Наслідки відсторонення працівника від роботи при наданні відпусток та нарахуванні «середньозарплатних» виплат

Насамперед, нагадаємо, що відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) допускається у разі:

• появи на роботі в нетверезому стані;
• появи на роботі у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів;
• відмови або ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
• в інших випадках, передбачених законодавством.

Детально про відсторонення працівників від роботи у вищевказаних випадках, у тому числі через відмову або ухилення проходити вакцинацію від COVID-19 під час карантину працівників визначених організацій, а також про виплати, на які працівники мають право в період відсторонення від роботи, розказано у статті¹ попереднього номера журналу.

Оскільки строк відсторонення працівника від роботи встановлюється до усунення причин, що його зумовили, то рано чи пізно працівник знову допускається до роботи та отримує всі права і гарантії, передбачені трудовим законодавством, у тому числі йому надаються всі відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та колективним (трудовим) договором.

Надання працівнику, який відсторонявся від роботи, відпусток після допуску до роботи

При наданні працівнику будь-яких видів відпусток, крім щорічних, не має значення тривалість роботи працівника на підприємстві. Тому соціальні, навчальні, творчі відпустки, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам, які раніше відсторонялися від роботи, повної тривалості.

Для отримання щорічних основної та додаткової відпусток працівник повинен мати стаж роботи, що дає право на отримання основної та додаткової відпусток (далі — «відпускний» стаж).

Періоди, які включаються до «відпускного» стажу, визначено статтею 82 КЗпП та статтею 9 Закону про відпустки. Аналіз норм зазначених статей дозволяє зробити висновок, що період відсторонення працівника від роботи, зазначений у наказі роботодавця, не включається до «відпускного» стажу. Тому за період відсторонення працівника від роботи щорічні основна та додаткова відпустки не надаються.

ПРИКЛАД 1

Визначення тривалості щорічної відпустки, якщо працівник був відсторонений
від роботи у поточному робочому році

Працівнику за поточний робочий рік з 07.02.2022 надається щорічна основна відпустка повної тривалості, яку необхідно визначити (до цього часу частина зазначеної відпустки за поточний робочий рік працівнику не надавалася). За посадою працівника тривалість щорічної основної відпустки становить 28 календарних днів (далі — к. д.). Робочий рік у працівника триває з 16.02.2021 по 15.02.2022. У зазначеному робочому році працівник був відсторонений від роботи через невакцинацію від COVID-19 у період з 09.12.2021 по 09.01.2022, що включає 31 календарний день (працівник вакцинувався 09.01.2022 та з 10.01.2022 був допущений до роботи). Усі інші періоди робочого року, в тому числі період перебування у щорічній основній відпустці з 07.02.2022 по 15.02.2022, включаються до «відпускного» стажу працівника для отримання щорічної основної відпустки.

Нагадаємо, що всього у календарному році 11 святкових і неробочих днів, які встановлені статтею 73 КЗпП. У більшості випадків і на робочий рік працівника припадає 11 святкових і неробочих днів. Святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП, до тривалості щорічної відпустки не включаються, тому і при розрахунку кількості календарних днів щорічної відпустки, на які працівник має право у робочому році, святкові та неробочі дні не враховуються.

Визначимо «відпускний» стаж працівника для отримання щорічної основної відпустки в поточному робочому році (з 16.02.2021 по 15.02.2022), що включає 365 к. д., враховуючи, що період відсторонення працівника від роботи, який тривав 31 к. д., не включається до «відпускного» стажу працівника:

365 к. д. – 31 к. д. = 334 к. д.

На зазначений «відпускний» стаж, який фактично складається з двох періодів роботи: до відсторонення від роботи (з 16.02.2021 по 08.12.2021) та після відсторонення від роботи (з 10.01.2022 по 15.02.2022), припадає 8 святкових і неробочих днів (далі — свят. д.): 8 березня, 1 травня, 2 травня, 9 травня, 20 червня, 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника у поточному робочому році (з 16.02.2021 по 15.02.2022) двома способами, кожен з яких дає однаковий підсумковий результат:

І спосіб:

(334 к. д. – 8 свят. д.) : (365 к. д. – 11 свят. д.) х 28 к. д. = 26 к. д.

