьовано менше ніж календарний місяць

Працівника прийнято на роботу 08.01.2024, а вже 29.02.2024 він звільняється. Тривалість відпустки за посадою працівника — 26 календарних днів. Поточний робочий рік працівника триває з 08.01.2024 по 07.01.2025 (включає 366 к. д.). Оклад працівника — 7500 грн.

Спочатку визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за відпрацьований період з 08.01.2024 по 29.02.2024 (день звільнення).

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 08.01.2024 по 29.02.2024 (день звільнення), становить:

24 к. д. (січень) + 29 к. д. (лютий) = 53 к. д.

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день:

26 к. д. відпустки : 366 к. д. = 0,071 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 08.01.2024 по 29.02.2024:

0,071 к. д. х 53 к. д. = 3,8 ≈ 4 к. д.

Місяць звільнення працівника не є місяцем розрахункового періоду, навіть якщо такий місяць відпрацьований повністю і працівник звільняється в останній календарний день такого місяця. Оскільки у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця до місяця звільнення, то в нього відсутній розрахунковий період, відповідно, середня заробітна плата обчислюється виходячи з встановленого йому посадового окладу (абз. восьмий п. 2, абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Розмір посадового окладу працівника більше розміру мінімальної заробітної плати (7500 грн > 7100 грн), тому середня заробітна плата обчислюється з установленого розміру посадового окладу — 7500 грн (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100).

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100). В даному випадку умовний розрахунковий період включає останні 12 календарних місяців (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Умовна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді:

7500 грн х 12 місяців = 90 000 грн

Середньоденна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді:

90 000 грн : 365 к. д. = 246,58 грн

Сума грошової компенсації:

246,58 грн х 4 к. д. = 986,32 грн

ПРИКЛАД 10

Виплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку
на дітей за 2021–2023 роки при звільненні працівниці

Працівниця, прийнята на роботу 14.06.2021, звільняється 23.02.2024 за власним бажанням. Перед звільненням їй надано всі невикористані дні щорічної відпустки. У працівниці станом на 2023 рік було двоє дітей віком до 15 років (перша дитина народилася у 2007 році, друга — у 2012 році), але жодного разу за час роботи на підприємстві вона не скористалася своїм правом на додаткову відпустку на дітей. Як один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років (чоловік працівниці не користувався правом на додаткову відпустку на дітей за місцем своєї роботи), вона має право на таку відпустку за 2021–2023 роки тривалістю по 10 календарних днів за кожний календарний рік. У 2023 році старшій дитині працівниці виповнилося 16 років, тому у 2024 році вона вже не має права на додаткову відпустку на дітей. Загальна тривалість додаткової відпустки на дітей за 2021–2023 роки становить 30 (10 к. д. х 3 роки) календарних днів, за які працівниці при звільненні виплачується грошова компенсація.

Оскільки на додаткові відпустки на дітей за 2021–2023 роки тривалістю 30 календарних днів працівниця набула право станом на 31.12.2023, то розрахунковий період для нарахування за них грошової компенсації включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

У 2023 році у працівниці немає періодів, які виключаються з розрахункового періоду, тому останній включає 365 календарних днів, а заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року) становить 107 584,39 грн.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

107 584,39 грн : 365 к. д. = 294,75 грн

Сума грошової компенсації:

294,75 грн х 30 к. д. = 8842,50 грн

Отже, при звільненні працівниці має бути виплачена грошова компенсація за 30 календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей в сумі 8842,50 грн.

ПРИКЛАД 11

Виплата грошової компенсації на підставі заяви працівника, який не використав частину щорічної відпустки

За посадою працівника передбачена щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів. За поточний робочий рік (з 01.03.2023 по 29.02.2024) працівник використав 24 календарні дні щорічної основної відпустки в період з 3 по 26 липня 2023 року. Працівник 01.03.2024 написав заяву з проханням виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 6 (30 – 24) календарних днів щорічної основної відпустки, на підставі якої керівником підприємства 04.03.2024 видано наказ про виплату працівнику грошової компенсації.

Спочатку визначимо, на яку кількість календарних днів щорічної основної відпустки за поточний робочий рік працівник набув право на 31.12.2023.

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 01.03.2023 (початок робочого року) по 31.12.2023, становить:

31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) + 30 к. д. (вересень) + 31 к. д. (жовтень) + 30 к. д. (листопад) + 31 к. д. (грудень) = 306 к. д.

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день:

30 к. д. відпустки : 366 к. д. = 0,082 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 01.03.2023 по 31.12.2023:

0,082 к. д. х 306 к. д. = 25,1 ≈ 25 к. д.

