Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Трудові права та пільги для осіб з інвалідністю» від 17.07.2023

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 17.07.2023

Трудові права та пільги для осіб з інвалідністю

Закон в Україні захищає права людей на працю. Кожен, хто бажає знайти роботу та працювати у своїй державі не повинен мати для цього перешкод, в тому числі й пільгові категорії. Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Однією з незахищених верств населення є особи з інвалідністю. Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Одним з головних питань є працевлаштування таких осіб. При цьому важливо, щоб роботодавці створювали безпечні і не шкідливі для здоров’я осіб з інвалідністю умови праці, вживали заходів, спрямованих на запобігання подальшої інвалідності, на відновлення їх працездатності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю в Україні володіють повнотою усіх прав, а щодо їх працевлаштування, створення належних і безпечних умов праці, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації таким особам надано право працювати на підприємствах, в установах, організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця таких осіб.

За статтею 172 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Підприємство, що планує працевлаштувати особу з інвалідністю, зобов’язане створити йому робоче місце, в т. ч. спеціальне робоче місце, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та рекомендацій МСЕК. Якщо в документах МСЕК не зазначається потреби створення спеціального робочого місця для такої особи, то він може бути працевлаштований на звичайне робоче місце. Залучення осіб з інвалідністю до робіт із шкідливими та важкими умовами праці можливо лише за умови, що це не суперечить висновку МСЕК. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я  перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я особи з інвалідністю.

З 24.02.2022 по всій території України запроваджено воєнний стан. Особливості трудових відносини працівників у період дії воєнного стану визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Зокрема, пунктом 2 статті 2 згаданого Закону визначено, що при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.

Виконання нормативу робочих місць у зазначеній кількості вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. При цьому не має значення режим роботи такого працівника — повний чи неповний робочий час, головна умова — робота за основним місцем роботи.¹