ІІ спосіб:

28 к. д. : (365 к. д. – 11 свят. д.) х (334 к. д. – 8 свят. д.) = 26 к. д.,

де:

334 к. д. — стаж, що дає право на щорічну основну відпустку;

8 свят. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, що відповідає вищезазначеному стажу;

365 к. д. — кількість календарних днів у робочому році;

28 к. д. — тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівника.

Враховуючи вищенаведені розрахунки, за поточний робочий рік (з 16.02.2021 по 15.02.2022) працівнику з 07.02.2022 має бути надано щорічну основну відпустку тривалістю не 28 к. д., а 26 к. д., оскільки в цьому робочому році працівник відсторонявся від роботи на 31 календарний день (це скоротило його відпустку на 2 к. д.).

__________________________________________________________________________

Нарахування «середньозарплатних» виплат, що обчислюються згідно з Порядком № 100,
працівнику, який відсторонявся від роботи в розрахунковому періоді

При нарахуванні виплат, що розраховуються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), до яких належать оплата за час відпустки та грошова компенсація за невикористану відпустку (далі разом — відпускні), середній заробіток за час службового відрядження, виконання державних та громадських обов’язків, залучення працівників до виконання військових обов’язків, направлення на обстеження до медичних закладів, звільнення працівників-донорів від роботи, тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу, переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров’я, переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу, надання жінкам додаткових перерв для годування дитини, вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду, вихідна допомога та інші виплати, перелічені в пункті 1 зазначеного Порядку (далі — «середньозарплатні» виплати)², нас цікавить насамперед, чи виключається період (календарні дні) відсторонення працівника від роботи з розрахункового періоду.

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

До часу, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток, відноситься, зокрема, час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій статтями 25 та 26 Закону про відпустки (в тому числі у відпустці без збереження заробітної плати, що надається на період карантину), у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченій статтею 18 Закону про відпустки.

Норма абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 застосовується у випадках, коли працівник, використовуючи надані йому трудовим законодавством права та гарантії, не працював, внаслідок чого не отримував заробітної плати, при цьому з боку працівника немає порушення трудової дисципліни або трудових обов’язків, тобто немає вини працівника.

Відсторонити працівника від роботи роботодавець може за наявності вини працівника (наприклад, у разі появи його на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, при непроходженні обов’язкового медогляду без поважних причин, при ухиленні від навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони), так і у випадках, коли вини працівника немає, але через певні обставини та вимоги законодавства роботодавець зобов’язаний відсторонити працівника від роботи, наприклад, у разі невакцинації від COVID-19 в період карантину працівника підприємства, установи, організації, закладу, органу (далі разом — підприємство), включених до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.10.2021 № 2153 (далі — Перелік № 2153), або у разі відсторонення посадових осіб від роботи на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження у випадках, встановлених главою 14 «Відсторонення від посади» (статті 154–158) Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПКУ).

У першому випадку — відсторонення від роботи за наявності вини працівника — календарні (робочі) дні відсторонення працівника від роботи є невідпрацьованими днями не згідно із законодавством, а з вини працівника (він порушив трудову дисципліну або не виконав свої трудові обов’язки), тому такі календарні (робочі) дні не виключаються з розрахункового періоду.³ Те, що у зазначеному випадку роботодавець відстороняє працівника від роботи відповідно до норм статті 46 КЗпП, не дає підстав вважати, що працівник не працював згідно із законодавством з метою застосування норми абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100. Тобто вираз «працівника відсторонено від роботи згідно із законодавством» та вираз «працівник згідно із законодавством не працював» не є тотожними.

