Квота по трудоустройству не конкурентоспособных на рынке труда граждан: выполнение и отчетностьКвота з працевлаштування неконкурентоспроможних на ринку праці громадян: виконання і звітність

Законодательным актом, определяющим правовые, экономические и организационные основы реализации государственной политики в сфере занятости населения, гарантии государства по защите прав граждан на труд и реализации их прав на социальную защиту от безработицы, является Закон Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 № 5067-VI (далее — Закон о занятости).

Согласно пунктам 15 и 16 части 3 статьи 15 Закона о занятости одним из основных направлений государственной политики в сфере занятости населения является осуществление мероприятий, способствующих занятости граждан, недостаточно конкурентоспособных на рынке труда, которые перечислены в части 1 статьи 14 этого Закона (далее — неконкурентоспособные граждане), а также поощрение работодателей, сохраняющих действующие и создающие новые рабочие места, прежде всего, для указанных граждан.

В частности, работодателю, трудоустраивающему на новое рабочее место неконкурентоспособных граждан, которым предоставлен статус безработных, по направлению территориальных органов Государственной службы занятости (далее — ГСЗ) на срок не менее чем два года, в течение одного года со дня трудоустройства ежемесячно компенсируются фактические расходы в размере единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — единый социальный взнос; ЕСВ) за соответствующее лицо за месяц, за который он уплачен с начисленного такому лицу дохода (ч. 1 ст. 26 Закона о занятости).

Что касается гарантий трудоустройства неконкурентоспособных граждан, то в соответствии с абзацем первым части 2 статьи 14 Закона о занятости для предприятий, учреждений и организаций (далее — предприятия) с численностью штатных работников более 20 человек установлена квота в размере 5% среднеучетной численности штатных работников за предшествующий календарный год (далее — квота).

По указанной квоте необходимо трудоустроить в течение календарного года граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству (далее — неконкурентоспособные граждане), к которым в соответствии с частью 1 статьи 14 Закона о занятости относятся:

1) один из родителей либо лицо, которое их заменяет и:

– содержит ребенка (детей) в возрасте до 6 лет;

– воспитывает без одного из супругов ребенка в возрасте до 14 лет или ребенка с инвалидностью;

– содержит без одного из супругов лицо с инвалидностью (далее — инвалид) с детства (независимо от возраста) и/или инвалида I группы (независимо от причины инвалидности);

2) дети-сироты и дети, лишенные родительской опеки, лица, которым исполнилось 15 лет и которые по согласию одного из родителей или заменяющего их лица могут, в виде исключения, приниматься на работу;

3) лица, освобожденные после отбытия наказания или принудительного лечения;

4) молодежь, которая закончила или прекратила обучение в заведениях общего среднего, профессионального (профессионально-технического), специального предвысшего и высшего образования, уволилась со срочной военной или альтернативной (невоенной) службы, военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период (в течение 6 месяцев после окончания или прекращения обучения или службы) и впервые принимается на работу;

5) лица, которым до наступления права на пенсию по возрасту в соответствии со статьей 26 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 09.07.2003 № 1058-IV (далее — Закон № 1058) осталось 10 и менее лет;

6) инвалиды, не достигшие пенсионного возраста, установленного статьей 26 Закона № 1058;

7) лица, которым исполнилось 15 лет и которые по согласию одного из родителей или заменяющего их лица могут, в виде исключения, приниматься на работу;

8) участники боевых действий, указанные в пунктах 19–21 части первой статьи 6 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» от 22.10.93 № 3551-XII;

9) неработающие трудоспособные лица, получающие государственную социальную помощь малоимущим семьям.

Квота установлена для трудоустройства всех вышеперечисленных граждан, кроме инвалидов, не достигших пенсионного возраста, установленного статьей 26 Закона № 1058, норматив трудоустройства на работу которых устанавливается в соответствии с Законом Украины «Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине» от 21.03.91 № 875-XII¹, и неработающих трудоспособных лиц, получающих государственную социальную помощь малоимущим семьям.

Абзацем вторым части 2 статьи 14 Закона о занятости установлено, что для трудоустройства лиц, которым до наступления права на пенсию по возрасту в соответствии со статьей 26 Закона № 1058 осталось 10 и менее лет, предприятиям с численностью штатных работников от 8 до 20 человек устанавливается квота в размере не менее одного человека в среднеучетной численности штатных работников.

В соответствии с частью 3 статьи 14 Закона о занятости работодатели самостоятельно рассчитывают установленную частью 2 статьи 14 этого Закона квоту с учетом численности граждан, которые на условиях полной занятости уже работают на предприятиях и относятся к неконкурентоспособным на рынке труда (кроме инвалидов), и обеспечивают их трудоустройство самостоятельно. Работодатели могут обратиться за содействием для трудоустройства данной категории граждан в ГСЗ.

Лицами, работающими на условиях полной занятости, считаются те, которые работают полный рабочий день при полной рабочей неделе. Поэтому работники, работающие на условиях неполного рабочего времени (ст. 56 Кодекса законов о труде Украины), не учитываются в выполнение квоты.

Обращаем внимание, что в части 2 статьи 14 Закона о занятости идет речь об установлении квоты только предприятиям, учреждениям и организациям, а не всем без исключения работодателям, поэтому физические лица – предприниматели, у которых по трудовому договору работает более 8 и более человек, не обязаны соблюдать квоту² (в отличие от соблюдения норматива по трудоустройству инвалидов).

Что касается документов, подтверждающих статус граждан вышеуказанных категорий, то полный их перечень приведен в пункте 3.2 Порядка предоставления работодателями государственной службе занятости информации о занятости и трудоустройстве граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, утвержденного приказом Министерства социальной политики Украины от 16.05.2013 № 271 (далее — Порядок № 271).

Министерство социальной политики Украины (далее — Минсоцполитики) в письме от 29.08.2013 № 682/021/106-13 отметило, что для выполнения работодателем требований по соблюдению квоты за счет трудоустройства одного из родителей, содержащего детей в возрасте до 6 лет, достаточным условием может быть письменное подтверждение работодателя о трудоустройстве второго из родителей.

Через год уже в другом своем письме от 13.08.2014 № 383/021/106-14³ Минсоцполитики разъяснило, что принадлежность к категории лиц, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, одного из родителей, содержащих детей в возрасте до 6 лет, подтверждается копией свидетельства о рождении ребенка. Данная гарантия касается как отца, так и матери, но применяется только к одному из них. Документальное подтверждение, что работающий второй из родителей не пользуется дополнительной гарантией в содействии трудоустройству, законодательством не предусмотрено.

Обязательным условием соблюдения квоты считается трудоустройство неконкурентоспособных на рынке труда граждан, о чем работодатели, подпадающие под действие квоты, информируют ежегодно ГСЗ (ч. 3 ст. 14 Закона о занятости).

Порядок информирования органов ГСЗ о выполнении квоты

Информирование (уведомление) работодателями ГСЗ о трудоустройстве граждан, неконкурентоспособных на рынке труда, осуществляется согласно нормам Порядка № 271, в приложении к которому приведена форма «Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню за 20__ рік» (далее — Информация).

Пунктом 2.4 Порядка № 271 определено, что трудоустройство граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, может осуществляться работодателями самостоятельно или при содействии региональных и базовых центров занятости, их филиалов (далее — центры занятости).

Для укомплектования вакансий работодатели подают информацию о спросе на рабочую силу (вакансии), в том числе с учетом потребности для лиц, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству.

Напомним, что приказом Министерства социальной политики Украины от 31.05.2013 № 316 утверждена формы отчетности № 3-ПН «Информация о спросе на рабочую силу (вакансии)» и Порядок ее представления.⁴

Согласно пункту 2.5 Порядка № 271 работодатели (подпадающие под соблюдение квоты) ежегодно не позднее 1 февраля после отчетного года представляют Информацию центру занятости.

Таким образом, предприятия за 2021 год должны подать Информацию любому центру занятости не позднее 1 февраля 2022 года. В 2022 году эта дата приходится на рабочий день (1 февраля 2022 года — вторник), поэтому предприятиям необходимо подать Информацию не позднее указанного дня.

Расчет показателей и заполнение формы Информации

Для расчета квоты (количества неконкурентоспособных граждан, которые должны были работать на предприятии в отчетном году) используется показатель — среднеучетная численность штатных работников за календарный год.

Согласно пункту 2.1 Порядка № 271 среднеучетная численность штатных работников рассчитывается в соответствии с Инструкцией по статистике количества работников, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 28.09.2005 № 286 (далее — Инструкция № 286), в части определения показателя среднеучетного количества штатных работников.

Поскольку порядок определения среднеучетной численности штатных работников (в терминологии Инструкции № 286 — среднеучетное количество штатных работников) подробно рассмотрен в предыдущей статье⁵ этого номера, то в рамках данной статьи на этом вопросе останавливаться не будем (расчет аналогичен).

Порядок отражения данных (показателей) в форме Информации, представляемой в центр занятости, определен разделом ІІІ Порядка № 271.

Основной частью формы Информации является таблица, в которой отражаются данные о среднеучетной численности штатных работников на предприятии за предшествующий календарный год и среднеучетной численности штатных работников, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству в соответствии с частью первой статьи 14 Закона о занятости (далее — «льготники»), кроме инвалидов, за отчетный год (для 5%-ной квоты), о среднеучетной численности штатных работников за отчетный год и среднеучетной численности штатных работников, которым до наступления права на пенсию по возрасту в соответствии со статьей 26 Закона № 1058 осталось 10 и менее лет, за отчетный год (для квоты на одного человека предпенсионного возраста), а также сведения о численности граждан, которых планируется трудоустроить в текущем году в счет квоты.

Согласно пункту 3.1 Порядка № 271 в строке 01 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за попередній календарний рік – усього» отражается среднеучетная численность штатных работников за календарный год, предшествующий отчетному. Таким образом, при составлении Информации за 2021 год, являющийся отчетным, в строке 01 должна указываться среднеучетная численность штатных работников за 2020 год (год, предшествующий отчетному).⁶

В строке 02 «Середньооблікова чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» (крім осіб з інвалідністю), які працювали на умовах повної зайнятості у звітному періоді» отражается среднеучетная численность работников, которые имеют дополнительные гарантии в содействии трудоустройству в соответствии со статьей 14 Закона о занятости и работали на условиях полной занятости в отчетном году (п. 3.2 Порядка № 271). То есть в строке 02 Информации, представляемой за 2021 год, указывается среднеучетное количество «льготников», работавших на предприятии в 2021 году.⁶

В строке 03 «Квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників» отражается расчетная численность работников, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, в размере 5% среднеучетной численности штатных работников за предшествующий календарный год (п. 3.3 Порядка № 271). То есть для заполнения данной строки квота рассчитывается путем умножения числа, указанного в строке 01, на процент квоты (строка 01 х 5%).

При расчете квоты округление результатов исчислений осуществляется по следующему правилу: округляются цифры постепенно справа налево: если последняя значимая цифра меньше или равна «4», она отбрасывается; если больше или равна «5», ближайшая слева от нее цифра увеличивается на единицу (п. 3.3 Порядка № 271).

Обращаем внимание, что строки 01, 02 и 03 заполняют только предприятия, у которых численность штатных работников составляет более 20 человек, т. е. предприятия, которые обязаны выполнять 5%-ную квоту.

После строки 03 таблица содержит две строки 04 и 05, которые заполняют только предприятия, на которых работает от 8 до 20 человек и которые должны соблюдать квоту — иметь в штате не менее одного человека, которому осталось 10 и менее лет до наступления права на пенсию по возрасту.

В строке 04 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік – усього» отражается среднеучетная численность штатных работников за отчетный год (п. 3.4 Порядка № 271). То есть в строке 04 Информации, представляемой за 2021 год, указывается среднеучетное количество штатных работников, работавших на предприятии в 2021 году.

В строке 05 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років» отражается среднеучетная численность работников за отчетный год, которым до наступления права на пенсию по возрасту в соответствии со статьей 26 Закона № 1058 осталось 10 и менее лет (п. 3.5 Порядка № 271). То есть в строке 05 Информации, представляемой за 2021 год, указывается среднеучетное количество работавших на предприятии в 2021 году работников, которым до пенсии по возрасту осталось 10 и менее лет.

В строке 06 «Чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти» отражается численность граждан, которых планируется трудоустроить в текущем году в счет квоты (п. 3.6 Порядка № 271).

Например, если у предприятия, которое обязано выполнять 5%-ную квоту, показатель строки 02 (среднеучетное количество «льготников» в отчетном году) больше показателя строки 03 (квота в отчетном году), то в строке 06 ставится «0» (или прочерк), поскольку в отчетном году квота выполнена. Если же показатель строки 02 меньше показателя строки 03 (квота не выполнена), то в строке 06 необходимо указать разность между ними (количество работников, которых необходимо трудоустроить в 2022 году для выполнения квоты, рассчитанной по результатам 2021 года).⁷

Информация подписывается руководителем (ответственным за представление информации) предприятия с указанием фамилии, инициалов и даты составления. Заметим, что отражение этих реквизитов руководителя (фамилии, инициалов) предусмотрено формой Информации, поэтому требования ГСТУ 4163:2020 об отражении имени и фамилии не применяются до внесения изменений в форму Информации.

Сейчас Информация подается в центр занятости исключительно в бумажном виде.

Рассмотрим на примере выполнение квоты и заполнение формы Информации.

_______________________________________________________________________________

ПРИМЕР

Расчет среднеучетного количества работников и квоты

На предприятии в месяцах 2020 года (год, предшествующий отчетному) среднеучетное количество (численность) штатных работников составляло: в январе – феврале — по 351 человеку, марте — 353 человека, апреле – мае — по 355 человек, июне – августе — по 358 человек, сентябре – ноябре — по 360 человек, декабре — 359 человек.

