Надбавки працівникам: види, розміри, порядок виплати та оподаткування

На законодавчому рівні виплата надбавок працівникам регламентується Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці), Законом України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII (далі — Закон про колодоговори).

Відповідно до статей 13, 97 КЗпП, статті 15 Закону про оплату праці та статті 7 Закону про колдоговори умови запровадження та розміри надбавок встановлюються госпрозрахунковими підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємства) самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри надбавок на госпрозрахункових підприємствах встановлюються роботодавцем з урахуванням вище викладених вимог.

За відсутності колективного договору на підприємстві порядок виплати та розміри надбавок можуть бути визначені:

– в одному з розділів Положення про оплату праці, затвердженого наказом керівника підприємства;

– у Положенні про виплату надбавок і доплат, затвердженому наказом керівника підприємства;

– у трудовому договорі (контракті) з працівником.

Локальний документ підприємства, який встановлює порядок виплати надбавок працівникам, має бути погоджений з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, а за його відсутності — з представниками, уповноваженими трудовим колективом.

У колективному договорі або локальному документі підприємства, що встановлює порядок виплати надбавок працівникам, визначаються види, умови надання, розмір, порядок нарахування та строки виплати надбавок.

Розміри надбавок працівникам наведено також у додатку 3 до Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки від 14.05.2019 (далі — Генеральна угода), яка продовжує діяти й зараз. Норми Генеральної угоди є обов’язковими для суб’єктів, представники яких зі сторони власника та сторони профспілок (об’єднань профспілок, іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу) брали участь у її підписанні.¹

Для підприємств, представники яких (зі сторони роботодавця та сторони профспілок чи об’єднань профспілок, іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу) брали участь у підписанні галузевої (міжгалузевої) чи територіальної угоди, розмір надбавок встановлюється відповідно до положень такої угоди.

Як практичну та методологічну допомогу в складанні локального документа, що встановлює порядок виплати надбавок, підприємства можуть використовувати:

• Методичні рекомендації щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України (далі — Мінпраці) від 29.01.2003 № 23 (далі — Методрекомендації № 23);

• Методичні рекомендації щодо оплати праці працівників малих підприємств, затверджені наказом Мінпраці від 13.08.2004 № 186 (далі — Методрекомендації № 186);

• Рекомендації щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника, в кінцеві результати роботи підприємства, затверджені наказом Мінпраці від 31.03.99 № 44 (далі — Рекомендації № 44).

У бюджетній сфері види, порядок виплати та розмір надбавок встановлені постановами Кабінету Міністрів України та наказами центральних органів виконавчої влади.

Види та характеристики надбавок

Чинні законодавчі акти, які регулюють порядок оплати праці, зокрема КЗпП та Закон про оплату праці, не дають визначення поняттю «надбавка». Але виходячи з норм підзаконних актів, що встановлюють порядок виплати та розміри надбавок, а також норм Методрекомендацій № 23 та Методрекомендацій № 186 можна зробити висновок, що надбавки — це законодавчо гарантовані чи нормативно обумовлені (постановами уряду, наказами державних органів, угодами тощо) або встановлені роботодавцями додаткові виплати працівникам понад основну заробітну плату, які пов’язані з особливостями та умовами праці, а також особистими (професійно-діловими) якостями працівників.

Поняття «надбавка» має схожість з поняттям «доплата». Зокрема, Методрекомендаціями № 23 та Методрекомендаціями № 186 цим двом поняттям надано абсолютно однакове визначення. Постановами Кабінету Міністрів України також встановлено, що за вислугу років одним категоріям працівників виплачується доплата, іншим — надбавка.

Враховуючи викладене, у разі призначення працівникам додаткової виплати понад основну заробітну плату, яка пов’язана з особливостями та умовами праці, професійно-діловими якостями працівників, для правильного визначення її статусу (назви) необхідно враховувати положення чинних нормативних документів. Якщо одні нормативні документи певній виплаті, наприклад, за вислугу років, дають назву «доплата», а інші — «надбавка», то госпрозрахункові підприємства самостійно приймають рішення про те, яку назву дати такій виплаті, відобразивши її в колективному договорі чи іншому локальному «зарплатному» документі підприємства.

При цьому необхідно враховувати, що надбавки головним чином пов’язані зі стимулюючою, а доплати — з компенсаційною функціями заробітної плати.²

Тобто основним призначенням надбавок є стимулювання працівників:

– до швидкого підвищення кваліфікації та рівня майстерності (надбавки за класність водіям, за професійну майстерність, за знання та використання в роботі іноземних мов тощо);

– до довгострокового виконання трудових обов’язків у певній сфері діяльності (надбавка за вислугу років, за науковий стаж, за ранг).

За функціональним призначенням надбавки можна поділити за стимулами, які пов’язані:

– з кількісними показниками праці (тобто ті, що стимулюють або компенсують збільшення у певному обсязі робіт);

– з якісними показниками роботи (ті, що стимулюють підвищення кваліфікації, професійної майстерності, досягнення постійно високих результатів праці тощо);

– з кількісно-якісними показниками праці (ті, що стимулюють виконання роботи в строк та якісно, характеризують складність і напруженість роботи, відзначають її високу якість тощо).

Залежно від критеріїв поділу надбавки бувають декількох видів (див. таблицю 1 нижче).

Таблиця 1

Критерії поділу, види та характеристика надбавок

Види надбавок	Коротка характеристика надбавок
Відношення до фонду оплати праці (ФОП)
Включаються до ФОП	Включаються до складу заробітної плати
Не належать до ФОП	Не належать до заробітної плати
Призначення виплат
Заохочувальні	Виплачуються за успішні показники в роботі, як правило, за наявності у підприємства прибутку
Компенсаційні	Виплачуються у випадках, встановлених законодавством
Періодичність виплати
Систематичні	Виплачуються регулярно (щомісяця, щокварталу, один раз на півроку або щороку)
Разові	Виплачуються нерегулярно, як правило, при дотриманні умов (наявності подій), за яких передбачено нарахування надбавки
Метод нарахування
Відносні	Надбавка встановлюється у відсотках від окладу (тарифної ставки) або основної заробітної плати. Розмір відсотків визначається нормативними документами, угодами, колективним чи трудовим договорами
Абсолютні	Надбавка нараховується в певній сумі, розмір якої встановлюється колективним або трудовим договорами

Розглянемо надбавки залежно від їх видів згідно з вищевказаними критеріями поділу.

«Зарплатні» та «незарплатні» надбавки

Надбавки, що включаються до ФОП

Відповідно до статті 2 Закону про оплату праці надбавки, які є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці, належать до додаткової заробітної плати.