У другому випадку — відсторонення працівника від роботи без його вини, але через певні обставини та вимоги законодавства — період (календарні дні) відсторонення від роботи виключається з розрахункового періоду. До таких випадків відносяться, зокрема, відсторонення від роботи у разі невакцинації від COVID-19 в період карантину працівника підприємства, включеного до Переліку № 2153 ³, та відсторонення від роботи посадової особи на час досудового розслідування або судового провадження згідно з нормами КПКУ.⁴

Таким чином, виключати чи не виключати період (календарні дні) відсторонення працівника від роботи з розрахункового періоду, залежить від того, з якої причини працівник був відсторонений роботодавцем від роботи. Якщо така причина обумовлена виною працівника, то період відсторонення від роботи не виключається з розрахункового періоду. Якщо ж вини працівника немає, але він відсторонений від роботи через певні обставини та вимоги законодавства, то період відсторонення від роботи виключається з розрахункового періоду.

Вищенаведені висновки важливі, насамперед, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних, оскільки в цьому випадку для розрахунку використовуються не відпрацьовані, а календарні дні розрахункового періоду.

ПРИКЛАД 2

Нарахування відпускних, якщо період відсторонення працівника
від роботи не виключається з розрахункового періоду

Працівнику надається щорічна основна відпустка з 31.01.2022 тривалістю 10 календарних днів (далі — к. д.). У розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року) працівника в один з робочих днів — 05.06.2021 (понеділок) було відсторонено від роботи через вихід на роботу в стані алгокольного сп’яніння. Також працівника було відсторонено від роботи на 3 робочих дні з 11.08.2021 по 13.08.2021 (середа – п’ятниця), оскільки він своєчасно не пройшов без поважних причин медогляд, передбачений законодавством для його професії. Також працівник не виходив на роботу 2 робочих дні 04.10.2021 та 05.10.2021 (понеділок та вівторок), що було оформлено як прогул. У розрахунковому періоді заробітна плата працівника, яка враховується під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних, становить 85 347 грн.⁵

Один календарний (робочий) день відсторонення працівника від роботи через появу на роботі у нетверезому стані, 3 календарних (робочих) дні відсторонення працівника від роботи через непроходження обов’язкового медогляду та 2 календарних (робочих) дні прогулу не виключаються з розрахункового періоду, оскільки ці дні не відпрацьовані з вини працівника та не підпадають під дію норми абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року), що включаються до розрахунку:

365 к. д. – 11 свят. д. = 354 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

85 347 грн. : 354 к. д. = 241,09 грн.

Сума відпускних за 10 к. д. щорічної відпустки:

241,09 грн. х 10 к. д. = 2410,90 грн.

ПРИКЛАД 3

Нарахування відпускних, якщо період відсторонення працівника
від роботи виключається з розрахункового періоду

Працівнику надається щорічна основна відпустка з 14.02.2022 тривалістю 14 календарних днів (далі — к. д.). У розрахунковому періоді (лютий 2021 року – січень 2022 року) працівника через невакцинацію від COVID-19 під час карантину було відсторонено від роботи в період з 09.12.2021 по 09.01.2022, що включає 31 к. д. (працівник працює на підприємстві, включеному до Переліку № 2153). Крім того, працівник не працював у період з 08.01.2021 по 24.01.2021, оскільки в цей період йому надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину тривалістю 17 к. д. (ч. третя ст. 26 Закону про відпустки). У розрахунковому періоді заробітна плата працівника, яка враховується під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних, становить 105 278 грн.

Період відсторонення працівника від роботи через невакцинацію від COVID-19 під час карантину (з 09.12.2021 по 09.01.2022), що включає 31 к. д., та період відпустки без збереження заробітної плати (з 08.01.2021 по 24.01.2021) тривалістю 17 к. д., виключаються з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (лютий 2021 року – січень 2022 року), які включаються до розрахунку:

365 к. д. – 11 свят. д. – 31 к. д. – 17 к. д. = 306 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

105 278 грн. : 306 к. д. = 344,05 грн.

Сума відпускних за 14 к. д. щорічної відпустки:

344,05 грн. х 14 к. д. = 4816,70 грн.

ПРИКЛАД 4

Нарахування середнього заробітку за час підвищення кваліфікації,
якщо в розрахунковому періоді працівник відсторонявся від роботи

Працівник з 07.02.2022 по 04.03.2022 направлений на курси підвищення кваліфікації, за час яких за ним зберігається середній заробіток (ст. 122 КЗпП, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 № 695). Розрахунковий період для нарахування середнього заробітку включає останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю початку підвищення кваліфікації: грудень 2021 року – січень 2022 року. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, тому норма робочого часу становить: у грудні 2021 року — 22 робочих дні, у січні 2022 року — 19 робочих днів. Оклад працівника — 8000 грн.

У розрахунковому періоді через невакцинацію від COVID-19 під час карантину працівника було відсторонено від роботи в період з 09.12.2021 по 24.12.2021, що включає 12 робочих днів (працівник працює на підприємстві, включеному до Переліку № 2153).

У грудні 2021 року працівнику за відпрацьовані 10 із 22 робочих днів, передбачених графіком роботи на цей місяць, нараховано заробітну плату в сумі 3636,36 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 10 відпрац. д.). У січні 2022 року працівник відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи на цей місяць, тому отримав заробітну плату в розмірі окладу — 8000 грн.

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, що враховується при обчисленні середнього заробітку за час підвищення кваліфікації:

3636,36 грн. (зарплата за грудень) + 8000 грн. (зарплата за січень) = 11 636,36 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

10 відпрац. д. (грудень) + 19 відпрац. д. (січень) = 29 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

11 636,36 грн. : 29 відпрац. д. = 401,25 грн.

Середній заробіток за час підвищення кваліфікації (з 07.02.2022 по 04.03.2022), на який припадає 20 робочих днів за графіком роботи працівника:

401,25 грн. х 20 р. д. = 8025 грн.

ПРИКЛАД 5

Нарахування «відпускної» компенсації та вихідної допомоги при звільненні працівника,
який у розрахунковому періоді був відсторонений від роботи

Працівника звільняють за скороченням штату 31.01.2022. При звільненні йому виплачується грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку (далі — «відпускна» компенсація) та вихідна допомога у розмірі двох середніх місячних заробітків.

1. Визначення кількості календарних днів невикористаної відпустки, за які виплачується «відпускна» компенсація.

Робочий рік у працівника триває з 15.03.2021 по 14.03.2022. За цей робочий рік працівник не використав жодного календарного дня щорічної основної відпустки. У зазначеному робочому році працівника було відсторонено від роботи через невакцинацію від COVID-19 у період з 09.12.2021 по 31.01.2022 (день звільнення), що включає 53 календарні дні (працівник працює на підприємстві, включеному до Переліку № 2153). Всі інші періоди робочого року, крім періоду після звільнення, включаються до «відпускного» стажу працівника для отримання щорічної основної відпустки.

З «відпускного» стажу працівника виключається період його відсторонення від роботи через невакцинацію від COVID-19, тому «відпускний» стаж працівника на момент звільнення включає період з 15.03.2021 (початок робочого року) по 08.12.2021 (останній відпрацьований день перед відстороненням від роботи). На цей період припадає 269 календарних днів (далі — к. д.), у тому числі 7 святково-неробочих днів (далі — свят. д.). За посадою працівника тривалість щорічної основної відпустки становить 24 к. д.

Визначимо кількість календарних днів щорічної основної відпустки, на які працівник має право на момент звільнення, двома способами, кожен з яких дає однаковий підсумковий результат:

І спосіб:

(269 к. д. – 7 свят. д.) : (365 к. д. – 11 свят. д.) х 24 к. д. = 18 к. д.

ІІ спосіб:

24 к. д. : (365 к. д. – 11 свят. д.) х (269 к. д. – 7 свят. д.) = 18 к. д.

Таким чином, при звільненні працівнику необхідно виплатити «відпускну» компенсацію за невикористані 18 к. д. щорічної основної відпустки. На щорічну додаткову відпустку та додаткову відпустку на дітей працівник права не має.

2. Визначення суми «відпускної» компенсації.

Розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає останні 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення: січень – грудень 2021 року.

