Квота з працевлаштування неконкурентоспроможних на ринку праці громадян: виконання і звітність

Законодавчим актом, що визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, є Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).

Згідно з пунктами 15 і 16 частини 3 статті 15 Закону про зайнятість одним з основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення є здійснення заходів, що сприяють зайнятості громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці — зазначені в частині 1 статті 14 цього Закону (далі — неконкурентоспроможні громадяни), а також заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця, насамперед, для зазначених громадян.

Зокрема, роботодавцю, що працевлаштовує на нове робоче місце неконкурентоспроможних громадян, яким надано статус безробітних, за направленням територіальних органів Державної служби зайнятості (далі — ДСЗ) на термін не менше ніж два роки, протягом одного року з дня працевлаштування щомісяця компенсуються фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений з нарахованого такій особі доходу (ч. 1 ст. 26 Закону про зайнятість).

Що стосується гарантій з працевлаштування неконкурентоспроможних громадян, то відповідно до абзацу першого частини 2 статті 14 Закону про зайнятість для підприємств, установ і організацій (далі — підприємства) з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлена квота в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (далі — квота).

За вказаною квотою необхідно працевлаштувати протягом календарного року громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (далі — неконкурентоспроможні громадяни), до яких відповідно до частини 1 статті 14 Закону про зайнятість належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

– має на утриманні дитину (дітей) віком до 6 років;

– виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

– утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058) залишилося 10 і менше років;

6) особи з інвалідністю (далі — інваліди), які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058;

7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

8) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19–21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII;

9) непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.

Квота встановлена для працевлаштування всіх вище зазначених громадян, крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII¹, та непрацюючих працездатних осіб, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.

Абзацом другим частини 2 статті 14 Закону про зайнятість встановнено, що для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 залишилося 10 і менше років, підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону про зайнятість роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині 2 статті 14 цього Закону, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно.

Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до ДСЗ.

Особами, які працюють на умовах повної зайнятості, вважаються ті, які працюють повний робочий день і повний робочий тиждень. Тому працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу (ст. 56 Кодексу законів про працю України), не враховуються у виконання квоти.

Зауважимо, що в частині 2 статті 14 Закону про зайнятість йдеться про встановлення квоти тільки підприємствам, установам і організаціям, а не всім без винятку роботодавцям, тому фізичні особи – підприємці, у яких за трудовим договором працює 8 і більше осіб, не зобов’язані виконувати квоту² (на відміну від виконання нормативу з працевлаштування інвалідів).

Що стосується документів, які підтверджують статус громадян вищевказаних категорій, то повний їх перелік наведено у пункті 3.2 Порядку надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271 (далі — Порядок № 271).

Міністерство соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики) у листі від 29.08.2013 № 682/021/106-13 зазначило таке: для можливості забезпечення виконання роботодавцем вимог щодо дотримання визначеної квоти із працевлаштування категорій громадян, що мають додаткові гарантії, за рахунок працевлаштування одного з батьків, що має на утриманні дітей віком до 6 років, достатньою умовою може бути письмове підтвердження роботодавця про умови працевлаштування іншого з батьків. Але згодом Мінсоцполітики в іншому своєму листі від 13.08.2014 № 383/021/106-14³ роз’яснило, що належність до категорії осіб, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, одного з батьків, які мають на утриманні дітей віком до 6 років, підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. Дана гарантія стосується як батька, так і матері, але застосовується лише до одного з них. Документального підтвердження, що працюючий другий із батьків не користується додатковою гарантією у сприянні працевлаштуванню, законодавством не передбачено. 

Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування неконкурентоспроможних громадян, про що роботодавці, для яких встановлено квоту, інформують щороку ДСЗ (ч. 3 ст. 14 Закону про зайнятість).

Порядок інформування органів ДСЗ про виконання квоти

Інформування (повідомлення) роботодавцями ДСЗ про працевлаштування громадян, неконкурентоспроможних на ринку праці, здійснюється відповідно до норм Порядку № 271, в додатку до якого наведена форма «Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню за 20__ рік» (далі — Інформація).

Пунктом 2.4 Порядку № 271 визначено, що працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, може здійснюватися роботодавцями самостійно або за сприяння регіональних та базових центрів зайнятості, їх філій (далі — центри зайнятості).

Для укомплектування вакансій роботодавці подають інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Нагадаємо, що наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» і Порядок її подання.⁴

Згідно з пунктом 2.5 Порядку № 271 роботодавці (на яких поширюється квота) щороку не пізніше 1 лютого після звітного року подають Інформацію центру зайнятості.

Таким чином, підприємства за 2021 рік мають подати Інформацію будь-якому центру зайнятості не пізніше 1 лютого 2022 року. У 2022 році ця дата припадає на робочий день (1 лютого 2022 року — вівторок), тому підприємствам необхідно подати Інформацію не пізніше вказаного дня.

Розрахунок показників і заповнення форми Інформації

Для розрахунку квоти (кількості неконкурентоспроможних громадян, які повинні були працювати на підприємстві у звітному році) використовується показник — середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 271 середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі — Інструкція № 286), у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників.

Оскільки порядок визначення середньооблікової чисельності штатних працівників (в термінології Інструкції № 286 — середньооблікова кількість штатних працівників) детально розглянуто в попередній статті⁵ цього номера, то в рамках даної статті на вказаному питанні зупинятися не будемо (розрахунок аналогічний).

Порядок відображення даних (показників) у формі Інформації, що подається до центру зайнятості, визначений розділом ІІІ Порядку № 271.

Основною частиною форми Інформації є таблиця, в якій відображаються дані про середньооблікову чисельність штатних працівників на підприємстві за попередній календарний рік і середньооблікову чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до частини першої статті 14 Закону про зайнятість (далі — «пільговики»), крім інвалідів, за звітний рік (для 5%-вої квоти), про середньооблікову чисельність штатних працівників за звітний рік і середньооблікову чисельність штатних працівників, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 залишилося 10 і менше років, за звітний рік (для квоти на одну особу передпенсійного віку), а також відомості про чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році в рахунок квоти.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 271 у рядку 01 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за попередній календарний рік – усього» відображається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному. Таким чином, при заповненні Інформації за 2021 рік, який є звітним, у рядку 01 має зазначатися середньооблікова чисельність штатних працівників за 2020 рік (рік, що передує звітному).

У рядку 02 «Середньооблікова чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» (крім осіб з інвалідністю), які працювали на умовах повної зайнятості у звітному періоді» відображається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону про зайнятість та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році (п. 3.2 Порядку № 271). Тобто у рядку 02 Інформації, що подається за 2021 рік, зазначається середньооблікова кількість «пільговиків», які працювали на підприємстві у 2021 році.⁶

У рядку 03 «Квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників» відображається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (п. 3.3 Порядку № 271). Тобто для заповнення цього рядка здійснюється розрахунок квоти шляхом множення числа, зазначеного у рядку 01, на відсоток квоти (рядок 01 х 5%).

Відповідно до пункту 3.3 Порядку № 271 при розрахунку квоти округлення результатів обчислень здійснюється за правилом, згідно з яким округлюються цифри поступово справа наліво:

– якщо остання значуща цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається;

– якщо більше або дорівнює «5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю.

Звертаємо увагу, що рядки 01, 02 і 03 заповнюють лише підприємства, у яких чисельність штатних працівників становить понад 20 осіб, тобто підприємства, які зобов’язані виконувати 5%-ву квоту.

Після рядка 03 таблиця містить два рядки 04 і 05. Ці рядки заповнюють лише підприємства, на яких працює від 8 до 20 осіб і які повинні виконувати квоту — мати в штаті не менше однієї особи, якій залишилося 10 і менше років до настання права на пенсію за віком.

У рядку 04 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік – усього» відображається середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік (п. 3.4 Порядку № 271). Тобто у рядку 04 Інформації, що подається за 2021 рік, зазначається середньооблікова кількість штатних працівників, які працювали на підприємстві у 2021 році.

У рядку 05 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років» відображається середньооблікова чисельність працівників за звітний рік, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 залишилося 10 і менше років (п. 3.5 Порядку № 271). Тобто у рядку 05 Інформації, що подається за 2021 рік, зазначається середньооблікова кількість працівників, які працювали на підприємстві у 2021 році і яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років.