Среднеучетное количество (численность) штатных работников за 2020 год:

(351 человек х 2 мес. + 353 человека + 355 человек х 2 мес. + 358 человек х 3 мес. + 360 человек х 3 мес. + 359 человек) : 12 мес. = 4278 : 12 = 356,5 (человек)

Округление полученного результата до целых единиц дает 356 человек (согласно пункту 3 приложения к Инструкции № 286 если последняя значимая цифра 5, то ближайшая слева от нее четная цифра остается без изменений: 356,5 ≈ 356). Следовательно, в строке 01 Информации указывается 356 (человек).

В течение месяцев 2021 года среднеучетное количество (численность) «льготников» составляло: в январе – марте — по 14 человек, апреле – июле — по 15 человек, августе – сентябре — по 17 человек, октябре – ноябре — по 16 человек, декабре — 18 человек.

Среднеучетное количество (численность) «льготников» на предприятии в 2021 году:

(14 человек х 3 мес. + 15 человек х 4 мес. + 17 человек х 2 мес. + 16 человек х 2 мес. + 18 человек) : 12 мес. = 186 : 12 = 15,5 (человек)

Округление полученного результата до целых единиц дает 16 человек (согласно пункту 3 приложения к Инструкции № 286 если последняя значимая цифра 5, то ближайшая слева от нее цифра увеличивается на единицу, если она нечетная: 15,5 ≈ 16). Это количество работников отражается в строке 02 Информации.

Рассчитаем квоту для предприятия в 2021 году исходя из исчисленной выше среднеучетной численности штатных работников на предприятии за 2020 год:

356 (человек) х 5% = 17,8 (человек)

Округление полученного результата до целых единиц дает 18 человек. Это количество работников как квота отражается в строке 03 Информации.

Таким образом, 5%-ная квота для предприятия в 2021 году составила 18 «льготников». Среднеучетное количество (численность) «льготников», трудоустроенных и работавших на предприятии в 2021 году, составило 16 работников, т. е. меньше, чем определено квотой.

Следовательно, предприятие не выполнило норматив по квоте.

Поскольку у предприятия квота не выполнена, то в строке 06 проставляется разность между показателями строк 03 и 02, которая составляет 2 человека (18 – 16) — количество работников, которых необходимо трудоустроить в 2022 году для выполнения квоты, рассчитанной по результатам 2021 года.

В таблице основной части Информации, представляемой за 2021 год, рассчитанные выше показатели отражаются следующим образом:

(Извлечение)

ІНФОРМАЦІЯ

про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії
у сприянні працевлаштуванню за 2021 рік

<…>

Назва показників	Код рядка	Кількість осіб
Середньооблікова чисельність штатних працівників за попередній календарний рік – усього*	01	356
Середньооблікова чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про зайнятість населення” (крім осіб з інвалідністю), які працювали на умовах повної зайнятості у звітному періоді*	02	16
Квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників*	03	18
Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік – усього**	04	–
Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” залишилося 10 і менше років**	05	–
Чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти	06	2

<…>

________________________________________________________________________

В вышеприведенном примере рассмотрен случай, когда на предприятии работает больше 20 человек, т. е. когда предприятие обязано выполнять 5%-ную квоту с обязательным заполнением строк 01, 02 и 03 формы Информации, а в случае необходимости дополнительного трудоустройства «льготников» для выполнени квоты — с обязательным заполнением также строки 06, как указано в примере.

Если же на предприятии работает от 8 до 20 человек, то такое предприятие строки 01, 02 и 03 не заполняет, однако обязано заполнить строки 04 и 05. Если у этого предприятия в отчетном году квота не выполнена, т. е. не трудоустроен один работник, которому до наступления права на пенсию по возрасту осталось 10 и менее лет, то такое предприятие обязано в строке 06 формы Информации указать одно лицо.

Ответственность работодателей за нетрудоустройство граждан по квоте

Ответственность (случаи наложения штрафов) за нарушение законодательства о занятости населения установлена статьей 53 Закона о занятости. Анализ ее норм позволяет сделать вывод, что за невыполнение работодателем в течение года квоты и непредставление (несвоевременное представление) Информации центру занятости ответственность работодателей не предусмотрена.

Однако согласно части 2 статьи 53 Закона о занятости в случае невыполнения работодателем в течение года квоты для трудоустройства граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, с него взимается штраф за каждый необоснованный отказ в трудоустройстве таких лиц в пределах соответствующей квоты в двукратном размере минимальной заработной платы, установленной на момент выявления нарушения (в течение 2022 года размер такого штрафа составляет 13 000 грн. (2 х 6500 грн.)).

