Разъяснение Южного межрегионального управления Гоструда «Совместительство и совмещение — особенности применения и отличия» от 10.11.2023Роз’яснення Південного міжрегіонального управління Держпраці «Сумісництво і суміщення — особливості застосування та відмінності» від 10.11.2023

ЮЖНОЕ МЕЖРЕГИОНАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЫ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 10.11.2023

Совместительство и совмещение — особенности применения и отличия

Законодательством Украины определено, что работник имеет право реализовать свои способности к производительному и творческому труду путем заключения трудового договора на одном или одновременно на нескольких предприятиях, в учреждениях, организациях, если иное не предусмотрено законодательством, коллективным договором или соглашением сторон.

В сфере трудовых отношений существуют такие понятия как совместительство и совмещение и их довольно часто путают, поэтому рассмотрим присущие им отличия.

Согласно статье 102-1 КЗоТ Украины совместительством считается выполнение работником, кроме основной, другой оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же или ином предприятии, в учреждении, организации или у работодателя – физического лица. Работники, работающие по совместительству, получают заработную плату за фактически выполненную работу.

На практике совместительство делят на внешнее и внутреннее.

При внешнем совместительстве работа выполняется на другом предприятии или у субъекта предпринимательства (не по основному месту работы).

При внутреннем совместительстве работа выполняется на том же предприятии, где работник работает как основной работник и как совместитель, но работу по совместительству выполняет в свободное от основной работы время. Учет рабочего времени по совместительству ведется отдельно от учета рабочего времени по основной должности.¹

Поскольку с совместителем как внутренним, так и внешним заключается отдельный трудовой договор, следует помнить о необходимости подачи уведомления о принятии работника на работу в налоговую службу.

Под понятием совмещение понимают выполнение работником на том же предприятии, в учреждении, организации наряду со своей основной работой, обусловленной трудовым договором, дополнительной работы по другой профессии (должности) или обязанности временно отсутствующего работника без освобождения от своей основной работы.

То есть совмещение — один из способов привлечения уже трудоустроенного работника к выполнению обязанностей по другой (отличной от занимаемой) вакантной должности в пределах ранее заключенного трудового договора. Работа осуществляется на том же предприятии в основное рабочее время в тот же промежуток рабочего времени, что отведен для основной работы за счет увеличения интенсивности труда и объема выполняемой работы при неизменной продолжительности рабочего времени, как правило, в пределах той же категории персонала, к которой относится данный работник. При этом отдельный трудовой договор с работником не заключается, только издается приказ о допуске работника к работе по совмещению и устанавливается доплата к основной заработной плате.

Размеры доплат за совмещение профессий (должностей) или выполнение обязанностей временно отсутствующего работника согласно части второй статьи 105 КЗоТ Украины устанавливаются на условиях, предусмотренных в коллективном договоре.

Работа по совмещению в табеле учета использования рабочего времени не отражается. Запись о работе по совмещению в трудовую книжку работника не вносится.²

Предпосылкой как для совмещения профессий (должностей), так и для совместительства является наличие в штатном расписании вакантной должности. При отсутствии вакансии совмещение или совместительство невозможны.

Таким образом, работа по совместительству — это выполнение работы в дополнительное время (свободное от основной работы), а работа по совмещению осуществляется в тот же промежуток рабочего времени, отведенный для основной работы.

ПІВДЕННЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 10.11.2023

Сумісництво і суміщення — особливості застосування та відмінності

Законодавством України визначено, що працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iнше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторiн.

У сфері трудових відносин існують такі поняття як сумісництво і суміщення і їх доволі часто плутають, а тому розглянемо притаманні їм відмінності.

Відповідно до статті 102-1 КЗпП України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи. Працівники які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

На практиці сумісництво поділяють на зовнішнє та внутрішнє.

При зовнішньому сумісництві робота виконується на іншому підприємстві чи в суб’єкта підприємництва (не за основним місцем роботи).

При внутрішньому сумісництві робота виконується на тому самому підприємстві, де працівник працює як основний працівник і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час. Облік робочого часу за сумісництвом ведеться окремо від обліку робочого часу за основною посадою.¹

Оскільки із сумісником як внутрішнім так і зовнішнім укладається окремий трудовий договір, варто пам’ятати про необхідність подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до податкової служби.

Під поняттям суміщення розуміють виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Тобто, суміщення — один зі способів залучення вже працевлаштованого працівника до виконання обов’язків за іншою (відмінною від обійманої) вакантною посадою в межах раніше укладеного трудового договору. Робота здійснюється на тому самому підприємстві в основний робочий час у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи при незмінній тривалості робочого часу, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням та встановлюється доплата до основної заробітної плати.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника згідно з частиною другою статті 105 КЗпП України встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Робота за суміщенням у табелі обліку використання робочого часу не відображається. Запис про роботу за суміщенням до трудової книжки працівника не вноситься.²

Передумовою як для суміщення професій (посад), так і для сумісництва є наявність у штатному розписі вакантної посади. За відсутності вакансії суміщення або сумісництво неможливі.

Таким чином, робота за сумісництвом — це виконання роботи в додатковий час (вільний від основної роботи), а робота за суміщенням здійснюється в той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи.