Відрахування аліментів з доходів працівника

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) батьки зобов’язані утримувати дітей (дитину) до досягнення ними (нею) повноліття.

Оскільки повноліття настає у 18 років (ч. 2 ст. 6 СКУ), право на утримання (в тому числі на отримання аліментів) втрачається при досягненні дитиною 18 років.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ст. 199 СКУ).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СКУ).

Згідно зі статтею 181 СКУ способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Законодавство не дає визначення терміну «аліменти», але виходячи з норм СКУ аліменти — це кошти або право на утримання. Так, згідно з частиною 3 статті 181 СКУ, яка визначає способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину, аліменти — це кошти на утримання дитини (дітей), що сплачуються у частці від доходу одного з батьків або у твердій грошовій сумі.

Аліменти можуть виплачуватися батьками на неповнолітніх дітей (ст. 180–197 СКУ), батьками на повнолітніх дітей, які непрацездатні або навчаються (ст. 198–201 СКУ), одним членом подружжя іншому непрацездатному члену подружжя, в тому числі після розірвання шлюбу між ними (ст. 75–91 СКУ), повнолітніми дітьми на непрацездатних батьків (ст. 202–206 СКУ) та в інших випадках, передбачених СКУ.

У цій статті розглянемо особливості відрахування з доходів працівників тільки тих аліментів, які виплачуються батьками на утримання своїх дітей.

Підстави та способи сплати аліментів на дітей

Аліменти на дітей можуть сплачуватися добровільно або примусово, а саме:

– за усною домовленістю між батьками дітей;

– згідно з укладеним письмовим договором між батьками дітей;

– на підставі рішення суду.

Зупинимося детально на кожному з вищевказаних способів сплати аліментів.

Сплата аліментів за усною домовленістю

При цьому способі сплати аліментів колишні члени подружжя (батьки дитини) домовляються в усній формі, яку суму коштів і в які строки один з батьків, який проживає окремо від дитини, буде перераховувати на утримання дитини іншому з батьків (з яким проживає дитина).

Оскільки при усній домовленості сторін не оформляється документ, що підтверджує обов’язковість, суму і строки перерахування коштів, то особа, яка буде перераховувати кошти, якщо вона є працівником підприємства, має написати заяву на ім’я керівника підприємства з проханням перераховувати частину нарахованої йому заробітної плати (після утримання з неї податкових зобов’язань) на банківський рахунок іншої фізичної особи (колишнього члена подружжя або дитини).

У цій ситуації в заяві працівника з проханням перераховувати частину заробітної плати на рахунок іншої фізичної особи слово «аліменти» не вказується (це робити недоцільно), оскільки у працівника немає документа, який підтверджує, що він зобов’язаний сплачувати аліменти. Відповідно, не буде такого документа і в роботодавця, тому в останнього не буде підстав вважати аліментами кошти, що перераховуються на підставі заяви працівника іншій фізичній особі. Вказівка працівником в заяві слова «аліменти» не додасть коштам, які мають перераховуватися, статусу «аліментів», оскільки заява працівника не є правовстановлюючим документом (на відміну від договору або виконавчого листа).

Сплата аліментів згідно з укладеним договором

Відповідно до частини 1 статті 189 СКУ батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені СКУ.

Частиною 2 статті 109 СКУ також визначено, що договір між подружжям, яке розриває шлюб, про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.

У разі якщо сплата аліментів передбачена договором, складеним в письмовій формі та посвідченим нотаріально, платник аліментів, який є працівником, подає за місцем роботи заяву про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати (ч. 1 ст. 187 СКУ).

Така заява працівника має містити наступну інформацію:

– прізвище, ім’я та по батькові платника аліментів (працівника);

– прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер фізичної особи – одержувача аліментів;

– реквізити рахунку в банку фізичної особи – одержувача аліментів, якщо сума аліментів буде перераховуватися на її рахунок в банку;

– адресу фізичної особи – одержувача аліментів, якщо сума аліментів буде перераховуватися їй поштовим переказом;

– прізвище, ім’я та по батькові, день, місяць і рік народження дитини (дітей), на утримання якої (яких) будуть перераховуватися кошти;

– розмір аліментів;

– дату, з якої необхідно починати відрахування аліментів;

– реквізити (номер, дата) договору про сплату аліментів (підприємству бажано отримати від працівника копію такого договору або витяг з нього).

На підставі поданої працівником заяви про сплату аліментів керівник підприємства видає наказ (розпорядження) про відрахування аліментів із заробітної плати (доходу) працівника із зазначенням перерахованої вище інформації.

На підставі заяви працівника аліменти відраховуються не пізніше 3-денного строку від дня, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 187 СКУ).

Якщо платник аліментів не виконує своїх зобов’язань за договором про сплату аліментів (наприклад, не подає або відкликав заяву за місцем роботи про їх сплату), аліменти стягують з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 189 СКУ).

Сплата аліментів на підставі рішення суду

За відсутності усної домовленості між батьками і нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів особа, яка має право на аліменти, звертається з позовом до суду. В цьому випадку призначення і подальша сплата аліментів здійснюються на підставі рішення суду.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу — із дня подання такої заяви. За рішенням суду аліменти можуть бути присуджені й за період, що передує пред’явленню позову про стягнення аліментів, але не більш як за 10 років, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати (ст. 191 СКУ).

Таким чином, на день винесення судового рішення у відповідача може бути заборгованість по сплаті аліментів. В цьому випадку в першу чергу погашається така заборгованість, а потім здійснюється сплата аліментів за наступні періоди.

Підставою для відрахування аліментів у разі винесення судом рішення про призначення аліментів є виконавчий документ. Виконавчим документом є, зокрема, виконавчий лист і наказ, що видаються судом на підставі судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII; далі — Закон № 1404).

Виконавчий документ є обов’язковим для виконання на всій території України. Роботодавець на підставі отриманого виконавчого документа, в якому зазначаються причина, порядок і розмір відрахувань із заробітної плати (доходу) платника аліментів, видає наказ про відрахування аліментів із заробітної плати (доходу) працівника.

Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати (іншого доходу) платника аліментів безпосередньо за місцем виплати заробітної плати (іншого доходу) платникові аліментів. На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються роботодавцем із заробітної плати (іншого доходу) платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, не пізніше 3-денного строку від дня, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати, і перераховуються особі, на користь якої присуджено аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві (ч. 4 ст. 187 СКУ).

В іншому випадку для виконання рішення суду про стягнення аліментів стягувач із заявою звертається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (далі разом — виконавець). Порядок дій виконавця щодо стягнення аліментів викладено в розділі XVI «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі — Інструкція № 512/5).

Відповідно до частини 3 статті 68 Закону № 1404 про звернення стягнення (в т. ч. у вигляді аліментів) на заробітну плату та інші доходи боржника (платника аліментів) виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю (далі разом — роботодавці), які виплачують боржнику (платнику аліментів) заробітну плату та інші доходи.

Статтею 69 Закону № 1404 встановлено, що роботодавці здійснюють відрахування (в т. ч. аліментів) із заробітної плати та інших доходів боржника (платника аліментів) і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, — до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі роботодавці щомісяця направляють виконавцю Звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, наведеною в додатку 9 до Інструкції № 512/5. Про щомісячне подання цього Звіту вказано також в пункті 8 розділу Х Інструкції № 512/5.

У разі припинення перерахування коштів (аліментів) стягувачу роботодавець не пізніш як у 3-денний строк повідомляє виконавця про причину припинення виплат (відрахування аліментів) і зазначає нове місце роботи боржника, якщо воно відоме (це робиться у разі зміни місця роботи боржника — платника аліментів).

Відповідно до статті 71 Закону № 1404 за наявності заборгованості зі сплати аліментів понад 3 місяці (наприклад, якщо платник аліментів не працює і не отримує дохід або підприємство не виплачує йому дохід) стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за 3 місяці.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СКУ.

Виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов’язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику в разі, зокрема, надіслання постанови роботодавцю, який виплачує боржнику заробітну плату та інші доходи.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника роботодавцем відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, роботодавець, який проводив відрахування, нараховує боржнику заборгованість із сплати аліментів, яка відображається у Звіті.

Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів роботодавець, який проводив відрахування, повертає виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з доходу боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз’яснює йому права на звернення з позовом до роботодавця, який виплачує боржнику заробітну плату та інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з вини роботодавця.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою зацікавленої особи в порядку, встановленому законом.

Розмір аліментів на дітей

Відповідно до частини 3 статті 181 СКУ за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків (інших законних представників дитини), разом з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 182 СКУ при визначенні розміру аліментів суд враховує:

– стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

– стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

– наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

– наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

– доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

– інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СКУ).

Той із батьків (інших законних представників) дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 СКУ).

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СКУ).

Особливості визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини визначені статтею 183 СКУ. Так, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків (інших законних представників) дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — однієї чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Що стосується заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), то згідно зі статтею 195 СКУ така заборгованість визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості остання визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється виконавцем, а у разі виникнення спору — судом.

Аліменти у твердій грошовій сумі та їх індексація

Згідно зі статтею 184 СКУ суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Законом України від 01.09.2020 р. № 831-IX було внесено зміни з 25.09.2020 р. до Закону № 1404 щодо індексації аліментів. Тепер згідно з частиною 1 статті 71 Закону № 1404 індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі або у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо роботодавцю індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII (далі — Закон про індексацію).

Частиною 4 статті 71 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов’язаний проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини 1 цієї статті (див. вище).

Таким чином, якщо до 25.09.2020 р. індексацію аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі (далі — «тверді» аліменти), проводив роботодавець (незалежно від того, на підставі якого документа відраховувались аліменти з доходу працівника), то, починаючи з 25.09.2020 р., індексацію «твердих» аліментів зобов’язані проводити роботодавці лише в разі самостійного надіслання стягувачем (одержувачем аліментів) виконавчого документа безпосередньо роботодавцю, якщо інше не передбачено в самому виконавчому документі або в договорі між батьками про сплату аліментів на дитину.

Також роботодавці зобов’язані проводити індексацію «твердих» аліментів, якщо це прямо передбачено у виконавчому документі або в договорі між батьками про сплату аліментів на дитину.

Якщо ж відрахування «твердих» аліментів проводиться на підставі постанови виконавця, то саме виконавець зобов’язаний проводити індексацію зазначених аліментів (обчислювати її суму та надсилати роботодавцю постанову про відрахування суми індексації аліментів з доходу працівника), починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Хоча прямо Законом № 831 це не встановлено, але за логікою з дати набрання ним чинності (25.09.2020 р.) роботодавець вже не повинен проводити індексацію «твердих» аліментів, що відраховуються на підставі постанови виконавця.

Враховуючи вищевикладене, якщо роботодавець до 25.09.2020 р. проводив індексацію «твердих» аліментів на підставі виконавчого документа, самостійно надісланого безпосередньо йому стягувачем (одержувачем аліментів), або проведення індексації було передбачено у виконавчому документі або в договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, то і після 25.09.2020 р. роботодавцю необхідно продовжувати нараховувати зазначену індексацію відповідно до положень Закону про індексацію та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Нагадаємо, що згідно з абзацом сьомим частини першої статті 2 Закону про індексацію розмір «твердих» аліментів підлягає індексації. Індексація розміру «твердих» аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація «твердих» аліментів здійснюється роботодавцями, які проводять відрахування аліментів із доходу платника аліментів (ч. сьома ст. 5, ч. друга ст. 9 Закону про індексацію).

Аналогічні норми щодо проведення індексації «твердих» аліментів містить і Порядок № 1078. Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що оплата праці, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (далі — ПМПО).

Відповідно до пункту 10-4 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін (далі — ІСЦ) для проведення індексації розміру «твердих» аліментів здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти, тобто з місяця набрання законної сили рішенням суду про призначення аліментів, тому «базовим» є місяць, що передує місяцю призначення судом аліментів.¹

Для «твердих» аліментів, які були призначені до червня 2016 року, обчислення ІСЦ для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17.05.2016 р. № 1368-VIII, тобто з червня 2016 року.

Звертаємо увагу, що розмір «твердих» аліментів разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50% грошового доходу платника аліментів (абз. третій п. 10-4 Порядку № 1078).

Таким чином, роботодавці, які відраховують «тверді» аліменти з доходів працівників – платників аліментів не на підставі постанови виконавця, зобов’язані нараховувати на суму таких аліментів, а також відраховувати із заробітної плати (доходів) працівників разом із сумою «твердих» аліментів нараховану на них суму індексації (див. приклад 1 нижче).

Також слід пам’ятати, що якщо стягнути в певному розмірі аліменти та/або суму їх індексації неможливо, роботодавець, який проводить відрахування, нараховує боржнику (платнику аліментів) заборгованість зі сплати аліментів та/або індексації таких аліментів (абз. другий ч. 6 ст. 71 Закону № 1404).

Зміна розміру та скасування аліментів

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СКУ).

Наприклад, якщо аліменти на вимогу їх одержувача були призначені судом у твердій грошовій сумі, але потім з будь-яких причин одержувача аліментів перестала влаштовувати призначена сума таких аліментів, то він може змінити спосіб нарахування і суму аліментів.

Зокрема, замість стягнення «твердих» аліментів той із батьків, разом з яким проживає дитина, може звернутися до суду із заявою про видання судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 СКУ) або в більшому відсотковому значенні від такого прожиткового мінімуму.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених СКУ (ст. 192 СКУ).

Таким чином, роботодавець, що відраховує аліменти із заробітної плати (доходу) працівника, не може самостійно змінити (зменшити або збільшити) розмір аліментів², встановлений рішенням суду або домовленістю батьків, в тому числі якщо призначений судом розмір «твердих» аліментів становить менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Змінити розмір аліментів може лише суд (за зверненням платника та/або одержувача аліментів), а в деяких випадках — виконавець, видавши нову постанову.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (ст. 197 СКУ).

Обмеження суми відрахувань із заробітної плати

Відповідно до частини 3 статті 187 СКУ на підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, а також якщо з особи (працівника) вже стягуються аліменти на іншу дитину.

З норм статті 128 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), статті 26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, статті 70 Закону № 1404 випливає, що в разі відрахування аліментів на одну дитину сума відрахування не може перевищувати 50% заробітної плати, яка повинна бути виплачена працівникові (в тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами), а в разі відрахування аліментів на неповнолітніх дітей — 70% заробітної плати.

Частиною 1 статті 70 Закону № 1404 встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ).

Пунктом 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, наведеного у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.93 р. № 146 (далі — Перелік № 146), встановлено, що відрахування аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Таким чином, відрахування аліментів у вищевказаному максимальному відсотковому розмірі застосовується до розміру заробітної плати боржника після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військового збору (далі — ВЗ). Тобто спочатку з нарахованої працівнику заробітної плати утримуються ПДФО і ВЗ, а із суми, що залишилася (яка повинна бути виплачена працівнику «на руки»), провадиться відрахування аліментів (в тому числі у вищевказаних випадках відрахування індексації аліментів, якщо вони призначені у твердій грошовій сумі) в установленому розмірі, але не більше 70% цієї суми заробітної плати (що залишилася) при відрахуванні аліментів на двох і більше неповнолітніх дітей, а на одну дитину — не більше 50% суми, що залишилася (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404, п. 13 Переліку № 146).

Аналогічні висновки (про застосування обмежень у відрахуваннях із заробітної плати після утримання з неї ПДФО і ВЗ) зробили в своїх листах Державна фіскальна служба України, Мін’юст і Мінпраці.³

Доходи, з яких відраховуються аліменти

На підставі виконавчого документа суду або постанови виконавця або заяви працівника підприємство зобов’язане щомісяця відраховувати аліменти з доходів працівника.

Види доходів, з яких відраховуються аліменти, і види доходів, з яких аліменти не відраховуються, наведені в Переліку № 146 (див. Таблицю нижче).

Таблиця

Доходи, з яких відраховуються і не відраховуються аліменти

* На думку Мін’юсту, викладену в його листі від 28.12.2006 р. № 19-48-671, відрахування аліментів проводиться із суми компенсації за невикористану відпустку, якщо вона нараховується при звільненні працівника за два і більше роки. Якщо компенсація за невикористану відпустку надається за один (поточний) рік, то аліменти з такої компенсації не відраховуються.

