Дежурство работников во внерабочее время: организация и оплатаЧергування працівників у позаробочий час: організація та оплата

Дежурство работников во внерабочее время довольно часто и активно применяется на отечественных предприятиях, в организациях и учреждениях (далее — предприятия), хотя трудовое законодательство Украины, в том числе главный «трудовой» документ — Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ), не только не дает определения такому виду дополнительных обязанностей работника, но и не содержит каких-либо норм, регламентирующих дежурство (в КЗоТ нет даже упоминания о нем).

В то же время на основании норм постановления Верховной Рады Украины «О порядке временного действия на территории Украины отдельных актов законодательства Союза ССР» от 12.09.91 г. № 1545-XII в настоящее время в Украине продолжает действовать в части, не противоречащей законодательству Украины, постановление Секретариата Всесоюзного Центрального Совета профессиональных союзов «О дежурствах на предприятиях и в учреждениях» от 02.04.54 г. № 233 (далее — Постановление о дежурствах). Именно нормами этого Постановления необходимо руководствоваться в вопросах организации дежурств работников на предприятии¹, хотя и этот документ не дает ответов на многие «дежурные» вопросы.

Постановлением о дежурствах установлено следующее:

«1. Дежурства рабочих и служащих на предприятиях и в учреждениях после окончания рабочего дня, в выходные и праздничные дни могут вводиться в исключительных случаях и только по согласованию с фабричным, заводским, местным комитетом (применительно к законодательству Украины — по согласованию с выборным органом профсоюзной организации предприятия или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом; — Авт.). Не допускать привлечения работников к дежурствам чаще одного раза в месяц.

2. В случае привлечения к дежурству после окончания рабочего дня явка на работу для работника как с нормированным, так и с ненормированным рабочим днем переносится в день дежурства на более позднее время. Продолжительность дежурства или работы вместе с дежурством не может превышать нормальной продолжительности рабочего дня.

Дежурства в выходные и праздничные дни компенсируются предоставлением в течение ближайших 10 дней отгулов той же продолжительности, что и дежурство.»

Каких-либо других норм, регламентирующих дежурство, Постановление о дежурствах не содержит (в том числе оно не дает определения термину «дежурство»), поэтому в вопросах, касающихся организации дежурств и не урегулированных Постановлением о дежурстве, необходимо руководствоваться общими нормами трудового права и положениями самостоятельно разработанного предприятием локального документа, регулирующего дежурство работников, который может быть приложением к коллективному договору (при его наличии на предприятии). Такой локальный документ о дежурстве может быть разработан предприятием с учетом норм последнего подготовленного ко второму чтению в парламенте проекта Трудового кодекса Украины, содержащего статью «Дежурство работников» (в законопроекте «О труде» упоминания о дежурстве работников нет).

Виды дежурств и их особенности

Чаще всего дежурство устанавливается на предприятии для руководителей различных уровней на тот период времени, когда администрация предприятия не работает в связи с окончанием общего (основного) рабочего времени, установленного правилами внутренего трудового распорядка, но отдельные категории работников продолжают выполнять свои трудовые обязанности в установленное для них рабочее время (сторожа, охранники, диспетчеры, работники отдельных смен и т. п.). Для контроля за выполнением такими работниками трудовых обязанностей, а также за общей ситуацией на предприятии как раз и вводится указанный вид дежурства, которое может осуществляться руководителями в вечернее, ночное время, выходные, праздничные и нерабочие дни.

Обязательно практикуется дежурство административных работников на предприятиях с особыми (режимными) объектами, имеющими важное (промышленное, экономическое, стратегическое и др.) значение, для контроля за их нормальной работой, а также для своевременного реагирования в случае наступления форс-мажорных обстоятельств (производственных аварий, стихийных бедствий и т. д.) и немедленного устранения их последствий.

Как правило, во время вышеуказанных дежурств ответственные работники находятся либо на своем рабочем месте (в рабочем кабинете) либо в специально определенном работодателем для дежурства месте на территории предприятия.

Иногда дежурство вводится только до начала рабочей смены и после ее окончания, когда в обязанности дежурного входит пораньше прийти на работу, чтобы обеспечить доступ работников к производственным и другим помещениям, подготовить производство (обеспечить подачу электроэнергии, запустить оборудование, если оно должно быть запущенным по состоянию на начало основного рабочего времени, проверить наличие сырья, материалов, полуфабрикатов и т. д., которые рабочие будут использовать в производстве в самом начале рабочего дня или смены) и проконтролировать готовность работников к работе, а после окончания рабочего дня (смены) — обеспечить приостановление производства (до начала следующего рабочего дня или смены), проверить наличие (местонахождение) остатков сырья (материалов), проконтролировать отсутствие посторонних лиц в производственных и других помещениях предприятия.

Кроме вышеперечисленных видов дежурств, во время которых дежурные должны находиться непосредственно на предприятии, возможно введение для любых категорий работников так называемого «дежурства на дому». При таком виде дежурства работник находится дома (вне территории предприятия), но должен быть готов в любой момент прибыть на предприятие в случае необходимости и/или по требованию руководителя предприятия либо руководителя структурного подразделения (например, для выполнения срочной работы, замены заболевшего работника или ликвидации последствий аварии). Целью дежурства данного вида является оперативное реагирование на ситуацию, возникающую на предприятии.

Обобщая изложенное, а также учитывая вышеприведенные нормы Постановления о дежурстве, можно сделать вывод, что дежурство не является выполнением работником своих непосредственных трудовых (должностных) обязанностей, предусмотренных трудовым договором (должностной или рабочей инструкцией), а представляет собой обязательное нахождение работника на рабочем или ином определенном работодателем месте в течение установленного графиком дежурства времени для оперативного решения неотложных задач, стоящих перед предприятием или его структурным подразделением.

Обращаем внимание, что выше рассматривались виды классического дежурства, при котором работники выполняют обязанности, не предусмотренные трудовым договором (должностной инструкцией) в нерабочее время предприятия. В то же время на практике иногда неправомерно используется термин «дежурство», когда речь идет о выполнении своих непосредственных трудовых обязанностей согласно графику работы (сменности) некоторыми категориями работников (например, сторожами, охранниками, диспетчерами и т. д.), которые работают посменно и которым обычно устанавливается суммированный учет рабочего времени.²

Кроме того, некоторые нормативно-правовые акты также содержат нормы о дежурстве работников, но такое дежурство является выполнением работниками профессиональных (трудовых) обязанностей. В частности, пунктом 5.1 «Дежурство на дому» и пунктом 5.2 «Дежурство в стационаре» Условий оплаты труда работников заведений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики Украины, Министерства здравоохранения Украины от 05.10.2005 г. № 308/519, определены особенности дежурств врачами и специалистами с базовым и неполным высшим медицинским образованием учреждений здравоохранения, занятых оказанием медицинской помощи населению.³

Регламентация дежурства локальным документом предприятия

Различные аспекты привлечения работников к классическим систематическим и плановым дежурствам (не связанным с выполнением ими своих непосредственных трудовых обязанностей), в т. ч. в выходные и праздничные дни, предприятия могут отразить в коллективном договоре, поскольку согласно статье 13 КЗоТ и статье 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.93 г. № 3356-XII в коллективном договоре устанавливаются взаимные обязательства сторон относительно регулирования производственных, трудовых, социально-экономических отношений, в частности, режима работы, продолжительности рабочего времени и отдыха.

Если коллективный договор на предприятии не заключен, то вопросы, связанные с дежурством, предприятия могут отразить в локальном документе, согласованном с выборным органом первичной профсоюзной организации (другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом) и утвержденном приказом руководителя предприятия (далее — Положение о дежурствах на предприятии).

Из вышепроцитированного пункта 2 Постановления о дежурствах следует, что время дежурства включается в рабочее время. Но это возможно только в случае, если работник во время дежурства находится либо на своем рабочем месте (в рабочем кабинете) или в специально определенном для дежурства месте на территории предприятия (т. е. не у себя дома). В этом случае при составлении графика дежурств, в котором должны быть отражены не только даты дежурства, но и его продолжительность в часах, необходимо учесть положение абзаца первого пункта 2 Постановления о дежурствах, согласно которому продолжительность дежурства или работы вместе с дежурством не может превышать нормальной продолжительности рабочего дня.

Например, если на предприятии основное рабочее время установлено с 9.00 до 18.00 (обед с 13.00 до 14.00) с продолжительностью рабочего дня — 8 рабочих часов, и сотрудник администрации после окончания рабочего дня будет дежурить согласно графику дежурств в период с 18.00 до 24.00, то в этот день он может, кроме 6 часов дежурства, отработать не более 2 рабочих часов (лучше всего в период с 16.00 до 18.00), чтобы общая продолжительность отработанного им времени в этот день не превысила нормальную продолжительность рабочего дня — 8 часов (2 отраб. ч. + 6 р. ч. дежурства).

Если на этом же предприятии сотрудник администрации в рабочий день привлечен к дежурству с 0.00 до 8.00, то после дежурства в этот день он уже не должен работать, поскольку продолжительность его дежурства в этот день равна продолжительности рабочего дня — 8 рабочим часам. То есть в этом случае считается, что работник отработал полный рабочий день.

Кроме соблюдения нормальной продолжительности рабочего дня при привлечении к дежурству, время дежурства должно учитываться и при определении нормальной продолжительности рабочей недели, которая согласно статье 50 КЗоТ не должна превышать 40 часов, а также при определении продолжительности еженедельного непрерывного отдыха, которая согласно статье 70 КЗоТ должна быть не менее 42 часов.

График дежурства утверждается работодателем по согласованию с профсоюзным органом, а привлечение работников к дежурству осуществляется на основании письменного приказа (распоряжения) работодателя.

Привлечение работников к дежурству после окончания рабочего дня и в выходные (праздничные) дни возможно только в исключительных случаях с согласия профсоюзного органа предприятия (можно использовать перечень исключительных случаев, приведенный в статье 62 «Ограничение сверхурочных работ» КЗоТ).

В приказе (распоряжении) работодателя о привлечении работников к дежурству должны предусматриваться дни отдыха за дежурство. Если работник привлекается к дежурству в выходной или праздничный день, то, как указано в абзаце втором пункта 2 Постановления о дежурствах, ему должен быть предоставлен отгул в течение ближайших 10 дней. Дату предоставления отгула для каждого работника целесообразно определять в приказе (распоряжении) о привлечении работника к дежурству (работник не имеет права по своему усмотрению устанавливать дату отгула). Продолжительность отгула должна равняться продолжительности дежурства.⁴

Например, если согласно графику дежурств работник в выходной день — субботу дежурил с 9.00 до 21.00 (всего 12 часов), то ему в течение 10 дней после дня дежурства должен быть предоставлен отгул общей продолжительностью 12 рабочих часов. Если продолжительность рабочего дня на предприятии составляет 8 часов, то работнику необходимо в один из рабочих дней предоставить отгул на весь день (8 р. ч.), а во второй рабочий день — 4 часа отдыха в рабочее время.

В табеле учета использования рабочего времени часы дежурства не отмечаются.⁴ Но для сохранения нормы рабочего времени за период (неделю, месяц, квартал) работнику в день предоставления отгула необходимо проставить в табеле как отработанные им (по коду «Р» или «01») все рабочие часы, предусмотренные графиком его работы в этот день.

Если календарная дата дежурства работника совпадает с рабочим днем (например, дежурство было с 0.00 до 8.00, а основное рабочее время на предприятии — с 8.00 до 17.00 с обедом с 12.00 до 13.00), то за этот день работник табелируется как отработавший полный рабочий день (ему в табеле ставится 8 часов по коду «Р» или «01»).

Заработная плата при дежурстве

Порядок оплаты дежурств ни Постановлением о дежурствах, ни другими нормативными актами не урегулирован, поэтому этот вопрос должен быть урегулирован Положением о дежурствах на предприятии. Рекомендуем в нем установить следующее.

Если работник во время дежурства находится дома, то такое дежурство ему не оплачивается, и дополнительные часы отдыха в рабочее время не предоставляются.

Если работник во время дежурства находится на своем рабочем месте (в рабочем кабинете) или в специально определенном для дежурства месте на территории предприятия, т. е. когда время дежурства включается в рабочее время, то дежурство оплачивается. При этом если время дежурства приходится на рабочий день и общая продолжительность дежурства и отработанного работником времени в такой рабочий день (или продолжительность дежурства в этот день) равна продолжительности рабочего дня на предприятии, то работнику за такой рабочий день начисляется обычный дневной заработок.

Если время дежурства приходится на выходной (праздничный, нерабочий) день и за дежурство в такой день работнику предоставляется, как это предусмотрено Постановлением о дежурствах, отгул в рабочий день, то время дежурства в выходной (праздничный, нерабочий) день оплате не подлежит⁴, но за день отгула, который табелируется как отработанный день, работнику начисляется дневной заработок (как будто бы работник его полностью отработал), если продолжительность дежурства в указанный день была равна продолжительности рабочего дня.

Если же работник дежурил в выходной (праздничный, нерабочий) день всего несколько часов, например 5 часов при рабочем дне на предприятии — 8 часов, и ему за такое дежурство предоставляется в один из рабочих дней в рабочее время 5 часов отдыха, а остальные 3 рабочих часа этого рабочего дня работник должен был отработать, но не отработал по своей вине, то за такой рабочий день ему должна быть начислена заработная плата не в размере дневного заработка (не за 8 рабочих часов), а только за 5 рабочих часов (время отгула, равное времени дежурства) исходя из часовой ставки этого месяца.

Чергування працівників у позаробочий час досить часто і активно застосовується на вітчизняних підприємствах, в організаціях та установах (далі — підприємства), хоча трудове законодавство України, в тому числі головний «трудовий» документ — Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), не тільки не дає визначення такому виду додаткових обов’язків працівника, але й не містить будь-яких норм, що регламентують чергування (у КЗпП немає навіть згадки про чергування).

Водночас на підставі норм постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-XII в даний час в Україні продовжує діяти в частині, що не суперечить законодавству України, постанова Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.54 р. № 233 (далі — Постанова про чергування). Саме нормами цієї Постанови необхідно керуватися в питаннях організації чергувань працівників на підприємстві¹, хоча і цей документ не дає відповідей на багато «чергових» запитань.

Постановою про чергування встановлено наступне:

«1. Чергування робочих і службовців на підприємствах і в установах після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть вводитися у виняткових випадках і тільки за погодженням з фабричним, заводським, місцевим комітетом (відповідно до законодавства України — за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом; — Авт.). Не допускати залучення працівників до чергувань частіше одного разу на місяць.

2. У разі залучення до чергування після закінчення робочого дня явка на роботу для працівника як з нормованим, так і з ненормованим робочим днем переноситься в день чергування на більш пізній час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Чергування у вихідні та святкові дні компенсуються наданням протягом найближчих 10 днів відгулів тієї ж тривалості, що і чергування.»

Будь-яких інших норм, що регламентують чергування, Постанова про чергування не містить (в тому числі вона не дає визначення терміну «чергування»), тому в питаннях, що стосуються організації чергувань і не врегульованих Постановою про чергування, необхідно керуватися загальними нормами трудового права і положеннями самостійно розробленого підприємством локального документа, що регулює чергування працівників, який може бути додатком до колективного договору (при його наявності на підприємстві). Такий локальний документ про чергування може бути розроблений підприємством з урахуванням норм останнього підготовленого до другого читання в парламенті проекту Трудового кодексу України, що містить статтю «Чергування працівників» (в законопроекті «Про працю» згадки про чергування працівників немає).

Види чергувань та їх особливості

Найчастіше чергування встановлюється на підприємстві для керівників різних рівнів на той період часу, коли адміністрація підприємства не працює у зв’язку із закінченням загального (основного) робочого часу, встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку, але окремі категорії працівників продовжують виконувати свої трудові обов’язки у встановлений для них робочий час (сторожа, охоронці, диспетчери, працівники окремих змін та інші). Для контролю за виконанням такими працівниками трудових обов’язків, а також за загальною ситуацією на підприємстві як раз і запроваджується зазначений вид чергування, який може здійснюватися керівниками у вечірній, нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні.

Обов’язково практикується чергування адміністративних працівників на підприємствах з особливими (режимними) об’єктами, що мають важливе (промислове, економічне, стратегічне та інше) значення для країни або окремого регіону (міста), для контролю за їхньою нормальною роботою, а також для своєчасного реагування у разі настання форс-мажорних обставин (виробничих аварій, стихійних лих тощо) і негайного усунення їхніх наслідків.

Як правило, під час вищевказаних чергувань відповідальні працівники перебувають або на своєму робочому місці (в робочому кабінеті), або в спеціально визначеному роботодавцем для чергування місці на території підприємства.

Іноді чергування вводиться тільки до початку робочої зміни та після її закінчення, коли до обов’язків чергового входить раніше прийти на роботу, щоб забезпечити доступ працівників до виробничих та інших приміщень, підготувати виробництво (забезпечити подачу електроенергії, запустити обладнання, якщо воно має бути запущеним станом на початок основного робочого часу, перевірити наявність сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які робітники будуть використовувати у виробництві на самому початку робочого дня або зміни) і проконтролювати готовність працівників до роботи. Після закінчення робочого дня (зміни) черговий має забезпечити призупинення виробництва до початку наступного робочого дня або зміни (зупинити роботу обладнання, якщо в цьому є потреба, виключити подачу електроенергії тощо), перевірити наявність (місцезнаходження) залишків сировини (матеріалів), проконтролювати відсутність сторонніх осіб у виробничих та інших приміщеннях підприємства.

Крім перерахованих вище видів чергувань, під час яких чергові повинні знаходитися безпосередньо на підприємстві, можливе введення для будь-яких категорій працівників так званого «чергування вдома». За такого виду чергування працівник перебуває вдома (поза територією підприємства), але повинен бути готовий в будь-який момент прибути на підприємство в разі потреби та/або на вимогу керівника підприємства чи керівника структурного підрозділу (наприклад, для виконання термінової роботи, заміни захворілого працівника або ліквідації наслідків виробничої аварії). Метою чергування даного виду є оперативне реагування на ситуацію, що виникає на підприємстві.

Узагальнюючи викладене, а також враховуючи вищенаведені норми Постанови про чергування, можна зробити висновок, що чергування не є виконанням працівником своїх безпосередніх трудових (посадових) обов’язків, передбачених трудовим договором (посадовою або робочою інструкцією), а являє собою обов’язкове знаходження працівника на робочому або іншому визначеному роботодавцем місці протягом встановленого графіком чергування часу для оперативного вирішення невідкладних завдань, що стоять перед підприємством або його структурним підрозділом.

Звертаємо увагу, що вище розглядалися види класичного чергування, при якому працівники виконують обов’язки, не передбачені трудовим договором (посадовою інструкцією) в неробочий час підприємства. У той же час на практиці іноді неправомірно використовується термін «чергування», коли мова йде про виконання своїх безпосередніх трудових обов’язків згідно з графіком роботи (змінності) деякими категоріями працівників (наприклад, сторожами, охоронцями, диспетчерами та іншими), які працюють позмінно і яким зазвичай встановлюється підсумований облік робочого часу.²

Крім того, деякі нормативно-правові акти також містять норми про чергування працівників, але таке чергування є виконанням працівниками професійних (трудових) обов’язків. Зокрема, пунктом 5.1 «Чергування вдома» і пунктом 5.2 «Чергування у стаціонарі» Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. № 308/519, встановлено особливості чергувань лікарями та фахівцями з базовою та неповною вищою медичною освітою закладів охорони здоров’я, які зайняті наданням медичної допомоги населенню, у т. ч. екстреної.³

Регламентація чергування локальним документом підприємства

Різні аспекти залучення працівників до класичних систематичних і планових чергувань (не пов’язаних з виконанням ними своїх безпосередніх трудових обов’язків), в т. ч. у вихідні та святкові дні, підприємства можуть відобразити в колективному договорі, оскільки згідно зі статтею 13 КЗпП і статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, нормування і оплати праці.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то питання, пов’язані з чергуванням, підприємства можуть відобразити в локальному документі, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації (іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом) і затвердженому наказом керівника підприємства (далі — Положення про чергування на підприємстві).

З вище процитованого пункту 2 Постанови про чергування випливає, що час чергування включається в робочий час. Але це можливо тільки у випадку, якщо працівник під час чергування перебуває на своєму робочому місці (в робочому кабінеті) або в спеціально визначеному для чергування місці на території підприємства (тобто не в себе вдома). В цьому випадку при складанні графіка чергувань, в якому повинні бути відображені не тільки дати чергування, а й тривалість чергування в годинах, необхідно врахувати положення абзацу першого пункту 2 Постанови про чергування, згідно з яким тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Наприклад, якщо на підприємстві основний робочий час встановлено з 9.00 до 18.00 (обід з 13.00 до 14.00) з тривалістю робочого дня — 8 робочих годин, і працівник адміністрації після закінчення робочого дня чергуватиме згідно з графіком чергувань в період з 18.00 до 24.00, то в цей день він може, крім 6 годин чергування, відпрацювати не більше 2 робочих годин (найкраще в період з 16.00 до 18.00), щоб загальна тривалість відпрацьованого ним часу в цей день не перевищила нормальну тривалість робочого дня — 8 годин (2 відпрац. г. + 6 р. г. чергування).

Якщо на цьому ж підприємстві працівник адміністрації в робочий день був залучений до чергування з 0.00 до 8.00, то після чергування в цей день він вже не повинен працювати, оскільки тривалість його чергування в цей день дорівнює тривалості робочого дня — 8 робочим годинам. Тобто в цьому випадку вважається, що працівник відпрацював повний робочий день.

Крім дотримання нормальної тривалості робочого дня при залученні до чергування, час чергування повинен враховуватися і при визначенні нормальної тривалості робочого тижня, яка згідно зі статтею 50 КЗпП не повинна перевищувати 40 годин, а також при визначенні тривалості щотижневого безперервного відпочинку, яка згідно зі статтею 70 КЗпП повинна бути не менше 42 годин.

Графік чергування затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом, а залучення працівників до чергування здійснюється на підставі письмового наказу (розпорядження) роботодавця.

Залучення працівників до чергування після закінчення робочого дня та у вихідні (святкові) дні можливе лише у виняткових випадках за згодою профспілкового органу підприємства (можна використовувати перелік виняткових випадків, наведений у статті 62 «Обмеження надурочних робіт» КЗпП).

У наказі (розпорядженні) роботодавця про залучення працівників до чергування повинні передбачатися дні відпочинку за чергування. Якщо працівник залучається до чергування у вихідний або святковий день, то, як зазначено в абзаці другому пункту 2 Постанови про чергування, йому повинен бути наданий відгул протягом найближчих 10 днів. Дату надання відгулу (працівник не має права на свій розсуд встановлювати дату відгулу). Тривалість відгулу повинна дорівнювати тривалості чергування.⁴

Наприклад, якщо згідно з графіком чергувань працівник у вихідний день — суботу чергував з 9.00 до 21.00 (всього 12 годин), то йому протягом 10 днів після дня чергування повинен бути наданий відгул загальною тривалістю 12 робочих годин. Якщо тривалість робочого дня на підприємстві становить 8 годин, то працівникові необхідно в один з робочих днів надати відгул на весь день (8 р. г.), а в другий робочий день — 4 години відпочинку в робочий час.

У табелі обліку використання робочого часу години чергування не зазначаються.⁴ Але для збереження балансу робочого часу за період (тиждень, місяць, квартал) працівникові в день надання відгулу необхідно проставити в табелі як відпрацьовані ним (за кодом «Р» або «01») всі робочі години, передбачені графіком його роботи в цей день.

Якщо календарна дата чергування працівника збігається з робочим днем (наприклад, чергування було з 0.00 до 8.00, а основний робочий час на підприємстві — з 8.00 до 17.00 з обідом з 12.00 до 13.00), то за цей день працівник табелюється як такий, що відпрацював повний робочий день (йому в табелі ставиться 8 годин з кодом «Р» або «01»).

Заробітна плата при чергуванні

Порядок оплати чергувань ані Постановою про чергування, ані іншими нормативними актами не врегульовано, тому це питання має бути врегульовано Положенням про чергування на підприємстві. Рекомендуємо в ньому зазначити наступне.

Якщо працівник під час чергування перебуває вдома, то години такого чергування йому не оплачуються, і додаткові години відпочинку в робочий час не надаються.

Якщо працівник під час чергування перебуває на своєму робочому місці (в робочому кабінеті) або в спеціально визначеному для чергування місці на території підприємства, тобто коли час чергування включається до робочого часу, то чергування оплачується. При цьому якщо час чергування припадає на робочий день і загальна тривалість чергування і відпрацьованого працівником часу в такий робочий день (або тривалість чергування в цей день) дорівнює тривалості робочого дня на підприємстві, то працівнику за такий робочий день нараховується звичайний денний заробіток.

Якщо час чергування припадає на вихідний (святковий, неробочий) день і за чергування в такий день працівнику надається, як це передбачено Постановою про чергування, відгул в робочий день, то час чергування у вихідний (святковий, неробочий) день не оплачується⁴, але за день відгулу, який табелюється як відпрацьований день, працівнику нараховується денний заробіток (нібито працівник його повністю відпрацював), якщо тривалість чергування в зазначений день дорівнювала тривалості робочого дня.

Якщо ж працівник чергував у вихідний (святковий, неробочий) день всього декілька годин, наприклад 5 годин при робочому дні на підприємстві — 8 годин, і йому за таке чергування надається в один з робочих днів у робочий час 5 годин відпочинку, а решту — 3 робочі години цього робочого дня — працівник повинен був відпрацювати, але не відпрацював зі своєї вини, то за такий робочий день йому повинна бути нарахована заробітна плата не в розмірі денного заробітку (не за 8 робочих годин), а тільки за 5 робочих годин (час відгулу, рівний часу чергування) виходячи з годинної ставки цього місяця.

Госпрозрахункові підприємства на підставі норм статей 13 і 97 КЗпП можуть передбачити у колективному договорі підвищені гарантії в оплаті праці для працівників, які чергують у святкові (неробочі) дні з перебуванням на території підприємства, встановивши для них, крім надання оплачуваного відгулу, обов’язкову оплату за кожну годину чергування в зазначені дні, наприклад, в розмірі годинної ставки.