Следовательно, на работодателя могут наложить штраф не за невыполнение квоты, а за необоснованный отказ в трудоустройстве лиц, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, в случае невыполнения квоты.⁸

Необоснованным может быть признан отказ работодателя в принятии на работу «льготника» по направлению органа ГСЗ. При направлении к работодателю «льготника» орган ГСЗ выдает кандидату на рабочее место направление на трудоустройство, форма которого утверждена приказом Министерства социальной политики Украины от 19.12.2018 № 1911. Работодатель, принимая окончательное решение о принятии или об отказе в принятии на работу кандидата, заполняет раздел «Відповідь про прийняте рішення (заповнюється роботодавцем та повертається до центру зайнятості)» направления, в котором в случае отказа в принятии на работу в полях «рішення відстрочено до …» або «відмова особи» должна быть указана причина.⁸ Именно на обоснованность (уважительный характер причины) отказа в принятии на работу «льготника» необходимо обращать пристальное внимание работодателям (во избежание наложения штрафа), поскольку направление к работодателям кандидатов на работу осуществляется органом ГСЗ, как правило, после тщательного их отбора (с учетом квалификации, знаний, навыков, умений).

Но по большому счету факт необоснованного отказа в трудоустройстве может установить только суд, в который имеют право обратиться граждане, которым отказано в трудоустройстве. Именно поэтому Минсоцполитики в письме от 07.10.2013 № 176/021/150-13 на запрос об основаниях привлечения работодателя к ответственности в указанной ситуации сообщило, что в случае необоснованного отказа в принятии на работу кандидат имеет право обжаловать незаконные действия работодателя в судебном порядке. Также в этом письме Минсоцполитики напомнило, что наложение указанного штрафа осуществляется в соответствии с Порядком наложения штрафов за нарушение законодательства о труде и занятости населения, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2013 № 509 (далее — Порядок № 509).

Согласно указанному Порядку наложение на работодателей штрафа осуществляется руководителями органов Гоструда на основании акта проверки. Форма акта утверждена приказом Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины от 27.10.2020 № 2161.

Постановление о наложении штрафа составляется в 2 экземплярах, один из которых остается у Гоструда, второй — направляется в течение 3 дней работодателю или выдается его представителю (п. 4 Порядка № 509).

Штраф уплачивается работодателем в течение одного месяца со дня принятия постановления о его наложении, о чем работодатель уведомляет Гоструда (п. 9 Порядка № 509).

Постановление о наложении штрафа может быть обжаловано работодателем в судебном порядке (п. 10 Порядка № 509).

Не уплаченный в добровольном порядке штраф взимается в судебном порядке региональным центром занятости на основании материалов дела, передаваемых ему территориальным органом Гоструда (п. 11 Порядка № 509).

Законодавчим актом, що визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, є Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).

Згідно з пунктами 15 і 16 частини 3 статті 15 Закону про зайнятість одним з основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення є здійснення заходів, що сприяють зайнятості громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці — зазначені в частині 1 статті 14 цього Закону (далі — неконкурентоспроможні громадяни), а також заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця, насамперед, для зазначених громадян.

Зокрема, роботодавцю, що працевлаштовує на нове робоче місце неконкурентоспроможних громадян, яким надано статус безробітних, за направленням територіальних органів Державної служби зайнятості (далі — ДСЗ) на термін не менше ніж два роки, протягом одного року з дня працевлаштування щомісяця компенсуються фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений з нарахованого такій особі доходу (ч. 1 ст. 26 Закону про зайнятість).

Що стосується гарантій з працевлаштування неконкурентоспроможних громадян, то відповідно до абзацу першого частини 2 статті 14 Закону про зайнятість для підприємств, установ і організацій (далі — підприємства) з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлена квота в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (далі — квота).

За вказаною квотою необхідно працевлаштувати протягом календарного року громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (далі — неконкурентоспроможні громадяни), до яких відповідно до частини 1 статті 14 Закону про зайнятість належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

– має на утриманні дитину (дітей) віком до 6 років;

– виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

– утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058) залишилося 10 і менше років;

6) особи з інвалідністю (далі — інваліди), які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058;

7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

8) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19–21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII;

9) непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.

Квота встановлена для працевлаштування всіх вище зазначених громадян, крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII¹, та непрацюючих працездатних осіб, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.

Абзацом другим частини 2 статті 14 Закону про зайнятість встановнено, що для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 залишилося 10 і менше років, підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону про зайнятість роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині 2 статті 14 цього Закону, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно.

Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до ДСЗ.

Особами, які працюють на умовах повної зайнятості, вважаються ті, які працюють повний робочий день і повний робочий тиждень. Тому працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу (ст. 56 Кодексу законів про працю України), не враховуються у виконання квоти.

Зауважимо, що в частині 2 статті 14 Закону про зайнятість йдеться про встановлення квоти тільки підприємствам, установам і організаціям, а не всім без винятку роботодавцям, тому фізичні особи – підприємці, у яких за трудовим договором працює 8 і більше осіб, не зобов’язані виконувати квоту² (на відміну від виконання нормативу з працевлаштування інвалідів).

Що стосується документів, які підтверджують статус громадян вищевказаних категорій, то повний їх перелік наведено у пункті 3.2 Порядку надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271 (далі — Порядок № 271).

Міністерство соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики) у листі від 29.08.2013 № 682/021/106-13 зазначило таке: для можливості забезпечення виконання роботодавцем вимог щодо дотримання визначеної квоти із працевлаштування категорій громадян, що мають додаткові гарантії, за рахунок працевлаштування одного з батьків, що має на утриманні дітей віком до 6 років, достатньою умовою може бути письмове підтвердження роботодавця про умови працевлаштування іншого з батьків. Але згодом Мінсоцполітики в іншому своєму листі від 13.08.2014 № 383/021/106-14³ роз’яснило, що належність до категорії осіб, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, одного з батьків, які мають на утриманні дітей віком до 6 років, підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. Дана гарантія стосується як батька, так і матері, але застосовується лише до одного з них. Документального підтвердження, що працюючий другий із батьків не користується додатковою гарантією у сприянні працевлаштуванню, законодавством не передбачено. 

Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування неконкурентоспроможних громадян, про що роботодавці, для яких встановлено квоту, інформують щороку ДСЗ (ч. 3 ст. 14 Закону про зайнятість).

Порядок інформування органів ДСЗ про виконання квоти

Інформування (повідомлення) роботодавцями ДСЗ про працевлаштування громадян, неконкурентоспроможних на ринку праці, здійснюється відповідно до норм Порядку № 271, в додатку до якого наведена форма «Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню за 20__ рік» (далі — Інформація).

Пунктом 2.4 Порядку № 271 визначено, що працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, може здійснюватися роботодавцями самостійно або за сприяння регіональних та базових центрів зайнятості, їх філій (далі — центри зайнятості).

Для укомплектування вакансій роботодавці подають інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Нагадаємо, що наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» і Порядок її подання.⁴

Згідно з пунктом 2.5 Порядку № 271 роботодавці (на яких поширюється квота) щороку не пізніше 1 лютого після звітного року подають Інформацію центру зайнятості.

Таким чином, підприємства за 2021 рік мають подати Інформацію будь-якому центру зайнятості не пізніше 1 лютого 2022 року. У 2022 році ця дата припадає на робочий день (1 лютого 2022 року — вівторок), тому підприємствам необхідно подати Інформацію не пізніше вказаного дня.

Розрахунок показників і заповнення форми Інформації

Для розрахунку квоти (кількості неконкурентоспроможних громадян, які повинні були працювати на підприємстві у звітному році) використовується показник — середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 271 середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі — Інструкція № 286), у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників.

Оскільки порядок визначення середньооблікової чисельності штатних працівників (в термінології Інструкції № 286 — середньооблікова кількість штатних працівників) детально розглянуто в попередній статті⁵ цього номера, то в рамках даної статті на вказаному питанні зупинятися не будемо (розрахунок аналогічний).

Порядок відображення даних (показників) у формі Інформації, що подається до центру зайнятості, визначений розділом ІІІ Порядку № 271.

Основною частиною форми Інформації є таблиця, в якій відображаються дані про середньооблікову чисельність штатних працівників на підприємстві за попередній календарний рік і середньооблікову чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до частини першої статті 14 Закону про зайнятість (далі — «пільговики»), крім інвалідів, за звітний рік (для 5%-вої квоти), про середньооблікову чисельність штатних працівників за звітний рік і середньооблікову чисельність штатних працівників, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 залишилося 10 і менше років, за звітний рік (для квоти на одну особу передпенсійного віку), а також відомості про чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році в рахунок квоти.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 271 у рядку 01 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за попередній календарний рік – усього» відображається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному. Таким чином, при заповненні Інформації за 2021 рік, який є звітним, у рядку 01 має зазначатися середньооблікова чисельність штатних працівників за 2020 рік (рік, що передує звітному).

У рядку 02 «Середньооблікова чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» (крім осіб з інвалідністю), які працювали на умовах повної зайнятості у звітному періоді» відображається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону про зайнятість та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році (п. 3.2 Порядку № 271). Тобто у рядку 02 Інформації, що подається за 2021 рік, зазначається середньооблікова кількість «пільговиків», які працювали на підприємстві у 2021 році.⁶

У рядку 03 «Квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників» відображається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (п. 3.3 Порядку № 271). Тобто для заповнення цього рядка здійснюється розрахунок квоти шляхом множення числа, зазначеного у рядку 01, на відсоток квоти (рядок 01 х 5%).

Відповідно до пункту 3.3 Порядку № 271 при розрахунку квоти округлення результатів обчислень здійснюється за правилом, згідно з яким округлюються цифри поступово справа наліво:

– якщо остання значуща цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається;

– якщо більше або дорівнює «5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю.

Звертаємо увагу, що рядки 01, 02 і 03 заповнюють лише підприємства, у яких чисельність штатних працівників становить понад 20 осіб, тобто підприємства, які зобов’язані виконувати 5%-ву квоту.

Після рядка 03 таблиця містить два рядки 04 і 05. Ці рядки заповнюють лише підприємства, на яких працює від 8 до 20 осіб і які повинні виконувати квоту — мати в штаті не менше однієї особи, якій залишилося 10 і менше років до настання права на пенсію за віком.

У рядку 04 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік – усього» відображається середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік (п. 3.4 Порядку № 271). Тобто у рядку 04 Інформації, що подається за 2021 рік, зазначається середньооблікова кількість штатних працівників, які працювали на підприємстві у 2021 році.

У рядку 05 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років» відображається середньооблікова чисельність працівників за звітний рік, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 залишилося 10 і менше років (п. 3.5 Порядку № 271). Тобто у рядку 05 Інформації, що подається за 2021 рік, зазначається середньооблікова кількість працівників, які працювали на підприємстві у 2021 році і яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років.

У рядку 06 «Чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти» відображається чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти (п. 3.6 Порядку № 271) як для 5%-вої квоти, так і для квоти на одну особу передпенсійного віку.

Наприклад, якщо у підприємства, яке зобов’язане виконувати 5%-ву квоту, показник рядка 02 (середньооблікова кількість «пільговиків» у звітному році) більше показника рядка 03 (квота у звітному році), то в рядку 06 проставляється «0» (або прочерк), оскільки у звітному році квота виконана. Якщо ж показник рядка 02 менше показника рядка 03 (квота не виконана), то в рядку 06 необхідно зазначити різницю між ними (кількість працівників, яких необхідно працевлаштувати у 2022 році для виконання квоти, розрахованої за результатами 2021 року).⁷

Інформація підписується керівником (відповідальною особою за подання інформації) підприємства із зазначенням прізвища, ініціалів та дати складання. Зауважимо, що відображення саме цих реквізитів керівника (прізвища, ініціалів) передбачено формою Інформації, тому вимоги ДСТУ 4163:2020 щодо відображення імені та прізвища не застосовуються до внесення змін до форми Інформації.

Наразі Інформація подається до центру зайнятості винятково в паперовому вигляді.

Розглянемо на прикладі виконання квоти підприємством, на якому працює понад 20 осіб, і заповнення форми Інформації за 2021 рік.

ПРИКЛАД

Розрахунок середньооблікової кількості працівників та квоти

На підприємстві в місяцях 2020 року (рік, що передує звітному) середньооблікова кількість (чисельність) штатних працівників становила: в січні – лютому — по 351 особі, березні — 353 особи, квітні – травні — по 355 осіб, червні – серпні — по 358 осіб, вересні – листопаді — по 360 осіб, грудні — 359 осіб.

Середньооблікова кількість (чисельність) штатних працівників за 2020 рік:

(351 особа х 2 міс. + 353 особи + 355 осіб х 2 міс. + 358 осіб х 3 міс. + 360 осіб х 3 міс. + 359 осіб) : 12 міс. = 4278 : 12 = 356,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 356 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї парна цифра залишається без змін: 356,5 ≈ 356). Отже, в рядку 01 Інформації зазначається 356 (осіб).

Протягом місяців 2021 року середньооблікова кількість (чисельність) «пільговиків» становила: в січні – березні — по 14 осіб, квітні – липні — по 15 осіб, серпні – вересні — по 17 осіб, жовтні – листопаді — по 16 осіб, грудні — 18 осіб.

Середньооблікова кількість (чисельність) «пільговиків» на підприємстві у 2021 році:

(14 осіб х 3 міс. + 15 осіб х 4 міс. + 17 осіб х 2 міс. + 16 осіб х 2 міс. + 18 осіб) : 12 міс. = 186 : 12 = 15,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 16 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна: 15,5 ≈ 16). Ця кількість працівників відображається у рядку 02 Інформації.

Розрахуємо квоту для підприємства у 2021 році виходячи з обчисленої вище середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві за 2020 рік:

356 (осіб) х 5% = 17,8 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 18 осіб. Ця кількість працівників як квота відображається у рядку 03 Інформації.

Таким чином, 5%-ва квота для підприємства у 2021 році становить 18 «пільговиків». Середньооблікова кількість (чисельність) «пільговиків», які працевлаштовані та працювали на підприємстві у 2021 році, становить 16 працівників, тобто менше, ніж визначено квотою.

Отже, підприємство не виконало норматив по квоті.

Оскільки у підприємства квота не виконана, то в рядку 06 проставляється різниця між показниками рядків 03 та 02, що становить 2 особи (18 – 16) — кількість працівників, яких необхідно працевлаштувати у 2022 році для виконання квоти, розрахованої за результатами 2021 року.