Переліком № 146 встановлено також наступні норми щодо відрахування аліментів із заробітної плати (доходів) працівників:

– відрахування аліментів провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди працівників (див. Таблицю) як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом;

– у членів колективних сільськогосподарських підприємств аліменти відраховуються із сум, одержуваних за роботу в цих господарствах (включаючи вартість натуральних видач);

– у письменників, композиторів, художників та інших творчих працівників аліменти відраховуються із сум авторського гонорару і винагороди, одержуваної за публічне виконання творів, а у тих, які одержують заробітну плату, — із заробітної плати; у позаштатних лекторів — з оплати, одержуваної за читання лекцій;

– у членів кооперативів, спільних підприємств аліменти відраховуються з усіх видів заробітку, одержуваного за роботу в кооперативі чи спільному підприємстві (в тому числі із заробітку у валюті);

– у фермерів та осіб, які працюють у сільському господарстві за сімейним підрядом, аліменти відраховуються після реалізації продукції з власного господарства в кінці року;

– в осіб, які працюють в установах України за кордоном, аліменти відраховуються із заробітку, одержуваного в Україні в національній валюті;

– в осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти відраховуються із 100% заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від’їзду, або з 5-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків;

– в осіб, які одержують заробітну плату як у гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, аліменти відраховуються бухгалтеріями (розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів, як із гривень, так і з валюти;

– у військовослужбовців Збройних Сил України, інших військ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, ДСНС і Державної кримінально-виконавчої служби аліменти відраховуються з усіх видів грошового забезпечення, що надається щомісячно (оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби), крім вихідної допомоги при звільненні з військової служби і з вищезазначених органів (служб), а також з інших видів грошового забезпечення, що не має постійного характеру.

З середнього заробітку, який зберігається за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу в особливий період (строковики, особи офіцерського складу, контрактники тощо), про яких йдеться у частині третій статті 119 КЗпП, аліменти відраховуються в загальному порядку як з додаткової заробітної плати (в підпункті 6 пункту 1 Переліку № 146 вказано, що аліменти відраховуються із заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати).⁴

Порядок виплати аліментів їх одержувачу

Як зазначалося вище, на підставі заяви працівника аліменти відраховуються не пізніше 3-денного строку від дня, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 187 СКУ).

В цей же строк відраховуються аліменти, якщо стягувач аліментів самостійно подав заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати платника аліментів безпосередньо за місцем виплати йому заробітної плати. На підставі такої заяви аліменти перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві (ч. 4 ст. 187 СКУ).

Якщо аліменти стягуються на підставі постанови виконавця, то роботодавець зобов’язаний перераховувати аліменти на рахунок виконавця у строк, встановлений для здійснення виплат боржнику (платнику аліментів), а якщо такий строк не встановлений, — до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404).

Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження коштів на рахунок виконавця стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем стягувачу — фізичній особі на зазначений ним у заяві про примусове виконання рішення рахунок або надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом (ч. 2 ст. 47 Закону № 1404).

При виплаті заробітної плати двічі на місяць (за І і ІІ половини місяця) аліменти відраховуються (перераховуються на рахунок виконавця) двічі, хоча в заяві платника аліментів (постанові виконавця) і наказі роботодавця може бути передбачена виплата аліментів тільки один раз в місяць — при виплаті заробітної плати за ІІ половину місяця, коли відома сума утримань ПДФО і ВЗ, а також інших відрахувань в розрахунку на місяць.

У разі хвороби працівника і виплати йому «лікарняних» за рахунок Фонду, утримувати аліменти за рахунок коштів зі спеціального (окремого) рахунку роботодавця не можна (вони мають цільове призначення)⁵, тому буде заборгованість по аліментах, яка в подальшому погашається за рахунок відрахування аліментів із заробітної плати працівника.

Аліменти і оподаткування

Згідно з підпунктом 165.1.14 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СКУ, у тому числі аліменти, що виплачуються нерезидентом.

Отже, аліменти, що виплачуються одержувачу аліментів (перераховуються на рахунок виконавця), не обкладаються ПДФО і ВЗ⁶, а сума індексації аліментів обкладається ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ (інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ).⁷

Сума аліментів, що виплачується згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін (згідно з договором про сплату аліментів) одержувачу аліментів, в тому числі перераховується на рахунок виконавця, відображається в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ за ознакою доходу «140», а сума індексації аліментів — за ознакою доходу «127». Тому роботодавець повинен мати інформацію про ідентифікаційний номер одержувача аліментів.