У рядку 06 «Чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти» відображається чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти (п. 3.6 Порядку № 271) як для 5%-вої квоти, так і для квоти на одну особу передпенсійного віку.

Наприклад, якщо у підприємства, яке зобов’язане виконувати 5%-ву квоту, показник рядка 02 (середньооблікова кількість «пільговиків» у звітному році) більше показника рядка 03 (квота у звітному році), то в рядку 06 проставляється «0» (або прочерк), оскільки у звітному році квота виконана. Якщо ж показник рядка 02 менше показника рядка 03 (квота не виконана), то в рядку 06 необхідно зазначити різницю між ними (кількість працівників, яких необхідно працевлаштувати у 2022 році для виконання квоти, розрахованої за результатами 2021 року).⁷

Інформація підписується керівником (відповідальною особою за подання інформації) підприємства із зазначенням прізвища, ініціалів та дати складання. Зауважимо, що відображення саме цих реквізитів керівника (прізвища, ініціалів) передбачено формою Інформації, тому вимоги ДСТУ 4163:2020 щодо відображення імені та прізвища не застосовуються до внесення змін до форми Інформації.

Наразі Інформація подається до центру зайнятості винятково в паперовому вигляді.

Розглянемо на прикладі виконання квоти підприємством, на якому працює понад 20 осіб, і заповнення форми Інформації за 2021 рік.

ПРИКЛАД

Розрахунок середньооблікової кількості працівників та квоти

На підприємстві в місяцях 2020 року (рік, що передує звітному) середньооблікова кількість (чисельність) штатних працівників становила: в січні – лютому — по 351 особі, березні — 353 особи, квітні – травні — по 355 осіб, червні – серпні — по 358 осіб, вересні – листопаді — по 360 осіб, грудні — 359 осіб.

Середньооблікова кількість (чисельність) штатних працівників за 2020 рік:

(351 особа х 2 міс. + 353 особи + 355 осіб х 2 міс. + 358 осіб х 3 міс. + 360 осіб х 3 міс. + 359 осіб) : 12 міс. = 4278 : 12 = 356,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 356 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї парна цифра залишається без змін: 356,5 ≈ 356). Отже, в рядку 01 Інформації зазначається 356 (осіб).

Протягом місяців 2021 року середньооблікова кількість (чисельність) «пільговиків» становила: в січні – березні — по 14 осіб, квітні – липні — по 15 осіб, серпні – вересні — по 17 осіб, жовтні – листопаді — по 16 осіб, грудні — 18 осіб.

Середньооблікова кількість (чисельність) «пільговиків» на підприємстві у 2021 році:

(14 осіб х 3 міс. + 15 осіб х 4 міс. + 17 осіб х 2 міс. + 16 осіб х 2 міс. + 18 осіб) : 12 міс. = 186 : 12 = 15,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 16 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна: 15,5 ≈ 16). Ця кількість працівників відображається у рядку 02 Інформації.

Розрахуємо квоту для підприємства у 2021 році виходячи з обчисленої вище середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві за 2020 рік:

356 (осіб) х 5% = 17,8 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 18 осіб. Ця кількість працівників як квота відображається у рядку 03 Інформації.

Таким чином, 5%-ва квота для підприємства у 2021 році становить 18 «пільговиків». Середньооблікова кількість (чисельність) «пільговиків», які працевлаштовані та працювали на підприємстві у 2021 році, становить 16 працівників, тобто менше, ніж визначено квотою.

Отже, підприємство не виконало норматив по квоті.

Оскільки у підприємства квота не виконана, то в рядку 06 проставляється різниця між показниками рядків 03 та 02, що становить 2 особи (18 – 16) — кількість працівників, яких необхідно працевлаштувати у 2022 році для виконання квоти, розрахованої за результатами 2021 року.

Розраховані вище показники відображаються у таблиці основної частини Інформації, що подається за 2021 рік, наступним чином:

(Витяг)

ІНФОРМАЦІЯ

про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії
у сприянні працевлаштуванню за 2021 рік

<…>

<…>

________________________________________________________________________

У наведеному вище прикладі розглянуто випадок, коли на підприємстві працює більше 20 осіб, тобто коли підприємство зобов’язане виконувати 5%-ву квоту з обов’язковим заповненням рядків 01, 02 і 03 форми Інформації, а в разі необхідності додаткового працевлаштування «пільговиків» для виконання квоти — з обов’язковим заповненням також рядка 06 (у прикладі через невиконання квоти у рядку 06 вказано 2 особи).

Якщо ж на підприємстві працює від 8 до 20 осіб, то таке підприємство рядки 01, 02 і 03 не заповнює, проте зобов’язане заповнити рядки 04 і 05. Якщо у цього підприємства у звітному році квота не виконана, тобто не працевлаштований один працівник , якому до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, то таке підприємство зобов’язане в рядку 06 форми Інформації вказати одну особу.

Відповідальність роботодавців за непрацевлаштування громадян за квотою

Відповідальність (випадки накладення штрафів) за порушення законодавства про зайнятість населення встановлена статтею 53 Закону про зайнятість. Аналіз її норм дозволяє зробити висновок, що за невиконання роботодавцем протягом року квоти і неподання (несвоєчасне подання) Інформації центру зайнятості відповідальність роботодавців не передбачена.

Водночас згідно із частиною 2 статті 53 Закону про зайнятість у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (у 2022 році розмір такого штрафу становить 13 000 грн. (2 х 6500 грн.)).

Отже, на роботодавця можуть накласти штраф не за невиконання квоти, а за необґрунтовану відмову в працевлаштуванні осіб, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, в разі невиконання квоти.⁸

Необґрунтованою може бути визнана відмова роботодавця у прийнятті на роботу «пільговика» за направленням органу ДСЗ. При направленні до роботодавця «пільговика» орган ДСЗ видає кандидату на робоче місце направлення на працевлаштування, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 19.12.2018 № 1911. Роботодавець, приймаючи остаточне рішення про прийняття або про відмову в прийнятті на роботу кандидата, заповнює розділ «Відповідь про прийняте рішення (заповнюється роботодавцем та повертається до центру зайнятості)» направлення, в якому в разі відмови у прийнятті на роботу в полях «рішення відстрочено до …» або «відмова особи» повинна бути вказана причина.⁸ Саме на обґрунтованість (поважний характер причини) відмови в прийнятті на роботу «пільговика» необхідно звертати пильну увагу роботодавцям (щоб уникнути накладення штрафу), оскільки направлення до роботодавців кандидатів на роботу здійснюється органом ДСЗ, як правило, після ретельного їх відбору (з урахуванням кваліфікації, знань, навичок, вмінь).

Але за великим рахунком факт необґрунтованої відмови у працевлаштуванні може встановити лише суд, до якого мають право звернутися громадяни, яким відмовлено у працевлаштуванні. Саме тому Мінсоцполітики у листі від 07.10.2013 № 176/021/150-13 на запит про підстави притягнення роботодавця до відповідальності в зазначеній ситуації повідомило, що в разі необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу кандидат має право оскаржити незаконні дії роботодавця в судовому порядку. Також в цьому листі Мінсоцполітики нагадало, що накладення зазначеного штрафу здійснюється відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі — Порядок № 509).

Згідно з Порядком № 509 накладення на роботодавців штрафу здійснюється керівниками органів Державної служби України з питань праці — Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі — уповноважена особа Держпраці) на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення (зокрема, здійсненого у зв’язку з невиконанням вимог припису). Форму акта затверджено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161.

Постанова про накладення штрафу складається у 2 примірниках, один з яких залишається в уповноваженої особи Держпраці, що розглядала справу, другий — надсилається протягом 3 днів роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові (п. 4 Порядку № 509).

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що роботодавець повідомляє уповноваженій особі Держпраці, яка склала постанову про накладення штрафу (п. 9 Порядку № 509).

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку (п. 10 Порядку № 509).

Не сплачений у добровільному порядку штраф стягується у судовому порядку регіональним центром зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються йому територіальним органом Держпраці (п. 11 Порядку № 509).