Исправление ошибок в начислении заработной платыВиправлення помилок в нарахуванні заробітної плати

Статьей 43 Конституции Украины определено, что каждый имеет право на труд, на заработную плату не ниже определенной законом, а право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.

Указанные права гарантируются работникам положениями Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 № 108/95-ВР (далее — Закон об оплате труда).

Основание для выплаты и размеры заработной платы

В соответствии со статьей 21 Закона об оплате труда работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективным договором на основании заключенного трудового договора.

Из норм статьи 21 КЗоТ следует, что работник, заключивший трудовой договор с работодателем (работодателем – физическим лицом), обязуется выполнять работу, определенную этим договором, а работодатель обязуется выплачивать работнику заработную плату¹ и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы.

Заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу (ст. 94 КЗоТ, ст. 1 Закона об оплате труда).

Работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы (ст. 30 Закона об оплате труда).

При заключении работником трудового договора (контракта) работодатель доводит до его сведения условия оплаты труда, размеры, порядок и сроки выплаты заработной платы, основания, согласно которым могут осуществляться отчисления в случаях, предусмотренных законодательством (ст. 29 Закона об оплате труда).

Согласно статье 97 КЗоТ и статье 15 Закона об оплате труда формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным, отраслевыми (межотраслевыми) и территориальными соглашениями. Если коллективный договор на предприятии не заключен, работодатель обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), представляющим интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (далее — профсоюз предприятия).

Конкретные размеры тарифных ставок (окладов), сдельных расценок, должностных окладов работникам, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются работодателем с учетом вышеизложенных требований.

Размер заработной платы может быть ниже установленного трудовым договором и минимального размера заработной платы в случае невыполнения норм выработки, изготовления продукции, оказавшейся браком, и по другим предусмотренным действующим законодательством причинам, имевшим место по вине работника (ст. 21 Закона об оплате труда).

При невыполнении норм выработки не по вине работника оплата осуществляется за фактически выполненную работу (ст. 111 КЗоТ).

Работодатель не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами (ч. четвертая ст. 97 КЗоТ, ст. 22 Закона об оплате труда).

Уведомление работника о выплачиваемой заработной плате

В соответствии со статьей 110 КЗоТ и статьей 30 Закона об оплате труда при каждой выплате заработной платы работодатель должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который осуществляется оплата труда:

а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат;

б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы;

в) сумма заработной платы, которая подлежит выплате.

Вышеуказанные данные отражаются в «зарплатных» ведомостях. Типовая форма № П-6 «Расчетно-платежная ведомость работника», которая составляется на каждого работника, и типовая форма № П-7 «Расчетно-платежная ведомость (сводная)», в которой отражается общая информация о выплатах всем работникам предприятия, утверждены приказом Государственного комитета статистики Украины от 05.12.2008 № 489. При необходимости предприятия могут самостоятельно разработать и использовать формы «зарплатных» ведомостей, в которых отражаются вышеуказанные данные.

Типовая форма № П-6 «Расчетно-платежная ведомость работника» заполняется по итогам месяца (а не отдельно при выплате зарплаты за І и ІІ половины месяца), поэтому в ней отражается суммарная заработная плата работника за месяц.

Поскольку сейчас у большинства работодателей начисление заработной платы осуществляется автоматизировано (с помощью компьютерных программ), и денежные средства перечисляются работникам на их «зарплатные» счета в банке, то работодатель может предоставлять работникам по их требованию бумажную копию (распечатку) электронной ведомости, в которой содержатся «зарплатные» данные по работнику.

Обращаем внимание, что под удержаниями из заработной платы (укр. «утримання») понимаются предусмотренные законодательством налоги и сборы, а под отчислениями (укр. «відрахування») — все остальные суммы, которые взимаются с работника.

Виды ошибок при начислении и выплате заработной платы

Ошибки, которые допускаются при начислении заработной платы, условно можно разделить на два вида:

І — счетные ошибки — допускаются вследствие неправильно проведенных арифметических расчетов, как правило, из-за невнимательности лица, ответственного за начисление заработной платы;

ІІ — несчетные ошибки — ошибки, допущенные вследствие неправильного применения норм законодательства, положений коллективного договора и других внутренних документов предприятия (например, приказов руководителя о начислении различных выплат работникам), неточностей в учетных документах предприятия (табеле учета рабочего времени, актах, авансовых отчетах, ведомостях) и т. п.

Законодательством не установлено, что является счетной ошибкой. Но Пленум Верховного Суда Украины в подпункте 1 пункта 24 постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.99 № 13 (далее — Постановление ВСУ № 13) разъяснил, что к счетным ошибкам относятся неправильности в исчислениях, двукратное начисление заработной платы за один и тот же период и т. д. Не могут считаться ими не связанные с исчислениями ошибки в применении закона и других нормативно-правовых актов, в том числе коллективного договора.

Таким образом, счетной ошибкой может быть, в частности:

1. Ошибка в арифметических (математических) действиях (сложении, вычитании, умножении, делении), например, когда неправильно исчислена сумма одной (нескольких) составляющих заработной платы (премии, доплаты, надбавки, вознаграждения), что привело к неправильной итоговой сумме заработной платы, или когда каждая отдельная составляющая заработной платы исчислена правильно, но итоговая сумма заработной платы определена неверно;

2. Ошибка механическая при введении исходных данных в компьютерную программу, которая исчисляет итоговую сумму заработной платы (начисленнную или к выплате «на руки»), например, неправильно введено число — размер оклада, часовой ставки, размер или процент премии, доплаты, надбавки, количество отработанных рабочих дней (хотя в табеле указано все верно), размер подлежащих удержанию налога на доходы физических лиц и военного сбора.

3. Ошибка в результате сбоя в работе бухгалтерской компьютерной программы или когда такая программа неправильно работает (исчисляет суммы, округляет и т. п.), что привело к завышению (занижению) итоговой суммы заработной платы, хотя все данные в программу вводятся правильно.

К несчетным ошибкам, в частности, относятся:

1. Неправильное применение норм законодательства (например, при исчислении оплаты дней командировки не выполнялось сравнение среднедневного заработка в расчетном периоде и дневного заработка в месяце командировки² — нарушена норма части четвертой статьи 121 КЗоТ).

2. Неправильное применение норм внутренних распорядительных документов предприятия, в т. ч. коллективного договора (например, приказом руководителя или коллективным договором установлен процент надбавки в размере 15% оклада, а фактически надбавка начислена в размер 20% оклада, или начислена и выплачена работнику премия, которой он был лишен приказом руководителя предприятия).

3. Неправильное ведение внутренней документации, что привело к предоставлению искаженной информации бухгалтеру, который на ее основании начислил заработную плату (например, в табеле учета рабочего времени неправильно отражено отработанное работником время или неправильно составлен авансовый отчет, что привело к неправильному исчислению сумм, подлежащих выплате работнику).

4. Неправильное отражение (написание) в зарплатной ведомости, которая заполняется вручную, суммы заработной платы, которая бухгалтерией была начислена правильно.

Кроме вышеперечисленных счетных и несчетных ошибок, возможны ситуации, когда заработная плата была начислена правильно, но при ее выплате работнику из кассы предприятия кассиром (ответственным лицом) была выдана неправильная сумма наличных или при перечислении заработной платы на «зарплатный» счет работника в банке в платежном поручении была неправильно указана сумма денежных средств, подлежащая перечислению.

При допущении всех вышеперечисленных ошибок выплата заработной платы работнику возможна как в меньшем, так и в большем размере, чем положено, поэтому рассмотрим порядок исправления таких ошибок.

Исправление ошибок, связанных с начислением заработной платы в меньшем размере

Ошибка (счетная и несчетная), связанная с начислением работнику заработной платы в меньшем размере, может быть выявлена как самим работником, так и лицом, ответственным за начисление заработной платы.

Если ошибку обнаружил работник, то он может подать на имя руководителя предприятия заявление, в котором указывается о выплате ему заработной платы в меньшем размере. На основании такого заявления руководитель (уполномоченное им лицо) проводит служебное расследование, в результате которого подтверждается (не подтверждается) факт начисления заниженной заработной платы и устанавливается виновник (если это возможно).

Если указанный в заявлении работника факт занижения заработной платы подтвердился в результате проведенного служебного расследования (его результаты отражаются в акте выявления ошибки), или допущенную ошибку (счетную или несчетную) в начислении заработной платы в меньшем размере, чем надлежит, выявило должностное лицо предприятия (например, бухгалтер, начислявший заработную плату), которым должна быть составлена служебная записка на имя руководителя предприятия с изложением сути и причины допущенной ошибки, то независимо от того, через какой срок выявлена ошибка, предприятию необходимо доначислить и выплатить работнику часть заработной платы, которая ошибочно не была начислена и, соответственно, не была выплачена.³

Для доначисления работнику заработной платы руководитель предприятия должен издать приказ, в котором необходимо указать причину такого доначисления, сумму, подлежащую доначислению, и срок ее выплаты работнику с указанием его ФИО. Этот приказ является основанием для доначисления бухгалтерией заработной платы работнику.

Обращаем внимание, что на не начисленную ошибочно заработную плату компенсация утраты части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, предусмотренная Законом Украины «О компенсации гражданам утраты части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19.10.2000 № 2050-III и Порядком проведения компенсации гражданам утраты части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 № 159, не начисляется, поскольку такая компенсация начисляется только в случае несвоевременнной выплаты начисленной заработной платы.⁴

Если на поданное работником заявление о выплате ему заработной платы в меньшем размере нет реакции со стороны руководства предприятия (не проводится служебное расследование), то работник может обратиться в комиссию по трудовым сборам или в Государственную службу Украины по вопросам труда или непосредственно в суд с иском к предприятию о взыскании надлежащей ему заработной платы.

Что касается ответственности должностных лиц предприятия за неправильное начисление заработной платы или неправильное заполнение (ведение) учетных документов (табеля и т. п.), вследствие которых работнику была начислена заработная плата в меньшем размере, то после проведения служебного расследования и установления вины таких лиц они могут быть привлечены (но не обязательно!) к дисциплинарной ответственности, предусмотренной законодательством (в частности статьей 147 КЗоТ — выговор, увольнение), уставом или положением о дисциплине, действующим на предприятии.

Исправление ошибок, связанных с начислением заработной платы в бо́льшем размере

Если в результате допущенной счетной ошибки имеет место начисление и, соответственно, выплата работнику заработной платы в бо́льшем размере, чем надлежит, после выявления такой ошибки необходимо уведомить о ней работника (желательно в письменной форме).

Работник, получив от работодателя уведомление об ошибке в сумме начисленной (выплаченной) ему заработной платы, может самостоятельно вернуть предприятию излишне полученные денежные средства путем их внесения в кассу или перечисления на расчетный счет предприятия.

Если после получения от работодателя уведомления об ошибке работник добровольно не возвращает предприятию излишне полученные денежные средства, то для их возврата (например, путем отчисления из заработной платы работника) работодатель должен выполнить ряд положений КЗоТ.

Согласно статье 127 КЗоТ отчисления из заработной платы могут осуществляться только в случаях, предусмотренных законодательством Украины.

Отчисления из заработной платы работников для покрытия их задолженности предприятию, где они работают, могут осуществляться по приказу (распоряжению) работодателя, в частности, для возврата сумм, излишне выплаченных в результате счетных ошибок, если работник не оспаривает основания и размер отчислений. В этом случае работодатель имеет право издать приказ (распоряжение) об отчислении не позднее одного месяца со дня выплаты неправильно исчисленной суммы (п. 1 ч. второй ст. 127 КЗоТ).

Таким образом, если работник не оспаривает отчисление, то документальным основанием для осуществления отчисления из его заработной платы является приказ (распоряжение) работодателя, который должен быть издан своевременно и обязательно доведен до сведения работника под подпись.

Например, если в результате счетной ошибки работнику была начислена в большем размере заработная плата за декабрь 2022 года, которая выплачена 7 января 2023 года, то приказ (распоряжение) руководителя об отчислении ошибочно выплаченной суммы должен быть издан не позднее 7 февраля 2023 года.

Согласие работника на отчисление из его заработной платы излишне выплаченных сумм может быть подтверждено его письменным заявлением или подписью на уведомлении об ошибке либо приказе руководителя под словами «не возражаю» (см. образец приказа).

Если работодатель в течение одного месяца со дня выплаты излишне начисленной суммы из-за счетной ошибки не издал приказ (распоряжение) об отчислении, то такое отчисление в дальнейшем проблематично, поскольку ни статья 127 КЗоТ, ни другие нормы этого документа не содержат каких-либо причин (случаев), при наличии которых работодатель может издать приказ (распоряжение) об отчислении позднее одного месяца со дня выплаты работнику излишне начисленной суммы из-за счетной ошибки.⁵ В этой ситуации излишне полученные суммы заработной платы остаются у работника, и вернуть их предприятию он может только в добровольном порядке или по решению суда, но маловероятно, что последний вынесет решение в пользу работодателя.

Что касается обращения работодателя в суд для возврата неправильно начисленной и выплаченной работнику суммы, если работник ее оспаривает, то в пункте 24 Постановления ВСУ № 13 указано, что требования относительно возврата работником излишне выплаченных вследствие счетных ошибок сумм рассматриваются судами в случае, если работодатель не имеет возможности провести отчисления из заработной платы в связи с тем, что работник оспаривает основания и размер последнего, или истек месячный срок для издания соответствующего приказа (распоряжения), или по другим причинам.

Что касается отчисления излишне начисленной суммы заработной платы работнику вследствие несчетных ошибок, то законодательством (в т. ч. КЗоТ) оно не предусмотрено, поэтому вернуть такие суммы работник может только в добровольном порядке. Это следует как из статьи 127 КЗоТ, так и из статьи 1215 Гражданского кодекса Украины, согласно которой не подлежит возврату безосновательно приобретенная заработная плата и платежи, которые приравниваются к ней, пенсии, пособия, стипендии, возмещение ущерба, причиненного увечьем, другим повреждением здоровья или смертью, алименты и другие денежные суммы, предоставленные физическому лицу как средство к существованию, если их выплата осуществлена физическим или юридическим лицом добровольно, при отсутствии счетной ошибки с его стороны и недобросовестности со стороны приобретателя.

Если предприятие все же отчислит излишне выплаченные суммы из-за несчетной ошибки без согласия работника, последний может обратиться в суд в связи с неправомерными действиями работодателя.

Если излишне выплаченные суммы с работника не отчисляются (например, истек срок издания приказа или допущена несчетная ошибка), то руководитель предприятия должен принять решение о том, каким образом они должны быть возмещены предприятию:

– за счет лиц, допустивших ошибку, путем их привлечения к материальной ответственности за ущерб, причиненный ими предприятию;

или

– за счет предприятия, если виновные лица не установлены (например, если ошибка допущена из-за сбоя в работе бухгалтерской программы) либо такое решение принял лично руководитель предприятия.

Возмещение ущерба виновным должностным лицом
в связи с выплатой работнику излишней заработной платы

Если срок для издания руководителем приказа (распоряжения) об отчислении излишне выплаченной работнику суммы заработной платы истек, и работник ее в добровольном порядке предприятию не вернул, то предприятию причинен ущерб. Виновник причиненного предприятию ущерба (в виде суммы излишне начисленной и выплаченной работнику заработной платы) устанавливается путем проведения служебного расследования, по результатам которого составляется соответствующий акт.

В результате служебного расследования может быть установлено, что виновниками излишней выплаты заработной платы является два (три и т. д.) должностных лица (например, табельщик и бухгалтер, бухгалтер по заработной плате и главный бухгалтер).

Статьей 130 КЗоТ определено, что работники несут материальную ответственность за ущерб, причиненный предприятию в результате нарушения возложенных на них трудовых обязанностей.

Согласно статье 132 КЗоТ за ущерб, причиненный предприятию при выполнении трудовых обязанностей, работники, по вине которых причинен ущерб, несут материальную ответственность в размере прямого действительного ущерба, но не более своего среднего месячного заработка. Материальная ответственность свыше среднего месячного заработка допускается только в случаях, указанных в законодательстве (например, если между работником и предприятием заключен письменный договор о взятии на себя работником полной материальной ответственности — п. 1 ст. 134 КЗоТ).

Следовательно, если прямой действительный ущерб, причиненный работником предприятию, превышает средний месячный заработок работника, то из суммы (размера) ущерба возмещается только сумма, равная среднему месячному заработку.⁶

Кроме того, статьей 133 КЗоТ установлены случаи ограниченной материальной ответственности работников. Так, согласно пункту 2 статьи 133 КЗоТ руководители предприятий и их заместители, а также руководители структурных подразделений на предприятиях и их заместители в соответствии с законодательством несут ограниченную материальную ответственность в размере причиненного по их вине ущерба, но не более своего среднего месячного заработка, если ущерб предприятию причинен излишними денежными выплатами работникам.⁷

Если на предприятии штатным расписанием предусмотрена должность главного бухгалтера, то ответственность работника, занимающего эту должность и возглавляющего самостоятельное структурное подразделение (бухгалтерию), наступает в соответствии с пунктом 2 статьи 133 КЗоТ за ущерб, причиненный излишними денежными выплатами работникам, в размере причиненного по его вине ущерба, но не больше своего среднего месячного заработка.

Пленум Верховного Суда Украины в пункте 6 постановления «О судебной практике в делах о возмещении ущерба, причиненного предприятиям, учреждениям, организациям их работниками» от 29.12.92 № 14 (далее — Постановление ВСУ № 14) разъяснил, что вышеуказанные служебные лица (руководители и их заместители) в случаях осуществления излишних денежных выплат несут материальную ответственность в пределах своего среднемесячного заработка за ту часть ущерба, которая не возмещена лицами, непосредственно виновными в причинении предприятию ущерба. При этом общая сумма, которая подлежит взысканию, не должна превышать причиненный ущерб. На руководителей и их заместителей возлагается материальная ответственность в указанных пределах, если по их вине не были своевременно приняты меры для погашения ущерба лицами, непосредственно его причинившими, и такую возможность предприятие утратило.

Работники, которые не являются руководителями предприятия и структурных подразделений или их заместителями, за ущерб, причиненный излишними денежными выплатами, вызванными ненадлежащим выполнением ими трудовых обязанностей, несут материальную ответственность согласно части первой статьи 132 КЗоТ (т. е. в размере прямого действительного ущерба, но не более своего среднего месячного заработка), кроме случаев, для которых статьей 134 КЗоТ предусмотрена полная материальная ответственность (п. 7 Постановления ВСУ № 14).

Размер причиненного предприятию ущерба определяется по фактическим потерям, на основании данных бухгалтерского учета. Размер подлежащего покрытию ущерба, причиненного по вине нескольких работников, определяется для каждого из них с учетом степени вины, вида и предела материальной ответственности (ст. 135-3 КЗоТ).

Например, если работнику начислена и выплачена излишняя заработная плата, на которую был начислен единый социальный взнос (далее — ЕСВ), но работник отказался возвращать излишнюю заработную плату предприятию, а для работодателя срок ее отчисления истек, то размер ущерба будет  равен сумме излишне выплаченной заработной платы и уплаченного с нее ЕСВ.

Если же работник, которому выплачена излишняя заработная плата, добровольно ее возвращает предприятию после окончания установленного срока для ее отчисления работодателем, а после представления предприятием уточняющего Налогового расчета сумма уплаченного ЕСВ с возвращенной суммы заработной платы засчитывается в счет будущих платежей ЕСВ или возвращается предприятию⁸, то считается, что отсутствует ущерб, причиненный предприятию.

Работник, причинивший ущерб, может добровольно покрыть его полностью или частично (ч. пятая ст. 130 КЗоТ).

Если работник добровольно не покрывает ущерб, то на основании нормы пункта 3 части второй статьи 127 КЗоТ для возмещения ущерба, причиненного по вине работника (работников) предприятию (ст. 136 КЗоТ), работодатель имеет право с виновного работника (виновных работников) взыскать сумму ущерба, т. е. осуществить отчисление из его (их) заработной платы.

Согласно статье 136 КЗоТ покрытие ущерба работниками в размере, не превышающем среднего месячного заработка, осуществляется по распоряжению работодателя, а руководителями предприятий и их заместителями — по распоряжению вышестоящего в порядке подчиненности органа путем отчисления из заработной платы работника.

Распоряжение работодателя или вышестоящего в порядке подчиненности органа должно быть сделано не позднее 2 недель со дня выявления причиненного работником ущерба и обращено к выполнению не ранее 7 дней со дня уведомления об этом работника. Если работник не согласен с отчислением или его размером, трудовой спор по его заявлению рассматривается в порядке, предусмотренном законодательством (т. е. в комисии по трудовым спорам или в суде).

Под фразой «обращено к выполнению» касательно распоряжения работодателя следует понимать передачу такого распоряжения бухгалтеру, начисляющему зарплату работникам, а не реальное отчисление денежных средств из зарплаты работника, которое проводится при выплате заработной платы.

Например, если работнику была ошибочно начислена в большем размере заработная плата за ноябрь 2022 года, которая была выплачена 7 декабря 2022 года, при этом ошибка (причинение ущерба предприятию) выявлена 20 января 2023 года, то приказ руководителя предприятия об отчислении из заработной платы виновника (например, табельщика) должен быть издан не позднее 3 февраля 2023 года (см. пример 1 ниже). Если виновник уведомлен об отчислении 21 января 2023 года, то распоряжение руководителя должно быть проведено бухгалтером (обращено к выполнению) не ранее 28 января 2023 года, а само отчисление денежных средств может быть проведено при выплате заработной платы за ІІ половину января.

В остальных случаях покрытие ущерба осуществляется путем представления работодателем иска в местный общий суд. Взыскание с руководителей предприятий и их заместителей материального ущерба в судебном порядке осуществляется по иску вышестоящего в порядке подчиненности органа (ст. 136 КЗоТ).

Для обращения работодателя в суд в вопросах взыскания с работника материального ущерба, нанесенного предприятию, установлен срок в 1 год со дня выявления причиненного работником ущерба. Этот же срок (1 год со дня выявления причиненного работником ущерба) применяется и при обращении в суд вышестоящего органа с иском о взыскании с руководителей предприятий и их заместителей материального ущерба (ст. 233 КЗоТ).

Расчет среднего месячного заработка для определения
суммы возмещения причиненного ущерба

Если работники, виновные в причинении ущерба предприятию в виде начисления излишней заработной платы, привлекаются к материальной ответственности согласно статье 132 КЗоТ, или если руководители предприятий (структурных подразделений) и их заместители за причинение указанного ущерба привлекаются к ограниченной материальной ответственности согласно статье 133 КЗоТ в пределах среднего месячного заработка, то последний рассчитывается согласно Порядку исчисления средней заработной платы, утвержденному постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100 (далее — Порядок № 100).

Средний месячный заработок (среднемесячная заработная плата) исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих изданию приказа руководителем предприятия (принятию решения судом) о возмещении ущерба. Если в течение последних 2 календарных месяцев перед изданием указанного приказа руководителем (принятием решения судом) работник не работал, средний месячный заработок исчисляется исходя из выплат за предыдущие 2 месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не работал, то у него отсутствует расчетный период, а средняя заработная плата исчисляется в соответствии с абзацами третьим – пятым пункта 4 Порядка № 100 (п. 2 Порядка № 100).

Согласно абзацам третьему – четвертому пункта 4 Порядка № 100 если в расчетном периоде у работника не было заработной платы, расчеты осуществляются исходя из установленной ему в трудовом договоре тарифной ставки, должностного (месячного) оклада. Если размер должностного оклада меньше размера минимальной заработной платы, средняя заработная плата рассчитывается из установленного размера минимальной заработной платы на время расчета.

При исчислении средней заработной платы учитываются все суммы начисленной заработной платы согласно законодательству и условиям трудового договора, кроме указанных в пункте 4 Порядка № 100 (п. 3 Порядка № 100).

При исчислении средней заработной платы за последние 2 месяца также не учитываются выплаты за время, в течение которого сохраняется средний заработок работника (за время выполнения государственных и общественных обязанностей, ежегодного и дополнительного отпусков, служебной командировки, прохождения военной службы в особый период и т. п.), и пособие в связи с временной нетрудоспособностью (абз. второй п. 4 Порядка № 100).

В случае если средняя месячная заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и пособия, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячнее число рабочих дней в расчетном периоде. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение 2 месяцев рабочие дни на количество отработанных рабочих дней. Среднемесячнее число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние 2 месяца согласно графику работы предприятия, установленному с соблюдением требований законодательства (п. 8 Порядка № 100).

ПРИКЛАД 1

Исчисление среднего месячного заработка в целях определения максимальной суммы,
подлежащей отчислению из заработной платы работника
для возмещения ущерба, причиненного предприятию

На предприятии 21 января 2023 года выявлена ошибка — работнику-сантехнику излишне начислена заработная плата за ноябрь 2022 года в сумме 9000 грн., которую он получил 7 декабря 2022 года, но излишне полученные денежные средства предприятию не вернул. В связи с этим было проведено служебное расследование, по результатам которого виновным в причинении предприятию ущерба признан работник-табельщик. На основании приказа руководителя, изданного 24 января 2023 года, из заработной платы работника-табельщика с его согласия, начиная с зарплаты за январь (за ІІ половину января) 2023 года, осуществляется отчисление для погашения причиненного предприятию ущерба в размере прямого действительного ущерба, но не более среднего месячного заработка этого работника.

Поскольку приказ об отчислении издан руководителем в январе 2023 года, то расчетный период для исчисления среднего месячного заработка работника включает последние 2 календарных месяца: ноябрь – декабрь 2022 года.

В расчетном периоде работник-табельщик, имеющий должностной оклад 8000 грн. и работающий с режимом работы — 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, отработал:

– в ноябре — 11 дней (далее — отраб. д.) из 22 рабочих дней (далее — р. д.) по графику работы, за которые получил зарплату в сумме 4000 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 11 отраб. д.), а остальные рабочие дни этого месяца не отработаны работником в связи с пребыванием в ежегодном отпуске (с 16 по 30 ноября);

– в декабре — 15 дней из 22 рабочих дней по графику работы, за которые получил зарплату в сумме 5454,55 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 15 отраб. д.), а остальные рабочие дни этого месяца не отработаны работником в связи с болезнью (с 8 по 16 декабря).

Количество рабочих дней у работника по графику работы в расчетном периоде:

22 р. д. (ноябрь) + 22 р. д. (декабрь) = 44 р. д.

Количество отработанных дней работником в расчетном периоде:

11 отраб. д. (ноябрь) + 15 отраб. д. (декабрь) = 26 отраб. д.

При исчислении средней заработной платы отпускные и «больничные», начисленные соответственно за дни отпуска в ноябре и дни болезни в декабре, не учитываются (абз. второй п. 4 Порядка № 100).

Сумма выплат, учитываемых при исчислении среднего заработка в расчетном периоде:

4000 грн. (зарплата за ноябрь) + 5454,55 грн. (зарплата за декабрь) = 9454,55 грн.

Среднедневная заработная плата:

9454,55 грн. : 26 отраб. д. = 363,64 грн.

Среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде:

(22 р. д. (ноябрь) + 22 р. д. (декабрь)) : 2 = 22 р. д.

Средний месячный заработок работника:

363,64 грн. х 22 р. д. = 8000,08 грн.

Таким образом, максимальный размер ущерба, подлежащий возмещению работником-табельщиком, составляет 8000,08 грн. При этом возмещение ущерба именно в таком размере не всегда может быть осуществлено разово из заработной платы за один месяц (см. пример 5 ниже), поскольку законодательством установлены ограничения по максимальному размеру общих отчислений при каждой выплате заработной платы.

_______________________________________________________________________

Ограничения при проведении отчислений из заработной платы работника

Согласно статье 128 КЗоТ и статье 26 Закона об оплате труда при каждой выплате заработной платы общий размер всех отчислений не может превышать 20%, а в случаях, отдельно предусмотренных законодательством Украины, — 50% заработной платы, надлежащей к выплате работникам.

При отчислении из заработной платы по нескольким исполнительным документам за работником должно быть сохранено 50% заработка. В случае удержания алиментов на несовершеннолетних детей размер отчислений из заработной платы не может превышать 70% заработной платы.⁹

Обращаем внимание, для покрытия ущерба предприятию из заработка работника можно удержать сумму, не превышающую 20% суммы, причитающейся ему к выплате «на руки», т. е. не более 20% суммы заработка, предварительно уменьшенного на сумму налога на доходы физических лиц (далее — НДФЛ) и военного сбора. Это обусловлено тем, что часть начисленной работнику заработной платы в виде подлежащих удержанию НДФЛ и военного сбора, выплате работнику не подлежит.¹⁰

Вышеупомянутые нормы относительно максимальных размеров отчислений содержит и статья 70 Закона Украины «Об исполнительном производстве» от 02.06.2016 № 1404-VIII (далее — Закон № 1404). Этой статьей также установлено, что размер отчислений из заработной платы и других доходов должника исчисляется из суммы, остающейся после удержания налогов, сборов и единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (последний уже не удерживается).

Таким образом, при отчислении по приказу (распоряжению) руководителя предприятия сумм, излишне выплаченных в результате несчетной ошибки или при счетной ошибке, но с пропуском срока издания приказа, при привлечении виновного работника к материальной ответственности общая сумма отчислений не может превышать 20% заработка, подлежащего выплате работнику «на руки». И только в случаях, когда отчисления осуществляются по нескольким исполнительным документам, максимальный размер отчислений увеличивается до 50%, а при удержании алиментов на детей — до 70% заработка. Следовательно, в наихудшем варианте (при любых обстоятельствах) работник должен получить не менее 30% заработной платы. Отчисления могут проводиться как из зарплаты за І половину месяца, так и из зарплаты за II половину месяца с учетом вышеизложенных ограничений.

Исключение из вышеприведенного правила — ситуация, когда отчисление происходит на основании заявления работника. В этом случае работодатель имеет право отчислить из заработной платы работника ту сумму денежных средств, которую он указал в своем заявлении.

Также следует помнить, что не со всех выплат, начисленных работнику, осуществляются отчисления для покрытия причиненного предприятию ущерба. Так, в соответствии со статьей 129 КЗоТ и статьей 26 Закона об оплате труда не допускаются отчисления из выходного пособия, компенсационных и других выплат, на которые согласно законодательству взыскание не обращается.

Исчерпывающий перечень выплат, на которые не может быть обращено взыскание, приведен в части 1 статьи 73 Закона № 1404. В него, в частности, включены: «декретные», компенсация командировочных расходов, полевое обеспечение, «разъездные» надбавки, помощь на лечение и погребение, не облагаемая НДФЛ сумма материальной помощи.

Налогообложение при доначислении заработной платы
и проведении отчислений из заработной платы

При доначислении работнику заработной платы необходимо начислить, а при выплате — уплатить с нее в общем порядке ЕСВ, НДФЛ и военный сбор (далее — ВС). Доначисленная заработная плата должна быть отражена (в том числе в Налоговом расчете) в том отчетном (налоговом) периоде (квартале), в котором осуществлено доначисление (с отражением его в конкретном месяце в Д1 и 4ДФ Налогового расчета).

В случае выявления излишне начисленной заработной платы в месяце исправления ошибки оформляется бухгалтерская справка, в которой указывается излишняя сумма и вид выплаты, в каком месяце, за какой период и по какой причине она была выплачена работнику, а также корреспонденция счетов в связи с исправлением ошибки.

Для исправления ошибок при излишнем начислении заработной платы предприятие уменьшает сумму заработной платы текущего месяца на ошибочную сумму. В этом случае автоматически уменьшается и база для начисления ЕСВ, удержания НДФЛ и ВС в текущем месяце.

При исправлении ошибок работодателем осуществляется перерасчет начисленного (выплаченного) дохода и, как следствие, налоговых обязательств¹¹, после чего принимается решение о необходимости доплаты налогового обязательства, а при наличии переплаты происходит зачисление ЕСВ, НДФЛ и ВС в счет будущих платежей или их суммы возвращаются налогоплательщику по специальной процедуре. Также при необходимости осуществляется корректировка расходов и доходов в бухгалтерском (налоговом) учете.

Если выявлено излишнее начисление дохода, с которого не уплачиваются ЕСВ, НДФЛ и ВС (например, разовой материальной помощи), то на основании приказа руководителя осуществляется только отчисление такого излишне выплаченного дохода без корректировки налоговых обязательств.

При выявлении ошибки, заключающейся в неудержании (удержании в заниженном размере) НДФЛ и ВС из налогооблагаемого дохода, вследствие чего работник получает доход в излишнем размере, необходимо в месяце выявления такой ошибки из налогооблагаемого дохода работника удержать НДФЛ и ВС¹¹, а также на основании приказа руководителя провести отчисление из дохода работника излишне полученной им суммы.

¹¹ Об отражении в Налоговом расчете исправления ошибок в начислении ЕСВ, НДФЛ и военного сбора детально рассказано в статье «Исправление ошибок в Налоговом расчете» журнала «Все о труде и зарплате» № 3/2021, стр. 78.

ПРИКЛАД 2

Отчисление из заработной платы работника за текущий месяц
излишне начисленной заработной платы в предыдущем месяце

Работнику, оклад которого 9300 грн., за декабрь 2022 года была начислена и выплачена заработная плата в сумме 9800 грн., из которой 500 грн. ошибочно начислены и выплачены 7 января 2023 года. Ошибка выявлена 10 января, а 11 января руководитель предприятия издал приказ о проведении отчисления из заработной платы работника (с его согласия) излишне выплаченной ему суммы, начиная с заработной платы за январь (за І половину января). Работник полностью отработал І половину января при 5-дневной рабочей неделе с выходными днями в субботу и воскресенье.

Из заработной платы за І половину января (за отработанный период с 1 по 15 января), которая составляет 4227,27 грн. (9300 грн. : 22 р. д. х 10 отраб. д.), подлежат удержанию:

– НДФЛ в сумме: 4227,27 грн. х 18% = 760,91 грн.

– ВС в сумме: 4227,27 грн. х 1,5% = 63,41 грн.

Сумма заработной платы за І половину января, подлежащая выплате работнику «на руки» (до проведения отчисления излишне начисленной суммы):

4227,27 – 760,91 – 63,41 = 3402,95 грн.

Максимальный размер отчислений из заработной платы за І половину января для возврата излишне выплаченной заработной платы за декабрь:

3402,95 грн. х 20% = 680,59 грн.

Таким образом, из заработной платы за І половину января можно отчислить всю сумму излишне начисленной (выплаченной) заработной платы (500 грн. с корректировкой на НДФЛ и ВС), поскольку она не превышает максимальный размер отчислений из зарплаты (680,59 грн.).

С излишне начисленных 500 грн. заработной платы за декабрь предприятие уплатило:

– ЕСВ в сумме: 500 грн. х 22% = 110 грн.

– НДФЛ в сумме: 500 грн. х 18% = 90 грн.

– ВС в сумме: 500 грн. х 1,5% = 7,50 грн.

В бухгалтерском учете предприятия операции начисления заработной платы и отчисления из нее излишне начисленных работнику сумм отражаются следующим образом:

№ п/п	Дата	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
			Д-т	К-т
Начисления за декабрь
1	31.12	Начислена работнику зарплата за декабрь	93	661	9800,00
2	31.12	Начислен ЕСВ на зарплату за декабрь: 9800 х 22%	93	651	2156,00
3	31.12	Удержан НДФЛ из зарплаты за декабрь: 9800 х 18%	661	641/ндфл	1764,00
4	31.12	Удержан ВС из зарплаты за декабрь: 9800 х 1,5%	661	642/вс	147,00
5	06.01	Выплачена работнику зарплата за декабрь из кассы предприятия: 9800 – 1764 – 147	661	301	7889,00
Начисления за І половину января
1	16.01	Начислена работнику зарплата за І половину января	93	661	4227,27
2	16.01	Начислен ЕСВ на зарплату за І половину января: 4227,27 х 22%	93	651	930,00
3	16.01	Удержан НДФЛ из зарплаты за І половину января: 4227,27 х 18%	661	641/ндфл	760,91
4	16.01	Удержан ВС из зарплаты за І половину января: 4227,27 х 1,5%	661	642/вс	63,41
5	16.01	Отчислена излишне начисленная зарплата согласно приказу руководителя	661	93	500,00
6	20.01	Откорректированы суммы излишне начисленных и удержанных (исправление ошибки методом «сторно»):
		начисленного ЕСВ на зарплату декабря	93	651	110,00
		удержанного НДФЛ из зарплаты декабря	661	641/ндфл	90,00
		удержанного ВС из зарплаты декабря	661	642/вс	7,50
7	20.01	Выплачена работнику зарплата за І половину января из кассы предприятия: 4227,27 – 760,91 – 63,41 – 500 + 90 + 7,50	661	301	3000,45

ПРИКЛАД 3

Отчисление из заработной платы работника за текущий месяц излишне начисленной заработной платы
в предыдущем месяце, если сумма отчисления превышает ограничение

Работнику, оклад которого составляет 6700 грн., за декабрь 2022 года была начислена и выплачена заработная плата в размере 7600 грн., из которой 900 грн. (7600 – 6700) ошибочно начислены и выплачены 7 января 2023 года. Ошибка была выявлена 24 января, а 25 января руководитель предприятия издал приказ о проведении отчисления из заработной платы работника (с его согласия) излишне выплаченной ему суммы, начиная с заработной платы за январь (за ІІ половину этого месяца). Работник полностью отработал январь при 5-дневной рабочей неделе с выходными днями в субботу и воскресенье.

Из заработной платы за ІІ половину января (за отработанный период с 16 по 31 января), размер которой составляет 3654,55 грн. (6700 грн. : 22 р. д. х 12 отраб. д.), подлежат удержанию:

– НДФЛ в сумме: 3654,55 грн. х 18% = 657,82 грн.

– ВС в сумме: 3654,55 грн. х 1,5% = 54,82 грн.

Сумма заработной платы за ІІ половину января, подлежащая выплате работнику «на руки» (до проведения отчисления ошибочно начисленной суммы):

3654,55 – 657,82 – 54,82 = 2941,91 грн.

Максимальный размер отчислений из заработной платы за ІІ половину января:

2941,91 грн. х 20% = 588,38 грн.

Таким образом, из заработной платы за ІІ половину января можно отчислить не всю сумму излишне начисленной (выплаченной) заработной платы за декабрь (излишне начислено — 900 грн., «на руки» выплачено — 724,50 грн. (900 грн. – 900 грн. х 18% – 900 грн. х 1,5%)), а только часть этой зарплаты в сумме 588,38 грн. Остальную часть излишне начисленной (выплаченной) заработной платы за декабрь необходимо будет отчислить из заработной платы за февраль.

ПРИКЛАД 4

Отчисление из зарплаты работника в текущем месяце излишне начисленной зарплаты
в предыдущем месяце в связи с ошибкой в начислении дохода
и неудержанием из него НДФЛ и военного сбора

Работнику, оклад которого составляет 8000 грн., за декабрь 2022 года была начислена и выплачена заработная плата в сумме 9300 грн., в том числе оклад — 8000 грн. и материальная помощь систематического характера (предоставляемая всем работникам один раз в год) в сумме 4400 грн. Материальная помощь была ошибочно выплачена в большей сумме (на 400 грн.), чем предусмотрено по должности работника, поскольку ее необходимо было начислить в размере 50% от оклада, т. е. в сумме 4000 грн. (8000 грн. х 50%). Кроме того, из суммы начисленной материальной помощи, относящейся к фонду оплаты труда, ошибочно не были удержаны НДФЛ и ВС, что привело к выплате дохода работнику «на руки» в большем размере. Обе ошибки были выявлены 10 января, а 11 января руководитель предприятия издал приказ о проведении отчисления из заработной платы работника, начиная с заработной платы за январь (за І половину этого месяца). Работник полностью отработал І половину января при 5-дневной рабочей неделе с выходными днями в субботу и воскресенье.

Поскольку работнику ошибочно была начислена часть материальной помощи в сумме 400 грн. (4400 – 4000), подлежащая отчислению, то вследствие выявленной ошибки в неуплате НДФЛ и ВС из «правильной» материальной помощи, равной 4000 грн., предприятие должно уплатить:

– ЕСВ в сумме: 4000 грн. х 22% = 880 грн.

– НДФЛ в сумме: 4000 грн. х 18% = 720 грн.

– ВС в сумме: 4000 грн. х 1,5% = 60 грн.

Соответственно, на сумму не удержанных из материальной помощи НДФЛ и ВС в размере 780 грн. (720 + 60), а также на ошибочно начисленную часть материальной помощи в сумме 400 грн. работник получил заработную плату больше, чем ему положено.

Из заработной платы за І половину января, сумма которой составляет 3636,36 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 10 отраб. д.), подлежат удержанию:

– НДФЛ в сумме: 3636,36 грн. х 18% = 654,54 грн.

– ВС в сумме: 3636,36 грн. х 1,5% = 54,55 грн.

Определим сумму заработной платы за І половину января, подлежащую выплате работнику с учетом удержаний из нее НДФЛ и ВС, а также с учетом удержаний из нее НДФЛ и ВС, не удержанных из материальной помощи в декабре, но без проведения отчисления излишне выплаченной материальной помощи:

3636,36 грн. – 654,54 грн. (НДФЛ с зарплаты) – 54,55 грн. (ВС с зарплаты) – 720 грн. (НДФЛ с матпомощи) – 60 грн. (ВС с матпомощи) = 2147,27 грн.

Максимальный размер отчислений из заработной платы за І половину января:

2147,27 грн. х 20% = 429,45 грн.

Таким образом, из заработной платы за І половину января можно отчислить всю сумму излишне начисленной (выплаченной) в декабре материальной помощи (400 грн.), поскольку она не превышает максимальный размер отчислений из заработной платы (429,45 грн.).

ПРИКЛАД 5

Отчисление из заработной платы работника суммы ущерба, причиненного предприятию

Используем данные примера 1 (см. выше): в январе 2023 года согласно приказу руководителя из заработной платы работника-табельщика отчисляется сумма ущерба, причиненного предприятию вследствие ненадлежащего выполнения им трудовых обязанностей (неправильное табелирование, вследствие которого работнику-сантехнику начислена излишняя зарплата в сумме 9000 грн., которую такой работник предприятию добровольно не вернул, а отчислить ее не представляется возможным), в размере среднемесячного заработка, который у работника-табельщика составляет 8000,08 грн.

Предположим, что работнику-табельщику за январь выплачена заработная плата в размера оклада — 8000 грн. Из заработной платы за январь (для упрощения расчетов будем использовать общую сумму заработной платы за этот месяц) подлежат удержанию:

– НДФЛ в сумме: 8000 грн. х 18% = 1440 грн.

– ВС в сумме: 8000 грн. х 1,5% = 120 грн.

Сумма заработной платы за январь, подлежащая выплате работнику «на руки» (до проведения отчисления суммы ущерба):

8000 – 1440 – 120 = 6440 грн.

Максимальный размер отчислений из заработной платы за январь:

6440 грн. х 20% = 1288 грн.

Таким образом, из заработной платы за январь можно отчислить не всю сумму ущерба в размере среднемесячного заработка (8000,08 грн.), а только ее часть в размере 1288 грн. Остальная часть ущерба в размере 6712,08 грн. (8000,08 – 1288) должна быть отчислена из заработной платы работника за следующие месяцы.

В бухгалтерском учете предприятия операция отчисления из заработной платы работника суммы ущерба, причиненного предприятию, отражается следующим образом:

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
1	Начислена работнику зарплата за январь	92	661	8000,00
2	Начислен ЕСВ на зарплату: 8000 х 22%	92	651	1760,00
3	Удержан НДФЛ из зарплаты: 8000 х 18%	661	641/ндфл	1440 ,00
4	Удержан ВС из зарплаты: 8000 х 1,5%	661	642/вс	120,00
5	Отражена задолженность работника в размере причиненного предприятию ущерба	375	716	8000,08
6	Отчислено в январе на возмещение ущерба согласно приказу руководителя	661	375	1288,00
7	Перечислен ЕСВ	651	311	1760,00
8	Перечислен НДФЛ	641/ндфл	311	1440,00
9	Перечислен ВС	642/вс	311	120,00
10	Выплачена работнику зарплата из кассы предприятия: 8000 – 1440 – 120 – 1288	661	301	5152,00

_____________________________________________________________________________

Исправление ошибок, допущенных при перечислении (выдаче) денежных средств работнику

Если заработная плата была начислена работнику правильно, но была допущена ошибка при заполнении платежного поручения на перечисление денежных средств с расчетного счета предприятия на «зарплатный» банковский счет работника, вследствие чего работнику перечислена заработная плата в большем или меньшем размере, чем положено, и эта ошибка была выявлена, то ее исправление осуществляется в том же порядке, что и исправление ошибки при неправильном начислении заработной платы, не связанном с ошибками в определении налоговых обязательств.

В этом случае работник может в добровольном порядке вернуть излишне перечисленные ему денежные средства, перечислив их на расчетный счет предприятия или внеся их в кассу предприятия. При возврате работником денежных средств в кассу предприятия эта операция оформляется проводкой Дт 301 Кт 661. Оприходование возвращенных работником излишних сумм заработной платы в кассе предприятия должно быть отражено на основании приходного кассового ордера. Далее такие поступления должны быть отражены в кассовой книге.

Если в указанном случае работник добровольно не вернет предприятию излишне перечисленные на его «зарплатный» счет в банке денежные средства, работодатель вправе издать приказ (распоряжение) об отчислении из зарплаты работника (с его согласия) излишне перечисленной ему суммы не позднее одного месяца со дня такого перечисления (п. 1 ч. второй ст. 127 КЗоТ).

Если заработная плата выплачивалась наличными кассиром (другим уполномоченным на выплату заработной платы лицом), и работник поставил свою подпись в зарплатной ведомости (расходном кассовом ордере) о полученной сумме, но в дальнейшем выяснилось, что сумма наличных, фактически выданная кассиром и полученная работником, не соответствует указанной в зарплатной ведомости (расходном кассовом ордере), то доказать такое несоответствие можно только по остатку наличных у кассира (если, конечно, он сам не организовал заниженную выплату в корыстных целях). В этом случае все зависит от моральных качеств (порядочности) сотрудников, а чтобы такой ситуации не было, советуем работникам считать деньги не отходя от кассы.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зазначені права гарантуються працівникам положеннями Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці).

Підстава для виплати і розміри заробітної плати

Відповідно до статті 21 Закону про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

З норм статті 21 КЗпП випливає, що працівник, який уклав трудовий договір з роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату¹ і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП, ст. 1 Закону про оплату праці).

Роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи (ст. 30 Закону про оплату праці).

При укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть здійснюватися відрахування у випадках, передбачених законодавством (ст. 29 Закону про оплату праці).

Згідно зі статтею 97 КЗпП і статті 15 Закону про оплату праці форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (далі — профспілка підприємства).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також розміри надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вищевикладених вимог.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (ст. 21 Закону про оплату праці).

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу (ст. 111 КЗпП).

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. четверта ст. 97 КЗпП, ст. 22 Закону про оплату праці).

Повідомлення працівника про виплачувану заробітну плату

Відповідно до статті 110 КЗпП та статті 30 Закону про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вищевказані дані відображаються в «зарплатних» відомостях. Типова форма № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», яка складається роботодавцем на кожного працівника, і типова форма № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)», в якій відображається загальна інформація про виплати всім працівникам підприємства, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. За потреби підприємства можуть самостійно розробити і використовувати форми «зарплатних» відомостей, в яких відображаються вищезазначені дані.

Типова форма № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника» заповнюється за підсумками місяця (а не окремо при виплаті зарплати за І і ІІ половини місяця), тому в ній відображається сукупна заробітна плата працівника за місяць.

Оскільки зараз у більшості роботодавців нарахування заробітної плати здійснюється автоматизовано (за допомогою комп’ютерних програм), і кошти перераховуються працівникам на їхні «зарплатні» рахунки в банку, то роботодавець може надавати працівникам на їхню вимогу паперову копію (роздруківку) електронної відомості, що містить «зарплатні» дані по працівнику.

Звертаємо увагу, що під утриманнями із заробітної плати розуміються передбачені законодавством податки і збори (наразі — податок на доходи фізичних осіб і військовий збір), а під відрахуваннями — всі інші суми, які стягуються з працівника.

Види помилок при нарахуванні та виплаті заробітної плати

Помилки, які допускаються при нарахуванні заробітної плати, умовно можна поділити на два види:

І — лічильні помилки — допускаються внаслідок неправильно проведених арифметичних розрахунків, як правило, через неуважність особи, відповідальної за нарахування заробітної плати;

ІІ — нелічильні помилки — помилки, допущені внаслідок неправильного застосування норм законодавства, положень колективного договору та інших внутрішніх документів підприємства (наприклад, наказів керівника про нарахування різних виплат працівникам), неточностей в облікових документах підприємства (табелі обліку робочого часу, актах, авансових звітах, відомостях) тощо.

Звертаємо увагу, що законодавством не встановлено, що є лічильною помилкою. Але Пленум Верховного Суду України в підпункті 1 пункту 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 № 13 (далі — Постанова ВСУ № 13) роз’яснив наступне: при вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням статті 127 КЗпП, суди мають враховувати, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той же період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Таким чином, лічильною помилкою може бути, зокрема:

1. Помилка в арифметичних (математичних) діях (в додаванні, відніманні, множенні, діленні), наприклад, коли неправильно обчислена сума однієї (кількох) складових заробітної плати (премії, доплати, надбавки, винагороди), що призвело до неправильної загальної суми заробітної плати, або коли кожна окрема складова заробітної плати обчислена правильно, але загальна сума заробітної плати визначена невірно;

2. Помилка механічна при введенні вихідних даних у комп’ютерну програму, яка обчислює загальну суму заробітної плати (нараховану або до виплати «на руки»), наприклад, неправильно введено число — розмір окладу, годинної ставки, розмір або відсоток премії, доплати, надбавки, кількість відпрацьованих робочих днів (хоча в табелі зазначено все вірно), розмір належних до утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

3. Помилка внаслідок збою в роботі бухгалтерської комп’ютерної програми, або коли така програма неправильно працює (обчислює суми, округлює тощо), що призвело до завищення (заниження) загальної суми заробітної плати, хоча всі дані в програму вводяться правильно.

До нелічильних помилок, зокрема, належать:

1. Неправильне застосування норм законодавства (наприклад, при обчисленні оплати за дні відрядження не здійснювалося порівняння середньоденного заробітку в розрахунковому періоді та денного заробітку в місяці відрядження² — порушена норма частини четвертої статті 121 КЗпП).

2. Неправильне застосування положень внутрішніх розпорядчих документів підприємства, в тому числі колективного договору (наприклад, наказом керівника або колективним договором встановлено відсоток надбавки в розмірі 15% окладу, а фактично надбавка нарахована в розмір 20% окладу, чи нарахована і виплачена працівнику премія, якої він був позбавлений наказом керівника підприємства).

3. Неправильне ведення внутрішньої документації, що призвело до надання спотвореної інформації бухгалтеру, який на її підставі нарахував заробітну плату (наприклад, в табелі обліку робочого часу неправильно відображено відпрацьований працівником час або неправильно складений авансовий звіт, що призвело до неправильного підрахунку сум, які підлягають виплаті працівнику).

4. Неправильне відображення (написання) в зарплатній відомості, яка заповнюється вручну, суми заробітної плати, яка бухгалтерією була нарахована правильно.

Крім вище зазначених лічильних і нелічильних помилок, можливі ситуації, коли заробітна плата була нарахована правильно, але при її виплаті працівнику з каси підприємства касиром (відповідальною особою) була видана неправильна сума готівки або при перерахуванні заробітної плати на «зарплатний» рахунок працівника в банку в платіжному дорученні була неправильно вказана сума коштів, що підлягає перерахуванню.

При допущенні всіх вище зазначених помилок виплата заробітної плати працівнику можлива як в меншому, так і в більшому розмірі, ніж належить, тому розглянемо порядок виправлення таких помилок.

Виправлення помилок, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати в меншому розмірі

Помилка (лічильна і нелічильна), пов’язана з нарахуванням працівникові заробітної плати в меншому розмірі, може бути виявлена як самим працівником, так і особою, відповідальною за нарахування заробітної плати.

Якщо помилку виявив працівник, то він може подати на ім’я керівника підприємства заяву, в якій повідомити про виплату йому заробітної плати в меншому розмірі. На підставі такої заяви керівник (уповноважена ним особа) проводить службове розслідування, за наслідками якого підтверджується (не підтверджується) факт нарахування заниженої заробітної плати і встановлюється винна особа (якщо це можливо).

Якщо зазначений в заяві працівника факт заниження заробітної плати підтвердився за наслідками проведеного службового розслідування (його результати відображаються в акті виявлення помилки), або допущену помилку (лічильну або нелічильну) в нарахуванні заробітної плати в меншому розмірі, ніж належить, виявила посадова особа підприємства (наприклад, бухгалтер, який нараховував заробітну плату), якою має бути складена службова (доповідна) записка на ім’я керівника підприємства з викладенням суті та причини допущеної помилки, то незалежно від того, через який строк виявлена помилка, підприємство повинно донарахувати та виплатити працівникові частину заробітної плати, яку помилково не було нараховано та, відповідно, не було виплачено.³

Для донарахування працівнику заробітної плати керівник підприємства має видати наказ, в якому необхідно вказати причину такого донарахування, суму, що підлягає донарахуванню, і термін її виплати (разом з найближчою виплатою заробітної плати), посаду та ПІБ працівника, якому донараховується заробітна плата. Цей наказ є підставою для донарахування бухгалтерією заробітної плати працівнику.