Звертаємо увагу, що дохід працівника – платника аліментів відображається в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ у нарахованій сумі (без вирахування суми аліментів).

Аліменти, що перераховуються їх одержувачу, не є базою нарахування ЄСВ (це виплата не роботодавця, а однієї фізособи іншій фізособі).

ПРИКЛАД 1

Відрахування аліментів та індексації аліментів із заробітної плати

Працівник є платником аліментів у твердій грошовій сумі на одну свою дитину, якій 10 років. Ці аліменти суд призначив в лютому 2019 року в розмірі 2000 грн., а одержувач аліментів (колишня дружина працівника) надала підприємству виконавчий лист, виданий їй судом, про стягнення «твердих» аліментів з працівника. Оклад працівника (платника аліментів) в листопаді 2020 року становить 6000 грн.

Оскільки суд призначив «тверді» аліменти в лютому 2019 року, обчислення ІСЦ для проведення індексації аліментів здійснюється з лютого 2019 року, тому «базовим» місяцем для індексації аліментів є місяць, що передує лютому 2019 року, тобто січень 2019 року. При нарахуванні індексації аліментів за листопад 2020 року величина приросту ІСЦ для працівників, у яких «базовий» місяць — січень 2019 року, становить 3,1%. Визначимо розрахункову суму індексації аліментів в листопаді 2020 року, виходячи з зазначеної величини приросту ІСЦ, враховуючи, що в листопаді 2020 року розмір аліментів менше ПМПО (2000 грн. < 2197 грн.):

2000 грн. х 3,1 : 100 = 62 грн.

Розмір аліментів з сумою індексації не повинен перевищувати 50% доходу платника аліментів, що підлягає виплаті йому «на руки», тому визначимо загальну суму аліментів та індексації аліментів, яку підприємство повинно відрахувати з доходу працівника:

2000 грн. (аліменти) + 62 грн. (індексація аліментів) = 2062 грн.

Сума утримань у вигляді ПДФО і ВЗ із заробітної плати працівника в листопаді:

6000 грн. х 18% (ПДФО) + 6000 грн. х 1,5% (ВЗ) = 1080 + 90 = 1170 грн.

Сума заробітної плати працівника після утримання ПДФО і ВЗ (тобто «на руки»):

6000 – 1170 = 4830 грн.

Максимальна загальна сума аліментів та індексації аліментів, яка може бути відрахована із заробітної плати працівника — платника аліментів за листопад:

4830 грн. х 50% = 2415 грн.

Зазначена сума більше загальної суми аліментів та індексації аліментів (2415 грн. > 2062 грн.), тому в листопаді 2020 року із заробітної плати платника аліментів можна утримати всю суму «твердих» аліментів в розмірі 2000 грн. і всю суму індексації аліментів в розмірі 62 грн., але з останньої потрібно ще утримати ПДФО і ВЗ.

ПРИКЛАД 2

Відображення в обліку операції по відрахуванню аліментів

Суд своїм рішенням зобов’язав працівника підприємства щомісяця сплачувати аліменти на одну свою дитину в розмірі прожиткового мінімуму для її віку (дитині 8 років). Виконавець надіслав підприємству постанову про відрахування аліментів із заробітної плати працівника в зазначеному розмірі. Аліменти перераховуються підприємством на рахунок виконавця для подальшої виплати колишній дружині працівника. Прожитковий мінімум для дитини 8 років в листопаді 2020 року — 2318 грн. У листопаді через простій працівнику нарахована заробітна плата в сумі 5000 грн. З цієї заробітної плати утримано ПДФО в сумі 900 грн. (5000 грн. х 18%) і ВЗ в сумі 75 грн. (5000 грн. х 1,5%).

Максимальна сума відрахування аліментів із заробітної плати працівника в листопаді:

(5000 – 900 – 75) х 50% = 2012,50 грн.

Ця сума менше розміру аліментів (2012,50 грн. < 2318 грн.), тому в листопаді аліменти відраховуються тільки в сумі 2012,50 грн., а різниця — 305,50 грн. (2318 – 2012,50) є заборгованістю по аліментах, що підлягає погашенню в наступних місяцях.

У бухгалтерському обліку підприємства операції з нарахування заробітної плати і відрахування аліментів відображаються таким чином: