Заробітна плата працівника за час відрядження: порядок розрахунку та виплати

Відповідно до пункту 1 розділу І «Загальні положення» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), службовим відрядженням (далі — відрядження) вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця — за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства).

Норми Інструкції № 59 поширюються тільки на державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (далі — працівники бюджетних установ; бюджетні установи). Якщо суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, є одержувачами бюджетних коштів, то при направленні працівників у відрядження, що профінансовані за рахунок бюджетних коштів в рамках виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, вони повинні дотримуватися норм Інструкції № 59.¹

Що стосується порядку відрядження працівників підприємствами, установами і організаціями, які не фінансуються з бюджету (далі — госпрозрахункові підприємства), то спеціальний нормативно-правовий акт, що регламентує відрядження, для них не прийнятий, тому ці підприємства можуть самостійно розробити і затвердити внутрішній документ, який визначає всі аспекти відряджень працівників з урахуванням норм чинного трудового законодавства (далі — Положення про відрядження). У цьому внутрішньому документі госпрозрахункові підприємства при бажанні можуть відобразити більшість положень або окремі норми Інструкції № 59.

Регулювання законодавством оплати праці за час відрядження

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) гарантії та компенсації працівникам у разі відряджень встановлюються Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП) та іншими актами законодавства України.

Гарантії та компенсації при відрядженнях працівників підприємств усіх форм власності і господарювання встановлено статтею 121 КЗпП, а для працівників бюджетних установ також постановою Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98 та Інструкцією № 59.

Відповідно до статті 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.²

За відрядженими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Що стосується оплати праці за час перебування у відрядженні, то згідно з частиною четвертою статті 121 КЗпП працівникам, які направлені у відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку.

Звертаємо увагу, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені КЗпП (в т. ч. за час відрядження), є мінімальними державними гарантіями (ч. друга ст. 12 Закону про оплату праці).

Таким чином, за час перебування у відрядженні працівникові нараховується або звичайна заробітна плата, яка передбачена положеннями трудового або колективного договору (штатним розписом), або середній заробіток. Тобто фактично для оплати днів перебування працівника у відрядженні необхідно порівняти середньоденний заробіток за дні відрядження, який розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), і денний заробіток, який працівник повинен отримати відповідно до умов трудового (колективного) договору за період, на який припадає відрядження. Якщо при зазначеному порівнянні середньоденний заробіток буде більше, то працівникові за час відрядження виплачується середній заробіток, а якщо буде більше денний заробіток, нарахований відповідно до умов трудового (колективного) договору, то підприємство повинно виплатити працівникові за час відрядження звичайну заробітну плату.³

Крім КЗпП, оплата праці за час перебування у відрядженні працівників бюджетних установ регламентується Інструкцією № 59.

Згідно з пунктом 13 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 59 працівнику, який направлений у відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Державному службовцю, який направлений у відрядження, заробітна плата за весь період відрядження виплачується відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу). Частиною 5 статті 42 цього Закону встановлено, що за державним службовцем на весь період відрядження зберігаються його посада та заробітна плата.

Отже, завдяки спеціальній нормі Закону про держслужбу на державних службовців не поширюється вищепроцитована норма частини четвертої статті 121 КЗпП, відповідно до якої розмір оплати праці за час відрядження не може бути нижчим від середнього заробітку. Тобто за весь період відрядження за держслужбовцем зберігається не середній заробіток, а звичайна заробітна плата.⁴

На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом оплата праці здійснюється підприємствами, що направляли працівника у відрядження, а витрати для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між цими підприємствами за згодою між ними (п. 13 р. І Інструкції № 59).

Отже, якщо працівник направляється у відрядження одночасно з основного місця роботи і місця роботи за сумісництвом, йому нараховується заробітна плата і здійснюються виплати, передбачені статтею 121 КЗпП, окремо за кожним місцем роботи. Розрахунок середнього заробітку за кожним з цих місць роботи здійснюється окремо згідно з нормами Порядку № 100.⁵

Заробітна плата не виплачується працівникові за час затримки в місцеперебуванні у відрядженні (в Україні чи за кордоном) без поважних причин (п. 10 р. ІІ «Порядок відрядження в межах України», п. 4 р. ІІІ «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59).

Таким чином, працівникам бюджетних установ оплата праці здійснюється за всі робочі дні, встановлені графіком роботи таких установ (індивідуальним графіком роботи працівника, якщо йому такий встановлений), які припадають на період відрядження.

Що стосується оплати праці працівників за час відрядження на госпрозрахункових підприємствах, то це питання вони можуть врегулювати в Положенні про відрядження, оформленому як додаток до колективного договору або затвердженому окремим наказом керівника підприємства після погодження з виборним органом профспілкової організації підприємства (органом, уповноваженим трудовим колективом). Це узгоджується з нормами статті 97 КЗпП і статті 15 Закону про оплату праці, відповідно до яких госпрозрахункові підприємства порядок оплати праці встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Для дотримання норм законодавства в Положенні про відрядження госпрозрахунковим підприємствам необхідно вказати, що оплата праці за виконану роботу у відрядженні здійснюється з урахуванням норм статті 121 КЗпП, а також регламентувати інші аспекти такої оплати.

Дні відрядження, за які нараховується заробітна плата

У питанні визначення кількості днів відрядження, в тому числі за які нараховується заробітна плата, бюджетні установи повинні керуватися нормами Інструкції № 59, а госпрозрахункові підприємства — нормами Положення про відрядження (у разі його відсутності — наказом про відрядження).

Оскільки в даний час законодавством не передбачено оформлення посвідчення про відрядження при направленні працівника у відрядження, період перебування працівника у відрядженні визначається керівником в наказі про відрядження і за первинними документами, які надані працівником після повернення з відрядження і підтверджують його перебування в ньому (п. 4 р. ІI, п. 16-1 р. ІІІ Інструкції № 59). Під первинними документами розуміють документи в оригіналі, які підтверджують перебування працівника в місці відрядження: транспортні квитки або транспортні рахунки; рахунки, отримані з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, тощо (п. 12 р. ІІ, п. 7 р. ІІІ Інструкції № 59).

У разі, якщо працівник під час перебування у відрядженні не здійснював жодних витрат, пов’язаних з таким відрядженням, і, як наслідок, відсутні вищевказані первинні документи, тривалість відрядження визначається тільки згідно з наказом про відрядження.⁶

Для працівників бюджетних установ днем вибуття у відрядження (тобто першим днем відрядження) вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження (тобто останнім днем відрядження) — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24.00 включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0.00 і пізніше — наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи (п. 7 р. I Інструкції № 59).

День вибуття у відрядження і день прибуття до місця постійної роботи зараховують як два дні відрядження (п. 4 р. IІ, п. 16 р. ІІІ Інструкції № 59).

Наприклад, якщо поїзд, на якому працівник прямує до місця відрядження, відправляється з залізничного вокзалу відповідно до розкладу в понеділок 6 квітня о 23.50, а поїзд, на якому працівник повертається з відрядження до місця постійної роботи, прибуває на залізничний вокзал у п’ятницю 10 квітня о 00.10, то такі понеділок і п’ятниця є днями відрядження, що підлягають оплаті.

Якщо літак, на якому працівник прямує до місця відрядження, відповідно до розкладу вилітає у вівторок о 0.15 з аеропорту, що знаходиться за межами міста, а добиратися до аеропорту з міста (місця постійної роботи працівника) транспортом загального користування необхідно не менше 30 хвилин, то першим днем відрядження, що підлягає оплаті, у працівника буде календарний день (понеділок), що передує календарному дню (вівторка), в якому літак вилітає з аеропорту (враховуючи час для проїзду до аеропорту з місця постійної роботи працівника).

Дні тимчасової непрацездатності під час відрядження, засвідчені в установленому порядку, не включаються до строку відрядження (п. 9 р. ІI Інструкції № 59). За такі дні непрацездатності працівникові заробітна плата не нараховується, оскільки замість неї працівникові виплачуються «лікарняні» згідно із законодавством.

Таким чином, якщо працівника направлено у відрядження в установленому порядку (на підставі наказу про відрядження), він повернувся з відрядження вчасно (в термін, встановлений в наказі про відрядження), у нього є документи, що підтверджують його перебування у відрядженні (проїзні квитки, документи, що підтверджують проживання за місцем відрядження, тощо), і він виконав завдання на відрядження (визначене керівником в наказі про відрядження), то йому нараховується оплата за весь час відрядження. При цьому як госпрозрахункові підприємства, так і бюджетні установи оплачують працівникові тільки ті дні відрядження, які припадають на робочі дні згідно з графіком його роботи. Якщо на час відрядження припадають вихідні дні працівника, то за такі дні заробітна плата, в т. ч. середньоденний заробіток, не нараховується, крім випадків, коли працівник спеціально відряджений для виконання роботи у вихідний день.

Звертаємо увагу, оскільки тривалість відрядження визначається в календарних днях, оплаті підлягають робочі дні (а не години), що припадають на період відрядження і передбачені графіком роботи працівника (це важливо для працівників, яким встановлено погодинну оплату праці).⁷ При цьому якщо за графіком роботи працівника на період відрядження припадає робоча зміна, що переходить з одного на інший день (наприклад, зміна починається о 22.00, а закінчується о 6.00 наступного дня), то вважається, що у працівника на період відрядження припадають два робочі дні (перший робочий день — початок робочої зміни, другий робочий день — кінець робочої зміни), за кожний з яких нараховується оплата.⁸

Табелювання днів відрядження

Оскільки при нарахуванні заробітної плати за час відрядження використовуються дані табеля обліку використання робочого часу (далі — табель), на підприємстві необхідно правильно табелювати відрядженого працівника.

Державна служба статистики України в листі від 12.01.2012 р. № 9/4-10/9 ⁹ на запит підприємства стосовно табелювання працівників в період відрядження роз’яснила, що в табелі типової форми № 5-П, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 (далі — Наказ № 489), робочі дні перебування працівника у відрядженні можуть визначатися в такий спосіб: у першому рядку зазначається кількість відпрацьованих годин згідно з режимом за основним місцем роботи, наприклад, 8 годин; а у другому рядку проставляється умовне позначення перебування у відрядженні — «ВД» («07»). Позначення в табелі вихідних (святкових) днів, що припадають на період відрядження, в які працівник не працював, здійснюється відповідно до Інструкції № 59, Положення про відрядження, затвердженого на підприємстві згідно з чинним законодавством, та порядку, встановленому колективним договором. При цьому в складі загальної кількості відпрацьованих за місяць днів/годин у графі «Відпрацьовано за місяць» табеля відображаються лише робочі дні/години, що припадають на період відрядження. Таким чином, облік часу перебування працівника у відрядженні для відображення у формах державної статистичної звітності з праці здійснюється тільки у тій частині, яка припадає на робочі дні, тобто без урахування вихідних і святкових (неробочих) днів.

Отже, робочий час працівника, направленого у відрядження, обліковують на підставі виданого керівником наказу про відрядження — замість робочих днів працівникові в табелі ставлять позначку «ВД» («07»), що підтверджує перебування працівника у відрядженні.¹⁰ При цьому в першому (верхньому) рядку в робочі дні відрядження бажано вказувати кількість робочих годин згідно з графіком за постійним місцем роботи працівника (це необхідно для випадку, коли працівникові за час відрядження нараховується звичайна заробітна плата, а не середній заробіток). Вихідні (святкові) дні, що припадають на період відрядження, в які працівник не працював, також можна табелювати за кодом відрядження «ВД» («07») без зазначення годин, однак підприємства можуть ввести й інший літерний (цифровий) код для відображення вихідних (святкових) днів, в які робота не проводиться, оскільки Наказом № 489 для таких днів окремий код не передбачено (в пункті 2 примітки до типової форми табеля (№ П-5) зазначено, що ця форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень, а за потреби форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві).

Якщо працівник в день вибуття у відрядження або в день прибуття з відрядження виходив на роботу (наприклад, коли час відправлення транспортного засобу при вибутті у відрядження припадає на вечір або коли час прибуття транспортного засобу при поверненні з відрядження припадає на ранок)¹¹, що передбачено правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства¹², то в табелі за такий день в першому (верхньому) рядку можна проставити кількість годин, яка відповідає тривалості повного робочого дня в цей день (наприклад, 8 годин), а в нижньому рядку зазначити код «ВД» («07»).

Якщо працівник-сумісник направлений у відрядження тільки за основним місцем роботи, то за місцем роботи за сумісництвом за період його перебування у відрядженні оплата праці не здійснюється, а в табелі цей період відображається за кодом «І» («30») — інші причини неявок.

Варіанти оплати днів відрядження

Виходячи з норм статті 121 КЗпП підприємства повинні обчислювати заробітну плату працівника за період відрядження за двома варіантами:

І — за всі робочі дні, що припадають на період відрядження, працівникові нараховується середній заробіток. При такому варіанті згідно з нормами Порядку № 100 визначається середньоденний заробіток, який потім множиться на кількість робочих днів за графіком роботи працівника, що припадають на період відрядження;

ІІ — за всі робочі дні, що припадають на період відрядження, працівникові нараховується заробітна плата у звичайному порядку — виходячи із встановленої місячної заробітної плати (місячної тарифної ставки, посадового окладу, доплат, надбавок тощо). Тобто фактично за кожний робочий день, що припадає на час відрядження, працівникові нараховується денний заробіток (нібито працівник і не був у відрядженні, а працював у звичайному режимі).

Для нарахування оплати за час відрядження необхідно визначити і порівняти між собою середньоденний заробіток (варіант І), обчислений відповідно до Порядку № 100, і денний заробіток (варіант ІІ), визначений відповідно до умов трудового (колективного) договору.

Якщо при зазначеному порівнянні середньоденний заробіток буде більше, то працівникові за кожний робочий день відрядження виплачується середньоденний заробіток, а за весь час відрядження — середній заробіток (варіант І). Якщо ж буде більше денний заробіток, то працівникові за кожний робочий день відрядження виплачується денний заробіток, а за весь час відрядження — звичайна заробітна плата (варіант ІІ).¹³

Розглянемо кожний із зазначених варіантів нарахування оплати за час відрядження.

Обчислення середнього заробітку для оплати днів відрядження

Розрахунковий період

Згідно з пунктом 2 Порядку № 100 при розрахунку заробітної плати за дні відрядження середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю початку відрядження (див. приклад 1 нижче). Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (див. приклад 2 нижче). Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи (див. приклад 3 нижче). Якщо протягом і цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з встановленої йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (див. приклад 4 нижче).

Наприклад, якщо працівник направлений у відрядження 10 березня 2020 року, а протягом останніх 2 календарних місяців — в січні і лютому 2020 року він хворів (не має жодного відпрацьованого робочого дня), то розрахунковим періодом є період з 1 листопада по 31 грудня 2019 року, тобто попередні 2 місяці роботи (див. приклад 3 нижче).

Якщо працівник прийнятий на роботу 8 січня 2020 року, а у відрядження направлений 10 березня, то розрахунковим періодом є період з 8 січня по 29 лютого, тобто фактично відпрацьований час протягом останніх 2 календарних місяців, при цьому у працівника є повністю відпрацьований календарний місяць — лютий.¹⁴

Якщо працівник прийнятий на роботу 10 лютого 2020 року, а у відрядження направлений 23 березня, то розрахунковим періодом є період з 10 лютого по 22 березня, тобто фактично відпрацьований час, оскільки немає жодного повністю відпрацьованого календарного місяця до місяця направлення у відрядження (див. приклад 2 на нижче).¹⁴

Якщо ж працівник прийнятий на роботу 2 березня 2020 року, а у відрядження направлений 16 березня, то розрахунковим періодом є період з 2 по 15 березня, тобто фактично відпрацьований час до направлення у відрядження.¹⁴

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). Ця норма стосується, зокрема, випадку, коли був оформлений простій не з вини працівника і за працівником частково зберігалася заробітна плата — в розмірі 2/3 тарифної ставки (ч. перша ст. 113 КЗпП).

Звертаємо увагу, Порядком № 100 не передбачено, що місяці розрахункового періоду повинні бути повністю відпрацьовані, тому якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівником відпрацьовано хоча б один день (решта робочих днів не відпрацьована через хворобу, перебування у відпустці або з інших причин) , розрахунок середньої зарплати необхідно здійснювати виходячи з нарахованої за цей один день заробітної плати.¹⁵

Виплати, що враховуються при обчисленні середньої зарплати

Виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування оплати за час відрядження, наведені в пункті 3, а що не враховуються — в пункті 4 Порядку № 100 (див. таблицю на стор. 32–33).

Таблиця

Перелік виплат, що враховуються і не враховуються при обчисленні
середньої заробітної плати для оплати днів відрядження

Виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати (п. 3 Порядку № 100)	Виплати, що НЕ враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для оплати днів відрядження (п. 4 Порядку № 100)
Основна заробітна плата	• Літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; • Заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); • Виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника, допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах
Доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою; вислугу років та інші)	• Виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов’язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов’язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); • Виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; • Одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); • Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати
Виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії	Премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності)
Винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років	• Грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; • Доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства
Виплати, що належать до заробітної плати і мають постійний характер, які не вказані в пункті 4 Порядку № 100, зокрема, індексація, доплата за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, доплата до мінімальної заробітної плати тощо	• Компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); • Вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, миючих та знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування; • Вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; • Дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; • Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; • Пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати

Врахування премій і винагород

Згідно з пунктом 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування заробітної плати за час відрядження премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Наприклад, якщо місячна премія за березень нарахована в березні, то вона включається в заробіток березня. Якщо місячна премія за березень нарахована в квітні, то вона включається в заробіток квітня.

Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 календарні місяці включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді (абз. перший п. 3 Порядку № 100).

Наприклад, якщо працівник буде направлений у відрядження в червні 2020 року, а в квітні 2020 року йому нарахують премію за I квартал 2020 року, то оскільки розрахунковий період включає тільки 2 місяці (квітень – травень), а премія нарахована за 3 місяці I кварталу (січень, лютий, березень), при обчисленні середньої заробітної плати буде враховуватися тільки 2/3 цієї премії (по 1/3 премії за кожний місяць розрахункового періоду)¹⁶ (див. приклад 5 нижче).

Якщо працівника направлено у відрядження в березні 2020 року, а в січні 2020 року йому нараховано премію за IІ півріччя 2019 року, то до розрахунку необхідно включати тільки 2/6 цієї премії, оскільки розрахунковий період включає тільки 2 місяці (січень – лютий 2020 року), а премія нарахована за 6 місяців IІ півріччя (див. приклад 6 нижче).

У разі коли кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні 2 календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (абз. перший п. 3 Порядку № 100).

Нагадаємо, що конкретні показники і умови нарахування премій, їхні розміри, терміни виплати (місячна, квартальна, піврічна) встановлюються у Положенні про преміювання, яке розробляється підприємствами самостійно.¹⁷ Положенням про преміювання, як правило, встановлюється, що премія нараховується пропорційно відпрацьованому часу (за час відпустки, тимчасової непрацездатності тощо премія не нараховується).

Враховуючи вищевикладене, якщо премія в поточному місяці нараховується за поточний місяць (місяць в місяць), і вона вже обчислена пропорційно до відпрацьованого в місяці часу, то при розрахунку середньої заробітної плати за період відрядження така премія враховується в фактично нарахованому розмірі, в т. ч. якщо кількість робочих днів розрахункового періоду відпрацьовано не повністю (див. приклад 6 нижче).

Якщо премія в поточному місяці нараховується за попередній місяць (незалежно від механізму її нарахування), а кількість робочих днів розрахункового періоду відпрацьовано не повністю, то така премія при обчисленні середньої заробітної плати за період відрядження враховується пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді (див. приклад 5 нижче).¹⁸

Наприклад, якщо відрядження працівника припадає на березень 2020 року (розрахунковий період: січень – лютий), а за січень і лютий працівнику відповідно в цих місяцях (місяць в місяць) нараховувалися щомісячні премії пропорційно відпрацьованому часу, при цьому працівник в розрахунковому періоді відпрацював тільки 30 із 41 робочого дня, передбаченого графіком роботи (частина робочих днів ним не відпрацьована через хворобу), то зазначені щомісячні премії при обчисленні середньої заробітної плати повинні враховуватися в фактично нарахованому розмірі (в повній сумі).

Якщо відрядження працівника припадає на квітень 2020 року (розрахунковий період: лютий – березень), а йому в лютому нарахували премію за січень (в поточному місяці за попередній місяць) і в березні нарахували премію за лютий (в поточному місяці за попередній місяць), при цьому працівник в розрахунковому періоді відпрацював тільки половину робочих днів, встановлених йому графіком роботи, то обидві зазначені місячні премії будуть враховуватися тільки в «половинному» розмірі (в розмірі 1/2 нарахованої суми), тобто пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Наприклад, якщо працівника направляють у відрядження в травні 2020 року (розрахунковий період включає 2 місяці: березень – квітень), а в січні 2020 року йому виплатили винагороду за підсумками роботи за 2019 рік (в поточному році за попередній рік), то до розрахунку необхідно включати 2/12 такої винагороди (див. приклад 6 нижче).¹⁹

Якщо винагороду за підсумками роботи за 2019 рік було виплачено працівнику підприємством у грудні 2019 року (тобто в поточному році за поточний рік), то вона не враховується при обчисленні середньої заробітної плати, оскільки не дотримано вимоги: винагороду нараховано в поточному році за попередній календарний рік.

Визначення середньої зарплати за час відрядження

Якщо оплата за час відрядження обчислюється за середнім заробітком, то вона розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що припадають на час відрядження (п. 8 Порядку № 100).

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів (п. 8 Порядку № 100).

Звертаємо увагу, навіть якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, для оплати часу відрядження застосовується середньоденна, а не середньогодинна заробітна плата, оскільки, як зазначалося вище, тривалість відрядження обчислюється в днях, і оплаті підлягають робочі дні (а не години), що припадають на період відрядження, незалежно від тривалості робочого дня за місцем постійної роботи (див. приклад 2 нижче).²⁰

ПРИКЛАД 1

Середній заробіток за час відрядження, якщо розрахунковий період становить 2 календарні місяці,
а посадовий оклад нижче мінімальної заробітної плати

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю у працівника оклад з 1 січня 2019 року становить 4000 грн. У період з 10 по 21 лютого працівник перебував у відрядженні (12 календарних днів, з них 10 робочих днів). У розрахунковому періоді (грудень 2019 року – січень 2020 року) у працівника за графіком роботи було 42 робочі дні (далі — р. д.), в тому числі в грудні — 21 р. д., в січні — 21 р. д., які він повністю відпрацював (далі — відпрац. д.).

У розрахунковому періоді працівнику було нараховано:

– заробітну плату за грудень в сумі 4173 грн., в т. ч. оклад — 4000 грн., індексація — 65,16 грн. (2102 грн. х 3,1%; базовий місяць — січень 2019 року), доплата до мінімальної заробітної плати — 107,84 грн. (4173 – 4000 – 65,16);

– заробітну плату за січень в сумі 4723 грн., в т. ч. оклад — 4000 грн., індексація — 65,16 грн., доплата до мінімальної заробітної плати — 657,84 грн. (4723 –  4000 – 65,16);

– в січні премію з нагоди ювілею підприємства в сумі 500 грн.

Премія з нагоди ювілею підприємства не враховується при розрахунку середнього заробітку (пп. «и» п. 4 Порядку № 100).

Індексація та доплата до мінімальної заробітної плати є обов’язковими виплатами, передбаченими законодавством, які відносяться до додаткової заробітної плати, тому вони враховуються при розрахунку середнього заробітку.²¹

Загальна сума виплат, що враховуються при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

4173 грн. (зарплата за грудень) + 4723 грн. (зарплата за січень) = 8896 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді:

21 відпрац. д. (грудень) + 21 відпрац. д. (січень) = 42 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

8896 грн. : 42 відпрац. д. = 211,81 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

211,81 грн. х 10 р. д. = 2118,10 грн.

ПРИКЛАД 2

Середній заробіток за час відрядження, якщо розрахунковий період
становить менше 2 календарних місяців, і працівнику встановлена погодинна оплата праці

Працівника прийнято на роботу 10 лютого 2020 року. Йому встановлено 6-денний робочий тиждень з вихідним днем у неділю. Тривалість щоденної роботи з понеділка по п’ятницю — 7 робочих годин (далі — р. г.), в суботу — 5 р. г. Працівнику встановлено погодинну оплату праці з годинною ставкою 35 грн. Він перебував у відрядженні в період з 23 по 31 березня (9 календарних днів, з них 8 робочих днів).

Оскільки працівник не має повністю відпрацьованого календарного місяця перед місяцем направлення у відрядження, розрахунковий період у нього включає фактично відпрацьований час: 10 лютого – 22 березня.

У розрахунковому періоді працівник має:

– в лютому — 120 відпрацьованих годин (далі — відпрац. г.) із 165 р. г., передбачених графіком роботи в цьому місяці, або 18 відпрацьованих днів (далі — відпрац. д.) із 25 робочих днів (далі — р. д.), передбачених графіком роботи в лютому;

– в березні — 113 відпрац. г. із 167 р. г., передбачених графіком роботи в цьому місяці, або 17 відпрац. д. із 25 р. д., передбачених графіком роботи в березні.

У розрахунковому періоді працівнику було нараховано:

– заробітну плату за лютий в сумі 4200 грн. (120 відпрац. г. х 35 грн.);

– заробітну плату за березень за відпрацьований час перед направленням у відрядження в сумі 3955 грн. (113 відпрац. г. х 35 грн.);

– матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2500 грн.

Матеріальна допомога як одноразова виплата не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для оплати днів відрядження (пп. «б» п. 4 Порядку № 100).

Загальна сума виплат, що враховуються при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

4200 грн. (зарплата за лютий) + 3955 грн. (зарплата за березень) = 8155 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді:

18 відпрац. д. (лютий) + 17 відпрац. д. (березень) = 35 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

8155 грн. : 35 відпрац. д. = 233 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

233 грн. х 8 р. д. = 1864 грн.

ПРИКЛАД 3

Середній заробіток за час відрядження, якщо протягом останніх 2 місяців
у працівника немає відпрацьованих днів

Працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 10 по 20 березня 2020 року (11 календарних днів, з них 9 робочих днів). Оклад працівника — 8000 грн. Протягом останніх 2 календарних місяців (січень – лютий) перед місяцем направлення у відрядження працівник не працював (в період з 26 грудня 2019 року по 2 березня 2020 року він хворів), тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи (листопад – грудень 2019 року).

У розрахунковому періоді працівнику було нараховано:

в листопаді:

– заробітну плату за листопад (за відпрацьовані 16 із 21 робочого дня згідно з графіком роботи в цьому місяці) в сумі 6095,24 грн. (8000 грн. : 21 р. д. х 16 відпрац. д.);

– середній заробіток за 5 днів відрядження з 11 по 15 листопада в сумі 1860,45 грн. (372,09 грн. х 5 р. д.);

– добові в розмірі 2000 грн., компенсація витрат на проїзд та проживання у відрядженні в сумі 3500 грн.;

в грудні:

– заробітну плату за грудень (за відпрацьовані 18 із 21 робочого дня згідно з графіком роботи в цьому місяці) в сумі 6857,14 грн. (8000 грн. : 21 р. д. х 18 відпрац. д.);

– «лікарняні» за 6 календарних днів хвороби з 26 по 31 грудня в сумі 1578,08 грн.;

– винагороду з нагоди Дня народження в сумі 1000 грн.

Середній заробіток за час попереднього відрядження, виплачений в листопаді, і «лікарняні» за дні хвороби в грудні не враховуються при обчисленні середнього заробітку для оплати часу відрядження в березні (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Компенсаційні виплати на відрядження, виплачені в листопаді (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла), і винагорода з нагоди Дня народження також не враховуються при розрахунку середнього заробітку (пп. «в», «и» п. 4 Порядку № 100).

Загальна сума виплат, що враховуються при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

6095,24 грн. (зарплата за листопад) + 6857,14 грн. (зарплата за грудень) = 12 952,38 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів працівником у розрахунковому періоді:

16 відпрац. д. (листопад) + 18 відпрац. д. (грудень) = 34 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

12 952,38 грн. : 34 відпрац. д. = 380,95 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

380,95 грн. х 9 р. д. = 3428,55 грн.

ПРИКЛАД 4

Середній заробіток за час відрядження, якщо протягом останніх 4 місяців
у працівника немає відпрацьованих днів

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю працівник був мобілізований в квітні 2014 року, потім з березня 2015 року проходив військову службу в особливий період за контрактом, який закінчився (працівник демобілізований) 2 березня 2020 року. До попередньої роботи він був допущений з 10 березня, а з 23 по 27 березня (5 календарних і робочих днів) перебував у відрядженні. Оклад працівника — 7500 грн.

Протягом останніх 2 календарних місяців (січень – лютий 2020 року) і попередніх їм 2 календарних місяців (листопад – грудень 2019 року) працівнику нараховувався лише середній заробіток за час перебування на військовій службі в особливий період згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП, при цьому відпрацьованих днів у працівника немає.

Середній заробіток, що зберігався за працівником за час проходження військової служби, не враховується при обчисленні середнього заробітку за час відрядження, тому останній обчислюється виходячи із встановленого працівнику в березні 2020 року місячного окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Кількість робочих днів в умовному розрахунковому періоді (останні 2 календарні місяці: січень – лютий):

21 р. д. (січень) + 20 р. д. (лютий) = 41 р. д.

Середньоденний заробіток:

(7500 грн. х 2 місяці) : 41 р. д. = 365,85 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

365,85 грн. х 5 р. д. = 1829,25 грн.

ПРИКЛАД 5

Середній заробіток за час відрядження, якщо в розрахунковому періоді нараховувалися
премії за попередній місяць і квартальна премія

Працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 15 по 24 червня 2020 року (10 календарних днів, з них 8 робочих днів). Оклад працівника — 7000 грн.