Оскільки через невакцинацію від COVID-19 працівника було відсторонено від роботи в період з 09.12.2021 по 31.01.2022 (день звільнення), то з розрахункового періоду для нарахування «відпускної» компенсації на підставі абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 виключається період відсторонення від роботи з 09.12.2021 по 31.12.2021, що включає 23 к. д., у тому числі 1 свят. д. (25 грудня).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року), що включаються до розрахунку:

365 к. д. – 10 свят. д. (без урахування святкового дня 25 грудня) – 23 к. д. (період відсторонення від роботи, включаючи святковий день 25 грудня) = 332 к. д.

У розрахунковому періоді працівнику нараховано дохід, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації (заробітна плата, «лікарняні»), у загальній сумі 97 583 грн.

Середньоденна заробітна плата:

97 583 грн. : 332 к. д. = 293,92 грн.

Сума «відпускної» компенсації за 18 к. д. невикористаної щорічної відпустки:

293,92 грн. х 18 к. д. = 5290,56 грн.

Таким чином, при звільненні працівнику необхідно виплатити «відпускну» компенсацію в сумі 5290,56 грн.

3. Визначення суми вихідної допомоги.

Розрахунковий період для нарахування вихідної допомоги включає останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення: листопад – грудень 2021 року. Оскільки на підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу і неділю, то норма робочого часу в листопаді та грудні становить по 22 робочих дні (далі — р. д.).

Враховуючи, що працівника через невакцинацію від COVID-19 було відсторонено від роботи з 09.12.2021 по 31.01.2022, з розрахункового періоду для нарахування вихідної допомоги виключається період відсторонення від роботи з 09.12.2021 по 31.12.2021. У листопаді працівник відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи на цей місяць, тому отримав заробітну плату в розмірі окладу — 8500 грн. У грудні працівник у період з 01.12.2021 по 08.12.2021 відпрацював 6 робочих днів, тому отримав заробітну плату за цей місяць у сумі 2318,18 грн. (8500 грн. : 22 р. д. х 6 відпрац. д.).

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, яка враховується для нарахування вихідної допомоги:

8500 грн. (зарплата за листопад) + 2318,18 грн. (зарплата за грудень) = 10 818,18 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

22 відпрац. д. (листопад) + 6 відпрац. д. (грудень) = 28 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

10 818,18 грн. : 28 відпрац. д. = 386,36 грн.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку № 100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства (працівника), встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. третій п. 8 Порядку № 100).

Враховуючи вищевикладене, визначимо середньомісячне число робочих днів за графіком роботи підприємства (працівника) в розрахунковому періоді (листопад – грудень 2021 року):

(22 р. д. (листопад) + 22 р. д. (грудень)) : 2 = 22 р. д.

Середня місячна заробітна плата:

386,36 грн. х 22 р. д. = 8499,92 грн.

Сума вихідної допомоги, що становить два середніх місячних заробітки:

8499,92 грн. х 2 = 16 999,84 грн.

Отже, при звільненні працівнику необхідно виплатити вихідну допомогу в сумі 16 999,84 грн.

________________________________________________________________________

Сплата ЄСВ та нарахування страхових виплат працівнику,
який відсторонявся від роботи у розрахунковому періоді

Якщо працівник повний календарний місяць не працював через відсторонення від роботи, і йому за цей місяць не нараховувалися доходи, які є базою нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), то за такий місяць роботодавець за працівника ЄСВ не сплачує (відсутня база нарахування ЄСВ), тому зазначений місяць до страхового стажу працівника не включається.

Якщо працівник (не інвалід) частину місяця був відсторонений від роботи, а частину місяця працював і отримав дохід, з якого сплачується ЄСВ, при цьому база нарахування ЄСВ в цьому місяці є меншою за мінімальну заробітну плату, то за такий місяць за працівника за основним місцем роботи роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ з мінімальної заробітної плати. У цьому випадку весь календарний місяць включається до страхового стажу працівника.