Звертаємо увагу, що на ненараховану помилково заробітну плату компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, не нараховується, оскільки така компенсація нараховується тільки в разі несвоєчасної (затримки на один і більше календарних місяців) виплати нарахованої заробітної плати.⁴

Якщо на подану працівником заяву про виплату йому заробітної плати в меншому розмірі немає реакції з боку керівництва підприємства (не проводиться службове розслідування), то працівник може звернутися до комісії по трудових спорах або до Державної служби України з питань праці або безпосередньо до загального міського суду з позовом до підприємства про стягнення належної йому заробітної плати.

Звертаємо увагу, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. друга ст. 233 КЗпП).

Що стосується відповідальності посадових осіб підприємства за неправильне нарахування заробітної плати або неправильне заповнення (ведення) облікових документів (табеля тощо), внаслідок яких працівнику була нарахована заробітна плата в меншому розмірі, то після проведення службового розслідування і встановлення вини таких осіб вони можуть бути притягнуті (але не обов’язково!) до дисциплінарної відповідальності, передбаченої законодавством (зокрема статтею 147 КЗпП — догана, звільнення), статутом або положенням про дисципліну, чинним на підприємстві.

Виправлення помилок, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати в більшому розмірі

Якщо внаслідок допущеної лічильної помилки має місце нарахування і, відповідно, виплата працівнику заробітної плати в більшому розмірі, ніж належить, то після виявлення такої помилки необхідно повідомити про неї працівника (бажано в письмовій формі).

Працівник, отримавши від роботодавця повідомлення про помилку в сумі нарахованої (виплаченої) йому заробітної плати, може самостійно повернути підприємству надміру отримані кошти шляхом їх внесення до каси або перерахування на поточний рахунок підприємства.

Якщо після отримання від роботодавця повідомлення про помилку працівник добровільно не повертає підприємству надміру отримані кошти, то для їх повернення (наприклад, шляхом відрахування із заробітної плати працівника) роботодавець повинен виконати деякі положення КЗпП.

Відповідно до статті 127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця, зокрема, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цьому випадку роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми (п. 1 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Таким чином, якщо працівник не оспорює відрахування, то документальною підставою для здійснення відрахування з його заробітної плати є наказ (розпорядження) роботодавця, який повинен бути виданий своєчасно і обов’язково доведений до відома працівника під підпис.

Наприклад, якщо внаслідок лічильної помилки працівнику була нарахована в більшому розмірі заробітна плата за грудень 2022 року, яка виплачена 7 січня 2023 року, то наказ (розпорядження) керівника про відрахування помилково виплаченої суми повинен бути виданий не пізніше 7 лютого 2023 року.

Згоду працівника на відрахування з його заробітної плати надміру виплачених сум може бути підтверджено його письмовою заявою або підписом на повідомленні про помилку чи в наказі керівника під словами «не заперечую» (див. зразок наказу).

Звертаємо увагу, якщо роботодавець протягом одного місяця з дня виплати працівнику надміру нарахованої суми через лічильну помилку не видав наказ (розпорядження) про відрахування, то таке відрахування в подальшому проблематичне, оскільки ані стаття 127 КЗпП, ані інші норми цього документу не містять жодних причин (випадків), за наявності яких роботодавець може видати наказ (розпорядження) про відрахування пізніше одного місяця з дня виплати працівнику надміру нарахованої суми через лічильну помилку.⁵ В такій ситуації надміру отримані суми заробітної плати залишаються у працівника і повернути їх підприємству він може лише в добровільному порядку або за рішенням суду, але малоймовірно, що останній винесе рішення на користь роботодавця.

Що стосується звернення роботодавця до суду для повернення неправильно нарахованої та виплаченої працівнику суми, якщо працівник її оспорює, то в пункті 24 Постанови ВСУ № 13 вказано, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв’язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.

Що стосується відрахування надміру нарахованої суми заробітної плати працівнику внаслідок нелічильних помилок, то законодавством (в т. ч. КЗпП) воно не передбачено, тому повернути такі суми працівник може лише в добровільному порядку. Це випливає як зі статті 127 КЗпП, так і зі статті 1215 Цивільного кодексу України, згідно з якою не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Якщо підприємство все ж таки відрахує надміру виплачені суми через нелічильну помилку без згоди працівника, останній може звернутися до суду у зв’язку з неправомірними діями роботодавця.

Якщо надміру нараховані (виплачені) суми з працівника не відраховуються (наприклад, закінчився строк видання наказу чи допущена нелічильна помилка), то керівник підприємства повинен прийняти рішення про те, яким чином вони повинні бути відшкодовані підприємству:

– за рахунок осіб, які допустили помилку, шляхом їх притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну ними підприємству;

або

– за рахунок підприємства, якщо винні особи не встановлені (наприклад, якщо помилка допущена через збій в роботі бухгалтерської програми) чи таке рішення прийнято особисто керівником підприємства.

Відшкодування шкоди винною посадовою особою
у зв’язку з надмірною виплатою заробітної плати працівнику

Якщо строк для видання керівником наказу (розпорядження) про відрахування надміру виплаченої працівнику суми заробітної плати закінчився, і працівник її в добровільному порядку підприємству не повернув, то підприємству заподіяно шкоду. Винуватець заподіяної підприємству шкоди (у вигляді суми надміру нарахованої і виплаченої працівнику заробітної плати) встановлюється шляхом проведення службового розслідування, за наслідками якого складається відповідний акт.

В результаті службового розслідування може бути встановлено, що винуватцями надмірної виплати заробітної плати є дві (три тощо) посадові особи (наприклад, табельник і бухгалтер, бухгалтер по заробітній платі та головний бухгалтер).

Статтею 130 КЗпП визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Згідно зі статтею 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків, працівники (крім тих, що є посадовими особами), з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (наприклад, якщо між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності — п. 1 ст. 134 КЗпП).

Отже, якщо пряма дійсна шкода, заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, то з суми (розміру) шкоди відшкодовується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку.⁶

Крім того, статтею 133 КЗпП встановлено випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників. Так, згідно з пунктом 2 статті 133 КЗпП керівники підприємств та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах та їх заступники у відповідності із законодавством несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам.⁷

Якщо на підприємстві штатним розписом передбачена посада головного бухгалтера, то відповідальність працівника, який обіймає цю посаду і очолює самостійний структурний підрозділ (бухгалтерію), настає відповідно до пункту 2 статті 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами працівникам, у розмірі заподіяної з його вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 № 14 (далі — Постанова ВСУ № 14) роз’яснив, що вищевказані службові особи (керівники та їх заступники) у випадках здійснення зайвих грошових виплат працівникам несуть матеріальну відповідальність у межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована особами, безпосередньо винними в заподіянні підприємству шкоди. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На керівників та їх заступників покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їхньої вини не було своєчасно вжито заходів для покриття шкоди особами, які безпосередньо її заподіяли, й таку можливість підприємство втратило.

Працівники, які не є керівниками підприємства і структурних підрозділів або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов’язків, несуть матеріальну відповідальність згідно з частиною першою статті 132 КЗпП (тобто в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку), крім випадків, для яких статтею 134 КЗпП передбачена повна матеріальна відповідальність (п. 7 Постанови ВСУ № 14).

Розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності (ст. 135-3 КЗпП).

Наприклад, якщо працівнику нараховано і виплачено зайву заробітну плату, на яку був нарахований єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), але працівник відмовився повертати зайву заробітну плату підприємству, а для роботодавця строк її відрахування закінчився, то розмір шкоди буде дорівнювати сумі зайво виплаченої заробітної плати і сплаченого з неї ЄСВ.

Якщо ж працівник, якому виплачена зайва заробітна плата, добровільно її повертає підприємству після закінчення встановленого строку для її відрахування роботодавцем, а після подання підприємством уточнюючого Податкового розрахунку сума сплаченого ЄСВ із поверненої суми заробітної плати зараховується на рахунок майбутніх платежів ЄСВ або повертається підприємству (страхувальнику)⁸, то вважається, що відсутня шкода, заподіяна підприємству.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно (ч. п’ята ст. 130 КЗпП).

Якщо працівник добровільно не покриває шкоду, то на підставі норми пункту 3 частини другої статті 127 КЗпП для відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівника (працівників) підприємству (ст. 136 КЗпП), роботодавець має право з винного працівника (винних працівників) стягнути суму шкоди, тобто здійснити відрахування з його (їх) заробітної плати.

Згідно зі статтею 136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, а керівниками підприємств та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено (видано) не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (тобто в комісії по трудових спорах або в суді).

Під фразою «звернено до виконання» щодо розпорядження роботодавця слід розуміти передачу такого розпорядження бухгалтеру, який нараховує заробітну плату працівникам, а не реальне відрахування коштів із заробітної плати працівника, яке проводиться при її виплаті.

Наприклад, якщо працівнику було помилково нараховано в більшому розмірі заробітну плату за листопад 2022 року, яку було виплачено 7 грудня 2022 року, при цьому помилку (заподіяння шкоди підприємству) виявлено 20 січня 2023 року, то наказ керівника підприємства про відрахування із зарплати винуватця повинен бути виданий не пізніше 3 лютого 2023 року (див. приклад 1 нижче). Якщо винуватець повідомлений про відрахування 21 січня 2023 року, то розпорядження керівника має бути проведено бухгалтером (звернено до виконання) не раніше 28 січня 2023 року, а саме відрахування коштів може бути проведено при виплаті заробітної плати за ІІ половину січня.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (ст. 136 КЗпП).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлено строк в 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Цей же термін застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу з позовом про стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди (ст. 233 КЗпП).

Розрахунок середнього місячного заробітку
для визначення суми відшкодування заподіяної шкоди

Якщо працівники, винні в заподіянні шкоди підприємству у вигляді нарахування зайвої заробітної плати, притягуються до матеріальної відповідальності згідно зі статтею 132 КЗпП, або якщо керівники підприємств (структурних підрозділів) та їх заступники за заподіяння такої шкоди притягуються до обмеженої матеріальної відповідальності згідно зі статтею 133 КЗпП у межах середнього місячного заробітку, то останній розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100). Підставою для цього є підпункт «л» пункту 1 зазначеного Порядку.

Середній місячний заробіток (середньомісячна заробітна плата) обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю видання наказу керівником підприємства (місяцю прийняття рішення судом) про відшкодування шкоди. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців перед виданням зазначеного наказу керівником (ухваленням рішення судом) працівник не працював, середній місячний заробіток обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, то в нього відсутній розрахунковий період, а середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 Порядку № 100 (п. 2 Порядку № 100).

Відповідно до абзаців третього – четвертого пункту 4 Порядку № 100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку № 100 (п. 3 Порядку № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, службового відрядження, проходження медогляду тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

У разі якщо середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку № 100).

ПРИКЛАД 1

Обчислення середнього місячного заробітку з метою визначення максимальної суми,
що підлягає відрахуванню із заробітної плати працівника для відшкодування шкоди, заподіяної підприємству

На підприємстві 21 січня 2023 року виявлено помилку, яка полягає в нарахуванні працівнику-сантехніку зайвої заробітної плати за листопад 2022 року в сумі 9000 грн., яку він отримав 7 грудня 2022 року, але зайво отримані кошти підприємству не повернув. У зв’язку з цим було проведено службове розслідування, за результатами якого винним в заподіянні підприємству шкоди визнано працівника-табельника. На підставі наказу керівника, виданого 24 січня 2023 року, із заробітної плати працівника-табельника за його згодою, починаючи із заробітної плати за січень (за ІІ половину січня) 2023 року, провадиться відрахування для погашення заподіяної підприємству шкоди в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку цього працівника.

Оскільки наказ про відрахування виданий керівником у січні 2023 року, то розрахунковий період для обчислення середнього місячного заробітку працівника включає останні 2 календарних місяці: листопад – грудень 2022 року.

У розрахунковому періоді працівник-табельник, який має посадовий оклад 8000 грн. і працює з режимом роботи — 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, відпрацював:

– у листопаді — 11 днів (далі — відпрац. д.) з 22 робочих днів (далі — р. д.) за графіком роботи, за які отримав зарплату в сумі 4000 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 11 відпрац. д.), а інші робочі дні цього місяця не відпрацьовано працівником у зв’язку з перебуванням у щорічній відпустці (з 16 по 30 листопада);

– у грудні — 15 днів з 22 робочих днів за графіком роботи, за які отримав зарплату в сумі 5454,55 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 15 відпрац. д.), а інші робочі дні цього місяця не відпрацьовано працівником у зв’язку з хворобою (с 8 по 16 грудня).

Кількість робочих днів за графіком роботи працівника в розрахунковому періоді:

22 р. д. (листопад) + 22 р. д. (грудень) = 44 р. д.

Кількість відпрацьованих днів в розрахунковому періоді:

11 відпрац. д. (листопад) + 15 відпрац. д. (грудень) = 26 відпрац. д.

При обчисленні середньої заробітної плати відпускні і «лікарняні», нараховані відповідно за дні відпустки у листопаді та дні хвороби у грудні, не враховуються (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Сума виплат, що враховуються при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

4000 грн. (зарплата за листопад) + 5454,55 грн. (зарплата за грудень) = 9454,55 грн.

Середньоденна заробітна плата:

9454,55 грн. : 26 відпрац. д. = 363,64 грн.

Середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді:

(22 р. д. (листопад) + 22 р. д. (грудень)) : 2 = 22 р. д.

Середній місячний заробіток працівника:

363,64 грн. х 22 р. д. = 8000,08 грн.

Таким чином, максимальний розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню працівником-табельником, становить 8000,08 грн. При цьому відшкодування шкоди саме в такому розмірі не завжди може бути здійснено одноразово із заробітної плати за один місяць (див. приклад 5 нижче), оскільки законодавством встановлено обмеження щодо максимального розміру загальних відрахувань при кожній виплаті заробітної плати.

_____________________________________________________________________________

Обмеження при проведенні відрахувань із заробітної плати працівника

Згідно зі статтею 128 КЗпП і статтею 26 Закону про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникам.

При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником повинно бути збережено 50% заробітку. У разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70% заробітної плати.⁹

Звертаємо увагу, що для покриття шкоди підприємству із заробітку працівника можна відрахувати суму, яка не перевищує 20% суми, що належить йому до виплати «на руки», тобто не більше 20% суми заробітку, попередньо зменшеної на суму податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військового збору. Це обумовлено тим, що частина нарахованої працівнику заробітної плати у вигляді ПДФО і військового збору, що підлягають утриманню, виплаті працівникові не підлягає.¹⁰

Вищезазначені норми щодо максимальних розмірів відрахувань містить і стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі — Закон № 1404). Цією статтею також встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (останній починаючи з 01.01.2016 не утримується).

Таким чином, при відрахуванні за наказом (розпорядженням) керівника підприємства сум, надміру виплачених внаслідок нелічильної помилки або внаслідок лічильної помилки, але із закінченням строку видання наказу, при притягненні винного працівника до матеріальної відповідальності загальна сума відрахувань не може перевищувати 20% заробітку, що підлягає виплаті працівнику «на руки». І тільки у випадках, коли відрахування здійснюються за кількома виконавчими документами, максимальний розмір відрахувань збільшується до 50%, а при утриманні аліментів на дітей — до 70% заробітку. Отже, в найгіршому варіанті (за будь-яких обставин) працівник повинен отримати не менше 30% заробітної плати. Відрахування можуть проводитися як із зарплати за І половину місяця, так і з зарплати за II половину місяця з урахуванням вищевикладених обмежень.

Виняток з вищенаведеного правила — ситуація, коли відрахування здійснюється на підставі заяви працівника. У цьому випадку роботодавець має право відрахувати із заробітної плати працівника ту суму коштів, яку він вказав у своїй заяві.

Також слід пам’ятати, що не з усіх виплат, нарахованих працівнику, здійснюються відрахування для покриття шкоди, заподіяної підприємству. Так, відповідно до статті 129 КЗпП та статті 26 Закону про оплату праці не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством стягнення не звертається.

Вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведено в частині 1 статті 73 Закону № 1404. До нього, зокрема, включені: допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога на лікування, допомога на поховання, неоподатковувана сума матеріальної допомоги, польове забезпечення, «роз’їзні» надбавки, компенсація витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням, грошова компенсація за видане обмундирування, дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Оподаткування при донарахуванні заробітної плати
та проведенні відрахувань із заробітної плати

При донарахуванні працівнику заробітної плати необхідно нарахувати, а при виплаті — сплатити з неї в загальному порядку ЄСВ, ПДФО та військовий збір (далі — ВЗ). Донарахована заробітна плата повинна бути відображена (в тому числі в Податковому розрахунку) в тому звітному (податковому) періоді (кварталі), в якому здійснено донарахування (з відображенням донарахованої суми в конкретному місяці в Д1 та 4ДФ Податкового розрахунку).

У разі виявлення надміру нарахованої заробітної плати в місяці виправлення помилки оформляється бухгалтерська довідка, в якій вказуються зайва сума заробітної плати та вид виплати (основна заробітна плата, надбавка, доплата, премія тощо), в якому місяці, за який період та з якої причини вона була виплачена працівнику, а також кореспонденція рахунків у зв’язку з виправленням помилки.

Для виправлення помилок при надмірному нарахуванні заробітної плати підприємство зменшує суму заробітної плати поточного місяця на помилкову суму. У цьому випадку автоматично зменшується і база для нарахування ЄСВ, утримання ПДФО і ВЗ у поточному місяці.

При виправленні помилок роботодавцем здійснюється перерахунок нарахованого (виплаченого) доходу і, як наслідок, податкових зобов’язань¹¹, після чого приймається рішення про необхідність доплати податкового зобов’язання, а за наявності переплати відбувається зарахування ЄСВ, ПДФО та ВЗ в рахунок майбутніх платежів, або їхні суми повертаються страхувальнику, платнику податку за спеціальною процедурою. Також за потреби здійснюється коригування витрат і доходів у бухгалтерському (податковому) обліку.

Якщо виявлено надмірне нарахування доходу, з якого не сплачуються ЄСВ, ПДФО і ВЗ (наприклад, разової матеріальної допомоги), то на підставі наказу керівника здійснюється тільки відрахування такого надміру виплаченого доходу без коригування податкових зобов’язань.

При виявленні помилки, що полягає в неутриманні (утриманні в заниженому розмірі) ПДФО і ВЗ з оподатковуваного доходу, внаслідок чого працівник отримує дохід в надмірному розмірі, необхідно в місяці виявлення такої помилки з оподатковуваного доходу працівника утримати ПДФО і ВЗ¹¹, а також на підставі наказу керівника провести відрахування з доходу працівника надміру отриманої ним суми.

¹¹ Про відображення у Податковому розрахунку виправлення помилок у нарахуванні ЄСВ, ПДФО та військового збору детально йдеться у статті «Виправлення помилок у Податковому розрахунку» журналу «Все про працю і зарплату» № 3/2021, стор. 78.

ПРИКЛАД 2

Відрахування із заробітної плати працівника за поточний місяць
надміру нарахованої заробітної плати в попередньому місяці

Працівнику, оклад якого становить 9300 грн., за грудень 2022 року було нараховано і виплачено заробітну плату в сумі 9800 грн., з якої 500 грн. помилково нараховано та виплачено 7 січня 2023 року. Помилку виявлено 10 січня, а 11 січня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру виплаченої йому суми, починаючи із заробітної плати за січень (за І половину січня). Працівник повністю відпрацював І половину січня при 5-денному робочому тижні з вихідними днями в суботу та неділю.

Із заробітної плати за І половину січня (за відпрацьований період з 1 по 15 січня), яка становить 4227,27 грн. (9300 грн. : 22 р. д. х 10 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 4227,27 грн. х 18% = 760,91 грн.

– ВЗ в сумі: 4227,27 грн. х 1,5% = 63,41 грн.

Сума заробітної плати за І половину січня, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування надміру нарахованої суми):

4227,27 – 760,91 – 63,41 = 3402,95 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за І половину січня для повернення надміру виплаченої заробітної плати за грудень:

3402,95 грн. х 20% = 680,59 грн.

Таким чином, із заробітної плати за І половину січня можна відрахувати всю суму надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати (500 грн. з коригуванням на ПДФО і ВЗ), оскільки вона не перевищує максимальний розмір відрахувань із зарплати (680,59 грн.).

З надміру нарахованих 500 грн. заробітної плати за грудень підприємство сплатило:

– ЄСВ в сумі: 500 грн. х 22% = 110 грн.

– ПДФО в сумі: 500 грн. х 18% = 90 грн.

– ВЗ в сумі: 500 грн. х 1,5% = 7,50 грн.