Конкретний перелік надбавок, що належать до додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП), наведено у підпункті 2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Розміри надбавок, у т. ч. мінімальні та максимальні, наведено у додатку 3 до Генеральної угоди, у галузевих та регіональних угодах, а рекомендовані їхні розміри — у додатку Г Методрекомендацій № 23, таблиці 6.1 Методрекомендацій № 186 та таблиці 5.1 Рекомендацій № 44 (див. таблицю 2 нижче).

Таблиця 2

Види та розміри надбавок працівникам

Види надбавок	Розміри надбавок
За високу професійну майстерність	Надбавки до тарифних ставок (окладів) диференціюються за розрядами робітників: ІІІ розряд — 12%; IV розряд — 16%; V розряд — 20%; VI розряд і вище — 24% тарифної ставки (окладу). (додаток 3 до Генеральної угоди; згідно з додатком Г Методрекомендацій № 23, таблицею 6.1 Методрекомендацій № 186 та таблицею 5.1 Рекомендацій № 44 зазначена надбавка виплачується в межах зазначених процентних ставок)
За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів	Водіям: 2 класу — 10%; 1 класу — 25% установленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час. (Додаток 3 до Генеральної угоди, додаток Г Методрекомендацій № 23, таблиця 6.1 Методрекомендацій № 186, таблиця 5.1 Рекомендацій № 44)
За класність машиністам електровозів, тепловозів, електропоїздів, дизель-поїздів	До 25% установленої тарифної ставки за відпрацьований машиністом час. (Додаток 3 до Генеральної угоди)
За високі досягнення у праці	До 50% посадового окладу. (Додаток 3 до Генеральної угоди, додаток Г Методрекомендацій № 23)
За виконання особливо важливої роботи (на період її виконання)	– до 50% посадового окладу (додаток 3 до Генеральної угоди); – до 25% тарифної ставки робітника та до 50% посадового окладу фахівця (службовця) (додаток Г Методрекомендацій № 23, таблиця 6.1 Методрекомендацій № 186)
За складність, напруженість у роботі	До 50% посадового окладу. (Додаток Г Методрекомендацій № 23)
За особливі умови праці (складність і напруженість роботи) та особливі досягнення у праці фахівців	До 35% посадового окладу. (Таблиця 6.1 Методрекомендацій № 186)
За стаж роботи фахівців та наукових працівників	Від 10 до 30% посадового окладу залежно від стажу роботи на підприємстві (диференціюється в діапазоні від 3 до 20 років). (Таблиця 6.1 Методрекомендацій № 186)
За знання та використання в роботі іноземної мови	– до 10% посадового окладу (додаток Г Методрекомендацій № 23); – за знання та використання в роботі: однієї іноземної мови — до 10% посадового окладу; двох іноземних мов — до 20% посадового окладу (таблиця 6.1 Методрекомендацій № 186).

Крім зазначених у таблиці 2 надбавок, згідно з підпунктом 2.2.1 Інструкції № 5 до додаткової заробітної плати ФОП належать також наступні надбавки:

– за допуск до державної таємниці;

– за дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів;

– за вислугу років;

– інші надбавки, передбачені чинним законодавством.

Розмір перерахованих вище надбавок визначається, як правило, у відсотках від окладу (тарифної ставки).

Зауважимо, що до надбавок, які належать до ФОП, належать усі надбавки, виплата яких передбачена законодавством, а також надбавки, передбачені колективним договором чи іншим локальним документом підприємства, затвердженим наказом керівника.

Надбавки, що не належать до ФОП

Відповідно до пунктів 3.7 та 3.16 Інструкції № 5 не включаються до ФОП:

– надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

– надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок та посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Заохочувальні та компенсаційні надбавки

За своїм призначенням надбавки поділяються, у тому числі згідно з пунктом 13 Методрекомендацій № 23 та пунктом 6 Методрекомендацій № 186, на два таких види:

1) надбавки заохочувального (стимулюючого) характеру (наприклад, за високу професійну майстерність, за вислугу років);

2) надбавки компенсаційного характеру залежно від умов праці (за складність і напруженість у роботі, вахтовий та роз’їзний характер робіт тощо).

Надбавки заохочувального характеру

Пунктами 13.3–13.5 Методрекомендацій № 23 та пунктом 6 Методрекомендацій № 186 передбачено поділ надбавок заохочувального характеру на 3 групи залежно від категорій їх одержувачів (див. таблицю 3 нижче).

Таблиця 3

Надбавки заохочувального характеру за категоріями працівників

1 група — для робітників	2 група — для професіоналів, фахівців, технічних службовців	3 група — як для робітників, так і для фахівців
За високу професійну майстерність	За високі досягнення у праці	За виконання особливо важливих робіт і завдань
За класність водіям легкових та вантажних автомобілів, автобусів	За знання та використання в роботі іноземної мови	За вислугу років
		За тривалість безперервної роботи
		За складність і напруженість в роботі
За класність машиністам електровозів, тепловозів, електропоїздів, дизель-поїздів	За стаж наукової роботи	За почесне звання
		За сумлінне та якісне виконання посадових (трудових) обов’язків

При виплаті надбавок заохочувального (стимулюючого) характеру слід враховувати, що вони зазвичай нараховуються працівникам за виконану додаткову роботу, яка має кількісні чи якісні показники (за виконання особливо важливої роботи, за високу професійну майстерність, за високі досягнення у праці) або з метою відшкодування додаткових витрат праці (за складність і напруженість в роботі) або за наявності події (факту), що підтверджує професіоналізм працівника (за класність водіям, вислугу років тощо).

Надбавка за високу професійну майстерність встановлюється, як правило, працівникам, які мають високі ділові якості, досягли високих показників продуктивності та якості праці, мають передові методи роботи, мають високий рівень професійної підготовки. Показники для встановлення цієї надбавки повинні враховувати: стабільне якісне виконання робіт протягом тривалого часу (відсутність браку в роботі, повернення продукції з інших цехів, досягнення високого рівня якості тощо); систематичне досягнення високих показників у роботі порівняно із середніми показниками працівників за тією ж професією тощо. Конкретні показники високої професійної майстерності для різних груп працівників розробляються безпосередньо на підприємстві. При визначенні розміру надбавки необхідно передбачати показники, що характеризують професійну майстерність працівника. При цьому перевагу отримують раціоналізатори та винахідники, наставники тощо.

Надбавка за класність водіям легкових та вантажних автомобілів, автобусів встановлюється, як правило, при присвоєнні водіям 1 чи 2 класу. Хоча госпрозрахункові підприємства можуть встановити надбавку й водіям 3 класу. Класність присвоюється водіям, які пройшли підготовку або перепідготовку у спеціальних навчальних закладах (центрах) за єдиними програмами, затвердженими в установленому порядку, та отримали посвідчення водія з відміткою, що дає право на керування певними категоріями транспортних засобів («B», «C1», «C», «Dl», «D», «BE», «C1E», «CE», «DIE», «DE»). Присвоєння класів здійснюється створеною для підприємства кваліфікаційною комісією.

Зазвичай надбавка за класність нараховується водіям за відпрацьований час з керування транспортним засобом. Якщо саме це зазначено в колективному договорі (іншому локальному документі підприємства), то за час (години роботи), коли водії не були безпосередньо зайняті керуванням транспортним засобом, надбавка за класність водіям не виплачується. Якщо в колективному договорі (іншому локальному документі підприємства) немає норми про виплату надбавки за класність саме за відпрацьований водієм час, то ця надбавка нараховується у відсотках від посадового окладу, тобто вона нараховується як за час роботи безпосередньо водієм (за час керування транспортним засобом), так і за час, коли водій виконував іншу роботу — займався ремонтом тощо.³

Оскільки надбавка за класність водіям встановлюється у певному відсотку до тарифної ставки (окладу), то у разі тимчасової відсутності працівника на роботі (через хворобу, перебування у відпустці тощо), тарифну ставку (оклад) йому нараховують пропорційно до відпрацьованого часу, отже, і надбавка за класність нараховуватиметься пропорційно до відпрацьованого часу.

ПРИКЛАД 1

Нарахування водієві надбавки за класність

На підприємстві з 40-годинним робочим тижнем працює водій 1 класу, оклад якого становить 12 000 грн. Колективним договором підприємства передбачена виплата водіям 1 класу надбавки за класність у розмірі 25% встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час. Норма робочого часу водія в червні 2024 року — 160 робочих годин (далі — р. г.). Через хворобу в цьому місяці (10–14 червня) працівник відпрацював лише 120 годин (далі — відпрац. г.). З цих відпрацьованих 120 робочих годин (15 р. д. по 8 р. г.) водій безпосередньо керував транспортним засобом (був «за кермом») лише 104 робочих години (13 р. д. по 8 р. г.), оскільки 2 робочих дні (по 8 р. г.) через поломку автомобіля виконував іншу роботу, не пов’язану з керуванням транспортним засобом.

Розмір заробітної плати водія в червні виходячи з окладу:

12 000 грн : 160 р. г. х 120 відпрац. г. = 9000 грн

Розмір надбавки за класність водія в червні:

12 000 грн х 25% : 160 р. г. х 104 відпрац. г. вод. = 1950 грн

Загальна сума заробітної плати водія в червні:

9000 + 1950 = 10 950 грн

__________________________________________________________________________

Надбавка за високі досягнення у праці встановлюється у разі сумлінного та якісного виконання працівником протягом певного часу своїх посадових обов’язків залежно від професіоналізму, компетентності, ініціативності працівника, а також за відсутності порушень ним трудової дисципліни. Ця надбавка встановлюється, зазвичай, тим категоріям працівників, які мають показники виміру досягнень у праці (плани, завдання тощо). Оцінка якості роботи працівника для встановлення надбавки за високі досягнення у праці повинна здійснюватися на підставі обліку обсягу та складності виконуваних робіт (обов’язків), визначених робочою (посадовою) інструкцією та нормами праці, строків та якості їх виконання, а також критеріїв, що характеризують кваліфікацію працівника. У документі, що регламентує порядок виплати цієї надбавки, необхідно зазначити строк, на який ця надбавка встановлюється. Також необхідно встановити, коли здійснюється оцінка роботи працівника за показниками, від яких залежить розмір зазначеної надбавки. Як варіант, ця надбавка може запроваджуватися на підставі атестації працівників.

Розмір надбавки за високі досягнення у праці зменшується або ця надбавка скасовується у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи та порушення трудової дисципліни. Ці умови (вимоги) для виплати надбавки мають бути обумовлені в колективному договорі (Положенні про оплату праці або окремому локальному документі підприємства про виплату надбавок).

Скасування надбавки здійснюється на підставі наказу керівника підприємства з обов’язковим зазначенням конкретних обставин, що спричинили таке скасування.

Надбавка за сумлінне виконання посадових (трудових) обов’язків встановлюється за сумлінне та якісне виконання працівником своїх посадових (трудових) обов’язків, професіоналізм, компетентність, ініціативність та відсутність порушень трудової дисципліни. Критерії та показники, за якими встановлюється така надбавка, визначає керівник підприємства або вони зазначаються у колективному договорі (іншому локальному документі підприємства). Ці критерії мають відображати результати професійної діяльності кожного працівника. Наприклад, ними можуть бути: успішне (якісне та своєчасне) виконання працівником виробничих завдань, трудових (посадових) обов’язків; ініціативність у роботі тощо.

Надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється на чітко визначений строк — на період виконання цієї роботи. Основною метою встановлення цієї надбавки є концентрація зусиль працівників на якісному та своєчасному виконанні особливо важливих робіт. Перелік особливо важливих робіт та посад, за якими може встановлюватися надбавка за виконання зазначених робіт, визначається у колективному договорі (іншому локальному документі підприємства). Зокрема, до особливо важливих робіт можна віднести створення потужних та ефективних машин, механізмів, видів обладнання, окремих особливо важливих деталей та вузлів, удосконалення та впровадження прогресивних технологій, передових методів організації виробництва і праці тощо.

Надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови встановлюється, як правило, у тих випадках, коли використання працівником в роботі іноземної мови сприяє підвищенню продуктивності його праці, покращенню якості виконуваної ним роботи тощо, але вимогами до посади працівника не передбачено обов’язкове знання іноземної мови.

Надбавка за стаж наукової роботи (науковий стаж) встановлюється працівникам, робота яких пов’язана з науковою, науково-технічною діяльністю, залежно від стажу наукової роботи. Така надбавка виплачується зазвичай науковим працівникам наукових установ та організацій, закладів вищої та післядипломної освіти державної і комунальної форми власності (про виплату цієї надбавки зазначеним категоріям працівників докладно йдеться нижче). Водночас, госпрозрахункові підприємства також мають право виплачувати працівникам надбавку за науковий стаж у порядку, встановленому колективним договором (іншим локальним «зарплатним» документом). Наприклад, за стажу наукової роботи 5 років і більше розмір надбавки може становити 10%, 10 років і більше — 20%, 20 років і більше — 30% посадового окладу.

Надбавка (доплата) за вислугу років встановлюється залежно від стажу роботи на певній посаді (за певною професією). Перелік періодів, які включаються до стажу роботи на певній посаді (за певною професією), госпрозрахункові підприємства визначають самостійно у колективному договорі (іншому локальному документі підприємства). У ньому ж встановлюються періодичність виплати (щомісяця, щокварталу, один раз на півріччя чи щороку) та розмір надбавки за вислугу років. Також підприємство має встановити, як визначається стаж роботи на певній посаді чи за певною професією (чи включається до нього період відпусток для догляду за дитиною тощо), чи виплачується така надбавка сумісникам, порядок її нарахування, у т. ч. під час виконання працівником додаткових видів робіт, а також інші умови виплати цієї надбавки.

Надбавка за тривалість безперервної роботи встановлюється за наявності тривалого періоду роботи працівника на підприємстві або в його структурному підрозділі або на певній посаді або за певною професією. Зокрема така надбавка встановлюється працівникам закладів охорони здоров’я. Госпрозрахункові підприємства можуть самостійно в колективному договорі (іншому локальному документі підприємства) визначити умови, періодичність виплати та розмір цієї надбавки, а також періоди роботи, які зараховуються до стажу безперервної роботи.

Надбавка за почесне звання може виплачуватись працівникам, які мають почесні звання. Перелік почесних звань України (далі — почесні звання) наведено у розділі II Положення про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29.06.2001 № 476/2001 (далі — Положення № 476). Почесні звання є державними нагородами України, що присвоюються за особисті заслуги перед Українською державою громадянам, які працюють у відповідній галузі економічної або соціально-культурної сфери, як правило, не менше 10 років, які мають високі трудові досягнення і професійну майстерність. Зокрема, почесними званнями є «Народний архітектор України», «Народний вчитель України», «Народний художник України», «Народний артист України», «Заслужений будівельник України», «Заслужений економіст України», «Заслужений енергетик України», «Заслужений лікар України», «Заслужений металург України», «Заслужений шахтар України», «Заслужений раціоналізатор України», «Заслужений юрист України», «Заслужений працівник промисловості України», «Заслужений діяч науки і техніки України». Надання почесних звань здійснюється указом Президента України. Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка (п. 18 Положення № 476). На підставі зазначених нагрудного знака та посвідчення отримане почесне звання як заохочення за бажанням працівника відображається в його трудовій книжці.

Надбавка за почесне звання встановлюється, коли діяльність працівника збігається з почесним званням. Якщо у колективному договорі підприємства передбачено надбавку за почесне звання, а діяльність працівника збігається з наявним почесним званням, то на підставі запису у трудовій книжці про наявність почесного звання видається наказ по підприємству про встановлення надбавки за почесне звання. Якщо до трудової книжки такий запис не внесено, працівник може звернутися до роботодавця з письмовою заявою про встановлення надбавки з додаванням документів, що підтверджують отримання почесного звання, на підставі яких працівнику встановлюється надбавка за почесне звання.

Надбавки компенсаційного характеру

Порядок виплати деяких надбавок компенсаційного характеру встановлено нормативними актами. Тому норми цих документів щодо розміру таких надбавок є обов’язковими для роботодавців, на яких поширюється дія відповідних нормативних документів. Для підписантів Генеральної, галузевої (територіальної) угод обов’язковими є розміри надбавок, встановлені цими угодами.

Надбавка за складність і напруженість в роботі (за особливі умови роботи) виплачується працівникам, які виконують роботи, що потребують високої кваліфікації або підвищеної напруженості (підвищеного застосування розумових чи фізичних сил). При запровадженні такої надбавки підприємство має розробити та затвердити критерії, за якими визначаються складність і напруженість роботи, а також механізм нарахування зазначеної надбавки.

Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок (посадових окладів) працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер (далі — надбавки за роз’їзну (вахтову) роботу), виплачуються, відповідно, зазначеним категоріям працівників. Граничні розміри надбавок за роз’їзну (вахтову) роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 № 490 (далі — Постанова № 490). Пунктом 1 Постанови № 490 визначено, що граничний розмір зазначених надбавок працівникам за день не може перевищувати граничні норми добових витрат, встановлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Якщо робота працівників постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80% граничних норм добових витрат, встановлених для відряджень за кордон Кабінетом Міністрів України (п. 2 Постанови № 490).

Нагадаємо, що наразі діє постанова Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 (далі — Постанова № 98), яка визначає розмір добових, але лише для осіб, зазначених у назві цього документа. Тобто зараз лише для працівників підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (далі — бюджетні установи), Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою № 98 визначено граничні норми добових витрат. При відрядженнях у межах України вони становлять 300 грн за добу, а при відрядженнях за кордон залежать від країни, до якої відряджено працівника. Граничні розміри добових залежно від країни відрядження працівника наведено у додатку 1 до Постанови № 98. Відповідно, лише для бюджетних установ встановлено граничний (максимальний) розмір надбавок за роз’їзну (вахтову) роботу працівникам, що становить при роботах у межах України 300 грн за добу, а при роботах за кордоном — не більше 80% граничних норм добових витрат для конкретної країни, встановлених у додатку 1 до Постанови № 98.

Госпрозрахункові підприємства самостійно визначають як розмір добових⁴ своїх працівників, так і розмір надбавок за роз’їзну (вахтову) роботу.

Перелік посад і професій, робота за якими має роз’їзний (пересувний) характер, має встановлюватися колективним договором (іншим локальним документом підприємства, затвердженим наказом керівника). У ньому або у трудових договорах з працівниками слід зазначити, що робота, яка виконується певними працівниками поза територією підприємства, розглядається як робота, що виконується у дорозі, або як робота, що має роз’їзний (пересувний) характер, а також відобразити порядок додаткової оплати такої роботи. Якщо в колективному договорі (іншому локальному документі підприємства) не встановлено перелік роз’їзних (пересувних) робіт (посад, професій) або у трудовому договорі з працівником не вказано, що його робота проводиться у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, то службові поїздки працівників до іншого населеного пункту при відповідному документальному оформленні (наказ про направлення у відрядження тощо⁵) слід вважати відрядженням.⁶

Якщо посаду (професію) працівника включено до затвердженого на підприємстві (встановленого колективним договором) переліку посад і професій, робота за якими має роз’їзний (пересувний, вахтовий) характер, то надбавка за роз’їзну (вахтову) роботу виплачується працівнику тільки за робочі дні, в які він фактично виконував протягом місяця роботу, що має роз’їзний (пересувний, вахтовий) характер (див. приклад 2 нижче).

ПРИКЛАД 2

Надбавка за роз’їзний характер робіт

На госпрозрахунковому підприємстві в обов’язки окремих категорій працівників входить виконання роботи, що має роз’їзний характер. Колективним договором цього підприємства передбачено виплату надбавки за роз’їзний характер робіт у розмірі 300 грн за відпрацьований робочий день працівникам певних категорій. До таких категорій належать працівники, які обіймають посаду «експедитор». Посадовий оклад працівника, який обіймає посаду «експедитор», становить 10 000 грн. У червні 2024 року він відпрацював усі робочі дні, встановлені йому графіком роботи, у т. ч. провів у дорозі (роз’їзді) 17 робочих днів (далі — відпрац. д.).

За червень 2024 року працівнику-експедитору необхідно нарахувати надбавку за роз’їзний характер робіт у наступному розмірі:

300 грн х 17 відпрац. д. = 5100 грн

Загальна заробітна плата працівника за червень:

10 000 + 5100 = 15 100 грн

____________________________________________________________________________________

Що стосується питання, чи є поїздки водіїв, у т. ч. до інших населених пунктів, роботою, яка постійно проводиться в дорозі та має роз’їзний характер, то необхідно враховувати таке. Якщо колективним договором підприємства визначено, що поїздки водіїв — це робота, яка постійно проводиться в дорозі та має роз’їзний характер, то відповідно до Постанови № 490 таким водіям встановлюється надбавка до тарифної ставки (посадового окладу) за роз’їзну роботу в розмірах, передбачених колективним договором (іншим локальним документом підприємства). Відповідно, якщо зазначене колективним договором не визначено, то немає підстав для нарахування водіям надбавки за роз’їзну роботу. Якщо поїздка водіїв до інших населених пунктів оформляється як відрядження, то працівникові нараховуються добові та компенсуються витрати на відрядження.

Таким чином, госпрозрахункові підприємства самостійно встановлюють види, розміри та порядок виплати надбавок у колективному договорі (іншому локальному документі), керуючись економічною доцільністю та своїми фінансовими можливостями. При цьому підприємства можуть запроваджувати як вищерозглянуті, так і інші види надбавок заохочувального (стимулюючого) та компенсаційного характеру, враховуючи специфіку своєї діяльності. Також госпрозрахункові підприємства самостійно визначають можливість та умови виплати надбавок сумісникам.

Якщо підприємство брало участь (зі сторони роботодавця та зі сторони трудового колективу) у підписанні галузевої (територіальної) угоди, то такою угодою регулюються галузеві (територіальні) норми, зокрема щодо встановлення для підприємств галузі (території) мінімальних гарантій в оплаті праці (у т. ч. щодо розмірів надбавок) з урахуванням специфіки, умов праці окремих груп та категорій працівників галузі (території) (ст. 8 Закону про колдоговори).

За наявності фінансових можливостей та з урахуванням специфіки виробництва колективним договором підприємства може бути встановлене ширше коло надбавок, ніж визначено галузевою (територіальною) угодою. Це є реалізацією права сторін колективного договору на встановлення згідно зі статтею 13 КЗпП та статтею 7 Закону про колдоговори додаткових порівняно з чинним законодавством і угодами гарантій, соціально-побутових пільг та компенсацій.

Звертаємо увагу, що розміри надбавок, встановлені у Генеральній та галузевих (територіальних) угодах, є мінімальними державними та галузевими (територіальними) гарантіями (тобто є обов’язковими для всіх суб’єктів, які перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду), тому підприємства, представники яких брали участь у підписанні таких угод, у колективних договорах (локальних документах) мають право розширювати перелік та встановлювати свої розміри надбавок, але не нижче розміру, встановленого цими угодами.

Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними (ст. 16 КЗпП, ст. 5 Закону про колдоговори).

Надбавки працівникам бюджетної сфери

Виплата надбавок працівникам бюджетної сфери регламентується постановами Кабінету Міністрів України та наказами центральних органів виконавчої влади.

Надбавки працівникам бюджетних установ

Порядок виплати та розміри надбавок працівникам бюджетних установ встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298).

Право установлювати працівникам бюджетних установ конкретні розміри надбавок до посадових окладів надано керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створено централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків (пп. «а» п. 4 Постанови № 1298).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Постанови № 1298 працівникам бюджетних установ виплачуються надбавки у таких випадках та розмірах:

а) у розмірі до 50% посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки):

• за високі досягнення у праці;

• за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

• за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються;

б) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР «народний» — у розмірі 40%, «заслужений» — 20% посадового окладу (ставки заробітної плати);

в) за спортивні звання «Заслужений тренер», «Заслужений майстер спорту» — у розмірі 20%, «майстер спорту міжнародного класу» — 15%, «майстер спорту» — 10% посадового окладу (ставки заробітної плати).

Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним почесним чи спортивним званням (відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на посаді визначається керівником бюджетної установи). За наявності двох або більше звань надбавка встановлюється за одним (вищим) званням;

г) за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської — 10%, однієї східної, угро-фінської або африканської — 15%, двох і більше мов — 25% посадового окладу (ставки заробітної плати). Ця надбавка не встановлюється працівникам, для яких вимогами для зайняття посади передбачено знання іноземної мови, що підтверджено відповідним документом.

Крім того, підпунктом 4 пункту 3 Постанови № 1298 передбачено виплату надбавки за класність водіям автотранспортних засобів ІІ класу у розмірі 10%, І класу — 25% установленої тарифної ставки за відпрацьований час.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти виплачуються надбавки за вислуг років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставці заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки — 10%, понад 10 років — 20% і понад 20 років — 30%.

Надбавка за тривалість безперервної роботи виплачується працівникам закладів охорони здоров’я. Перелік установ, посад, розмірів надбавок за тривалість безперервної роботи та порядок їх виплати встановлено у пункті 4.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519. Зокрема, старшим лікарям, лікарям та фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги та виїзних консультативних бригад, водіям та молодшим медичним сестрам бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги та виїзних консультативних бригад виплачується надбавка при стажі безперервної роботи від 3 до 5 років — у розмірі 20%, від 5 до 7 років — 40%, понад 7 років — 60% посадового окладу. Надбавки за тривалість безперервної роботи нараховуються кожного місяця як за основною посадою, так і за сумісництвом.

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі заходи щодо підвищення престижності праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз» від 16.02.2011 № 123 встановлено надбавку за тривалість безперервної роботи лікарям, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою і професіоналам з вищою немедичною освітою та науковим працівникам, що допущені до медичної діяльності, молодшим медичним сестрам спеціалізованих закладів охорони здоров’я та структурних підрозділів закладів охорони здоров’я, які здійснюють діагностику туберкульозу і надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на заразну форму туберкульозу в розмірі до 60% посадового окладу, які надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на активну форму туберкульозу — до 40% посадового окладу залежно від стажу роботи на відповідній посаді у зазначених закладах.

Відповідно до Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2011 № 239, надбавка за вислугу років виплачується працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення залежно від стажу роботи в такому розмірі: за наявності стажу понад 3 роки — 10% посадового окладу; понад 10 років — 20% посадового окладу; понад 20 років — 30% посадового окладу. Ця надбавка обчислюється виходячи з посадового окладу з урахуванням підвищень працівника без урахування інших надбавок і доплат. Вона виплачується щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом. Встановлення надбавки за вислугу років або зміна її розміру проводиться з початку місяця, що настає за місяцем роботи, в якому виникло право на таку надбавку.

Право на встановлення надбавки за вислугу років мають ті категорії працівників державних та комунальних установ соціального захисту населення, робота яких пов’язана з соціальним обслуговуванням та наданням соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Надбавки працівникам державних органів

Працівникам апарату органів виконавчої влади, судів та інших державних органів виплата надбавок здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 (далі — Постанова № 268).

Відповідно до підпункту «в» пп. 1 п. 2 Постанови № 268 керівники державних органів, на яких поширюється дія цієї Постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці мають право встановлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи:

• керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам — у розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування (дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років;

• керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів цих актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи); керівним працівникам і спеціалістам структурних підрозділів органів Державної податкової служби, які забезпечують адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного соціального внеску, протидію контрабанді та порушенню митних правил, особам начальницького складу Бюро економічної безпеки, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування кримінальних правопорушень; керівним працівникам та слідчим органів Національної поліції, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, — у розмірі до 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років;

• службовцям — у розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Пунктом 1 Постанови № 268 передбачено виплату надбавок за дипломатичний ранг, ранг посадових осіб місцевого самоврядування, спеціальні звання керівним працівникам і спеціалістам ДПС та її територіальних органів. Розміри цих надбавок наведено відповідно у додатках 56–58 до Постанови № 268.

Надбавки головам обласних, районних і районних у містах рад, їх заступникам, сільським, селищним і міським головам встановлюються у порядку та розмірах, визначених Постановою № 268, у межах затверджених витрат на оплату праці. Рішення про надбавки приймається відповідною радою. Встановлення надбавок секретарям сільських, селищних, міських рад, заступникам сільських, селищних, міських голів, керуючим справами (секретарям) виконавчих комітетів, старостам здійснюється у порядку та розмірах, визначених Постановою № 268, у межах затверджених витрат на оплату праці за рішенням сільського, селищного, міського голови (п. 6 Постанови № 268).

Розмір надбавки за ранг державним службовцям залежить від рангів, які присвоюються їм відповідно до Порядку присвоєння рангів державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що надбавка за ранг встановлюється з дня його присвоєння. Державному службовцю, який працює неповний робочий день (тиждень), надбавка за ранг виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Особі, яка призначена на посаду державної служби з випробуванням і має ранг, присвоєний за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробування виплачується відповідно до такого рангу. Особі, яка призначена на посаду державної служби з випробуванням і якій був присвоєний ранг відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XII, надбавка за ранг у період випробування виплачується відповідно до найнижчого рангу у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. У разі належності посади до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, надбавка за ранг виплачується відповідно до раніше присвоєного рангу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 № 15 (далі — Постанова № 15) розмір надбавки за ранг для держслужбовців 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 рангів становить відповідно 1000, 900, 800, 700, 600, 500, 400, 300, 200 грн.

Надбавка за вислугу років на державній службі згідно зі статтею 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу) встановлюється на рівні 3% посадового окладу держслужбовця за кожний календарний рік стажу держслужби, але не більше 50% посадового окладу.

Відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого Постановою № 15, керівники держслужби в держоргані мають право встановлювати держслужбовцям у межах економії ФОП додаткові стимулюючі виплати, до яких належать надбавки:

1) за інтенсивність праці;

2) за виконання особливо важливої роботи.

Ці надбавки (їх розміри) встановлюються держслужбовцям у відсотках до посадового окладу згідно з наказом (розпорядженням) керівника держслужби в держоргані за погодженням з суб’єктом призначення. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.

Відповідно до Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1112, працівникам патронатної служби виплачується надбавка за вислугу років у державних органах у відсотках до посадового окладу в таких розмірах: понад 3 роки — 10%, понад 5 років — 15%, понад 10 років — 20%, понад 15 років — 25%, понад 20 років — 30%, понад 25 років — 40% посадового окладу. При цьому до стажу для встановлення надбавки за вислугу років включається раніше набутий стаж держслужби, в тому числі періоди роботи, передбачені частиною 2 статті 46 Закону про держслужбу.

Крім того, керівник Апарату Верховної Ради України, Керівник Офісу Президента України, Державний секретар Кабінету Міністрів України, державний секретар міністерства, керівник держоргану або заступник керівника, на якого покладено функції керівника апарату, керівник апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на пропозицію посадової особи, при якій утворено патронатну службу, або голови депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України у межах затвердженого ФОП відповідного держоргану може встановлювати надбавку:

– за інтенсивність праці;

– за виконання особливо важливої роботи — до 100% посадового окладу.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи та порушення трудової дисципліни надбавка скасовується або її розмір зменшується.

Пунктом 2 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 23.03.2021 № 609 керівнику державного органу в межах установленого ФОП та граничної чисельності працівників надано право встановлювати:

• надбавки за високу професійну майстерність для робітників III розряду в розмірі 12%, IV розряду — до 16%, V розряду — до 20% і VI розряду — до 24% відповідної тарифної ставки. Надбавки встановлюються робітникам, які стабільно забезпечують високу якість виконуваних робіт. Зазначені надбавки не виплачуються за той місяць, в якому виявлено зниження якості виконуваних робіт. У разі неякісного виконання робіт, невиконанні установлених норм трудових витрат надбавки за професійну майстерність відміняються повністю;

• надбавки за складність, напруженість у роботі в розмірі до 50% тарифної ставки (місячного окладу).

Надбавки працівникам державних і комунальних установ

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек» від 30.09.2009 № 1073 надбавка за особливі умови роботи у граничному розмірі 50% посадового окладу виплачується працівникам державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність та займають посади, включені до переліку посад згідно з додатком до Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84. Конкретний розмір зазначеної надбавки встановлюється керівником установи, закладу, організації у межах ФОП.

Надбавка за стаж наукової роботи виплачується згідно з Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 494 (далі — Порядок № 494, Постанова № 494). Дія Постанови № 494 поширюється на наукових працівників наукових установ та організацій, закладів вищої та післядипломної освіти державної і комунальної форми власності, інших державних установ, організацій та підприємств.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 494 надбавка за стаж наукової роботи виплачується:

– науковим працівникам, які пройшли атестацію на відповідність займаній посаді згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII (далі — Закон № 848) та Положенням про атестацію наукових працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.99 № 1475 (далі — Положення № 1475), і працюють у наукових установах та організаціях, закладах вищої та післядипломної освіти державної та комунальної форми власності, інших державних установах, організаціях та підприємствах на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 257;

– особам, які працюють за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327, у наукових підрозділах наукових установ та організацій, закладів вищої та післядипломної освіти державної та комунальної форми власності, інших державних установ, організацій та підприємств за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності та пройшли атестацію на відповідність займаній посаді згідно із Законом № 848 та Положенням № 1475.

Надбавка за стаж наукової роботи виплачується щомісяця науковим працівникам залежно від стажу наукової роботи у таких розмірах: за наявності стажу понад 3 роки — у розмірі 10%, понад 10 років — 20%, понад 20 років — 30% посадового окладу.

Пунктом 3 Постанови № 494 встановлено, що науковим працівникам, які мають право на виплату надбавок за стаж наукової роботи і за стаж науково-педагогічної роботи, виплачується одна надбавка згідно з цією постановою. Витрати, пов’язані з виплатою надбавки за стаж наукової роботи, провадяться у межах коштів, передбачених державним та комунальним науковим установам і організаціям, закладам вищої та післядипломної освіти на оплату праці.

Надбавки керівникам бюджетних установ, державних та комунальних підприємств

Встановлення надбавок керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці (п. 4 Постанови № 1298).

Відповідно до підпункту 5-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднання державних підприємств» від 19.05.99 № 859 керівникам центральних органів виконавчої влади, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наглядовій раді суб’єкта господарювання державного сектору економіки, а також керівнику уповноваженого суб’єкта господарювання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об’єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, заснованих на комунальній власності, надано право встановлювати щомісячну надбавку за стаж наукової діяльності для працівників, робота яких пов’язана з науковою, науково-технічною діяльністю, у таких розмірах: за наявності стажу понад 3 роки — 10%; понад 10 років — 20%; понад 20 років — 30%.

Надбавки бюджетникам-сумісникам

Що стосується виплати надбавок працівникам, які працюють в бюджетних установах або держорганах за сумісництвом, то вони одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП, ст. 19 Закону про оплату праці).

Отже, незалежно від того, який розмір заробітної плати, які надбавки, доплати працівник одержує за основним місцем роботи, за виконання обов’язків за іншою посадою на умовах сумісництва йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади, у т. ч. можуть встановлюватися надбавки за складність і напруженість у роботі, передбачені Постановою № 1298 та іншими нормативними документами.⁷

Водночас за місцем роботи за сумісництвом працівнику можуть виплачуватися лише ті надбавки, виплата яких не заборонена чинним законодавством. Наприклад, науковим працівникам, які працюють за сумісництвом, не виплачується надбавка за стаж наукової роботи (п. 5 Порядку № 494).

Документальне оформлення запровадження та скасування надбавок

Як зазначалося вище, для підприємства у колективному договорі (іншому локальному документі, затвердженому наказом керівника підприємства) має бути визначено порядок виплати надбавок працівникам. Зокрема, у ньому мають бути відображені види надбавок, принцип (критерії та показники) їх нарахування, умови, за яких вони можуть бути нараховані, перелік працівників, яким нараховуються надбавки, порядок та строки їх виплати (у т. ч. місяць, з якого вони починають виплачуватися), порядок зменшення розмірів або скасування надбавок.

Усі питання, що стосуються нарахування та виплати надбавок, можуть обумовлюватися також у трудовому договорі з кожним працівником.

Якщо з будь-яких причин підприємство не має коштів для виплати надбавок, встановлених колективним (трудовим) договором, то для зменшення розмірів або скасування надбавок (крім встановлених законодавством та угодами) необхідно внести відповідні зміни до колективного (трудового) договору (після погодження сторонами). До внесення таких змін підприємство зобов’язане нараховувати надбавки у раніше встановленому розмірі.

Якщо надбавки запроваджуються наказом керівника підприємства, то рекомендуємо у такому наказі визначати період (строк), на який вони запроваджуються, та умови, за яких вони можуть бути нараховані, а також зменшені або скасовані. В цьому випадку після закінчення строку, на який запроваджувалися надбавки, їхня виплата припиняється без видання керівником додаткового наказу.

Також слід враховувати, що в мирний час згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП про зміну істотних умов праці, зокрема, розмірів оплати праці, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, в мирний час відповідно до статті 103 КЗпП та частини другої статті 29 Закону про оплату праці про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення (зокрема про зменшення розміру або скасування надбавок, які є додатковою заробітною платою) роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Законодавством не визначено, в якій формі (усній чи письмовій) та яким чином (наказом чи без нього) роботодавець повинен повідомляти працівників про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення. Рекомендуємо таке повідомлення оформляти в письмовій формі та ознайомлювати з ним кожного працівника під підпис.

Рішення про зменшення розміру або скасування надбавок оголошується в наказі керівника підприємства з обов’язковим зазначенням причин (наприклад, у зв’язку зі скрутним фінансовим станом підприємства).

В мирний час невиплата чи зменшення розміру надбавки без попередження не пізніш як за два місяці є порушенням трудового законодавства, а саме частини третьої статті 32, статті 103 КЗпП, частини другої статті 29 Закону про оплату праці.

Частина четверта статті 97 КЗпП та стаття 22 Закону про оплату праці забороняють роботодавцю в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Щоб уникнути спорів з працівниками стосовно виплати надбавок, на підприємстві має бути призначено особу, яка контролює дотримання умов, за яких виплачуються надбавки, та вимог, за недотримання або порушення яких вони можуть бути скасовані або зменшено їх розмір.

Виплата надбавок в умовах воєнного стану

Особливості здійснення виплат працівникам, в тому числі порядок повідомлення працівників про зміну умов оплати праці, в період воєнного стану встановлено Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Так, відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 2136 у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Отже, якщо роботодавець у період дії воєнного стану прийняв рішення про зменшення розміру або скасування надбавок, передбачених колективним договором (іншим локальним «зарплатним» документом), то про це він має повідомити працівників не пізніше дня, що передує дню запровадження нового (зменшеного) розміру надбавок або дню скасування надбавок.

Крім того, відповідно до статті 11 Закону № 2136 на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Таким чином, на період воєнного стану роботодавець має право зупинити норми колективного договору, якими передбачена виплата надбавок працівникам.

Відповідальність за невиплату надбавок

Якщо виплата надбавок передбачена законодавством, Генеральною, галузевою, територіальною угодою (для їх підписантів), колективним договором, але роботодавець та його посадові особи, відповідальні за таку виплату, її не здійснюють (крім випадків зупинення роботодавцем на період воєнного стану норм колективного договору, якими передбачена виплата надбавок працівникам), то роботодавець та винні посадові особи притягуються відповідно до фінансової та адміністративної відповідальності.

Фінансову відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю, у тому числі у разі невиплати працівникам належних їм надбавок, встановлено частиною другою статті 265 КЗпП.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю (у тому числі надбавок), більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі несуть відповідальність у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Цей штраф накладається Державною службою України з питань праці (далі — Держпраці).

У разі виконання припису Держпраці та усунення виявлених порушень, передбачених абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються (ч. шоста ст. 265 КЗпП, ч. 3 ст. 16 Закону № 2136), тобто зазначений штраф на роботодавця не накладається.

Відповідно до статті 18 Закону про колдоговори на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено або не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. Аналогічну норму про накладення штрафу, але у розмірі від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн) містить і стаття 41-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП). Справи з цих питань розглядаються судом за позовом однієї із сторін колективного договору (ст. 20 Закону про колдоговори).

Якщо виплату надбавок передбачено не колективним договором, а іншим локальним «зарплатним» документом підприємства чи трудовим договором, то оскільки надбавки є складовими заробітної плати, їх невиплата (виплата не в повному обсязі) прирівнюється до виплати заробітної плати не в повному обсязі. За таке порушення статтею 41 КпАП передбачено накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн).

Мінімальна заробітна плата та індексація при нарахуванні надбавок

До мінімальної заробітної плати включаються всі надбавки, крім надбавки за роз’їзну (вахтову) роботу (ч. друга ст. 3-1 Закону про оплату праці).⁸

Надбавки, що є заробітною платою (належать до ФОП) та мають постійний характер, є об’єктом індексації. Оскільки індексації підлягають лише доходи, які не мають разового характеру (ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII), то разова надбавка не індексується.

Місяць встановлення надбавок та місяць, в якому збільшено розмір надбавок порівняно з попереднім періодом, не є «базовим», якщо в такому місяці не відбулося збільшення тарифних ставок (окладів). Якщо ж одночасно зі збільшенням тарифних ставок (окладів) відбувається збільшення розміру постійної надбавки, то сума збільшення надбавки враховується у загальній сумі підвищення заробітної плати, яка порівнюється з сумою індексації, що склалася в «базовому» місяці.

Оподаткування та облік надбавок

Усі надбавки, що виплачуються працівникам і передбачені законодавством та/або Генеральною, галузевою (територіальною) угодами та/або колективним договором (іншим «зарплатним» документом підприємства) та/або трудовими договорами, незалежно від того, чи включаються вони до ФОП згідно з Інструкцією № 5, у складі заробітної плати є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовим збором на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України з відображенням у додатку 4ДФ Податкового розрахунку за ознакою доходу «101».

Що стосується сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), то відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ для роботодавців базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Таким чином, якщо надбавки включаються до ФОП згідно з Інструкцією № 5, то вони є базою нарахування ЄСВ. Це стосується надбавок, передбачених законодавством та/або Генеральною, галузевою, територіальною угодами та/або колективним договором (іншим «зарплатним» документом підприємства) та/або трудовими договорами з працівниками.

Якщо надбавка не належить до ФОП відповідно до Інструкції № 5, а також включена до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (далі — Перелік № 1170), то вона не є базою нарахування ЄСВ. Це стосується виплачуваної за рахунок коштів підприємства надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам та надбавки за роз’їзну (вахтову) роботу, які відповідно до пунктів 3.7 та 3.16 Інструкції № 5 не включаються до ФОП та зазначені у пунктах 3 та 10 розділу I Переліку № 1170.

Сплата ПДФО, військового збору та ЄСВ з надбавок здійснюється у тому місяці, в якому надбавки нараховані. Якщо здійснюється донарахування сум надбавок за попередній період (наприклад, у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок тощо), то вони відображаються у ФОП поточного місяця (в якому вони нараховані) і з них сплачуються ПДФО, військовий збір та ЄСВ у цьому ж місяці (місяці здійснення донарахування) з відображенням таких сум у додатках Д1 та 4ДФ Податкового розрахунку за цей (поточний) місяць (без віднесення донарахованих сум до попередніх місяців).

У бухгалтерському (податковому) обліку витрати на виплату надбавок включаються до витрат за категоріями працівників. Надбавки, що включаються до ФОП, у складі заробітної плати відображаються за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та дебетом відповідних рахунків витрат. Що стосується надбавок за роз’їзну роботу, які не належать до ФОП, то вони відображаються за кредитом субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

ПРИКЛАД 3

Відображення в обліку нарахування працівнику надбавок

Відповідно до норм колективного договору підприємства працівнику, оклад якого становить 9000 грн, передбачена виплата таких надбавок:

– за високі досягнення у праці у розмірі 25% посадового окладу;

– за складність і напруженість в роботі у розмірі 20% посадового окладу;

– за знання та використання в роботі іноземної мови у розмірі 10% посадового окладу.

У червні працівник відпрацював усі робочі дні за графіком роботи, тому розмір зазначених надбавок цього місяця у нього становив:

– за високі досягнення у праці: 9000 грн х 25% = 2250 грн;

– за складність і напруженість в роботі: 9000 грн х 20% = 1800 грн;

– за знання та використання в роботі іноземної мови: 9000 грн х 10% = 900 грн.

Сумарна заробітна плата працівника за червень:

9000 + 2250 +1800 + 900 = 13 950 грн

У бухгалтерському обліку операцію нарахування та виплати працівнику в червні заробітної плати, у тому числі надбавок, рекомендуємо відобразити таким чином:

№ з/п	Зміст операцій	Бухгалтерський облік		Сума, грн
		Д-т	К-т
1	Нараховано працівнику заробітну плату, у т. ч. надбавки, за червень	92	661	13 950,00
2	Нараховано ЄСВ на зарплату, у т. ч. на надбавки: 13 950 грн х 22%	92	651	3069,00
3	Утримано ПДФО із зарплати, у т. ч. із надбавок: 13 950 грн х 18%	661	641/пдфо	2511,00
4	Утримано військовий збір із зарплати, у т. ч. із надбавок: 13 950 грн х 1,5%	661	642/вз	209,25
5	Перераховано (сплачено) ЄСВ	651	311	3069,00
6	Перераховано (сплачено) ПДФО	641/пдфо	311	2511,00
7	Перераховано (сплачено) військовий збір	642/вз	311	209,25
8	Виплачено працівнику зарплату, у т. ч. надбавки, з каси підприємства: 13 950 – 2511 – 209,25	661	301	11 229,75

Врахування надбавок при нарахуванні страхових виплат

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для нарахування страхових виплат обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі — поважні причини).

Таким чином, якщо в розрахунковому періоді на надбавку був нарахований ЄСВ, то така надбавка враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат (крім надбавки, нарахованої в місяці, який виключається з розрахункового періоду через поважні причини).⁹

Водночас надбавка за роз’їзну (вахтову) роботу, яка не належить до ФОП та з якої не сплачується ЄСВ, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат.

Врахування надбавок при нарахуванні виплат, що обчислюються згідно з Порядком № 100

Згідно з пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

В підпункті «в» пункту 4 Порядку № 100 зазначено компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

В підпункті «и» пункту 4 Порядку № 100 зазначено, зокрема, виплати за довголітню і бездоганну трудову діяльність.

Отже, якщо колективним договором (іншим локальним «зарплатним» документом) підприємства передбачена виплата надбавки за роз’їзну (вахтову) роботу, яка виплачується замість добових, надбавки за довголітню і бездоганну трудову діяльність, то такі надбавки не враховується при обчисленні середньої заробітної плати за Порядком № 100.

Всі інші надбавки, передбачені законодавством, Генеральною, галузевою (територіальною) угодами, колективним договором (іншим «зарплатним» документом підприємства), трудовими договорами, враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування виплат, що розраховуються згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, виконання державних та громадських обов’язків, оплата вимушеного прогулу, вихідна допомога тощо).¹⁰