Каждый работник имеет право на ежегодный основной отпуск, а отдельные работники — на ежегодный дополнительный отпуск. Однако если рабочий год отработан не полностью, не всегда работник имеет право на ежегодный отпуск полной продолжительности. Какие периоды включаются в стаж, дающий право на предоставление ежегодных основного и дополнительных отпусков? Как правильно рассчитать продолжительность ежегодного отпуска, на которую работник имеет право за рабочий год?Кожний працівник має право на щорічну основну відпустку, а окремі працівники за роботу в певних умовах — на щорічну додаткову відпустку. Проте якщо робочий рік відпрацьований не повністю, не завжди працівник має право на щорічну відпустку повної тривалості. Які періоди включаються до стажу, що дає право на надання щорічних основної та додаткових відпусток? Як правильно розрахувати тривалість щорічної відпустки, на яку працівник має право за робочий рік?
Определение отпускного стажа и продолжительности ежегодных отпусковВизначення відпускного стажу та тривалості щорічних відпусток
В соответствии со статьей 45 Конституции Украины право на отдых обеспечивается предоставлением, в частности, оплачиваемого ежегодного отпуска. Минимальная продолжительность оплачиваемого ежегодного отпуска определяется законом.
Порядок предоставления ежегодных отпусков регулируется статьями 74 – 76, 78 – 83 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и Законом Украины «Об отпусках» от 15.11.96 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках). Кроме того, рядом других нормативных документов для отдельных категорий работников (государственных служащих, педагогов, медицинских работников, инвалидов и т. д.) установлены особенности предоставления ежегодных отпусков.1
1 Об особенностях предоставления ежегодных отпусков детально рассказано в статье «Порядок предоставления ежегодных отпусков» журнала «Все о труде и зарплате» № 3/2022, стр. 18.
В период действия военного положения ежегодные отпуска предоставляются с учетом норм Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (далее — Закон № 2136).
Ежегодные отпуска предоставляются гражданам Украины, иностранцам и лицам без гражданства, которые состоят в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договору у физического лица (далее вместе — предприятия) с сохранением на их период места работы (должности) и заработной платы. Запрещается замена отпуска денежной компенсацией, кроме случаев, предусмотренных статьей 83 КЗоТ и статьей 24 Закона об отпусках (ст. 74 КЗоТ, ст. 2 Закона об отпусках).
Виды ежегодных отпусков
Законодательством, а именно статьей 4 Закона об отпусках установлены четыре вида ежегодных отпусков:
– основной отпуск;
– дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда;
– дополнительный отпуск за особый характер труда;
– прочие дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством.
Продолжительность ежегодных отпусков
В соответствии со статьей 5 Закона об отпусках продолжительность отпусков, в т. ч. ежегодных, независимо от режимов и графиков работы рассчитывается в календарных днях. Праздничные и нерабочие дни, перечень которых установлен статьей 73 КЗоТ, при определении продолжительности ежегодных отпусков не учитываются (на них ежегодный отпуск продлевается).
Однако с 24 марта 2022 года и до отмены военного положения действие статей 73, 78-1 КЗоТ и части второй статьи 5 Закона об отпусках приостановлено частью 6 статьи 6 Закона № 2136, поэтому в указанном периоде нет праздничных и нерабочих дней, а продолжительность ежегодных отпусков не продлевается на праздничные и нерабочие дни, перечень которых установлен статьей 73 КЗоТ.
Выходные дни включаются в продолжительность ежегодного отпуска (на них ежегодный отпуск не продлевается).
Если законодательством продолжительность отпуска определена в рабочих днях (например, для судей), то она переводится из рабочих в календарные дни по такой формуле:
Nк. д. = Nр. д. х 7,
6
где:
Nк. д. — продолжительность отпуска в календарных днях;
Nр. д. — продолжительность отпуска в рабочих днях;
7 — продолжительность недели в календарных днях;
6 — продолжительность недели в рабочих днях, по которой исчислялась продолжительность отпуска до принятия Закона об отпусках.2
2 См. также разъяснение Минтруда от 12.02.97 № 10/2-493.
Продолжительность ежегодного основного отпуска
Статьей 6 Закона об отпусках определена минимальная продолжительность ежегодного основного отпуска для всех работников — 24 календарных дня, а также продолжительность ежегодного основного отпуска для работников отдельных категорий.
Для некоторых категорий работников (педагогические работники, помощники воспитателей дошкольных учебных заведений, государственные служащие, должностные лица органов местного самоуправления, народные депутаты, дипломаты, судьи, прокуроры и др.) продолжительность ежегодного основного отпуска установлена нормативными актами, регулирующими сферу их деятельности.3
3 Конкретная продолжительность ежегодного основного отпуска для различных категорий работников приведена в статье «Порядок предоставления ежегодных отпусков» журнала «Все о труде и зарплате» № 3/2022, стр. 18.
Если работник имеет право на основной ежегодный отпуск по двум и более основаниям с разной его продолжительностью (например, как инвалид ІІІ группы и журналист), то отпуск предоставляется по одному основанию, которое работник выбирает самостоятельно.
Работа на условиях неполного рабочего времени (ст. 56 КЗоТ), в т. ч. по совместительству, или с сокращенным рабочим временем (ст. 51 КЗоТ) не влечет за собой ограничения объема трудовых прав работников, поэтому работники с указанными режимами работы имеют право на ежегодный основной отпуск полной продолжительности.
В период действия военного положения необходимо учитывать нормы статьи 12 Закона № 2136, которой установлены особенности предоставления ежегодных отпусков.
Так, в период действия военного положения предоставление работнику ежегодного основного отпуска по решению работодателя может быть ограничено продолжительностью 24 календарных дня за текущий рабочий год. Если продолжительность ежегодного основного отпуска работника составляет более 24 календарных дней, предоставление не использованных в период действия военного положения дней такого отпуска переносится на период после прекращения или отмены военного положения. В период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении неиспользованных дней ежегодного отпуска. В случае увольнения работника в период действия военного положения ему выплачивается денежная компенсация в соответствии со статьей 24 Закона об отпусках, т. е. за все не использованные им дни ежегодного отпуска (ч. 1 ст. 12 Закона № 2136).
В период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении ежегодного отпуска, если такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры (ч. 2 ст. 12 Закона № 2136).
Кроме того, согласно части 1 статьи 12 Закона № 2136 в период действия военного положения не применяются нормы:
– части седьмой статьи 79 КЗоТ и части второй статьи 12 Закона об отпусках, которыми установлено, что неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск;
– части пятой статьи 80 КЗоТ и части пятой статьи 11 Закона об отпусках, которыми установлено, что запрещается непредоставление ежегодных отпусков полной продолжительности в течение двух лет подряд, а также непредоставление их в течение рабочего года лицам до восемнадцати лет и работникам, которые имеют право на ежегодные дополнительные отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями или с особым характером труда.
Продолжительность ежегодных дополнительных отпусков
Категории работников, которым предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда, а также общая продолжительность этого отпуска определены статьей 7 Закона об отпусках. Указанный ежегодный дополнительный отпуск предоставляется продолжительностью до 35 календарных дней работникам, занятым на работах, связанных с негативным влиянием на здоровье вредных производственных факторов, согласно Списку производств, цехов, профессий и должностей с вредными и тяжелыми условиями труда, занятость работников на работах в которых дает право на ежегодный дополнительный отпуск, приведенному в приложении 1 (далее — Список № 1) к постановлению Кабинета Министров Украины от 17.11.97 № 1290 (далее — Постановление № 1290).
Конкретная продолжительность такого отпуска устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от результатов аттестации рабочих мест по условиям труда и времени занятости работника в этих условиях и базируется на результатах гигиенической оценки условий труда по показателям и критериям, утвержденным приказом Министерства здравоохранения и Министерства труда и социальной политики Украины «Об утверждении Показателей и критериев условий труда, по которым будут предоставляться ежегодные дополнительные отпуска работникам, занятым на работах, связанных с негативным влиянием на здоровье вредных производственных факторов» от 31.12.97 № 383/55.
Категории работников, которым предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда, и продолжительность такого отпуска определены статьей 8 Закона об отпусках. Указанный ежегодный дополнительный отпуск предоставляется:
1) отдельным категориям работников, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых естественных географических и геологических условиях и условиях повышенного риска для здоровья, — продолжительностью до 35 календарных дней согласно Списку производств, работ, профессий и должностей работников, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых естественных географических и геологических условиях и условиях повышенного риска для здоровья, который дает право на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда, приведенному в приложении 2 к Постановлению № 1290 (далее — Список № 2);
2) работникам с ненормированным рабочим днем — продолжительностью до 7 календарных дней согласно спискам должностей, работ и профессий, определенных коллективным договором, соглашением.
Конкретная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от времени занятости работника в этих условиях.
Порядок применения Списков № 1 и № 2 утвержден приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 30.01.98 № 16 (далее — Приказ № 16).
Продолжительность ежегодных прочих дополнительных отпусков, предусмотренных законодательством, а также категории лиц, которым предоставляются такие отпуска, устанавливаются законами и подзаконными актами.4
4 Конкретная продолжительность ежегодных дополнительных отпусков для различных категорий работников приведена в статье «Порядок предоставления ежегодных отпусков» журнала «Все о труде и зарплате» № 3/2022, стр. 18.
Условия и порядок предоставления ежегодных отпусков
Ежегодный отпуск предоставляется за отработанный рабочий год, который отсчитывается со дня заключения трудового договора (ст. 75 КЗоТ, ст. 6 Закона об отпусках). Например, если работник был принят на работу 16.05.2022, то первым отработанным рабочим годом у него является период с 16.05.2022 по 15.05.2023, вторым рабочим годом — период с 16.05.2023 по 15.05.2024.
Согласно статье 79 КЗоТ и статье 10 Закона об отпусках право работника на ежегодные основной и дополнительные отпуска полной продолжительности в первый год работы наступает после окончания 6 месяцев непрерывной работы на данном предприятии. В случае предоставления работнику указанных отпусков до окончания 6-месячного срока непрерывной работы их продолжительность определяется пропорционально отработанному времени, за исключением отдельных случаев.
Ежегодные отпуска полной продолжительности до окончания 6 месяцев непрерывной работы в первый год работы на предприятии по желанию предоставляются:
– женщинам — перед отпуском в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск) или после него, а также женщинам, которые имеют двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью;
– лицам с инвалидностью;
– лицам в возрасте до 18 лет;
– мужчинам, жены которых находятся в «декретном» отпуске;
– лицам, уволенным после прохождения срочной военной службы, военной службы по призыву во время мобилизации, на особый период, военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период, военной службы по призыву лиц офицерского состава или альтернативной (невоенной) службы, если после увольнения со службы они были приняты на работу в течение трех месяцев, не считая времени переезда к месту жительства;
– совместителям — одновременно с отпуском по основному месту работы;
– работникам, которые успешно обучаются в учебных заведениях и желают присоединить отпуск ко времени сдачи экзаменов, зачетов, написания дипломных, курсовых, лабораторных и других работ, предусмотренных учебной программой;
– работникам, имеющим путевку (курсовку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лечения;
– родителям-воспитателям детских домов семейного типа;
– в других случаях, предусмотренных законодательством, коллективным или трудовым договором.
Ежегодные отпуска за второй и последующие годы работы могут быть предоставлены работнику в любое время соответствующего рабочего года.
Например, если у работника первый отработанный рабочий год на предприятии закончился 10.06.2023, и работник уже использовал ежегодный основной отпуск за этот год, то уже с 11.06.2023 ему может быть предоставлен указанный отпуск полной продолжительности за второй рабочий год — с 11.06.2023 по 10.06.2024.
Кроме вышеизложенных условий, для получения права на ежегодный отпуск работник должен иметь стаж, дающий право на такой отпуск.
Определение стажа, дающего право на ежегодный отпуск
Периоды, которые включаются в стаж работы, дающий право на ежегодные основной и дополнительные отпуска (далее — «отпускной» стаж), определены статьей 82 КЗоТ и статьей 9 Закона об отпусках (см. таблицу).
Таблица
Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ежегодные отпуска
Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ОСНОВНОЙ отпуск |
Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЙ отпуск |
Время фактической работы (в том числе на условиях неполного и сокращенного рабочего времени) в течение рабочего года, за который предоставляется отпуск |
Время фактической работы с вредными, тяжелыми условиями или с особым характером труда, если работник занят в этих условиях не менее половины продолжительности рабочего дня, установленной для работников данного производства, цеха, профессии или должности |
Время, когда работник фактически не работал, но за ним согласно законодательству сохранялись место работы (должность) и заработная плата полностью или частично (в том числе время оплаченного вынужденного прогула, вызванного незаконным увольнением или переводом на другую работу, время простоя, оплаченного в размере не ниже 2/3 тарифной ставки, время оплачиваемых отпусков, командировки, выполнения государственных и общественных обязанностей и т. п.), кроме случаев, когда за работниками, призванными на срочную военную службу, военную службу по призыву лиц офицерского состава, военную службу по призыву во время мобилизации, на особый период, военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период или принятыми на военную службу по контракту, в том числе путем заключения нового контракта на прохождение военной службы, во время действия особого периода на срок до его окончания или до дня фактического увольнения сохранялись место работы и должность на предприятии на время призыва |
|
Время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему выплачивалось пособие по общеобязательному государственному социальному страхованию (в т. ч. период временной нетрудоспособности, период пребывания в «декретном» отпуске), за исключением отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста |
|
Время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему не выплачивалась заработная плата в связи с пребыванием в отпуске без сохранения заработной платы (ст. 25 и 26 Закона об отпусках), за исключением отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста, а в случае если ребенок болен сахарным диабетом I типа (инсулинозависимый) или если ребенок, которому не установлена инвалидность, болен тяжелым перинатальным поражением нервной системы, тяжелым врожденным пороком развития, редким орфанным заболеванием, онкологическим, онкогематологическим заболеваниями, детским церебральным параличем, тяжелым психическим расстройством, острым или хроническим заболеванием почек IV степени, — до достижения ребенком 16-летнего возраста, а если ребенку установлена категория «ребенок с инвалидностью подгруппы А» или ребенок, которому не установлена инвалидность, получил тяжелую травму, требует трансплантации органа, требует паллиативной помощи — до достижения ребенком 18-летнего возраста |
Время ежегодных основного и дополнительных отпусков за работу с вредными, тяжелыми условиями и за особый характер труда |
Время обучения с отрывом от производства продолжительностью менее 10 месяцев по дневной форме обучения в заведениях профессионального (профессионально-технического) образования |
Время работы беременных женщин, переведенных на основании медицинского заключения на более легкую работу, на которой они не испытывают влияния неблагоприятных производственных факторов |
Время обучения новым профессиям (специальностям) лиц, уволенных в связи с изменениями в организации производства и труда, в том числе с ликвидацией, реорганизацией или перепрофилированием предприятия, сокращением численности или штата работников |
|
Время, когда работник, в отношении которого согласно Закону Украины «О социальной и правовой защите лиц, в отношении которых установлен факт лишения личной свободы вследствие вооруженной агрессии против Украины, и членов их семей» установлен факт лишения личной свободы вследствие вооруженной агрессии против Украины, фактически не работал в связи с лишением личной свободы вследствие вооруженной агрессии против Украины, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему не выплачивалась заработная плата |
|
Другие периоды работы, предусмотренные законодательством |
Исходя из статей 82, 181 КЗоТ и статьи 9 Закона об отпусках из «отпускного» стажа исключаются, в частности:
– время отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;
– время отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком продолжительностью, определенной в медицинском заключении, но не более чем до достижения ребенком 6-летнего возраста;
– время отпуска без сохранения заработной платы, но не более 90 календарных дней, предоставляемого в период действия военного положения в обязательном порядке по заявлению работника, который выехал за пределы территории Украины или получил статус внутренне перемещенного лица (ч. 4 ст. 12 Закона № 2136);
– время (календарные дни) отсутствия работника на работе по его вине (прогул, отстранение от работы в случаях, предусмотренных статьей 46 КЗоТ, невыход на работу во время военного положения по самостоятельному решению и т. д.);
– время прохождения военной службы в особый период работниками-военнослужащими, указанными в части третьей статьи 119 КЗоТ, когда за ними сохранялись место работы и должность, но не сохранялся средний заработок на предприятии (с 19 июля 2022 года, кроме случаев, когда средний заработок начислялся работнику по решению работодателя);5
– период приостановления действия трудового договора во время военного положения.
5 См. письмо Минэкономики от 03.04.2023 № 4706-05/14490-07 и разъяснение Северо-Восточного межрегионального управления Гоструда от 08.05.2023 на стр. 116 и 118 этого номера.
Обращаем внимание, что общего нормативно-правового акта, определяющего порядок расчета количества дней ежегодного отпуска, в настоящее время нет. Однако, по мнению Минсоцполитики6, учитывая, что согласно части первой статьи 5 Закона об отпусках продолжительность отпусков независимо от режимов и графиков работы рассчитывается в календарных днях, при подсчете дней ежегодного отпуска пропорционально отработанному времени целесообразно использовать механизм начисления оплаты за дни отпуска, изложенный в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100 (далее — Порядок № 100)7, то есть привязку расчета дней отпуска необходимо осуществлять к календарным дням последнего рабочего года, в котором работал работник.
6 Алгоритм определения продолжительности ежегодного отпуска разъяснен в письмах Минсоцполитики от 28.10.2016 № 616/13/116-16, от 27.03.2013 № 321/13/84-13 и письме Минтруда от 24.06.2011 № 208/13/116-11 — см. журнал «Все о труде и зарплате» соответственно № 5/2017, стр. 117, № 6/2013, стр. 121, и № 1/2011, стр. 120.
7 См. статью «Порядок начисления и выплаты отпускных» на стр. 10 этого номера.
В мирное время согласно статье 78-1 КЗоТ и пункту 7 Порядка № 100 праздничные и нерабочие дни (статья 73 КЗоТ) не учитываются при определении продолжительности ежегодного отпуска, поэтому указанные дни не учитываются и при расчете календарных дней «отпускного» стажа.
С 24 марта 2022 года и до окончания военного положения, как отмечалось выше, Законом № 2136 приостановлено действие статьи 73 КЗоТ, поэтому праздничных и нерабочих дней в этом периоде нет, а «отпускной» стаж не уменьшается на праздничные и нерабочие дни, определенные статьей 73 КЗоТ.
Исчислим «отпускной» стаж и продолжительность ежегодного отпуска работника в конкретных ситуациях (см. примеры 1–4).
ПРИМЕР 1
Определение продолжительности ежегодного основного отпуска
Работница принята на работу 21.05.2018. Ежегодный основной отпуск согласно графику отпусков будет впервые ей предоставлен с 26.06.2023. Продолжительность ежегодного основного отпуска по должности работницы — 24 календарных дня (далее — к. д.).
За весь период работы на предприятии с 21.05.2018 по 25.06.2023 (включает 5 полных рабочих лет) у работницы произошли следующие события:
– с 21.05.2018 по 02.12.2018 — работа в обычном режиме;
– с 03.12.2018 по 07.04.2019 (126 к. д.) — отпуск в связи с беременностью и родами;
– с 08.04.2019 по 02.02.2022 — отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;
– с 03.02.2022 по 02.02.2023 — отпуск без сохранения заработной платы по уходу за ребенком продолжительностью, определенной в медицинском заключении, но не более чем до достижения ребенком 6-летнего возраста (п. 3 ч. первой ст. 25 Закона об отпусках);
– с 03.02.2023 по 28.02.2023 — работа в обычном режиме;
– с 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — отпуск без сохранения заработной платы на период военного положения (ст. 26 Закона об отпусках, ч. 3 ст. 12 Закона № 2136);
– с 01.04.2023 по 30.04.2023 — простой не по вине работника с начислением оплаты простоя в размере 2/3 оклада;
– с 01.05.2023 по 31.05.2023 — приостановление действия трудового договора;
– с 01.06.2023 по 25.06.2023 — работа в обычном режиме.
Из вышеуказанных периодов в стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, не включаются периоды с 08.04.2019 по 02.02.2022 (отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста), с 03.02.2022 по 02.02.2023 (отпуск по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению) и с 01.05.2023 по 31.05.2023 (период приостановления действия трудового договора).
В стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, включаются периоды:
– с 21.05.2018 по 02.12.2018 (196 к. д.) — время фактической работы, в т. ч. 4 праздничных и нерабочих дня — 27 мая (Троица), 28 июня (День Конституции Украины), 24 августа (День независимости Украины), 14 октября (День защитника Украины);
– с 03.12.2018 по 07.04.2019 (126 к. д.) — время пребывания в отпуске в связи с беременностью и родами, в т. ч. 4 праздничных и нерабочих дня — 25 декабря (Рождество Христово), 1 января (Новый год), 7 января (Рождество Христово), 8 марта (Международный женский день);
– с 03.02.2023 по 28.02.2023 (26 к. д.) — время фактической работы;
– с 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — время отпуска без сохранения заработной платы (ст. 26 Закона об отпусках, ч. 3 ст. 12 Закона № 2136), в т. ч. календарный день 8 марта (Международный женский день), который не является праздничным днем в период военного положения;
– с 01.04.2023 по 30.04.2023 (30 к. д.) — время простоя не по вине работника с начислением оплаты простоя в размере 2/3 оклада (ст. 113 КЗоТ), в т. ч. календарный день 16 апреля (Пасха), который не является нерабочим днем в период военного положения;
– с 01.06.2023 по 25.06.2023 (25 к. д.) — время фактической работы, в т. ч. календарные дни 4 июня (Троица) и 28 июня (День Конституции Украины), которые не являются соответственно нерабочим и праздничным днем в период военного положения.
Общий стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, включая праздничные и нерабочие дни, приходящиеся на период до 24 марта 2022 года:
196 к. д. + 126 к. д. + 26 к. д. + 31 к. д. + 30 к. д. + 25 к. д. = 434 к. д.
На общий стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, приходится 4 праздничных и нерабочих дня в отработанном периоде (с 21.05.2018 по 02.12.2018). При этом 4 праздничных и нерабочих дня, приходящихся на отпуск в связи с беременностью и родами (с 03.12.2018 по 07.04.2019), являются календарными днями этого отпуска.
Определим продолжительность ежегодного основного отпуска работницы по состоянию на 25.06.2023 включительно (из общего стажа исключаются праздничные и нерабочие дни, приходящиеся на отработанный период до 24 марта 2022 года):
24 к. д. : (365 к. д. – 0 празд. д.) х (434 к. д. – 4 празд. д.) = 28 к. д.,8
где: 24 к. д. — количество календарных дней отпуска по должности работницы;
365 к. д. — количество календарных дней в течение последнего рабочего года работницы (в течение 12 месяцев: с 21.05.2022 по 20.05.2023);
0 празд. д. — количество праздничных и нерабочих дней в течение последнего рабочего года работницы (12 месяцев: с 21.05.2022 по 20.05.2023);
434 к. д. — количество календарных дней в периоде, который соответствует общему стажу, дающему право на ежегодный основной отпуск;
4 празд. д. — количество праздничных и нерабочих дней в периоде, который соответствует общему стажу, дающему право на ежегодный основной отпуск.
8 Алгоритм определения продолжительности ежегодного отпуска разъяснен в письмах Минсоцполитики от 28.10.2016 № 616/13/116-16, от 27.03.2013 № 321/13/84-13 и письме Минтруда от 24.06.2011 № 208/13/116-11 — см. журнал «Все о труде и зарплате» соответственно № 5/2017, стр. 117, № 6/2013, стр. 121, и № 1/2011, стр. 120.
Таким образом, по состоянию на 25.06.2023 (включительно) работница имеет право на ежегодный основной отпуск продолжительностью 28 календарных дней.
ПРИМЕР 2
Определение продолжительности ежегодного дополнительного отпуска
за работу с ненормированным рабочим днем (за особый характер труда)
Работник принят на работу 20.06.2022, а с 01.08.2022 ему был установлен ненормированный рабочий день. Ежегодный дополнительный отпуск за работу с таким режимом (за особый характер труда) впервые ему предоставляется с 20.06.2023.
Коллективным договором предприятия предусмотрено предоставление ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда (ненормированный рабочий день) продолжительностью 7 календарных дней за отработанный рабочий год с указанными условиями труда. Конкретная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда устанавливается в зависимости от времени занятости работника (пропорционально отработанному им времени) в этих условиях.
В отработанном рабочем году с 20.06.2022 по 19.06.2023 работник с ненормированным рабочим днем работал только в период с 01.08.2022 по 19.06.2023, включающий 323 календарных дня, поэтому общий стаж работы, дающий право работнику на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда, составляет 323 календарных дня. В этом общем стаже (с 01.08.2022 по 19.06.2023) нет праздничных и нерабочих дней, поскольку в этот период действует военное положение (приостановлено действие статьи 73 КЗоТ).
На рабочий год работника (с 20.06.2022 по 19.06.2023) приходится 365 календарных дней, при этом нет праздничных и нерабочих дней.
Определим продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда, на которую работник имеет право в отработанном рабочем году (с 20.06.2022 по 19.06.2023), учитывая время занятости работника в этих условиях:
7 к. д. : (365 к. д. – 0 празд. д.) х (323 к. д. – 0 празд. д.) = 6 к. д.
Таким образом, за отработанный рабочий год работнику необходимо предоставить ежегодный дополнительный отпуск за работу с ненормированным рабочим днем продолжительностью 6 календарных дней.
ПРИМЕР 3
Определение продолжительности ежегодного дополнительного отпуска
за работу с вредными и тяжелыми условиями труда
Работнику, работающему с вредными и тяжелыми условиями труда, за отработанный рабочий год с 26.06.2022 по 25.06.2023 предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за работу с указанными условиями труда с 26.06.2023.
Согласно коллективному договору и Списку № 1 (производств, цехов, профессий и должностей с вредными и тяжелыми условиями труда, занятость работников на работах в которых дает право на ежегодный дополнительный отпуск) по профессии работника максимальная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями труда составляет 14 календарных дней.
Поскольку согласно пункту 10 Порядка применения Списка № 1, утвержденного Приказом № 16, в стаж, дающий право работнику на ежегодный дополнительный отпуск, засчитываются дни, когда он фактически был занят на работах с вредными и тяжелыми условиями труда не менее половины продолжительности рабочего дня, то для определения коэффициента, на который необходимо умножать плановую (максимальную) продолжительность указанного отпуска, установленную в коллективном договоре (Списке № 1), целесообразно использовать количество не календарных, а рабочих дней.
Работник в последнем рабочем году с 26.06.2022 по 25.06.2023, включающем 260 рабочих дней по графику работы, отработал с вредными и тяжелыми условиями труда 215 рабочих дней (в эти дни время работы с вредными и тяжелыми условиями труда составляло не менее половины продолжительности рабочего дня), а также находился в ежегодном основном отпуске за текущий рабочий год в период с 16.01.2023 по 08.02.2023, на который приходится 18 рабочих дней (время ежегодного основного отпуска включается в стаж, дающий право на ежегодный дополнительный отпуск).
Определим продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями труда, на которую работник имеет право в отработанном рабочем году (с 26.06.2022 по 25.06.2023):
14 к. д. : 260 р. д. х (215 отраб. р. д. + 18 р. д.) = 12,5 к. д. ≈ 13 к. д.
Таким образом, за отработанный рабочий год работник имеет право на ежегодный дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда продолжительностью 13 календарных дней.
ПРИМЕР 4
Определение продолжительности ежегодного дополнительного отпуска за работу
с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой
Работнику, работающему в течение всего рабочего дня на компьютере — с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой, за отработанный рабочий год с 12.06.2022 по 11.06.2023 предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда с 12.06.2023.
Согласно коллективному договору и Списку № 2 (производств, работ, профессий и должностей работников, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых естественных географических и геологических условиях и условиях повышенного риска для здоровья, который дает право на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда) по профессии работника максимальная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда составляет 4 календарных дня.
Поскольку согласно пункту 7 Порядка применения Списка № 2, утвержденного Приказом № 16, в стаж, дающий право на ежегодный дополнительный отпуск, включаются дни, когда работник фактически был занят на работах с особым характером труда не менее половины продолжительности рабочего дня, то для определения коэффициента, на который необходимо умножать плановую (максимальную) продолжительность указанного отпуска, установленную в коллективном договоре (Списке № 2), целесообразно использовать количество не календарных, а рабочих дней.
Работник в последнем рабочем году с 12.06.2022 по 11.06.2023, включающем 260 рабочих дней по графику работы, отработал на компьютере — с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой 202 рабочих дня (в эти дни время работы на компьютере составляло не менее половины продолжительности рабочего дня), а также находился в ежегодном дополнительном отпуске за особый характер труда за предыдущий рабочий год в период с 13.06.2022 по 15.06.2022, на который приходится 3 рабочих дня, и в ежегодном основном отпуске за текущий рабочий год в период с 01.05.2023 по 24.05.2023, на который приходится 18 рабочих дней (время ежегодных основного и дополнительного отпусков включается в стаж, дающий право на ежегодный дополнительный отпуск).
Определим продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда (работу на компьютере), на которую работник имеет право в отработанном рабочем году (с 12.06.2022 по 11.06.2023):
4 к. д. : 260 р. д. х (202 отраб. р. д. + 3 р. д. + 18 р. д.) = 3,4 к. д. ≈ 3 к. д.
Таким образом, за отработанный рабочий год работник имеет право на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда продолжительностью 3 календарных дня.
Відповідно до статті 45 Конституції України право на відпочинок забезпечується наданням, зокрема, оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначається законом.
Порядок надання щорічних відпусток регулюється статтями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, низкою інших нормативних документів для окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних працівників, медичних працівників, інвалідів тощо) встановлені особливості надання щорічних відпусток.1
1 Про особливості надання щорічних відпусток детально розказано у статті «Порядок надання щорічних відпусток» журналу «Все про працю і зарплату» № 3/2022, стор. 18.
У період дії воєнного стану щорічні відпустки надаються з урахуванням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).
Щорічні відпустки надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі разом — підприємства) із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. При цьому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).
Види щорічних відпусток
Законодавством, а саме статтею 4 Закону про відпустки встановлено чотири види щорічних відпусток:
– основна відпустка;
– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
– додаткова відпустка за особливий характер праці;
– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Тривалість щорічних відпусток
Згідно зі статтею 5 Закону про відпустки тривалість відпусток, в т. ч. щорічних, незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелік яких встановлено статтею 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються (на них щорічна відпустка продовжується).
Проте з 24 березня 2022 року і до скасування воєнного стану дію статей 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону про відпустки призупинено частиною 6 статті 6 Закону № 2136, тому в зазначеному періоді немає святкових і неробочих днів, а тривалість щорічних відпусток не продовжується на святкові та неробочі дні, перелік яких встановлено статтею 73 КЗпП.
Вихідні дні включаються до тривалості щорічної відпустки (на кількість вихідних днів щорічна відпустка не продовжується).
Якщо законодавством тривалість відпустки визначена в робочих днях (наприклад, для суддів), то вона переводиться з робочих у календарні дні за такою формулою:
Nк. д. = Nр. д. х 7,
6
де:
Nк. д. — тривалість відпустки в календарних днях;
Nр. д. — тривалість відпустки в робочих днях;
7 — тривалість тижня в календарних днях;
6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.2
2 Див. також роз’яснення Мінпраці від 12.02.97 № 10/2-493.
Тривалість щорічної основної відпустки
Статтею 6 Закону про відпустки визначено мінімальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх працівників — 24 календарних дні, а також тривалість щорічної основної відпустки для працівників окремих категорій.
Для деяких категорій працівників (педагогічні працівники, помічники вихователів дошкільних навчальних закладів, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, народні депутати, дипломати, судді, прокурори та інші) тривалість щорічної основної відпустки встановлена нормативно-правовими актами, що регулюють сферу їхньої діяльності.3
3 Конкретну тривалість щорічної основної відпустки для різних категорій працівників наведено у статті «Порядок надання щорічних відпусток» журналу «Все про працю і зарплату» № 3/2022, стор. 18.
Якщо працівник має право на основну щорічну відпустку за двома та більше підставами з різною її тривалістю (наприклад, як інвалід ІІІ групи та помічник вихователя дошкільного навчального закладу), то відпустка надається за однією підставою, яку працівник вибирає самостійно.
Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП), в т. ч. за сумісництвом, або зі скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники з зазначеними режимами роботи мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
У період дії воєнного стану необхідно враховувати норми статті 12 Закону № 2136, якою встановлено особливості надання щорічних відпусток.
Так, у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону про відпустки, тобто за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).
Крім того, згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми:
– частини сьомої статті 79 КЗпП та частини другої статті 12 Закону про відпустки, якими встановлено, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
– частини п’ятої статті 80 КЗпП та частини п’ятої статті 11 Закону про відпустки, якими встановлено, що забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Тривалість щорічних додаткових відпусток
Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також загальна тривалість цієї відпустки визначені статтею 7 Закону про відпустки. Зазначена щорічна додаткова відпустка надається тривалістю до 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, наведеним у додатку 1 (далі — Список № 1) до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Постанова № 1290).
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 № 383/55.
Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, та тривалість такої відпустки визначені статтею 8 Закону про відпустки.
Зазначена щорічна додаткова відпустка надається:
1) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, —тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, наведеним у додатку 2 (далі — Список № 2) до Постанови № 1290;
2) працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Порядок застосування Списків № 1 та № 2 затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 (далі — Наказ № 16).
Тривалість щорічних інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, а також категорії осіб, яким надаються такі відпустки, встановлюються законами та підзаконними актами.4
4 Конкретну тривалість щорічних додаткових відпусток для різних категорій працівників наведено у статті «Порядок надання щорічних відпусток» журналу «Все про працю і зарплату» № 3/2022, стор. 18.
Умови та порядок надання щорічних відпусток
Відповідно до статті 75 КЗпП та статті 6 Закону про відпустки щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки).
Наприклад, якщо працівник був прийнятий на роботу 16.05.2022, то першим відпрацьованим робочим роком у нього є період з 16.05.2022 по 15.05.2023, другим робочим роком — період з 16.05.2023 по 15.05.2024.
Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком окремих випадків.
Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
– жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
– особам з інвалідністю;
– особам віком до 18 років;
– чоловікам, дружини яких перебувають у «декретній» відпустці;
– особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
– сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Наприклад, якщо у працівника перший відпрацьований робочий рік на підприємстві закінчився 10.06.2023, і працівник вже використав щорічну основну відпустку за цей рік, то вже з 11.06.2023 йому може бути надано зазначену відпустку повної тривалості за другий робочий рік — з 11.06.2023 по 10.06.2024.
Крім вищевикладених умов, для отримання щорічної (основної чи додаткової) відпустки працівник повинен мати стаж, що дає право на таку відпустку.
Стаж, що дає право на щорічну відпустку
Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки (див. таблицю).
Таблиця
Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки
Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ОСНОВНУ відпустку |
Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ДОДАТКОВУ відпустку |
Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного і скороченого робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка |
Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади |
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу, час простою, оплаченого в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), час оплачуваних відпусток, відрядження, виконання державних і громадських обов’язків тощо), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову |
|
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню (в т. ч. період тимчасової непрацездатності, період перебування у «декретній» відпустці), за винятком частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку |
|
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 25 і 26 Закону про відпустки), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку |
Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці |
Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти |
Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів |
Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників |
|
Час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата |
|
Інші періоди роботи, передбачені законодавством |
Виходячи зі статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (далі — «відпускний» стаж), не включаються:
– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;
– час відпустки без збереження заробітної плати, але не більше 90 календарних днів, що надається у період дії воєнного стану в обов’язковому порядку за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);
– час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини (прогул, відсторонення від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, невихід на роботу під час воєнного стану за самостійним рішенням тощо);
– час проходження військової служби в особливий період працівниками-військовослужбовцями, зазначеними у частині третій статті 119 КЗпП, коли за ними зберігалися місце роботи та посада, але не зберігався середній заробіток на підприємстві (з 19 липня 2022 року, крім випадків, коли середній заробіток нараховувався працівнику за рішенням роботодавця);5
– період призупинення дії трудового договору під час воєнного стану.
5 Див. лист Мінекономіки від 03.04.2023 № 4706-05/14490-07 та роз’яснення Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці від 08.05.2023 на стор. 116 та 118 цього номера.
Звертаємо увагу, що загального нормативно-правового акта, який визначає порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, наразі немає. Проте, на думку Мінсоцполітики6, враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону про відпустки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100)7, тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно здійснювати до календарних днів останнього робочого року, в якому працював працівник.
6 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» відповідно № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
7 Див. статтю «Порядок нарахування та виплати відпускних» на стор. 10 цього номера.
В мирний час згідно зі статтею 78-1 КЗпП та пунктом 7 Порядку № 100 святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічної відпустки, тому зазначені дні не враховуються і при розрахунку календарних днів «відпускного» стажу.
З 24 березня 2022 року і до закінчення воєнного стану, як зазначалося вище, Законом № 2136 призупинено дію статті 73 КЗпП, тому святкових і неробочих днів в цьому періоді немає, а «відпускний» стаж не зменшується на святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП.
Обчислимо «відпускний» стаж та тривалість щорічної відпустки працівника у конкретних ситуаціях (див. приклади 1–4).
ПРИКЛАД 1
Визначення тривалості щорічної основної відпустки
Працівницю прийнято на роботу 21.05.2018. Щорічну основну відпустку згідно з графіком відпусток буде вперше їй надано з 26.06.2023. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 24 календарних дні (далі — к. д.).
За весь період роботи на підприємстві з 21.05.2018 по 25.06.2023 (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:
– з 21.05.2018 по 02.12.2018 — робота у звичайному режимі;
– з 03.12.2018 по 07.04.2019 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
– з 08.04.2019 по 02.02.2022 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
– з 03.02.2022 по 02.02.2023 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);
– з 03.02.2023 по 28.02.2023 — робота у звичайному режимі;
– з 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ст. 26 Закону про відпустки, ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);
– з 01.04.2023 по 30.04.2023 — простій не з вини працівника з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу;
– з 01.05.2023 по 31.05.2023 — призупинення дії трудового договору;
– з 01.06.2023 по 25.06.2023 — робота у звичайному режимі.
З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди з 08.04.2019 по 02.02.2022 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), з 03.02.2022 по 02.02.2023 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку згідно з медичним висновком) та з 01.05.2023 по 31.05.2023 (період призупинення дії трудового договору).
До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:
– з 21.05.2018 по 02.12.2018 (196 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 27 травня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України);
– з 03.12.2018 по 07.04.2019 (126 к. д.) — час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 25 грудня (Різдво Христове), 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день);
– з 03.02.2023 по 28.02.2023 (26 к. д.) — час фактичної роботи;
– з 01.03.2023 по 31.03.2023 (31 к. д.) — час відпустки без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону про відпустки, ч. 3 ст. 12 Закону № 2136), у т. ч. календарний день 8 березня (Міжнародний жіночий день), який не є святковим днем у період воєнного стану;
– з 01.04.2023 по 30.04.2023 (30 к. д.) — час простою не з вини працівника з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу (ст. 113 КЗпП), у т. ч. календарний день 16 квітня (Пасха), який не є неробочим днем у період воєнного стану;
– з 01.06.2023 по 25.06.2023 (25 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. календарні дні 4 червня (Трійця) та 28 червня (День Конституції України), які не є відповідно неробочим та святковим днем у період воєнного стану.
Загальний стаж, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаючи святкові та неробочі дні, що припадають на період до 24 березня 2022 року:
196 к. д. + 126 к. д. + 26 к. д. + 31 к. д. + 30 к. д. + 25 к. д. = 434 к. д.
На загальний стаж, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, припадає 4 святкових і неробочих дні у відпрацьованому періоді (з 21.05.2018 по 02.12.2018). При цьому 4 святкових і неробочих дні, які припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (з 03.12.2018 по 07.04.2019), є календарними днями цієї відпустки.
Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 25.06.2023 включно (із загального стажу виключаються святкові та неробочі дні, що припадають на відпрацьований період до 24 березня 2022 року):
24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (434 к. д. – 4 святк. д.) = 28 к. д.,8
де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;
365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього робочого року працівниці (протягом 12 місяців: з 21.05.2022 по 20.05.2023);
0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівниці (12 місяців: з 21.05.2022 по 20.05.2023);
434 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає загальному стажу, що дає право на щорічну основну відпустку;
4 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає загальному стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
8 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» відповідно № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
Таким чином, станом на 25.06.2023 (включно) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів.
ПРИКЛАД 2
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем (за особливий характер праці)
Працівника прийнято на роботу 20.06.2022, а з 01.08.2022 йому було встановлено ненормований робочий день. Щорічна додаткова відпустка за роботу з таким режимом (за особливий характер праці) вперше надається з 20.06.2023.
Колективним договором підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік із зазначеними умовами праці. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється залежно від часу зайнятості працівника (пропорційно відпрацьованому ним часу) в цих умовах.
У відпрацьованому робочому році з 20.06.2022 по 19.06.2023 працівник з ненормованим робочим днем працював тільки в період з 01.08.2022 по 19.06.2023, що включає 323 календарних дні, тому загальний стаж роботи, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, становить 323 календарних дні. У цьому загальному стажі (з 01.08.2022 по 19.06.2023) немає святкових і неробочих днів, оскільки в цей період діє воєнний стан (призупинено дію статті 73 КЗпП).
На робочий рік працівника (з 20.06.2022 по 19.06.2023) припадає 365 календарних днів, при цьому в робочому році немає святкових і неробочих днів.
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 20.06.2022 по 19.06.2023), враховуючи час зайнятості працівника в цих умовах:
7 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (323 к. д. – 0 святк. д.) = 6 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 6 календарних днів.
ПРИКЛАД 3
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці
Працівнику, який працює із шкідливими і важкими умовами праці, за відпрацьований робочий рік з 26.06.2022 по 25.06.2023 надається щорічна додаткова відпустка за роботу із зазначеними умовами праці з 26.06.2023.
Відповідно до колективного договору та Списку № 1 (виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку) за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці становить 14 календарних днів.
Оскільки відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списку № 1, затвердженого Наказом № 16, до стажу, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку № 1), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.
Працівник в останньому робочому році з 26.06.2022 по 25.06.2023, що включає 260 робочих днів за графіком роботи, відпрацював із шкідливими і важкими умовами праці 215 робочих днів (у ці дні час роботи із шкідливими і важкими умовами праці становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік у період з 16.01.2023 по 08.02.2023, на яку припадає 18 робочих днів (час щорічної основної відпустки включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 26.06.2022 по 25.06.2023):
14 к. д. : 260 р. д. х (215 відпрац. р. д. + 18 р. д.) = 12,5 к. д. ≈ 13 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці тривалістю 13 календарних днів.
ПРИКЛАД 4
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу
з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням
Працівнику, який працює протягом усього робочого дня на комп’ютері — з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, за відпрацьований робочий рік з 12.06.2022 по 11.06.2023 надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці з 12.06.2023.
Відповідно до колективного договору та Списку № 2 (виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці) за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці становить 4 календарних дні.
Оскільки згідно з пунктом 7 Порядку застосування Списку № 2, затвердженого Наказом № 16, до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку № 2), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.
Працівник в останньому робочому році з 12.06.2022 по 11.06.2023, що включає 260 робочих днів за графіком роботи, відпрацював на комп’ютері — з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням 202 робочих дні (у ці дні час роботи на комп’ютері становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній додатковій відпустці за особливий характер праці за попередній робочий рік у період з 13.06.2022 по 15.06.2022, на який припадає 3 робочих дні, та у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік у період з 01.05.2023 по 24.05.2023, на який припадає 18 робочих днів (час щорічних основної та додаткової відпусток включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (роботу на комп’ютері), на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 12.06.2022 по 11.06.2023):
4 к. д. : 260 р. д. х (202 відпрац. р. д. + 3 р. д. + 18 р. д.) = 3,4 к. д. ≈ 3 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівник має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 3 календарних дні.
_____________________________________________________________________________