У бухгалтерському обліку підприємства операції нарахування заробітної плати і відрахування з неї надміру нарахованих працівнику сум відображаються таким чином:

№ з/п	Дата	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
			Д-т	К-т
Нарахування за грудень
1	31.12	Нараховано працівнику зарплату за грудень	93	661	9800,00
2	31.12	Нараховано ЄСВ на зарплату за грудень: 9800 х 22%	93	651	2156,00
3	31.12	Утримано ПДФО із зарплати за грудень: 9800 х 18%	661	641/пдфо	1764,00
4	31.12	Утримано ВЗ із зарплати за грудень: 9800 х 1,5%	661	642/вз	147,00
5	06.01	Виплачено працівнику зарплату за грудень з каси підприємства: 9800 – 1764 – 147	661	301	7889,00
Нарахування за І половину січня
1	16.01	Нараховано працівнику зарплату за І половину січня	93	661	4227,27,00
2	16.01	Нараховано ЄСВ на зарплату за І половину січня: 4227,27 х 22%	93	651	930,00
3	16.01	Утримано ПДФО із зарплати за І половину січня: 4227,27 х 18%	661	641/пдфо	760,91
4	16.01	Утримано ВЗ із зарплати за І половину січня: 4227,27 х 1,5%	661	642/вз	63,41
5	16.01	Відраховано надміру нараховану зарплату згідно з наказом керівника	661	93	500,00
6	20.01	Відкориговано суми надміру нарахованих і утриманих (виправлення помилки методом «сторно»):
		нарахованого ЄСВ на зарплату грудня	93	651	110,00
		утриманого ПДФО із зарплати грудня	661	641/пдфо	90,00
		утриманого ВЗ із зарплати грудня	661	642/вз	7,50
7	20.01	Виплачено працівнику зарплату за І половину січня з каси підприємства: 4227,27 – 760,91 – 63,41 – 500 + 90 + 7,50	661	301	3000,45

ПРИКЛАД 3

Відрахування із заробітної плати працівника за поточний місяць надміру нарахованої
заробітної плати в попередньому місяці, якщо сума відрахування перевищує обмеження

Працівнику, оклад якого становить 6700 грн., за грудень 2022 року було нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 7600 грн., з якої 900 грн. (7600 – 6700) помилково нараховано та виплачено 7 січня 2023 року. Помилку було виявлено 24 січня, а 25 січня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру виплаченої йому суми, починаючи із заробітної плати за січень (за ІІ половину цього місяця). Працівник повністю відпрацював січень за 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю.

Із заробітної плати за ІІ половину січня (за відпрацьований період з 16 по 31 січня), розмір якої становить 3654,55 грн. (6700 грн. : 22 р. д. х 12 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 3654,55 грн. х 18% = 657,82 грн.

– ВЗ в сумі: 3654,55 грн. х 1,5% = 54,82 грн.

Сума заробітної плати за ІІ половину січня, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування помилково нарахованої суми):

3654,55 – 657,82 – 54,82 = 2941,91 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за ІІ половину січня:

2941,91 грн. х 20% = 588,38 грн.

Таким чином, із заробітної плати за ІІ половину січня можна відрахувати не всю суму надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати за грудень (надміру нараховано — 900 грн., «на руки» виплачено —  724,50 грн. (900 грн. – 900 грн. х 18% – 900 грн. х 1,5%)), а тільки частину цієї зарплати в сумі 588,38 грн. Іншу частину надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати за грудень необхідно буде відрахувати із заробітної плати за лютий.

ПРИКЛАД 4

Відрахування із заробітної плати працівника в поточному місяці надміру нарахованої
заробітної плати в попередньому місяці у зв’язку з помилкою в нарахуванні доходу
і неутриманням з нього ПДФО і військового збору

Працівнику, оклад якого становить 8000 грн., за грудень 2022 року було нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 9300 грн., в тому числі оклад — 8000 грн. і матеріальну допомогу систематичного характеру (надається всім працівникам один раз на рік) в сумі 4400 грн. Матеріальну допомогу було помилково виплачено в більшій сумі (на 400 грн.), ніж передбачено за посадою працівника, оскільки її необхідно було нарахувати в розмірі 50% від окладу, тобто в сумі 4000 грн. (8000 грн. х 50%). Крім того, з суми нарахованої матеріальної допомоги, що належить до фонду оплати праці, помилково не були утримані ПДФО і ВЗ, що призвело до виплати доходу працівнику «на руки» в більшій сумі. Обидві помилки було виявлено 10 січня, а 11 січня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника, починаючи із заробітної плати за січень (за І половину цього місяця). Працівник повністю відпрацював І половину січня при 5-денному робочому тижні з вихідними днями в суботу та неділю.

Оскільки працівнику помилково було нараховано частину матеріальної допомоги в сумі 400 грн. (4400 – 4000), яка підлягає відрахуванню, то внаслідок виявленої помилки в несплаті ПДФО і ВЗ з «правильної» матеріальної допомоги, яка дорівнює 4000 грн., підприємство повинно сплатити:

– ЄСВ в сумі: 4000 грн. х 22% = 880 грн.

– ПДФО в сумі: 4000 грн. х 18% = 720 грн.

– ВЗ в сумі: 4000 грн. х 1,5% = 60 грн.

Відповідно, на суму не утриманих з матеріальної допомоги ПДФО і ВЗ в розмірі 780 грн. (720 + 60), а також на помилково нараховану частину матеріальної допомоги в сумі 400 грн. працівник отримав заробітну плату більше, ніж йому належить.

Із заробітної плати за І половину січня, сума якої становить 3636,36 грн. (8000 грн. : 22 р. д. х 10 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 3636,36 грн. х 18% = 654,54 грн.

– ВЗ в сумі: 3636,36 грн. х 1,5% = 54,55 грн.

Визначимо суму заробітної плати за І половину січня, що підлягає виплаті працівнику з урахуванням утримань з неї ПДФО і ВЗ, а також з урахуванням утримань з неї ПДФО і ВЗ, які не були утримані з матеріальної допомоги у грудні, але без проведення відрахування надміру виплаченої матеріальної допомоги:

3636,36 грн. – 654,54 грн. (ПДФО із зарплати) – 54,55 грн. (ВЗ із зарплати) – 720 грн. (ПДФО із матдопомоги) – 60 грн. (ВЗ із матдопомоги) = 2147,27 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за І половину січня:

2147,27 грн. х 20% = 429,45 грн.

Таким чином, із заробітної плати за І половину січня можна відрахувати всю суму надміру нарахованої (виплаченої) у грудні матеріальної допомоги (400 грн.), оскільки вона не перевищує максимальний розмір відрахувань із заробітної плати (429,45 грн.).

ПРИКЛАД 5

Відрахування із заробітної плати працівника суми шкоди, заподіяної підприємству

Використовуємо дані прикладу 1 (див. вище): у січні 2023 року згідно з наказом керівника із заробітної плати працівника-табельника відраховується сума шкоди, заподіяної підприємству внаслідок неналежного виконання ним трудових обов’язків (неправильне табелювання, внаслідок якого працівнику-сантехніку нараховано зайву заробітну плату в сумі 9000 грн., яку цей працівник підприємству добровільно не повернув, а відрахувати її вже неможливо), в розмірі середньомісячного заробітку, який за останні 2 відпрацьовані місяці у працівника-табельника становить 8000,08 грн.

Припустимо, що працівнику-табельнику за січень виплачено заробітну плату в розмірі окладу — 8000 грн. Із заробітної плати за січень (для спрощення розрахунків будемо використовувати загальну суму заробітної плати за цей місяць) підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 8000 грн. х 18% = 1440 грн.

– ВЗ в сумі: 8000 грн. х 1,5% = 120 грн.

Сума заробітної плати за січень, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування суми шкоди):

8000 – 1440 – 120 = 6440 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за січень:

6440 грн. х 20% = 1288 грн.

Таким чином, із заробітної плати за січень можна відрахувати не всю суму шкоди в розмірі середньомісячного заробітку (8000,08 грн.), а тільки її частину в розмірі 1288 грн. Інша частина шкоди в розмірі 6712,08 грн. (8000,08 – 1288) повинна бути відрахована із заробітної плати працівника за наступні місяці.

У бухгалтерському обліку підприємства операція відрахування із заробітної плати працівника суми шкоди, заподіяної підприємству, відображається таким чином:

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Нараховано працівнику зарплату за січень	92	661	8000,00
2	Нараховано ЄСВ на зарплату: 8000 х 22%	92	651	1760,00
3	Утримано ПДФО із зарплати: 8000 х 18%	661	641/пдфо	1440,00
4	Утримано ВЗ із зарплати: 8000 х 1,5%	661	642/вз	120,00
5	Відображено заборгованість працівника в розмірі заподіяної підприємству шкоди	375	716	8000,08
6	Відраховано у січні на відшкодування шкоди згідно з наказом керівника	661	375	1288,00
7	Перераховано ЄСВ	651	311	1760,00
8	Перераховано ПДФО	641/пдфо	311	1440,00
9	Перераховано ВЗ	642/вз	311	120,00
10	Виплачено працівнику зарплату з каси підприємства: 8000 – 1440 – 120 – 1288	661	301	5152,00

_____________________________________________________________________________

Виправлення помилок, допущених при перерахуванні (видачі) коштів працівнику

Якщо заробітна плата була нарахована працівнику правильно, але була допущена помилка при заповненні платіжного доручення на перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на «зарплатний» рахунок працівника у банку, внаслідок чого працівнику перераховано заробітну плату в більшому або меншому розмірі, ніж належить, і ця помилка була виявлена, то її виправлення здійснюється в тому ж порядку, що і виправлення помилки при неправильному нарахуванні заробітної плати, не пов’язаному з помилками у визначенні податкових зобов’язань.

У цьому випадку працівник може в добровільному порядку повернути надміру виплачені йому кошти шляхом перерахування їх на поточний рахунок підприємства або внесення до каси підприємства. При поверненні працівником коштів до каси підприємства ця операція оформляється проводкою Дт 301 Кт 661. Оприбуткування повернутої працівником суми надміру отриманої заробітної плати до каси підприємства повинно бути відображено на підставі прибуткового касового ордера. Далі такі надходження повинні бути відображені в касовій книзі.

Якщо в зазначеному випадку працівник добровільно не поверне підприємству надміру перераховані на його «зарплатний» рахунок у банку кошти, роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру перераховану йому суму не пізніше одного місяця з дня такого перерахування (п. 1 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Якщо заробітна плата виплачувалася готівкою касиром (іншою особою, уповноваженою на виплату заробітної плати), і працівник поставив свій підпис в зарплатній відомості (видатковому касовому ордері) про отриману суму, але в подальшому з’ясувалося, що сума готівки, фактично видана касиром і отримана працівником, не відповідає сумі, зазначеній в зарплатній відомості (видатковому касовому ордері), то довести таку невідповідність можна тільки по залишку готівки у касира (якщо, звичайно, він сам не організував занижену виплату в корисливих цілях). У цьому разі все залежить від моральних якостей (порядності) співробітників, а щоб такої ситуації не було, радимо працівникам рахувати гроші не відходячи від каси.