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 01.01.2024 по 29.02.2024 (кінець робочого року), становить:

31 к. д. (січень) + 29 к. д. (лютий) = 60 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 01.01.2024 по 29.02.2024:

0,082 к. д. х 60 к. д. = 4,9 ≈ 5 к. д.

Таким чином, з 25 календарних днів щорічної основної відпустки, зароблених в періоді з 01.03.2023 по 31.12.2023, працівник у липні 2023 року використав 24 календарні дні відпустки, а невикористаним з них є 1 (25 – 24) календарний день відпустки. Решта — 5 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки є заробленими у 2024 році.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 1 невикористаний календарний день щорічної основної відпустки, зароблений по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 5 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки, зароблених у 2024 році, включає останні 12 календарних місяців перед місяцем виплати грошової компенсації (березнем 2024 року): березень 2023 року – лютий 2024 року.

Обчислимо окремо суми грошової компенсації за 1 невикористаний календарний день щорічної основної відпустки, зароблений по 31.12.2023, і за 5 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки, зароблених у 2024 році, а потім їх підсумуємо.

1. Грошова компенсація за 1 календарний день щорічної основної відпустки, зароблений по 31.12.2023.

У 2023 році у працівника немає періодів, які виключаються з розрахункового періоду, тому останній включає 365 календарних днів, а заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року) становить 115 632,48 грн.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

115 632,48 грн : 365 к. д. = 316,80 грн

Сума грошової компенсації за 1 к. д. відпустки, зароблений по 31.12.2023:

316,80 грн х 1 к. д. = 316,80 грн

2. Грошова компенсація за 5 календарних днів щорічної основної відпустки, зароблених у 2024 році.

Оскільки грошова компенсації за 5 календарних днів щорічної основної відпустки, зароблених в періоді з 01.01.2024 по 29.02.2024, виплачується в березні 2024 року, то розрахунковий період включає останні 12 календарних місяців перед місяцем виплати грошової компенсації: березень 2023 року – лютий 2024 року. В цьому розрахунковому періоді у працівника немає періодів, які виключаються з розрахункового періоду, тому останній включає 366 календарних днів, а заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (березень 2023 року – лютий 2024 року) становить 121 735,96 грн.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

121 735,96 грн : 366 к. д. = 332,61 грн

Сума грошової компенсації за 5 к. д. відпустки, зароблених у 2024 році:

332,61 грн х 5 к. д. відпустки = 1663,05 грн

3. Загальна сума грошової компенсації за невикористану частину відпустки.

Враховуючи, що сума грошової компенсації за 1 календарний день відпустки, зароблений по 31.12.2023, становить 316,80 грн, а сума грошової компенсації за 5 календарних днів відпустки, зароблених у 2024 році, становить 1663,05 грн, визначимо загальну суму грошової компенсації, яку потрібно виплатити працівнику за невикористані дні щорічної основної відпустки:

316,80 + 1663,05 = 1979,85 грн

_____________________________________________________________________________

Оподаткування грошової компенсації за невикористану відпустку

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) і деталізована в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Згідно зі статтею 2 Закону про оплату праці до додаткової заробітної плати належать, зокрема, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Чинним законодавством, а саме статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки, передбачена виплата грошової компенсації за невикористану відпустку у вищерозглянутих випадках. Отже, така компенсація є гарантійною виплатою, тому на підставі статті 2 Закону про оплату праці вона належить до додаткової заробітної плати.

У підпункті 2.2.12 Інструкції № 5 також зазначено, що суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, як оплата за невідпрацьований час належать до додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, з грошової компенсації за невикористану відпустку як складової заробітної плати (ФОП) в загальному порядку сплачуються єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.²⁸

Грошова компенсація, що виплачується працівнику під час роботи або при звільненні, відображається у кварталі і в місяці її нарахування (виплати) у складі заробітної плати як в додатку 1, так і в додатку 4ДФ Податкового розрахунку.²⁹ Для відображення в додатку 1 Податкового розрахунку грошової компенсації окремого коду застрахованої особи або окремого коду типу нарахувань не передбачено («відпускна» грошова компенсація — це не відпускні).

Звертаємо увагу на такий нюанс: на думку ДПСУ (ДФСУ)³⁰, якщо грошова компенсація нараховується і виплачується працівникові після його звільнення (після його смерті), то ЄСВ на неї не нараховується, оскільки роботодавець вже не є страхувальником (відповідно і платником ЄСВ) по відношенню до колишнього працівника (трудові відносини припинено).

Безумовно роботодавцям сподобається такий висновок податківців, оскільки можна зекономити на сплаті ЄСВ. Але норми законодавства свідчать про інше.