Згідно з колективним договором на підприємстві в місяці, наступному після закінчення кварталу, нараховується виробнича премія за цей квартал в розмірі посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу в звітному кварталі. Крім того, колективним договором встановлено, що виробнича премія за відпрацьований місяць нараховується в наступному місяці в розмірі 20% посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу в звітному місяці.

У розрахунковому періоді (квітень – травень) працівнику було нараховано:

у квітні:

– заробітну плату за квітень (за 16 відпрацьованих днів із 21 робочого дня згідно з графіком роботи в цьому місяці) в сумі 5333,33 грн. (7000 грн. : 21 р. д. х 16 відпрац. д.);

– середній заробіток за час виконання державних обов’язків з 13 по 17 квітня в сумі 1707,30 грн. (341,46 грн. х 5 р. д.);

– виробничу премію за березень пропорційно відпрацьованому часу в березні в сумі 1200 грн. (7000 грн. х 20% : 21 р. д. х 18 відпрац. д.);

– виробничу премію за I квартал пропорційно відпрацьованому часу в цьому кварталі в сумі 6661,29 грн. (7000 грн. : 62 р. д. х 59 відпрац. д.);

– грошову винагороду за призове місце на змаганнях в сумі 1200 грн.

у травні:

– заробітну плату за травень (за відпрацьовані 9 із 19 робочих днів згідно з графіком роботи в цьому місяці) в сумі 3315,79 грн. (7000 грн. : 19 р. д. х 9 відпрац. д.);

– відпускні за 14 календарних днів щорічної відпустки, наданої з 18 по 31 травня, в сумі 3312,68 грн. (236,62 грн. х 14 к. д.);

– допомогу на оздоровлення до відпустки в сумі 7000 грн.;

– виробничу премію за квітень пропорційно відпрацьованому в квітні робочому часу в сумі 1066,67 грн. (7000 грн. х 20% : 21 р. д. х 16 відпрац. д.).

Кількість робочих днів за графіком роботи працівника в розрахунковому періоді:

21 р. д. (квітень) + 19 р. д. (травень) = 40 р. д.

Кількість відпрацьованих робочих днів працівником в розрахунковому періоді:

16 відпрац. д. (квітень) + 9 відпрац. д. (травень) = 25 відпрац. д.

Оскільки згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника, то середній заробіток за час виконання державних обов’язків і відпускні, нараховані працівникові в розрахунковому періоді, не враховуються при обчисленні середнього заробітку для оплати часу відрядження в червні.

Допомога на оздоровлення до відпустки як одноразова виплата і грошова винагорода за призове місце на змаганнях також не враховуються при розрахунку середнього заробітку (пп. «б», «д» п. 4 Порядку № 100).

Враховуючи те, що розрахунковий період включає 2 місяці, а виробнича премія за I квартал виплачена за підсумками роботи за 3 місяці (січень, лютий, березень), в розрахунок середнього заробітку спочатку включається тільки 2/3 такої премії, тобто сума 4440,86 грн. (6661,29 грн. х 2/3). Оскільки працівник в розрахунковому періоді відпрацював не всі робочі дні, встановлені йому графіком роботи, зазначена частина премії за I квартал при обчисленні середнього заробітку враховується пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді:

4440,86 грн. : 40 р. д. х 25 відпрац. д. = 2775,54 грн.

Оскільки щомісячні премії нараховані в поточному місяці за попередній місяць — в квітні за березень і в травні за квітень, вони враховуються пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді:

(1200 грн. + 1066,67 грн.) : 40 р. д. х 25 відпрац. д. = 1416,67 грн.

Загальна сума, що враховується при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

5333,33 грн. (зарплата за квітень) + 3315,79 грн. (зарплата за травень) + 2775,54 грн. (частина премії за I квартал) + 1416,67 грн. (частина щомісячних премій) = 12 841,33 грн.

Середньоденний заробіток:

12 841,33 грн. : 25 відпрац. д. = 513,65 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

513,65 грн. х 8 р. д. = 4109,20 грн.

ПРИКЛАД 6

Середній заробіток за час відрядження, якщо в розрахунковому періоді нараховувалися
премії за поточний місяць, піврічна премія і річна винагорода

Працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 10 по 27 березня 2020 року (18 календарних днів, з них 14 робочих днів). Оклад працівника — 8000 грн.

Колективним договором підприємства встановлено, що:

– виробнича премія за відпрацьований місяць нараховується в цьому ж місяці в розмірі 25% посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу;

– виробнича премія за відпрацьоване півріччя нараховується в місяці, наступному за закінченням півріччя, в розмірі 100% посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу в звітному півріччі;

– винагорода за підсумками роботи за минулий рік нараховується в місяці, наступному за закінченням звітного року, в розмірі 150% посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу в звітному році.

У розрахунковому періоді (січень – лютий 2020 року) працівнику було нараховано:

у січні:

– заробітну плату за січень в розмірі окладу 8000 грн. (відпрацьовано всі робочі дні, передбачені графіком роботи в цьому місяці — всього 21 робочий день);

– виробничу премію за січень в сумі 2000 грн. (8000 грн. х 25%) — нарахована в повному обсязі, оскільки працівником відпрацьовано всі робочі дні цього місяця;

– виробничу премію за ІI півріччя 2019 року, обчислену пропорційно відпрацьованому часу в цьому півріччі, в сумі 6511,63 грн. (8000 грн. х 100% : 129 р. д. х 105 відпрац. д.);

– річну винагороду за підсумками роботи за 2019 рік у сумі 10 560 грн. (8000 грн. х 150% : 250 р. д. х 220 відпрац. д.).

в лютому:

– заробітну плату за лютий (за відпрацьовані 15 із 20 робочих днів згідно з графіком роботи в цьому місяці) в сумі 6000 грн. (8000 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д.);

– «лікарняні» за дні хвороби з 10 по 14 лютого (5 календарних і робочих днів) в сумі 1315,07 грн.;

– виробничу премію за лютий, обчислену пропорційно відпрацьованому часу, в сумі 1500 грн. (8000 грн. х 25% : 20 р. д. х 15 відпрац. д.).

Кількість робочих днів за графіком роботи працівника в розрахунковому періоді:

21 р. д. (січень) + 20 р. д. (лютий) = 41 р. д.

Кількість відпрацьованих робочих днів працівником в розрахунковому періоді:

21 відпрац. д. (січень) + 15 відпрац. д. (лютий) = 36 відпрац. д.

З перерахованих вище доходів, виплачених працівнику в розрахунковому періоді, при обчисленні середнього заробітку для оплати часу відрядження не враховуються «лікарняні» (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Оскільки щомісячні премії нараховані в поточному місяці за поточний місяць (в січні за січень, в лютому за лютий) і обчислені пропорційно відпрацьованому часу в місяці, то вони враховуються в фактично нарахованому розмірі.

Враховуючи, що розрахунковий період включає тільки 2 місяці (січень – лютий), а виробничу премію за IІ півріччя 2019 року виплачено за підсумками роботи за 6 місяців (липень – грудень), при розрахунку середнього заробітку спочатку враховується лише 2/6 такої премії, тобто сума 2170,54 грн. (6511,63 грн. х 2/6). Крім того, оскільки працівник у розрахунковому періоді відпрацював не всі робочі дні, встановлені йому графіком роботи, то зазначена частина премії за IІ півріччя враховується пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді:

2170,54 грн. : 41 р. д. х 36 відпрац. д. = 1905,84 грн.

Оскільки річну винагороду виплачено у 2020 році за 2019 рік (в поточному році за попередній рік), а розрахунковий період включає 2 місяці, то вона спочатку враховується в розмірі 2/12 винагороди, тобто в сумі 1760 грн. (10 560 грн. х 2/12). Зважаючи на те, що працівник у розрахунковому періоді відпрацював не всі робочі дні, встановлені йому графіком роботи, зазначена частина річної винагороди враховується пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді:

1760 грн. : 41 р. д. х 36 відпрац. д. = 1545,37 грн.

Загальна сума, що враховується при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

8000 грн. (зарплата за січень) + 2000 грн. (премія за січень) + 1905,84 грн. (частина премії за IІ півріччя) + 1545,37 грн. (частина річної винагороди) + 6000 грн. (зарплата за лютий) + 1500 грн. (премія за лютий) = 20 951,21 грн.

Середньоденний заробіток:

20 951,21 грн. : 36 відпрац. д. = 581,98 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

581,98 грн. х 14 р. д. = 8147,72 грн.

______________________________________________________________________

Коригування середнього заробітку в разі підвищення окладів

З метою недопущення зниження середньої заробітної плати у зв’язку з підвищенням на підприємстві тарифних ставок, посадових окладів пунктом 10 Порядку № 100 передбачено проведення коригування заробітної плати.

Згідно з цим пунктом у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати (зокрема, постійні надбавки, доплати, суми індексації заробітної плати), за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт їх підвищення.

Коефіцієнт коригування визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), яка була встановлена до підвищення (без урахування премій, доплат, надбавок та інших виплат).²²

Вищевказана норма стосується, в першу чергу, бюджетних організацій. На госпрозрахункових підприємствах коригування заробітної плати та інших виплат здійснюється з урахуванням їх фінансових можливостей. Тому такі підприємства в разі важкого фінансового стану мають право зменшити коефіцієнт коригування, але не звільняються від коригування. Наприклад, якщо на підприємстві оклади підвищено в 1,2 рази, але немає фінансової можливості провести коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,2, то підприємство може відповідним наказом встановити коефіцієнт 1,15 або 1,1 (див. приклад 7 нижче).

У наказі про зменшення коефіцієнта коригування, який повинен бути погоджений з профкомом підприємства (іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом), відображаються причини, які не дозволяють провести коригування в повному обсязі (зокрема, зниження рентабельності, обсягів виробництва; недостатність обігових коштів тощо).²³

Якщо на підприємстві відбулося підвищення окладів за всіма посадами, але на різний відсоток (суму), то наказом коефіцієнт коригування може бути встановлений для кожної посади індивідуально. Порядком № 100 не встановлено, скільки знаків після коми може мати коефіцієнт коригування. Рекомендуємо коефіцієнт коригування округляти до двох знаків після коми, що буде відповідати цілому числу відсотка збільшення окладу (тарифної ставки).

Якщо підвищення тарифних ставок або окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігалась середня заробітна плата (в т. ч. під час перебування у відрядженні), то її потрібно відкоригувати і донарахувати працівнику належні йому кошти, але тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок або окладів (абз. другий п. 10 Порядку № 100).

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв’язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться (абз. третій п. 10 Порядку № 100). Також не здійснюється коригування, якщо мало місце підвищення заробітної плати не за рахунок збільшення розміру тарифної ставки (посадового окладу), а за рахунок збільшення розміру інших видів виплат, зокрема, премій, надбавок, доплат тощо.

Підвищення окладів (тарифних ставок) всім працівникам підприємства відбувається і, відповідно, необхідно проводити коригування, зокрема, в наступних випадках:

– якщо підвищується мінімальна заробітна плата або прожитковий мінімум для працездатних осіб, у зв’язку з чим відповідно до норм колективного договору (угоди) збільшується розмір тарифної ставки працівника 1-го тарифного розряду, від якого залежать розміри окладів (тарифних ставок) всіх працівників підприємства, оскільки вони визначаються шляхом множення зазначеної ставки на тарифні коефіцієнти;

– якщо за рішенням роботодавця згідно з нормами колективного договору підвищується розмір тарифної ставки працівника 1-го тарифного розряду, від якого залежать розміри окладів (тарифних ставок) всіх працівників підприємства;

– якщо згідно з нормами колективного договору збільшуються всі тарифні коефіцієнти, від яких залежать розміри окладів (тарифних ставок) всіх працівників підприємства;

– якщо згідно з колективним договором збільшуються розміри окладів (тарифних ставок) за всіма посадами (для всіх працівників підприємства).

Якщо в розрахунковому періоді працівнику нарахували виробничу премію за квартал (півріччя, рік) і відбулося підвищення окладів, то коригується тільки та частина цієї премії, яка відноситься до періоду (місяця) до підвищення окладу.²⁴

ПРИКЛАД 7

Нарахування середнього заробітку за час відрядження, якщо в розрахунковому періоді
відбулося підвищення окладу і проводиться коригування заробітної плати

Працівник госпрозрахункового підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 24 по 28 лютого 2020 року (5 календарних і робочих днів). У розрахунковому періоді (грудень 2019 року – січень 2020 року) він відпрацював усі робочі дні за графіком роботи підприємства — 42 р. д. (21 р. д. + 21 р. д.).

На підприємстві з 1 січня 2020 року у зв’язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати згідно з колективним договором відбулося підвищення посадових окладів всім працівникам на 15%, тому оклад працівника збільшився з вказаної дати з 6000 грн. до 6900 грн. (6000 грн. х 1,15), тобто на 900 грн.

Заробітна плата працівника в розрахунковому періоді становила:

– в грудні — 7265,16 грн., в т. ч. оклад — 6000 грн., доплата за високі досягнення у праці в розмірі 20% окладу — 1200 грн. (6000 грн. х 20%), сума індексації — 65,16 грн. (2102 грн. х 3,1%; базовий місяць — січень 2019 року);

– в січні — 8280 грн., в т. ч. оклад — 6900 грн. і доплата за високі досягнення у праці в розмірі 20% окладу — 1380 грн. (6900 грн. х 20%). Також в цьому місяці працівнику нарахована виробнича премія за IV квартал в сумі 4500 грн., яка включається до розрахунку середньої заробітної плати в розмірі 2/3 нарахованої суми — 3000 грн. (4500 грн. х 2/3), при цьому по 1/3 такої премії — 1500 грн. (4500 грн. х 1/3) відносяться до кожного місяця розрахункового періоду — грудня і січня.

Незважаючи на те, що фактичний коефіцієнт коригування у зв’язку зі збільшенням окладів з 1 січня 2020 року на підприємстві (у працівника) становив 1,15, керівництво підприємства, враховуючи фінансові можливості, після узгодження з профспілкою відповідним наказом встановило, що для розрахунку виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, коефіцієнт коригування становить 1,1.

Заробітна плата розрахункового періоду (за грудень), що підлягає коригуванню:

7265,16 грн. (зарплата за грудень) +1500 грн. (1/3 премії за IV квартал, що відноситься до грудня) = 8765,16 грн.

Сумарна відкоригована заробітна плата у розрахунковому періоді, що враховується при обчисленні середнього заробітку для нарахування оплати за час відрядження:

8765,16 грн. х 1,1 (відкоригована зарплата за грудень) + 8280 грн. (зарплата за січень) + 1500 грн. (1/3 премії за IV квартал, що відноситься до січня) = 19 421,68 грн.

Середньоденний заробіток:

19 421,68 грн. : 42 відпрац. д. = 462,42 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

462,42 грн. х 5 р. д. = 2312,10 грн.

ПРИКЛАД 8

Коригування середнього заробітку за час відрядження,
якщо в період відрядження відбулося підвищення окладу працівника

Працівник госпрозрахункового підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 23 березня по 17 квітня 2020 року (26 календарних днів, з них 20 робочих днів, у тому числі 7 робочих днів у березні і 13 робочих днів у квітні). У розрахунковому періоді (січень – лютий) він відпрацював усі робочі дні за графіком роботи підприємства — 41 р. д. (21 р. д. + 20 р. д.).

З 1 квітня 2020 року на підприємстві згідно з колективним договором відбулося підвищення посадових окладів на 20%, тому оклад працівника збільшився з вказаної дати з 6500 грн. до 7800 грн. (6500 грн. х 1,2). На підприємстві коефіцієнт коригування відповідає фактичному коефіцієнту підвищення окладів — 1,2.

Заробітна плата працівника в розрахунковому періоді становила:

– в січні — 7215,16 грн., в т. ч. оклад — 6500 грн., доплата за високу професійну майстерність у розмірі 10% окладу — 650 грн. (6500 грн. х 10%), сума індексації — 65,16 грн. (2102 грн. х 3,1%; базовий місяць — січень 2019 року);

– в лютому — 7215,16 грн., в т. ч. оклад — 6500 грн., доплата за високу професійну майстерність — 650 грн., індексація — 65,16 грн.

Середньоденний заробіток:

(7215,16 грн. + 7215,16 грн.) : 41 відпрац. д. = 351,96 грн.

Середній заробіток за дні відрядження, що припадають на березень:

351,96 грн. х 7 р. д. = 2463,72 грн.

Середній заробіток за дні відрядження, що припадають на квітень:

351,96 грн. х 13 р. д. = 4575,48 грн.

Оскільки підвищення окладів на підприємстві відбулося в період відрядження працівника (з 1 квітня), необхідно провести коригування середнього заробітку за дні відрядження, що припадають на квітень (за період відрядження з 1 по 17 квітня).

Відкоригований середній заробіток за дні відрядження у квітні:

4575,48 грн. х 1,2 = 5490,58 грн.

Загальна сума середнього заробітку за час відрядження (з 23 березня по 17 квітня), яку необхідно виплатити працівнику:

2463,72 грн. (середній заробіток за дні відрядження в березні) + 5490,58 грн. (відкоригований середній заробіток за дні відрядження у квітні) = 7954,30 грн.

___________________________________________________________________________

Оплата днів відрядження виходячи з місячної заробітної плати,
встановленої трудовим або колективним договором

Заробітна плата за час відрядження за варіантом ІІ — виходячи з встановленої місячної заробітної плати (місячної тарифної ставки, посадового окладу) — визначається наступним чином:

– якщо відрядженому працівнику виплачується тільки оклад (місячна тарифна ставка), то необхідно обчислити денний заробіток виходячи з розміру окладу (місячної тарифної ставки) і помножити його на кількість робочих днів за графіком роботи працівника, що припадають на час відрядження;

– якщо відрядженому працівнику, крім окладу (місячної тарифної ставки), нараховуються інші виплати (премії, надбавки, доплати тощо), то необхідно обчислити денний заробіток виходячи з місячної заробітної плати, що підлягає нарахуванню, і помножити його на кількість робочих днів, що припадають на період відрядження.

Для працівників з погодинною оплатою праці місячна заробітна плата розраховується виходячи з норми робочого часу в місяці і годинної ставки, а для працівників з відрядною оплатою праці — виходячи з планової норми праці на місяць і відрядних розцінок.

До денного заробітку працівника, який порівнюється із середньоденним заробітком, включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримує відповідно до умов трудового (колективного) договору в місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад (місячна тарифна ставка, годинна ставка, відрядна розцінка), доплати, надбавки, премії (щомісячні, квартальні, піврічні, річні), індексація тощо (якщо місячна заробітна плата працівника менше мінімальної заробітної плати, то враховується і доплата до мінімальної заробітної плати).

Якщо в місяці відрядження працівнику нарахована квартальна або піврічна премія, то при розрахунку денного заробітку в такому місяці зазначену премію необхідно враховувати в повному розмірі, оскільки квартальна або піврічна премія в обліку підприємства і в розрахунковій відомості по заробітній платі повністю припадає на місяць, в якому вона нарахована (квартальна або піврічна премія не розподіляється по місяцях, за які нарахована).

Наприклад, якщо працівнику в місяці відрядження — квітні нарахована премія за І квартал (включає 3 місяці: січень – березень), то при розрахунку денного заробітку в квітні таку премію необхідно враховувати в повному розмірі (див. приклад 10 нижче). Якщо працівнику в місяці відрядження — липні нарахована премія за І півріччя (включає 6 місяців: січень – червень), то при розрахунку денного заробітку в липні її необхідно враховувати в повному обсязі.

Допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, інші одноразові виплати, допомога по тимчасовій непрацездатності, середня заробітна плата, що зберігається за працівником відповідно до законодавства, які виплачені у місяці відрядження, не враховуються при визначенні денного заробітку для його порівняння з середньоденним заробітком.

Після визначення суми оплати днів відрядження виходячи з денного заробітку (варіант ІІ) підприємство порівнює її з сумою оплати днів відрядження за середньоденним заробітком (варіант І) і приймає остаточне рішення щодо варіанту оплати днів відрядження, враховуючи, що розмір такої оплати не може бути нижче середнього заробітку (ч. четверта ст. 121 КЗпП).

Якщо за період відрядження звичайна заробітна плата (денний заробіток) працівника менше середнього заробітку (середньоденного заробітку), обчисленого відповідно до Порядку № 100, то виплачується середній заробіток. Якщо вони рівні, то виплачується звичайна заробітна плата (денний заробіток).

ПРИКЛАД 9

Оплата днів відрядження, якщо середньоденний заробіток розрахункового періоду
більше денного заробітку в місяці відрядження

Працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 16 по 27 березня 2020 року (12 календарних днів, з них 10 робочих днів). У березні згідно з нормами трудового (колективного) договору місячна заробітна плата працівника за умови відпрацювання всіх робочих днів (годин) цього місяця (виконання норми праці і робіт з належною якістю) становить 8000 грн. (оклад, постійні надбавки, доплати, щомісячна премія, індексація).

У березні працівник, крім днів відрядження, відпрацював і всі інші 11 робочих днів, передбачених графіком роботи на цей місяць (всього в березні за графіком 21 робочий день). У розрахунковому періоді (січень – лютий) він відпрацював усі робочі дні за графіком роботи підприємства — 41 р. д. (21 р. д. + 20 р. д.), тому його заробітна плата в січні і лютому становила по 8000 грн. (оклад, постійні надбавки, доплати, щомісячна премія, індексація).

Визначимо оплату за дні відрядження за двома варіантами і остаточну (сумарну) місячну заробітну плату працівника в березні.

Варіант І — оплата днів відрядження виходячи з середнього заробітку.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

8000 грн. (зарплата за січень) +8000 грн. (зарплата за лютий) = 16 000 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів працівником в розрахунковому періоді:

21 відпрац. д. (січень) + 20 відпрац. д. (лютий) = 41 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

16 000 грн. : 41 відпрац. д. = 390,24 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

390,24 грн. х 10 р. д. = 3902,40 грн.

Варіант ІІ — оплата днів відрядження виходячи з місячної заробітної плати.

Оскільки в березні 2020 року за графіком роботи підприємства 21 робочий день, денний заробіток працівника в цьому місяці становить:

8000 грн. : 21 р. д. = 380,95 грн.

Оплата за час відрядження виходячи з денного заробітку:

380,95 грн. х 10 р. д. = 3809,50 грн.

З проведених розрахунків видно, що денний заробіток в березні менше середньоденного заробітку, обчисленого в розрахунковому періоді (380,95 грн. < 390,24 грн.).

Отже, підприємство повинно нарахувати працівнику за час відрядження оплату за варіантом І — середній заробіток в сумі 3902,40 грн.

Заробітна плата працівника за 11 відпрацьованих робочих днів у березні за місцем постійної роботи:

380,95 грн. х 11 відпрац. д. = 4190,45 грн.

Сумарна заробітна плата працівника в березні (з урахуванням оплати часу відрядження за середнім заробітком):

4190,45 грн. (заробітна плата за відпрацьований час за місцем постійної роботи) + 3902,40 грн. (середній заробіток за час відрядження) = 8092,85 грн.

Звертаємо увагу, що за умовами цього прикладу місячна заробітна працівника в місяці відрядження (березні) і місяцях розрахункового періоду (січні і лютому) була однаковою (8000 грн.), тому ключову роль зіграла норма робочого часу в місяці відрядження (21 р. д.) і кількість відпрацьованих робочих днів у місяцях розрахункового періоду (21 р. д. і 20 р. д.). За загальним правилом при однаковій заробітній платі в місяцях чим більше в місяці відрядження робочих днів, тим менше буде денний заробіток.

ПРИКЛАД 10

Оплата днів відрядження, якщо денний заробіток в місяці відрядження
більше середньоденного заробітку розрахункового періоду

Працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 1 по 17 квітня 2020 року (17 календарних днів, з них 13 робочих днів). Крім перебування у відрядженні, в квітні працівник відпрацював всі інші 8 робочих днів, передбачених графіком роботи на цей місяць (всього в квітні за графіком роботи 21 робочий день).

З 1 січня 2020 року місячна заробітна плата працівника становить 9000 грн., в т. ч. оклад — 6000 грн., постійні надбавки і доплати в загальному розмірі 30% від окладу — 1800 грн. (6000 грн. х 30%), щомісячна виробнича премія за поточний місяць в розмірі 20% від окладу — 1200 грн. (6000 грн. х 20%).

У квітні згідно з нормами колективного договору працівнику нараховується також виробнича премія за І квартал в розмірі 50% окладу — 3000 грн. (6000 грн. х 50%).

Права на нарахування індексації в лютому, березні і квітні у працівника немає.

У розрахунковому періоді (лютий – березень) йому було нараховано:

в лютому:

– заробітну плату за лютий за відпрацьовані 10 із 20 робочих днів, передбачених графіком роботи в цьому місяці, в сумі 4500 грн. (9000 грн. : 20 р. д. х 10 відпрац. д.), в т. ч. постійні надбавки, доплати і щомісячна премія, розраховані пропорційно відпрацьованому часу в лютому;

– відпускні за 14 календарних днів щорічної відпустки (з 3 по 16 лютого);

– допомога на оздоровлення до відпустки в розмірі окладу — 6000 грн.

у березні:

– заробітна плата за березень за відпрацьовані 16 із 21 робочого дня, передбаченого графіком роботи в цьому місяці, в сумі 6857,14 грн. (9000 грн. : 21 р. д. х 16 відпрац. д.), в т. ч. постійні надбавки, доплати і щомісячна премія, розраховані пропорційно відпрацьованому часу в березні;

– «лікарняні» за дні хвороби з 23 по 27 березня (5 робочих днів);

– премія за активну участь в огляді художньої самодіяльності.

Визначимо оплату за дні відрядження за двома варіантами і остаточну (сумарну) місячну заробітну плату працівника в квітні.

Варіант І — оплата днів відрядження виходячи з середнього заробітку.

Відпускні та «лікарняні» не враховуються при обчисленні середнього заробітку для оплати часу відрядження (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Допомога на оздоровлення до відпустки як одноразова виплата і премія за активну участь в огляді художньої самодіяльності також не враховуються при розрахунку середнього заробітку (пп. «б», «и» п. 4 Порядку № 100).

Оскільки щомісячні премії нараховані в поточному місяці за поточний місяць (в лютому за лютий, в березні за березень) і обчислені пропорційно відпрацьованому часу в зазначених місяцях, вони враховуються в фактично нарахованому розмірі.

Загальна сума, що враховується при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

4500 грн. (зарплата за лютий) + 6857,14 грн. (зарплата за березень) = 11 357,14 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів працівником в розрахунковому періоді:

10 відпрац. д. (лютий) + 16 відпрац. д. (березень) = 26 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

11 357,14 грн. : 26 відпрац. д. = 436,81 грн.

Середній заробіток працівника за дні відрядження в квітні:

436,81 грн. х 13 р. д. = 5678,53 грн.

Варіант ІІ — оплата днів відрядження виходячи з місячної заробітної плати.

Заробітна плата працівника за квітень згідно з нормами трудового (колективного) договору:

6000 грн. (оклад) + 1800 грн. (постійні надбавки і доплати) + 1200 грн. (щомісячна премія) + 3000 грн. (премія за І квартал) = 12 000 грн.

Оскільки в квітні 2020 року відповідно до графіку роботи підприємства 21 робочий день, денний заробіток працівника в цьому місяці становить:

12 000 грн. : 21 р. д. = 571,43 грн.

Оплата за час відрядження виходячи з денного заробітку:

571,43 грн. х 13 р. д. = 7428,59 грн.

З проведених розрахунків видно, що денний заробіток в квітні більше середньоденного заробітку, обчисленого в розрахунковому періоді (571,43 грн. > 436,81 грн.).

Отже, підприємство повинно нарахувати працівнику за час відрядження оплату за варіантом ІІ — звичайну заробітну плату в сумі 7428,59 грн. виходячи з денного заробітку, що дорівнює 571,43 грн., а за умови відпрацювання всіх інших робочих днів квітня — виплатити йому місячну заробітну плату в сумі 12 000 грн.

__________________________________________________________________________

Якщо відрядження припадає на два суміжні місяці

Якщо відрядження припадає на два суміжні місяці, то середньоденний заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю початку відрядження, а денний заробіток визначається для кожного місяця відрядження окремо.²⁶

Наприклад, якщо працівника направлено у відрядження з 23 березня по 10 квітня, то середньоденний заробіток, обчислений у розрахунковому періоді (січень – лютий), для оплати днів відрядження, що припадають на березень, порівнюється з денним заробітком березня, а для оплати днів відрядження, що припадають на квітень, — з денним заробітком квітня. У разі, якщо середньоденний заробіток буде менше денного заробітку березня, то працівнику за робочі дні відрядження, що припадають на березень, необхідно виплатити денний заробіток березня (тобто виплатити звичайну заробітну плату за робочі дні відрядження, що припадають на березень). Якщо середньоденний заробіток буде більше денного заробітку квітня, то працівнику за робочі дні відрядження, що припадають на квітень, необхідно виплатити середньоденний заробіток.²⁶

Таким чином, щоб уникнути порушення статті 121 КЗпП підприємствам необхідно порівнювати розмір оплати за час відрядження за варіантом І (за середньоденним заробітком) з розміром такої оплати за варіантом ІІ (за денним заробітком кожного місяця відрядження).

Якщо відпрацьовано лише один місяць розрахункового періоду

При обчисленні середнього заробітку за час відрядження необхідно також враховувати наступний нюанс: якщо працівник в розрахунковому періоді один місяць відпрацював повністю або частково, а в іншому місяці не відпрацював жодного дня, але такий місяць не виключається з розрахункового періоду на підставі абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 (наприклад, весь такий місяць працівник хворів, перебував в оплачуваній відпустці, виконував державні обов’язки тощо, коли за ним зберігався середній заробіток), і йому в такому невідпрацьованому місяці нараховано виплату (постійну надбавку, доплату, премію за поточний місяць), яка враховується при розрахунку середньої заробітної плати для нарахування виплат, що обчислюються виходячи з останніх 2 місяців роботи, в тому числі за час відрядження, то така виплата в повній сумі включається до розрахунку. Якщо в такому невідпрацьованому місяці нараховано виробничу премію за минулий місяць або за квартал, півріччя, рік чи річну винагороду, то такі виплати включаються до розрахунку у відповідній частині (2/3, 2/6, 2/12) та пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді.²⁷

Якщо з розрахункового періоду виключається повний місяць на підставі абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 (наприклад, весь такий місяць працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати або весь місяць був оформлений простій з нарахуванням оплати в розмірі 2/3 окладу), то не враховуються і всі виплати, нараховані в такому невідпрацьованому місяці (в т. ч. при розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу відрядження). В цьому випадку розрахунковий період включає тільки один місяць. Якщо в такому єдиному місяці розрахункового періоду працівнику нарахована премія за квартал (тобто за 3 місяці), то при розрахунку середнього заробітку для оплати часу відрядження враховується не 2/3, а 1/3 зазначеної квартальної преміі.²⁷

Нарахування премії за період відрядження

У разі виплати за період відрядження середнього заробітку виробничі премії за цей період працівнику не нараховуються.²⁸ Тобто якщо працівнику згідно з нормами колективного договору (Положення про преміювання) виплачується щомісячна виробнича премія, яка обчислюється пропорційно відпрацьованому в місяці часу, то за робочі дні перебування у відрядженні, оплачені за середнім заробітком, така премія не нараховується. Це пояснюється тим, що зазначена премія враховується при розрахунку денного заробітку, який порівнюється із середньоденним заробітком (див. вище приклад 10). Якщо денний заробіток, розрахований з урахуванням щомісячної премії, виявляється менше середньоденного заробітку, і за кожний робочий день відрядження працівнику виплачується середньоденний заробіток, то виходить, що середній заробіток, нарахований за період відрядження, перевищує звичайну заробітну плату за час відрядження, яка включає суму щомісячної премії.²⁹ У цій ситуації нарахування премії за період відрядження, оплаченого за середнім заробітком, фактично призведе до подвійної виплати премії (спочатку вона включалася до денного заробітку, який виявився менше середньоденного заробітку, а потім виплачена зверх останнього). Крім того, зазвичай виробничі премії нараховуються на оклад (встановлюються у відсотках до нього), а не на середній заробіток, при цьому, як зазначалося вище, при обчисленні середнього заробітку враховуються виробничі премії, нараховані в розрахунковому періоді.

Робота в дні вибуття у відрядження і прибуття з нього

Що стосується ситуації, коли працівник в день вибуття у відрядження або в день прибуття з відрядження, які є робочими днями, виходив на роботу, що передбачено правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства³⁰, і має відпрацьовані години (наприклад, відпрацював 4 робочі години в день вибуття у відрядження і 4 робочі години в день прибуття з відрядження), то вони оплачуються в загальновстановленому порядку — працівнику виплачується годинна ставка, що діє в цьому місяці, за кожну відпрацьовану годину.³¹ За інші робочі години в зазначені дні, що відносяться до часу відрядження, працівникові необхідно виплатити годинну ставку або середньогодинний заробіток (якщо він більше годинної ставки) для дотримання норми частини четвертої статті 121 КЗпП.³²

Оплата праці в разі направлення працівника у відрядження для роботи у вихідний день

Для працівників бюджетних установ пунктами 10 – 12 розділу І Інструкції № 59 передбачені певні гарантії в разі, якщо день вибуття у відрядження або день прибуття з нього припадають на вихідний день, зокрема, встановлено, що:

– якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження надається інший день відпочинку (тобто надання працівнику іншого дня відпочинку в цьому випадку є обов’язком роботодавця³³, але такий день відпочинку оплаті не підлягає і в табелі зазначається по коду «ІН» або «22» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством);

– якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку (тобто питання надання іншого дня відпочинку має бути врегульовано внутрішнім документом підприємства — колективним договором, Положенням про відрядження, наказом про відрядження, але в будь-якому випадку такий день відпочинку оплаті не підлягає і в табелі зазначається за кодом «ІН» або «22»);

– питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.³⁴

Вищенаведені норми Інструкції № 59 з відповідною деталізацією рекомендуємо відобразити і госпрозрахунковим підприємствам в Положенні про відрядження.

Якщо працівник бюджетної установи спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства (п. 9 р. І Інструкції № 59).

Нагадаємо, що виплата працівникам компенсації за роботу у вихідний (святковий, неробочий) день здійснюється відповідно до статті 107 КЗпП:

– відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

– працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

– працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у вихідний (святковий, неробочий) провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.³⁵

Таким чином, незважаючи на те, що госпрозрахункові підприємства є самостійними в питаннях оплати праці, вони, як і бюджетні установи, оплату за дні роботи у відрядженні у вихідні дні здійснюють працівникам в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП (цей аспект рекомендуємо госпрозрахунковим підприємствам відобразити в Положенні про відрядження).³⁶ При цьому працівниками, спеціально направленими у відрядження для роботи у вихідні дні, слід вважати тих, які направляються з обов’язком працювати в ці дні, що має бути прямо обумовлено в наказі про відрядження. Це узгоджується з частиною третьою статті 71 КЗпП, згідно з якою залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

Крім того, не варто забувати, що на працівника як госпрозрахункового підприємства, так і бюджетної установи, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого його відряджено (ч. восьма ст. 60 КЗпП, п. 8 р. І Інструкції № 59).

Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються (п. 8 р. І Інструкції № 59). Аналогічну норму можуть відобразити в Положенні про відрядження й госпрозрахункові підприємства.

Таким чином, якщо, наприклад, працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і двома вихідними днями (субота і неділя) відряджений з 1 по 10 квітня 2020 року на інше підприємство з таким самим режимом роботи в межах України, то після повернення з відрядження працівнику не надаються додаткові два дні відпочинку, в які працівник не працював у відрядженні — 4 і 5 квітня (субота і неділя — вихідні дні).

Якщо працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і двома вихідними днями (субота і неділя) відряджений з 1 по 10 квітня 2020 року на інше підприємство, де встановлено 6-денний робочий тиждень з одним вихідним днем (неділя), і на такому підприємстві субота (4 квітня) є робочим днем, то працівник повинен працювати (виконувати завдання на відрядження) в таку суботу, але оплаті цей день підлягає лише в тому випадку, якщо в наказі про відрядження буде вказано про необхідність працювати в цей день (що працівник спеціально направлений у відрядження для роботи в свій вихідний день — 4 квітня). Оплата за цей день здійснюється відповідно до статті 107 КЗпП у розмірі подвійної денної ставки, обчисленої в місяці відрядження.

Якщо при розрахунку оплати днів відрядження середньоденний заробіток буде більше денного заробітку, то при нарахуванні подвійної оплати за роботу у вихідний день у відрядженні все одно необхідно застосовувати денний (не середньоденний) заробіток працівника, оскільки це передбачено статтею 107 КЗпП.

Звертаємо також увагу на наступний нюанс: оскільки відпрацьований час працівником за місцем відрядження не підлягає точному обліку підприємством, яке його відрядило, оплата за роботу у вихідний день здійснюється як за повністю відпрацьований день в розмірі подвійної денної ставки незалежно від того, скільки фактично годин відпрацьовано працівником у вихідний день.

Аналогічний вищевикладеному підхід застосовується і при оплаті днів роботи у вихідний день при відрядженні за кордон.

ПРИКЛАД 11

Оплата роботи у вихідний день у відрядженні виходячи з місячної заробітної плати

Працівник підприємства «А», на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота і неділя), з 23 по 31 березня 2020 року (9 календарних днів, з них 7 робочих днів за графіком роботи на підприємстві «А») перебував у відрядженні на підприємстві «Б», на якому встановлено 6-денний робочий тиждень з одним вихідним днем (неділя).

У наказі про відрядження зазначено, що працівник повинен працювати як в робочі дні свого підприємства (23–27 і 30–31 березня), так і у вихідний день свого підприємства — 28 березня (субота), який є робочим на підприємстві «Б».

Порівняння середньоденного заробітку в розрахунковому періоді (січень – лютий) і денного заробітку в березні показало, що розмір денного заробітку вище, тому оплата днів відрядження здійснюється виходячи з місячної заробітної плати, яка в березні становить 7500 грн.

Денний заробіток працівника в березні:

7500 грн. : 21 р. д. = 357,14 грн.

Заробітна плата за час відрядження виходячи з кількості робочих днів за графіком роботи підприємства «А» (що є постійним місцем роботи працівника), які припадають на період відрядження (за 23–27 і 30–31 березня):

357,14 грн. х 7 р. д. = 2499,98 грн.

Робота у відрядженні у вихідний день 28 березня (субота) оплачується в розмірі подвійної денної ставки наступним чином:

357,14 грн. х 2 = 714,28 грн.

Загальна оплата праці працівника за час відрядження:

2499,98 грн. (зарплата за робочі дні відрядження) + 714,28 грн. (зарплата за роботу у відрядженні у вихідний день) = 3214,26 грн.

___________________________________________________________________________

Якщо сторона, що приймає працівника, робила заявку на виконання ним роботи у вихідний день і надала табель з кількістю відпрацьованих годин працівником у вихідний день у відрядженні, то працівнику на підставі такого табеля, засвідченого підписом керівника і печаткою приймаючого підприємства, оплачуються в розмірі подвійної годинної ставки всі відпрацьовані години у вихідний день у відрядженні.³⁷

Якщо в розрахунковому періоді працівник на підставі наказу керівника підприємства залучався до роботи у вихідний день, то оплата за роботу в такий день і відпрацьований вихідний день включаються відповідно до заробітної плати розрахункового періоду і кількості відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді при обчисленні середнього заробітку для оплати часу відрядження.³⁸

Оплата окремих видів робіт, що виконуються працівником у відрядженні

Під час перебування у відрядженні працівник, як зазначалося вище, виконує службове доручення керівника підприємства, тобто фактично виконує свої трудові обов’язки, передбачені трудовим договором (посадовою чи робочою інструкцією), не за місцем постійної роботи.

Бувають ситуації, коли до підприємства звертається інше підприємство, яке перебуває в іншому населеному пункті, з проханням (заявкою) направити йому фахівця (фахівців) того чи іншого профілю для виконання окремих видів робіт, оскільки підприємство, що запрошує, не має своїх таких фахівців або їх недостатньо для виконання певних робіт. У таких випадках працівники направляються у відрядження за заявкою підприємства, що запрошує, для виконання певних робіт, наприклад, в небезпечних, шкідливих або важких умовах³⁹, в нічний, надурочний час.⁴⁰

За виконання робіт у небезпечних, шкідливих або важких умовах, як правило, в колективних договорах підприємств передбачається підвищена оплата. Наприклад, за виконання робіт в газонебезпечних умовах працівникам, які виконують зварювальні роботи, зазвичай встановлюється доплата в розмірі 3-кратної годинної ставки за кожну годину роботи в зазначених умовах.

Трапляється, що за місцем постійної роботи працівник протягом місяця в небезпечних (шкідливих, важких) умовах, в нічний, надурочний час не працював, але, перебуваючи в такому місяці у відрядженні, виконував в ній роботи в зазначених умовах. Щоб уникнути заниження місячної заробітної плати працівників на суму додаткової оплати за виконану у відрядженні роботу в небезпечних (шкідливих, важких) умовах, в нічний, надурочний час колективним договором підприємства, яке часто направляє своїх працівників у відрядження для виконання робіт в зазначених умовах, може бути передбачено нарахування підвищеної оплати, якщо виконана за місцем відрядження робота в небезпечних (шкідливих, важких) умовах, в нічний, надурочний час буде підтверджена приймаючим підприємством. Документом, що підтверджує виконання робіт на приймаючому підприємстві, може бути табель обліку робочого часу (акт виконаних робіт, наряд), в якому вказується кількість фактично відпрацьованих годин у небезпечних (шкідливих, важких) умовах, в нічний, надурочний час працівником за час відрядження. Для достовірності інформації такий табель (акт виконаних робіт, наряд) повинен бути засвідчений печаткою та підписом керівника приймаючого підприємства.⁴¹

Якщо вищевикладене буде передбачено локальним документом (наприклад, колективним договором, Положенням про відрядження) підприємства, що направляє працівників у відрядження, то за місцем постійної роботи працівника, крім звичайної заробітної плати за час відрядження, необхідно буде нарахувати доплату за кожну відпрацьовану годину в небезпечних (шкідливих, важких) умовах, в нічний, надурочний час у відрядженні. Це узгоджується з нормами статті 97 КЗпП і статті 15 Закону про оплату праці, відповідно до яких умови запровадження та розміри доплат, компенсаційних виплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

ПРИКЛАД 12

Оплата праці при виконанні працівником у відрядженні роботи в небезпечних умовах і в нічний час

Працівник (зварник) підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю перебував у відрядженні з 10 по 31 березня 2020 року (22 календарні дні, з них 16 робочих днів). Його посадовий оклад становить 5500 грн. У березні працівник, крім роботи у відрядженні, відпрацював за місцем постійної роботи всі інші 5 робочих днів, передбачених графіком роботи на цей місяць (всього в березні 21 робочий день). У відрядженні працівник згідно з табелем приймаючого підприємства відпрацював 36 годин у газонебезпечних умовах та 28 годин у нічний час. Колективним договором підприємства передбачено доплату за кожну годину роботи в газонебезпечних умовах в розмірі 3-кратної годинної ставки і доплату за роботу в нічний час в розмірі 25% годинної ставки за кожну годину роботи вночі, в т. ч. при виконанні роботи у відрядженні.

У розрахунковому періоді (січень – лютий) за місцем постійної роботи працівник відпрацював всі робочі дні (години), передбачені графіком роботи: в січні — 21 робочий день (167 робочих годин); в лютому — 20 робочих днів (160 робочих годин).

У розрахунковому періоді працівнику було нараховано:

– в січні — заробітну плату за січень в сумі 8611,89 грн., в т. ч. оклад — 5500 грн., доплата за відпрацьовані 30 годин в газонебезпечних умовах — 2963,70 грн. (5500 грн. : 167 р. г. х 30 відпрац. г. х 3), доплата за відпрацьовані 18 годин в нічний час — 148,19 грн. (5500 грн. : 167 р. г. х 18 відпрац. г. х 25%);

– в лютому — заробітна плата за лютий в сумі 9831,88 грн., в т. ч. оклад — 5500 грн., доплата за відпрацьовані 40 годин в газонебезпечних умовах — 4125,60 грн. (5500 грн. : 160 р. г. х 40 відпрац. г. х 3), доплата за відпрацьовані 24 години в нічний час — 206,28 грн. (5500 грн. : 160 р. г. х 24 відпрац. г. х 25%).

Визначимо оплату за дні відрядження за двома варіантами (виходячи з середнього заробітку і місячної заробітної плати), а також сумарну заробітну плату працівника в березні.

Варіант І — оплата днів відрядження виходячи з середнього заробітку.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді, що враховується при обчисленні середнього заробітку:

8611,89 грн. (зарплата за січень) + 9831,88 грн. (зарплата за лютий) = 18 443,77 грн.

Кількість відпрацьованих днів працівником в розрахунковому періоді:

21 відпрац. д. (січень) + 20 відпрац. д. (лютий) = 41 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

18 443,77 грн. : 41 відпрац. д. = 449,85 грн.

Середній заробіток працівника за час відрядження:

449,85 грн. х 16 р. д. = 7197,60 грн.

Варіант ІІ — оплата днів відрядження виходячи з місячної заробітної плати.

Оскільки в березні 2020 року за графіком роботи працівника 21 робочий день, денний заробіток працівника в цьому місяці становить:

5500 грн. : 21 р. д. = 261,90 грн.

З проведених розрахунків видно, що денний заробіток в березні менше середньоденного заробітку в розрахунковому періоді (261,90 грн. < 449,85 грн.), тому підприємство повинно нарахувати працівнику за час відрядження оплату за варіантом І — середній заробіток у розмірі 7197,60 грн.

Припустимо, що за місцем постійної роботи в березні працівник не мав роботи в газонебезпечних умовах та в нічний час.

Визначимо заробітну плату працівника в березні за відпрацьовані 5 робочих днів за місцем постійної роботи:

261,90 грн. х 5 відпрац. д. = 1309,50 грн.

Крім того, працівнику необхідно нарахувати доплати за роботу в газонебезпечних умовах та в нічний час у відрядженні, що передбачено колективним договором.

Для цього визначимо годинну ставку працівника в березні виходячи з балансу робочого часу цього місяця — 168 робочих годин:

5500 грн. : 168 р. г. = 32,74 грн.

Доплата за відпрацьовані 36 годин в газонебезпечних умовах у відрядженні:

36 відпрац. г. х 32,74 грн. х 3 = 3535,92 грн.

Доплата за відпрацьовані 28 годин в нічний час у відрядженні:

28 відпрац. г. х 32,74 грн. х 25% = 229,18 грн.

Сумарна заробітна плата працівника в березні:

1309,50 грн. (зарплата за місцем постійної роботи) + 7197,60 грн. (середній заробіток за час відрядження) + 3535,92 грн. (доплата за роботу в газонебезпечних умовах у відрядженні) + 229,18 грн. (доплата за роботу в нічний час у відрядженні) = 12 272,20 грн.

___________________________________________________________________________

Оплата за час відрядження і мінімальна заробітна плата

Згідно зі статтею 95 КЗпП і статтею 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до статті 3-1 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Що стосується включення оплати за час відрядження до мінімальної заробітної плати, то потрібно враховувати наступне.

Якщо працівнику за час відрядження виплачується звичайна заробітна плата (тобто за кожний робочий день відрядження виплачується денний заробіток) відповідно до частини четвертої статті 121 КЗпП або частини 5 статті 42 Закону про держслужбу, то така оплата за час відрядження включається до мінімальної заробітної плати. Відповідно, нарахована заробітна плата працівника за місяць з урахуванням нарахованої заробітної плати за дні відрядження не може бути нижче розміру мінімальної заробітної плати в місячному розмірі (у 2020 році не може бути нижче 4723 грн.).

Якщо ж працівнику за час відрядження виплачується середній заробіток (тобто за кожний робочий день відрядження виплачується середньоденний заробіток), то така оплата за час відрядження не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, а умовно прирівнюється до невідпрацьованого часу зі збереженням середнього заробітку, який обчислюється відповідно до норм Порядку № 100. Відповідно, середній заробіток за час відрядження не включається до мінімальної заробітної плати (не враховується у складі заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня).⁴²

У разі невиконання працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Отже, якщо працівнику за час відрядження нараховано середній заробіток, то період такого відрядження вважається невідпрацьованим часом, а місячна норма праці — не виконаною, відповідно, мінімальна заробітна плата в місяці відрядження обчислюється пропорційно до виконаної норми праці і здійснюється доплата до її розміру.⁴³

Порядок виплати заробітної плати за час відрядження

Виплата працівнику оплати за час відрядження (незалежно від варіантів її нарахування) здійснюється в терміни, встановлені для виплати заробітної плати на підприємстві.

Якщо в період виплати заробітної плати на підприємстві працівник перебуває у відрядженні, то на його прохання підприємство за свій рахунок переказує йому заробітну плату поштою або перераховує її в безготівковій формі на «зарплатний» рахунок працівника у банку для її зняття із застосуванням платіжної картки (п. 3 р. ІІ Інструкції № 59).

Якщо «зарплатного» рахунку в банку у працівника немає (заробітна плата на підприємстві виплачується готівкою з каси) і переказати поштою заробітну плату працівнику з будь-яких причин неможливо, вона депонується і виплачується працівнику після повернення з відрядження.

Звертаємо увагу, що суб’єкти господарювання (роботодавці) не мають права перераховувати працівникам заробітну плату на корпоративну платіжну картку (п. 1 р. III Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 р. № 705).

Оплата праці (середній заробіток) за час відрядження є заробітною платою і в її складі обкладається податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. На таку оплату, як складову заробітної плати, в загальному порядку нараховується єдиний соціальний внесок.

У бухгалтерському обліку оплата праці за час перебування у відрядженні відображається за відповідними статтями витрат залежно від категорій працівників, які відряджаються.