Розраховані вище показники відображаються у таблиці основної частини Інформації, що подається за 2021 рік, наступним чином:

(Витяг)

ІНФОРМАЦІЯ

про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії
у сприянні працевлаштуванню за 2021 рік

<…>

Назва показників	Код рядка	Кількість осіб
Середньооблікова чисельність штатних працівників за попередній календарний рік – усього*	01	356
Середньооблікова чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про зайнятість населення” (крім осіб з інвалідністю), які працювали на умовах повної зайнятості у звітному періоді*	02	16
Квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників*	03	18
Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік – усього**	04	–
Середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” залишилося 10 і менше років**	05	–
Чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти	06	2

<…>

________________________________________________________________________

У наведеному вище прикладі розглянуто випадок, коли на підприємстві працює більше 20 осіб, тобто коли підприємство зобов’язане виконувати 5%-ву квоту з обов’язковим заповненням рядків 01, 02 і 03 форми Інформації, а в разі необхідності додаткового працевлаштування «пільговиків» для виконання квоти — з обов’язковим заповненням також рядка 06 (у прикладі через невиконання квоти у рядку 06 вказано 2 особи).

Якщо ж на підприємстві працює від 8 до 20 осіб, то таке підприємство рядки 01, 02 і 03 не заповнює, проте зобов’язане заповнити рядки 04 і 05. Якщо у цього підприємства у звітному році квота не виконана, тобто не працевлаштований один працівник , якому до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, то таке підприємство зобов’язане в рядку 06 форми Інформації вказати одну особу.

Відповідальність роботодавців за непрацевлаштування громадян за квотою

Відповідальність (випадки накладення штрафів) за порушення законодавства про зайнятість населення встановлена статтею 53 Закону про зайнятість. Аналіз її норм дозволяє зробити висновок, що за невиконання роботодавцем протягом року квоти і неподання (несвоєчасне подання) Інформації центру зайнятості відповідальність роботодавців не передбачена.

Водночас згідно із частиною 2 статті 53 Закону про зайнятість у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (у 2022 році розмір такого штрафу становить 13 000 грн. (2 х 6500 грн.)).

Отже, на роботодавця можуть накласти штраф не за невиконання квоти, а за необґрунтовану відмову в працевлаштуванні осіб, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, в разі невиконання квоти.⁸

Необґрунтованою може бути визнана відмова роботодавця у прийнятті на роботу «пільговика» за направленням органу ДСЗ. При направленні до роботодавця «пільговика» орган ДСЗ видає кандидату на робоче місце направлення на працевлаштування, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 19.12.2018 № 1911. Роботодавець, приймаючи остаточне рішення про прийняття або про відмову в прийнятті на роботу кандидата, заповнює розділ «Відповідь про прийняте рішення (заповнюється роботодавцем та повертається до центру зайнятості)» направлення, в якому в разі відмови у прийнятті на роботу в полях «рішення відстрочено до …» або «відмова особи» повинна бути вказана причина.⁸ Саме на обґрунтованість (поважний характер причини) відмови в прийнятті на роботу «пільговика» необхідно звертати пильну увагу роботодавцям (щоб уникнути накладення штрафу), оскільки направлення до роботодавців кандидатів на роботу здійснюється органом ДСЗ, як правило, після ретельного їх відбору (з урахуванням кваліфікації, знань, навичок, вмінь).

Але за великим рахунком факт необґрунтованої відмови у працевлаштуванні може встановити лише суд, до якого мають право звернутися громадяни, яким відмовлено у працевлаштуванні. Саме тому Мінсоцполітики у листі від 07.10.2013 № 176/021/150-13 на запит про підстави притягнення роботодавця до відповідальності в зазначеній ситуації повідомило, що в разі необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу кандидат має право оскаржити незаконні дії роботодавця в судовому порядку. Також в цьому листі Мінсоцполітики нагадало, що накладення зазначеного штрафу здійснюється відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі — Порядок № 509).

Згідно з Порядком № 509 накладення на роботодавців штрафу здійснюється керівниками органів Державної служби України з питань праці — Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі — уповноважена особа Держпраці) на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення (зокрема, здійсненого у зв’язку з невиконанням вимог припису). Форму акта затверджено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161.

Постанова про накладення штрафу складається у 2 примірниках, один з яких залишається в уповноваженої особи Держпраці, що розглядала справу, другий — надсилається протягом 3 днів роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові (п. 4 Порядку № 509).

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що роботодавець повідомляє уповноваженій особі Держпраці, яка склала постанову про накладення штрафу (п. 9 Порядку № 509).

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку (п. 10 Порядку № 509).

Не сплачений у добровільному порядку штраф стягується у судовому порядку регіональним центром зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються йому територіальним органом Держпраці (п. 11 Порядку № 509).