По-перше, грошова компенсація може бути нарахована і виплачена лише роботодавцем працівнику (за наявності трудових відносин між сторонами), тобто лише страхувальником застрахованій особі. Якщо між сторонами немає трудових відносин, то немає й обов’язку нараховувати грошову компенсацію.

По-друге, грошова компенсація, як зазначалося вище, є гарантійною і компенсаційною виплатою, що належить до додаткової заробітної плати (ст. 2 Закону про оплату праці, пп. 2.2.12 Інструкції № 5).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі – Закон № 2464) визначено, що для роботодавців базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці.

Таким чином, Закон № 2464 чітко визначає, що ЄСВ сплачується зі всіх складових заробітної плати, і не містить норм, які дозволяють не сплачувати ЄСВ з будь-яких складових заробітної плати у випадку, коли їх нараховано і виплачено після звільнення працівника.

Єдиний нюанс — відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2464 якщо після звільнення з роботи особі нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

На нашу думку, частина 2 статті 7 Закону № 2464 лише визначає особливий механізм визначення бази нарахування ЄСВ в місяцях, за які після звільнення працівнику нараховано «зарплатні» виплати за відпрацьований час. До «зарплатних» виплат за відпрацьований час, які розподіляються по місяцях, за які вони нараховані, зазвичай належать виробничі премії, річна винагорода, індексація, оскільки вони виплачуються за конкретні відпрацьовані місяці. «Зарплатні» виплати за невідпрацьований час, до яких згідно з підпунктом 2.2.12 Інструкції № 5 належить і грошова компенсація, з метою визначення бази нарахування ЄСВ не підлягають розподілу по місяцях, а є базою нарахування ЄСВ в місяці нарахування таких «зарплатних» виплат. Тобто частина 2 статті 7 Закону № 2464 не звільняє від сплати ЄСВ «зарплатні» виплати за невідпрацьований час. Але податківці, посилаючись саме на частину 2 статті 7 Закону № 2464, роблять висновок, що якщо після звільнення особі нараховано заробітну плату за невідпрацьований час (зокрема, грошову компенсацію, оплату простою), то ЄСВ не нараховується. Але такий висновок (саме таку норму) не містять ані частина 2 статті 7 Закону № 2464, ані інші підзаконні нормативно-правові акти.

Таким чином, незважаючи на те що грошова компенсація є заробітною платою (при цьому незалежно від того, коли вона нарахована і виплачена), про що зробив висновок і Верховний Суд в постанові від 04.04.2023 (у справі № 640/8348/21), податківці вважають, що з нарахованої після звільнення працівника грошової компенсації ЄСВ не сплачується.

Як наслідок зазначеного висновку податківців, маємо таку ситуацію:

1. Якщо роботодавець в день звільнення працівника нараховує і виплачує всі належні йому суми, в тому числі виплачує грошову компенсацію, тобто роботодавець сумлінно виконує свої обов’язки, передбачені статтею 116 КЗпП, то він має сплатити ЄСВ з грошової компенсації.

2. Якщо роботодавець в день звільнення працівника нараховує, але не виплачує йому грошову компенсацію, то він має сплатити ЄСВ з грошової компенсації не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем її нарахування (місяцем звільнення працівника).

3. Якщо роботодавець в день звільнення працівника не нараховує і не виплачує йому грошову компенсацію, тобто роботодавець порушує законодавство про працю (статтю 116 КЗпП), а нараховує і виплачує грошову компенсацію лише після звільнення працівника, то він звільняється від сплати ЄСВ з грошової компенсації.

На нашу думку, останнього бути не повинно, тобто з будь-якої «зарплатної» виплати роботодавець має сплатити ЄСВ незалежно від того, коли він її нарахував і виплатив. Інакше роботодавці для уникнення сплати ЄСВ можуть при звільненні зовсім не нараховувати і не виплачувати працівникам «зарплатні» виплати за невідпрацьований час (зокрема, грошову компенсацію, оплату простою), а робити це лише після звільнення працівника, коли роботодавець вже не несе щодо нього обов’язку страхувальника, а відповідно і платника ЄСВ.

Врахування грошової компенсації при нарахуванні «середньозарплатних» виплат

Сума грошової компенсації за невикористану відпустку як одноразова виплата не враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження (для нарахування всіх «середньозарплатних» виплат, що обчислюються) згідно з Порядком № 100, в т. ч. при розрахунку відпускних (пп. «б» п. 4 Порядку № 100).

Оскільки грошова компенсація за невикористану відпустку, як зазначалося вище, відповідно до Інструкції № 5 належить до ФОП (заробітної плати) і з її суми сплачується ЄСВ, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат (в т. ч. «лікарняних» і «декретних»), що розраховуються згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.