Якщо працівник повний календарний місяць не працював через відсторонення від роботи, але йому за цей місяць нараховано дохід, що є базою нарахування ЄСВ, в розмірі менше мінімальної заробітної плати, то за такий місяць за працівника за основним місцем роботи роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ з мінімальної заробітної плати. За цієї умови весь календарний місяць буде включено до страхового стажу працівника.

Як ми вже повідомляли⁶, за період тимчасової непрацездатності (у т. ч. при догляді за хворою дитиною), яка припала на період відсторонення працівника від роботи, оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності працівника, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомога з тимчасової непрацездатності, що надається за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі разом — «лікарняні»), працівнику не нараховуються⁷, а допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретні») у період відсторонення від роботи надається⁸ у повному обсязі.

Що стосується нарахування «лікарняних» та «декретних» після допуску працівника до роботи (закінчення періоду відсторонення від роботи), то відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі — поважні причини).⁹

Отже, при обчисленні середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» і «декретних» з розрахункового періоду виключаються лише періоди, не відпрацьовані з вищезазначених поважних причин. Оскільки до них відсторонення працівника від роботи не належить, то період відсторонення працівника від роботи (незалежно від причин) не виключається з розрахункового періоду.¹⁰

ПРИКЛАД 6

Нарахування «лікарняних», якщо в розрахунковому періоді працівник відсторонявся від роботи

Працівник хворів з 17.01.2022 по 28.01.2022 (12 календарних днів). Розрахунковий період для нарахування «лікарняних» включає останні 12 календарних місяців, що передують місяцю хвороби: січень – грудень 2021 року.

У розрахунковому періоді працівнику надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину з 08.01.2021 по 24.01.2021 тривалістю 17 календарних днів (далі — к. д.). Також працівник був відсторонений від роботи через невакцинацію від COVID-19 у період з 09.12.2021 по 20.12.2021, що включає 12 к. д. (20.12.2021 працівник вакцинувався і з 21.12.2021 допущений до роботи). Решту календарних (робочих) днів розрахункового періоду працівник відпрацював повністю.

У розрахунковому періоді працівнику нараховано дохід, з якого сплачено ЄСВ, у розмірі 107 256 грн. Загальний страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку (хвороби) становить 7 років («лікарняні» нараховуються у розмірі 70% середньої заробітної плати), страховий стаж протягом останніх 12 місяців (365 календарних днів) перед настанням страхового випадку (хвороби) — більше 6 місяців (обмеження в сумі «лікарняних» не застосовується).

Оскільки в розрахунковому періоді працівник не працював з поважної причини — перебував у відпустці без збереження заробітної плати, то період такої відпустки (17 к. д.) виключається з розрахункового періоду (п. 3 Порядку № 1266). Період відсторонення працівника від роботи (з 09.12.2021 по 20.12.2021) не є поважною причиною відсутності на роботі для нарахування «лікарняних», тому зазначений період не виключається з розрахункового періоду.

Кількість календарних днів, що враховуються в розрахунковому періоді:

365 к. д. – 17 к. д. (відпустка без збереження зарплати) = 348 к. д.

Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді:

107 256 грн. : 348 к. д. = 308,21 грн.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням страхового стажу працівника:

308,21 грн. х 70% = 215,75 грн.

Сума «лікарняних» за весь період хвороби:

215,75 грн. х 12 к. д. хвороби = 2589 грн.

__________________________________________________________________________

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) календарні дні відсторонення працівника від роботи окремо не відображаються (не плутати відсторонення від роботи з відпусткою без збереження заробітної плати, календарні дні якої відображаються в реквізиті 13 «Кількість календарних днів без збереження заробітної плати» додатка Д1 до Податкового розрахунку). Якщо працівник був відсторонений від роботи на весь календарний місяць, і доходи йому за цей місяць не нараховувалися, то такий працівник відображається у додатку Д1 за цей місяць в одному рядку без сум із зазначенням у реквізиті 14 «Кількість календарних днів перебування у трудових … відносинах … протягом звітного місяця» кількості календарних днів місяця, оскільки в період відсторонення від роботи трудові відносини продовжуються (не припиняються), при цьому у додатках 4ДФ та Д5 працівник не відображається.